Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/33591/22-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.05.2025.
Дата набрання законної сили: 30.04.2025
Номер судового провадження: 61-17308ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                           
		                                                                                                                                          
		30 квітня 2025 року                                      
		м. Київ                                                                       
		 
		справа № 757/33591/22-ц
		провадження № 61-17308св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі:  ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик Марія Олексіївна, державне підприємтсво «СЕТАМ», ОСОБА_3 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудик Валерій Вікторович,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик Марії Олексіївни - адвоката Коваля Ростислава Олександровича, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року у складі судді Вовка С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року 
		у складі колегії суддів: Євграфової Є. П., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст вимог позову
		1.            У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу м. Києва 
		Фесик М. О., державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), 
		ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудик В. В., про визнання електронних торгів недійсними, визнання акту про проведені торги недійсним, визнання недійсним свідоцтва про придбання з прилюдних торгів майна, скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права приватної, спільної часткової власності, визнання права власності на частку нежитлових приміщень, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права приватної, спільної часткової власності, скасування державної реєстрації права приватної спільної часткової власності.
		2.            Позовні вимоги обґрунтовував тим, що на підставі постанови Київського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 757/34950/14 та виданого на його виконання Печерським районним судом м. Києва виконавчого листа 
		від 14 грудня 2020 року, відповідач ( ОСОБА_2 ) звернулася до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. із заявою про примусове стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 2 125 897,55 грн.
		3.            Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. та 
		ДП «Сетам», без дотримання приписів частини десятої статті 440 ЦПК України, частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», а саме без дозволу суду, без реєстрації в Державному реєстрі речових прав нерухомого майна спірної частки як окремого об`єкту з присвоєнням реєстраційного номеру, не мали права здійснювати примусову реалізацію частки ОСОБА_1 
		в нежилих приміщеннях з №1 по №6 (групи приміщень №39) (в літ. «В») загальною площею 45,80 кв. м., що знаходиться за адресою: 
		АДРЕСА_1 .
		4.            Відповідач ДП «Сетам», в порушення вказаних приписів закону, а також пунктів 2-4 розділу II, пунктів 5, 9 розділу ІІІ Порядку реалізації арештованого майна без відповідного рішення (дозволу) суду 31 серпня 2022 року реалізував на електронних торгах незареєстроване нерухоме майно, щодо якого відсутні відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 
		5.            Також вказував, що за відсутності серед документів заявки приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. від 29 липня 2022 року про реалізацію ДП «Сетам» арештованого майна доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про результати визначення вартості/оцінки арештованого майна, ДП «Сетам» не мало права приймати до виконання таку заявку та зобов`язане було повернути останню виконавцю.
		6.            Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудик В. В., 
		в свою чергу, з порушенням приписів статей 13, 14, 15, 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зареєстрував право власності ОСОБА_3 під реєстраційним номером 2536550180000 (номером, належним зовсім іншому об`єкту права власності).
		7.            На переконання позивача, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округуРудик В. В., завершуючи вищезазначену схему, з метою присвоєння всупереч статей 13, 14, 15, 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» всьому Приміщенню реєстраційного номеру 2536550180000 (номеру частки ОСОБА_1 ), уклали оспорюваний договір купівлі-продажу 
		від 12 жовтня 2022 року, на підставі якого ОСОБА_1 продала ОСОБА_3 свою частку (1/2 частину приміщення) (реєстраційний номер 2536550180000).
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		8.            Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано недійсними електронні торги, проведені ДП «Сетам» 31 серпня 
		2022 року за лотом № 515249 по реалізації 1/2 нежилих приміщень з № 1 по № 6 (групи приміщень № 39) в літ. «В», загальною площею 45,80 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , результати яких оформлені протоколом 
		ДП «Сетам» про проведення електронного аукціону (торгів) №575736 
		від 31 серпня 2022 року.
		Визнано недійсним Акт від 15 вересня 2022 року про проведені торги за фіксованою ціною у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, виданий приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик М. О.
		Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 частку 
		в розмірі 1/2 нежитлових приміщень (літ. В) з № 1 по № 6 (групи приміщень № 39), що розташовані: АДРЕСА_1 , загальною площею 15,80 кв. м., право власності ОСОБА_3 на яку 28 вересня 2022 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудиком В. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 64960205 від 28 вересня 2022 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рудика В. В.
		В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу 
		м. Києва Фесик М. О., ДП «Сетам» та ОСОБА_3 на користь 
		ОСОБА_1 по 4 796,60 грн судового збору з кожного.
		9.            Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2024 року виправлено описку у четвертому абзаці резолютивної частини рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року, зазначивши правильно назву коду «РНОКПП», замість помилкового «РНОК1111», а також правильно загальну площу нежитлових приміщень «45,80 кв. м.», замість помилкової «15,80 кв. м.». 
		10.         Рішення районного суду в частині задоволених позовних вимог мотивоване тим, що право власності ОСОБА_1 на присуджену йому постановою Київського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року частку в розмірі 1/2 нежитлових приміщень з № 1 по № 6 (групи приміщень № 39) в літ. «В», загальною площею 45,80 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У зв`язку із зазначеним районний суд дійшов висновку про обґрунтованість тверджень позивача про те, що 1/2 частину приміщення реалізовано на прилюдних торгах із порушенням приписів частини десятої статті 440 ЦПК України та частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» без дозволу суду, без реєстрації в Державному реєстрі речових прав нерухомого майна спірної частки як окремого об`єкта із присвоєнням реєстраційного номеру. Оскільки звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, є крайнім заходом виконання судового рішення, який може бути застосований лише в тому випадку, коли виконавцем вичерпано всі можливі заходи, передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника, районний суд виснував, що обов`язок виконавця звернутись до суду за дозволом на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, не є номінальним, а покликаний виключити можливість незаконного втручання у право володіння майном та порушення права власності.
