Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 183/6302/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2025.
Дата набрання законної сили: 07.05.2025
Номер судового провадження: 61-6857ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                             
		 
		07 травня 2025 року                                 
		м. Київ                                                                
		 
		справа № 183/6302/21
		 
		провадження № 61-6857св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),  
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , Садове товариство «Голубка», Піщанська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня                  2024 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Садового товариства «Голубка» (далі - СТ «Голубка»), Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що у 1996 році вона була прийнята у СТ «Голубка» та як члену цього товариства їй було надано у користування земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,077 га, яка розташована на території с. Новоселівка Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.
		 
		На підставі рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 25 вересня 1997 року № 138 їй було передано                                 у приватну власність зазначену земельну ділянку та 22 грудня 1997 року видано державний акт серії ДП Нв № 007962 на право приватної власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,077 га, розташовану на території СТ «Голубка»                                       у с. Новоселівка Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.
		 
		Вказувала, що з 2010 року у зв`язку із її хворобою та хворобою чоловіка, вони тривалий час не займалися обробкою вказаної земельної ділянки.
		 
		Зазначала, що 09 травня 2021 року вона виявила, що належна їй земельна ділянка обнесена новим парканом, незавершений садовий будинок знесено. У подальшому з`ясувала, що на підставі рішень СТ «Голубка» та Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області її земельну ділянку передано у приватну власність ОСОБА_2 на підставі рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 21 квітня 2017 року                        № 19-13/VІІ.
		 
		Позивачка вважала, що такі дії відповідачів є протиправними, оскільки СТ «Голубка» та Піщанська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області не мали права розпоряджатися спірною земельною ділянкою, ураховуючи те, що вона вже передана у її приватну власність.
		 
		Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
		- визнати недійсним та скасувати рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району від 21 квітня 2017 року № 19-13/VІІ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення індивідуального садівництва;
		- визнати недійсним та скасувати рішення правління СТ Голубка» від 23 липня               2016 року про передачу земельної ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_2 у користування;
		- визнати недійсним та скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,077 га, для ведення індивідуального садівництва, що розташована у СТ «Голубка», яке знаходиться на території с. Новоселівка Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області;
		- визнати за нею право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 (кадастровий номер 1223285500:04:004:0058), що розташована у СТ «Голубка» на території                                       с. Новоселівка, Піщанської сільської ради, Новомосковського району Дніпропетровської області.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області                    від 27 вересня 2023 року у складі судді Оладенко О. С. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано недійсним та скасовано рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району від 21 квітня 2017 року № 19-13/VІІ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення індивідуального садівництва.
		Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,077 га, для ведення індивідуального садівництва, (кадастровий номер 1223285500:04:004:0058) розташовану у СТ «Голубка», ділянка № НОМЕР_1 ,                              у с. Новоселівка Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.
		Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,077 га,                для ведення індивідуального садівництва (кадастровий номер 1223285500:04:004:0058), розташовану у СТ «Голубка», ділянка № НОМЕР_1 ,                                              у АДРЕСА_1 .
		У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка, площею 0,077 га, яка розташована                                   у СТ «Голубка», ділянка № НОМЕР_1 , у АДРЕСА_1 , була набута ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 25 вересня 1997 року               № 138, тому сільська рада, ухвалюючи 21 квітня 2017 року рішення № 19-13/VІІ              про затвердження проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки                                            у власність ОСОБА_2 , діяла всупереч вимог частини п`ятої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Суд урахував, що державний акт серії                    ДП Нв № 007962 на право приватної власності на земельну ділянку не визнавався недійсними, рішення про припинення права власності ОСОБА_1 уповноваженими органами не ухвалювалося.
		 
		Районний суд зазначив, що за положеннями частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скасування державної реєстрації за відповідачем можливо виключно у разі визнання права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 .
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення правління СТ Голубка» від 23 липня 2016 року, суд першої інстанції керувався тим, щорішення про передачу спірної земельної ділянки у користування  ОСОБА_2 на час розгляду справи вичерпало свою дію після оформлення ним права власності на цю земельну ділянку.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
		Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області                    від 27 вересня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки такий не відповідає характеру порушеного права та спричиненим цими діями наслідкам. Суд вважав,  що належним способом захисту позивачки буде звернення до суду з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, оскільки щодо спірної земельної ділянки є новий власник, тому заявлені позовні вимоги                                       є неефективними й не відновлять право позивачки.
		.
		 
