Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/18418/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2025.
Дата набрання законної сили: 07.05.2025
Номер судового провадження: 61-4468ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                     
		07 травня 2025 року
		м. Київ
		справа № 760/18418/23
		провадження № 61-4468св25
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Білоконь О. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Київська міська рада, 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Леонтьєва Ніна Йосипівна,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Семашко Дмитро Миколайович, на рішення Солом`янського районного суду міста Києва в складі судді Українець В. В. від 23 вересня 2024  року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., від 26 лютого 2025 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (далі - КМНО) Леонтьєва Н. Й. про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
		В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дядько ОСОБА_2 .
		Вона є єдиною спадкоємицею після його смерті.
		Про смерть ОСОБА_2 їй стало відомо лише у лютому 2022 року.
		Через запровадження з  12  березня 2020 року на всій території України карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №  211 з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), було обмежено, у тому числі, прийом громадян державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами, що вплинуло на пропуск нею шестимісячного строку звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті її дядька.
		Починаючи з 24 лютого 2022 року роботу державних та приватних установ, а також транспорту обмежено у зв`язку із запровадженням в країні правового режиму військового стану, що суттєво вплинуло на строк встановлення причини смерті дядька та розшуку його тіла, а також на отримання свідоцтва про смерть.
		Звернувшись до органів реєстрації актів цивільного стану для отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , їй стало відомо, що в державному реєстрі смерті відсутні відомості про смерть гр. ОСОБА_2 , натомість зроблено запис про смерть гр. ОСОБА_3 .
		У зв`язку з цим, вона написала заяву про внесення змін до актового запису про смерть № 287/21.12-87. І лише після цього на підставі її звернення Київський відділ державної реєстрації смерті ЦМУ МЮ (м. Київ) направив на адресу Судово-медичного моргу № 1 Київської міської клінічної лікарні судово-медичної експертизи лист про зміну прізвища з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » для внесення змін до державного реєстру смерті.
		Таким чином, з огляду на неправильне зазначення прізвища її дядька в довідці про причини смерті, вона не могла вчасно звернутись до нотаріальної контори для прийняття спадщини та отримання всіх належних документів.
		Лише після отримання витягу про державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 , вона звернулася до приватного нотаріуса КМНО Леонтьєвої Н. Й. для видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 .
		Постановою приватного нотаріуса КМНО Леонтьєвої Н. Й. від 24 липня 2023  року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 у зв`язку з пропуском визначеного законом шестимісячного строку для прийняття спадщини.
		З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 три  місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від  26 лютого 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що необізнаність позивача про смерть спадкодавця не є поважною причиною пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини в розумінні закону.
		Крім того, не є підставою для поновлення цього строку, посилання позивача на карантинні обмеження, запровадені з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також введення на території України воєнного стану, оскільки це не є істотними труднощами для звернення із заявою про прийняття спадщини. Така заява могла бути направлена поштою нотаріусу або до органів місцевого самоврядування, що протягом встановленого законом строку позивач не здійснила. 
		Позивачка не надала належних та безспірних доказів того, що вона не могла звернутись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини з причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами на вчинення цих дій.
		Оскільки суди визнали причини пропуску позивачем шестимісячного строку для прийняття спадщини неповажними, підстави для задоволення вимоги про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відсутні.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		06 квітня 2025 року від імені ОСОБА_1 - адвокат Семашко Д. М. подав до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу на рішення Соломянського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Соломянського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 760/18418/23.
		01 травня 2025 року матеріали цивільної справи № 756/6945/22 надійшли до Верховного Суду.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Семашко Д. М. просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року та ухвалити нове про задоволення позову або направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 489/5656/20, від 20 жовтня 2021 року у справі № 405/7111/19-ц, від 01 березня 2023 року у справі № 522/21238/19, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також заявник оскаржує судові рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК Українипідстав (вказує на порушення судами норм процесуального права відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
		Касаційна скарга мотивована тим, що фактичними обставинами, які не були дослідженні судами попередніх інстанцій, був факт допущення помилки у прізвищі померлого ОСОБА_2 у довідці Судово-медичного моргу № 1 Київської міської клінічної лікарні судово-медичної експертизи. Оскільки реєстрації смерті ОСОБА_2 до внесення зміни у відповідний реєстраційний запис не було, вказана обставина унеможливила отримання позивачкою свідоцтва про смерть дядька вчасно.
		Відсутність свідоцтва про смерть спадкодавця унеможливила вчасне звернення спадкоємця до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а тому є поважною причиною пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.
		Також їй не було відомо про смерть дядька ОСОБА_2 до лютого 2022 року.
		Відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЦК України під час карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №  211 з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у квітні 2025 року, Київська міська рада заперечує проти доводів представника ОСОБА_1 - адвоката Семашко Д. М., просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Відзив мотивовано тим, що позивачка пропустила встановлений законом, а саме частиною першою статті 1270 ЦК України, шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини без поважних причин, а у випадку встановлення додаткового строку для прийняття спадщини Київська міська рада буде позбавлена права на визнання спадщини відумерлою.
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується актовим записом від 14 вересня 2020 року № 14995 (т. 1, а. с. 76).
		ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 17).
