Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 389/3682/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 13.05.2025. Зареєстровано: 13.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/389/385/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020120160001367

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		13.05.2025
		                                   ЄУН 389/3682/20
		                               Провадження №1-кп/389/385/20
		 
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 травня 2025 року Знам`янський міськрайоний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020120160001367 від 05.11.2020 року стосовно 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Знам`янкаКіровоградської області,громадянина України,з середньоюосвітою, неодруженого, не працюючого, утриманці відсутні, депататом будь-якого рівня рад та особою з інвалідністю не являється, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: вироком Дружківського міського суду Донецької області від19.05.2023 року за ч.4 ст. 407 КК України, 3 роки позбавлення волі, на піставі ст. 75 КК України, звільненого від відбування покарання з випробуванням строком 1 рік,-
		по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		    ОСОБА_4 скоїв умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, за наступних обставин.
		05.11.2020близько 09.00год. ОСОБА_4 ,перебуваючи встані алкогольногосп`яніння,знаходився вкімнаті квартирипід номером АДРЕСА_2 ,де вцей частакож перебувалайого мати ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Перебуваючи у вказаному місці між ОСОБА_4 та його матір`ю ОСОБА_6 на грунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, в ходя якої у ОСОБА_4 раптово виник умисел на заподіяння ОСОБА_6 умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
		Реалізуючи даний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, ОСОБА_4 , перебуваючи в кімнаті квартири АДРЕСА_2 , підійшовши до ОСОБА_6 , наніс останній не менше десяти ударів обома руками та ногами в область голови, тулубу та верхніх кінцівок, спричинивши таким чином останній тілесні ушкодження у вигляді тупої травми голови, грудної клітини, живота, підоболонкового крововиливу головного мозку, численних переломів тіла грудини, забою серця з розвитком гемоперикарду, розриву печінки з внутрішньочеревною кровотечею, численних синців та забійних ран на обличчі, синців в ділянці грудної клітини, живота, верхніх кінцівок, які згідно висновку судово-медичної експертизи №127 від 09.12.2020, по тяжкості відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
		В результаті протиправних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_6 відповідно до судово-медичної експертизи №127 від 09.12.2020 року отримала тілесні ушкодження у вигляді: тупої травми голови, грудної клітини, живота, підоболонкового крововиливу головного мозку, численних переломів ребер, перелому тіла грудини, забою серця з розвитком гемоперикарду, розриву печінки з внутрішньочеревною кровотечею, численних синців та забійних ран на обличчі, синців в ділянці грудної клітки, живота та верхніх кінцівок. Безпосередньою причною смертіє травматичний та геморагічний шок. Смерть ОСОБА_6 знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями та є наслідком отриманих тілесних ушкоджень.
		Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними та протиправними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.121 КК України.
		   Допитаний в судовому засіданні, за часом раніше, обвинувачений ОСОБА_4 , вину свою у скоєному кримінальному правопорушенні визнав повністю, але не погоджувався з фактичними обставинами, що викладені в обвинувальному акті. Пояснивши, що 05.11.2020 року приблизно о 09.00 год. він разом з матір"ю випивали алкогольні напої у себе вдома, тобто в квартирі під номером АДРЕСА_2 "янка. В даній квартирі вони проживали разом з матір"ю. Після вжиття алкогольних напоїв вони пішли відпочивати. Потім прокинувся і виявив на столі порожню пляшку, тому пішов до мами, щоб з"ясувати де ділася горілка. Почав її будити, але та не реагувала, він декілька разів вдарив її, однак ознак життя та всеодно не подавала. Бив її і говорив, що накого вона його залишила.
		В подальшому змінив покази, зазначив, що не наносив ушкодження мамі та наміру її вбивати не мав. Зранку 05.11.2020 року повернувся до дому від подруги і на сходах у будинку зустрів сусідку, яка інколи просила їй допомогти чи то як викинути сміття чи то як заповнити платіжні квитанції. В той день також їй допоміг і за це вона йому дала 100 грн. На його пропозицію випити мама погодилася, тому пішов по горілку. Випивши небагато горілки, втратив свідомість, бо має хворобу - епілепсію. Коли прийшов до тями, то мами на кухні не було, вона вже була в кімнаті та відпочивала. Підійшовши до останньої побачив, що вона спить, щоб розбудити її вдарив 2 рази по обличчю, однак вона не прокидалася. Потім знайшов гроші і знову пішов придбати горідку. Повернувшись до дому, побачив, що у мами сині губи, тому став давити на грудну клітину, робити штучне дихання, тобто реанімувати її. На запитання прокурора чому зламані ребра та крововилив в голові, що утворенні прижиттєво, відповів, що робив штучне дихання можливо і не розрахував силу, а на рахунок голови також не розрахуав сили бо трусив нею так, щоб та прийшля до тями. Вбивати не хотів та не мав наміру. Звернувшись до суду з останнім словом просив суворо не карати, розкаюється.
		Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 , надала показання, в яких пояснила, що знає родину ОСОБА_8 , оскільки є їхньою сусідкою та проживає на п`ятому поверсі, тобто над ними. Раніше їхня сім"я проживала тихо, а потім ОСОБА_4 почав зловживати спиртними напоями, разом з ним почала і вживати алкоголь і ОСОБА_6 . Точної дати не пам`ятає, але пам"ятає, що це було у 2020 році, перед обідом чула сильний жіночий крик. А цього ж дня, тільки у вечері, прийшли працівники поліції, які показали їй фото, на яких була ОСОБА_6 і була сильно побита. Потім дізналася що її вбив син. Крім того, зазначила, як сім"я ОСОБА_8 почала випивати то сварки у їхній квартирі не вщухали, поліція приїздила майже кожен день, інколи по декілька разів на день. Там весь час були сварки, нецензурна лайка, бійки. Бачила, що ОСОБА_6 збирала пляшки, потім їх здавала, а на отримані кошти купувала алкоголь. Проте, не бачила, щоб до них ходили якісь компанії, гості. ОСОБА_6 бачила майже щодня і та завжди були у синцях, а колись навіть зі зламаною рукою. Приблизно за декілька днів до події, бачила ОСОБА_6 без ушкоджень. Проте, не бачила ОСОБА_6 в день коли її вбили.
		Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 , надав показання, згідно з якими був сусідом ОСОБА_8 . Коли сталася ця подія не пам`ятає, але пам`ятає, що ввечері прийшов з роботи і хтось з сусідів розповів йому про те, що сталося у них в під`їзді, а саме, що вбили сусідку. Спочатку заселення в будинок то була нормальна сім"я, ОСОБА_4 працював помічником машиніста, а мати не вживала алкогольні напої. На той час ОСОБА_4 так сильно ще не пив. А потім стали випивати разом з матір`ю. Спочатку між ними були нечасті сварки, а потім все частіше та частіше. Останнім часом, близько року до смерті, ОСОБА_10 ходила з синцями, саднами, потім зі зламаною рукою, скаржилася на сина, що той її б`є. Поліція до них приїздила майже щодня. Крім того, доповнив, що ОСОБА_6 збирала пляшки, потім їх здавала, а на отриманні кошти купувала горілку. Востаннє, ОСОБА_6 бачив її за день чи два, у неї весь час були синяки, саднах.
		Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 надала показання, згідно з якими знала потерпілу, остання часто скаржилася на сина - ОСОБА_4 , що він її б`є. Не пам`ятає дати, але до неї прийшли працівники поліції, які показали фото на телефоні. На фото була вбита ОСОБА_6 , на ній були синці. При сторонніх людях він її не ображав, проте вона скаржилася. І всі знали що син її б`є. Крім того, додала, що навіть одного разу бачила ОСОБА_6 , як та сиділа на сходах боса та повідомила, що син її вигнав з дому, також повідомила, що сусіди часто викликали поліцію через сварки, які в них відбувались.
		Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 , надала покази, з яких вбачається, що вона та родина ОСОБА_8 були сусідами. В той час як трапилася ця подія, а було це в 2020 році, вони саме хворіли з чоловіком на COVID, тому були вдома і нікуди не виходили. Їх кварира розташована поверхом нижче квартири ОСОБА_8 . Весь час чули в квартирі гучні звуки, крики, бійки, до них неодноразово приїздила поліція. ОСОБА_6 весь час ходила на смітник за тарою, яку потім здавала. Практично весь час була побита, в синцях. Вона весь час скаржилася на сина, з квартири весь час було чутно крики, переважно жіночі. Щоб до них хтось приходив не бачила, вони жили вдвох. В подальшому їй подзвонила сусідка і розповіла, що сталося з ОСОБА_6 . Крім того, зазначила, що сварки чула весь час, але не бачила щоб ОСОБА_4 бив ОСОБА_6 .
		Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 , надала показання, що що знала матір ОСОБА_14 , - ОСОБА_6 , оскільки та здавала їй вторсировину. На свій стан здоров`я ніколи не скаржилася. Останнім часом виглядала як за звичай, змін у її поведінці не помічала, була худа. Бачила у синцях, навіть колись із поламаною рукою. Працівники поліції з"ясовували інформацію про те, чи скаржилася ОСОБА_6 на свого сина, як вона виглядала. 
		   Не зважаючи на невизнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України підтверджується у повному обсязі, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності.:
		- рапортом від 05.11.2020, з якого вбачається, що заяву, отриману від працівниці моргу, яку остання отримала від ОСОБА_4 з приводу смерті ОСОБА_6 , зареєстровано ЄО за №9913 як раптова смерть. ОСОБА_15 не хворіла, на обліку у лікарів не перебувала, зловживала спиртними напоями, на тілі є тілесні ушкодження (т.1 а.с.40);
		- протоколом огляду місця події від 05.11.2020, яким встановлено, що оглянуто квартиру під номером АДРЕСА_2 "янка та фото таблицею до нього. В даній квартирі виявлено труп ОСОБА_6 , на тілі якої є ознаки насильницької смерті. До протоколу огляду додано DVD-диск із відеозаписом огляду місця події (т.1 а.с.41-50);
		- лікарським свідоцтвом про смерть №2927 від 05.11.2020, з якого вбачається, що констатовано смерть ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Причиною смерті зазначено: тупу поєднану травму голови, грудної клітки, живота (т.1 а.с. 51)
		- висновком експерта №127 від 09.12.2020, оформленого за результатами проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 , з якого вбачається, що при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді тупої травми голови, грудної клітки, живота: - підоболонкові крововиливи головного мозку, численні переломи ребер, перелом тіла грудини, забій серця з розривом гемо перикарду, розриви печінки з внутрішньочеревною кровотечею, численні синці та забійні рани на обличчі, сині в ділянці грудної клітки, живота та на верхніх кінцівках, які утворилися, одночасно, прижиттєво, від дії тупих, твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, численні синці та забійні рани на обличчі, синці в ділянці грудної клітини, живота та на верхніх кінцівках, які утворилися, одночасно, прижиттєво, від дії тупих, твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею та не менше як 18-ти травматичних впливів. Могли утворитися в строк та при обставинах вказаних в постанові, тобто 05.11.2020 близько 10.00 години та за тяжкістю в сукупності відносяться до категорії тяжких як небезпечних для життя під час утворення. Індивідуальні ознаки травмуючи предметів в пошкодженнях не відобразилися, не виключається утворення тілесних ушкоджень від дії кулаків та взутої ноги. Враховуючи локалізацію, характер, взаєморозташування тілесних ушкоджень на тілі утворення всього комплексу їх при падінні з висоти власного зросту виключається. Смерть ОСОБА_6 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 11-12 години знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями та стала наслідком тупої травми голови, грудної клітки, живота з під оболонковими крововиливами головного мозку, численними переломами ребер, переломом тіла грудини, забоєм серця з крововиливом в серцеву сорочку, розривами печінки з внішньочеревною кровотечею, численні синці та забійні рани на обличчі, синці в ділянці грудної клітки, живота верхніх кінцівках. Безпосередня причина смерті ОСОБА_6  травматичний та геморагічний шок. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_6 , етиловий спирт не виявлено. (т.1 а.с.52-54);
		- результатом тесту на визначення стану алкогольного сп`яніння проведеним за допомогою алкотестера «Драгер 6820» від 05.11.2020, з якого вбачається, що ОСОБА_4 05.11.2020 перебував у стані алкогольного сп`яніння, 2,36 проміле. (т.1 а.с.55);
		- протоколом проведення слідчого експерименту та доданим до нього DVD  диском від 09.11.2020, в якому зафіксовано те як ОСОБА_4 детально розповів про злочин скоєний ним 05.11.2020 за місцем проживання його та його матері, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема розповів, як перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, наніс тілесні ушкодження своїй матері, ОСОБА_6 , в результаті яких остання померла (т.1 а.с.60-66);
