Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 517/1527/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано судом: 14.05.2025. Зареєстровано: 14.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/517/10/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024162390000765

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 517/1527/24
		Провадження № 1-кп/517/10/2025
		 
		 
		ВИРОК
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		14 травня 2025 року Захарівський районний суд Одеської області в складі:
		 
		головуючого                             судді     ОСОБА_1 секретаря судових засідань                             ОСОБА_2 ,
		 
		розглянувши в судовому засіданні в залі суду с-ща Захарівка Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024162390000765 від30 жовтня 2024 року по обвинуваченню:
		        ОСОБА_3 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Армавір Краснодарського краю Росія, з загальною середньою освітою, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненнікримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
		 
		 
		 
		за участю сторін кримінального провадження:
		сторони обвинувачення:     прокурорів:     ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		   сторони захисту:
		обвинуваченого:                             ОСОБА_3 ,
		захисника обвинуваченого (в режимі відеоконференції) адвоката: ОСОБА_6 ,
		 
		 
		 
		         В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_3 будучи військовозобов`язаним, пройшовши військово-лікарську комісію, за результатами якої 04.07.2024 року визнаний придатним за станом здоров`я до військової служби, за відсутності обставин, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які надавали б ОСОБА_3 право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, будучи належним чином повідомленим у встановленому законом порядку про явку на загальну мобілізацію до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 25.10.2024 року для проходження військової служби за мобілізацією. Однак, ОСОБА_3 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, будучи повідомленим про наслідки неявки, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання та маючи можливість прибути до вказаного центру комплектування, не маючи підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, безпідставно пославшись на небажання проходити військову службу, без поважних причин, відмовився від проходження військової служби, для проведення призову за мобілізацією та відправки у військову частину, чим ухилився від призову на військову службу під час загальної мобілізації, оголошеної 24 лютого 2022 року, згідно з Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію», на особливий період, а саме в період воєнного стану, введеного із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», достовірно знаючи про проведення на території України мобілізації, без поважних причин, свідомо, не прибув у визначену повісткою дату та час до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби у зв`язку із призовом за мобілізацією, чим умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, тим самим, порушивши вимоги ст. 65 Конституції України, вимоги Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та вимоги Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію».
		Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 звинувачується у вчиненні дій, передбачених ст. 336 КК України, а саме ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
		В судовому засіданні, обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та надав наступні показання. 03 липня 2024 року він добровільно прийшов до ІНФОРМАЦІЯ_3 в АДРЕСА_1 та того ж дня направив поштою заяву з проханням замінити військову службу  не військовою та довідку, що він є священнослужителем. 05 липня 2024 року він також надіслав аналогічну заяву та довідку до Затишанської селищної ради. 06 липня 2024 року ОСОБА_3 знову з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 і усно та письмово повідомляв співробітникам ТЦК, що він є Свідком Єгови, оскільки бажав щоб було враховане його глибоке релігійне переконання так як слухатись наказів Бога  це є сенс його життя. ОСОБА_3 охрещений в 2014 році і для нього є не прийнятним бути військовослужбовцем, складати присягу, отримувати заробітну плату та носити форму. ОСОБА_3 бажає бути корисним для держави та суспільства, але тільки в цивільний спосіб. Зауважив, що зібрання Свідків Єгови проходять двічі на тиждень. Він надає духовну підтримку, оголошує промови, проводить зібрання, пояснює і допомагає віруючим, а також проповідує добру новину. Враховуючи сказане, просив суд його виправдати. 
