Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/10702/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 14.05.2025. Зареєстровано: 14.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/554/534/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024170420001180

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 14.05.2025Справа № 554/10702/24 Провадження № 1-кп/554/534/2025
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		«14» травня 2025 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря  ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження за обвинуваченням: 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Шахтьорський, Анадирського району, Магаданської області, рф, громадянина України, з вищою освітою, вдівця, маючого на утриманні непрацездатного сина, офіційно не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого:
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,
		 
		за участю прокурора  ОСОБА_4 , 
		представника потерпілого  адвоката ОСОБА_5 , 
		цивільного відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» - ОСОБА_6 , 
		обвинуваченого  ОСОБА_3 , 
		захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_7 ,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		І. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ ВИЗНАНЕ СУДОМ ДОВЕДЕНИМ
		 
		13.07.2024, близько 14 години 39 хвилин, ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом - автобусом РУТА 23, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вулиці Соборності у напрямку від вулиці Театральна до вулиці Дмитра Коряка в місті Полтава. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу по вулиці Соборності, який знаходиться у районі нерегульованого перехрестя вулиці Соборності та вулиці Антона Грицая, ОСОБА_3 проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, будучи об?єктивно спроможним виявити небезпеку для руху у вигляді пішохода ОСОБА_8 , яка почала перетинати проїзну частину вулиці Соборності по нерегульованому пішохідному переходу у напрямку справа наліво відносно напрямку руху автобуса, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив на неї наїзд. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої закритої торако-абдомінальної травми, переломів 2-6-го ребер справа зі зміщенням та 7-го ребра справа без зміщення, правобічного травматичного гемотораксу, двобічного пневмотораксу, забою, посттравматичного пульмоніту обох легень з порушенням цілісності легеневої тканини справа з розвитком абсцесу (пневматоцеле) верхньої долі правої легені, ненапруженої емфіземи грудей; забою серця; закритого перелому шилоподібного відростку лівої ліктьової кістки; закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку та саден шкіри обличчя, тулубу, верхніх і нижніх кінцівок, які кваліфікуються, як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя.
		 
		За вищевказаних обставин, причиною вказаної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків стало порушення водієм автобуса РУТА 23, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 вимог п. 18.1. Правил дорожнього руху України, згідно з яким:
		п. 18.1 Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
		 
		Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 з технічної точки зору знаходяться в причинному зв?язку з виникненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди та ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, шляхом виконання ним вимог п. 18.1. Правил дорожнього руху України.
		 
		ІІ. ПРАВОВА КВАЛІФІКАЦІЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ
		 
		Дії обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
		 
		ІІІ. ПОЗИЦІЯ ОБВИНУВАЧЕНОГО
		 
		Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину у пред`явленому обвинувачені визнав повністю та пояснив, що 13.07.2024 йому зателефонував його знайомий ОСОБА_9 та попросив відігнати транспортний засіб - автобус РУТА 23, реєстраційний номер НОМЕР_1 з зупинки вул. Фурманова в м.Полтава до місця його стоянки  Автовокзалу м. Полтави. Оскільки в нього є категорія на право керування такими транспортними засобами, він інколи допомагав ОСОБА_9 в таких питаннях. В трудових відносинах з ОСОБА_9 він не перебував. Близько 15 години він керував вказаним транспортним засобом, рухався по вулиці Соборності в сторону Автовокзалу, через мікрорайон Алмазний. На зупинці Фурманова він взяв пасажирів, попередив їх, що буде рухатись саме цим маршрутом. На вулиці було дуже спекотно, світило сонце. Коли він під?їхав до нерегульованого пішохідного переходу, він нікого не бачив на ньому. Можливо його сонце засліпило і як, щось вдарило в голову, він нічого не зрозумів, а коли вже пасажири в маршрутці закричали, що він збив людину, тоді зрозумів, що відбулось. Він проїхав 2-3 метри за пішохідний перехід і зупинив транспортний засіб. Потерпілою виявилась дівчина, вона лежала під автобусом. Медичну допомогу їй він не надавав, оскільки люди вже викликали швидку допомогу та поліцію. Зазначив, що потерпілій шкоду не відшкодовував, в лікарні не навіщав, не телефонував, вперше побачив її в суді, оскільки йому сказали, що в неї батько колишній співробітник поліції. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 визнає частково, а саме моральну шкоду в сумі 20 000 грн. та повністю визнає витрати на правову допомогу в сумі 20 000 грн. Також визнає повністю цивільний позов заявлений прокурором на лікування потерпілої ОСОБА_8 в сумі 36 609,43 грн. В скоєному щиро кається, просить суворо його не карати, не позбавляти волі, оскільки він має поганий стан здоров?я. Також просить врахувати його сімейний стан, оскільки він вдівець, в нього на утриманні перебуває непрацездатний син, який пересувається на милицях, потребує оперативного втручання та сторонньої допомоги. Інших осіб, хто міг би за ним доглядати немає. 
		 
