Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/25799/22-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано судом: 13.05.2025. Зареєстровано: 13.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2025.

Номер судового провадження: 2-1772/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/25799/22-ц 
		пр. 2-1772/25
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 лютого 2025 року 
		Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
		при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
		за участю:
		позивача: не з`явився,
		представника відповідача: не з`явився,
		представника третьої особи: не з`явився,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», про стягнення грошових коштів,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ КБ «ПриватБанк»), в якому просить: стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 179 363,45 доларів США за банківським договором «Депозит VIP» № SAMDN01000727735171 (номер рахунку НОМЕР_1 ), яка складається з: 169 084,71 дол. США - заборгованості за вкладом; 10 278,74 дол. США - заборгованості за процентами річних від простроченої суми; стягнути компенсацію в розмірі 3 000 000 000,00 грн та встановити, що визначена позивачем компенсація, що підлягає стягненню з відповідача, збільшується на 500 000 000,00 грн. кожного першого січня наступного року від дати складання даного позову до стягнення з відповідача заборгованості за вкладом з визначеною позивачем компенсацією; стягнути понесені судові витрати.
		Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у справі № 201/15335/17 визнано за ним у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на вклад за договором банківського вкладу «Депозит VIP» № НОМЕР_2 (номер рахунку НОМЕР_1 ), який укладений 08 серпня 2012 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк».
		Указаним судовим рішенням установлено відсутність доказів виконання відповідачем зобов`язання щодо повернення банківського вкладу у повному обсязі, 
		Незважаючи на судове рішення щодо його права на вклад, банк відмовив йому у реалізації права на доступ до вкладу, не реагує на заяви про повернення вкладу та на запити на отримання виписки з балансу по вкладу.
		Посилаючись на наведене, просить позов задовольнити.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року відкрито провадження в даній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 10 січня 2023 року.
		У зв`язку з перебуванням головуючого судді на у відпустці підготовче засідання, призначене на 10 січня 2023 року, знято з розгляду та призначено на 10 лютого 2023 року.
		07 лютого2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач заперечує проти заявленого позову в повному обсязі, вважає його необґрунтованим та просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі, посилаючись на укладений 17.11.2014 року договір про переведення боргу між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ФК «Фінілон», згідно з яким зобов`язання банку перед вкладником були передані новому боржнику. Зазначає, що переведення боргу здійснено відповідно до умов банківського обслуговування, які передбачають можливість переведення боргу за відсутності письмових заперечень вкладника, а також послався на практику Верховного Суду, згідно з якою відсутність згоди кредитора не зумовлює нікчемності договору, якщо така вимога прямо не передбачена законом. Відповідач зазначає, що виконав усі дії, передбачені умовами договору та законодавством, зокрема здійснив переказ коштів на рахунок нового боржника, що підтверджується меморіальним ордером, реєстром кредиторів та випискою. Вказує, що позивач не подав письмових заперечень у встановлений строк, що відповідно до Умов обслуговування є мовчазною згодою на переведення боргу.
		Щодо нарахування відсотків відповідач зазначає, що позивач уже отримав частину відсотків до 13.08.2013 року, а повторне їх нарахування за цей період є безпідставним. Відповідно до розрахунків, залишок відсотків за період після переведення боргу орієнтовно складає 53 254,74 дол. США з урахуванням податків. Щодо вимог про 3% річних за ст. 625 ЦК України, заперечує їх обґрунтованість, посилаючись на те, що не є боржником і не порушував жодних зобов`язань перед позивачем, а тому такі вимоги можуть бути заявлені лише до фактичного боржника. При цьому, надав орієнтовний розрахунок на суму 6 377,74 дол. США. У частині вимог про компенсацію збитків у розмірі 3 000 000 000 грн та 500 000 000 грн відповідач зазначає, що позивач не надав жодних доказів причинно-наслідкового зв`язку між діями банку та заявленими збитками, не обґрунтував їх розмір і не підтвердив документально факт шкоди, як того вимагають ст.ст. 22, 623 ЦК України. Також зазначив, що твердження позивача про створення банком умов для фінансування країни-агресора не підтверджено жодними офіційними даними та не має юридичного значення для вирішення спору. Просить відмовити в позові повністю, посилаючись на правомірність переведення боргу, відсутність порушення своїх зобов`язань та недоведеність позовних вимог. 
