Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 604/870/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано судом: 13.05.2025. Зареєстровано: 13.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/604/36/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024211100000100

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		604/870/24 
		1-кп/604/36/25 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 травня 2025 року сел. Підволочиськ
		Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:
		головуючого судді                     ОСОБА_1 ,
		секретаря судового засідання             ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Підволочиську Тернопільської області кримінальне провадження №12024211100000100 від 09 травня 2024 року відносно
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянки України, з середньою освітою, одруженого, який є фізичною особю-підпримцем, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей та мати-інваліда 3 групи, раніше не судимого,
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, 
		за участю:
		прокурора                                 ОСОБА_4 ,
		захисника обвинуваченого                        адвоката ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого                             ОСОБА_3 ,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Згідно забзацом 5статті 1Закону України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію» особливий період  період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», у зв`язку звійськовою агресієюросійської федераціїпроти Українита зметою забезпеченняоборони держави,підтримання бойовоїі мобілізаційноїготовності ЗбройнихСил Українита іншихвійськових формувань, оголошена та проводиться загальна мобілізаці я.Мобілізація проводитьсяпротягом 90діб іздня набраннячинності цимУказом. Строк проведення загальної мобілізації продовжено з 25.05.2022 на 90 діб згідно з Указом Президента від 17.05.2022. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №574/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 15 серпня 2022 року №2501-IX проведення загальної мобілізації продовжено з 23 серпня 2022 року на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №758/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 16 листопада 2022 року №2739-IX продовжено з 21 листопада 2022 року строк проведення загальної мобілізації на 90 діб. Указом Президента України від 06 лютого 2023 №59/2023, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 07 лютого 2023 №2916-IXпродовжено строк проведення загальної мобілізації з 19 лютого 2023 року строк проведення загальної мобілізації на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №255/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 02 травня 2023 року №3058-IX проведення загальної мобілізації продовжено з 20 травня 2023 року на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №452/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 27 липня 2023 року №3276-IX проведення загальної мобілізації продовжено з 18 серпня 2023 року на 90 діб. Указом Президента України від 6 листопада 2023 року №735/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 8 листопада 2023 року №3430-IX проведення загальної мобілізації продовжено з 16 листопада 2023 року на 90 діб, а саме, до 14 лютого 2024 року. Указом від 6 листопада 2023 року № 735/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3430-IX), продовжити з 14 лютого 2024 року строк проведення загальної мобілізації на 90 діб. Указом Президента України від 06 травня 2024 року №272/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» який затверджено Законом України № 3685-IX від 08 травня 2024 року строк проведення загальної мобілізації продовжено з 14 травня 2024 року на 90 діб. 
		Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів ІНФОРМАЦІЯ_2 - Центральне управління або регіональні органи ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовозобов`язаних, резервістів ІНФОРМАЦІЯ_3 - відповідний підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Згідно п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_3  для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
		ОСОБА_3 , перебуваючи на військовому обліку в п`ятому ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі  ТЦК та СП), був військовозобов`язаним та придатним до військової служби згідно довідки військово-лікарської комісії №539/20 від 11.04.2024 року відмовився від отримання бойової повістки для призову на військову службу та відправки в команду № НОМЕР_1 . Крім того, ОСОБА_3 , не мав відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» права на відстрочку від привозу на військову службу за мобілізацією.
		Надалі, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи негативні наслідки, переслідуючи мету ухилитися від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в умовах особливого періоду, в порушення вимог вищевказаних нормативно-правових актів, будучи належним чином повідомленим у встановленому законом порядку про наслідки неявки за викликом, відмовившись від отримання бойової повістки у приміщенні ТЦК та СП ( АДРЕСА_2 ) та будучи належним чином повідомлений про вимогу прибуття 12.04.2024 до п`ятого відділу ТернопільськогоТЦК та СП для відправки у складі команди до військової частини НОМЕР_1 , для проходження військової служби у Збройних силах України за призовом під час мобілізації, на особливий період, не з`явився на вказану дату, як і в подальшому, без поважних причин, чим вчинив кримінальне правопорушення.
		Також, ОСОБА_3 , впродовж періоду часу з 12.04.2024 року не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_5 про причини відмови та не дав підтверджуючих документів про право на відстрочку від призову, вільний час проводить на власний розсуд до теперішнього часу.