		11.         Оскільки електронні торги, за якими реалізовано 1/2 частину Приміщення, проведено 31 серпня 2022 року, а зі скаргою щодо дотримання/порушення порядку опису майна та накладення арешту, порядку призначення суб`єкта оціночної діяльності, порядку визначення вартості майна, яке передається на реалізацію, складення звіту про незалежну оцінку майна (справа № 757/34950/14-ц) ОСОБА_1 звернувся до суду у жовтні 2022 року, що засвідчує незгоду останнього із проведеною оцінкою, районний суд виснував, що відсутність доказів належного повідомлення сторони боржника про визначення вартості майна й неподання таких доказів приватним виконавцем до заявки на реалізацію арештованого майна, є порушенням порядку проведення торгів.
		12.         У зв`язку із зазначеним районний суд виснував, що встановлені порушення процедури проведення прилюдних (електронних) торгів призвели до порушення суб`єктивних цивільних прав позивача, відповідно, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позову в частині визнання недійсними електронних торгів та визнання недійсним Акту про проведення торгів. 
		13.         Оскільки прилюдні торги та акт приватного виконавця, на підставі яких ОСОБА_3 набув право власності на 1/2 частину Приміщення, підлягали визнанню недійсними, районний суд дійшов висновку про те, що майно вибуло з володіння власника ( ОСОБА_1 ) поза його волею, у зв`язку із чим підлягає витребуванню з володіння ОСОБА_3 .
		14.         Водночас районний суд зазначив, що витребування майна не потребує скасування рішень державного реєстратора та реєстрацій спірного майна, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, як і не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання права власності, оскільки рішення суду про витребування нерухомого майна на користь його власника із чужого володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. 
		15.         Водночас, на переконання районного суду, вимоги про переведення прав покупця є неналежним способом судового захисту порушених прав позивача 
		у спірних правовідносинах, а тому задоволенню не підлягають.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		16.         Не погодившись із рішенням районного суду, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та приватний виконавець виконавчого кругу м. Києва 
		Фесик М. О. оскаржили його в апеляційному порядку в частині задоволених позовних вимог.
		17.         Постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та приватного виконавця виконавчого кругу м. Києва Фесик М. О. залишено без задоволення.
		Рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року залишено без змін. 
		18.         Залишаючи апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення районного суду без змін, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо того, що оскільки звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, є крайнім заходом виконання судового рішення, який може бути застосований лише в тому випадку, коли виконавцем вичерпано всі можливі заходи, які передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника, колегія суддів визнала обґрунтованим висновок суду першої інстанції про порушення суб`єктивного цивільного права позивача, оскільки наявність законних підстав для вжиття такого крайнього заходу повинна перевірятись судом під час розгляду відповідного подання виконавця в порядку частини десятої статті 440 ЦПК України та частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».
		19.         При цьому апеляційним судом було відхилено доводи апеляційних скарг щодо наявності зареєстрованого у 2009 році права власності позивача із автоматичним зменшення його частки на 1/2 після здійснення реєстрації частки, присудженої ОСОБА_2 судовим рішенням, оскільки після здійснення поділу майна подружжя судовим рішенням право спільної сумісної власності трансформувалось у справо спільної часткової власності.
		20.         Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо того, що допущені приватним виконавцем порушення унеможливили реалізацію позивачем, як стороною виконавчого провадження, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» прав заперечувати визначену приватним виконавцем вартість нерухомого майна, яка, на його переконання, була суттєво занижена, що призвело до продажу на торгах за ціною, що не відповідала дійсній (ринковій).
		21.         Додатково колегія суддів апеляційного суду вказала, що стягнення на нерухоме майно позивача, право власності на яке не було зареєстровано 
		в установленому законом порядку без дозволу суду, зважаючи на допущені приватним виконавцем на стадії, що передує проведенню торгів, порушення, які, 
		в свою чергу, уможливили проведення торгів, що не відповідають критерію справедливості, відтак, погодилась із висновком суду першої інстанції про наявність порушення суб`єктивних цивільних прав позивача, та, як наслідок, наявність підстав для визнання недійсними електронних торгів та визнання недійсним Акту про проведення торгів що є належним способом судового захисту прав.
		22.         При цьому апеляційним судом зроблено висновок, що ОСОБА_3 не можна вважати добросовісним набувачем, оскільки право власності на частку позивача ОСОБА_1 не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як на окремий об`єкт права власності з присвоєнням окремого реєстраційного номеру, відкриттям відповідного розділу та реєстраційної справи; відомості про все приміщення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вносились, реєстраційної справи та відповідного розділу не відкривалось з наступним закриттям розділу та відкриттям окремих розділів та справ на виділені дві частки, а ціна продажу такої частки на торгах не була найвищою, адже була фіксованою.
		23.         Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову 
		в апеляційному порядку не переглядалось.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		24.         У грудні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик М. О. - адвоката Коваля Р. О., на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року у вказаній справі.
		25.         Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик М. О. - адвоката Коваля Р. О., на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
		26.         Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Леськова Валерія Петровича, про продовження строку на подачу відзиву задоволено частково.
