Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 744/783/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2025.
Дата набрання законної сили: 06.05.2025
Номер судового провадження: 51-49км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023270320000293

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 травня 2025 року
		м. Київ
		справа № 744/783/23
		провадження № 51 - 49 км 25
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого           ОСОБА_1 ,
		суддів                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		в режимі відеоконференції
		захисника засудженого ОСОБА_6           адвоката ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
		до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023270320000293
		від 04 червня 2023 року, щодо
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Машеве Семенівського району Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз за вироком Корюківського районного суду Чернігівської області
		від 16 жовтня 2019 року за ст. 185 ч. 3, ст. 357 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць, звільненого 09 вересня 2022 року
		по відбуттю покарання,
		за ст. 185 ч. 4 КК України,
		за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката
		ОСОБА_7 на вирок Семенівського районного суду Чернігівської області
		від 07 травня 2024 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Семенівського районного суду Чернігівської області від 07 травня
		2024 року  ОСОБА_6  засуджено за ст. 185 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		У строк відбування покарання ОСОБА_6  зараховано попереднє ув`язнення
		з 04 червня 2023 року по 07 травня 2024 року.
		Прийнято рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат і речових доказів.
		Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
		31 травня 2023 року о 06 годині 00 хвилин та 01 червня 2023 року о 07 годині
		30 хвилин ОСОБА_6 , в умовах воєнного стану, проник до будинку домоволодіння АДРЕСА_1 , звідки повторно, таємно викрав належний ОСОБА_8 армійський одяг загальною вартістю 4 885 грн.
		Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 07 травня 2024 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник,посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вищезазначені судові рішення і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 на підставі
		ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України через не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливостей їх отримати.
		Зазначає, що місцевий суд, визнавши недопустимим доказом протокол обшуку
		від 04 червня 2024 року, повинен був визнати недопустимими похідні від нього докази - вилучені речі, постанови про визнання та приєднання до провадження речових доказів, їх огляд і висновок експерта про оцінку вартості викраденого майна, застосувавши доктрину «плодів отруєного дерева», однак не зробив цього,
		а апеляційний суд не виправив указаних недоліків.
		Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження
		не надходило.
		Учасників судового провадження належним чином повідомлено про час та місце касаційного розгляду, заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.
		Позиції учасників судового провадження
		В судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу, вважав
		її обґрунтованою та просив задовольнити, а прокурор вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
		Мотиви Суду
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
		та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
		про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
		та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
		Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 4 КК України, тобто в таємному викраденні чужого майна, що вчинене повторно, в умовах воєнного стану та поєднане з проникненням у житло, підтверджуються безпосередньо дослідженими і оціненими судом доказами, а саме:
		показаннями в суді  ОСОБА_6 , який вину визнав частково, не заперечував факт вчинення ним злочину, зокрема час, місце, спосіб та кваліфікацію,
		не погоджуючись лише з переліком викраденого майна;
		показаннями потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 
		про викрадення з будинку, в якому вони проживали, майна, котре
		в подальшому було виявлено у ОСОБА_6 ;
		даними протоколу огляду місця події від 04 червня 2023 року про огляд домогосподарства АДРЕСА_3 , звідки було викрадено майно ОСОБА_8 ;
		даними протоколу огляду речових доказів від 06 червня 2023 року про огляд військової піксельної кепки, двох пов`язок на руку, двох військових курток
		та пари штанів. Під час огляду потерпілий ОСОБА_8 підтвердив, що вказані речі належать йому;
		висновком судової товарознавчої експертизи від 13 червня 2023 року
		№ 1846/1847/1886-1898/23-24 про вартість викраденого майна.
		Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази
		у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов
		до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 інкримінованого
		йому кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії
		за ст. 185 ч. 4 КК України. При цьому всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності,
		а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд за клопотанням захисника ОСОБА_7 визнав недопустимим доказом протокол обшуку від 04 червня 2023 року будинку АДРЕСА_2 як такий, що отриманий з порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		Разом з тим, суд першої інстанції не встановив підстав для визнання недопустимими інших доказів у кримінальному провадженні, зокрема й речових, зазначивши,
		що такі докази із неминучістю були б отримані незалежно від проведення такої процесуальної дії як обшук у будинку ОСОБА_6 . При цьому місцевий суд врахував правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 26 березня 2022 року в справі № 737/641/17, згідно з якою за змістом ч. 1 ст. 87 КПК доказ має бути визнаний недопустимим лише за умови, якщо він отриманий виключно в результаті дій, що становили істотне порушення прав та свобод людини. Водночас, якщо відповідний доказ із неминучістю був би отриманий незалежно від такого порушення прав підозрюваного, такий доказ може бути визнаний допустимим (доктрина «неминучого виявлення» є одним із виключень з доктрини «плодів отруйного дерева»).
