Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/14057/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Незаконне переправлення осіб через державний кордон України.
Надіслано судом: 12.05.2025. Зареєстровано: 13.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/521/1099/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024162480000195

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа: 522/14057/24
		Номер провадження: 1-кп/521/1099/25 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		09 травня 2025 року                                                  м. Одеса
		 
		Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі ОСОБА_2 ,
		за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 ,         
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу №521/14057/24 відносно:
		 
		ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі, громадянки України, непрацюючої, з середньою освітою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , судимості не маючої, 
		 
		ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Одесі, непрацюючого, з середньою освітою, маючого неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , судимості не маючого,
		 
		обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_5 , у невстановлений час та місці, діючи із прямим умислом на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, із корисливих мотивів, добре розуміючи порядок перетину та недоторканість державного кордону України, діючи за попередньою змовою групою осіб із невстановленими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, залучила ОСОБА_6 для підшукання осіб, яким тимчасово обмежено право на виїзд з України у відповідності до Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у період воєнного стану, який введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №64/2022 з метою отримання від останніх грошової винагороди за незаконне переправлення осіб через державний кордон України.
		Перебуваючи у невстановленому місці та у невстановлений час, але не пізніше 06.02.2024, ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, керуючись корисливим мотивом, за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та невстановлених осіб, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження (далі - за попередньою змовою групою осіб), у телефонній розмові через месенджер «Телеграм» запропонував громадянину ОСОБА_8 незаконно переправити його через державний кордон України та призначив зустріч за участі ОСОБА_5 для обговорення організаційних питань з цього приводу, зауваживши, що для подальшої допомоги ОСОБА_8 необхідно буде під час зустрічі надати грошові кошти у розмірі 500 доларів США, у якості часткової оплати.
		Надалі, ОСОБА_5 разом із ОСОБА_6 , діючи з раніше визначеним єдиним прямим умислом, за попередньою змовою групою осіб, керуючись корисливим мотивом спрямованим на незаконне збагачення, усвідомлюючи вимоги законодавства щодо порядку перетинання державного кордону         України громадянами України чоловічої статі (військовозобов`язаними), 06.02.2024 близько о 15 годині 30 хвилині, перебуваючи неподалік магазину «Обжора», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 28, під час зустрічі із ОСОБА_8 , запропонувала останньому за грошову винагороду в розмірі 11 000 доларів США незаконно переправити останнього через державний кордон України.
		При цьому під час розмови, ОСОБА_5 детально роз`яснила ОСОБА_8 план дій, які необхідно виконати для незаконного перетину державного кордону України, пообіцявши допомогти у незаконному переправленні через державний кордон України, здійснити керівництво такими діями, сприяти їх вчиненню порадами та вказівками, а також вжити заходів щодо усунення перешкод у перетині державного кордону.
		Зокрема, ОСОБА_5 запевнила ОСОБА_8 у тому, що може здійснити його незаконне переправлення через державний кордон України шляхом виготовлення та надання офіційних документів, потрібних для виїзду за кордон України, надання транспортного засобу для здійснення в подальшому виїзду через державний кордон України та перетин кордону разом із останнім, в якості особи, яка його супроводжує, керуючи при цьому діями останнього, через пункту пропуску, який буде визначений в подальшому, окрім того, йому додатково повідомлять підстави для виїзду за кордон та нададуть поради та вказівки щодо поведінки та розмов під час перетину кордону, за що отримала від ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 500 доларів США, у якості часткової оплати за вищевказані дії.
		Згодом, 14.02.2024 близько 16 години, ОСОБА_6 , перебуваючи у невстановленому місці, діючи з раніше визначеним єдиним прямим умислом, за попередньою змовою групою осіб, зателефонував ОСОБА_8 та повідомив про необхідність додаткової часткової оплати у розмірі 200 доларів США для виготовлення офіційних документів, що стануть підставою для виїзду за кордон з метою усунення перешкод у перетині державного кордону та запевнив щодо надання в наступному відомостей щодо місцезнаходження транспортного засобу для здійснення в подальшому виїзду через державний кордон України та подальшого керування діями ОСОБА_8 щодо незаконного переправлення через державний кордон України.
