Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 341/1673/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти правосуддя; Невиконання судового рішення.
Надіслано судом: 12.05.2025. Зареєстровано: 12.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2025.
Дата набрання законної сили: 12.05.2025
Номер судового провадження: 11-кп/4808/198/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024091140000161

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 341/1673/24 
		Провадження № 11-кп/4808/198/25 
		Категорія ч.1 ст. 382 КК України 
		Головуючий у 1 інстанції  ОСОБА_1  
		Суддя-доповідач    
		 
		ОСОБА_3 В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 травня 2025 року м. Івано-Франківськ
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
		головуючого судді                                         ОСОБА_3 ,
		суддів                                                         ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		за участю: секретаря судового засідання                 ОСОБА_6 ,
		прокурора                                                 ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого                                         ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12024091140000161 за апеляційною скаргою заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2025 року, яким 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця хутора Бобовня Тащинського району Ростовської області російської федерації, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
		визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, -
		в с т а н о в и л а :
		 
		За вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.
		Вирішено питання щодо речових доказів.
		Судом першої інстанції встановлено, що Постановою Галицького районного суду від 21.02.2024 ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
		Незважаючи на вказане вище рішення суду, ОСОБА_8 , будучи належним чином ознайомленим з даною постановою, та маючи реальну можливість виконувати її в частині позбавлення права керувати транспортними засобами, 26.04.2024 о 07-13 годин, не маючи наміру виконувати постанову суду, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував легковим автомобілем марки «ВАЗ 21051», р. н. НОМЕР_1 та рухався по вул. Шевченка у с. Вигівка Івано-Франківської області, де був зупинений за порушення ПДР України працівниками сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 (м. Галич), якими цього ж дня щодо ОСОБА_8 складено протоколи про адміністративне правопорушення серії БАД № 883889 за ч. 2 ст. 126 КУпАП та серії ААД № 191392 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, останній з яких направлено до Галицького районного суду Івано-Франківської області для розгляду по суті.
		Надалі, за результатами судового розгляду протоколу про вчинення ОСОБА_8 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, 14.05.2024 Галицьким районним судом Івано-Франківської області ухвалено постанову, що набрала законної сили 24.05.2024, за якою ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 4 роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
		Незважаючи на вказані вище рішення суду, ОСОБА_8 , будучи належним чином ознайомленим із згаданими постановами, маючи реальну можливість виконувати їх у частині позбавлення права керувати транспортними засобами, не маючи наміру виконувати дані рішення суду, 20.06.2024 о 18-19 годин керував легковим автомобілем марки «Ford Siera», р. н. НОМЕР_2 та рухався по вул. Бережанська у с. Шибалин Бережанської територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області, де був зупинений за порушення ПДР України працівниками сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 (м. Бережани) Тернопільського районного, якими цього ж дня щодо ОСОБА_8 було складено протоколи про адміністративне правопорушення серії ББА № 615723 за ч. 5 ст. 121 КУпАП та серії ААД № 451509 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, останній з яких направлено до Бережанського районного суду Тернопільської області для розгляду по суті і який на даний час перебуває на розгляді.
		Окрім цього, 07.07.2024 о 20-47 годин ОСОБА_8 , достовірно знаючи про наявність зазначених вище постанов Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21.02.2024 та від 14.05.2024, маючи реальну можливість виконувати вказані постанови в частині позбавлення права керувати транспортними засобами, однак не маючи наміру виконувати дані рішення суду, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, умисно керував легковим автомобілем марки «Ford Siera», р. н. НОМЕР_2 та рухався по вул. Зелена у с. Вигівка Івано-Франківської області, де був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 (м. Галич), якими цього ж дня щодо ОСОБА_8 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 585885 за ч. 3 ст. 130 КУпАП, який направлено до Галицького районного суду Івано-Франківської області для розгляду по суті.
		Незважаючи на вжиті заходи адміністративного реагування, ОСОБА_8 належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і продовжив умисні дії, спрямовані на невиконання постанов суду, які набрали законної сили.
		Так, 10.07.2024 о 14-25 годин ОСОБА_8 , будучи належним чином ознайомлений з постановами Галицького районного суду від 21.02.2024 та 14.05.2024, та маючи реальну можливість виконувати їх у частині позбавлення права керувати транспортними засобами, діючи умисно, не маючи наміру виконувати дані рішення суду, та перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував легковим автомобілем марки «ВАЗ 2101», р. н. НОМЕР_3 та рухався по вул. Калуська у м. Бурштин, де був зупинений за порушення ПДР України працівниками сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 (м. Галич), якими цього ж дня щодо ОСОБА_8 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 191387 за ч. 3 ст. 130 КУпАП, який направлено до Галицького районного суду Івано-Франківської області для розгляду по суті.
		Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_8 постанови Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21.02.2024 та 14.05.2024, які набрали законної сили 05.03.2024 та 24.05.2024, відповідно, не були виконані, що порушує один із основних принципів судочинства - обов`язковість виконання судових рішень. 
		Не погоджуючись з вказаним вироком суду, заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу. Просить вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2025 року скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік. В решті вирок залишити без змін. 
		Зокрема, посилається на те, що суд безпідставно призначив обвинуваченому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 382 КК України. Судом не надано належної оцінки фактичним обставинам даного кримінального провадження, які свідчили про системну протиправну поведінку обвинуваченого, де попередньо накладені адміністративні стягнення не сприяли його виправленню та запобіганню вчиненню нових правопорушень, що своїми діями обвинувачений грубо та зухвало ігнорував судові рішення. Поза увагою суду залишилась і усталена практика Верховного Суду, в якій неодноразово наголошувалось, що керування в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки руху. Тяжкість зумовлена ступенем суспільної небезпечності такого діяння, оскільки водій у стані алкогольного сп`яніння становить загрозу для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху та безпосередньо для себе.