		- протоколом огляду місця події від 06.11.2020, яким був кабінет №312 ВП №1 (м. Знам`янка) ГУНП в Кіровоградській області, розташованим по вул. Київський, в даному кабінеті перебував ОСОБА_4 , який одягнений у кофту та в якій він скоїв вбивство матері ОСОБА_6 . Під час огляду місця події кофту ОСОБА_4 вилучено (т.1 а.с.64);
		- висновком експерта №709 від 11.11.2020, оформленого за результатами судово-медичної експертизи зразка крові ОСОБА_6 , з якого вбачається, що кров трупа ОСОБА_6 належить до групи Ав за ізосерологічною ситемою АВ0 (т.1 а.с. 67-69);
		- висновком експерта №710 від 04.12.2020, оформленого за результатами судово-медичної експертизи, вбачається, що речові докази у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12020120160001367 від 05.11.2020 року за фактом смерті ОСОБА_6 , то кров потерпілої ОСОБА_6 належить до групи Ав за ізосерологічною ситемою АВ0. На фрагменті тканини з подушки (об`єкт 1), на фрагменті тканини з матрацу (об`єкт 2), на фрагменті тканини ковдри (об`єкт 3), вилучених при огляді місця події, знайдено кров людини. При визначенні групової належності в об`єктах 1,3 встановлено групу Ав, в об`єкті 2 виявлено антиген А, що свідчить про походження крові від особи групи Ав. Таким чином, кров у вказаних об`єктах може походити від потерпілої ОСОБА_6 (т.1 а.с. 68-72);
		- висновком експерта №711 від 04.12.2020, оформленого за наслідками проведення судово-медичної експертизи речових доказів в кримінальнму провадженні, внесеного до ЄРДР за №12020120160001367 від 05.11.2020 року за фактом смерті ОСОБА_6 , вбачається, що кров потерпілої ОСОБА_6 належить до групи Ав за ізосерологічною ситемою АВ0. На кофті підозрюваного ОСОБА_4 (об`єкт 1) знайдено кров людини. При визначенні групової належності в цьому об`єкті виявлено антиген А, що свідчить про проходження крові від особи групи Ав. Таким чином, кров в об`єкті 1 може походити від потерпілої ОСОБА_6 (т.1 а.с. 73-74);
		- висновком судово  психіатричного експерта №470 від 11.12.2020, оформленого за наслідками проведення експертизи, вбачається, що ОСОБА_4 будь-яким психічним захворюванням не страждає. Віддав звіт своїм діям у момент здійснення вказаного злочину. Не потребує примусового лікування (т.1 а.с. 77-79);
		- довідкою КПН «Обласна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» від 23.11.2020, з якої вбачається, що ОСОБА_4 , 1983 року народження на диспансерному обліку не перебуває, за медичною допомогою не звертався (т.1 а.с. 81);
		- довідкою КНП «Знам`янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» від 11.11.2020 Знам`янської міської ради, з якої вбачається, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря-психіатра медичного закладу, не перебуває (т.1 а.с. 82);
		- довідкою лікаря-нарколога КНП «Знам`янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» від 06.11.2020, з якої вбачається, що ОСОБА_4 , перебуває з 2020 року, з діагнозом ГПРВУ алкоголю. Синдром залежності. Стан відміни з делірієм та судомами (а.с.83);
		-висновком судово-психіатричної експертизи №82 від 18.09.2024 відповідно до якого на даний час ОСОБА_4 тяжким психічним розладом не страждає, виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, на даний час стан вимушеного утримання. Може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період інкримінованих дій ОСОБА_4 хронічнім психічним захворюванням та недоумством не страждав і не перебував у тимчасовому чи іншому хворобливому стані психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 не потребує. Стан ОСОБА_4 , як напередодні подій, так і на час інкримінованих дій характеризувався відсутністю будь-якого тяжкого психічного розладу та наявність стану алкогольного сп?яніння.
		-висновок експерта психолога: Заперечення ОСОБА_4 своєї причетності до інкримінованих йому дій, виключає підстави для психологічного аналізу афективних станів. ОСОБА_4 притаманні зміни особистості, які характерні для осіб, що зловживають алкогольними напоями. У ОСОБА_4 не виявляється індивідуально-психологічних особливостей, які б могли істотно вплинути на йот поведінку у досліджуваній ситуації. 
