Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/3267/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано судом: 09.05.2025. Зареєстровано: 10.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кс/751/1117/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022270000000049

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа№750/3267/23
		Провадження №1-кс/751/1117/25
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		09 травня 2025 року місто Чернігів
		Слідчий суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова  ОСОБА_1 
		 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 
		прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваної ОСОБА_6 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові клопотання заступника начальника відділу  начальника 1 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Чернігівській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Чернігів, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , 
		 
		 ВСТАНОВИВ:
		На підставі ухвали Чернігівського апеляційного суду від 09.05.2025 до суду надійшло клопотання заступника начальника відділу  начальника 1 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Чернігівській області ОСОБА_7 про застосування до підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави. 
		В обґрунтування даного клопотання зазначив, що слідчим відділом СБ України в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022270000000049 від 19.07.2022 року за ч. 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 436-2, ч. 1 ст. 111-2 КК України. 07.05.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України, обґрунтованість якої підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Враховуючи, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу. 
		У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, просили задовольнити з підстав, викладених у ньому, зазначивши, що пред`явлена ОСОБА_6 підозра обґрунтована та підтверджується зібраними доказами, а також існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Інші запобіжні заходити не здатні забезпечити виконання підозрюваною обов`язків та запобігти встановленим ризикам. Також просили не застосовувати заставу, зокрема із огляду на підвищену суспільну небезпеку та резонанс скоєного кримінального правопорушення. 
		Захисник підозрюваної адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання в повному обсязі та зазначив, що існують правові підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу, зокрема у виді домашнього арешту. Послався при цьому на те, що наведені прокурором у клопотанні ризики не є доведеними. Зокрема підозрювана не заперечує інкриміновану підозру, розкаюється в скоєному та надає об`єктивні показання органу досудового розслідування, чим сприяє розкриттю кримінальних правопорушень. А тому ризик переховування від органів досудового розслідування або суду не є обґрунтованим, оскільки підозрювана не планує переховуватися від органу досудового розслідування. Ризики приховування або спотворення доказів, впливу на свідків тощо не є достатньою мірою обґрунтованими, оскільки кримінальне провадження перебуває в провадженні органу досудового розслідування протягом тривалого періоду часу, і за цей час підозрювана не вчиняла жодних дій, спрямованих на приховування доказів або вплив на інших осіб, а тому відсутні підстави вважати, що нею вчинятимуться подібні дії надалі. Крім того, у клопотанні про застосування запобіжного заходу не конкретизовано осіб, на яких може бути вчинено тиск, або докази, виявленню яких перешкоджатиме підозрювана. 
		Підозрювана у судовому засіданні просила застосувати до неї більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту, при цьому просила врахувати її каяття та визнання вини, наявність на вихованні неповнолітньої доньки, яка потребує піклування, який, з її слів, на даний момент ніхто крім неї здійснити не може. 
		Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку. 
		Так, у судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом СБ України в Чернігівській області розслідується кримінальне провадження №22022270000000049 від 19.07.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 436-2, ч. 1 ст. 111-2 КК України. 
		07.05.2025 о 13 год. 41 хв. ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 615 КПК України та того ж дня 07.05.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, а саме: у поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, та у поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, вчинене повторно.
		Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. 
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
		Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
		Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
		Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. 
		У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
		Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
		У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано (для даної стадії досудового розслідування) підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, та підозра підтверджується зібраними у справі доказами, які безпосередньо дослідженні в судовому засіданні, а саме: протоколом обшуку, протоколами огляду речей та документів, протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, висновком експерта.
		Підозрюваною та її захисником у ході дослідження матеріалів клопотання в судовому засіданні не було наведено аргументів, які би ставили під сумнів обґрунтованість підозри на даній стадії кримінального провадження. 
		При цьому слідчий суддя зауважує, що в межах розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу судом оцінюється ступінь обґрунтованості підозри виключно для даної стадії кримінального провадження та виключно в аспекті наявності підстав для застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу не вирішує питання про винуватість або невинуватість особи. Згідно з положеннями статті 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
		Відтак наявні в матеріалах клопотання докази, зокрема отримані за результатами негласних слідчих (розшукових) дій відомості, є достатніми для висновку, що підозра ОСОБА_6 є обґрунтованою, у зв`язку з чим слідчий суддя вважає вірогідною причетність останньої до вчинення кримінального правопорушення, що є достатнім для застосування щодо неї запобіжного заходу.
		Оцінюючи наявність передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків та їх співмірність із запобіжним заходом у виді тримання під вартою, слідчий суддя виходить із такого.