		27.         Продовжено ОСОБА_1 строк на подачу відзиву на касаційну скаргу представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик М. О. - адвоката Коваля Р. О.
		28.         Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		29.         У касаційній скарзі представник приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик М. О. - адвокат Коваль Р. О., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
		30.         Підставою касаційного оскарження представник приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик М. О. - адвокат Коваль Р. О., зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 лютого 
		2018 року у справі № 490/5475/15-ц (провадження № 61-435св18), від 10 липня 2019 року в справі № 462/2232/16 (провадження № 61-21671св18), від 15 серпня 
		2019 року в справі № 1340/4630/18 (адміністративні провадження №К/9901/16194/19; К/9901/16864/19), від 27 серпня 2020 року в справі 
		№ 295/11078/14-ц (провадження № 61-2646св19), від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19, від 22 березня 2023 року в справі № 509/5080/18 (провадження 
		№ 61-11707св22), від 21 червня 2023 року в справі № 461/454/20 (провадження 
		№ 61-13380св22), від 04 липня 2023 року в справі № 233/4365/18 (провадження 
		№ 14-96цс21), від 26 вересня 2023 року в справі № 917/2009/21, від 07 грудня 
		2023 року в справі № 331/427/22 (провадження № 61-13786св23), від 28 лютого 2024 року в справі № 205/2535/17 (провадження № 61-5578св23), від 03 жовтня 2024 року в справі № 202/3567/19 (провадження № 61-10032св24), 
		від 27 листопада 2024 року в справі № 457/227/16-ц (провадження № 61-7585св23) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		31.         Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору дійшли помилкового висновку про відсутність зареєстрованого права власності позивача на реалізоване майно, оскільки право власності останнього було зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 16 січня 2009 року та записане в реєстрову книгу № Д10П-273 за реєстровим № 2889-П/2236-П/1386-П, що унеможливлювало застосування судами при вирішенні спору абзацу третього статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», що, в свою чергу, підтверджується окремою думкою судді Київського апеляційного суду до оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
		32.         Також заявник вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку стосовно того, що неналежне повідомлення позивача про результати проведеної оцінки майна та, як наслідок, про проведення електронного аукціону, свідчить про порушення порядку проведення останнього.
		33.         На переконання заявника касаційної скарги неналежне повідомлення позивача про результати проведення оцінки арештованого майна не впливає на результат електронних торгів. Крім того, позивач не був позбавлений можливості самостійно погасити заборгованість у виконавчому провадженні, про яке останньому було відомо ще з 16 лютого 2021 року, після ознайомлення його представника із матеріалами виконавчого провадження.
		34.         Таким чином, на переконання представника приватного виконавця, недоліки вчинення виконавчих дій, які передували проведенню електронних торгів, не можуть слугувати підставою для визнання таких торгів недійсними, що, в свою чергу, підтверджується практикою Верховного Суду.
		35.         Крім того вказує, що судами попередніх інстанцій помилково взято до уваги висновок щодо вартості майна, наданий позивачем, оскільки єдиним засобом доведення невідповідності чи наявності недоліків оцінки майна боржника 
		є виключно рецензування звіту про оцінку такого майна.
		36.         Висновки апеляційного суду, з урахуванням порядку проведення електронних торгів, стосовно вартості реалізованого майна боржника, на переконання заявника, є необґрунтованими та недоведеними.
		37.         Додатково представник приватного виконавця звертає увагу суду касаційної інстанції на відсутність порушеного права позивача, оскільки останньому було відомо про відкрите виконавче провадження, проте не було надано приватному виконавцю відомостей про інше майно, за рахунок якого можливо було 
		б задовольнити вимоги стягувача, а також не здійснювалось погашення заборгованості в добровільному порядку.
		38.         Таким чином, примусова реалізація арештованого майна боржника 
		є законодавчо визначеним шляхом для задоволення вимог стягувача у рамках виконавчого провадження та не свідчить про порушення прав боржника 
		у виконавчому провадженні, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
		39.         Також заявник звертає увагу суду касаційної інстанції на помилкове витребування майна у добросовісного набувача, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження недобросовісності нового власника майна, яким, в свою чергу, таке було придбане на електронних торгах.
		40.         З урахуванням зазначеного заявник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення вимог позову.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		41.         У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Леськова В. П., направлений засобами поштового зв`язку, у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги 
		є необґрунтованими.
		42.         Зокрема, вказує на навмисне направлення приватним виконавцем документів виконавчого провадження на відмінну від зареєстрованого місця проживання боржника адресу, а також на адресу, відмінну від зазначеної 
		у виконавчому листі, хоча приватним виконавцем було достеменно встановлене зареєстроване місце проживання боржника.
		43.         Крім того, приватним виконавцем звернуто стягнення та передано на реалізацію незареєстровану за ОСОБА_1 частку в нерухомому майні без дозволу суду, а також без належного вжиття вичерпних заходів по стягненню на рухоме майно та кошти боржника.
		44.         Приватним виконавцем здійснено входження до належних позивачеві приміщень без повідомлення останнього, а також без рішення суду по примусове проникнення до них.
		45.         Додатково звертає увагу Верховного Суду на передачу приватним виконавцем 1/2 незареєстрованої частки приміщень позивача без дозволу суду за заниженою ціною, а також без попереднього направлення на адресу боржника результатів оцінки. Відтак, без ознайомлення боржника із результатами оцінки майна, приватний виконавець не мала права подавати до ДП «Сетам» заявку на реалізацію арештованого майна.