		   Останню експертизу було призначено за клопотання захисника.
		   Всі докази у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 отримані у передбаченому Кримінальним процесуальним Кодексом України порядку, є належні та допустимі.
		   Вирішуючи питання винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України суд зазначає наступне.
		   Показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього провадження.
		   Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК.
		   Показання підозрюваного - це відомості, повідомлені ним на допиті, що проведений під час досудового розслідування відповідно до вимог ст.224 КПК.
		   Показання обвинуваченого - це відомості, повідомлені ним на допиті, що проведений під час судового провадження відповідно до вимог ст.351 КПК. Характеристика показань обвинуваченого є аналогічною до показань підозрюваного.
		   Показання підозрюваного, обвинуваченого є як джерелом доказів, так і засобом захисту його прав та законних інтересів. Підозрюваний, обвинувачений вправі, а не зобов`язаний давати показання. Законом не передбачено його відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань.
		   При повному чи частковому запереченні вини - обвинувачений надає показання, в яких він не визнає себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення та повідомляє суду про обставини, що встановлюють його невинуватість, спростовують докази, на яких ґрунтується підозра.
		   Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у справі № 523/2195/16-к 15 травня 2018 р. зазначив, що особа є вільною у своєму виборі щодо способу захисту...
		   Відповідно до ст. 20 КПК, що розкриває зміст забезпечення права на захист як загальної засади кримінального провадження, закріплено право підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого на захист, яке полягає в його можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення; право збирати і подавати докази; брати особисту участь у кримінальному провадженні; користуватися правовою допомогою захисника; реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК.
		   Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 про його невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення ґрунтуються на тому, що не пам"ятає всіх подій, які мали місце 05.11.2020 року, через хворобу-епілепсію та вживання алкоголю, не спричиняв потерпілій, яка є матір"ю, тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого настала її смерть, а лише декілька разів вдарив долонею по обличчю, бо та на його думку випила горілку, не залишився йому. Удари, які маються у потерпілої, могли утворитися через його дії, а саме робив штучне дихання при цьому натискаючи на грудну клітину, крововилив в голові бо трусив нею так, щоб та могла отямитися. Крім того, обвинувачений зазначив, що мати часто падала, оскільки погано пересувалася, можливо ушкодження і утворилися від її падіння. Крім того, зазначив, що коли зрозумів, що мати не подає ознак життя то викликав швидку медичну допомогу. Однак перед викликом швидкої допомоги, зрозумівши, що потерпіла не подає ознак життя, декілька разів наніс останній ударів, бо йому не зрозуміло на кого потерпіла його залишила, але в подальшому під час розгляду провадження зазначив, що наміру вбивати матір не мав і не хотів. 
		   Суд не приймає покази обвинуваченого ОСОБА_4 в частині того, що смерть потерпілого настала не від його дій, можливо від падіння, оскільки зі слів останнього, потерпіла інколи падала - як доказ його невинуватості, оскільки вони спростовуються його власними показами, показами свідків та матеріалами справи, які узгоджуються між собою, зокрема в квартирі в якій сталася подія, окрім обвинуваченого та потерпілої не було нікого і квартира була зачинена з середини.
		   Отже, при оцінці показань обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховував його особисту заінтересованість у судовому розгляді, що може впливати на їх достовірність та вважає їх як намагання уникнути кримінальної відповідальності і спробою пом`якшити покарання за вчинене.
		   Крім того, захисник у своїй промові під час виступу у судових дебатах зазначив, що обвинувачення грунтується лише на припущеннях, що свою чергу є підставою для виправдання ОСОБА_4 .
		   Заслухавши таку позицію сторони захисту суд не погоджується з останньою з наступних мотивів.
		   За нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони ? умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України). Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК України настає за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
		   Коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість) або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії залежно від наслідків слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати за ст. 119 КК України чи ст. 128 КК України.
		   Отже оскільки в даному випадку наслідком неправомірних дій обвинуваченого являється смерть потерпілої, не може йти мова про кваліфікацію таких дій за ст. 128 КК України, оскільки об`єктивна сторона даного кримінального правопорушення охоплює лише наслідки у виді тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження.
