Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 907/882/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Орендні правовідносини; Оренда земельної ділянки.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2025.
Дата набрання законної сили: 07.05.2025
Номер судового провадження: 12-23гс25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		7 травня2025 року
		м. Київ
		 
		cправа № 907/882/22
		провадження № 12-23гс25
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Пількова К. М., 
		суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва  С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача  І.  В., Ткачука О. С., Уркевича  В.  Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
		 
		перевіривши наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи 
		за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця Грицик Лариси Олексіївни (далі - ФОП Грицик Л. О.) 
		на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.03.2023 (суддя Пригуза П. Д.) 
		та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 (головуючий суддя Матущак О. І., судді Кравчук Н. М., Скрипчук О. С.)
		у справі за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (далі - Департамент)
		до ФОП Грицик Л. О.
		про стягнення 279 829,39 грн,
		 
		УСТАНОВИЛА:
		1.    У листопаді 2022 року Департамент звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ФОП Грицик Л. О. про стягнення 279 829,39 грн заборгованості з орендної плати за договором від 18.02.2014 № 1691/1 (далі - Договір) оренди земельної ділянки площею 1,2617 га, яка знаходиться в м. Ужгороді на вул. Електрозаводській, 35, кадастровий номер 2110100000:34:001:0228 (далі - Земельна ділянка).
		2.    Позов мотивовано неналежним виконанням ФОП Грицик Л. О. з 01.01.2020 до 31.12.2020 (включно) зобов`язань зі сплати орендної плати за Договором з урахуванням додаткової угоди від 30.10.2018 (далі - Додаткова угода).
		3.    Господарський суд Закарпатської області рішенням від 03.03.2023, яке Західний апеляційний господарський суд своєю постановою від 24.10.2024 залишив без змін, задовольнив позов повністю та стягнув з ФОП Грицик Л. О. на користь Департаменту 279 829,39 грн заборгованості за Договором за період січень - грудень 2020 року.
		4.    Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що 30.10.2018 сторони підписали новий договір про продовження орендних відносин, що має назву «Додаткова угода до договору оренди землі від 18.02.2014 року № 1691/1. Договір оренди землі в новій редакції» (т. 1, а. с. 11-16), яким визначено той самий об`єкт оренди - Земельну ділянку (пункти 1, 2); враховано нову нормативну грошову оцінку станом вересень 2018 року, яка становить 13 859 395,99 грн (пункт 5); визначено строк дії договору з 25.10.2018 до 30.10.2023 (пункти 8, 40); розмір орендної плати на рік встановлено у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі в сумі 415 781,88 грн (пункт 10); встановлено, що орендні плата вноситься щомісяця у розмірі 34 648,49 грн (пункт 11). Чинність Додаткової угоди та її умов підтверджено рішенням суду в господарській справі № 907/12/19, яке набрало законної сили.
		Суди вказали на необхідність розмежування моменту укладення договору оренди землі (момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання договору), з якого у його сторін виникають права і обов`язки у зобов`язальних правовідносинах, і моменту виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов`язаний з моментом державної реєстрації такого права.
		Суд першої інстанції виснував, що договір оренди землі набирає чинності не з моменту державної реєстрації права оренди, а з моменту підписання договору. Це означає, що з моменту підписання договору оренди земельної ділянки та отримання її за актом приймання-передачі в орендаря виникає юридичний обов`язок платити орендну плату за використання землі.
		Також суд першої інстанції зауважив, що зареєстроване за Додатковою угодою право оренди поновлене (продовжене) з 25.10.2018 до 30.10.2023, отже, це право оренди, яке виникло і зареєстроване 17.03.2014, не переривалося та за чинним Договором продовжене до 30.10.2023.
		Водночас суд першої інстанції встановив, що у спірний період із січня до грудня 2020 року ФОП Грицик Л. О. використовувала Земельну ділянку та сплачувала орендну плату в розмірі, встановленому Договором у редакції до 24.10.2018 (8442 грн на місяць), тоді як мала сплачувати в розмірі, визначеному пунктом 11 Додаткової угоди (34 648,49 грн).
		Суд апеляційної інстанції вважав безпідставними доводи ФОП Грицик Л. О. про те, що в неї не виникло обов`язку зі сплати орендної плати, адже не було проведено державної реєстрації Договору в новій редакції, як того вимагало чинне законодавство. Відхиляючи ці доводи, апеляційний суд посилався, на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 06.03.2024 у справі № 902/1207/22, за якими якщо момент укладення договору оренди землі (виникнення у його сторін прав і обов`язків у зобов`язальних правовідносинах) і реєстрація на підставі цього правочину права оренди землі (виникнення в орендаря речового права) не збігаються в часі, то в проміжку між укладенням договору і набуттям орендарем земельної ділянки шляхом реєстрації відповідного речового права договір діє, а у сторін є право захищати свої порушені договірні права зобов`язального характеру зобов`язально-правовими способами. Так, за наявності відповідних підстав орендар може вимагати зобов`язати орендодавця виконати обов`язок з передання земельної ділянки в натурі чи відмовитись від договору і вимагати відшкодувати збитки, а орендодавець, у свою чергу, може стягнути з орендаря орендну плату.