		17.02.2024, близько 15 години, ОСОБА_6 , діючи з раніше визначеним єдиним прямим умислом, за попередньою змовою групою осіб, за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, 1, зустрівся із ОСОБА_8 та отримав від останнього грошові кошти у розмірі 200 доларів США у якості додаткової часткової оплати за незаконне переправлення через державний кордон України останнього.
		Надалі, 12.03.2024, у невстановлений час, невстановлена особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, яка діяла за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи у невстановленому місці, діючи з раніше визначеним єдиним прямим умислом, із метою незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_8 , зателефонував останньому в месенджері «Телеграм» та повідомив про необхідність забрати офіційні документи, потрібні для виїзду за кордон у визначеному місці, після чого 12.03.2024 о 15 годині 04 хвилині, ОСОБА_8 у визначеному зазначеною вище особою місці за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольська, буд. 1, діючи з раніше визначеним єдиним прямим умислом, отримав від невстановленої особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, яка діяла за попередньою змовою групою осіб, підроблені документи, а саме: довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №612358, заповнену на ім`я ОСОБА_8 ; довідку для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу від 20 липня 2023 року №1987, видану на ім`я ОСОБА_8 .
		Надалі, ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому місці, діючи з раніше визначеним єдиним прямим умислом, за попередньою змовою групою осіб, 28.03.2024 о 15 годині 46 хвилині зателефонувала ОСОБА_8 та повідомила про необхідність додаткової часткової оплати у розмірі 5800 доларів США за незаконне переправлення через державний кордон України останнього.
		У подальшому, 29.03.2024 року близько 09 години 30 хвилини, ОСОБА_5 , діючи з раніше визначеним єдиним прямим умислом, за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Запорізька, буд. 12, біля супермаркету «Таврія В», додатково запевнила ОСОБА_8 , що допоможе останньому незаконно перетнути державний кордон України, після чого отримала від останнього грошові кошти у сумі 5800 доларів США в якості додаткової часткової оплати за здійснення незаконного переправлення останнього через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками та усуненням перешкод, які полягали в наданні транспортного засобу для здійснення в подальшому виїзду через державний кордон України та перетин кордону разом із останнім, в якості особи, яка його супроводжує, керуючи при цьому діями останнього, через пункт пропуску.
		Після чого протиправні дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були припинені працівниками правоохоронних органів.
		Допитані у судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожен окремо, свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України визнали повністю, підтвердили вищевикладені обставини та заявили про щире каяття у вчиненому. При цьому, кожен з обвинувачених надав пояснення, які повністю співвідносяться з обставинами, викладеними у обвинувальному акті.
		Роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що обвинувачені правильно розуміють зміст цих обставин, у суду відсутні будь - які сумніви у добровільності та істинності позиції обвинувачених щодо визнання вини.
		Протиправні дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , суд кваліфікує як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України за ознаками: керівництво діями спрямованими на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб, вчинене з корисливих мотивів.
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченим, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети покарання, зокрема мети виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.
		Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
		Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання і виправлення засудженого.
		Відповідно до ст. 66 КК України, до обставин, які пом`якшують покарання обвинувачених, суд відносить щире каяття ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненому кримінальному правопорушенні, активне сприяння розкриттю злочину.
		Визначаючи щире каяття обвинувачених як пом`якшуючу покарання обставину, суд враховує, що окрім визнання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 факту вчинення кримінального правопорушення, відбулося ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання ними своєї провини у вчиненому злочині, про що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 висловили щирий жаль з приводу цього та заявили про публічний осуд своєї поведінки в суді. Про щирість каяття, на думку суду, свідчить і факт надання обвинуваченими в суді правдивих показів щодо себе та інших учасників злочинної групи, готовність нести покарання.