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» (далі - третя особа, ТОВ «ФК «Фінілон», та протокольною ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 01 травня 2023 року.
		Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 травня 2023 року відкладено підготовче засідання на 29 серпня 2023 року.
		Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2023 року відкладено підготовче засідання на 16 листопада 2023 року.
		Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2023 року відкладено підготовче засідання на 05 березня 2024 року.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 13 травня 2024 року.
		Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 травня 2024 року розгляд справи відкладено до 06 серпня 2024 року.
		Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 серпня 2024 року розгляд справи відкладено до 06 листопада 2024 року.
		Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2024 року у справі оголошено перерву до 18 лютого 2025 року.
		У судове засідання, призначене на 18 лютого 2025 року, позивач не з`явився, у матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за його відсутності, та в якій також підтримує викладені у позовній заяві доводи і просить позов задовольнити у повному обсязі .
		Представник АТ КБ ПриватБанк» просив провести судове засідання без технічної фіксації та відмовити у задоволенні позову.
		Представник ТОВ «ФК Фінілон» в судове завдання не з`явився, про день розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив. 
		Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
		Суд установив, що 08 серпня 2012 року ОСОБА_2 уклав із  укладено ПАТ КБ «ПриватБанк» (перейменовано в АТ КБ «ПриватБанк») договір № SAMDN01000727735171 (Вклад «Депозит VIP») на суму вкладу 100 000,32 дол. США строком на 366 днів до 08 серпня 2013 року включно з відкриттям депозитного рахунку № НОМЕР_1 та процентною ставкою за договором 10 % річних
		Відповідно до пункту 2 договору банківського вкладу від 08 серпня 2012 року № SAMDN01000727735171 нарахування відсотків по вкладу починається з дня, наступного за днем надходження грошових коштів в банк, та здійснюється за кожен календарний день виходячи з фактичної кількості днів у році за відсотковою ставкою, зазначеною в Таблиці 1. Виплата суми нарахованих відсотків здійснюється банком в строки, визначені періодом нарахування процентів. Клієнт має право отримати нараховані відсотки на раніше 15:00 годин першого банківського робочого дня, наступного за датою укладення договору за цілу кількість періодів нарахування, що минули з моменту укладення цього договору. Протягом строку вкладу на суму нарахованих відсотків по вкладу відсотки не нараховуються, окрім випадків зарахування їх на депозитний рахунок вказаний у Таблиці 1. Виплата відсотків по вкладу здійснюється: шляхом зарахування на рахунок для зарахування відсотків по вкладу, зазначеного в Таблиці 1 та відкритому у банку, або шляхом видачі готівки в касі Банка. День повернення вкладу в період нарахування відсотків не включається.
		Згідно з пунктом 3 вказаного договору клієнт має право протягом строку вкладу здійснювати довкладення за договором. При цьому сума поповнення протягом кожного наступного місяця першого строку депозиту не повинна перевищувати суму вкладу, вказану в таблиці № 1. При продовженні договору на новий строк сума довкладень в кожному наступному місяці після кожної нової лонгації не повинна перевищувати суму вкладу на дату цієї лонгації.
		За змістом пункту 6 зазначеного договору виплата суми вкладу здійснюється банком, починаючи з першого робочого дня банку по закінченню строку вкладу, зазначеного в таблиці №1.
		Пунктом 7 договору банківського вкладу від 08 серпня 2012 року №SAMDN01000727735171 сторони погодили, що у разі, якщо у строк не пізніше дня закінчення строку вкладу клієнт не заявить банку про повернення вкладу, цей Договір продовжується ще на один строк, зазначений в Таблиці 1 даного договору; договір продовжується неодноразово без явки клієнта; при цьому, вираховування нового строку вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього строку вкладу; при продовженні договору розрахунок відсотків на кожен новий строк вкладу здійснюється за відсотковою ставкою, що діє в банку для продовжуваних депозитних вкладів даної назви і строку на день закінчення попереднього строку вкладу, без укладення додаткових договорів до даного договору; відсотки за черговий строк вкладу нараховуються на суму вкладу з врахуванням довкладень, передбачених п. 2 і 3 даного договору; наступне продовження договору здійснюється в такому ж порядку; з урахуванням програмного забезпечення банку, при продовженні строку вкладу банк має право змінити номер вкладеного рахунку без укладення додаткових договорів до даного договору; при цьому новий номер рахунку відображається у виписці по вкладу.