		Так, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні нетяжкого та тяжкого злочинів, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої, а тому, усвідомлюючи можливість призначення реального покарання у разі визнання винним, вона може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
		За таких умов слідчий суддя погоджується із позицією прокурора щодо існування такого ризику, як ризик переховуватися від органу досудового розслідування. 
		Водночас слідчий суддя не може погодитися із позицією прокурора та слідчого про те, що такий ризик не може бути нівельований більш м`яким запобіжним заходом, зокрема запобіжним заходом у формі цілодобового домашнього арешту. Так, покладення на підозрювану обов`язку перебувати цілодобово за місцем реєстрації її місця проживання, із забезпеченням можливості правоохоронним органам здійснювати контроль за перебуванням підозрюваної в цьому місці, у сукупності зі здачею на зберігання документів, що дають право на виїзд закордон, достатньою мірою нівелює такий ризик та перешкоджає реалізації відповідного ризику. При цьому, слідчий суддя вважає, що наявні у матеріалах кримінального провадження докази не свідчать на даному етапі про існування у підозрюваної настільки сталих та організованих зв`язків, які дійсно дозволять їй організувати перетин кордону під час дії воєнного стану та із урахуванням вилучення відповідних документів. Посилання ж на симпатію підозрюваної до жителів республіки білорусь або на спілкування з особами, які на даний час проживають в окремих регіонах країни-агресора російської федерації не є достатнім підтвердженням того, що підозрювана має реальні можливості незаконно перетнути державний кордон України, користуючись при цьому їх допомогою. 
		Отже, хоча ризик переховування від органів досудового розслідування підозрюваною існує у даному кримінальному провадженні, однак ступінь цього ризику дозволяє нівелювати його менш тяжким запобіжним заходом. 
		Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає наступне. Як вбачається із матеріалів клопотання про застосування запобіжного заходу, на даний час за місцем проживання підозрюваної було проведено обшук, тобто органом досудового розслідування було проведено слідчі дії, спрямовані на виявлення речових доказів та документів у кримінальному провадженні. Відомості про те, які саме інші докази та шляхом яких саме слідчих дій мають бути відшукані в даному кримінальному провадженні, а також які саме факти свідчать про ймовірні наміри або можливості підозрюваної перешкодити їх відшукуванню, у клопотанні не наведено. За таких умов, навіть беручи до уваги те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні ще не закінчено та певний ризик знищення або приховування доказів все ще зберігається, застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, на думку слідчого судді, дозволить мінімізувати ризик вчинення підозрюваною відповідних дій. 
		Щодо ризику незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, слідчий суддя не погоджується із його існуванням на даний час із наступних підстав. Щодо ризику вплив на свідків у кримінальному провадженні слід відзначити, що станом на даний момент прокурором та слідчим у клопотанні не наведено підтверджень щодо існування свідків, показання яких матимуть суттєве викривальне значення у даному кримінальному провадженні. Що ж до ризику впливу на судових експертів, то на думку слідчого судді посада, яку обіймає підозрювана, хоча й належить до посад державної служби  секретар судового засідання, однак не передбачає реальних владних повноважень, а тому наявність дійсної можливості в підозрюваної вплинути на відомчого судового експерта правоохоронного органу слідчий суддя вважає малоймовірною. За таких умов, на даний час цей ризик не є доведеним, а навіть у разі подальшого виявлення свідків вчинення кримінальних правопорушень, із урахуванням наведених обставин, застосування до підозрюваної цілодобового домашнього арешту із покладенням відповідних обов`язків дозволить у майбутньому такий ризик нівелювати. 
		Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема із застосуванням навичок або знайомств, отриманих під час перебування на посаді державної служби, слідчий суддя вважає, що співвідношення рівня посади підозрюваної, який, як уже було відзначено, не передбачає існування реальних важелів владного впливу, із наслідками її відсторонення від виконання службових обов`язків після застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, а також враховуючи можливість контролю правоохоронних органів за поведінкою підозрюваної, щодо якої застосовано такий запобіжний захід, призводить до нівелювання такого ризику запобіжним заходом у виді домашнього арешту.
		Стосовно ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, який передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що з огляду на інкримінування кількох епізодів протиправних дій, такий ризик існує у кримінальному провадженні. Однак розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний перевірити, чи може такий ризик бути виключений шляхом застосування менш тяжкого запобіжного заходу. 