		Апеляційним судом враховано судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, у тому числі, щодо ефективного судового захисту порушеного права та щодо витребування майна на підставі статті 388 ЦК України.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року скасувати і залишити в силі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2023 року.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		У травні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду                           у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду                                          від 24 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху                          з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали,                                а також попереджено про наслідки її невиконання.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження                                  у вказаній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу.
		 
		У листопаді 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2025 року справу призначено до розгляду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 мотивована тим, що обраний нею спосіб захисту цивільних прав є не тільки ефективним, а й відповідає правовій природі спірних правовідносин, захищає її порушене право.
		 
		Вважає посилання суду апеляційної інстанції на те, що ефективним способом захисту у спірних правовідносинах є звернення до суду з віндикаційним позовом,                                         є неправильними, оскільки обраний нею спосіб захисту передбачений пунктом г) частини третьої статті 152 ЗК Країни.
		 
		На думку заявника, визнання недійсним та скасування рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району від 21 квітня 2017 року № 19-13/VІІ, скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку та визнання за нею права власності на вказане нерухоме майно відновить становище позивача, яке існувало до порушення її прав.
		 
		Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду                     та Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 04 квітня 2018 року у справі № 361/2965/15-а, від 24 квітня 2018 року у справі                                                 № 401/2400/16-ц, від 30 травня 2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 15 травня                     2018 року у справі № 809/739/17, від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17,                    від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1962/16, від 20 вересня 2018 року у справі № 126/1373/17, від 30 січня                    2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 03 березня 2021 року у справі № 913/175/21, від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17, від 03 листопада 2021 року у справі № 761/16488/19, від 02 лютого 2024 року, від 08 квітня 2024 року у справі № 538/2077/21 у справі № 925/642/19,                 що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не подано.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Рішенням виконавчого комітету Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 25 вересня 1997 року № 138 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування» передано безкоштовно           у приватну власність земельні ділянки громадянам згідно доданого списку. У списку під № 326 зазначена ОСОБА_1 , площа земельної ділянки 0,06 га, цільове призначення - для садівництва (том 1, а. с.99).
		 
		На підставі вказаного рішення  ОСОБА_1  отримала державний актсерії                        ДП Нв № 007962 від 22 грудня 1997 року на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,077 га, розташовану на території СТ «Голубка» у с. Новоселівка Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, земельна ділянка № НОМЕР_1 . У розділі державного акту «Кількісна характеристика земель, переданих у приватну власність», зазначено такі відомості: всього                 земель 0,077; у тому числі: багаторічних насаджень 0,067; під будівлями, лісами                   та іншими угіддями - 0,010) (том 1, а. с. 97).
		 
		04 червня 2016 року ОСОБА_1 виключено зі складу членів СТ «Голубка»                       (том 1, а. с. 85).
		 
		Відповідно до протоколу № 1 засідання правління СТ «Голубка» від 23 липня                 2016 року вирішено надати безкоштовно ділянку № НОМЕР_1 члену садового товариства ОСОБА_2 ; надати згоду члену садового товариства ОСОБА_2 на приватизацію земельної ділянки № НОМЕР_1 , що знаходиться на території СТ «Голубка» (том 1, а. с. 86).
		 
		Згідно з державним актом серії ДП Нв № 000239 від 22 грудня 1997 року на право постійного користування землею СТ «Голубка», розташованому у с. Новоселівка, на підставі рішення Піщанської сільської ради від 27 листопада 1997 року № 159 було надано у постійне користування земельну ділянку для ведення садівництва загальною площею 3,45 га (том 1, а. с. 87-89).
		 
		06 лютого 2017 року СТ «Голубка» в особі голови ОСОБА_3 надано нотаріально посвідчену добровільну згоду на вилучення із постійного користування СТ «Голубка» земельної ділянки, площею 0,0770 га, із загальної площі 3,45 га (користування на підставі державного акта серії ДП Нв № 000239), що розташована у Дніпропетровській області, Новомосковський район, с. Новоселівка, СТ «Голубка», НОМЕР_1 та була надана в користування, на користь ОСОБА_2 . Умови вилучення вказаної земельної ділянки: безоплатне вилучення у зв`язку із будівництвом житлового будинку (том 1, а. с. 105).
		 