		Допитаний судом обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушені за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнав частково. Пояснив суду, що до нього зателефонувала діловод ОСОБА_6 та повідомила, що прийшла повістка. Він цьому не повірив, зателефонував на «102» щоб з`ясувати чи це законно, далі пішов до начальника поліції в сел. Підволочиську, який його вислухав та викликав працівників ТЦК. 10 квітня 2024 року в 9.00 год ОСОБА_3 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 в сел. Підволочиську, звідки в супроводі військового пішов на медичний огляд в Підволочиській лікарні. До обіду вони ходили по різних лікарях, які визнавали обвинуваченого здоровим, а після обіду військовий завіз ОСОБА_3 до начальника ТЦК, який повідомив, що через наявність багатьох хронічних захворювань ВЛК треба пройти в м. Тернополі. Наступного дня  11.04.2024, обвинувачений прибув до м. Тернополя та проходив там ВЛК, однак, на його діагнози не зважали, а лікарі ходили радитися до голови комісії та давали висновок «здоровий». Надалі винесли висновок ВЛК  придатний до служби та всі статті, за якими раніше хвороби дозволяли йому бути непридатним до служби, тепер стали незначними, а деякі виключили взагалі. Ввечері він з військовим та висновком ВЛК прибули до ІНФОРМАЦІЯ_7 . Там обвинувачений заповнив анкету та пішов в кабінет до начальника  ОСОБА_7 , який прочитавши висновок, перерахував хвороби та діагнози і запропонував вступити до лав ЗСУ на посаду діловода в сел. Підволочиську. Однак, ОСОБА_3 від такої пропозиції відмовився, зазначив, що не є здоровим, його не оглянули лікарі, також має на утриманні хвору маму. Далі погано пам`ятає як вручали повістку, однак ОСОБА_7 викликав двох свідків та в їх присутності склали акт про відмову від отримання повістки. Повістка була на 12 квітня 2024 року, однак він цього дня не прибув до ТЦК та СП, причин не прибуття не пам`ятає. Відстрочки не мав і не має, жодних документів не подавав, бо почала інтенсивніше хворіти мама. В квітні-травні 2025 року, коли усвідомив, що його чекає кримінальна відповідальність, ходив у ТЦК та СП, просився на службу, їздив у військові частини Тернопільської області, однак, ніхто його не взяв служити. Шкодує, що так вчинив, але мав на то причини: стан здоров`я та хвору матір. Просив суворо його не карати.
		Окрім часткового визання вини ОСОБА_3 , його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, доводиться зібраними в ході досудового розслідування письмовими доказами, що були дослідженні під час судового розгляду вказаного кримінального провадження, а саме:
		витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.05.2024 року у кримінальному провадженні №12024211100000100 за ст. 336 КК України;
		повідомленням про кримінальне правопорушенення №4198 від 30.04.2024 року;
		копією довідки військово-лікарської комісії №539/20 від 11.04.2024 року, відповідно до якої проведено медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 11.04.2024 рядового запасу ОСОБА_3 , 1981 р.н. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв?язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Гіпертонічна хвороба І стадія 1 ступінь. Варикозна хвороба правої нижньої кінцівки, ХВН І ступеня. Хронічна правобічна люмбоішалгія, стадія нестійкої ремісії. Цервікоторакалгія. Дегенеративно-дистрофічне захворювання хребта. Остеохондроз шийного, грудного та поперекового відділу хребта з незначним порушенням функції. Обмежене вітиліго. На підставі статті 23в, 39г, 42в, 64в графи ІІ Розкладу хвороб, графи 3-7, 9,10 ТДВ «Б» придатний до військової служби;
		повісткою №1/1104 на ім`я ОСОБА_3 , с. Токи, про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_9 для призову на військову службу та відправки в команду № НОМЕР_1 на 9.00 год 12.04.2024 року;
		Актом про відмову від отримання повістки від 11.04.2024 року, складеним в сел. Підволочиськ спільно ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_8 , старшим офіцером ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_9 , інструктором відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_10 , про те, що 11.04.2024 року військовозобов`язаний ОСОБА_3 від отримання повістки для призову та відправки в складі команди № НОМЕР_1 11.04.2024 року в сел. Підволочиськ близько 18 год 50 хв відмовився;
		ухвалою слідчого судді Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15.05.2024 року про дозвіл на тимчасовий доступ до інформації, яка містить охоронювану законом таємницю;
		протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 17.05.2024 року;
		обліковою карткою до військового квитка серії № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_3 , 1981 р.н.;
		копією сторінок журналу прийому ІНФОРМАЦІЯ_9 (з №4139 по №4111) за період 12 квітня 2024 року;
		протоколом огляду від 17.05.2024 року разом з DVD диском з відеозаписом, тривалістю 5 хв, на якому відображено подію, що мала місце 11.04.2024 року, а саме факт надання повістки т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 майором ОСОБА_7 в присутності старшого офіцера відділу майора ОСОБА_11 та інструктора відділення рекрутингу та комплектування головного сержанта ОСОБА_12 - військовозобов?язаному ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , жителю с. Токи, та відмову від отримання цієї повістки;
		інформацією з ІНФОРМАЦІЯ_12 №07-06/3312/24 від 22.05.2024 року про те, що позовна заява про оскарження рішення ВЛК довідки №539/20 від 11.04.2024 року, до суду не надходила;
		копією Картки №1049 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 , обстеження та медичного огляду ВВОБССЗ військовозобов?язаного для визначення ступеня придатності до військової служби на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , з результатами аналізу крові, на антитіла, сечі від 10.04.2024 року;
		інформацією з ІНФОРМАЦІЯ_10 №6265 від 12.06.2024 року, згідно з якою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_13 як військовозобов?язаний, прав на відстрочку не має;
		копією довідки ВЛК №2/149 від 7.11.2023 року, згідно з якою ОСОБА_3 непридатний до служби у ДШВ, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах.
