Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 286/2063/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров'я населення; Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2025.
Дата набрання законної сили: 07.05.2025
Номер судового провадження: 51-568км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021065500000280

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 травня 2025 року
		м. Київ
		справа № 286/2063/22
		провадження № 51-568км25
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                            ОСОБА_1 ,
		суддів                                                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання           ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисниці засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року щодо
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Богданівка Овруцького району Житомирської області тажителя  АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 29 грудня 2020 року за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310, ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки; на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК.
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 23 серпня 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, до покарання із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн.
		Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
		Згідно з вироком районного суду, ОСОБА_8 , будучи засудженим вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 29 грудня 2020 року за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310, ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки та на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнений від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік, маючи не погашену та не зняту в законному порядку судимість, на шлях виправлення не став та протягом року після засудження скоїв нове кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК за таких обставин.
		Так, ОСОБА_8 в порушення ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15 лютого 1995 року, згідно з якою заборонено незаконний обіг наркотичних та психотропних засобів, не маючи спеціального дозволу, з метою незаконного придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, в період часу з 01 по 15 вересня 2021 року на південній околиці міста Овруч поблизу річки Норинь виявив дикоростучі рослини коноплі, які, достовірно усвідомлюючи, що це є наркотичним засобом, руками позривав, тим самим незаконно придбав наркотичний засіб, який в подальшому переніс до домогосподарства за місцем проживання, що в АДРЕСА_1 , та протягом наступної декади вересня 2021 року, на комоді в приміщенні коридору свого будинку висушив ці рослини, частину листя з якого руками зірвав та подрібнив дерев`яною дробилкою та руками, таким чином виготовив наркотичний засіб, який частинами розмістив на газету, в пакетики, банку з-під ліків, судочок та згортки, в котрих незаконно зберігав без мети збуту для власного споживання до 10 грудня 2021 року на поверхні комоду, в шухляді тумбочки, по кімнатах вказаного будинку за місцем свого проживання. Частину цього наркотичного засобу ОСОБА_6 вжив (за місцем свого проживання) за допомогою саморобного пристрою для куріння у виді обрізаної пляшки із полімерного матеріалу та залізного бідону, а також наперстку з отворами та дерев`яної люльки, використовуючи при цьому металевий аксесуар (щіпці для проколювання).
		10 грудня 2021 року в період часу з 07:30 до 08:31 в квартирі АДРЕСА_2 , на підставі ухвали Овруцького районного суду Житомирської області працівниками відділу поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області під час проведення обшуку було виявлено та вилучено належні ОСОБА_6 сухі рослинні маси зеленого кольору та подрібнені сухі рослинні маси зеленого кольору, саморобний пристрій для куріння у вигляді обрізаної пляшки із полімерного матеріалу та залізного бідону з кришкою із нашаруванням речовини темно-коричневого кольору, наперсток з отворами з нашаруванням речовини темно-коричневого кольору, дерев`яну люльку з нашаруванням речовини темно-коричневого кольору та металевий предмет (щіпці для проколювання) з нашаруванням речовини темно-коричневого кольору, що згідно з висновком судової експертизи матеріалів, речовин і виробів вилучена речовина рослинного походження зеленого кольору є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабісом, загальною масою 36,59 г та екстракту канабісу масою 1, 102 г.
		Житомирський апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалив свій вирок, яким 05 лютого 2025 року призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 309 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік. Початок строку відбування ОСОБА_6 покарання вирішено рахувати з дня його затримання в порядку виконання вироку суду. В іншій частині вирок суду залишено без змін.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У поданій касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати вирок апеляційного суду, а вирок суду першої інстанції - залишити без змін. 
		Свою позицію обґрунтовує невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		На її думку, апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_6 реальне покарання, не в повній мірі дотримався вимог статей 50, 65 КК, оскільки належним чином не врахував, що обвинувачений вчинив нетяжкий злочин, від якого відсутні наслідки, його ставлення до скоєного правопорушення, наявність обставин, що пом`якшують покарання (щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину), позитивної характеристики з місця проживання, статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, є учасником бойових дій. Також звертає увагу на виконанні ОСОБА_6 вироку районного суду, який полягає у сплаті ним штрафу.