		   Щодо розмежування кваліфікації дій особи за ч. 2 ст. 121 КК України та ст. 119 КК України (Вбивство через необережність) чи ст. 115 КК України (Умисне вбивство), слід зазначити наступне.
		   Суд вважає, що в даному випадку слід звернути увагу на роз`яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», в якій вказано наступне.
		   Для розмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
		   У випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесною ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст. 119 чи ст. 128 КК ( 2341-14 ).
		   У випадку,що розглядається,із зібранихта дослідженихпід чассудового розглядудоказів вбачається,що у ОСОБА_4 на ґрунтіраптово виниклихнеприязнених відносиндо потерпілої ОСОБА_6 ,раптово виникзлочинний умиселсаме наспричинення тілеснихушкоджень потерпілійта діючиз прямимумислом,про щосвідчить механізмнанесення тілеснихушкоджень,від діїкулаків тавзутої ноги,область нанесенняударів,з метоюреалізації свогозлочинного умислу,направленого наспричинення тілеснихушкоджень,обвинувачений нанісне менше десяти ударів обома руками та ногами в область голови, тулубу та верхніх кінцівок, спричинивши таким чином останній тілесні ушкодження у вигляді тупої травми голови, грудної клітини, живота, підоболонкового крововиливу головного мозку, численних переломів тіла грудини, забою серця з розвитком гемоперикарду, розриву печінки з внутрішньочеревною кровотечею, численних синців та забійних ран на обличчі, синців в ділянці грудної клітини, живота, верхніх кінцівок.
		   Факт нанесення ударів знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в судовому засіданні.
		   Судом встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_4 потерпілій було нанесено тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться в прямому причинному зв`язку із настанням смерті останньої так і після смерті.
		   Що стосується доводів обвинуваченого, щодо можливості отримання потерпілою тілесних пошкоджень вдома під час падіння того ж дня, суд зазначає наступне.
		   З матеріалів провадження вбачається, що підтверджується і самим обвинуваченим, що 05.11.2020 року з ранку він разом з матір"ю вживав алкогольні напої, потім остання пішла відпочивати. Він декілька разів втрачав свідомість, прийшовши до тями то побачив, що мати лежить не на дівані, а на підлозі і на ній є тілесні ушкодження.
		   Згідно висновку експерта № №127 від 09.12.2020 тілесні ушкодження у вигляді тупої травми голови, грудної клітки, живота: - підоболонкові крововиливи головного мозку, численні переломи ребер, перелом тіла грудини, забій серця з розривом гемо перикарду, розриви печінки з внутрішньочеревною кровотечею, численні синці та забійні рани на обличчі, сині в ділянці грудної клітки, живота та на верхніх кінцівках, які утворилися, одночасно, прижиттєво, від дії тупих, твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, численні синці та забійні рани на обличчі, синці в ділянці грудної клітини, живота та на верхніх кінцівках, які утворилися, одночасно, прижиттєво, від дії тупих, твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею та не менше як 18-ти травматичних впливів. Могли утворитися в строк та при обставинах вказаних в постанові, тобто 05.11.2020 близько 10.00 години та за тяжкістю в сукупності відносяться до категорії тяжких як небезпечних для життя під час утворення.
		   Смерть потерпілої настала близько 11-12 години 05.11.2020 року та знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями
		   Таким чином, встановлений час нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень та час настання смерті потерпілого узгоджуються з висновком експерта.
		   Що у свою чергу свідчить про неспроможність версії обвинуваченого про можливе отримання тяжких тілесних ушкоджень потерпілим внаслідок падіння дома.
		   Крім того, будь-яких тілесних ушкоджень, які б були властиві саме боротьбі або самозахисту у потерпілої, при експертизі трупа не виявлено, що виключає можливий напад на останню під час того, як обвинувачений вживши алголольні напої пішов спати, бо квартира зі слів останнього було замкнута з середини.    
		   Таким чином, беручи до уваги наведені мотиви, суд вважає, що підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого за 119 КК України відсутні.
		   Також з врахуванням встановлених обставин події та наведеного вище висновку судово-психіатричного експерта № 82 від 18.09.2024 відсутні підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого за ст. 116 КК України (Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання) чи ст. 123 КК України (Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання).