		Під час надання доказів прокурором в судовому засіданні сторонами не робилося зауважень щодо не відкриття доказів, їх неналежності чи недопустимості.
		Крім того, судом було допитано свідка ОСОБА_13 , який є інструктором відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_9 , який показав, що в квітні 2024 року ОСОБА_3 з`явився до нього по повістці, коли його привів черговий, то відразу направили на проходження ВЛК на визначення стану придатності і вручив форму 13. Того ж дня обвинувачений пішов в лікарню та повернувся з формою 4 і формою 13 з висновком про придатність. Після цього з`ясувували у нього чи є підстави для відстрочки, яких не було. Надалі пішли разом з ОСОБА_3 до кабінету начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_7 для отримання бойової повістки. Обвинувачений добровільно зайшов в кабінет, ОСОБА_7 заповнив повістку, однак ОСОБА_3 відмовився отримувати цю повістку. Йому роз`яснили положення законодавства, відповідальність, все фіксувалося на відео. Складали акт у присутності ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 про відмову. ОСОБА_3 відмову пояснював проблемами зі здоров`ям.
		Свідок ОСОБА_7 , який є начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 , показав суду, що ОСОБА_3 09 квітня 2024 року отримав повістку для уточнення даних, 11 квітня 2024 року був скерований на ВЛК в м. Тернопіль та був визнаний придатним до військової служби по графі 2, тобто має деякі статті обмежень: супутні серцево-судинні, неврологічні, опорно-рухові та варикозні захворювання. Відповідно до вимог, така особа не підлягає службі в ДШВ, морській піхоті та ССО, але може служити в військах інших видів та родів. Пропонував йому бойову повістку до ВЧ НОМЕР_1 навчальний підрозділ, а далі по розподілу в діючі ТРО. Однак, ОСОБА_3 відмовився отримувати цю повістку та проходити військову службу за станом здоров`я. Відмова була зафіксована у присутності двох свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_15 . 
		Допитаний судом свідок ОСОБА_16 , який в квітні 2024 року був старшим офіцером ІНФОРМАЦІЯ_9 , повідомив, що йому 09 квітня 2024 року стало відомо, що ОСОБА_3 було оповіщено про проходження ВЛК на 11.04.2024. Цього дня обвинувачений прибув і був скерований в Підволочиську лікарню. Не пригадує чи потім обвинувачений їхав ще в м. Тернопіль на ВЛК, однак знає, що відповідно до висновка ВЛК його визнали придатним до військової служби. Документів на відстрочку ОСОБА_3 не подавав. Надалі вручали йому бойову повістку на 12.04.2024 року, оскільки обвинувачений відмовився ставити підпис про отримання, то йому було зачитано зміст та складено комісійний акт. До комісії входив ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Відмова фіксувалася на відео.
		Дослідивши докази, які не є суперечливими, доповнюють один одного, є логічними та послідовними, враховуючи в сукупності встановлені в кримінальному провадженні відомості, суд приходить до переконання, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 Кримінального кодексу України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		В той же час суд зазначає, що згідно зі ст.50КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року, де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		З врахуванням таких вимог закону, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує вимоги ст. ст. 50, 65КК України щодо загальних засад призначення покарання, характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 вищевказаного Кодексу є нетяжким злочином, особу обвинуваченого (наявність хронічних захворюван, утримання дітей та матері-інваліда 3 групи), який вперше притягається до кримінальної відповідальності, визнав вину частково, нейтрально характеризується за місцем проживання, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання і обирає щодо обвинуваченого ОСОБА_3 покарання в межах санкції ст.336КК України у виді позбавлення волі на мінімальний строк.
		При цьому суд не враховує як обставину, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 , щире каяття, оскільки визнання вини ще не свідчить про щире каяття. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, включає в себе щирий жаль щодо вчиненого правопорушення. Обвинувачений не шкодував про вчинене, бажання виправити ситуацію, що склалася, з`явилося лише через рік, коли справа перебуває на розгляді суду, коли усідомив, що може понести реальну міру покарання. В період воєнного стану, під час військової агресії ворога, усвідомлюючи особливу важливість перебування в складі Збройних Сил України, відкрито відмовився виконати передбачений ст. 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 усвідомлював та усвідомлює наслідки своєї протиправної поведінки, під час судового розгляду жодним чином не намагався виправити ситуацію, яка склалася, а усвідомення неминучості покарання спричинило спроби стати до лав ЗСУ лише в квітні-травні 2025 року.
