Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 146/2042/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано судом: 12.05.2025. Зареєстровано: 13.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/146/51/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42024022310000088

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 146/2042/24
		   
		ВИРОК
		    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		    "09" травня 2025 р. селище Томашпіль Вінницької області
		 
		Томашпільський районний суд Вінницької області в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 прокурора Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42024022310000088 від 5 листопада 2024 року на підставі обвинувального акта по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Балки Барського району Вінницької області, українця, громадянина України, одруженого, потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС та учасником бойових не являється, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України
		 
		    ВСТАНОВИВ:    
		 
		Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.
		Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, та Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 06.05.2024 № 272/2024, Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 23.07.2024 № 2470/2024, на території України оголошено проведення загальної мобілізації у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у ході якої серед інших заходів, передбачено з призов військовозобов`язаних для забезпечення потреб Збройних сил України.
		Згідно ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби повинні виконувати військовий обов`язок, який включає, серед іншого, призов на військову службу та її проходження.
		У ході загальної мобілізації ОСОБА_4 пройшов медичне обстеження та відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 91/689 від 06.05.2024, картки обстеження та медичного огляду КНП «Томашпільська центральна районна лікарня», його визнано придатним до військової служби.
		Так, уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 06.05.2024 ОСОБА_4 було вручено особисто під розписку повістку про його виклик до вказаного РТЦК та СП за адресою: АДРЕСА_2 на 07.05.2024 о 08 год 00 хв з метою призову на військову службу під час мобілізації для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття у пункт прийому особового складу військової частини НОМЕР_1 .
		Однак, ОСОБА_4 , в порушення зазначених вимог законів, будучи військовозобов`язаним, придатним до військової служби, не маючи поважних причин для відстрочки, відповідно до ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», без поважних причин та правових підстав, з метою ухилення від призову на військову службу до Збройних Сил України під час загальної мобілізації, безпідставно та умисно, до місця призову у вказаний у повістці час та місце не прибув, про що складено рапорт від 07.05.2024 про неприбуття ОСОБА_4 для відправки до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби по мобілізації.
		В подальшому, ОСОБА_4 07.11.2024 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно вручено повістка про його виклик до вище вказаного РТЦК та СП за адресою: АДРЕСА_2 , на 08.11.2024 о 09 год 00 хв з метою призову на військову службу під час мобілізації для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття у пункт прийому особового складу військової частини.
		Ознайомившись з повісткою військовозобов`язаний ОСОБА_4 не маючи права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією, діючи умисно з метою ухилення від призову за мобілізацією, без поважних причин, маючи можливість прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порушення вимог повторно не прибув в указаний вище час до місця призову чим самим умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, внаслідок чого порушив процес комплектування Збройних Сил України під час мобілізації.
		За вказане суспільно небезпечне винне діяння ОСОБА_4 визнається судом винуватим, його діяння суд кваліфікує за ст. 336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
		    Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366 КК України не визнав, пояснив, що він не ухилявся, не переховувався не тікав, постійно знаходився за місцем свого проживання. В 2022 році він сам добровільно пішов в ІНФОРМАЦІЯ_3 подав заяву про те, щоб йому замінили військову службу на цивільну невійськову альтернативну службу. Він надав всі необхідні документи, пройшов ВЛК і там повідомляв, що він є глибоко релігійною людиною Свідком Єгови та його навчання по Біблії сумління не дозволяють брати до рук зброю і виконувати будь-які обов`язки пов`язані з військовою службою. В подальшому коли він отримував повістки він пояснював про свої релігійні переконання.
		Зазначив, що його релігійні переконання формувалися з самого дитинства, з шести років почав вивчати Біблію і з 2008 року він охрестився як Свідок Єгови. Його релігійні переконання стосуються кожної сфери його життя, зокрема сім`ї, друзів, дозвілля, роботи кар`єри. Вказав, що для його сумління військова служба є неприйнятною, оскільки Біблія чітко про це пише. Бог вимагає бути він нього миролюбивою людиною і не лише не брати до рук зброю, а навіть не вчитися воювати. В ОСОБА_6 вказано, що військова зброя буде замінена на цивільне приладдя.