		ІV. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН
		 
		У зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою провину, не оспорює фактичні обставини та кваліфікацію кримінального правопорушення, правильно розуміє зміст обставин кримінального провадження, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, а тому, у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, обмежився тільки допитом обвинуваченого, а також дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого. 
		В частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, та витрат на правову допомогу, суд дослідив всі надані докази, допитав потерпілу ОСОБА_8 , цивільного відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_9 , а також дослідив інші надані докази. 
		 
		V. ПОЗИЦІІ ІНШИХ УЧАСНИКІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
		 
		Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 з приводу заявленого цивільного позову пояснила, що заявлений нею уточнений цивільний позов повністю обґрунтований. Внаслідок дій обвинуваченого вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, до сих пір не може відновитись, є непрацездатною. За два дні до подій вона мала поїхати за кордон, укласти контракт та працювати медичною сестрою. Але після вказаних подій всі її плани рухнули. 13.07.2024 року, біля 14.30 годин, вона переходила пішохідний перехід разом зі своїм хлопцем. Її збив автобус на пішохідному переході та ще протягнув пару метрів, лише потім зупинився. Вона відчула сильний біль, не могла дихати, почала «харкати» кров?ю. Пам?ятає, що знаходилась під маршруткою, люди викликали швидку допомогу, поливали її водою. Коли її доставили до лікарні, в неї була розірвана легеня, зламані ребра, вона не могла дихати, їй розрізали між ребрами, вставляли трубки, декілька днів робили переливання крові. В реанімації вона провела два тижні. Потім два тижні в хірургії. Потім почався абсцес в легенях. Її знову на два тижні поклали в реанімацію. В цілому в лікарні вона провела 1,5 місяці. Потім ще 2 місяці реабілітації. Вона заново вчилась дихати, сидіти, ходити, їсти. На сьогодні одна легеня повноцінно не функціонує. В неї також сильно постраждала рука, до сьогодні м`язи до ліктя на руці не функціонують. Потребує пересадки шкіри на руці, так як рука не розгинається. Фізичний стан до сих пір не відновився. Вона втратила роботу за кордоном, зараз не може працювати, знаходиться на утриманні батьків та хлопця. Обвинувачений до неї жодного разу не прийшов, не зателефонував, не вибачився, ніякого співчуття не висловив за весь цей час, жодної копійки не відшкодував. Вперше вона його побачила в суді. Просить призначити обвинуваченому суворе покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами. Також просить повністю задовольнити її уточнені позовні вимоги, стягнути в солідарному порядку з обвинуваченого ОСОБА_3 та власника транспортного засобу ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 500 000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 20000 грн. Також просить затвердити мирову угоду, укладену між нею та ПАТ «НАСК «ОРАНТА», відповідно до якої, погодили суму страхового відшкодування в розмірі 15078,00 грн. 
		 
		Допитаний судом цивільний відповідач  представник ПАТ «НАСК «ОРАНТА» ОСОБА_6 пояснив, що між ПАТ НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_8 укладено мирову угоду, відповідно до якої сторони дійшли домовленості про те, що сума страхового відшкодування, яку має сплатити ПАТ «НАСК «ОРАНТА» ОСОБА_8 складає 15 078,00 грн., з яких: 14 360,00 грн. - відшкодування витрат, понесених ОСОБА_8 на лікування, що складає суму страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров?ю та 718,00 грн. - відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров?я, що складає 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров?ю. Вони дійшли згоди, що протягом 15 днів після визнання даної Мирової угоди та набрання судовим рішенням законної сили ПАТ «НАСК «ОРАНТА» зобов?язується сплатити на користь ОСОБА_8 вказану суму. Просить затвердити ОСОБА_10 угоду. Крім того, зазначив, що ОСОБА_9 є законним власником транспортного засобу автобусу РУТА 23, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Між ним та ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було укладено договір обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Після події ПАТ «НАСК «ОРАНТА» проводила перевірку щодо використання транспортного засобу - автобусу РУТА 23, реєстраційний номер НОМЕР_1 як маршрутного таксі для пасажирських перевезень. Проте, таких даних встановлено не було. 
		 