		46.         При цьому виконавцем до заявки на реалізацію спірного майна додано недостовірну технічну документацію (станом на 05 жовтня 2005 року), оскільки вподальшому приміщення було реконструйоване, внаслідок чого площа приміщення була збільшена.
		47.         Таким чином, внаслідок зазначених порушень інші учасники у електронних торгах участь не брали, а ОСОБА_3 , в свою чергу, придбав майно за заниженою ціною без будь-якого конкурсу (торгів), а тому доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
		48.         Крім того, адвокат Леськов В. П. вказує, що на розгляді Печерського районного суду перебуває скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М. О., а також на помилкові посилання касаційної скарги на практику Верховного Суду, оскільки наведені у змісті касаційної скарги постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин.
		49.         У зв`язку із зазначеним просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Доводи інших осіб 
		50.         У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшла заява представника ОСОБА_2 - адвоката Власюк Катерини Петрівни, в змісті якої остання підтримує доводи касаційної скарги, проте така заява не приймається Верховним Судом до уваги, оскільки у порушення частини сьомої статті 43 ЦПК України до неї не долучено доказів на підтвердження направлення копій такої заяви на адреси всіх інших учасників справи.
		51.         У квітні 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_3 , 
		у змісті якої останній просить касаційну скаргу представника приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. - адвоката Коваля Р. О., задовольнити.
		52.         Також у квітні 2024 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката Власюк К. П., проте такі пояснення не приймаються Верховним Судом до уваги, оскільки у порушення частини сьомої статті 43 ЦПК України до них не долучено доказів на підтвердження направлення копій таких пояснень на адреси всіх інших учасників справи.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		53.         24 жовтня 2008 року ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі- продажу нерухомого майна, посвідченого 24 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З. З. та зареєстрованого за № 10949, придбано нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 39) (в літ. «В») загальною площею 45,80 кв. м., що, в свою чергу, знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
		54.         Право власності ОСОБА_1 на приміщення зареєстровано Київським міським бюро технічної, інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 16 січня 2009 року та записане в реєстрову книгу №Д10П-273 за реєстровим № 2889-П/2236-П/1386-П.
		55.         Постановою Київського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 757/34950/14 проведено поділ спільного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнано за кожним із них право власності по 1/2 частині, зокрема, на нежилі приміщення (в літ. В) з № 1 по № 6 (групи приміщень № 39), загальною площею 45,80 кв. м., розташовані за адресою: 
		АДРЕСА_1 ;
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 452 750,00 грн грошової компенсації за відчужений ним автомобіль марки «Land Rover», державний номер НОМЕР_1 .
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 
		1 006 999,50 грн поворотної фінансової допомоги, 57 000,00 грн отриманого доходу від оренди приміщень та 25 900,00 грн отриманого доходу від реалізації товару.
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину коштів, які обліковувались на рахунку ОСОБА_1 на час припинення шлюбних відносин, стягнувши з нього на користь ОСОБА_2 відповідно, 
		65 248,50 грн та 84 781,50 дол. США.
		56.         16 грудня 2021 року ОСОБА_2 зареєструвала право власності на присуджену їй судом частку приміщень (1/2) за адресою: 
		АДРЕСА_1 на підставі рішення державного реєстратора 
		Набока В. М. за № 62353291 із відкриттям на вказану частку окремого розділу 
		у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на неї. 
		57.         Належній ОСОБА_2 частці приміщень 16 грудня 2021 року присвоєно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2536550180000.
		58.         Право власності на частку позивача ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як на окремий об`єкт права власності із присвоєнням окремого реєстраційного номеру, відкриттям відповідного розділу та реєстраційної справи не зареєстровано. 
		59.         Відомості про приміщення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вносились, реєстраційної справи та відповідного розділу з наступним закриттям розділу та відкриттям окремих розділів та справ на виділені дві частки не відкривалось.
		60.         На підставі постанови Київського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 757/34950/14 та виданого на його виконання Печерським районним судом м. Києва виконавчого листа від 14 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. із заявою про примусове стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 
		2 125 897,55 грн.
		61.         Постановою від 05 січня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 2 125 897,55 грн.
		62.         29 липня 2022 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. звернулась до ДП «Сетам» із заявкою на реалізацію арештованого майна, а саме 1/2 частини нежилих приміщень з № 1 по № 6 (групи приміщень 
		№ 39) в літ. «В» загальною площею 45,80 кв. м., які знаходяться за адресою: 
		  АДРЕСА_1 . 
		63.         У заявці вказано, що вартість майна становить 1 613 764, 00 грн, а також зазначено, що нерухоме майно (1/2 нежилих приміщень з № 1 по № 6 (групи приміщень № 39) в літ. «В» загальною площею 45,80 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ) належить боржнику 
		( ОСОБА_1 ) на підставі права приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24 жовтня 2008 року № 10949, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З. З.
		64.         15 вересня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. складено Акт про проведені торги за фіксованою ціною, згідно із яким відповідно до протоколу про проведені електронні торги від 31 серпня 2022 року 
		№ 575736 ДП «СЕТАМ», м. Київ (номер лота 515249) 31 серпня 2022 року проведено електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме 1/2 частини нежилих приміщень з № 1 по № 6 (групи приміщень № 39) в літ. «В» загальною площею 45,80 кв. м., які знаходяться за адресою: 
		  АДРЕСА_1 . 
		65.         Переможцем торгіввизнано ОСОБА_3 . Зазначене вище майно належить боржникові ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З. З. 24 жовтня 2008 року за реєстровим № 10949, який, в свою чергу, зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації, та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 16 січня 2009 року.