		Крім цього обвинувачений вказав, що для нього важливо бути в статусі цивільної особи і не мати нічого спільного з військовою справою і зброєю безпосередньо. Для нього не сумісно бути і християнином і військовослужбовцем водночас. Крім того, бути капеланом, копати окопи чи плести сітки для нього це теж не є альтернативною службою, для нього це опосередкована участь у військовій справі. В зв`язку з своїми релігійними переконаннями обвинувачений не може носити військову форму чи приймати присягу.
		Вказав, що розуміє обставини які склалися державі та хотів би допомогти та хоче бути корисним для держави, але в той спосіб, який не суперечить його сумлінню і ст. 35 Конституції України дає йому таку можливість. 
		Зазначив, що допомагає внутрішньо-переміщеним особам та надає різну допомогу громаді. В його діях немає складу злочину, він не ухилянт, та хоче бути корисним, але в спосіб який не суперечить його сумлінню.
		Він є придатним до військової служби, однак 6 травня 2024 року не з`явився до ТЦК та СП, про що написав письмові пояснення, які завчасно відправив начальнику ТЦК та СП та до Тульчинської РВА. Не з`явився до ТЦК та СП, оскільки йому відомі випадки, коли співробітники ТЦК та СП забирали силою людей та відправляли до військових частин.
		   Йому працівники ТЦК та СП пояснювали, що не можуть задоволити його прохання, оскільки під час військового стану альнернативної невійськової служби немає.
		   7 листопада 2024 року йому знову було вручено повістку, однак він до ТЦК та СП у вказану дату та час не з`явився, про причину неявки написав письмові пояснення, які направив до ТЦК та СП.
		   Зазначив, що він працював продавцем-консультантом та сплачував податки. Вважає, що для того, щоб захистити свою сім`ю, не треба бути військовослужбовцем та брати зброю. Для нього альтернативна служба це служба відокремлена від військової, яка носить суто цивільний характер. 
		Суд критично оцінює показання обвинуваченого щодо невизнання ним винуватості у вчиненому, зважаючи на те, що такі обставини спростовуються сукупність досліджених судом доказів.
		Свідок ОСОБА_7  в судовому засіданні пояснив, що він з обвинуваченим ОСОБА_4 є добрі знайомі близько 14 років. Він та ОСОБА_4 є Свідками Єгови та знаходяться в релігійній організації Свідки Єгови селища Вапнярка. Йому відомо, що ОСОБА_4 неодноразово з`являвся до ТЦК та СП починаючи з 2023 року, вчасно оновлював дані, надавав всю необхідну інформацію і пояснював , що він є ОСОБА_8 і має глибокі релігійні переконання, які не дозволяють перебувати в статусі військового і просив про заміну військової служби на невійськову.
		Свідок вказав, що він є ОСОБА_8 і в нього є відповідна довідка про це, з ОСОБА_4 він познайомився коли разом займалися деякими справами згідно їхньої релігійної організації. Щоб стати Свідком Єгови людина повинна досліджувати Біблію і розвивати міцну віру в Бога і його сина ОСОБА_9 , змінити своє життя, виключити з нього все, що Біблія засуджує. Все життя Свідка Єгови показує про те, що він має глибокі релігійні переконання і слухається Біблію, навіть в тих випадках, коли йому це не вигідно робити. ОСОБА_4 дотримується законів Біблії, він та обвинувачений постійно присутні на богослужіннях, вони навчають інших людей тому що написано в Біблії. Вказав, що духовний ріст кожної людини індивідуальний. Спосіб життя показує, що людина стала Свідком Єгови, тобто людина застосовує закони Біблії. Випадково та швидко стати Свідком Єгови неможливо.
		Зазначив, що для нього військова служба це брати участь у військових діях, навчатися військовій справі, носити військову форму, виконувати накази та отримувати за це відповідну плату. Основною причиною чому Свідок Єгови не може бути військовим це біблійний наказ, який це забороняє. Свідок ОСОБА_10 може погодитися на будь-яку роботу, яку може виконувати людина, виконувати перебуваючи в статусі цивільної людини. Свідки Єгови є законослухняними громадянами, позиція Свідків Єгови до війни негативна, потрібно робити все можливе для держави, але в статусі цивільної особи.