		Незважаючи на позицію обвинуваченого, який заперечив наявність у його діях складу злочину, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, є доведеною стороною обвинувачення наступними доказами, що надані та досліджені судом у судовому засіданні, а саме:
		-копію витягуЄРДР від30.10.2024року заст.336КК України,з якоговбачається,що 29.10.2024року зареєстрованокримінальне провадженняна підставіматеріалів зсекретаріату ВП№2Роздільнянського РВПГУНП вОдеській областіпро те,що ОСОБА_3 отримав бойовуповістку відповіднодо якоїмав 25.10.2024року прибутидо ІНФОРМАЦІЯ_4 навідправку довідповідно визначеноїкоманди длявиконання обов`язківіз захистуУкраїни відзбройної агресіїрф,але увказаний термінне прибуву визначенемісце (а.к.п. 33, Т1);
		- копію повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України від 29.10.2024 року (а.к.п. 34-35, Т1);
		- копію довідки військово-лікарської комісії № 4 за вих. № 149/1 від 25.07.2024 року відповідно до якої солдат запасу ОСОБА_3 придатний до військової служби (а.к.п. 36, Т1);
		- копію картки обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного, визначення придатності до військової служби ОСОБА_3 , згідно якої останній 04.11.2024 року пройшов лікарську комісію та є придатним до військової служби (а.к.п. 37, Т1);
		- копію довідки від 05.09.2023 року № 4607 про членство ОСОБА_3 у релігійній організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні», а також те, що ОСОБА_3 призначений на посаду священнослужителя  старійшиною (єпископом) збору (а.к.п. 38, Т1);
		- копію заяви ОСОБА_3 від 24.10.2024 року, що подана начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якій останній зазначив, що не відмовляється від мобілізації, але просить замінити військову службу на невійськову на основі своїх релігійних переконань та на основі Конституції України (а.к.п. 38, Т1 (зворотна сторона));
		- копію заяви ОСОБА_3 від 24.10.2024 року, що подана начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 майору ОСОБА_7 , про відмову від підпису бойового розпорядження по релігійним переконанням заявника та надання можливості проходити невійськову (цивільну) службу (а.к.п. 39, Т1);
		- копію мобілізаційного розпорядження від 14.08.2024 року, яке не отримане ОСОБА_3 (а.к.п. 40, Т1);
		- копію повістки, що видана ОСОБА_3 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 (а.к.п. 41, Т1);
		- копію акту відмови від отримання повістки від 24.10.2024 року з якого вбачається, що ОСОБА_3 відмовився від підпису у бойовій повістці по релігійним переконанням як Свідок Єгови (а.к.п. 42, Т1);
		- характеризуючі матеріали на обвинуваченого ОСОБА_3 , з яких вбачається, що останній задовільно характеризується за місцем проживання, раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не знаходиться (а.к.п. 43-46, Т1);
		- копія Статуту Релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» з якого серед іншого вбачається, що у жодному із пунктів положень вищевказаного Статуту не визначено будь-яких заборон для членів зазначеної релігійної організації стосовно носіння або застосування зброї, носіння військової форми, отримання оплати праці як військовому чи вцілому проходження військової служби (а.к.п. 9-14, Т2). 
		Крім того, судом були допитані в судовому засіданні свідки:
		- свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він працює офіцером  ІНФОРМАЦІЯ_4 .До вказаноговідділу бувзапрошений ОСОБА_3 ,який пройшоввійськово-лікарськукомісію тавизнаний придатнимдо військовоїслужби.Йому булавручена повісткадля прибуттядо навчальногоцентру,проте відотримання повістки ОСОБА_3 відмовився івідповідно бувскладений актпро відмовувід отриманняповістки. ОСОБА_3 повідомляв,що вінє ОСОБА_10 тапросив надатийому альтернативнуслужбу.Від підписувідмовився вприсутності свідків. ОСОБА_3 повідомлявся прокримінальну відповідальність. ОСОБА_3 роз`яснювалося,що підчас військовогостану альтернативнаслужба ненадається. ОСОБА_9 зі змістомст.35Конституції Україниознайомлений.Під часвиконання обов`язківкерується ЗакономУкраїни «Промобілізацію тамобілізаційну підготовку».При врученніповісток вінознайомлює особуіз ст.23вказаного закону,а самеіз правомнадання відстрочки.В ОСОБА_3 не булоправа навідстрочку,проте віннаголошував,що маєнепереборні релігійніпереконання,які недозволяють йомупроходити військовуслужбу танадавав відповідніпідтверджуючі документипро належністьйого дорелігійної організації.Також ОСОБА_3 звертався звідповідною заявоюдо ІНФОРМАЦІЯ_4 .  
		- свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що він працює у  ІНФОРМАЦІЯ_5 .Заступивши черговимпо вказаномувідділу,його,як чергового,до функціональнихобов`язків якого,серед іншихобов`язків такожвходить виписуванняповісток,запросили докабінету,щоб вінвиписав повістку ОСОБА_3 ,попередження тавиписку зКримінального кодексуУкраїни,оскільки особам,які пройшливійськово-лікарськукомісію,виписується бойоваповістка натой деньколи вінповинен прибутидо військовоїчастини. ОСОБА_3 відмовився відпідписів.  
		- свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що він знає обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки він проживає на тій самій вулиці в будинку, де раніше проживали Свідки Єгови. ОСОБА_3 є порядною та ввічливою людиною, а також переселенцем. З ним він не спілкується. 
		Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 , будучи громадянином України та військовозобов`язаним, перебуваючи на військовому обліку, будучи придатним до військової служби за станом здоров`я, не маючи передбаченого Законом права на відстрочку від проходження військової служби, отримавши повістку про явку 24.10.2024 року о 16 годині 15 хвилин для відправлення до проходження військової служби (відповідне мобілізаційне розпорядження), однак відмовився від призову на військову службу під час мобілізації, звернувшись із заявою про відмову від відправлення до військової частини та клопотанням про заміну військової служби на невійськову на основі його релігійних переконань, що вказує на його ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		 Таким чином, з урахуванням принципу змагальності сторін в кримінальному процесі, судом було також безпосередньо досліджено надані стороною захисту докази та допитано свідка, а саме:
		- копію довідки від 05.09.2023 року № 4607 про членство ОСОБА_3 у релігійній організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні», а також те, що ОСОБА_3 призначений на посаду священнослужителя  старійшиною (єпископом) збору (а.к.п. 74, Т1);
		- копію заяви ОСОБА_3 від 06.07.2024 року, що подана начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якій останній зазначив, що не відмовляється від мобілізації, але просить замінити військову службу на невійськову на основі своїх релігійних переконань та на основі Конституції України (а.к.п. 75, Т1);
		- копію заяви ОСОБА_3 від 24.10.2024 року, що подана начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якій останній зазначив, що не відмовляється від мобілізації, але просить замінити військову службу на невійськову на основі своїх релігійних переконань та на основі Конституції України (а.к.п. 76, Т1);
		- свідок ОСОБА_13 , який допитаний в судовому засіданні пояснив суду, що він є єпископом та старійшиною. Свідок повідомив, що обвинувачений є ОСОБА_10 , з яким він познайомився в листопаді 2023 року коли він разом з дружиною приїхали до їхнього зібрання. ОСОБА_3 звинувачується в тому, що він ухиляється від мобілізації, але це не так, оскільки обвинувачений приїхавши в селище Затишшя Одеської області самостійно став на облік, пройшов медичну комісію, надав документи що він є ОСОБА_10 та звертався до ТЦК та СП, Затишанської селищної ради щоб врахували його релігійні переконання та надали можливість виконати свій обов`язок невійськовим цивільним способом, як зазначено в Конституції України. Богослужіння проходять двічі на тиждень, а третє богослужіння  вони проповідують добру новину. Обвинувачений постійно приймає участь у богослужіннях, виступає з біблійними промовами, надає духовну допомогу та проповідує добру новину. Свідки Єгови дотримуються божих вимог: не брати до рук зброю та не приймати участі у військових конфліктах. Свідки Єгови просять про те, щоб їм надали можливість замінити військову службу на цивільну не військову і у такий спосіб вони зможуть виконати свій обов`язок перед державою. Для Свідків Єгови прийнятна та служба, яка жодним чином не пов`язана: зі службою в армії; мати статус військовослужбовця; носіння форми; отримання заробітної плати, пільг та інше. Також свідок повідомив, що служителі ОСОБА_14 не будуть вчитися воювати та брати до рук зброю і це є його особисте, щире та глибоке переконання. 
		Надаючи оцінку, вищевказаним доказам у сукупності, суд зазначає, що висновків суду, щодо наявності в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, такі докази не спростовують.