		Крім того, суд приймає до уваги, що хоча в діях ОСОБА_6 та ОСОБА_5 встановлені всі формальні ознаки закінченого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, проте і враховує, що вчинений обвинуваченими злочин не потягнув за собою будь-яких значних чи тяжких наслідків, зокрема незаконний перехід осіб через державний кордон України. З огляду на це, суд, відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, вважає можливим визнати відсутність значних чи тяжких наслідків вчиненого кримінального правопорушення, обставиною, яка пом`якшує покарання обвинувачених.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинувачених, судом не встановлено.
		При цьому, суд не погоджується із твердженням органу досудового розслідування, зазначеним у обвинувальному акті, що кримінальне правопорушення було вчинене ОСОБА_6  та ОСОБА_5  з використанням умов воєнного стану, що є підставою для визнання цієї обставини як обтяжуючої покарання. Суд вважає, що терміни «з використанням умов воєнного стану» і «під час дії воєнного стану» за своїм семантичним значенням не є тотожними, оскільки перший термін передбачає вчинення певних дій, з використанням умов воєнного стану, якими наприклад можуть бути незаконні дії щодо осіб, які переміщуються у більш безпечні регіони України, викрадення майна осіб, які тимчасово залишили житло без контролю для укриття в безпечному місці, вчинення кримінального правопорушення у районі проведення активних бойових дій внаслідок відсутності належного контроля за громадським порядком з боку правоохоронних органів, належної роботи державних установ, охорони об`єктів тощо. Другий термін, за переконанням суду, визначає подій у часовому вимірі і пов`язує вчинення протиправних дій саме під час існування особливого періоду, яким і є військовий стан. Оскільки обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не містить будь - яких посилань на конкретні умови воєнного стану, наявність яких сприяла вчиненню обвинуваченими кримінального правопорушення, суд вважає безпідставним твердження органу досудового розслідування про встановлення під час досудового розслідування обставин, передбачених п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України. 
		При визначенні покарання ОСОБА_6  та ОСОБА_5  суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ними кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України класифікується як тяжкий злочин, суспільну небезпеку протиправних дій, вчинених під час воєнного стану у державі. Разом із цим, суд приймає до уваги одноепізодність діяння, обставини вчинення кримінального правопорушення, враховує роль кожного із обвинувачених при організації і реалізації злочину, ставлення обвинувачених до скоєного, враховує дані про особи обвинувачених, які у минулому хоча і притягувалися до кримінальної відповідальності, проте на час ухвалення вироку не мають судимостей, за місцем проживання характеризуються позитивно, мають незадовільний стан здоров`я. Окремо суд приймає до уваги наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 неповнолітньої дитини. 
		За таких обставин, суд дійшов до висновків, що мінімальне основне покарання у виді позбавлення волі на 7 років, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, буде надто суворим для обвинувачених, а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинувачених можливе в умовах менш суворого покарання, передбаченого санкцією зазначеної статті, що дає підстави для застосування ст. 69 КК України.
		Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
		Колегія суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 03 лютого 2021 року №629/2739/18 зауважила про те, що частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
		При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
		За зазначених вище обставин, суд прийшов до висновку, що призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі явно не буде відповідати вимогам справедливості та меті покарання.
		Отже, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов до висновку, що призначаючи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання можливо застосувати до останніх положення ст. 69 КК України, а саме призначити основне покарання у вигляді позбавлення волі, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 3 ст. 332 КК України.
		На переконання суду дане покарання, буде відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи Бакланов проти Росії від 09 червня 2005 року; Фрізен проти Росії від 24 березня 2005 року; Ісмайлова проти Росії від 29 листопада 2007 року) та перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
		Враховуючи корисний мотив при вчиненні ОСОБА_5 та ОСОБА_9 кримінального правопорушення, суд не убачає підстав для звільнення обвинувачених від додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, яке визначено санкцією інкримінованої статті як обов`язкове.
		Разом із цим, суд приходить до переконання, що ОСОБА_5 та ОСОБА_9 не може бути призначено додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 332 КК України у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
		Так, у п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року роз`яснено, що відповідно до ст. 55 КК позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю.
		Якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов`язано вчинення злочину. До інших осіб, які були співучасниками злочину, не пов`язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується з наведенням у вироку відповідних мотивів.
		У судовому засіданні встановлено, що вчинення даного злочину ОСОБА_5 та ОСОБА_9 не пов`язане з їх діяльністю чи займаною посадою, а відтак додаткове покарання у виді позбавлення права займати посади чи займатися певною діяльністю не призначається.
		Підстав для застосування ст. 75 КК України до обвинувачених судом не встановлено.
		Визначаючи питання про зарахування до строку покарання обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строку попереднього ув`язнення, суд виходить з положень ст. 72 КК України, у редакції, яка діє на час ухвалення вироку.
		Під час проведення досудового розслідування були залучені судові експерти, витрати на залучення яких склали 23 475 гривень 68 копійок. Зазначені витрати у відповідності до вимог ст.122 КПК України відносяться до процесуальних витрат.
		Частина 2 статті 124 КПК України передбачає, що у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Оскільки судом встановлено, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6   винні у вчиненні кримінального правопорушення за описаних у вироку обставинах, то суд вважає за необхідне стягнути з них, у солідарному порядку, на користь держави вартість проведених судових  експертиз.
		Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
		Підстав для застосування спецконфіскації у цьому кримінальному провадженні судом не встановлено.
		Вирішуючи питання, які відповідно до положень пп. 2 п. 4 ст. 374 КПК України повинен вирішити суд при ухваленні вироку, у тому числі щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься і питання запобіжного заходу, встановивши можливість вчинення обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дій, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що діючі відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжні заходи будуть належним чином забезпечувати належну процесуальну поведінку обвинувачених до набрання вироком законної сили.
		 Керуючись, ст.ст. 369-374 КПК України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		       
		ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, на підставі якої, із застосуванням ст. 69 КК України, призначити їй покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, без позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та з конфіскацією майна.
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_5 - залишити попереднім у виді застави.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання строк попереднього ув`язнення в період з 29.03.2024 по 10.05.2024, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, на підставі якої, із застосуванням ст. 69 КК України, призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі, без позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та з конфіскацією майна.
		До набрання вироком законної сили обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув`язнення в період з 02.04.2024 року до дня набрання вироком законної сили чи дати скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Стягнути у солідарному порядку з обвинуваченого ОСОБА_6 та обвинуваченої ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз у сумі 23 475 гривень 68 копійок, тобто по 11 737 гривень 84 копійки з кожного з обвинувачених.
		Арешт, накладений ухвалами слідчих суддів Київського районного суду міста Одеси від 16.04.2024, - скасувати.
		Речові докази, а саме:
		-        мобільний телефон марки «HUAWEI Р smart +», який поміщено до сейф-пакету НПУ №RIC2009391, банківську картку № НОМЕР_1 з терміном дії до 08/23 року, емітовану банком «Альфа банк», яку поміщено до сейф-пакету НПУ №ICR0161470, банківську картку № НОМЕР_2 з строком дії до 06/28, банківську картку
		№ НОМЕР_3 з строком дії до 07/27, які поміщено до сейф-пакету
		НПУ №RIC2009344, - повернути ОСОБА_6 ;
		-        58 (п`ятдесят вісім) банкнот номіналом 100 доларів США серії КВ14859854М кожна (імітаційні банкноти), які упаковані до сейф-пакету НПУ №CRI 1206128, - знищити;
		-        мобільний телефон марки «Redmi 10 С», ІМЕІ: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 , із встановленою сім-картою з абонентським номером: НОМЕР_6 , який упаковано до сейф-пакету НПУ №CRI 1206134, мобільний телефон марки «Redmi 12 С», ІМЕІ1: НОМЕР_7 , ІМЕІ2: НОМЕР_8 , із встановленою сім-картою з абонентським номером: НОМЕР_9 , який упаковано до сейф-пакету НПУ №R1C2009512, - повернути ОСОБА_5 .
		На вирок може бути подана сторонами апеляція в Одеській апеляційний суд через Хаджибейський районний суд міста Одеси протягом тридцяти діб від дня його проголошення.
		Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
		Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченим та прокурору.
		 
		Головуючий:                                                  ОСОБА_10

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...