Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 668/10895/15-п : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Митний кодекс 2012 р.; Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України поза митним контролем.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2025.
Дата набрання законної сили: 30.04.2025
Номер судового провадження: 13-33зво24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		30 квітня 2025 року
		м. Київ
		справа № 668/10895/15-п
		провадження № 13-33зво24
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого                                                          ОСОБА_1 ,
		судді-доповідачки                                               ОСОБА_2 , 
		суддів ОСОБА_3 ,    ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,    ОСОБА_8 ,   ОСОБА_9 ,   ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,  ОСОБА_12 ,    ОСОБА_13 ,  ОСОБА_14 ,  ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,   ОСОБА_17 ,  ОСОБА_18 , 
		за участю: 
		секретаря судового засідання                                                            ОСОБА_19 ,
		представника Митниці в 
		Херсонській області, Автономній 
		Республіці Крим і м. Севастополі                                                        
		(в режимі відеоконференції)                                                                ОСОБА_20 ,
		представника 
		Міністерства юстиції України                                                              ОСОБА_21 ,
		розглянула в судовому засіданні заяву захисника ОСОБА_22 подану в інтересах ОСОБА_23 про перегляд постанови Апеляційного суду Херсонської області від 14 січня 2016 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом і
		встановила:
		Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені обставини 
		За постановою Апеляційного суду Херсонської області від 14 січня 2016 року апеляційну скаргу Херсонської митниці Державної фіскальної служби задоволено, скасовано постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 9 грудня 2015  року, якою закрито провадження по справі про порушення митних правил за частиною першою статті 482 Митного кодексу України (далі - МК) щодо ОСОБА_23 на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) за відсутністю в його діях складу правопорушення. 
		Як установив суд у порядку апеляційного перегляду, за даними протоколу про порушення митних правил №  0548/50800/15, 21 липня 2015 року о 17:25 у зону  митного контролю КПВВ «Каланчак» ВМО № 1 митного поста «Скадовськ» Херсонської митниці Державної фіскальної служби (далі - Митниця) із вільної економічної зони «Крим» заїхав транспортний засіб марки «AUDI А6», державний номерний знак НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , під керуванням громадянина України ОСОБА_23 . Під час контрольно-перевірочних заходів  у  салоні транспортного засобу було виявлено квитки на паром за маршрутом порт  Кавказ - порт Крим від 21  липня 2015 року, з яких: один пасажирський квиток №20905  -  на  ОСОБА_23 та другий № 20906 - на автомобіль НОМЕР_1 .
		Апеляційний суд визнав доведеним, що дії ОСОБА_23 були направлені на переміщення товару на материкову частину поза митним контролем, і зазначив, що це відповідає фактичним обставинам, підтвердженим сукупністю наявних у справі доказів.
		Також цей суд дійшов висновку, що переміщуваний транспортний засіб не належить до транспортних засобів комерційного призначення, бо ним не здійснювалося платне транспортування осіб та платне чи безоплатне промислове чи комерційне транспортування товарів, а  належить саме до категорії товару відповідно до пункту 57 статті 4 МК. 
		ОСОБА_23 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 482 МК, і накладено на нього адміністративне стягнення у  вигляді штрафу в розмірі 77 422,50 грн (100 відсотків вартості товарів, транспортних засобів) із конфіскацією транспортного засобу марки «AUDI A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , 1996 року випуску, кузов №  НОМЕР_2 .
		Встановлені рішенням Європейського суду з прав людини порушення
		ОСОБА_23 не погодився з рішенням апеляційного суду й 6 липня 2016 року подав до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд, міжнародна судова установа) заяву (№ 40776/16), у якій скаржився про порушення Апеляційним судом Херсонської області статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція, Перший протокол до Конвенції відповідно), оскільки цей суд застосував до нього незаконне покарання за  порушення митних правил, а саме ввезення автомобіля в Україну через закритий пункт пропуску в Криму.
		ЄСПЛ в остаточному рішенні від 29 серпня 2024 року у справі «Ганущак проти України» (далі - Рішення) установив порушення Україною щодо ОСОБА_23 (далі - Стягувач) статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме порушення принципу законності через розбіжності судової практики у застосуванні норми статті 482 МК - наявність розбіжності / двозначності  судової практики, визначених цією статтею.
		З огляду на висновки міжнародної судової установи щодо законності втручання в майнові права Стягувача ЄСПЛ присудив йому відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 2007  (дві тисячі сім) євро, які він мав сплатити як накладений штраф.  
		Суд постановив, що встановлення порушення саме собою становить достатньо справедливу сатисфакцію будь-якої моральної шкоди.
