Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 635/2327/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2025.
Дата набрання законної сили: 06.05.2025
Номер судового провадження: 51-1723км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019220780000847

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 травня 2025 року
		м. Київ
		справа № 635/2327/20
		провадження № 51 - 1723 км 23
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого           ОСОБА_1 ,
		суддів                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,  
		 
		за участю: 
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		перекладача                                                          ОСОБА_6 ,
		та в режимі відеоконференції:
		засудженого                                                          ОСОБА_7 ,
		його захисника                                                     адвоката ОСОБА_8 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220780000847 від 27 листопада 2019 року, щодо 
		ОСОБА_7 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Тбілісі, Республіка Грузія, громадянина Грузії, без зареєстрованого місця проживання, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		за ст. 187 ч. 4, ст. 115 ч. 2 п. 4, 6 КК України,
		за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_9 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року щодо ОСОБА_7 . 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Харківського районного суду Харківської області від 27 травня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ст. 187 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна, за ст. 115 ч. 2 п. 4, 6 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією майна. 
		На підставі ст. 70 ч. 1, 3 КК України ОСОБА_7 призначено остаточне  покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією майна.
		Строк відбування покарання  ОСОБА_7 указано рахувати з 29 листопада 2019 року.
		До набрання вироком законної сили  ОСОБА_7 залишено запобіжний захід у виді тримання під вартою.
		Стягнуто з  ОСОБА_7 : на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із проведенням експертиз у розмірі 104 677 гривень 99 коп.; на користь  ОСОБА_10 відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000 гривень 00 коп.
		Прийнято рішення щодо речових доказів. 
		Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він                      27 листопада 2019 року в період з 03:00 по 05:00 годину, перебуваючи в орендованій квартирі АДРЕСА_2 , вчинив розбій та умисне вбивство власниці цієї квартири ОСОБА_11 з корисливих мотивів і з особливою жорстокістю за таких обставин. ОСОБА_7 взяв завчасно принесений із собою ніж з лезом довжиною не менше 10 см, шириною приблизно 1,9 см, та, зачекавши поки ОСОБА_11 вийде з туалету в коридор квартири, став наносити їй численні удари ножем в область передньої верхньої частини грудної клітини, шиї, верхньої лівої кінцівки. 
		Не зважаючи на те, що ОСОБА_11 захищалась від ударів, закриваючись руками, ОСОБА_7 , продовжував свої протиправні дії, направлені на позбавлення життя потерпілої з корисливих мотивів, та, тримаючи ніж поперемінно у правій та лівій руці, усвідомлюючи, що завдає потерпілій особливі фізичні страждання, зі значною силою наніс їй численні (не менше 14) колото-ріжучі удари, в область життєво важливих органів - шиї, верхньої частини грудної клітини, заподіявши чотирнадцять колото-різаних ран передньої і правої бічної поверхні шиї, передньої поверхні грудної клітки та верхньої лівої кінцівки, з яких колото-різане поранення шиї з пересіченням щито-під`язикової мембрани та грудної клітки з наскрізним пораненням лівої підключичної вени і надсіченням лівої підключичної артерії мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент спричинення та таких, що призвели до смерті. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_11 впала на підлогу і не могла вчиняти будь-які свідомі рухи, а  ОСОБА_7 , продовжуючи свої протиправні дії, направлені на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, взяв в кімнаті подушку, накрив нею обличчя ОСОБА_11 та почав утримувати її на лиці останньої, яка лежала на підлозі та хрипіла. Під час цього ОСОБА_7 зняв з її шиї ланцюжок із жовтого металу вартістю 128,25 гривень, хрестик вартістю 45,00 гривень, з пальців рук каблучку з камінцями білого кольору, вартістю 87,20 гривень та каблучку зі сплаву срібла вартістю 284,90 гривень. Усвідомлюючи, що потерпіла ОСОБА_11 померла від заподіяних ним колото-різаних поранень, ОСОБА_7 з метою знайти грошові кошти та цінності обшукав шафу у кімнаті ОСОБА_11 , але, не знайшовши нічого цінного, зібрав свої речі, а також з метою приховання слідів злочину забрав постільні приналежності, якими користувався, та залишив місце вчинення злочину разом із викраденим майном, чим заподіяв матеріальні збитки на загальну суму 545,35 гривень.
		Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок Харківського районного суду Харківської області від 27.05.2024 року щодо ОСОБА_7 змінено. Виключено кваліфікацію дій обвинуваченого  ОСОБА_7 за ст. 187 ч. 4 КК України з мотивувальної та резолютивної частин вироку. Вказано вважати ОСОБА_7 засудженим за                     ст. 115 ч. 2 п. 6 КК України до 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
		Ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року в порядку                    ст. 379 КПК України виправлено описку в резолютивній частині ухвали колегії суддів Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 та  вказано вважати його засудженим за ст. 115 ч. 2. п. 4, 6 КК України до 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала 
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвали Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року та від 26 листопада 2024 року щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував ст. 187 ч. 4, ст. 70 КК України, які підлягають застосуванню в цьому кримінальному провадженні. Прокурор не погоджується із висновком апеляційного суду про те, що у діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину, передбачений                        ст. 187 ч. 4 КК України, та вказує на порушення цим судом ст. 23, ст. 404 КПК України, оскільки таке рішення апеляційний суд ухвалив, не дослідивши докази повторно і безпосередньо. Також звертає увагу на те, що апеляційний суд порушив вимоги              ст. 51 КК України та не вказав вид призначеного ОСОБА_7 покарання за                    ст. 115 ч. 2 п. 4, 6 КК України. Крім того, вказує на невідповідність вимогам ст. 379 КПК України ухвали апеляційного суду про виправлення описки, оскільки нею, на його думку, збільшено обсяг обвинувачення, що також є підставою для її скасування.    
		Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило. 
		Потерпіла ОСОБА_10 повідомлена про дату, час та місце касаційного розгляду, на телефонний запит зазначила, що не заперечує проти здійснення касаційного розгляду у її відсутність. 
		Позиції учасників судового провадження 
		Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу обґрунтованою в частині неправильного застосування ст. 187 ч. 4 КК та ст. 51 КК України і просила з цих підстав скасувати оскаржувані ухвали апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.  
		Засуджений та захисник в судовому засіданні заперечували проти касаційної скарги прокурора, вважали її необґрунтованою і просили залишити її без задоволення.   
		Мотиви Суду 
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.   
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 
		368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи, а при скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
		Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених 
		у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , не погодившись із вироком місцевого суду, оскаржила його в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду в частині розміру призначеного ОСОБА_7 покарання за ст. 115 ч. 2 п. 4, 6,                        ст. 187 ч. 4 КК України, яке вважала явно несправедливим через суворість згідно зі ст. 414 КПК України, та просила призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.   
		Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах апеляційної скарги захисника, належним чином перевірив викладені у ній доводи та, врахувавши дані про особу ОСОБА_7 , конкретні обставини скоєного ним злочину, наслідки, погодився з висновком суду першої інстанції про те, що призначене йому судом першої інстанції покарання за ст. 115 ч. 2 п. 4, 6 КК України у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією майна відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Апеляційний суд погодився із оцінкою, наданою місцевим судом, характеру і ступеню тяжкості вчиненого злочину, який  відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, даним про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше не судимий, є громадянином Грузії, неодружений, позитивно характеризується за місцем проживання у м. Тбілісі, на території України не працює, не має постійного місця проживання та обставині, що обтяжує покарання. 
		Частиною 4 ст. 187 КК України передбачена  відповідальність за напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.  
		У разі ж вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу,  дії  винного кваліфікуються  за  ст.  115 ч. 2 п. 6 КК України та ст. 187 ч. 4 КК України.
		За ст.  115 ч. 2 п. 6 КК України як учинене  з корисливих  мотивів  умисне  вбивство кваліфікується в разі,  коли винний,  позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв`язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима, коштовностями, цінними  паперами,  майном   тощо),   одержати   чи зберегти  певні  майнові  права,  уникнути  матеріальних витрат чи обов`язків (одержати спадщину,  позбавитися боргу, звільнитися від платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди.  При цьому не має значення,  чи одержав винний ту  вигоду,  яку  бажав  одержати внаслідок  убивства,  а  також  коли  виник  корисливий мотив - до початку чи під час вчинення цього злочину.
