Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 297/873/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; Зґвалтування.
Надіслано судом: 13.05.2025. Зареєстровано: 14.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2025.
Дата набрання законної сили: 13.05.2025
Номер судового провадження: 11-кп/4806/258/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020070060000191

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 297/873/20
		 
		 
		Закарпатський апеляційний суд
		 
		   
		 В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 
		 
		13.05.2025         м. Ужгород
		 
		Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 , (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , їх захисників-адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , перекладача ОСОБА_10 , розглянув у закритому судовому засіданні в м. Ужгороді в режимі відеоконференції кримінальне провадження 11-кп/4806/258/21, за апеляційною скаргою прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_11 на вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 19.04.2021. 
		Цим вироком: 
		ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Клинова Гора, Виноградівського району, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 та фактично проживаюча в АДРЕСА_2 , громадянка України, з освітою сім класів, одружена, судима: 27.01.2020 вироком Берегівського районного суду Закарпатської області за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 02 (два) роки, засуджена: 
		- за ч. 5 ст. 152 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 08 (вісім) років.
		На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано невідбутне покарання за вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 27.01.2020 і остаточно до відбування ОСОБА_6 призначено покаранняу виді позбавлення волі на строк 08 (вісім) років 06 (шість) місяців.
		Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено обчислювати з моменту звернення вироку до виконання та її затримання.
		Зараховано в строк відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_6 термін з моменту її затримання з 09.04. 2020 о 14 год по 24.08.2020 до 24 год - часу її звільнення по даному кримінальному провадженні. 
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 у виді домашнього арешт в певний період доби продовжено до набрання вироком законної сили. 
		Речові докази: віник з дерев`яною палицею, кінчик якої надломаний, обгорнутий в картонний папір та обмотаний скотчем, шматок матерії з постільної білизни, упакований в паперовий конверт «НПУ ГСУ та опечатаний», що зберігаються в кімнаті речових доказів Берегівського РВП знищено.
		 
		-2-
		 
		Арешт накладений ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 17.03.2020 скасовано.
		ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець та мешканець АДРЕСА_3 , громадянин України, без освіти, неодружений, непрацюючий, судимий: 27.01.2020 вироком Берегівського районного суду Закарпатської області за ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки, на підставі ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 02 (два) роки; 29.09.2020 вироком Берегівського районного суду Закарпатської області за ч. 2 ст. 125 КК України допокарання у виді обмеження волі на строк 01 (один) рік із застосуванням ст. 71, 72 КК Українидо остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки 03(три) місяці, засуджений:
		- за ч. 3 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 07 (сім) років 06 (шість) місяців.
		На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом частково складання покарань, призначених за даним вироком та вирокомБерегівського районного суду Закарпатської області від 29.09.2020, остаточно до відбування ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 08 (вісім) років.
		Зараховано в строк відбування покарання відбуту частину покарання за вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 29.09.2020, тобто початок строку відбування покарання ухвалено рахувати з 14 год 45 хв - 04.01.2021, також зараховано у строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою по даному кримінальному провадженні з моменту його затримання з17.03.2020о 15 год по 24.08.2020 - 24 год - часу його звільнення.
		Згідно вироку, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 визнані винними у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
		09.03.2020 близько 01 год ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в житловій кімнаті свого будинку АДРЕСА_2 , під час спільного вживання алкогольних напоїв з ОСОБА_7 та ОСОБА_14 , виник злочинний умисел, спрямований на вчинення стосовно ОСОБА_14 насильницьких дій сексуального характеру.
		ОСОБА_6 спочатку спровокувала сутичку з потерпілим ОСОБА_14 , під час якої, умисно нанесла останньому невстановлену кількість ударів руками та ногами по різним частинам тіла, після чого схилила ОСОБА_7 до вчинення насильницьких дій, в результаті чого останній схопив віник з дерев`яною ручкою, яким умисно наніс невстановлену кількість ударів потерпілому ОСОБА_14 в область голови та обличчя, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді саден голови, грудної клітини, синців повік лівого ока та переносиці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров`я.
		Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, потерпілий ОСОБА_14 втратив рівновагу та впав на підлогу, після чого ОСОБА_6 , використовуючи безпорадний стан ОСОБА_14 , який перебував в стані сильного алкогольного сп`яніння та не міг правильно розуміти сутність та характер вчинюваних з ним дій, умисно, роздягнула потерпілого, знявши з нього штани та нижню білизну, схилила ОСОБА_7 до зґвалтування ОСОБА_14 , на що ОСОБА_7 оголивши свій статевий орган, ввів його без згоди та проти волі ОСОБА_14 в анальний отвір останнього та здійснив з ним насильницький статевий акт.
		У свою чергу ОСОБА_6 , після закінчення ОСОБА_7 статевого акту з потерпілим ОСОБА_14 , схопила віник з дерев`яною ручкою, та використовуючи безпорадний стан ОСОБА_14 , без згоди та проти волі останнього ввела невстановлену 
		-3-
		 