		Разом з цим апеляційний суд звернув увагу на те, що в пункті 40 Додаткової угоди сторони погодили, що орендар зобов`язаний сплатити плату за фактичне використання землі у період від 25.10.2018 до моменту державної реєстрації права оренди, що підтверджує погодження відповідачкою розміру орендної плати, а також періоду сплати до державної реєстрації права оренди.
		Суд апеляційної інстанції вважав необґрунтованими покликання ФОП Грицик Л. О. на те, що суд першої інстанції не врахував її доводів про невідповідність вимогам чинного законодавства нормативної грошової оцінки земель міста Ужгорода, оскільки рішення Ужгородської міської ради від 14.07.2014 № 1398 «Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту міста Ужгорода Ужгородської міської ради» (далі - Рішення № 1398) є чинним, не визнаним у встановленому порядку незаконними чи недійсним. У разі прийняття рішення суду про визнання незаконним та скасування Рішення № 1398, зокрема в частині нормативної грошової оцінки Земельної ділянки, вказані обставини можуть стати підставою для перегляду рішення у цій справі за нововиявленими обставинами.
		Апеляційний суд не взяв до уваги доводи ФОП Грицик Л. О. про те, що у 2021 році вона відчужила об`єкти нерухомості, які знаходилися на Земельній ділянці, адже заборгованість з орендної плати виникла у 2020 році.
		Окрім цього, суд апеляційної інстанції врахував, що за розрахунком заборгованості з орендної плати (т. 1, а. с. 9) орендодавець не нараховував ФОП Грицик Л. О. орендну плату за березень 2020 року у зв`язку з карантином, що спростовує протилежні доводи відповідачки, які вона висловлювала з посиланням на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)». 
		Апеляційний суд залишив без розгляду клопотання відповідачки про долучення доказів від 02.04.2024 та від 09.05.2024, оскільки відповідні докази не існували на момент прийняття оскаржуваного рішення у справі, а частина із них не стосується обставин, які входять до предмета доказування, або підтверджують обставини, які виникли після періоду, за який позивач просить стягнути заборгованість.
		5.    У листопаді 2024 року ФОП Грицик Л. О. (далі також Скаржниця) звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.03.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		6.    Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що суди неправильно застосували статті 18, 20 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-XIV), статтю 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 640, 653, 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 2, 3 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV), підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270, пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України без урахування висновків про їх застосування, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС) від 28.03.2024 у справі № 160/240/23 та від 19.01.2023 у справі № 803/806/17, оскільки за встановлених обставин відсутності державної реєстрації Додаткової угоди та реєстрації самого права оренди вважали правомірним нарахування ФОП Грицик Л. О. зобов`язання з орендної плати за землю виходячи з умов, визначених Додатковою угодою, дані про яку не внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Також Скаржниця вважає, що суди неправильно застосували пункт 1 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV, статтю 125 ЗК України, частину шосту статті 33 Закону № 161-XIV без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у пункті 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, оскільки вважали пролонгацію орендних правовідносин автоматичною.
		На думку Скаржниці, суди неправильно застосували статтю 21 Закону № 161-XIV без урахування висновків палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності КГС ВС, викладених у постанові від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19, оскільки допустили одночасно подвійну індексацію орендної плати та індексацію нормативної грошової оцінки, а також не взяли до уваги, що державній реєстрації підлягає виникнення речового права оренди земельної ділянки та його строк.
		Окрім цього, Скаржниця зазначає, що у заявах по суті справи (відзиві на позов, запереченні на відповідь на відзив) вона посилалась на незаконність нормативної грошової оцінки земель міста Ужгорода, затвердженої Рішенням № 1398, яка є підставою для обчислення заборгованості з орендної плати за спірний період, та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.09.2018 року № 1209/0/192-18 (далі - Витяг), а також долучала до своїх заяв відповідні докази на підтвердження зазначених обставин.
		З посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, та висновки КАС ВС, викладені у постановах від 12.11.2018 у справі № 814/789/12, від 10.09.2020 у справі № 817/1793/17 та від 30.09.2020 у справі № 817/1779/17, Скаржниця стверджує, що доданий до матеріалів справи Витяг є одним із доказів, який підлягає оцінці судом за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Тому відповідність наведених у Витягу локальних коефіцієнтів є предметом дослідження у цій справі та з урахуванням правильності / неправильності їх встановлення судам слід було перевірити обґрунтованість сум, нарахованих позивачем до стягнення.