		66.         28 вересня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудик В. В., відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі акту про проведені прилюдні торги, видано Свідоцтво, яким посвідчено право власності ОСОБА_3 на майно, що складається із 1/2 нежилих приміщень з № 1 по № 6 (групи приміщень № 39) в літ. «В» загальною площею 45,80 кв. м., які знаходяться за адресою: 
		АДРЕСА_1 , зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 16 січня 2009 року та записано в реєстрову книгу № Д10П-273, за реєстровим № 2889-П/2236-П/1386-П, яке придбане ОСОБА_3 за 1 613 764,00 грн, що раніше належало ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк З. З. 24 жовтня 2008 року за реєстровим № 10949, зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 16 січня 2009 року.
		67.         28 вересня 2022 року державним реєстратором прав на нерухоме майно (приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудик В. В.) прийнято рішення № 64960205 про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, розмір частки 1/2 на нежитлові приміщення (літ. В) з № 1 по № 6 (групи приміщень № 39) з реєстраційним номером 2536550180000, що розташований за адресою:  
		  АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .
		68.         12 жовтня 2022 року між ОСОБА_2 , як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудик В. В., за яким продавець продає, а покупець купує (приймає у власність) 1/2 частку в праві власності на нежитлові приміщення літ. «В» з № 1 по № 6 (групи приміщень № 39), загальною площею 45,80 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та сплачує їх розмір за ціною 1 392 000,00 грн. Предмет договору належить продавцю на підставі постанови Київського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року, справа № 757/34950/14, провадження № 22-ц/824/12630/2020.
		69.         12 жовтня 2022 року державним реєстратором прав на нерухоме майно (приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудик В. В.) прийнято рішення № 65109233 про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, розмір частки 1/2 на нежитлові приміщення (літ. В) з № 1 по № 6 (групи приміщень № 39) з реєстраційним номером 2536550180000, що розташований за адресою: 
		АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		70.         Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		71.         Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
		в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		72.         Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише 
		в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		73.         Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним 
		і обґрунтованим.
		74.         Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		75.         Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		76.         Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, дійшов висновку, щокасаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		77.         Зі змісту оскаржуваної постанови Київського апеляційного суду 
		від 25 листопада 2024 року вбачається, що у апеляційному порядку рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року переглядалось виключно у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , а тому переглядається Верховним Судом лише у зазначеній частині.
		78.         Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої 
		статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		79.         Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		80.         Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
		81.         Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
		82.         Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
		83.         За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), 
		а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
		84.         Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
		85.         Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок реалізації арештованого майна).
		86.         Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		87.         Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		88.         Верховний Суд України у постановах від 18 листопада 2015 року у справі 
		№ 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15 та від 22 лютого 
		2017 року у справі № 6-2677цс16 зробив висновки про те, що головною умовою, яку повинні встановити суди при вирішенні питання про визнання прилюдних торгів недійсними, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, 
		а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
		Щодо доводів касаційної скарги в частині відсутності порушення приватним виконавцем порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		89.         Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		90.         Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		91.         Згідно з частиною третьою, четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
		Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
		У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
		92.         Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
		93.         Аналіз зазначених вище норм свідчить про те, що ними чітко визначено умова, за якої виконавець звертається до суду, а суд, відповідно, вирішує питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника, і цією умовою 
		є безпосередньо відсутність реєстрації права власності на майно за боржником 
		в установленому законом порядку.
		94.         Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (стаття 182 ЦК України).
		95.         Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання 
		і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
		96.         Питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване у встановленому законом порядку, вирішується судом в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», частиною десятою статті 440 ЦПК України, та стосується випадків, коли боржник фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано у встановленому законом порядку (постанова Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 947/22930/19 (провадження № 61-9215св20)).
		97.         Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях встановлено, що 
		24 жовтня 2008 року ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 24 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З. З. та зареєстрованим за № 10949, придбав нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 39) 
		(в літ. «В») загальною площею 45,80 кв. м., що знаходяться за адресою: 
		АДРЕСА_1 .
		98.         Право власності позивача на приміщення було зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 16 січня 2009 року та записане в реєстрову книгу №Д10П-273 за реєстровим № 2889-П/2236-П/1386-П. 
		99.         З урахуванням того, що 16 грудня 2021 року ОСОБА_2 зареєструвала право власності на присуджену їй судом 1/2 частку приміщень на підставі рішення державного реєстратора Набока В. М. за № 62353291 із відкриттям на вказану частку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно окремого розділу та реєстраційної справи на неї, належній 
		ОСОБА_2 частці, приміщенню присвоєно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2536550180000. 
		100.      Водночас, помилковим є посилання судів попередніх інстанцій на те, що право власності ОСОБА_1 на присуджену йому постановою Київського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року частку в розмірі 1/2 нежитлових приміщень з № 1 по № 6 (групи приміщень №39) в літ. «В», загальною площею 
		45,80 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , не було зареєстровано за останнім у встановленому законом порядку (у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), оскільки в результаті поділу майна подружжя право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину нежитлових приміщень не було припинено.
		101.      При цьому, як вже було встановлено судами, право власності останнього було зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 16 січня 2009 року та записане 
		в реєстрову книгу №Д10П-273 за реєстровим № 2889-П/2236-П/1386-П (Т.1, 
		а.с. 41).
		102.      Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.