		У такому разі вирішальним для кваліфікації дій особи є встановлення її умислу, і якщо особа діяла відразу з метою протиправного заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів, то такі її дій слід кваліфікувати за ст. 115 ч. 2 п. 6 КК України.     
		Відповідно до ст. 404 ч. 2 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. 
		Апеляційний суд відповідно до вказаних вимог процесуального закону, не надаючи іншої оцінки доказам у кримінальному провадженні, врахувавши встановлені судом першої інстанції обставини, вийшов за межі апеляційних вимог захисника та дійшов до висновку про те, що ОСОБА_7 вчинив умисне вбивство ОСОБА_11 з корисливих мотивів не під час розбійного нападу, а відразу, та виключив з вироку суду кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ст. 187 ч. 4 КК України як зайву.
		При цьому, апеляційний суд врахував встановлені вироком місцевого суду показання ОСОБА_7 , який частково визнав вину та показав, що відразу почав наносити удари ножем ОСОБА_11 у життєво-важливі органи, а вже потім заволодів майном останньої. 
		Тобто, за встановлених судом першої інстанцій обставин, апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що умисел ОСОБА_7 з самого початку був спрямований на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 з корисливих мотивів та з особливою жорстокістю, тобто злочину, передбаченого                                        ст. 115 ч. 2 п. 4, 6 КК України,  визнавши кваліфікацію його дій за ст. 187 ч. 4 КК України зайвою, належним чином мотивувавши своє рішення в цій частині.     
		За таких обставин, доводи касаційної скарги прокурора про допущене апеляційним судом порушення вимог ст. 23, ст. 404 КПК України є безпідставними. 
		З цих же підстав слід визнати необґрунтованими і доводи касаційної скарги прокурора про те, що апеляційний суд в порушення вимог ст. 51 КК України не визначив ОСОБА_7 покарання, що призвело до м`якості призначеного йому покарання. Апеляційний суд не змінював вирок місцевого суду в частині призначеного йому покарання за ст. 115 ч. 2 п. 4, 6 КК України, а навпаки погодився із тим, що призначене судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією майна відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України. 
		Покарання у виді позбавлення волі на певний строк, передбачене ст. 51 ч. 1 п. 11 КК України. 
		При цьому, апеляційний суд не приймав рішень щодо зміни вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 в частині кваліфікації його дій за ст. 115 ч. 2 п. 4, 6 КК України, а тому допущена в ухвалі апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року явна описка щодо посилання на пункт 4 частини 2 статті 115 КК України була виправлена в порядку ст. 379 КПК України. 
		Відповідно до ст. 379 ч. 1 КПК України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. 
		Таким чином, виправлення апеляційним судом описки в порядку ст. 379 КПК України не є збільшенням обсягу обвинувачення, як на це вказує прокурор у касаційній скарзі. З обвинувального акту вбачається, що орган досудового розслідування одразу висунув ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_11 з корисливих мотивів та з особливою жорстокістю                           (ст. 115 ч. 2 п. 4, 6 КК України). Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини, погодився з тим, що в діях ОСОБА_7 є такий склад і визнав його винним у цьому злочині, а суд апеляційної інстанції вирок місцевого суду в цій частині не змінював.   
		Отже, доводи касаційної скарги прокурора про те, що апеляційний суд ухвалою від 26 листопада 2024 року збільшив обсяг обвинувачення ОСОБА_7 є безпідставними. 
		За результатом апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі надав обґрунтовані відповіді на всі доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, навів переконливі аргументи на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував своє рішення, в тому числі щодо зміни вироку суду першої інстанції та виключення кваліфікації дій ОСОБА_7 за ст. 187 ч. 4 КК України.
		Ухвали апеляційного суду відповідають вимогам статей 370, 419 КПК України.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування судових рішень, не виявлено.
		За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги, скасування ухвал апеляційного суду щодо ОСОБА_7 і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції не знаходить.
		Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_9 - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...