		 
		 
		 
		Допитаний свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він є власником транспортного засобу - автобусу РУТА 23, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вказаний транспортним засіб він придбав за півроку до трагедії. Він планував відремонтувати транспортний засіб та отримати відповідну категорію, щоб займатись пасажирськими перевезеннями. Оскільки на час придбання вказаного транспортного засобу він не мав відповідної категорії, а транспортний засіб слід було ремонтувати, то він просив своїх знайомих, щоб вони переганяли його для ремонту, а потім на місце стоянки до Автовокзалу в м. Полтава. Серед таких знайомих був і ОСОБА_3 . Він раніше також неодноразово просив його про такі послуги. В той день його самого в місті не було, після обіду він зателефонував ОСОБА_3 та попросив забрати автобус з ремонту та відігнати на стоянку до Автовокзалу. Автобус ремонтували в районі зупинки Фурманова і ОСОБА_3 повинен був саме там його забрати. Ключі знаходились в автобусі, технічний паспорт та інші документи в бардачку. Через деякий час зателефонував ОСОБА_3 і повідомив про те, що сталось. На час події транспортний засіб перебував в справному стані. Хоче повідомити, що ніяких трудових відносин з ОСОБА_3 в нього не було, ФОП він не зареєстрований, відповідної категорії на право керуванням таким транспортним засобом він не має. Транспортний засіб за призначенням ніколи не використовувався, пасажирів ніколи на ньому не перевозили. Звідки в салоні взялись таблички з назвами маршрутів він не знає. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до нього він не визнає, вважає, що він є неналежним відповідачем. Саме ОСОБА_3 керував транспортним засобом на законних підставах. 
		 
		VІ. МОТИВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ
		 
		Відповідно до ст. 8 Конституції Україні, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		 
		У Рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
		 
		Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
		 
		У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.
		 
		Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного (пп. 4.1 п. 4).
		 
		Принцип рівності всіх громадян перед законом - конституційна гарантія правового статусу особи, що поширюється, зокрема, на призначення кримінального покарання. Притягнення особи, яка вчинила злочин, до кримінальної відповідальності не лише означає рівність усіх осіб перед законом, а й передбачає встановлення в законі єдиних засад застосування такої відповідальності (пп. 4.2 п. 4).
		 
		Завданням КК України є правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням. Для здійснення цього завдання КК України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (ст. 1 КК).
		 
		Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. 
		 
		Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р., з відповідними змінами «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо. 
		 
		Крім того, відповідно до роз?яснень, що містяться у п.п.20,21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом?якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
		 
		При призначенні обвинуваченому покарання, суд вважає також за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
		 
		Зокрема у справі "Скоппола проти Італії" від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), Суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		 
		У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року) і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. 
		 
		У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		 
		Тому, суд, виходячи з принципу справедливості покарання, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що беруться до уваги при призначенні покарання, має застосувати такий вид покарання, яке буде достатнім для виправлення особи та попередження скоєння нею і іншими особами нових кримінальних правопорушень.
		 
		Так, обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, надав правдиві покази щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
		 
		Також обвинувачений активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, що визнається судом обставиною, яка пом`якшує його покарання.
		 
		В своїх постановах від 28 лютого 2024 року (справа № 183/2097/23, провадження № 51-5624км23) та від 15 травня 2024 року (справа № 521/20842/15-к, провадження № 51-5128км23) Верховний Суд вказав, що щирим каяттям є відверта негативна оцінка винною особою своєї протиправної поведінки, визнання вини і тих обставин, які їй ставляться в провину, а отже, характеризує її поведінку після вчинення злочину з позицій психологічної переорієнтації, коли вона справді засуджує свій вчинок та визнає його антисуспільний характер, про що мають свідчити відповідні об?єктивні дані. Саме по собі визнання своєї провини ще не означає, що особа стала на шлях виправлення і що її зізнання свідчить про рішучість стати на такий шлях, самоосуд свого вчинку. Щире каяття слід відрізняти від визнання провини з метою створити формальні підстави для пом?якшення кримінальної відповідальності.
		 