		103.      Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що належну позивачу 1/2 частину приміщення було реалізовано на прилюдних торгах із порушенням приписів частини десятої статті 440 ЦПК України та частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки така реалізація нерухомого майна, з урахуванням зареєстрованого у встановленому порядку права власності (Т.1, а.с. 41), а також з урахуванням набуття позивачем права власності на майно до 01 січня 2013 року, не потребує реєстрації 
		в Державному реєстрі речових прав нерухомого майна безпосередньо спірної частки як окремого об`єкта нерухомого майна.
		104.      Більше того, як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 290849330 від 16 грудня 2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2536550180000 було присвоєно об`єкту нерухомого майна в цілому, а не його частині (Т.1, а.с. 55).
		105.      При цьому Верховний Суд враховує приписи частин першої, другої статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими передбачено, що кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше присвоюється реєстраційний номер, який є індивідуальним, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта.
		106.      У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.
		107.      За частиною першою статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються у разі: 1) знищення об`єкта нерухомого майна; 2) поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна; 3) державної реєстрації права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна, щодо якого в Державному реєстрі прав відкрито розділ як на об`єкт незавершеного будівництва. 
		108.      Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у змісті постанови Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року у справі № 910/7918/20.
		109.      Відтак, враховуючи, що право боржника на нерухоме майно було зареєстроване у встановленому законом порядку, суди попередніх інстанції дійшли помилкового висновку про порушення суб`єктивного цивільного права позивача, оскільки наявність зареєстрованого права власності останнього на весь об`єкт нерухомості, із подальшою реєстрацією за іншою особою 1/2 частини такого майна не свідчить про скасування зареєстрованого за останнім права власності та необхідність реєстрації в Державному реєстрі речових прав нерухомого майна безпосередньо спірної частки як окремого об`єкта нерухомого майна для подальшої її реалізації.
		110.      У контексті права спільної часткової власності подружжя на один об`єкт релевантними є висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 442/7505/14-ц (провадження № 61-4536св18) та 17 вересня 2024 року у справі № 344/7032/21 (провадження № 61-1737св23). Відтак, Верховним Судом у згаданих вище постановах зауважено щодо специфічності конструкції спільної часткової власність, оскільки у такій конструкції існує, зокрема множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (до прикладу, один будинок - один власник). Часткова ж власність, навпаки, відрізняється множинністю суб`єктів (до прикладу, один будинок - два співвласники) із одночасною єдністю об`єкта, оскільки одночасно декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. При чому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних/неподільних речей, так і майнових прав та обов`язків. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.
		111.      З урахуванням зазначеного вище Верховним Судом у справі, що переглядається, враховано, що спірні приміщення не були поділені в розумінні статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки за результатами реєстрації за іншою особою (стягувачем) 1/2 частини такого майна нового об`єкта нерухомого майна утворено не було, що свідчить про відсутність підстав для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи та, як наслідок, необхідності реєстрації новоствореного об`єкта нерухомого майна.
		112.      Таким чином, з урахуванням вказаного слушними є доводи касаційної скарги щодо наявності зареєстрованого за позивачем права власності на спірне майно з 2009 року, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин приписів частини четвертої статті 50 Закону України «По виконавче провадження», щодо необхідності звернення виконавця до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, не зареєстроване в установленому законом порядку, оскільки право спільної сумісної власності на нерухоме майно фактично трансформувалось у право спільної часткової власності тих самих співвласників, зокрема позивача ( ОСОБА_1 ), що, в свою чергу, узгоджується із правовим висновком, викладеним у змісті постанови Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 766/9372/16-ц (провадження 
		№ 61-16609св23).
		Щодо доводів касаційної скарги про помилковість висновків судів попередніх інстанцій стосовно заниження вартості майна з урахуванням відсутності рецензування звіту про вартість майна, а також реалізації майна за фіксованою ціною.
		113.      Відповідно до частини третьої, п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.
		114.      Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
		115.      Згідно з частинами третьою, четвертою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов`язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
		116.      Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців згідно з нормами Закону України «Про виконавче провадження» (постанови Великої Палати Верховного Суду 
		від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження 
		№ 11-1200апп18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19)).
		117.      Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними (постанова Верховного Суду України від 26 серпня 2014 року у справі № 3-36гс14).
		118.      Згідно з Порядком реалізації арештованого майна (у редакції на час проведення торгів) електронні торги - це продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
		119.      Торги за фіксованою ціною - спосіб реалізації арештованого майна за ціною, що фіксується на період реалізації, який не передбачає її підвищення під час торгів, за яким покупцем стає особа, що перша за інших надіслала заявку 
		в електронній формі через особистий кабінет та негайно (не пізніше ніж протягом 
		15 хвилин) сплатила на рахунок Організатора суму (ціну лота), визначену 
		в інформаційному повідомленні, в безготівковій формі з використанням електронних платіжних систем.
		120.      Електронний аукціон, в свою чергу, - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних аукціонів, за яким його власником стає учасник, який під час аукціону запропонував за нього найвищу ціну.
		121.      Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проєкт заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім-шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
		122.      Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі організатору.
		123.      У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства, начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу 1 цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим - тринадцятим 
		пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів у систему.
		124.      Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).
		125.      ДП «Сетам» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної 
		у заявці на реалізацію арештованого майна, чинним законодавством не передбачений.
		126.      Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 червня 2022 року у справі № 333/1483/20 (провадження № 61-369св22).
		127.      З урахуванням зазначеного вище у ДП «Сетам» відсутній обов`язок перевіряти достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна.
		128.      Згідно із Порядком реалізації арештованого майна за відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).