		Свідок ОСОБА_11  в судовому засіданні пояснила, що вона є слідчою СВ ВП № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області та була слідчою у даному кримінальному провадженні. Нею був допитаний в якості свідка працівник ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_12 . Так, ОСОБА_12 повідомив, що 7 листопада 2024 року він разом із працівниками поліції перебував в складі групи оповіщення і вони займалися врученням бойових повісток, зокрема ним було вручено бойову повістку ОСОБА_4 на 8 листопада 2024 року явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		ОСОБА_4 отримав вказану повістку, про що розписався на корінці вручення, копія корінця є в матеріалах кримінального провадження. На скільки повідомляв ОСОБА_12 , ОСОБА_13 не з`явився у вказаний дату та час до ТЦК та СП .
		Зазначила, що з ОСОБА_4 вона особисто спілкувалася, обвинувачений їй повідомляв що його неявка пов`язана з його релігійними переконаннями та повідомляв, що він не ухиляється від мобілізації, а хоче бути корисним державі тут і зараз. ОСОБА_12 не було відомо про цей факт, оскільки той лише вручав повістку і його робота на цьому завершилася. ОСОБА_4 звертався до ТЦК та СП та йому було роз`яснено, що він не може під час воєнного стану нести невійськову альтернативну службу. Під час допиту ОСОБА_12 не зазначав, що ОСОБА_4 через релігійні переконання не може нести військову службу.
		Про те, що особа не з`явилася до ТЦК та СП складається рапорт та повідомляється відповідний відділ поліції. Вказані документи містяться в матеріалах справи. 
		Свідок ОСОБА_14   в судовомузасіданні пояснив, що він працював начальником мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 . 7 листопада 2024 року ОСОБА_4 була вручена повістка про з`явлення 8 листопада 2024 року на 8.00 год до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправлення на військову службу по мобілізації в складі команди НОМЕР_1 до навчального центру військової частини НОМЕР_1 , в зв`язку з тим, що він пройшов медичний огляд та був визнаний придатним до військової служби.
		8 листопада 2024 року на вказаний час громадянин ОСОБА_4 не з`явився, причини неявки на той час не повідомив. Працівники РТЦК та СП намагалися зв`язатися з ним по телефоні, працівники охорони РТЦК та СП під`їжджали додому до ОСОБА_4 , однак обвинувачений трубки не брав і на подвір`я не виходив. Тобто на відправку в складі команди НОМЕР_1 він не з`явився, після чого був написаний рапорт про неявку ОСОБА_4 з зібрані всі необхідні матеріали та було подано до поліції.
		Зазначив, що ОСОБА_4 , ще в травні вручалася повістка по якій він теж не з`явився. ОСОБА_4 пояснював, що він не бажає проходити військову службу, оскільки він є Свідком Єгови. Про даний фак ОСОБА_4 писав до ТЦК та СП та йому було надано відповідь, де йому роз`яснювалося про те, що він немає права на відстрочку з тих підстав, що він є ОСОБА_8 , також усно йому роз`яснювалося законодавство України, яке не передбачає права на відстрочку на даній підставі.
		Пояснив, що на військовій службі немає посади, яке не передбачає носіння зброї, зброя має бути закріплена за кожним військовослужбовцем.
		Обвинувачений повідомляв про причини неявки як по першому разу так і по другому, надсилав письмові пояснення та заяви на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 та начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак дані заяви не містили підстав для відстрочки. Вважає, що дії обвинуваченого це є ухилення від виконання військового обов`язку. ОСОБА_4 роз`яснювалося, що альтернативна невійськова служба регулюється ЗУ «Про альтернативну невійськову службу», де передбачається, що цю службу може проходити особа, яка має релігійні переконання та досягла призовного віку і йому має бути замінена строкова військова служба, а альтернативна невійськова служба ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачена. Альтернативна невійськова служба стосується саме строкової військової служби. 
