Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/16487/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано судом: 12.05.2025. Зареєстровано: 12.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.05.2025.

Номер судового провадження: 2/201/1162/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 201/16487/24
		Провадження № 2/201/1162/2025
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 травня 2025 року             м. Дніпро
		 
		Соборний районний суд міста Дніпра в складі:
		головуючого - судді Куць О.О.,
		за участю секретаря судового засідання  Сідельника Є.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди.
		В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що він є мешканцем будинку АДРЕСА_1 та співвласником квартири АДРЕСА_2 у вказаному житловому будинку. 
		Відповідач ОСОБА_2 є головою правління ОСББ «Лазаряна 22». 
		Мешканцями будинку зареєстровано груповий чат «Форум 22» у застосунку для обміну повідомленнями «Телеграм» всесвітньої системи взаємосполучених комп`ютерних мереж «Інтернет», який налічує 336 учасників.
		Позивач вказував, що 26 жовтня 2024 року відповідач у вказаному чаті поширила про нього недостовірну інформацію. Так на його пропозицію (допис) про доцільність зменшення розміру комунальних платежів, щоб у голови ОСББ не було можливості їх недоцільного використання, вона написала : « ОСОБА_3 , це Ви по собі судите? Як людина, яку звільнили за крадіжку і хабар (доказаний факт у суді)..».
		Між тим, тим така інформація не відповідає дійсності, оскільки він не був судимим за будь-які кримінальні правопорушення, в тому числі за крадіжку і хабар, що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», з роботи за компроментуючу поведінку чи вчинення порушень його не звільняли. Поширена відповідачем в груповому чаті «Форум 22» інформація, яка стала доступною для 336 його учасників, є негативною, недостовірною та порушує його особисті немайнові права, ганьбить честь і гідність, а тому він змушений звернутись до суду.
		Просив визнати недостовірною, поширену відповідачем 26 жовтня 2024 року у груповому чаті «Форум 22» застосунку для обміну повідомленнями «Телеграм» всесвітньої системи взаємосполучених комп`ютерних мереж «Інтернет» інформацію про доказаний у суді факт його звільнення за крадіжку та хабар, та зобов`язати відповідача розмістити від свого імені у вказаному чаті інформацію щодо спростування зазначеного факту.
		Крім того, посилаючись на норми ст. 23 ЦК України, просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду, яку він оцінює у 20000 грн., та судові витрати. (а.с. 20-25).
		Ухвалою судді від 10 січня 2025 року було відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті. 
		11 лютого 2025 року представником ОСОБА_2  адвокатом Шпаком В.І. надано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача заперечувала проти розміщення у чаті «Форум 22» інформації, яка б характеризувала позивача з негативної сторони. Вказували, що роздруківка із застосунку «Телеграм» не може вважатись достовірним доказом, оскільки не має жодних даних, ідентифікуючих її з ОСОБА_2 , позов має завідомо штучний характер, будь-якої шкоди від неіснуючих дій чи висловів ОСОБА_1 не зазнав і не міг зазнати, позивач зловживає своїми процесуальними правами.
		З наведених підстав просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , стягнувши з останнього 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 42-45).
		У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав подану ним позовну заяву та просив її задовольнити.
		Відповідач ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 за його безпідставністю та недоведеністю. 
		Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_3 . 
		Право власності на вказану квартиру зареєстровано за дружиною ОСОБА_1  ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , індексний номер: 33278497 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕЕО 625706, індексний номер 33279457 (а.с.12-13).
		Сторонами не заперечується, а тому не підлягає доказуванню в силу ч.1 ст. 82 ЦПК України, що власники квартир вказаного житлового будинку об`єдналися в ОСББ «Лазаряна 22» (ЄДРПОУ 44520533), головою правління якого є відповідач ОСОБА_2 .
		Мешканцями будинку зареєстровано груповий чат «Форум 22» у застосунку для обміну повідомленнями «Телеграм» всесвітньої системи взаємосполучених комп`ютерних мереж «Інтернет», який налічує 336 учасників.
		Звертаючись із позовною заявою, позивач вказував, що 26 жовтня 2024 року ОСОБА_2 у чаті «Форум 22» поширила про нього недостовірну інформацію. Так на його пропозицію (допис) про доцільність зменшення розміру комунальних платежів, вона написала : « ОСОБА_3 , це Ви по собі судите? Як людина, яку звільнили за крадіжку і хабар (доказаний факт у суді)..».