		Так, захисник та обвинувачений, в ході судового розгляду послідовно вказували, що в обвинуваченого наявні глибокі релігійні переконання, що унеможливлюють проходження останнім військової служби та надають йомуправо сумлінної відмови від проходження ним служби. З посиланням на ст. 35 Конституції України, рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Баятян проти Вірменії», «Адян та інші проти Вірменії», «Мушфіг Маммадов проти Азербайджану», висновки ВС у постанові від 02.05.2024 року у справі № 344/12021/22 захисник вказує, що в Україні не запроваджено жодного обмеження або припинення права на заміну виконання військового обов`язку альтернативною невійськовою службою. З цих підстав, військова служба ОСОБА_3 , на переконання сторони захисту мала бути замінена на альтернативну невійськову. 
		Захисник наголошує, що обвинувачений повідомляв РТЦК та СП про наявність у нього відповідних переконань, проте працівники РТЦК та СП фактично ігнорували його звернення. 
		Не спростовує висновків суду і той факт, що ОСОБА_3 з`являвся по повістках до РТЦК. Дійсно, учасниками провадження не заперечується факт явки ОСОБА_3 до РТЦК за попередніми повістками, проте беззаперечною є та обставина, що останній кожного разу доводив свої права на проходження альтернативної служби і не мав на меті виконувати військовий обов`язок. Вказані обставини, обвинуваченим не заперечувались і додатково підтверджуються його заявою до РТЦК про заміну виконання військового обов`язку. 
		Доводи сторони захисту, щодо відсутності в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, до уваги судом не беруться, з огляду на те, що останній хоча й прибув ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до мобілізаційного розпорядження, проте відмовився від направлення до навчального центру, натомість складовою військового обов`язку є безпосереднє проходження військової служби, що визначено п. 4 ч. 3 ЗУПро військовий обов`язок та військову службу. Судом достовірно встановлено, що обвинувачений відмовився проходити військову службу, а тому його дії підпадають під ознаки об`єктивної сторони ст. 336 КК України.
		Твердження сторони захисту, про те, що ОСОБА_3 , не ухилявся від мобілізації, а лише хотів захистити своє право на проходження альтернативної служби, оскільки мав право направомірнувідмову від мобілізації, що також свідчить про відсутність у нього умислу на вчинення кримінального правопорушення, суд розцінює критично.
		Дійсно, за приписами частини 4 статті 35 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
		Статтею 9 Європейської конвенції з прав людини передбачено право кожного на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання відповідно до частини 2 зазначеної вище статті підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		За таких обставин, свобода сповідувати свою релігію або переконання не є правом абсолютним, така свобода може бути піддана відповідним обмеженням, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві.
		Відповідно до преамбули Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» цей Закон визначає організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби (далі - альтернативна служба), якою відповідно до Конституції України має бути замінене виконання військового обов`язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина.
		Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» альтернативна служба запроваджується замість проходження строкової військової служби, на яку призивають громадян, зазначених у статті 15 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», віком 18-25 років.
		Статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлені такі види військової служби: базова військова служба (строкова військова служба), військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, військова служба за контрактом осіб рядового складу, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, військова служба за контрактом осіб офіцерського складу, військова служба за призовом осіб офіцерського складу, військова служба за призовом осіб з числа резервістів в особливий період.
		Відповідно до п. 7 ст. 1 цього Закону базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 цього Закону для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку.
		Відповідно до ч. 2 ст. 39 цього Закону на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
		Відповідно до ст. 1 ЗУ «Промобілізаційну підготовку і мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
		Статтею 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» визначено категорії осіб, що не підлягають мобілізації на особливий період.
		З системного аналізу, вищевказаних законодавчих приписів, суд приходить до висновку, що законодавство встановлює чіткі обмеження свободи сповідувати свою релігію або переконання, під час виконання обов`язку з проходження військової служби на період проведення військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, що полягають у безумовній необхідності особам, в т.ч. і тим, що мають релігійні переконання мобілізуватися для цілей захисту держави від збройного посягання. Натомість, допускається заміна базової (строкової) військової служби альтернативною невійськовою, проте обвинувачений в цьому випадку не направлявся для проходження саме базової (строкової) військової служби.
		В умовах збройної агресії російської федерації проти України, коли під загрозу поставлено життя, здоров`я, безпеку інших громадян і саме існування держави, є нагальна потреба в належному комплектуванні Збройних Сил України для відсічі агресії, а також належному виконанні мобілізаційних заходів та призові громадян України, що мають військовий обов`язок на військову службу від час мобілізації на особливий період, що є іншим видом військової служби, а ніж базова військова служба, яка може бути замінена альтернативною невійськовою.