		   Отже, на підставі викладеного, суд не знаходе підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого з ч.2 ст. 121 КК України на ст. 119, 116, та ст. 123 КК України тим паче не знаходе підстав для виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення.
		   При визначенні виду та міри покарання суд враховує вимоги ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		   Згідно ст. 2 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод, право кожного громадянина на життя охороняється законом. Відповідно до ст. 3, ст. 27 Конституції України - людина і її життя є найвищою соціальною цінністю, а злочини, що посягають на вказані цінності відзначаються найвищою соціальною небезпекою. Тому злочини проти особи становлять найбільшу суспільну небезпеку та потребують призначення покарання, яке б забезпечувало виправлення особи та попередження аналогічних протиправних діянь.
		   Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 121 КК України), які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину.
		   Зокрема, вказаний злочин має підвищений рівень суспільної небезпеки, направлений проти закріплених Конституцією України природних і невідчужуваних прав людини, а саме проти життя і здоров`я людини, які визнаються найвищою соціальною цінністю.
		   Невиправним наслідком вчинених обвинуваченим ОСОБА_4 дій стала смерть потерпілої ОСОБА_6 , близької йому людини - матері.
		   Також суд враховує особу винного, який є раніше судимим вироком Дружківського міського суду Донецької області від 19.05.2023 року за ч.4 ст. 407 КК України, характеризується посередньо, неодружений, утриманців немає, не працює, на обліку у лікаря психіатра не перебуває. Проте, перебуває з 2020 року у КНП «Знам`янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» з діагнозом ГПРВУ алкоголю. Синдром залежності. Стан відміни з делірієм та судомами. в силу ст. 19 КК України є осудним.
		   Обставинами, які пом`якшують покарання судом не встановлено.
		   Обставини, які обтяжують покарання - суд відносить вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних відносинах.
		   З урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, встановлених даних про особу винного, відсутність обставин, які пом"якшують покарання та наявність обставин, які обтяжують покарання, свідомого порушення обвинуваченим закону, суд вважає неможливим виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, а тому підстав для застосування ст. 69, 75 КК України, стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 суд не вбачає.
		   Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та межі покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		   Такий висновок узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (рішення у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року, заява № 10249/03) (рішення Конституційного Суду України від 26 січня 2011 року № 1-рп/2011).
		   Суд переконаний, що в даному випадку виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня затримання - з 05.11.2020 року та зарахувати строк попереднього ув`язнення в строк відбування покарання у відповідності до вимог ч.5 ст.72 КК України.
		Зважаючи на встановлені обставини, дані про особу обвинуваченого та міру покарання, яку призначає суд, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України суд вважає, що запобігання їм неможливе шляхом застосування іншого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, а тому до набрання вироком законної сили залишає запобіжним заходом обвинуваченому ОСОБА_4 тримання під вартою.
		У даному кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено, витрати на залучення експерта відсутні.
		Долю речовихдоказів судвирішує напідставі ст.100КПК України. Так, згідно з п.4 ч.9ст.100 КПК України, за відсутності прохань заінтересованих осіб, речові докази у справі слід знищити як майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане.
		   Відповідно до ч.15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
		Керуючись ст.ст. 367-371, 373,374 КПК України, суд -
		УХВАЛИВ:
		    ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді 9 (дев"яти) років позбавлення волі.
		   На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Дружківського міського суду Донецької області від 19.05.2023 року, більш суворим покаранням за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років.
		   Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його затримання  з 05.11.2020 року.
		    В строк відбування покарання на підставі ч.5ст.72 КК Українизарахувати строк попереднього ув`язнення - з 05.11.2020 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.
		    Обраний стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
		Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: 1) фрагмент тканин из подушки зі слідами речовини бурого кольору, фрагмент тканини матрацу зі слідами речовини бурого кольору, вилучені 05.11.2020 в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) кофту ОСОБА_4 , вилучену 06.11.2020 в ході проведення огляду місця події  кабінету №312 Знам`янського ВП ГУНП в Кіровоградській області, передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Знам`янського ВП ГУНП в Кіровоградській області, - знищити після набрання вироком законної сили.
		Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати копії вироку.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя Знам`янського 
		міськрайонного суду 
		Кіровоградської області                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...