		На підтвердження вказаної обставини позивачем надано знімок екрана мобільного телефону (скріншот), а також відеозапис листування у чаті «Форум 22» (відеозапис перегляду повідомлення у мобільному телефоні), який був переглянутий у судовому засіданні (а.с. 11, 110).
		Ухвалою суду від 11 лютого 2025 року були задоволені клопотання сторін про виклик свідків для надання показань.
		Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердив, що він бачив у чаті спірну інформацію, а скріншот відповідного повідомлення зробив 28 жовтня 2024 року о 11-20 (а.с. 94).
		Свідок ОСОБА_6 пояснила, що повідомлення : « ОСОБА_3 , це Ви по собі судите? Як людина, яку звільнили за крадіжку і хабар (доказаний факт у суді)..» їй показала її дочка на своєму мобільному телефоні, а сама вона не долучена до чату «Форум 22» (а.с. 95-96).
		Свідок ОСОБА_7 на питання головуючого щодо наявності повідомлень у чаті, які якимось чином можуть дискредитувати позивача, пояснила, що бачила у чаті інформацію, що ОСОБА_1 був звільнений з роботи за крадіжку і хабар, що доведено у суді (а.с.96). Також свідок надала скріншот з листування у чаті «Форум 22», де вона запитує у ОСОБА_2 чому вона видалила ОСОБА_1 з чату, на що відповідач повідомила, що позивач не є власником чи співвласником (квартири в якій мешкає), а тому не має жодного відношення до ОСББ (а.с. 90).
		Свідок ОСОБА_8 повідомила, що заходить у чат «Форум 22» один чи два рази на тиждень, перегортає чат та виділяє для себе важливу інформацію, негативної чи образливої інформації щодо ОСОБА_1 не бачила, позитивно характеризувала ОСОБА_2 . На питання головуючого чи могло так статися, що таке повідомлення було, а вона його не бачила, свідок повідомила, що так, звісно, оскільки вона не читає усі повідомлення (а.с. 99).
		Свідок ОСОБА_9 повідомила, що з 2023 року чат «Форум 22» у неї на беззвучному режимі з 2023 року, повідомлення зі змістом « ОСОБА_3 , це Ви по собі судите? Як людина, яку звільнили за крадіжку і хабар (доказаний факт у суді)..» вона не бачила. На питання ОСОБА_1 чи могла вона пропустити дане повідомлення, свідок відповіла, що дійсно могла пропустити (а.с.100).
		Отже частина свідків бачила спірну інформацію, а решта зазначала, що могла її пропустити у чаті.
		Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно із ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Відповідно до ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
		Водночас, згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Як роз`яснено у п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Згідно п. 25 вказаної Постанови спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
		Відповідно до ч.5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Пунктом 19 вказаної Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.
		У силу статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
		На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).
		Аналізуючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що дійсно відповідачем у чаті «Форум 22» була розміщена негативна інформація щодо позивача, а саме: « ОСОБА_3 , це Ви по собі судите? Як людина, яку звільнили за крадіжку і хабар (доказаний факт у суді)..».
		При цьому посилання ОСОБА_2 на те, що вона повідомлення такого змісту не надсилала ОСОБА_1 у спільний чат спростовуються матеріалами справи, зокрема, наданим відповідачем відеозаписом листування у чаті «Форум 22» (відеозапис перегляду спірного повідомлення у мобільному телефоні), відповідним скріншотом з екрану мобільного телефону, а також поясненнями свідків. 
		У судовому засіданні, заперечуючи проти позову, відповідач вказувала, що спірне повідомлення не міститься наразі у чаті та нею не могло бути видалено. 
		Суд критично ставиться до вказаних тверджень, оскільки ОСОБА_2 , як адміністратор чату, наділена правом видаляти повідомлення. 
		Висловлювання ОСОБА_2 у чаті за своїм характером та змістом ґрунтується на твердженнях про причетність позивача до вчинення злочинних дій (крадіжка, хабар) та звільнення його з роботи через ці злочини, що, як вказувала відповідач, доведено у суді.
		Отже, поширена відповідачем інформація щодо позивача не є оціночним судженням, а містить констатацію фактів, які повинні бути доведені належними і допустимими доказами під час судового розгляду.
		Матеріали справи містять Витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості, з якої вбачається, що відомості щодо ОСОБА_1 про притягнення до кримінальної відповідальності відсутні, відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості  відсутні, відомості про розшук  відсутні (а.с.10).
