Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/20913/25-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; скасування арешту майна.
Надіслано судом: 13.05.2025. Зареєстровано: 13.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кс-19287/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62024000000000181

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/20913/25-к
		пр. 1-кс-19287/25
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		12 травня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/58822/24-к від 19.12.2024 у кримінальному провадженні № 62024000000000181 від 23.02.2024,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		06.05.2025 до Печерського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/58822/24-к від 19.12.2024 у кримінальному провадженні № 62024000000000181 від 23.02.2024.
		В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що в провадженні ГСУ ДБР перебуває кримінальне провадження № 62024000000000181 від 23.02.2024.
		В межах даного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.12.2024 (справа № 757/58822/24-к) - задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна, у кримінальному провадженні №62024000000000181 від 23.02.2024.
		Накладено арешт на:
		- об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , площею 128,2 кв. м (придбана на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 11.02.2020 № ЛІ-25/К, ціна договору 1 817 600 грн., державна реєстрація права власності на яку, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відбулась 08.04.2021), що на праві власності належить ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
		- об`єкт нерухомого майна - приміщення для зберігання легкових автомобілів за адресою: АДРЕСА_2 , площею 23,6 кв. м. (придбане на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на гараж від 11.02.2020 №ЛІ-15/Г, ціна договору 330 860 грн., державна реєстрація права власності на яке, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відбулась 08.04.2021), що на праві власності належить ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
		Жодній особі в даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру, в тому числі ОСОБА_4 , що підтверджує той факт, що остання не має жодного відношення до вчинення даного злочину.
		Представник власника майна в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлявся належним чином. Адвокат ОСОБА_3 через канцелярію суду подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, клопотання просив задовольнити.
		Представник Офісу Генерального прокурора у судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлявся належним чином. Прокурор  ОСОБА_7 через канцелярію суду подав заперечення на вказане клопотання, зазначивши, що посилання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах  ОСОБА_4 в клопотанні про скасування арешту майна на те, що суд, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, не дослідив та не взяв до уваги ту обставину, що арештоване майно не має жодного відношення до кримінального провадження, в рамках якого накладався арешт, не заслуговує на увагу, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. Прокурором при розгляді клопотання було доведено, що зазначене майно відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, та є речовим доказом, оскільки могло бути об?єктом кримінально протиправних дій та набуте кримінально протиправним шляхом, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, відтак, висновок слідчого судді про накладення арешту на дане майно відповідає вимогам кримінального процесуального закону та прав ОСОБА_4 як власника арештованого майна, не порушує.
		Таким чином, істотних порушень вимог КПК України, під час винесення ухвали слідчого судді, не встановлено.
		З урахуванням викладеного, прокурор вважає, що ухвалу слідчого судді Печерського районного суду від 19.12.2024 у справі № 757/58822/24-к прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з?ясував всі обставини, з якими закон пов?язує можливість накладення арешту на майно.
		Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась. 
		Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, заперечення прокурора, приходить до наступного.
		Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024000000000181 від 23.02.2024 за ч. 1 ст. 263, ст. 368-5 КК України.
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.12.2024 (справа № 757/58822/24-к) - задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна, у кримінальному провадженні №62024000000000181 від 23.02.2024.
		Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
		Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
		Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
		Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
		Так, як вбачається із ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05.09.2024, метою арешту майна, є збереження речових доказів.
		Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.
		Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
		Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
		Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів, відсутні відомості вважати, що арештоване майно, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення, що розслідується, а прокурором не доведено зворотнього, а відтак посилання на наявність правових підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
		При цьому підозра  ОСОБА_4 не пред`являлась, що в свою чергу вказує на безпідставність такого обмеження права власника на мирне володіння та користування своїм майном.
		У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
		Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
		Разом з тим, слідчому судді не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна, та відсутніми ризиками, які слугували підставами для накладення арешту на майно, зважаючи на досить тривале перебування майна під арештом, а відтак клопотання підлягає задоволенню. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/58822/24-к від 19.12.2024 у кримінальному провадженні № 62024000000000181 від 23.02.2024 - задовольнити.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/58822/24-к від 19.12.2024 у кримінальному провадженні № 62024000000000181 від 23.02.2024 на об`єкт нерухомого майна - приміщення для зберігання легкових автомобілів за адресою: АДРЕСА_2 , площею 23,6 кв. м., що на праві власності належить ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Слідчий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...