		З огляду на викладене уважає вирок не вмотивованим і не справедливим щодо обраної міри покарання її підзахисному.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційної скарги, вирок апеляційного суду просила залишити без змін.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Висновки суду про доведеність винуватості  ОСОБА_6 такваліфікація його дій за ч. 2 ст. 309КК  у касаційному порядку стороною захисту  не оскаржуються. 
		Доводи захисниці, наведені в касаційній скарзі, про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним, що характеризують особу засудженого внаслідок надмірної суворості судом апеляційної інстанції, Верховний Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.
		За правилами статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
		Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.
		Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
		Разом із тим, як уже зазначалось вище, дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання мають межі, визначені змістом статей 409, 414, 438 КПК, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
		Ухвалюючи вирок, апеляційний суд цих вимог кримінального процесуального закону дотримався.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції визнав   ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК та призначив йому покарання із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді штрафу, нижче від найнижчої межі,передбаченої санкцією цієї статті.
		Сторона обвинувачення, не погодившись із вироком місцевого суду, подала апеляційну скаргу, в якій стверджувала про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження за скаргою прокурора дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, підлягають частковому задоволенню, а вирок місцевого суду - скасуванню з ухваленням нового вироку в цій частині.
		Мотивуючи своє рішення про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, апеляційний суд у вироку акцентував, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що обов`язковою умовою для застосування положення ч. 1 ст. 69 КК законодавець передбачив наявність обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості злочину. До них можуть належати як обставини, що зазначені в ч. 1 ст. 66 КК, так і визнані судом такими, що пом`якшують покарання, однак, ці обставини повинні знижувати (зменшувати) ступінь тяжкості злочину істотно, і такі обставини мають перебувати одна з однією у такому співвідношенні і взаємодії та у своїй сукупності настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б несправедливим.
		Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив, що той факт, що ОСОБА_6 є учасником бойових дій, проходив службу з 29 листопада 2017 року у ЗСУ під час АТО, позитивно характеризується за місцем проживання, а також має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, не можуть вважатися обставинами, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, оскільки фактично є даними, які характеризують особу обвинуваченого.
		Також цей суд наголосив, що районний суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді штрафу не  в достатній мірі врахував, що обвинувачений, будучи раніше судимим за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та маючи не погашену і не зняту в законному порядку судимість, протягом року після засудження повторно скоїв аналогічний злочин.
		На підставі зазначеного вище, суд апеляційної інстанції, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК є нетяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, який свою вину визнав повністю; за місцем проживання характеризується позитивно, є учасником бойових дій, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; який, будучи засудженим вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 29 грудня 2020 року за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310, ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки та на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнений від відбування покарання з іспитовим строком терміном на 1 рік, вчинив цей злочин під час іспитового строку; те, що ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 28 січня 2022 року останній був звільнений від відбування покарання, призначеного вироком районного суду від 29 грудня 2020 року у зв`язку з закінченням іспитового строку; обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого (щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів), відсутність обставин, що його обтяжує, дійшов висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 309 КК, яке відповідатиме вимогам ст. 50 КК, буде достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_6  положень ст. 69 КК, з чим погоджується й колегія суддів.
		Верховний Суд критично оцінює доводи касаційної скарги захисниці щодо неврахування судом апеляційної інстанції про сплату ОСОБА_6 штрафу, призначеного вироком районного суду від 23 серпня 2024 року, оскільки засуджений на власний розсуд передчасно виконав вирок районного суду до набрання ним законної сили. При цьому колегія суддів звертає увагу касатора, що засуджений не позбавлений можливості звернутися до відповідного органу в передбаченому законом порядку щодо повернення йому коштів, внесених на виконання вироку суду.
		Вирок апеляційного суду є достатньо мотивованим і повною мірою відповідає вимогам статей 370, 420 КПК.
		Покарання, обране апеляційним судом, відповідає вимогам статей 50, 65 КК, принципу індивідуалізації призначеного покарання, є справедливим та достатнім для виправлення  ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів.
		Враховуючи наведене, переконливих аргументів, які би доводили явну несправедливість призначеного покарання за вироком апеляційного суду, в касаційній скарзі захисниці не наведено, а тому підстав для її задоволення немає.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисниці - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                  ОСОБА_2                               ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...