		Отже, суд першої інстанції врахував положення статей 86, 87 КПК України
		і дотримався вимог ст. 94 цього Кодексу при оцінці доказів у цьому кримінальному провадження, за виключенням протоколу обшуку, який визнав недопустимим доказом. Вирок суду щодо  ОСОБА_6 належним чином умотивований і відповідає вимогам статей 370, 374 КПКУкраїни.
		Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 
		на вирок місцевого суду, належним чином перевірив відповідні доводи
		про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких подану апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		На спростування доводів захисника про необхідність визнання недопустимими ряду доказів у кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції зазначив, що для вирішення питання про допустимість чи недопустимість речових доказів - викраденого у потерпілого майна необхідно враховувати, що вони з неминучістю були б виявлені та вилучені незалежно від місця їх знаходження. У цьому кримінальному провадженні після повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення і виїзду працівників поліції викрадені речі знаходилися у володінні потерпілого й були б ним видані органу досудового розслідування для проведення відповідних слідчих дій щодо їх огляду та оцінки вартості.
		З огляду на зазначене апеляційний суд не встановив підстав для визнання недопустимими доказами речових та інших доказів у кримінальному провадженні.
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції розглянув подану апеляційну скаргу з дотриманням положень ст. 405 КПК України і дійшов правильного висновку, що вирок суду першої інстанції щодо  ОСОБА_6  відповідає вимогам кримінального процесуального закону,
		є обґрунтованим та вмотивованим.
		За результатом апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі надав обґрунтовані відповіді на всі доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника,
		які є аналогічними доводам його касаційної скарги, навів переконливі аргументи
		на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував своє рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України. 
		Судова практика і правові підходи ЄСПЛ свідчать про можливість застосування певних винятків із загальної доктрини заборони використання «плодів отруйного дерева» при оцінці окремих доказів чи їх сукупності. Такі винятки можуть обумовлювати висновки щодо того, що використання доказів, отриманих
		із порушенням закону, не завжди обумовлюють загальну несправедливість судового провадження.
		Крім того, дане кримінальне провадження розпочато за заявоюпотерпілого
		ОСОБА_8 про викрадення його майна. У цьому провадженні  ОСОБА_6 вину визнав частково, не заперечував факт вчинення ним злочину, зокрема час, місце, спосіб та кваліфікацію, проте не пам`ятав, яке конкретно майно він викрав. Перелік викраденого майна судом першої інстанції був встановлений з показань потерпілого ОСОБА_8 , який конкретно зазначив, яке майно у нього було викрадене, у зв`язку з чим у ході судового розгляду прокурор змінив обвинувачення, зменшивши його обсяг, уточнивши в зміненому обвинувальному акті його перелік та загальну вартість викраденого майна на суму 4 885 грн замість 11 567 грн. (т. 1,                                   а.к.п 245-249). При розгляді кримінального провадження ОСОБА_6 був забезпечений захисником - адвокатом ОСОБА_7 , який  брав участь як на досудовому розслідуванні, так і при розгляді справи в судах. Постанови про визнання та приєднання до провадження речових доказів, протокол їх огляду і висновок експерта про оцінку вартості викраденого майна були дослідженні в судовому засіданні їм була надана оцінка у сукупності з іншими доказами.
		За таких обставин невизнання судами речових доказів у цьому провадженні, протоколу їх огляду і висновку експерта про оцінку вартості викраденого майна недопустимими доказами та їх оцінка у сукупності з іншими належними і допустимими доказами не призвело до істотного порушення прав та основоположних свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами і дозагальної несправедливості судового провадження.
		У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів
		не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини
		 ОСОБА_6  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
		ст. 185 ч. 4 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
		Суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог
		КПК України.
		Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6  цей стандарт доведення винуватості дотримано, оскільки за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджений винний у його вчиненні.
		При призначенні  ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий,
		за місцем мешкання характеризується негативно, відсутність обставин,
		які пом`якшують покарання, обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів,
		і призначив  ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,
		яке є мінімальним згідно із санкцією ст. 185 ч. 4 КК України. Таке покаранняза своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації, є адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами
		для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
		За таких обставин, підстав для задоволення касаційної скарги захисника, скасування судових рішень та закриття кримінального провадження щодо
		 ОСОБА_6  за результатом касаційного розгляду не встановлено.
		Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 07 травня 2024 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1 ОСОБА_10 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...