		Незаперечення обвинуваченим об?єктивного розвитку подій автоматично не свідчить про щире каяття, оскільки останнє завжди пов?язане з відвертим осудом своєї поведінки як причини заподіяної шкоди, отже і відповідним суб?єктивним ставленням до вчиненого, до заподіяних наслідків, зокрема, в частині здійснення справедливої сатисфакції завданої шкоди, яке суд встановлює в аспекті зовнішнього виявлення винуватим свого співчуття і вибачення, висловлених не тільки в формі, що є переконливим свідченням про наявність таких, а і за умови, що вони відповідають реальному ставленню винуватого до заподіяних наслідків.
		 
		Визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину є основною формою прояву щирого каяття, і у разі його наявності, відсутні підстави вважати визнання вини у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення окремою і самостійної обставиною, яка пом`якшує покарання.
		 
		Вказане також узгоджується із правовими позиціями Касаційного кримінального суду, зокрема, у постановах від 18 квітня 2024 року у справі № 317/3517/21 (провадження № 51-4127км23) та від 21 березня 2024 року у справі № 570/6036/19 (провадження № 51-6200км23).
		 
		Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що в поведінці обвинуваченого ОСОБА_3 під час всього судового провадження, суд не побачив дійсно відвертого, а не уявного щирого жалю з приводу скоєного кримінального правопорушення та його наслідків, осуд своєї поведінки, відвертої спокутиу вчиненомудіянні, бажання залагодити провину та стати на шлях виправлення. 
		 
		Повідомлені потерпілою обставини, були підтверджені і самим обвинуваченим, що останній жодного разу не відвідав її у лікарні, не телефонував, не цікавився станом її здоров?я, не надав будь-якої матеріальної допомоги ні за час перебування в лікарні, ні пізніше, і до сьогоднішнього часу не виявив наміру відшкодувати завдану шкоду в будь-якій сумі, приводить суд до висновку щодо відсутності у обвинуваченого щирого каяття. 
		 
		Повідомлення обвинуваченим лише в останньому слові про розкаяння та вибачення перед потерпілою по своїй суті є формальними, з метою створити підстави для пом?якшення кримінальної відповідальності, а саме застосування до нього ст. 75 КК України. 
		 
		Також, суд при призначенні покарання враховує сімейний стан обвинуваченого ОСОБА_3 та його характеристику за місцем проживання, який є вдівцем, проживає разом з сином ОСОБА_11 та онуком ОСОБА_12 . За час проживання зарекомендував себе виключно з позитивної сторони, як добропорядна, ввічлива і неконфліктна людина, з сусідами підтримує дружні відносини, приймає участь у житті будинку, поважає оточуючих, в конфліктних ситуаціях ніколи помічений не був, шкідливих звичок немає, завжди готовий прийти на допомогу. Крім того, згідно виписки із медичної карти амбулаторного стаціонарного хворого №2421 від 09.04.2024 року, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено діагноз остеартрит правового кульшового суглоба. Коксартроз правобічний IV ст. з літичною диструкцією суглобових поверхонь. 
		 
		Суд також враховує стан здоров?я обвинуваченого, якому, згідно висновку спеціаліста (невролога) №6123 від 20.06.2024 року, встановлено діагноз ДЕ ІІІ ст., ІТ ПМК за і/т в басейн ЛЗМА (мосту ліворуч) з бітемпоральною геміанопсією обох очей, л/в дистанцією ознаками лакунарної хвороби мозку, кістозною енцифаломалацією потиличної частки ліворуч, полісинуситу церебральної атрофії, вираженим церебро-астенічним синдромом. 
		 
		Крім того, згідно інформації УПП в Полтавській області ДПП, відповідно до наявних інформаційно-пошукових баз даних, ОСОБА_3 притягався до адміністративної відповідальності:
		1)21.12.2019 постановою серії ЕАК №1886642 за ч. 2 ст. 122 КУпАП до штрафу в сумі 425 грн. (сплачено);
		2) 30.11.2023 постановою серії ЕНА №1045163 за ч. 2 ст. 122 КУпАП до штрафу в сумі 510 грн. (сплачено);
		3) 02.12.2023 постанова серії ЕНА №1045163 за ч. 2 ст. 122 КУпАП до штрафу в сумі штраф 510 грн. (сплачено).
		4) 27.06.2024 Ленінським районним судом м. Полтава за ст. 124 КУпАП до штрафу в сумі 850 грн. (сплачено). 
		 