		кількість разів дерев`яну ручку вищевказаного віника в анальний отвір ОСОБА_14 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у виді травматичного пошкодження прямої кишки, дифузійного перитоніту, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх виникнення, що є тяжкими наслідками.
		   В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_6 , просить вироку щодо неї скасувати через невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення та особи обвинуваченої внаслідок м`якості призначеного покарання. В обґрунтування своїх вимог прокурор вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно обвинуваченій ОСОБА_6 призначено покарання за ч. 5 ст. 152 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу та рішення суду в цій частині є невмотивованим. Більш того, ОСОБА_6 раніше судима, належних висновків для себе не зробила, на шлях виправлення не стала, під час іспитового строку вчинила новий умисний злочин. Судом також не дано оцінки тим обставинам, що ОСОБА_6 вчинила злочин в стані алкогольного сп`яніння та щодо особи, яка перебувала у безпорадному стані, вчинення злочину з особливою жорстокістю, що виразилось у заподіянні потерпілому особливих страждань і завдання тілесних ушкоджень болісно діючим предметом, а також рецидив злочинів. Зазначені обставини істотно підвищують суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_6 кримінально-караного діяння, тому визнання судом обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, як щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, позиція потерпілого стосовно призначення обвинуваченій покарання, перебування ОСОБА_6 в стані вагітності є необґрунтованим, оскільки є неспівмірними з наведеними вище обставинами, що обтяжують покарання. Просить вирок від 19.04.2021 щодо ОСОБА_6 скасувати в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років та на підставі ст. 71 КК України визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років. В решті вирок суду залишити без змін.
		   Кримінальне провадження розглядається за відсутності потерпілого ОСОБА_14 , неявка якого, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає його розгляду. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілий належним чином повідомлений про час та місце розгляду кримінального провадження, даних про поважність причин неявки та заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший термін від нього не надходило.
		Заслухавши доповідь судді, промову прокурора ОСОБА_5 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила вирок суду першої інстанції скасувати і постановити новий, пояснення обвинуваченої ОСОБА_6 та захисника-адвоката ОСОБА_8 , які просили вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченої, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення частково за таких підстав.
		Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Як встановлено матеріалами кримінального провадження,обвинувачена ОСОБА_6 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, таберучи до уваги те, що прокурор, потерпілий та обвинувачена не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви 
		-4-
		 
		щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їй положення ч. 3ст. 349 КПК Українипро те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3ст. 349 цього Кодексу, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичнихобставин, які ніким не оспорюються, а тому апеляційним судом відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, такі не перевіряються.
		Діяння обвинуваченої ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 152 КК України кваліфіковано правильно і також ніким з учасників судового провадження не заперечуються.
		Відповідно до ч. 2 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
		Частина 1 статті 421 КПК України визначає, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке покарання чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
		Доводи апеляційної скарги прокурора про порушення судом при призначенні обвинуваченій ОСОБА_6 покарання вимог, передбачених ст. 65, 69 КК України заслуговують на увагу з таких підстав.
		Особі яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень. 
		Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та перебування її в стані вагітності, що на переконання суду істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, врахував обставини, що обтяжують покарання - вчинення нею злочину в стані алкогольного сп`яніння та щодо особи, яка перебуває в безпорадному стані, вчинення злочину з особливою жорстокістю, що виразилось у заподіянні потерпілому особливих моральних страждань і завдання тілесних ушкоджень з болісно діючим предметом, рецидив злочинів та з врахуванням особи обвинуваченої, яка негативно характеризується, раніше судима, вчинила кримінальне правопорушення під час іспитового строку, призначив на підставі ст. 69 КК України обвинуваченій ОСОБА_6 покарання за ч. 5 ст. 152 КК України нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією цієї статті, та з урахуванням положень ст. 71 КК України, визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі шляхом часткового приєднання до даного покарання невідбутого покарання за вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 27.01.2020. 
		 
		-5-
		 
		Колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції в частині призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_6 із застосуванням вимог ст. 69 КК України є необґрунтованим, оскільки воно прийнято без врахування належним чином усіх даних про особу ОСОБА_6 , яка вчинила умисний злочин, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, раніше судима, вчинила кримінальне правопорушення під час іспитового строку. 
		Нормою ч. 3 ст. 65 КК України передбачено, що підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу.
		Згідно ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині КК.
		Однією з обов`язкових умов для застосування до винної особи положень ст. 69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання. Разом з тим суд зобов`язаний встановити не лише їх наявність, а й обґрунтувати, яким чином такі пом`якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
		Правова конструкція ч. 1 ст. 69 КК України законодавцем побудована таким чином, щоб суди в ході реалізації ними своїх дискреційних повноважень під час призначення винній особі покарання в кожному конкретному випадку вмотивовано аргументували істотність зниження ступеня тяжкості вчиненого діяння. Тобто встановлення лише факту наявності не менше двох пом`якшуючих обставин не може автоматично тягнути застосування ст. 69 КК України.
		З вироку суду від 19.04.2021 вбачається, що, застосовуючи положення ч. 1 ст. 69 КК України щодо ОСОБА_6 , суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, щире розкаяння обвинуваченої, активне сприяння його розкриттю, відсутність претензій з боку потерпілого, перебування в стані вагітності.
		Вказавши такі обставини та врахувавши дані про особу обвинуваченої, яка характеризується негативно, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
		Однак колегія суддів уважає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що вищевказані обставини є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і, як наслідок, про наявність підстав для застосування ст. 69 КК України до ОСОБА_6 з таких підстав. 
		Приписи ст. 69 КК України про призначення винній особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом`якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
		Тобто, для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням 
		-6-
		 
		індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.
		Конкретні обставини вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, а саме спосіб насильницьких дій сексуального характеру, які за ступенем тяжкості є особливо тяжкими, яка без згоди та проти волі потерпілого ввела невстановлену кількість разів дерев`яну ручку віника в анальний отвір ОСОБА_14 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді травматичного пошкодження прямої кишки, дифузійного перитоніту, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх виникнення, що призвело до тяжких наслідків, поведінку ОСОБА_6 після вчинення вищеописаних дій, яка продовжила розпивання з обвинуваченим ОСОБА_7 алкогольних напоїв, дані про особу обвинуваченої (відомості щодо її антисоціальної поведінки, які містяться у матеріалах кримінального провадження) залишилися поза увагою місцевого суду.
		Колегія суддів уважає, що наявність щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення у цьому кримінальному провадженні не призвели до істотного зниження ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, як і факт перебування її в стані вагітності. 
		Що стосується посилання суду на відсутність претензій з боку потерпілого, то позиція потерпілого щодо визначення винному виду та розміру покарання хоча і може враховуватися судом при призначенні покарання, однак не є визначальною та не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність.
		За таких обставин, вирок суду в частині призначення покарання та застосування щодо ОСОБА_6 положень ст. 69 КК України, колегія суддів уважає необґрунтованим, та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м`якості, з постановленням нового вироку на підставіст. 420 КПК України.
		Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_6 відповідно доположеньст. 65 КК України, колегія суддів враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який законом віднесено до категорії особливо тяжких; обставини його вчинення та наслідки; дані про особу обвинуваченої, яка раніше судима, вчинила кримінальне правопорушення в період іспитового строку, але належних висновків не зробила, вчиняє нове умисне кримінальне правопорушення, що свідчить про відсутність динаміки усвідомлення вчиненого та бажання до виправлення; відсутність даних про стан здоров?я, які унеможливлюють відбування ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі; обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченої - щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину; обставини, що обтяжують покарання обвинуваченої - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння та щодо особи, яка перебуває в безпорадному стані, вчинення кримінального правопорушення з особливою жорстокістю, рецидив злочинів, колегія суддів уважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_6 покарання за ч. 5 ст. 152 КК України у виді позбавлення волі без застосування ст. 69 цього Кодексу. 
		Таким чином, призначення покарання ОСОБА_6 у межах мінімального розміру позбавлення волі, згідно санкції статті, за якою її засуджено, свідчить про фактичне врахування усіх можливих, фактично наявних обставин, що пом`якшують покарання та характеризують обвинувачену ОСОБА_6 і таке покарання буде справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та буде відповідати положенням ст. 50, 65 КК України.
		 
		-7-
		 
		Крім того, вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 27.01.2020 ОСОБА_6 засуджена за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки із застосуванням ст. 75 КК України, яке остання не відбула. 
		Отже, обвинуваченою ОСОБА_6 під час іспитового строку вчинено нове умисне кримінальне правопорушення, що свідчить про її небажання стати на шлях виправлення.
		Положеннями ч. 3ст. 78 КК Українипередбачено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях71,72 КК України.
		Відповідно до ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Відповідно до ч. 4 цієї статті, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
		За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_6 під час іспитового строку вчинила нове кримінальне правопорушення, суд приходить до висновку, що її виправлення та перевиховання можливі тільки в умовах ізоляції від суспільства.
		При призначенні остаточного покарання обвинуваченій, колегія суддів керується правилами ч. 1 ст. 71 КК України, що узгоджується із роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у п. 25 постанови № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно якого остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.
		З урахуваннямзазначених обставин,апеляційний судвважає занеобхідне призначити ОСОБА_6 з метоюїї виправленняі попередженнянових кримінальнихправопорушень, покарання в межах санкції, передбаченоїч. 5 ст. 152 КК України із урахуванням вимог ч. 1 ст. 71 цього Кодексу, частково приєднавши невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 27.01.2020. 
		Враховуючи викладене, апеляційна прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_11 підлягає частковому.
		Відповідно до вимог ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитись проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
		Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, апеляційний суд 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_11 задовольнити частково. 
		Вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 19.04.2021 щодо ОСОБА_15 в частині призначення покарання скасувати.
		Призначити ОСОБА_15 за ч. 5 ст. 152 КК України покарання у видіпозбавлення волі на строк 10 (десять) років.
		 
		 
		 
		-8-
		 
		На підставі ст. 71 КК Україниза сукупністю вироків до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 27.01.2020  06 (місяців) позбавлення волі і остаточно призначити ОСОБА_15 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років 06 (шість) місяців. 
		В решті вирокБерегівського районного суду Закарпатської області від 19.04.2021 щодо ОСОБА_15 залишити без змін.
		Вирок суду може бути оскаржений безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення апеляційним судом, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...