		Короткий зміст вимог заяви та узагальнені доводи особи, яка її подала 
		Захисник у заяві, вказуючи на порушення конвенційних прав ОСОБА_23 , які встановлені в наведеному Рішенні Суду, просить скасувати постанову апеляційного суду щодо останнього і закрити провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 482 МК. На думку автора звернення, оскільки ЄСПЛ не вирішував питань, пов`язаних з відшкодуванням майнових прав Стягувача на конфіскований транспортний засіб, то перегляд постанови в повному обсязі необхідний для формування правового висновку з питань застосування положень статті 482  МК. 
		Захисник просив розглядати заяву за його та ОСОБА_23 відсутності. Про дату, час і місце розгляду заяви повідомлені належним чином.
		Рух провадження у Верховному Суді
		Постановою судді Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) від 16 жовтня 2024 року відкрито провадження за заявою захисника ОСОБА_22 в інтересах ОСОБА_23 і постановлено витребувати матеріали справи про адміністративне правопорушення № 668/10895/15-п відносно ОСОБА_23 та  автентичний переклад рішення ЄСПЛ.
		28 жовтня 2024 року від Міністерства юстиції України до суду надійшла копія автентичного перекладу рішення ЄСПЛ від 29 серпня 2024 року у справі «Ганущак проти України» (заява № 40776/16). 
		22 жовтня 2024 року від Херсонського міського суду Херсонської області надійшов лист, згідно з яким цей суд не може надати матеріали справи про адміністративне правопорушення № 668/10895/15-п відносно ОСОБА_23 , оскільки їх  не  виявлено  в  архіві  суду. Судом надано завірені належним чином копії постанов Суворовського районного суду м. Херсона від  4  і  23 вересня 2015 року та  копію постанови Апеляційного суду Херсонської області від 14 січня 2016 року у  цій справі.
		Беручи до уваги неможливість отримання матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 668/10895/15-п, для повного та всебічного розгляду заяви захисника ОСОБА_22 за виключними обставинами Велика Палата вважає за можливе розглянути її за сформованим провадженням. 
		Позиція Великої Палати та мотиви ухвалення постанови
		Велика Палата заслухала суддю-доповідача, представницю Митниці, представницю Міністерства юстиції України, перевірила викладені в заяві доводи, її характер та спрямованість і вирішила, що стверджувані у ній порушення прав Стягувача не є такими, які спонукають на втручання в оскаржене судове рішення апеляційного суду, винесене у справі про адміністративне правопорушення щодо останнього, з огляду на таке.
		Застосовні норми права
		Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Україна ратифікувала Конвенцію, тим самим узявши на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 Конвенції).
		Це відбувається шляхом урахування норм Конвенції і практики ЄСПЛ у  національному праві з огляду на статтю 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з  прав людини» (далі - Закон № 3477-IV), згідно з якою суди застосовують при  розгляді справ Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.
		Відповідно до статті 2 Закону № 3477-IV та статті 46 Конвенції Україна зобов`язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, в якій вона є стороною. Порядок виконання рішення ЄСПЛ, яке набуло статусу остаточного, визначається цим Законом, іншими нормативно-правовими актами. 
		За змістом абзацу дев`ятого частини першої статті 1, глави 3 Закону № 3477-IV констатоване Судом порушення Конвенції може бути виконано шляхом виплати грошової компенсації, вжиття індивідуальних та/або загальних заходів. 
		Статтею 10 цього Закону передбачено, що додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції; б) інші заходи, передбачені у Рішенні. Відновлення попереднього юридичного стану Стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.
		У Рекомендації № R (2000) 2 Комітет міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» (1) (далі - Рекомендація № R (2000) 2)зазначив, що повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, визнається адекватним способом поновлення прав і пропонується застосовувати, особливо:
		- коли потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше ніж через повторний розгляд або поновлення провадження;
		- коли рішення Суду спонукає до висновку, що а) оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції по суті, або б) в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи недоліки, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.
		Отже, Велика Палата має вирішити питання щодо наявності підстав для застосування до Стягувача таких заходів індивідуального характеру як повторний розгляд справи, включаючи відновлення провадження.З цією метою здійснюється аналіз рішення ЄСПЛ, зокрема, в частині характеру (змісту) констатованих порушень Конвенції. 
		Стаття 46 Конвенції визначаєбезумовний обов`язок держав-учасниць виконувати остаточні рішення ЄСПЛ в будь-якій справі, сторонами якої вони є, наголошуючи на тому, що компетентні органи держави-відповідача самі вирішують, які заходи, зважаючи на наявні в національній правовій системі засоби, є найбільш відповідними для досягнення restitutio in integrum, за умови, що такі засоби сумісні з висновками, викладеними в рішенні Суду.
		Суд у рішенні від 13 липня 2000 року у справі «Скоццарі та Джюнта проти Італії» (заяви № 39221/98 і № 41963/98, пункт 250) вказав, що згідно зі статтею 41 Конвенції метою присудження сум у вигляді справедливої сатисфакції є надання компенсації виключно за шкоду, заподіяну зацікавленим особам, тією мірою, якою такі події є  наслідком порушення, яке не можна виправити іншим чином.