		Відповідно до вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 25.07.2022 року ОСОБА_3 було засуджено за ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 70 КК України до штрафу в сумі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. Відповідно до ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 26.11.2024 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України, у зв?язку із примиренням винного з потерпілим, а кримінальне провадження закрито. Вказаною ухвалою встановлено, що штраф в сумі 1700 грн., призначений вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 25.07.2022 року, ОСОБА_3 сплатив 05.08.2022 року. 
		 
		Таким чином, ОСОБА_3 вважається таким, що раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався. 
		 
		На обліку у лікарів психіатра та нарколога обвинувачений не перебуває.
		 
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
		 
		На підставі вищевикладеного, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпеку скоєного ним діяння та його обставини, а саме, що вказане кримінальне правопорушення належить до суспільно небезпечних злочинів у сфері безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, хоча і вчинено із необережності, проте в світлу пору доби, в умовах достатньої видимості, на прямій асфальтній дорозі, з сухим та чистим покриттям, де були встановлені дорожні знаки, наявна дорожня розмітка, останній, керуючи транспортним засобом та, перетинаючи проїзну частину вул. Соборності по нерегульованому пішохідному переходу, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на потерпілу. При цьому ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди, а саме уникнути зіткнення, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому виконати вимоги п. 18.1 ПДР України, які він грубо порушив. Порушення ОСОБА_3 саме вказаних вимог ПДР України знаходяться в прямому причинному зв?язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням тяжких наслідків у виді заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, тоді як відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя, здоров?я та безпека належать до найвищих соціальних цінностей.
		 
		Тому, незважаючи на ті обставини, що обвинувачений є раніше не судимою особою, повністю визнав свою провину, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, наявний стан його здоров?я та сімейний стан, позитивну характеристику за місцем проживання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд враховує й інші вищевикладені обставини.
		 
		Крім того, суд зважає на думку прокурора, який просив призначити покарання лише пов?язане з ізоляцією від суспільства, думку потерпілої та її представника, які висловили принципову позицію щодо призначення обвинуваченому суворого покарання, пов?язаного з реальним позбавленням волі, а також посткримінальну поведінку обвинуваченого, яка є вкрай негативною, оскільки після ДТП останній жодного разу не відвідав потерпілу в лікарні, не зателефонував, не висловив співчуття та слова підтримки, не висловив осуду своєї поведінки, до сьогоднішнього дня не відшкодував будь-якої суми завданої шкоди, що розцінюється судом як відсутність бажання залагодити провину та стати на шлях виправлення.
		 
		Також враховує наявні даних щодо неодноразового притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності протягом 2023-2024 роках за порушення ПДР України, а отже, про свідому та стійку поведінку, направлену на порушення ПДР України протягом незначного проміжку часу, що свідчить про те, що обвинувачений, допускаючи таку поведінку, висновків не робив, продовжував порушувати ПДР України, що призвело до вчинення останнім тяжкого кримінального правопорушення в сфері безпеки руху та експлуатації транспорту та тяжких наслідків від вчиненого.
		 
		Тому, враховуючи ту обставину, що особі повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, суд прийшов до висновку, про неможливість застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України, на чому наполягала сторона захисту, адже саме по собі відсутність судимостей, визнання провини, надання суду правдивих показів, позитивна характеристика та наявність на утриманні непрацездатного сина не є безумовними підставами для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, а тому, в даному випадку, суд вважає, що для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, яке він повинен відбувати реально, із застосуванням додаткового покарання у виді позбавленням права керування транспортними засобами.
		 
		За глибоким переконанням суду саме така міра покарання буде законною, обґрунтованою, справедливою, пропорційною і співрозмірною із ступенем тяжкості, характером, обставинами та наслідками вчиненого кримінального правопорушення, відповідати особі обвинуваченого та меті покарання, а також буде розумним балансом між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав і свобод особи.
		 
		VІІ. ВИРІШЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПОЗОВІВ
		 
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до ПАТ «НАСК «ОРАНТА», ОСОБА_3 та ОСОБА_9 про відшкодування шкоди та витрат на правову допомогу. 
		 