		Конституція України вказує чітко, що ніхто не може бути звільнений від виконання своїх обов`язків перед державою.
		За час його роботи в ТЦК та СП були лише прямі підстави для відстрочки військовозобов`язаних, що мається на увазі під іншими підставами він пояснити не може.
		Номер телефону на який телефонували обвинуваченому свідок не пам`ятає, однак знає, що даний номер ОСОБА_4 сам вказав під час отримання направлення на ВЛК.
		Про відстрочку ОСОБА_4 не просив, писав, що він є єпископом релігійної організації Свідки Єгови, подані ОСОБА_4 докази дійсно це підтверджували, однак це не є підставою для відстрочки чи ухилення. 
		Крім показів свідків, даних в судовому засіданні, винуватість ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення також підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, зокрема:
		-протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 10 листопада 2024 року, згідно якого останній пояснив, що 7 листопада 2024 року він перебував у складі групи оповіщення спільно з поліцейськими працювали по врученню бойових повісток, особам які є Свідками Єгови. Попередньо планувалося перевручити вісім бойових повісток, однак ними було виявлено лише ОСОБА_4 , якому було вручено бойову повістку на 8 листопада 2024 року на якій він підписався. Наскільки йому відомо ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_2 8 листопада 20245 року для відправлення до військової частини так і не з`явився;
		-листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11 листопада 2024 року № 50231-2020 на ім`я СВ ВП № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, згідно якого повідомлялося про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 не з`явився 8 листопада 2024 року о 09.00 год на відправку в складі команди НОМЕР_1 для проходження військової служби під час мобілізації;
		-витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 7 травня 2024 року «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час проведення мобілізації в особливий період», згідно якого наказано призвати та направити військовозобов`язаних, зокрема солдата ОСОБА_4 , 1994 року народження для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період в складі команди НОМЕР_1 ;
		-поіменним списком військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_3 і відправлені у складі команди НОМЕР_1 від 7 травня 2024 року, де зазначено, що солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не з`явився на відправку;
		-витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 8 листопада 2024 року № 457 М «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час проведення мобілізації в особливий період», згідно якого наказано призвати та направити військовозобов`язаних зокрема солдата ОСОБА_4 , 1994 року народження для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період в складі команди НОМЕР_1 ;
		-поіменним списком військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_3 і відправлені у складі команди НОМЕР_1 від 8 листопада 2024 року, де зазначено, що солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не з`явився на відправку;
		-розписками ОСОБА_4 від 6 травня 2024 року та від 7 листопада 2024 року про одержання повісток для з`явлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 відправки до команди НОМЕР_1 ; 
		-довідкою ВЛК від 6 травня 2024 року № 91/689, згідно якої солдат ОСОБА_4 , 2 січня 1994 року придатний до військової служби.
		Щодо протоколу допиту свідка ОСОБА_12 від 10 листопада 2024 року, який був досліджений як доказ в судовому засіданні, слід зазначити, що положеннями ст. 23 КПК України визначено, що суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Отже, з диспозиції вказаної статті вбачається, що суд має право визнати допустимими докази, які не були ним безпосередньо досліджені, лише у виключних випадках, передбачених процесуальним законом.
		Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 97 КПК України суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів. При прийнятті цього рішення суд, зокрема, зобов`язаний враховувати можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту.
		Пунктом 1 ч. 3 ст. 97 КПК України визначено, що суд має право визнати неможливим допит особи, зокрема, якщо вона відсутня під час судового засідання внаслідок смерті або через тяжку фізичну чи психічну хворобу.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на час судового розгляду свідок ОСОБА_12 зник безвісти, що підтверджується сповіщенням про зниклого безвісти № 866 від 21 лютого 2025 року, виданого командиром військової частини НОМЕР_2 , а тому його показання не могли безпосередньо сприйматися в судовому засіданні.