		Відповідно до пункту 10 договору банківського вкладу від 08 серпня 2012 року, договір оформляється у двох екземплярах, що мають однакову юридичну силу; один екземпляр договору видається клієнту, інший зберігається в банку; при укладенні договору банком використовується факсимільне відтворення підпису голови правління банку, а також відтворення печатки банку технічними печатними пристроями.
		Умовами пункту 16 договору банківського вкладу від 08 серпня 2012 року №SAMDN01000727735171 передбачено, що сторони мають право достроково розірвати цей договір відповідно до чинного законодавства, повідомив про це іншу сторону за два банківських дня до дати розірвання договору. При розірванні договору за ініціативою банку клієнту повертається сума вкладу та сплачуються відсотки, нараховані в розмірі, передбаченому в Таблиці 1 цього договору, за фактичний термін користування вкладом. При розірванні договору за ініціативою клієнта до настання строку, вказаного в Таблиці 1, у клієнта виникає зобов`язання повернути банку суму нарахованих відсотків, враховуючи суму фактично сплачених відсотків. В цьому випадку банк здійснює нарахування відсотків на суму вкладу за відсотковою ставкою «На вимогу» за фактичний строк користування вкладом та виплачує клієнту суму вкладу та суму відсотків та ставкою вкладу «На вимогу». Суму надмірно сплачених клієнту відсотків клієнт доручає банку утримати з суми вкладу. Сума нарахованих процентів за цілу кількість строків вкладу, що минули з моменту укладення договору, вказаних в Таблиці 1, виплачується в повному обсязі.
		На виконання умов зазначеного вище договору вкладу ОСОБА_2 вніс на рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 суму в розмірі 100 000,32 дол. США.
		Згідно квитанції від 13 серпня 2013 року № 415712245 Tr.N CASHAGR000000049014372 ОСОБА_2 отримав грошові кошти з рахунку № НОМЕР_1 в сумі 6 655,83 дол. США.
		13 серпня 2013 року ОСОБА_2 здійснив довкладення на рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 на суму 5 000,83 дол. США, що підтверджується оригіналом квитанції від 13 серпня 2013 року № 2 Tr.N CSHXCS00000010649739680.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 01 серпня 2016 року серії НОМЕР_3 .
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у справі № 201/15335/17 визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на вклад за договором банківського вкладу «Депозит VIP» № НОМЕР_2 (номер рахунку НОМЕР_1 ), що укладений 08 серпня 2012 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк».
		Відповідно до наданої 31 січня 2023 року ПАТ КБ «ПриватБанк» виписки до меморіального ордеру від 18 листопада 2014 року, ОСОБА_2 станом на 18 листопада 2014 року має у ПАТ КБ «ПриватБанк» рахунок № НОМЕР_1 із сумою залишку на ньому грошових коштів 105 710, 27 дол. США та 5 178,06 дол. США (загалом 110 888,33 дол. США).
		Відповідно до листів від 06 серпня, 12 вересня, 14 вересня та 15 жовтня 2020 року, адресованих АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 повідомив про наявність судового рішення, яким за ним визнано право на вклад, просив повідомити  інформацію щодо банківського вкладу № SAMDN01000727735171 (номер рахунку НОМЕР_1 ), що укладений 08 серпня 2012 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», процентні ставки даного типу договору.  
		У відповідь на зазначені листи АТ КБ «ПриватБанк», зокрема повідомило, що виконання судового рішення має здійснювались в порядку, передбаченому чинним законодавством (лист від 12 серпня 2020 року), про неможливість виконання вимог позивача (лист від 10 вересня 2020 року) та про те, що розмір відсоткових ставок зазначений у самих умовах договору та на офіційному сайті банківської установи (лист від 05 жовтня 2020 року).
