Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 646/2580/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Непокора.
Надіслано судом: 13.05.2025. Зареєстровано: 13.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/646/1004/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62025170020001897

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 646/2580/25
		Провадження № 1-кп/646/1004/2025
		 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		12 травня 2025 року                                  м. Харків
		 
		Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:
		головуючий  суддя ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		сторін кримінального провадження:
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_4 ,
		захисника  ОСОБА_5 ,
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62025170020001897 від 11.02.2025 року за обвинуваченням: 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Рівне, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , оператора відділення управління командира дивізіону взводу управління самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До суду у підготовчому судовому засіданні по справі надійшла угода про визнання винуватості від 30.04.2025.
		Відповідно до вказаної угоди та обставин, підтверджених у підготовчому судовому провадженні встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 03.03.2024 № 83 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_4 призначено на посаду оператора відділення управління командира батареї 1 мінометної батареї НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
		Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 22.01.2025 №22 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця стрільця-помічника гранатометника 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .
		Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.
		Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) i старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку i дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові та бути готовим Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
		За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
		Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника.
		Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, с прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником,
		Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, За своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.
		Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
		Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
		Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого їх виконувати.
		Крім того, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) лейтенанта ОСОБА_6 призначено на посаду командира 2 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .
		Однак, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби у складі 2 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_4 10.02.2025 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.
		Так, 10.02.2025 приблизно о 13 год 50 хв командиром 2 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 лейтенантом ОСОБА_6 , у місці тимчасової дислокації і механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ), солдату ОСОБА_4 доведено бойове розпорядження командира 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_7 №46 від 10.02.2025, а саме: стрільцю-помічнику гранатометника 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдату ОСОБА_4 до 23:00 10.02.2025 здійснити ротацію особового складу на позиції «КЕНТ» з метою недопущення прориву противника, готовність до дій з моменту отримання бойового розпорядження.
		Однак, ОСОБА_4 , будучи невдоволеним цим наказом щодо переміщення в термін до 23:00 10.02.2025 з району зосередження 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 до позиції «КЕНТ», з подальшим виконанням визначених бойових завдань по недопущенню прориву противника в глиб позицій підрозділу, перебуваючи у місці тимчасової дислокації 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) приблизно о 13 год. 50 хв. 10.02.2025, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати вказаний наказ
		Такі дії  ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 4 ст. 402 КК України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
		30.04.2025 між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника адвоката ОСОБА_5 у м. Харкові укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до умов якої останній беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, вчиненого ним за викладених вище обставин у повному обсязі висунутого обвинувачення, щиро розкаявся у скоєному злочині та активно сприяв розкриттю злочину.
		Згідно зі змістом наведеної угоди, яка скріплена підписами сторін, сторони погоджуються на призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 402 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 4 ст. 402 КК України, а саме у виді 2 (двох) років позбавлення волі. При цьому, сторони погоджуються на підставі ст. 58 КК України замінити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовця терміном 2 (два) роки з відрахуванням в дохід держави 10% із суми грошового забезпечення ОСОБА_4 та з урахуванням вищевказаного - на призначення покарання ОСОБА_4 у виді службового обмеження для військовослужбовця на строк 2 (два) роки з відрахуванням 10% із суми грошового забезпечення ОСОБА_4 в дохід держави.
		В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.
		Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди.
		Відповідно до ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості, яка може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
		У судовому засіданні сторони кримінального провадження просили затвердити угоду про визнання винуватості.
		Крім того, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб вчинення ним злочину, описаних в угоді та обвинувальному акті, викладені правильно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У вчиненому - щиро розкаявся. Судом також з`ясовано та підтверджено, що уклавши відповідну угоду про визнання винуватості, обвинувачений цілком розуміє надані йому законом права, а також судом роз`яснені йому наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявляти клопотання, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, у тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. 
		Також обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що здатен виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вказана угода про визнання винуватості укладена між ним та прокурором добровільно, за участі захисника без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України. 
		У зв`язку з чим ОСОБА_4 просив суд затвердити угоду, призначивши узгоджене покарання та врахувати, що він повністю визнав свою винуватість в інкримінованому йому злочині, засуджує свою поведінку, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину та розгляду кримінального провадження.