		За таких обставин судом, керуючись ст. 97 КПК України, допитано у судовому засіданні свідка ОСОБА_11 , якій ОСОБА_12 за життя розповідав про обставини які йому біли відомі щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України, а долучено в якості доказу належного та допустимого доказу протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 10 листопада 2024 року. 
		Щодо посилання ОСОБА_4 на неможливість призову на військову службу через наявність релігійних переконань, суд зазначає таке.
		Статтею 17 Конституції України передбачено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки, є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Згідно зі статтею 65 Конституції України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.
		Положенням Закону України від 12.12.1991 № 1975-XII «Про альтернативну (невійськову) службу» (далі - Закон), яким унормовано правові підстави та порядок заміни військової служби альтернативною (невійськовою).
		За змістом частини 1 статті 1 Закону альтернативна служба запроваджується замість проходження строкової військової служби на яку призивають громадян зазначених у ст. 15 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок та військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), віком 18-25 років. Можливості заміни в означений спосіб військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Закон не передбачає.
		Статтею 9 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики та ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.
		Свобода сповідувати свою релігію або переконання відповідно до положень частини 2 цієї статті підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними у демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		Всупереч доводам сторони захисту, право сповідувати свою релігію або переконання не є абсолютним і може бути обмежене за таких умов, як: законність; легітимна мета - інтереси громадської безпеки, необхідність охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі, а також захист прав і свобод інших осіб; пропорційність, що окреслює межі правомірного втручання у право і дозволяє здійснення його лише в тій мірі, в якій це необхідно для досягнення зазначених законних цілей.
		Суд критично оцінює посилання сторони захисту на практику ЄСПЛ за якою відмова особі у доступі до альтернативної служби була визнана порушенням статті 9 Європейської конвенції з прав людини, а саме свободи думки, совісті і релігії, зокрема тому, що ці порушення встановлені у країнах, які на той час не перебували у воєнному стані. За таких умов мобілізація особи всупереч її релігійним переконанням становить надмірне втручання в права людини. Стан захисту країни від зовнішньої агресії створює інші, особливі обставини, які не оцінювались ЄСПЛ. 
		Положення Конвенції прямо не передбачають права людини відмовитися від виконання військового обов`язку з міркувань совісті, у тому числі з мотивів релігійних переконань, і не унормовують порядок його реалізації.
		Право на свободу совісті та віросповідання гарантовано як одне з конституційних прав людини та закріплено у ст. 35 Конституції України. Одним з аспектів зазначеного права є можливість сумлінної відмови від військової служби. Зокрема, у разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
		В умовах збройної агресії проти України, коли під загрозу поставлено життя, здоров`я, безпека громадян та саме існування держави, існує нагальна потреба у належному комплектуванні Збройних Сил України для відсічі агресії та високі ризики недобросовісної поведінки осіб, що підлягають призову, спрямованої на ухилення від виконання свого конституційного обов`язку з захисту Вітчизни.
		За таких особливих умов досягнення справедливого балансу між правом людини закріпленого в статті 9 Конвенції та статті 35 Конституції України в аспекті можливості сумлінної відмови від військової служби та інтересами захисту суверенітету, територіальної цілісності України, прав і свобод інших осіб вимагає забезпечення об`єктивної перевірки тверджень особи про несумісність її релігійних переконань з військовою службою і підтвердження доказами наявності відповідних релігійних переконань.
		ОСОБА_4 за час судового розгляду довів факт наявності у нього певних релігійних переконань, суд не заперечує їх важливість саме для нього. Але воєнний стан в Україні накладає обмеження на всі сфери суспільного та особистого життя. Тому право сповідувати свою релігію або переконання, яке визнається та захищається державною, є обмеженим в частині відмови від мобілізації. Жодні релігійні переконання не можуть бути підставою для ухилення громадянина України, визнаного придатним до військової служби, від мобілізації з метою виконання свого конституційного обов`язку із захисту територіальної цілісності та суверенітету держави від військової агресії з боку іноземної країни.
		Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 15.04.2025 в справі № 573/406/24 дійшов таких висновків в аналогічній справі.