		Суд вважає, що дане покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Щодо клопотання сторони захисту про застосування при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 ст.75КК України та звільнення від відбування з випробуванням, оскільки, обвинувачений визнав вину, має незадовільний стан здоров`я, утримує двоє дітей та матір-інваліда 3 групи, суд зазначає наступне.
		Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбаченечастиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Таким чином, законодавцем чітко визначено, що за наявності вищевказаних підстав, під час вирішення питання щодо застосування положень ст. 75 КК України суд враховує: тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи.
		Суд вважає, що обставини, наведені стороною захисту не є достатніми для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, а інші обставини, а саме стан здоров`я обвинуваченого, наявність неповнолітніх дітей, утримання матері-інваліда, враховані судом при визначені виду та міри покарання, і в сукупності з іншими обставинами, передбаченимист. 65 КК України дають суду підстави для призначення покарання у мінімальному розмірі санкції ст. 336 КК України, однак істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину та ступінь суспільної небезпеки та не є достатніми для застосування положень ст. 75 КК України.
		При призначенні покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі, суд враховує постанови ВС, ухвалені за аналогічних обставин, зокрема, в яких Суд виснував про відсутність підстав для застосування правових приписів ст.75 КК України у кримінальних провадженнях за вчинення злочинів, передбачених ст. 336 КК України.
		У постанові ВС від 21.03.2024 в справі №595/461/23, Суд виснував, що судом апеляційної інстанції при призначенні покарання у виді позбавлення волі з відбуттям його реально, було враховано підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, оскільки відмова від захисту Батьківщини може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, та в умовах воєнного стану є неприпустимою. Як правильно зазначив у своєму вироку апеляційний суд, відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. В умовах збройної агресії з боку іншої держави захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, як того вимагають положення ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 50 КК України. З такими аргументами повністю погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції. Встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини не дають підстав для застосування ст. 75 КК Українита звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, адже у такому разі буде досягнута мета злочину, якої прагне досягнути особа, що ухиляється від призову. Обране особі апеляційним судом покарання відповідно до найнижчої межі санкції ст. 336 КК України, за якою його засуджено, у виді позбавлення волі на строк 3 роки відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, його особі та конкретним обставинам кримінального провадження, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Вважати таке покарання надмірно суворим підстав не вбачається.
		У постанові Верховного Суду від 30 квітня 2024 року (справа № 669/398/23, провадження № 51-6954км23), суд вказав, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України захист незалежності та територіальної цілісності держави набув особливого значення для кожного громадянина та має забезпечуватися всіма можливими засобами. Наслідки ухилення осіб від військової служби в цих умовах через призначене їм покарання мають досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. В іншому випадкузвільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням сформує негативну думку інших військовослужбовців щодо своєї діяльності, матиме вплив на їх бойовий дух та мотивацію, а також жодним чином не сприятиме дотриманню мети та принципів призначення покарання.
		Аналогічні висновки викладено у постанові від 24.10.2024 в справі №594/817/22; у постанові від 04.09.2024 в справі №183/2097/23; у постанові від 03.10.2024 в справі №701/1202/23; у постанові від 03.10.2024 в справі №718/2261/23; у постанові від 26.09.2024 в справі №596/526/23; у постанові від 05.02.2024 в справі №625/67/23.
		Верховний суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу, що з урахуванням ситуації, яка склалася в країні - збройної агресії РФ, конституційним обов`язком кожного громадянина є захист Батьківщини. Оскільки відмова від захисту Батьківщини може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, такі дії в умовах воєнного стану є неприпустимими. Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу`захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. В умовах збройної агресії з боку іншої держави захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, як того вимагають положення ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 50 КК України. Враховуючи наведене, вчинений обвинуваченим умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпечність, а тому його звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації.
		Суд вважає, що відсутні також підстави для застосування відносно ОСОБА_3 правових приписів, передбачених ст. 69 КК України, враховуючи висновки ВС, викладені у постанові від 30.04.2024 в справі №669/398/23.
		Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.
		Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.
		Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
		Процесуальних витрат в кримінальному провадженні не має.
		Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 Кримінального процесуального кодексу України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336Кримінального кодексуУкраїни та призначити покарання за ст.336КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
		Речові докази по справі: повістку №1/1104 на ім`я ОСОБА_3 , Акт про відмову від отримання повістки від 11.04.2024 року - повернути в ІНФОРМАЦІЯ_9 .
		На вирок суду може бути подана апеляційна скарга через Підволочиський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...