		129.      У пункті 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна визначено, що заявка на реалізацію арештованого майна подається, зокрема, разом із копіями документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).
		130.      Згідно з пунктом 21 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 
		від 02 квітня 2012 року № 512/5, у разі якщо оцінку майна проводив суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, виконавець надсилає сторонам повідомлення про оцінку майна не пізніше наступного робочого дня після отримання звіту про оцінку майна.
		131.      У справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що адресою боржника ОСОБА_1 у змісті виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва від 31 грудня 2020 року у справі № 757/34950/14-ц вказано наступну адресу: АДРЕСА_2 .
		132.      Стягувачем, в свою чергу, у заяві про відкриття виконавчого провадження зазначено іншу адресу боржника, а саме: АДРЕСА_3 .
		133.      На запит від 06 січня 2021 року № 48 щодо надання інформації про зареєстрованих фізичних осіб, Шевченківською районною в м. Києві адміністрацією листом від 15 січня 2021 року №109/05/50-238 (отримано 18 січня 2021 року) повідомлено приватного виконавця виконавчого округу м. Києва 
		Фесик М. О. про те, що за адресою: АДРЕСА_3 із 08 липня 1998 року зареєстровано ОСОБА_5 .
		134.      На запити приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. від 29 листопада 2021 року №7275, від 08 грудня 2021 року № 7643 Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області, Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації повідомлено виконавця, що боржник ( ОСОБА_1 ) проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
		135.      При цьому у змісті відзиву на позовну заяву представником приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. визнано, що в межах 
		ВП НОМЕР_4 дійсно допущено технічну помилку та замість зазначення адреси, яка вказана у виконавчому документі, помилково внесено в АСВП інформацію щодо реєстраційних даних боржника за місцезнаходженням, яке було зазначено 
		в заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження.
		136.      До заявки на реалізацію арештованого майна не додано доказів належного повідомлення про визначення вартості майна боржника ОСОБА_1 , за адресою проживання - АДРЕСА_2 . З урахуванням зазначеного, суди попередніх інстанцій виснували про порушення приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. пункту 3 
		розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна.
		137.      Водночас, матеріали справи містять докази на підтвердження ознайомлення представника позивача із матеріалами виконавчого провадження 16 лютого 
		2021 року (Т.2, а.с. 76), що свідчить про обізнаність останнього із вказаною помилкою, а також накладеним арештом та наявним зобов`язанням позивача як боржника у виконавчому провадженні надати виконавцю перелік майна, на яке слід було звернути стягнення. Водночас жодних дій щодо виправлення наслідків помилки приватного виконавця при вчиненні виконавчих дій позивачем вчинено не було, як і не було доведено, що його частка могла бути реалізована за іншою ціною, оскільки оцінка майна була проведена в цілому щодо всього приміщення, 
		а інша частина, в свою чергу, була реалізована з електронного аукціону за меншою ціною.
		138.      Таким чином, Верховний Суд враховує, що позивачу у справі було відомо як про відкрите виконавче провадження, так і про вчинення приватним виконавцем виконавчих дій, спрямованих на виконання судового рішення, а також направлення виконавчих документів не за адресою місця проживання боржника, проте останнім жодних дій, спрямованих на уточнення адреси для листування, виконання судового рішення, повідомлення про наявність іншого майна, за рахунок якого стягувач може задовольнити свої вимоги, в рамках виконавчого провадження вчинено не було. 
		139.      У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що для застосування наслідків недотримання вимог закону під час вирішення спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Подібний за змістом висновок також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24).
		140.      Отже, у спірних правовідносинах підлягає встановленню наявність порушень під час вчинення виконавчих дій щодо реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, чи вплинули такі порушення на результати торгів та чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес боржника як особи, яка звернулася до суду.
		141.      Судами попередніх інстанцій обґрунтовано виснувано, що звернення до суду зі скаргою засвідчує незгоду сторони виконавчого провадження із проведеною оцінкою майна в рамках виконавчого провадження, проте таке звернення до суду, зокрема, з метою оскарження оцінки, не зупиняє передачу майна на реалізацію (частина п`ята статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»). 
		142.      Водночас колегія суддів не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності порушення приватним виконавцем порядку реалізації майна, що, в свою чергу, унеможливило реалізацію позивачем, як стороною виконавчого провадження, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» прав заперечувати визначену приватним виконавцем вартість нерухомого майна, та, як наслідок, порушення прав і законних інтересів позивача, оскільки останній був обізнаний про відкрите виконавче провадження, водночас жодних дій в рамках останнього не вчиняв.
		143.      Більше того, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про реалізацію майна за фіксованою ціною, оскільки, як вбачається зі змісту заявки на реалізацію арештованого майна, складеної приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва, остання направила на адресу ДП «Сетам» документи щодо реалізації майна шляхом проведення електронних торгів (Т.1, а.с.107). Також, як вбачається із матеріалів справи, спірна частка у праві власності була реалізована саме в результаті проведення електронного аукціону, а не торгів за фіксованою ціною (Т.1, а.с.151). Реалізація майна саме в результаті електронного аукціону також підтверджується безпосередньо змістом Акту, складеного приватним виконавцем за результатами проведення останніх (Т.1, а.с.152-153). При цьому, виконавцем було допущено технічну помилку в назві зазначеного вище акту, вказавши, що останній складено саме за результатами проведення торгів за фіксованою ціною. 