		Однак суд першої інстанції безпідставно відмовився перевірити зазначені доводи ФОП Грицик Л. О. та не надав оцінки поданим нею доказам відсутності на час виникнення спірних правовідносин затвердженої у встановленому порядку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відсутності позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Ужгорода та незаконності розміру орендної плати у зв`язку з неправильним застосуванням локальних коефіцієнтів у Витязі.
		Апеляційний суд вказаних порушень суду першої інстанції не виправив, а всупереч висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 320/2796/23, від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 та від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, зазначив, зокрема, що визнання незаконним та скасування в судовому порядку Рішення № 1398 може стати підставою для перегляду рішення у цій справі за нововиявленими обставинами.
		Окрім цього, Скаржниця зазначає, що суд апеляційної інстанції ухвалою від 26.09.2024 необґрунтовано  відхилив та не досліджував при розгляді справи докази, подані разом з клопотанням від 02.04.2024, а інші її клопотання про приєднання та дослідження доказів апеляційний суд у судовому засіданні не розглядав узагалі, а докази, додані до цих клопотань, не досліджував, що суперечить вимогам статті 269 ГПК України та висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18 та від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20.
		7.    Ухвалами від 16.12.2024 та від 19.12.2024 КГС ВС відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Грицик Л. О., призначив розгляд справи у письмовому провадженні та зупинив виконання оскаржених судових рішень до закінчення перегляду в касаційному порядку, а ухвалою від 19.03.2025 на підставі частини третьої статті 302 ГПК України передала цю справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновків КАС ВС, викладених у постановах від 19.01.2023 у справі № 803/806/17 та від 28.03.2024 у справі № 160/240/23, щодо необхідності державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі, укладеного після 01.01.2013.
		8.    Мотивуючи ухвалу про передачу справи, колегія суддів указує на те, що КАС ВС та КГС ВС сформували принципово різні підходи до застосування норм матеріального права щодо необхідності державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі, укладеного після 01.01.2013.
		9.    Так, у постанові від 28.03.2024 у справі № 160/240/23, на яку посилається Скаржниця як на підставу касаційного оскарження, вирішуючи питання правомірності нарахування податкового зобов`язання з орендної плати за землю, КАС ВС здійснив аналіз, зокрема, статей 18 і 20 Закону № 161-XIV, статті 125 ЗК України, статей 640, 653, 654 ЦК України та виснував, що додаткова угода від 17.01.2022 до договору оренди землі від 02.09.2014 підлягала державній реєстрації, як і договір оренди земельної ділянки. За встановлених у судовому процесі обставин відсутності державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки у сторін цієї додаткової угоди не виникли права та обов`язки, які нею визначені.
		Аналогічна правова позиція викладена і в постанові КАС ВС від 19.01.2023 у справі № 803/806/17 щодо додаткової угоди від 25.12.2015 до договору оренди землі від 25.10.2013, на яку також посилається Скаржниця як на підставу касаційного оскарження.
		10.    Водночас у постанові від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19 палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності КГС ВС виснувала, що державній реєстрації підлягає лише саме виникнення речового права (права оренди земельної ділянки) та його строк, а не умови договору оренди землі, зокрема такі як розмір орендної плати.
		11.    Колегія суддів КГС ВС не погоджується з наведеними вище висновками КАС ВС та звертає увагу на те, що з 01.01.2013 набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11.02.2010 № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено положення щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону № 161-XIV статті 18 та 20 про обов`язкову державну реєстрацію договорів оренди землі, а тому починаючи з 01.01.2013 державній реєстрації підлягало саме право оренди, яке виникає на підставі договору оренди земельної ділянки.
		12.    Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		13.    Наведені підстави є достатніми для прийняття та призначення цієї справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
		14.    Згідно із частиною першою статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. 
		Частиною четвертою цієї ж статті встановлено, що перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
		15. Відповідно до вимог частини тринадцятої статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		16. Оскільки предметом перевірки у цьому випадку є рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції у справі, ціна позову в якій не перевищує п`ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, перегляд цих судових рішень здійснюватиметься без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
		Керуючись частиною тринадцятою статті 8, частиною першою статті 9, статтями 233-235, 301, частиною третьою статті 302 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		УХВАЛИЛА:
		1. Прийняти до розгляду справу № 907/882/22.
		2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження на 18 червня 2025 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
		3. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		  Суддя-доповідач   К. М. Пільков  Судді:О. О. БанаськоМ. В. Мазур О. Л. БулейкоС. Ю. Мартєв Ю. Л. ВласовС. О. Погрібний І. А. ВоробйоваО. В. Ступак М. І. ГрицівІ. В. Ткач Ж. М. ЄленінаО. С. Ткачук Л. Ю. КишакевичВ. Ю. Уркевич В. В. КорольЄ. А. Усенко С. І. КравченкоН. В. Шевцова О. В. Кривенда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...