		Станом на момент звернення належні позивачу, як спадкоємцю ОСОБА_2 , суми коштів АТ КБ «ПриватБанк» в добровільному порядку не повернуло.
		Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
		Щодо вимог про стягнення коштів за договором банківського вкладу
		Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).
		Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
		Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
		Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).
		Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
		Відповідно до частини першої статті 1070 ЦК України, за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.
		Частиною другою статті 1070 ЦК України передбачено, що проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
		Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
		Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.
		Закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.
		Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		У частині першій статті 1075 ЦК України визначено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
		У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).
		Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.
		Доказів розірвання договору вкладу матеріали справи не містять. 
		З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору вкладу № SAMDN01000727735171 (номер рахунку НОМЕР_1 ), що укладений 08 серпня 2012 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 вніс на рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 суму в розмірі 100 000,32 дол. США.
		Згідно квитанції від 13 серпня 2013 року № 415712245 Tr.N CASHAGR000000049014372 ОСОБА_2 отримав грошові кошти з рахунку № НОМЕР_1 в сумі 6 655,83 дол. США (відсотки за період з 08 серпня 2012 року до 13 серпня 2013 року).
		13 серпня 2013 року ОСОБА_2 здійснив довкладення на рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 на суму 5 000,83 дол. США, що підтверджується оригіналом квитанції від 13 серпня 2013 року № 2 Tr.N CSHXCS00000010649739680, що передбачено умовами зазначеного договору.
		За таких обставин,  суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення коштів за договорами банківського вкладу у розмірі 105 001,15 дол. США, факт внесення грошових коштів за яким підтверджується наявними у матеріалах доказами.  
		Щодо позовних вимог про стягнення відсотків, суд зазначає таке.
		Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення, (частина перша статті 1060 ЦК України).
		Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором (частина четверта статті 1060 ЦК України).
		Згідно зі статтею 1061 ЦК України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення банком розміру процентів на вклади на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором. Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
		Матеріали справи не містять доказів розірвання договору вкладу № SAMDN01000727735171 (номер рахунку НОМЕР_1 ), що укладений 08 серпня 2012 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» .  
		Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
		Враховуючи, практику застосування ЄСПЛ поняття «власність», до неї слід також віднести грошові кошти, що знаходяться на рахунку позивача. Невиконання зі сторони відповідача обов`язку щодо повернення позивачу належних йому грошових коштів може мати наслідком порушення зобов`язання держави щодо захисту права позивача користуватися та розпоряджатися його майном - грошовими коштами, яке захищене частиною першою статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг. Банківські установи виступають активними учасниками всіх сегментів фінансового ринку, саме тому при формуванні своєї процентної політики повною мірою враховують макроекономічні параметри кожного зі складових цього ринку
		Відповідно до п. 1.3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 про здійснення вкладних (депозитних) операцій сума, строки та умови приймання вкладів (депозитів) визначаються між банком та вкладником на договірних засадах.
		Згідно п. 1.5 Положення процентні ставки за вкладними (депозитними) операціями встановлюються банками самостійно.
		Відповідно до п. 1.8 Положення особливості залучення грошових коштів або банківських металів на вклади (депозити) регулюються внутрішніми положеннями банків, розробленими відповідно до законодавства України.
		Отже, з огляду на вищевикладене, відповідач самостійно, відповідно до законодавства України, встановлює порядок укладання депозитних договорів з вкладниками та самостійно встановлює розміри відсоткових ставок за депозитними угодами.
		З позовної заяви вбачається, ОСОБА_1 просив стягнути з банку на свою користь відсотки за вкладом за період 08 серпня 2012 року до 13 серпня 2020 року.
		Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Суд не погоджується з розрахунком процентів на суму вкладу, наведеного позивачем у позовній заяві, в частині нарахування процентів позивач здійснює розрахунок відсотків за період із 08 серпня 2012 року до 13 серпня 2020 року. 