		За життя ОСОБА_2 на праві власності належало наступне нерухоме майно: квартира АДРЕСА_2 , квартира АДРЕСА_3 та 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю на запит КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 15 червня 2023 року (т. 1, а. с. 18).
		20 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса КМНО Леонтьєвої Н. Й. із заявою про прийняття спадщини.
		Постановою приватного нотаріуса КМНО Леонтьєвої Н. Й. від 24 липня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 у зв`язку з пропуском визначеного законом шестимісячного строку для прийняття спадщини (т. 1, а. с. 24).
		Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 квітня 2023  року у справі № 759/19105/22 за позовом керівника Святошинської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради визнано спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , яка складається з  квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 , відумерлою  та передано її територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		За загальним правилом право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
		Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
		Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
		Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними (постанова Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, постанова Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц).
		Отже, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд оцінює поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для вчинення цих дій.
		Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.
		Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
		Такий висновок висловив Верховний Суд України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, Верховний Суд у постановах від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16-ц, від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц.
		У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі 
		№ 750/262/20 суд дійшов висновку, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносин між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
		Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
		Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
		Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі № 431/5782/17, від 20 вересня 2023 року у справі № 638/16540/20, від 30 вересня 2020 року у справі № 635/4551/18, від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 07 грудня 2022 року у справі № 399/570/21, від 13 квітня 2023 року у справі № 522/17537/18.
		Правозастосовча практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною також станом на 2024 рік, що підтверджується, зокрема постановою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 357/8183/22.
		Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилалася на факт допущення помилки у прізвищі померлого ОСОБА_2 у довідці Судово-медичного моргу № 1 Київської міської клінічної лікарні судово-медичної експертизи, що на думку позивачки, до внесення зміни у відповідний реєстраційний запис унеможливило отримання нею свідоцтва про смерть дядька вчасно та, відповідно, звернутися у визначений законом строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
		Разом з цим, ОСОБА_1 також зазначила, що про смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 їй стало відомо лише у лютому 2022 року.
		Суди правильно акцентували увагу на тому, що незнання ОСОБА_1 про смерть ОСОБА_2 та відкриття спадщини не є поважною причиною для поновлення строку для прийняття спадщини.
		Встановивши, що ОСОБА_1 є спадкоємицею за законом після дядька ОСОБА_2 , однак заяву про прийняття спадщини у встановлений статтею 1270 ЦК України строк не подала, надавши належну правову оцінку зазначеним позивачкою підставам пропуску зазначеного строку (в першу чергу відсутності інформації про смерть дядька), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її дядька ОСОБА_6 .
		Колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що наведені 
		ОСОБА_1 обставини не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		Посилання заявниці на обставини допущення помилки у прізвищі померлого ОСОБА_2 у довідці Судово-медичного моргу № 1 Київської міської клінічної лікарні судово-медичної експертизи та вчинення нею дій з метою внесення зміни у відповідний реєстраційний запис, висновків судів не спростовують, оскільки такі дії вчинені позивачкою після її обізнаності у лютому 2022 року про смерть ОСОБА_2 , тобто поза межами строку, встановленого статтею 1270 ЦК України.
		У контексті пред`явлених позивачкою вимог та наведених підстав позову щодо необхідності визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини, колегія суддів звертає увагу на те, рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 квітня 2023 року у справі № 759/19105/22 визнано спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , яка складається з  квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 , відумерлою  та передано її територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 червня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Семашки Д. М. на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 квітня 2023 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
		Посилання заявниці на постанови Верховного Суду від 20 липня 2022 року у  справі № 489/5656/20, від 20 жовтня 2021 року у справі № 405/7111/19-ц, від 01 березня 2023 року у справі № 522/21238/19 з метою виокремлення конкретних випадків та підстав для задоволення позову у справі, що переглядається, висновків судів попередніх інстанцій не спростовує.
		Законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини.
		Тобто суд, розглядаючи такі позови встановлює саму по собі наявність причин, що унеможливили своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини, та оцінює їх з точки зору поважності.
		Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи. 
		Визначення поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, входить до предмета доказування у справі, тобто стосується оцінки доказів на предмет належності, допустимості, достатності доказів. 
		Оцінка доказів у справі входить до повноважень суду першої інстанції та апеляційного суду. Натомість суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.
		У справі, що переглядається, суди не встановили порушення процесуального порядку надання доказів, оцінили з урахуванням вимог статей 12, 76-81, 89 ЦПК України, про що навели відповідні мотиви у своїх рішеннях. Протилежних та взаємовиключних висновків щодо оцінки доказів у справі оскаржувані судові рішення не містять.
		Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, не врахування пункту 19 Перехідних положень ЦК України, згідно з яким під час карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №  211 з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, - безпідставні, оскільки предметом розгляду є поновлення строку, визначеного частиною першою статті 1270 Ц України.
		Доводи касаційної скарги позивачки були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів та спростовуються встановленими вище обставинами справи. 
		У справі, що розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у скаржника іншої точки зору на встановлені судами обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих місцевим та апеляційним судом рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявниці.
		Крім того, наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до вимоги здійснити переоцінку доказів та встановити нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
		Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча  пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну  відповідь  на  кожний  аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Оскільки колегія суддів встановила, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому їх, відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Семашко Дмитро Миколайович,залишити без задоволення.
		Рішення Соломянського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 рокузалишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...