		В рамках даного кримінального провадження потерпілою ОСОБА_8 заявлено цивільний позов, а 11.02.2025 року подано уточнений цивільний позов про стягнення з відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на її користь матеріальної шкоди в розмірі 17 314,36 грн., моральної шкоди в розмірі 865,72 грн., а всього 18180,08 грн., а з обвинуваченого ОСОБА_3 та власника транспортного засобу ОСОБА_9 в солідарному порядку на її користь 500000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу в розмірі 20000 грн. 
		Позов обґрунтовано тим, що, з урахуванням вимог ст.ст. 317, 319, 321, 999, 1166, 1187 ЦК України, а також вимог ст. ст. 3, 21, п.п.22.1 ст. 22, 23, 26-1 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вона має право на відшкодування завданої їй шкоди. Крім того, відповідно до п.п.22.1 ст. 22, ст.ст. 23, 26-1 відповідного Закону, обставин даного кримінального провадження, вважає, що у спорі про відшкодування шкоди, завданої особі джерелом підвищено небезпеки, право потерпілої особи на відшкодування завданих збитків реалізовується нею на власний розсуд, шляхом пред?явлення цивільного позову безпосередньо до винної особи, власника транспортного засобу та до страхової компанії, цивільно-правову відповідальність в якій застраховано завдавачем такої шкоди. Отже, з відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на її користь просить стягнути майнову шкоду в сумі 17 314,36 грн. та немайнову (моральну) шкоду в сумі 865,72 грн. - 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров?ю.
		Окрім цього, їй спричинена моральна шкода, яка полягає у глибоких фізичних, душевних стражданнях та моральних переживаннях, яких вона зазнала внаслідок ДТП. Вказані страждання спричинили негативні зміни у її житті: негативні переживання, насторогу, тривогу, емоційні та тілесні реакції; важкість виконання повсякденних обов?язків, переживання фізичних незручностей, тимчасову відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційну напругу, нервозність, дратівливість, реакції замикання; побоювання щодо майбутнього стану здоров?я. Внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_3 нею понесені значні моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, неможливості здійснення раніше запланованої поїздки до Австрії, що повинна була відбутись 16.07.2024 року, яку вона могла б реалізувати за умови відсутності події ДТП та спричинених нею наслідків. Глибину психологічних страждань посилила поведінка обвинуваченого, який жодним чином не виявив бажання вирішити питання щодо відшкодування заподіяної шкоди, зайнявши позицію відстороненості щодо своєї причетності до скоєного. Власник транспортного засобу ОСОБА_13 також зайняв позицію щодо своєї непричетності до скоєної ДТП водієм ОСОБА_3 , намагається переконати суд, що між ними відсутні трудові відносини, перекладає всю вину на водія, який, незважаючи на раніше неодноразово скоєні правопорушення на транспорті, не маючи відповідних дозволів на керування Т3, виконував незаконне перевезення пасажирів автобусом РУТА 23, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Така поведінка відповідача ОСОБА_14 свідчить про намагання уникнути відповідальності, як власника ТЗ, за кермом якого перебував ОСОБА_3 , під час скоєння ДТП. Враховуючи принципи розумності та справедливості, розмір немайнової (моральної) шкоди вона оцінює в 500 000 грн., а тому просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_14 вказану суму немайнової (моральної) шкоди. 
		Також вона вимушена була понести витрати, пов?язані з розглядом кримінального провадження. Попередній розрахунок суми судових витрат, які вона понесла у зв?язку з розглядом кримінального провадження складається із витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 20 000,00 грн., яку просить також стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_9 .
		Від ПАТ «НАСК «ОРАНТА» надійшов відзив на позову заяву, відповідно до якого ПАТ «НАСК «ОРАНТА» частково визнає позовні вимоги потерпілої ОСОБА_8 в сумі 15 078,00 грн. Так, за висновком лікаря-експерта Департаменту організації медичного сервісу ПАТ «НАСК «ОРАНТА» від 17.12.2024 року про розмір збитку, з наданих чеків на загальну суму 18124,17 грн., підлягають страховому відшкодуванню обґрунтовані витрати, необхідність здійснення яких документально підтверджено, відповідним медичним закладом, на загальну суму 14360,00 грн. Не підлягають страховому відшкодуванню витрати на загальну суму 3764,17 грн. з підстав, наведених вище. Також до страхового відшкодування, згідно положень ст. 26-1 відповідного Закону, підлягає сума 718 грн.  відшкодування моральної шкоди (5% страхової виплати за шкоду заподіяну здоров?ю). Таким чином, загальна сума страхового відшкодування становить 15078,00 грн. 
		В подальшому, від потерпілої ОСОБА_8 та представника ПАТ «НАСК «ОРАНТА» - ОСОБА_6 надійшла заява про затвердження мирової угоди, відповідно до якої між ПАТ НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_8 укладено мирову угоду, відповідно до якої сторони дійшли домовленості про те, що сума страхового відшкодування, яку має сплатити ПАТ «НАСК «ОРАНТА» ОСОБА_8 складає загальну суму: 15 078,00 грн., з яких: 14 360,00 грн. - відшкодування витрат, понесених ОСОБА_8 на лікування, що складає суму страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров?ю та 718,00 грн. - відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров?я, що складає 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров?ю. Сторони дійшли згоди, що протягом 15 днів після визнання даної Мирової угоди та набрання судовим рішенням законної сили ПАТ «НАСК «ОРАНТА» зобов?язується сплатити на користь ОСОБА_8 вказану суму. 
		Від власника транспортного засобу ОСОБА_9 також надійшов відзив на позову заяву, відповідно до якого він заперечує проти заявленого цивільного позову, оскільки його вимоги стосуються відшкодування шкоди, заподіяної здоров?ю потерпілої, внаслідок ДТП, яка мала місце 13.07.2024 року з вини водія транспортного засобу обвинуваченого ОСОБА_3 , який на час вчинення ДТП керував ним, а отже на законних підставах був його володільцем. Транспортний засіб «РУТА 23», д.н.з. НОМЕР_3 дійсно зареєстрований на праві власності за ним, однак був переданий для експлуатації ОСОБА_3 , який мав посвідчення водія, разом зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та полісом обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ще до скоєння ДТП. Зазначає, що його діями чи бездіяльністю не було завдано шкоди здоров?ю потерпілої, що виключає підстави для пред?явлення до нього вимог про стягнення моральної шкоди та витрат на правничу допомогу у солідарному порядку. 
		Відповідно до ст.3Конституції України особа, її життя та здоров`я, честь та гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		 
		З вимог ч.2 ст. 127 КПК України вбачається, що шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		 
		Згідно вимог ч.1 статті128 КПКособа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		 
		Відповідно до вимог ч.5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		 
		Таким чином, у ході вирішення цивільного позову суд зобов?язаний об?єктивно дослідити обставини кримінального провадження, встановити учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, з?ясувати розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.
		З вимог ч.1 ст. 129 КПК України вбачається, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		 
		Суд вирішує цивільний позов ОСОБА_8 в межах заявлених нею уточнених позовних вимог.
		 