		Щодо процесуальних підстав перегляду рішення суду за виключними обставинами
		Згідно з частиною другою статті 2971 КУпАП постанова по справі про  адміністративне правопорушення може бути переглянута з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні судом справи про адміністративне правопорушення.
		У такому разі,  відповідно до частини першої статті 2978 КУпАП справа про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої частиною другоюстатті 2971- цього Кодексу, розглядається Великою Палатою Верховного Суд.
		Відповідно до положень статті 2979 КУпАП за наслідками розгляду справи виноситься одна з таких постанов: 1) про повне або часткове задоволення заяви; 2)  про відмову у задоволенні заяви.
		Оцінка доводів заяви про перегляд постанови за виключними обставинами
		Зі змісту Рішення ЄСПЛ видно, що заява ОСОБА_23 стосувалася скарги за  статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на незаконне покарання, накладене на нього за порушення митних правил, а саме ввезення автомобіля в Україну через закритий пункт пропуску в Криму (пункт 1 Рішення).
		У Суді заявник скаржився за статею 1 Першого протоколу до Конвенції, що  накладене стягнення у вигляді конфіскації і штрафу було незаконним та  непропорційним (пункт 8 Рішення).
		При оцінці Судом стверджуваного порушення сторони погодилися, що накладення штрафу в розмірі, еквівалентному вартості конфіскованого автомобіля, становило втручання в право ОСОБА_23 на мирне володіння своїм майном, тому Суд не вбачав підстав для іншого висновку (пункт 16 Рішення).
		Встановлюючи порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, міжнародна судова установа визначила, що у цій справі лише грошові кошти, які ОСОБА_23 мав сплатити як накладений штраф, є «майном», оскільки він не був власником конфіскованого автомобіля (пункт 15 Рішення).
		Основні вимоги стосовно застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо захисту права власності Суд навів у пунктах 23, 24 рішення у справі «Краєва проти України». У них зазначено, що оскаржуване втручання підлягає сфері дії  другого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції, який прямо дозволяє державам здійснювати контроль за користуванням майном для забезпечення сплати податків або інших внесків чи штрафів, однак це положення має тлумачитись у контексті загального правила, наведеного в першому реченні першого абзацу. Аби  бути сумісним зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, захід має відповідати трьом умовам: він повинен бути законним, переслідувати законну мету та забезпечувати справедливий баланс між загальними суспільними інтересами та  основоположними правами особи.
		Питання, чи було дотримано балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності та не було свавільним (рішення у справі «Сєрков проти України»). 
		ЄСПЛ стосовно фактів зазначив, що йому складно зрозуміти, чому транспортний засіб, який був зареєстрований в Україні на момент виїзду з України та на момент повернення і який був транспортним засобом особистого користування та не був предметом будь-якої комерційної діяльності чи угоди, а тому не був предметом сплати митних зборів, слід було розглядати як «товар» для цілей статті 482 МК. Розбіжностей судової практики з цього питання достатньо для встановлення за  обставин цієї справи, що заявник не міг передбачити оскаржуваного втручання у вигляді постанови апеляційного суду та його наслідків, а тому воно було несумісним із принципом законності, закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт  26 Рішення).
		Водночас ЄСПЛ звернув увагу, що заявник не мав змоги усунути двозначність у практиці національного суду, оскільки рішення апеляційного суду було остаточним і оскарженню не підлягало (пункт 25 Рішення).
		Такого для Суду було достатньо, щоб не розглядати питання, чи було встановлено справедливий баланс між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав заявника (пункт 27 Рішення).
		У контексті застосування статті 41 Конвенції до обставин цієї справи міжнародна судова установа зазначила, що встановлення порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції саме собою становить достатньо справедливу сатисфакцію моральної шкоди, та з огляду на висновки щодо законності втручання в майнові права ОСОБА_23 присудила заявнику відшкодувати матеріальну шкоду в  розмірі штрафу, який він мав сплатити (пункт 31 Рішення).
		За наявною інформацією у Верховному Суді виплата Стягувачу відшкодування за  рішенням у справі «Ганущак проти України» у розмірі 89 729,16 грн (еквівалентно 2007  євро) у виконавчому провадженні № 76054493 здійснена 25 жовтня 2024 року, а 29 жовтня 2024 року завершено виконавче провадження.
		Отже, майнове становище Стягувача, втручання в яке встановлено Судом за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, відновлено шляхом виплати йому відшкодування на виконання Україною рішення у справі «Ганущак проти України».