		В матеріалах справи наявна квитанція від 13 серпня 2013 року № 415712245 Тг.N СА8НАОК000000049014372, з якої вбачається, що ОСОБА_2 отримав грошові кошти у вигляді відсотків з рахунку № НОМЕР_1 в сумі 6 655,83 дол. США за період із 08 серпня 2012 року до 13 серпня 2013 року, тому відсутні підстави для стягнення відсотки за вказаний період.
		З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» процентів, в межах заявлених позивачем вимог (стаття 13 ЦПК України): 105 001,15 дол. США х 2095 (кількість днів) х 10 %/365 = 60 267,78 дол. США.
		Щодо стягнення з банку 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України на суму вкладів
		Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних не є санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
		Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
		Таким чином, у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
		Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
		Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15 (провадження № 14-16цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15 (провадження № 14-591цс18), від 09 листопада 2021 року в справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).
		Звертаючись із цим позовом, позивач  здійснив розрахунок 3 % річних за період із 14 серпня 2020 року до 01 січня 2022 року, виходячи з розміру тіла депозиту та відсотків.
		Заява від 06 серпня 2020 року, адресована АТ КБ «ПриватБанк», фактично свідчить про прохання позивача повернути вклад за договором № SAMDN01000727735171 (номер рахунку НОМЕР_1 ), право на який за ним визнаний на підставі судового рішення від 25 лютого 2020 року у справі № 201/15335/17. Кошти за цим вкладом йому не поіернуто.
		У відзиві на позов банк не заперечує проти періоду прострочення виконання грошового зобов`язання, проте заперечує проти розміру розрахунку 3 % річних за вказаний період.
		Положення статей 3, 509, 625 ЦК України передбачають нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних на суму основного боргу (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року у справі № 922/4099/17; постанова Верховного Суду від 21 травня 2019 року у справі № 916/2889/13).
		Три проценти річних за депозитним договором за період із 14 серпня 2020 року до 01 січня 2022  року розраховується за формулою [Відсотки] = [Сума боргу] x [Процентна ставка]/100%/365 днів x[Кількість днів].
		З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивачки 3 % річних за прострочення повернення сум вкладів на підставі частини другої статті 625 ЦК України у розмірі 6 377,74 дол. США.
		Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.
		Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
		Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
		Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
		Тому, як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема договору банківського рахунку, не суперечить чинному законодавству.
		Зважаючи на зазначене, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті у правовідносинах, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України).
		При цьому, суд зазначає, що суми коштів, які підлягають стягненню з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача, зазначені без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.
		Такого висновку суд дійшов, виходячи з наступного.
		Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст. 164 Податкового кодексу України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного ст. 165 Податкового кодексу України).
		Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено ст. 164 Податкового кодексу України.
		Відповідно до пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) включаються, зокрема пасивні доходи (крім зазначених у підпункті 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України).
		До пасивних доходів, які оподатковуються ПДФО, належать, зокрема проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок і проценти на вклад (депозит) у кредитних спілках. Доходи у вигляді процентів, нараховані на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, ощадних (депозитних) сертифікатів, вкладів (депозитів) членів кредитної спілки у кредитній спілці оподатковуються відповідно до норм п. 170.4 ст. 170 Податкового кодексу України.
		Згідно з п.п. «а» пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю; б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання; Згідно з пп. 174.4.1 п. 170.4 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника ПДФО під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування, тобто банківська установа.
		Отже, податковий агент, згідно п.п. 14.1.180 Податкового кодексу України зобов`язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Податкового кодексу України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються їй, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV Податкового кодексу України.
		При цьому, відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Податкового кодексу України.
		Відповідно абз. «а» п. 176.2 ст. 176 особи, які відповідно до Податкового кодексу України мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
		Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми нарахованих банком відсотків на депозитні кошти та неустойка (пеня, штрафи), стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку та, відповідно, підлягають оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними Податковим Кодексом України.
		Тому, з метою недопущення неоднозначного тлумачення судового рішення під час його виконання, з огляду на те, що при виконанні судового рішення та при наявності відкритого виконавчого провадження з приводу виконання такого рішення, виникатимуть питання щодо порядку виконання судових рішень в частині сплати боржником грошових коштів стягувачу, які повинні бути оподатковані у встановленому законом порядку, слід дійти висновку про зазначення у резолютивній частині рішення про те, що сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача, зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.