		Так, відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. 
		 
		Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		 
		З вимог ч.1 ст. 1168 ЦК України вбачається, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
		 
		Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		 
		Відповідно до ч.5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		 
		При цьому,положення ч.5ст.1187ЦК України,які такожвідображені вп.7постанови ПленумуВищого спеціалізованогосуду Україниз розглядуцивільних ікримінальних справ№ 4,вказують надва моменти,що можутьвиключити відповідальність особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки: непереборну силу або умисел потерпілого.
		 
		Отже, з огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов?язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК). 
		 
		Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. 
		Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.
		 
		Відповідно до п. п. 4, 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 р., обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий низану е лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
		 
		Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов?язана відшкодувати шкоду.
		 
		Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №461/8496/15.
		 
		Для вирішення питання про притягнення тієї чи іншої особи до відповідальності за вказаною вище статтею необхідно визначити дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну). Юридична ознака означає, що володільцем визнається тільки та особа, яка володіє об`єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, на відповідній правовій підставі: право власності, інше речове право, договір оренди, доручення, підряду тощо. Матеріальна ж або фактична ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечних об?єктів.
		 
		Як установлено судом, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , транспортний засіб «РУТА 23», реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_9 , який фактично його не експлуатував. 
		 
		Саме обвинувачений ОСОБА_3 13.07.2024 року о 14 годині 39 хвилин по вул. Соборності у напрямку від вулиці Театральна до вулиці Дмитра Коряки в м. Полтава керував транспортним засобом «РУТА 23», реєстраційний номер НОМЕР_1 та вчинив порушення правил дорожнього руху, внаслідок чого сталась ДТП та потерпіла ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження. 
		 
		При цьому потерпілою стороною не доведено і судом під час розгляду кримінального провадження не встановлено, що ОСОБА_9 здійснював діяльність пов?язану з наданням послуг у сфері пасажирських перевезень, що ОСОБА_3 був працівником ОСОБА_9 та виконував трудові обов?язки водія транспортного засобу «РУТА 23», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Фізичною особою підприємцем ОСОБА_9 не зареєстрований, підприємницьку діяльність не здійснює, відповідної категорії на право керування вказаним транспортним засобом не має, доказів цього матеріали кримінального провадження не містять.
		 