		ЄСПЛ визнає, що, дійсно, можуть існувати переконливі причини для перегляду тлумачення законодавства, яким слід керуватися. Сам Суд, застосовуючи динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні Конвенції, у разі необхідності може відходити від своїх попередніх тлумачень, тим самим забезпечуючи ефективність та актуальність Конвенції (пункт 39 рішення у справі «Сєрков проти України»).
		У своїй послідовній практиці Суд наголошує про застосування концепції передбачуваності, яка значною мірою залежить від змісту відповідного документа, сфери призначення, кількості та статусу тих, до кого він застосовується. Сам факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що вона не  відповідає вимозі «передбачуваності» у контексті Конвенції. Завдання здійснення правосуддя, що є повноваженням судів, полягає саме у розсіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці (пункт 35 рішення у справі «Сєрков проти України»). 
		Як видно з оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції визнаючи переміщуваний транспортний засіб предметом вчинення адміністративного правопорушення і встановлюючи його належність саме до категорії «товару» відповідно до пункту 57 статті 4 МК, врахував, що зазначений автомобіль не  належить до транспортного засобу комерційного призначення, бо ним не здійснювалося платне транспортування осіб та платне чи безоплатне промислове чи комерційне транспортування товарів.
		У пункті 57 статті 4 МК зазначено, що товари - це будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.
		За практикою ЄСПЛ, при з`ясуванні змісту поняття «майно» недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць Конвенції. Щоб вирішити питання щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції у конкретній справі, ЄСПЛ з`ясовує, чи дають обставини справи в цілому заявнику право на самостійний інтерес, що захищається цією статтею (рішення від 5 січня 2000 року у справі «Беєлер проти Італії»).
		Суд, урахувавши надані докази, у тому числі пояснення ОСОБА_23 , зазначив, що останній не був власником конфіскованого автомобіля (пункт 15 Рішення), та з огляду на свою прецедентну практику застосував концепцію «майна» і в Рішенні вказав, що таким майном є лише грошові кошти, які заявник мав сплатити як накладений штраф.
		Будь-яких даних, що ОСОБА_23 мав самостійний інтерес щодо вказаного танспортного засобу, Рішення не містить. Таких відомостей не надано і під час розгляду ОСОБА_24 заяви захисника. 
		Не зважаючи на встановленні конвенційні порушення наведені у Рішенні Суду Велика Палата зауважує про відмінність справ про порушення частини першої статті 482 МК, під час розгляду яких Апеляційний суд Херсонської області враховував встановлені фактичні обставини, і застосовував законодавство, яке діяло на той час (Закон України від 19 вересня 2013 року № 584-VII«Про Митний тариф України» 1 січня 2021  року втратив чинність на підставі Закону № 674-ІХ, Закон України від  12 серпня 2014 року «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 року № 367 про «Порядок в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї», розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 року № 424-р «Про тимчасове закриття пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю»). 
		Звернувшись до Великої Палати, захисник висунув вимоги про закриття справи у зв`язку з відсутністю в діях  ОСОБА_23 складу адміністративного правопорушення, що перебуває поза зв`язком із позицією ЄСПЛ, тобто просить застосувати, не відображений у Рішенні, додатковий захід індивідуального характеру.
		Попри це, міжнародна судова установа не визнавала постанову апеляційного суду про винуватість ОСОБА_23 такою, що в цілому ставить під сумнів результат справи про адміністративне правопорушення, адже за змістом Рішення Суду ОСОБА_23 не скаржився нанедотримання Україною його права на  справедливий суд і погодився, що втручання за статтею 1 Першого протоколу до  Конвенції становило саме накладення штрафу в розмірі, еквівалентному вартості конфіскованого автомобіля. 
		Отже, такий додатковий захід індивідуального характеру, як повторний розгляд справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_23 , включаючи поновлення провадження, не може бути застосованим, оскільки визнані ЄСПЛ порушення не ставлять під сумнів результат оскаржуваного провадження на національному рівні.
		Тому Велика Палата вважає, що немає підстав для задоволення заяви захисника ОСОБА_22 , поданої в інтересах ОСОБА_23 про перегляд оспорюваної постанови. 
		Керуючись статтями 2971, 2978, 2979, 29710 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Велика Палата Верховного Суду
		постановила:
		Відмовити в задоволенні заяви захисника ОСОБА_22 в інтересах ОСОБА_23 про перегляд постанови Апеляційного суду Херсонської області від 14 січня 2016 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.
		Постанова набирає законної сили після її винесення і є остаточною.
		Головуючий Суддя-доповідачка  ОСОБА_1  ОСОБА_2  Судді: ОСОБА_3  ОСОБА_11    ОСОБА_4  ОСОБА_12    ОСОБА_5  ОСОБА_13    ОСОБА_6  ОСОБА_14    ОСОБА_7  ОСОБА_15    ОСОБА_8  ОСОБА_16    ОСОБА_9  ОСОБА_17    ОСОБА_10  ОСОБА_18

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...