		На думку слідчого судді запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту здатен запобігти такому ризику. При цьому слідчий суддя окремо акцентує увагу на такому. У клопотанні про застосування запобіжного заходу сторона обвинувачення ставить питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою без альтернативи внесення застави. Разом із цим слідчий суддя звертає увагу, що інкриміновані підозрюваній кримінальні правопорушення не належать до визначеного законом переліку кримінальних правопорушень, щодо яких слідчий суддя має повноваження не визначати заставу як альтернативу триманню під вартою (абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України). Отже, враховуючи те, що визначення застави як альтернативи триманню під вартою у даному кримінальному провадженні є обов`язковим, на переконання слідчого судді саме застосуванню запобіжного заходу у виді домашнього арешту із можливістю контролю за місцем перебування підозрюваної та її поведінкою, здатне більшою мірою запобігти вчиненню нею нових кримінальних правопорушень, аніж застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави. При цьому слідчий суддя окремо звертає увагу, що разом із клопотанням йому не було надано відомостей про дійсний майновий стан підозрюваної з тією метою, аби визначена сума застави, з одного боку, була здатна нівелювати ризики у кримінальному провадженні, а з іншого  відповідала визначеному законом критерію уникнення очевидної не співмірності із майновим станом підозрюваного. За наведених умов слідчий суддя переконаний, що саме цей запобіжний захід  цілодобовий домашній арешт, і є найбільш дієвим в аспекті запобігання ризикам у кримінальному провадженні. 
		Отже, слідчий суддя доходить висновку про те, що ризик впливу на свідків, експертів та спеціалістів у даному кримінальному провадженні на даний час не знайшов свого підтвердження, а решта зазначених у клопотанні ризиків хоча й існує, однак може бути нівельована шляхом обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту. 
		При цьому слідчий суддя бере до уваги й такі обставини, які підлягають врахуванню під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу, як: відсутність в підозрюваної попередніх судимостей або повідомлень про підозру в інших кримінальних правопорушеннях, наявність неповнолітньої дочки на утриманні, наявність достатньо сталих соціальних зв`язків, процесуальну позицію підозрюваної щодо визнання винуватості та надання показань по суті інкримінованих кримінальних правопорушень (що не заперечувалося стороною обвинувачення у ході розгляду клопотання). 
		Щодо аргументів клопотання про наявність негативної суспільної реакції на інкриміновані підозрюваній кримінальні правопорушення, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що така підстава для застосування запобіжного заходу, як негативна суспільна реакція на певне кримінальне правопорушення, не передбачена чинним Кримінальним процесуальним кодексом України. При цьому, підозрювана особа в силу статті 62 Конституції України вважається невинуватою у вчиненні злочину до моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Отже, підозрюваний в силу свого процесуального статусу не може бути об`єктом суспільного осуду, а єдиною передбаченою законом метою застосування запобіжного заходу є запобігання ризикам у кримінальному провадженні. Іншими словами, слідчий суддя безумовно погоджується із обґрунтованістю різкого суспільного осуду щодо осіб, які допускають глорифікацію представників держави-окупанта російської федерації, однак такі міркування щодо особи, яка має статус підозрюваної у кримінальному провадженні, у силу статті 62 Конституції України є передчасними. При цьому неможливо не відзначити того факту, що саме статус України як правової держави (стаття 1 Конституції України) і є однією із тих цінностей, які є об`єктом захисту від незаконної збройної агресії російської федерації. 
		Тому, на переконання слідчого судді, для запобігання встановленим ризикам є достатнім такий запобіжний захід, як цілодобовий домашній арешт з покладенням відповідних обов`язків, під час якого підозрюваний не матиме можливості покидати місце свого проживання та, як наслідок, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення. 
		Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків), але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів), слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. 
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
		Згідно з ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
		Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором. 
		Отже, враховуючи зазначені вище обставини, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_6 слідчий суддя вважає за необхідне обрати стосовно неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово, в межах строку досудового розслідування, тобто до 07 липня 2025 року.
		Також у зв`язку з обранням запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, необхідно покласти на підозрювану ОСОБА_6 обов`язки, зазначені у ч. 5 ст. 194 КПК України. 
		Крім того, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України, у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, який був затриманий, негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.
		Керуючись статтями ст.ст. 131-132, 176-178, 181, 183, 193, 194, 196-198, 202, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, 
		УХВАЛИВ:
		У задоволенні клопотання заступника начальника відділу  начальника 1 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Чернігівській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  відмовити. 
		Застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Чернігів, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 (два) місяці, до 07 липня 2025 року, в межах строку досудового розслідування, заборонивши цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Негайно доставити підозрювану ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця проживання і звільнити підозрювану з-під варти.
		Покласти на підозрювану ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, до 07 липня 2025 року, наступні обов`язки: 
		- прибувати до слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, прокурора та суду за викликом; 
		- не відлучатися із населеного пункту, в якому ОСОБА_6 зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
		- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
		- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
		- здати на зберігання слідчому, у провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
		Роз`яснити підозрюваній, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю. 
		Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.
		Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду. 
		Повний текст ухвали суду проголошено 09.05.2025 о 17.30 год. 
		 
		Слідчий cуддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...