Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 635/5475/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2025.
Дата набрання законної сили: 08.05.2025
Номер судового провадження: 51-2701км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021221160000154

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		08травня 2025 року
		м. Київ
		справа № 635/5475/21
		провадження № 51-2701км23
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                               ОСОБА_1 ,
		суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		захисника                                                    ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Харківського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221160000154, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Забавне Ізюмського району Харківської області, фактично проживаючогоу   АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє вироком Харківського районного суду Харківської області від 17 лютого 2021 року за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України, ч. 5 ст. 72 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 10 місяців, звільнений по відбуттю покарання,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Харківського районного суду Харківської області від 11 липня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з 26 травня 2021 року, зарахувавши в строк покарання строк попереднього ув'язнення відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою.
		Цим же вироком ОСОБА_8 , судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються, засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено ряд обов`язків, визначених ст. 76 КК України.
		Згідно із вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням у житло.
		Судом встановлено, що 30 березня 2021 року близько 14:00 ОСОБА_7 незаконно проник до домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_2 , звідки викрав оцинковані металеві труби, карнизи та мідну проволоку, чим завдав потерпілому ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 782 гривні 80 копійок.
		Крім цього, 09 квітня 2021 року, близько 19:00, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_8 , незаконно проникли до домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_3 , звідки викрали золоту обручку, алюмінієві лавки та алюмінієвий лист, чим завдали потерпілому ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 4515 гривень 23 копійки.
		Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року вирок місцевого суду змінено. Дії ОСОБА_7 за епізодом стосовно викрадення майна потерпілого ОСОБА_9  перекваліфіковано з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України.
		Призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки.
		Визначено вважати ОСОБА_7 засудженим за епізодом від 09 квітня 2021 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
		В решті вирок залишено без змін.
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду змінити.
		Аргументуючи свої вимоги, зазначає, що апеляційний суд правильно перекваліфікував дії обвинуваченого, про те не врахував тієї обставини, що з моменту вчинення ОСОБА_7 кримінального проступку пройшло 3 роки, а тому слід було застосувати положення ст. 49 КК України і звільнити останнього від кримінальної відповідальності або від призначеного покарання за незаконне проникнення до володіння потерпілого.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала вимоги касаційної скарги та просила її задовольнити на викладених підставах.
		Захисник ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення касаційної скарги сторони обвинувачення.
		Мотиви Суду
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При вирішенні питання про наявність зазначених у пунктах 1, 2 ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412, 413 КПК України.
		Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
		Пунктом 1 ч. 1 ст. 413 КПК України визначено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
		Статтею ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		У своїй касаційній скарзі прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що на момент постановлення ухвали закінчилися строки давності притягнення обвинуваченого  ОСОБА_7  до кримінальної відповідальності, а тому просить змінити оскаржуване рішення та звільнити засудженого або від кримінальної відповідальності, або від призначеного покарання за ч. 1 ст. 162 КК України.
		Перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи касаційної скарги прокурора, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Положеннями ч. 5 ст. 74 КК України встановлено, що особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.
		Пунктом 2 ч. 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
		З огляду на зміст положень ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, є кримінальним проступком за який передбачено покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.
		Апеляційний суд встановив, що 30 березня 2021 року ОСОБА_7 незаконно проник до володіння по  АДРЕСА_2 . Після цього, обвинувачений 09 квітня 2021 року скоїв крадіжку майна  ОСОБА_10 .
		Таким чином, з урахуванням переривання перебігу строку давності через скоєння нового кримінального правопорушення 09 квітня 2021 року, до постановлення апеляційним судом рішення (24 жовтня 2024 року) минуло понад 3 роки.
		Однак, суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув, перекваліфікувавши дії ОСОБА_7 з ч. 3 ст. 185 КК України (епізод від 30 березня 2021 року) на ч. 1 ст. 162 КК України, не застосував до обвинуваченого положення п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України (звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності) або ж положення п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України (звільнення від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності), що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванням закону, який підлягав застосуванню.
		З огляду на компетенцію суду касаційної інстанції, передбачену положеннями статей 436-437 КПК України щодо можливості зміни судових рішень судів попередніх інстанцій, а також з огляду на характер допущеного судом апеляційної інстанції порушення, суд касаційної інстанції у даному конкретному кримінальному провадженні має процесуальну можливість ухвалити остаточне рішення.
		Оскільки ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, клопотань про свою обов`язкову участь не подавав, думку щодо реалізації його права на звільнення від кримінальної відповідальності у жоден із доступних процесуальних способів не висловив, то Суд вважає за можливе у даному кримінальному провадженні прийняти рішення про звільнення засудженого від призначеного за ч. 1 ст. 162 КК України покарання у зв`язку із закінченням строків давності, тобто застосувати положення п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України.
		При цьому, з огляду на таке прийняте рішення, у цьому кримінальному провадженні також відсутні правові підстави для подальшого застосування положень ч. 1 ст. 70 КК України, тому відповідне посилання підлягає виключенню з ухвали апеляційного суду.
		Враховуючи те, що у своїй касаційній скарзі сторона обвинувачення ставила перед Судом альтернативні вимоги - звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання або від кримінальної відповідальності, то вона підлягає частковому задоволенню.
		Керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		у х в а л и в :
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
		Ухвалу Харківського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 змінити.
		На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного за ч. 1 ст. 162 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
		Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
		Виключити із ухвали рішення про призначення ОСОБА_7 покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.
		У решті ухвалу апеляційного суду залишити без змін.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді
		 
		 
		ОСОБА_1                               ОСОБА_2                                   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...