		Не містять матеріали справи жодних доказів на підтвердження звільнення позивача з роботи за вчинення кримінальних правопорушень.
		Відсутні у матеріалах справи і судові рішення (вироки) щодо ОСОБА_1 . 
		За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає на необхідне визнати недостовірною, поширену відповідачем 26 жовтня 2024 року у груповому чаті «Форум 22» застосунку для обміну повідомленнями «Телеграм» всесвітньої системи взаємосполучених комп`ютерних мереж «Інтернет» інформацію про доказаний у суді факт його звільнення за крадіжку та хабар.
		Суд також враховує те, що характер розповсюдженої відповідачем інформації про позивача, є таким, що містить негативну інформацію про ОСОБА_1 , оскільки перед широким колом осіб (336 учасників чату) позивач висвітлений, як особа щодо якої судом встановлено факт звільнення за крадіжку і хабар, що шкодить його діловій репутації та порушує право позивача на повагу до його честі та гідності.
		Крім того, суд дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного немайнового права у виді зобов`язання відповідача розмістити від свого імені у вказаному чаті інформацію щодо спростування розміщеної відповідачем 26 жовтня 2024 року інформації про доказаний у суді факт звільнення відповідача за крадіжку і хабар відповіда, а також нормам ч.7 ст.277 ЦК України, якою передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Отже вказані позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
		Що стосується вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд зауважує наступне.
		Нормою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам необхідно враховувати роз`яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) (надалі Постанова № 4).
		Відповідно до Постанови № 4 від 31 березня 1995 року моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явиш, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації (п.3 Постанови № 4 від 31 березня 1995 року).
		Таким чином приниження честі і гідності, престижу і ділової репутації саме по собі є фактом завдання моральної шкоди. 
		Спірна інформація є такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, який зазнав душевних хвилювань, стресу через її розповсюдження відповідачем у чаті мешканців будинку, оскільки ця інформація стала доступною для великої кількості людей. Крім того, ОСОБА_1 для захисту своїх цивільних прав був змушений звернутись за наданням правової допомоги, до суду, на що витрачати значний час.
		Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
		Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
		Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума коштів у розмірі 10000 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
		Отже позовна заява в цій частині підлягає частковому задоволенню.
		На підставі п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються уразі задоволенняпозову на відповідача.У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи сплачується судовий збір в частині вимог позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.), а в частині позовної заяви про відшкодування моральної шкоди - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн.)
		За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 4239,20 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.4092958451.1 (а.с.1).
		Оскільки позовна заява задоволена частково з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2725,20 грн. (1211,20 грн. + 3028 грн.:2).
		Щодо заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зауважує наступне.
		Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
		Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі 904/4507/18.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).
		На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги і представництв від 01 листопада 2024 року, укладений між ним та адвокатом Савченко В.П., акт виконаних робіт (наданих послуг), з якого вбачається що у відповідності з договором адвокатом надані консультації з правових і процесуальних питань - 1000 грн., підготовка позовної заяви  2000 грн., підготовка двох клопотань про допит свідків і долучення доказів  1000 грн., збір інформації, доказів, вивчення судової практики, підготовка процесуальних документів, накладні витрати  1000 грн., загальна вартість виконаних робіт  5000 грн., а також надані докази отримання грошових коштів адвокатом (а.с. 56-59).
		Суд зауважує, що розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		   За таких обставин, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн.
		На підставі викладеного, суд, керуючись ст. ст. 81, 89, 141, 259, 263, 265, 274-279, 354 ЦПК України, суд,
		УХВАЛИВ:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди  задовольнити частково.
		Визнати недостовірною, поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у груповому чаті «Форум 22» застосунку для обміну повідомленнями «Телеграм» всесвітньої системи взаємосполучених комп`ютерних мереж «Інтернет» інформацію про доказаний у суді факт звільнення ОСОБА_1 за крадіжку та хабар.
		Зобов`язати ОСОБА_2 розмістити від свого імені у груповому чаті «Форум 22» застосунку для обміну повідомленнями «Телеграм» всесвітньої системи взаємосполучених комп`ютерних мереж «Інтернет» інформацію щодо спростування розміщеної нею 26 жовтня 2024 року інформації про доказаний у суді факт звільнення ОСОБА_1 за крадіжку та хабар.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 10000 грн. та судові витрати: судовий збір - 2725,20 грн., витрати на професійну правничу допомогу  3500 грн.
		В решті позову  відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.
		Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		Суддя             О.О. Куць

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...