		Прокурор у судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені статтями 469, 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.
		Захисник ОСОБА_5 підтримав позицію свого підзахисного та просив затвердити угоду, призначивши узгоджене покарання.
		Судом, встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до тяжких злочинів.
		Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинуваченого про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідків постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що в даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості.
		Оскільки на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мале місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , а дії останнього органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 4 ст. 402 КК України, доведеною суд вважає і винуватість поза розумним сумнівом ОСОБА_4 у порядку, передбаченому статтями 468-476 КПК України.
		Підстав для відмови у затвердженні угоди, які передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.
		Враховуючи викладене, судом встановлено, що укладена угода про визнання винуватості не суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод та інтересів сторін провадження та інших осіб. Обставин, які б вказували на неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою судом не встановлено.
		Частиною 5 ст. 65 КК України встановлено, що у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
		Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.
		За таких обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України, за яке належить призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ст. 58 КК України замінити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовця терміном 2 (два) роки з відрахуванням в дохід держави 10% із суми грошового забезпечення ОСОБА_4 та з урахуванням вищевказаного призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді службового обмеження для військовослужбовця на строк 2 (два) роки з відрахуванням 10% із суми грошового забезпечення ОСОБА_4 в дохід держави.
		Суд вважає, що таке покарання відповідатиме ступені тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого та буде справедливим, і не буде становити «особистий надмірний тягар для обвинуваченого та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства вимогам захисту основоположних прав особи». Крім того, призначене покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, і воно випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».
		Стосовно обвинуваченого ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 12.02.2025 застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням суми застави. 13.02.2025 ОСОБА_4 звільнено з-під варти після внесення застави.
		Згідно з ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
		Таким чином, суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 в строк відбування покарання період його попереднього ув`язнення, а саме з 12.02.2025 по 13.02.2025 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.
		Як убачається із матеріалів кримінального провадження, 12.02.2025 на рахунок Державної казначейської служби України було внесено заставу в розмірі 60560, 00 гривень за ОСОБА_4 , стосовно якого ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 12.02.2025 застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням суми застави. 13.02.2025 ОСОБА_4 був звільнений з ДУ «Харківський слідчий ізолятор» по сплаті застави у розмірі 60560,00 гривень, застава в дохід держави не звернена.
		Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
		Статтею 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.
		Частиною 8 статті 182 КПК України визначено, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
		Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу (ч. 11 ст. 182 КПК України).
		Судом встановлено, що з моменту звільнення з-під варти та на день ухвалення вироку, тобто, в період дії запобіжного заходу у вигляді застави, обвинувачений ОСОБА_4 виконав покладені на нього слідчим суддею обов`язки, передбачені ст. 182 КПК України, а тому застава підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_9 після набрання вироком законної сили.
		Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадження відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 369, 371-374, 475 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Затвердити угоду про визнання винуватості від 30.04.2025 року по кримінальному провадженню № 62025170020001897 від 11.02.2025 року, укладену між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
		Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
		На підставі ст. 58 КК України замість покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді службового обмеження для військовослужбовця на строк 2 (два) роки з відрахуванням 10 (десяти) відсотків із суми грошового забезпечення ОСОБА_4 , в дохід держави.
		Роз`яснити ОСОБА_4 , що під час відбування покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання, а умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої ст. 389-1 КК України.
		Зарахувати у строк покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення з 12.02.2025 року по 13.02.2025 року, включно, відповідно до вимог ч. 1, ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув`язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.
		Строк відбування покарання рахувати з дня звернення вироку до виконання, відповідно до вимог статті 47 Кримінально-виконавчого кодексу України.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді застави з покладеними обов`язками до набрання вироком законної сили залишити без змін, після набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави з покладеними обов`язками - скасувати.
		Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, внесену 12.02.2025 на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області у якості застави за ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 12.02.2025 - повернути заставодавцю ОСОБА_9 .
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Роз`яснити учасникам провадження, що згідно статті 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.
		Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                              ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...