		144.      Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, вбачається помилковість посилань судів попередніх інстанцій на реалізацію частки у праві власності у спірному майні за фіксованою ціною. Зазначене вище свідчить про обґрунтованість доводів касаційної скарги щодо відсутнього порушеного права позивача в результаті електронних торгів та, як наслідок, відсутність підстав для визнання таких торгів недійсними.
		145.      У справі, що переглядається, Верховний Суд дійшов висновку, що немає підстав для визнання недійсними електронних торгів, проведених від 31 серпня 2022 року.
		146.      З урахуванням зазначеного, відсутні підстави для витребування 
		у  ОСОБА_3 частки в розмірі 1/2 нежитлових приміщень (літ. В) з №1 по №6 (групи приміщень №39), що розташовані: АДРЕСА_1 .
		147.      Більше того, з урахуванням того, що право боржника на нерухоме майно було зареєстроване у встановленому законом порядку, а також встановлення факту реалізації спірного майна не за фіксованою ціною, а з електронних торгів (аукціону), помилковим є висновки судів щодо недобросовісності 
		 ОСОБА_3 .
		148.      Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення 
		в оскаржуваній заявником частині ухвалені без додержання норм матеріального 
		і процесуального права, тому підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
		Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		149.      У квітні 2025 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Леськова В. П., про направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивоване необхідністю відступлення від висновків, викладених у змісті постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження 
		№ 14-24цс24), шляхом їх конкретизації та визначення, що після проведення електронних торгів та закриття виконавчого провадження, подача позивачем (боржником) скарги на рішення, бездіяльність, дії державного/приватного виконавця є неефективним способом захисту, а продаж державним/приватним виконавцем з електронних торгів майна боржника за значно заниженою ціною (що підтверджено висновком судової оціночно-будівельної експертизи у справі про оспорення торгів та віндикацію), інші зазначені у позові істотні порушення при проведенні оцінки майна та електронних торгів, що вплинули на результат торгів, мають оцінюватись судом, що розглядає позов про визнання торгів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння. 
		150.      Також зазначає про необхідність відступлення від висновків викладених 
		у змісті постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року 
		у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24) та Верховного Суду 
		від 20 листопада 2024 року у справі № 522/13306/19 (провадження 
		№ 61-8607св24), шляхом їх конкретизації та визначення, що тривала безпідставна відсутність розгляду судом з незалежних від скаржника причин своєчасно поданої скарги на суттєво занижену оцінку реалізованого на торгах майна та інші порушення при підготовці та проведенні торгів, що вплинули на їх результат, не є підставою для відмови в позові про визнання результатів торгів недійсними та віндикацію майна, не є підставою для легалізації допущених порушень при підготовці та оформленні виконавцем торгів, а докази таких порушень мають оцінюватися судом, який розглядає позов про визнання торгів недійсними та витребування майна в кожному конкретному випадку. Додатково вказує, що справа містить правову проблему щодо критеріїв (ознак) добросовісності набувача майна, придбаного з електронних торгів в порядку виконання судового рішення.
		151.      Також у квітні 2025 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Власюк К. П. та ОСОБА_3 до Верховного Суду надійшли заперечення на клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		152.      Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Леськова В. П., не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
		153.      Підстави для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду передбачені статтею 403 ЦПК України.
		154.      Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		155.      Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня 
		2018 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18), виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, 
		а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути 
		з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. 
		З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми 
		є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
		156.      Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки 
		заявником не наведено достатніх мотивів та аргументів для такої передачі. Наведені заявником обґрунтування у розумінні частини п`ятої статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему, вирішення якої є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		157.      Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		158.      Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених 
		статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		159.      Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
		Щодо судових витрат
		160.      Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		161.      Оскільки судові рішення в частині задоволених позовних вимог підлягають скасуванню із ухваленням в оскаржуваній частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , судові витрати понесені приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Фесик М. О.розмірі 7 194,90 грн зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги та 26 794,80 грн - касаційної скарги, слід стягнути з ОСОБА_1 .
		Керуючись статтями 141, 400, 403, 409, 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.            У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Леськова Валерія Петровича, про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
		2.            Касаційну скаргу представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик Марії Олексіївни - адвоката Коваля Ростислава Олександровича,задовольнити.
		3.            Рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 рокув частині задоволених позовних вимог  ОСОБА_1 про: визнання недійсними електронних торгів, проведених Державним підприємством «Сетам» 
		31 серпня 2022 року за лотом №515249 по реалізації 1/2 нежилих приміщень з №1 по №6 (групи приміщень №39) в літ. «В», загальною площею 45,80 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , результати яких оформлені протоколом Державного підприємства «Сетам» про проведення електронного аукціону (торгів) №575736 від 31 серпня 2022 року; визнання недійсним Акта від 15 вересня 
		2022 року про проведені торги за фіксованою ціною у виконавчому провадженні 
		№ НОМЕР_4, виданого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик Марією Олексіївною; витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 частки в розмірі 1/2 нежитлових приміщень (літ. В) з №1 по №6 (групи приміщень№39), що розташовані: АДРЕСА_1 , загальною площею - 
		45,80 кв. м., право власності ОСОБА_3 на яку 
		28 вересня 2022 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудиком Валерієм Вікторовичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 64960205 від 28 вересня 2022 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рудика Валерія Вікторовича, скасувати ухваливши в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог.
		4.            Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик Марії Олексіївни(реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 7 194,90 грн та за подачу касаційної скарги у розмірі 26 794,80 грн, а всього 33 989 (тридцять три тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 70 копійок.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников    О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...