		Суд зазначає, що таке втручання в право сповідувати релігію є чітко визначене в Законі і не може тлумачитись двозначно. В цій частині, Закон є чітким доступним та передбачуваним у застосуванні, а тому свідоме ігнорування вимог такого Закону є неприпустимим. При цьому, втручання в право на свободу сповідування релігії, у цей непростий для держави час, є пропорційним та необхідним в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я, моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Так, станом на час виникнення даних правовідносин, має місце збройна агресія зі сторони іншої країни, яка спрямована на зміну кордонів суверенної держави, порушення територіальної цілісності та недоторканості України, заподіяння численних смертей, осіб, що мирно проживали на території України, знищення майна, вчинення інших військових злочинів, насильницьке переселення та вивезення малолітніх дітей, що беззаперечно вимагає від громадян України, що підлягають мобілізації, виконання Конституційного обов`язку, щодо захисту держави, її кордонів, співгромадян, малолітніх, людей похилого віку, від такої збройної агресій.
		При цьому, суд не може врахувати висновки Верховного Суду, що викладені у п. 35 постанови цього суду у справі344/12021/22від 02 травня 2024 року, щодо можливості громадян проходити альтернативну службу під час мобілізації, з огляду на наявність висновку Верховного Суду у постанові від 13.06.2024 року№ 601/2491/22, тобто більш пізнішого висновку, згідно якогожодні релігійні переконання не можуть бути підставою для ухилення громадянина України, визнаного придатним до військової служби, від мобілізації з метою виконання свого конституційного обов`язку із захисту територіальної цілісності та суверенітету держави від військової агресії з боку іноземної країни.
		Також, Верховний Суд у постанові від 13.06.2024 у справі № 601/2491/22 вважав за необхідне зазначити, що призов обвинуваченого на військову службу по мобілізації не означає автоматично, що він був зобов`язаний брати до рук зброю, адже з огляду на його релігійні переконання та конституційний обов`язок із захисту Вітчизни під час несення служби він міг бути задіяний у ремонті техніки, будівництві укріплень, вивезенні поранених, перевезенні вантажів та виконанні інших функцій, не пов`язаних із використанням зброї. 
		За таких обставин, відмова обвинуваченого від виконання військового обов`язку не була правомірною.
		Згідно з п.3 ч.1 ст.65 ККУкраїни суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.
		Так, обвинувачений у відповідності до положень ст.12 КК України вчинив нетяжкий умисний злочин, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, одружений, за місцем мешкання характеризується позитивно, не працює.
		Обтяжуючих та пом`якшуючих відповідальність обставин судом не встановлено.
		Відповідно до досудової доповіді виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції його від суспільства, так як він не становить небезпеки для суспільства (а.к.п. 29-32, Т1).
		Суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України і в умовах збройної агресії з боку іншої держави, Захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання, повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, про що зазначено в ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 50 КК України.
		Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ст. 336 КК України.
		На переконання суду, таке покарання є достатнім, справедливим та необхідним для виправлення обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
		Підстав для застосування ст. 75 КК України суд не вбачає. При цьому, суд враховує думку прокурора про можливість застосування до обвинувачено дії статті 75 КК України та звільнення останнього від відбуття покарання, проте зазначає, що підстав для такого звільнення немає.
		Так, обвинувачений, вчинивши кримінальне правопорушення, вину у вчиненому не визнав, каяття не виявив. В обвинуваченого відсутні будь-які наміри виконувати військовий обов`язок, в доволі складний для держави та громадян, що проживають на території України, час. Вказане зумовлює, підвищену суспільну небезпечність вчиненого та унеможливлює застосування норм щодо звільнення обвинуваченого від призначеного покарання з випробуванням.
		Процесуальні витрати на залучення експерта в кримінальному провадженні відсутні.
		Цивільний позов не заявлений. Арешт на майно не накладався. Речові докази відсутні.
		Запобіжний захід, щодо обвинуваченого під час досудового розслідування не обирався і підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
		Керуючись ст. ст. 368-370, 373, 374, 376, 392, 395 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
		Запобіжний захід не обирати.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту його затримання для направлення до установи виконання покарань.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...