		Рішенням Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 01 листопада 2016 року № 101-8/VII «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення садівництва гр. ОСОБА_2 » надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення садівництва, площею 0,077 га, яка знаходиться за адресою: с.Новоселівка СТ «Голубка», земельна ділянка № НОМЕР_1 (том 1, а. с. 135).
		 
		На підставі цього рішення було розроблено проект землеустрою, який затверджено рішенням Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 21 квітня 2017 року № 19-13/VІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для ведення індивідуального садівництва» (том 1, а. с. 149).
		 
		Під час оформлення проекту землеустрою спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1223285500:04:004:0058 (том 1, а. с.135-204).
		 
		На підставі проекту землеустрою та рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 21 квітня 2017 року                              № 19-13/VІІ у Державному земельному кадастрі та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено відомості про ОСОБА_2 як власника земельної ділянки із кадастровим номером 1223285500:04:004:0058, площею 0,077 га, для ведення індивідуального садівництва, яка розташована у СТ «Голубка», ділянка              № НОМЕР_1 , у АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 7, 8).
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій       статті 389 ЦПК України.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи                                     з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним                          і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право                            у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
		 
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
		 
		У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства,                                     які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
		 
		Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		 
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
		 
		Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем обрано неправильний спосіб захисту, з огляду на таке.
		 
		Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
		 
		При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається                                 з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
		 
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який                                 є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див.: постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі                            № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц,                          від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня                  2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
		 
		Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду                                від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
		 
		У справі, яка переглядається, встановлено, що позивачка звернулася до суду                            з метою відновлення володіння спірною земельною ділянкою.
		 
		Предметом спору в цій справі є визнання недійсним та скасування рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району від 21 квітня 2017 року                              № 19-13/VІІ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , на підставі якого внесено відповідні записи про зареєстроване право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та визнання за ОСОБА_1 право власності на спірну земельну ділянку.
		 
		Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що обраний позивачкою спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення сільської ради недійсним та його скасування не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права  ОСОБА_1   (у разі його наявності), зокрема, повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки.
		 
		Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акту на право власності не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. 
		 
		Подібні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 94),                           від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 01 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункти 42-43, 47, 49).
		 
		Верховний Суд зазначає, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду                                     від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року                                        у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).
		 
		Задоволення позовної вимоги про визнання недійсним оскаржуваного рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району від 21 квітня 2017 року                              № 19-13/VІІ не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів судового захисту, а саме повторного звернення до суду, оскільки у спірного майна є новий власник і слід довести, що він є недобросовісним набувачем майна. А це можливо за конструкцією позову про витребування майна із чужого незаконного володіння.
		 
		Виходячи із обставин цієї справи належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач була позбавлена права володіння (користування) земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі                                     № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) також вказала, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України,                              є неефективними. 
		 
		Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому не має необхідності надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги. 
		 
		Посилання заявника на застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду             від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 04 квітня 2018 року у справі           № 361/2965/15-а, від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 30 травня 2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17,                     від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 22 серпня 2018 року у справі                     № 925/1265/16, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1962/16, від 20 вересня 2018 року у справі № 126/1373/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 03 березня 2021 року у справі                   № 913/175/21, від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17, від 03 листопада 2021 року у справі № 761/16488/19, від 02 лютого 2024 року, від 08 квітня 2024 року у справі № 538/2077/21 у справі № 925/642/19, є безпідставними, оскільки висновки у цих справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у зазначеній справі суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Посилаючись на загальні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, заявник намагається досягти повторної оцінки доказів, однак          суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначив характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази                          і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне                                     й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		Верховний Суд вважає, що апеляційний суд надав правильну оцінку спірним правовідносинам та правильно застосував до них норми матеріального права.
		 
		Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та встановленим судом обставинам, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону,                           і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		 
		Оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено                        з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені              у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,  є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                           Д. Д. Луспеник
		 
		 
		Судді:І. Ю. Гулейков     Б. І. Гулько     Г. В. Коломієць     Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...