		Україна запровадила альтернативи військовій службі в мирний час і громадяни України можуть безперешкодно ними скористатися. Проте у воєнний час, під час мобілізації і оборонної війни обов`язок захисту України, яка зазнала агресивного нападу з боку Російської Федерації, покладається на всіх громадян України незалежно від їхнього віросповідання.
		У час, коли Україна здійснює самооборону, коли існування самої держави є під загрозою, кожен громадянин України повинен усвідомлювати необхідність пошуку балансу між потребами держави і інтересами самого громадянина. ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на необхідність врахування «особливої суспільної потреби» і «пропорційно переслідуваної законної мети» у випадках, пов`язаних із необхідністю виконання певного обов`язку і свободою віросповідання.
		Існування особливої суспільної потреби є очевидним, оскільки Україна веде оборонну війну, а не агресивну, Україна зазнала нападу з боку держави, яка є значно більшою за площею і кількістю населення, лінія активних бойових дій і лінія кордону, з боку якого може відбутися потенційний напад противника, вимірюється тисячами кілометрів.
		Ситуація мобілізації для боротьби проти зовнішнього агресора є такою особливою загрозою, яка дає підстави для держави очікувати від військовозобов`язаних громадян України прийняття певних обмежень.
		Отже, з матеріалів цього провадження вбачається, що ОСОБА_4 військово-лікарською комісією був визнаний придатним до військової служби та без достатніх підстав відмовився від проходження військової служби.
		Суд вважає необхідним зазначити, що призов ОСОБА_4 на військову службу по мобілізації (як це зазначив в своїй постанові Верховний Суд України від 13 червня 2024 року (справа № 601/2491/22) не означає автоматично, що він зобов`язаний брати до рук зброю, адже з огляду на його релігійні переконання та конституційний обов`язок із захисту Вітчизни під час несення служби він міг бути задіяний у ремонті техніки, будівництві укріплень, вивезенні поранених, перевезенні вантажів та виконанні інших функцій, не пов`язаних із використанням зброї.
		Таким чином, судом поза розумним сумнівом встановлено, що ОСОБА_4 , будучи військовозобов`язаним та визнаним у встановленому законом порядку придатним для проходження військової служби, відмовився від проходження військової служби, чим у такий спосіб ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, чим порушив ст. 65 Конституції України, Указ Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» та Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ухилившись в такий спосіб від призову на військову службу під час мобілізації.
		Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що невизнання вини обвинуваченим, зазначення релігійних переконань, як підстави для ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, спрямоване на спотворення фактичних обставин справи для уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.
		Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, які узгоджуються між собою, є належними та допустимими, заслухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 , свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження суд приходить до висновку, що інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_4 кримінальне правопорушення передбачене ст. 336 КК України, мало місце за встановлених обставин, останній винен у його вчиненні та підлягає покаранню в межах санкції відповідної статті.
		Мотиви призначення покарання.
		Згідно ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, ступеню їх тяжкості та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які пом`якшують та обтяжують його. 
		З врахуванням роз`яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		Відповідно до ст.8 ч.1 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		Пом`якшуючих обставин, згідно ст. 66 КК України та обтяжуючих обставин, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Згідно висновку досудової доповіді про ОСОБА_4 ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган з питань пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеку для суспільства.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує також вимоги статті 65 КК України щодо призначення судом покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, з урахуванням того, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Враховуючи сукупність зазначених обставин, а також поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити у межах санкції, передбаченої статті 336 КК України у виді позбавлення волі.
		Суд вважає, що саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Також суд не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.
		Суд вважає необхідним зазначити, що звільнення від відбування покарання з випробуванням військовозобов`язаного за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання конституційного обов`язку пов`язаного із захистом Батьківщини. Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.
		Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
		Цивільний позов не заявлено.
		Враховуючи викладене, керуючись ст. 314, 373, 374, 472, 474, 475 КПК України суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три ) роки.
		Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_4 для виконання даного вироку.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
		В умовах дії воєнного стану відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
		Згідно ст. 376, 392, 393, 395, 532 КПК України, вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Томашпільський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим в той самий строк з моменту отримання копії вироку.
		Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		   Суддя:                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...