		Щодо вимог про стягнення компенсації 
		Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга статті 22 ЦК України).
		Збитки відшкодовуються у повному розмірі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право (частина третя статті 22 ЦК України).
		Згідно зі статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
		Стаття 1058 ЦК України встановлює, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		Згідно зі статтею 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад) Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
		За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.
		Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.
		Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1166 ЦК України яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, майнова шкода, задана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Особа, яка задала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Аналіз положень ст. 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди, цивільне правопорушення яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.
		Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
		Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного його йому майнового права.
		Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
		Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).
		За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
		Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року (справа №740/967/16).
		Позивач не довів об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинення відповідачем збитків, понесення цих збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями та понесеними позивачем збитками в розмірі 3 000 000 000,00 грн, не надав жодних належних доказів на підтвердження своїх доводів відносно стягнення компенсації, викладені у позовній заяві обставини не свідчать про наявність збитків у розумінні норм Цивільного кодексу України, тому відсутні підстави для задоволення цих вимог.
		Ураховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відмову в позові про стягнення з банку на користь позивача компенсації за безпідставністю позовних вимог.
		Не підлягає задоволенню і позовна вимога в частині встановлення визначеної компенсації позивачем у розмірі 500 000 000,00 грн зі збільшенням кожного першого січня кожного наступного року від дати складання позову до стягнення з відповідача повної заборгованості по вкладу, яка похідною від вимог про стягнення 3 000 000 000,00 грн.
		Щодо належності відповідача у справі  АТ КБ «ПриватБанк», суд зазначає таке. 
		Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
		Законодавець встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора. Такий підхід має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. Вступаючи у договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо).
		Як свідчить тлумачення статей 520, 521 ЦК України, при заміні боржника первісний боржник вибуває із зобов`язання і замінюється новим боржником.
		Для породження переведенням боргу правових наслідків необхідним є існування двох складових: по-перше, вчинення договору (двостороннього правочину) між новим та первісним боржниками, причому такий правочин має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання; по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу.
		Відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу.
		Подібний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 липня 2023 року у справі  № 175/4639/19 (провадження № 61-11582сво21), а також у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 757/34314/18-ц, від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19, від 07 листопада 2023 року у справі № 757/2801/20-ц, від 10 січня 2024 року у справі № 758/1366/16-ц.
		На вказаному наголошено і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18  квітня 2023 року у справі № 199/3152/20, у якій, зокрема, зазначено про те, що договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, укладений між банком та ТОВ «ФК «Фінілон» шляхом використання принципу мовчазної згоди вкладників банку, не створює правових наслідків для позивачів. 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		З огляду на зазначене та враховуючи вищевказані правові висновки Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, суд вважає, що АТ «КБ «ПриватБанк» є боржником за договором банківського вкладу, укладеним між ним та позивачем, а, відтак, є належним відповідачем у цій справі.
		З врахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з викладених вище підстав.
		Відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 12 405 грн. 00 коп.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями ст. 15, 16, 509. 520, 521, 526, 530, 610, 612, 625, 653, 1058, 1060, 1061, 1070, 1075 Цивільного кодексу України, 12, 13, 76-81, 200, 247, 263-265, 267, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -  
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», про стягнення грошових коштів, - задовольнити частково.
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000727735171 (номер рахунку НОМЕР_1 ) - суму вкладу в розмірі 105 001,15 доларів США, нараховані проценти у розмірі 60 267,78 доларів США  та 3 % річних у розмірі 6 377,74 доларів США.  
		В іншій частині позовних вимог - відмовити.
		Сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача, зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.
		Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір в сумі 12 405 (дванадцять тисяч чотириста п`ять) грн. 00 коп.
		Позивач - ОСОБА_1 : ІПН НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 . 
		Відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д; 49094, код ЄДРПОУ 14360570.
		Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон»: 49000, м. Дніпро, вул. Січеславська набережна, 29-А, код ЄДРПОУ 38920700.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повне судове рішення складено та підписано 03.03.2025 року.
		 
		 
		Суддя                                                                                                     Євген ХАЙНАЦЬКИЙ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...