		Окрім цього, в даному випадку призначене покарання у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян не узгоджується із положеннями чинної редакції санкції ч. 3 ст. 130 КУпАП, де сам факт керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння тягне за собою накладення штрафу на водія у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на 10 років та з конфіскацією транспортного засобу, або адміністративний арешт на строк 15 діб з позбавленням права керувати транспортними засобами на 10 років та з конфіскацією транспортного засобу.
		Вважає, що враховані судом, дані, які характеризують особу обвинуваченого, не давали підстав для призначення ОСОБА_8 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст. 382 КК України.
		Під час апеляційного розгляду:
		- прокурор підтримала доводи апеляційної скарги та просила призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі умовно із застосуванням іспитового строку та покладенням на нього відповідних обов`язків;
		- обвинувачений ОСОБА_8 не заперечував проти вищевказаних доводів прокурора та зазначив, що щиро розкаюється у вчиненні правопорушення.
		Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. 
		Розгляд кримінального провадження проводився в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно фактичні обставини вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, доведеність його вини та кваліфікація дій за ч. 1 ст. 382 КК України у поданій апеляційній скарзі не оспорюється і апеляційним судом не перевіряється. 
		Перевіряючи вирок суду в частині справедливості призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , колегія суддів вважає, що посилання прокурора на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, ґрунтуються на законі.
		Відповідно до ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
		Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. 
		Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. 
		Зі змісту мотивувальної частини вироку вбачається, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він, відповідно до ст. 89 КК України, не судимий, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно як такий, що на його поведінку скарг до Дем`янівського старостинського округу не надходило, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , спільно з цивільною дружиною та малолітнім сином, 2018 року народження та є особою з інвалідністю 3 групи, а також обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
		Зокрема, до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , суд відніс його щире каяття.
		З урахуванням всіх вказаних обставин в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у межах санкції, встановленої ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень. 
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.65 КК України призначив обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені ч. 1 ст. 382 КК країни, але за своїм видом є явно несправедливим через м`якість.
		Вирішуючи питання щодо покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд не в повній мірі прийняв до уваги системну протиправну поведінку обвинуваченого, де попередньо накладені адміністративні стягнення не сприяли його виправленню та запобіганню вчиненню нових правопорушень, на шлях виправлення не став, правильних висновків для себе не зробив, а вчинив умисний злочин, що свідчить про необхідність призначення обвинуваченому більш суворого покарання. Отже вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з постановленням в цій частині нового вироку.
		Відповідно до ч. 2 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Згідно з п 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання. 
		Частина 1 статті 421 КПК України визначає, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, тільки у випадку, якщо за цими підставами апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий або його представник.
		Апеляційний суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, особу винного, а саме те, що він не судимий згідно з ст. 89 КК України, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, проживає спільно з цивільною дружиною та малолітнім сином, 2018 року народження та є особою з інвалідністю 3 групи, на обліках в лікаря психіатра та нарколога не перебуває. 
		Колегія суддів визнає обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_8 - щире каяття.
		Колегією суддів не встановлено обставини, що обтяжують покарання.
		Враховуючи вищезазначені обставини, у їх сукупності, колегія суддів вважає що ОСОБА_8 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
		Колегія суддів вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного.
		Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Враховуючи тяжкість злочину, особу винного та обставину, яка пом`якшує покарання, колегія суддів вважає можливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, а тому до ОСОБА_8 слід застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, поклавши на нього відповідні обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. 
		На думку колегії суддів, призначене покарання з подальшим звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк один рік є справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин в кримінальному провадженні у їх сукупності, таким, що відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Колегія суддів звертає увагу, що звільнення від відбування покарання з випробуванням полягає у звільненні засудженого від основного покарання за умови, що він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Так, відповідно до ст. 78 КК України якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора необхідно задовольнити частково, а вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного обвинуваченому покарання та постановити в цій частині новий вирок.
		Керуючись ст.ст. 370,374,404,405,407,409,418,419,420,421 КПК України, колегія суддів,-
		п о с т а н о в и л а :
		 
		Апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.
		Вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2025 року щодо ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок.
		Визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
		Призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, за умови, що протягом одного року іспитового строку він не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.
		На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 наступні обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		В решті вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2025 року залишити без змін.
		Вирок Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. 
		Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення. 
		 
		Головуючий суддя                                                         ОСОБА_3 
		 
		Судді:                                                                 ОСОБА_4 
		 
		                                                                                 ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...