		З показів ОСОБА_9 вбачається, що він лише попросив ОСОБА_3 , який має відповідну категорію керування вказаним транспортним засобом, забрати автобус із зупинки Фурманова в м.Полтава, де той ремонтувався, та перегнати на місце стоянки до Автовокзалу в м. Полтава. Його самого в той день в місті не було, він попросив ОСОБА_3 про послугу по телефону. Ключі знаходились в автобусі, технічний паспорт та інші документи в бардачку. Через деякий час зателефонував ОСОБА_3 і повідомив, що сталась ДТП. Транспортний засіб за призначенням ніколи не використовувався, пасажирів ніколи на ньому не перевозили. 
		 
		Відповідно до положень частини третьої статті 10 та частин першої та четвертої статті 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду кримінального провадження, кожна сторона зобов?язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
		 
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Таким чином, доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 керував транспортним засобом, у зв?язку з виконанням своїх трудових (службових) обов?язків, покладених на нього власником транспортного засобу ОСОБА_9 , не надано, а тому відсутні підстави для застосування ч.1 ст. 1172 ЦК України. 
		 
		Транспортний засіб «РУТА 23», д.н.з. НОМЕР_3 був переданий для експлуатації ОСОБА_3 , який мав посвідчення водія, разом зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та полісом обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів до скоєння ДТП. Саме ОСОБА_3 на законних підставах керував відповідним транспортним засобом, порушив ПДР України, внаслідок чого сталась ДТП і була завдана шкода потерпілій ОСОБА_8 . Саме між неправомірними діями ОСОБА_3 і спричиненою ОСОБА_8 шкодою наявний безпосередній причинний зв?язок. 
		 
		Підстав для застосування ч.5 ст. 1187 ЦК України судом не встановлено. 
		 
		На підставі викладеного, обов?язок відшкодувати спричинену моральну шкоду потерпілій ОСОБА_8 , а також відшкодувати витрати на правову допомогу, яку понесла потерпіла, у зв?язку із розглядом кримінального провадження, повинен саме обвинувачений ОСОБА_3 . 
		 
		На власника транспортного засобу ОСОБА_9 , в даному випадку, такий обов`язок покладений бути не може. 
		 
		Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, з подальшими змінами, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала особа, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		 
		У постанові ОП КЦС ВС від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. В деяких випадках в законодавстві визначено мінімальний розмір моральної шкоди. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).
		 
		Суд вважає, що діями обвинуваченого ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_8 дійсно були спричинені глибокі моральні та душевні страждання, яких вона зазнала внаслідок ДТП, остання отримала тяжкі тілесні ушкодження. Вказані страждання спричинили негативні зміни у її житті: негативні переживання, насторогу, тривогу, фізичний та емоційний біль. Потерпіла перенесла декілька оперативних втручань, тривалий час провела в лікарні, пізніше проходила складну реабілітацію. Протягом значного часу не могла виконувати повсякденні обов?язки, переживала щодо фізичних незручностей, відірваності від активного соціального життя. Мала знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, нервозність, дратівливість, побоювання щодо майбутнього стану здоров?я. Внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_3 нею понесені значні моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх професійних звичок і бажань. Через ДТП стало неможливим здійснення раніше запланованої поїздки до Австрії, що повинна була відбутись 16.07.2024 року. Згідно наданого консультативного висновку спеціаліста від 12.09.2024 року отримані у ОСОБА_8 ЕНМГ дані можуть відповідати невропатії серединного та ліктьового нерву зліва аксонального характеру зі зниженою скоротливою здатністю м?язів тенара та гіпотенара. Відповідно до мільтиспіральної КТ №82 від 04.01.2025 року, у ОСОБА_8 наявні ознаки вузла правої легені, множинні переломи ребер справа, вузлики правої молочної залози. Вказані медичні документи підтверджують, що фізичний стан потерпілої до сих пір не відновився.
		 
		Отже, враховуючи правила глави 9 КПК України, положення статей 16, 23, 1167, 1168, 1187 ЦК України, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та його наслідків, ступеню провини особи, яка завдала моральної шкоди, обсягу фізичних та душевних страждань, яких зазнала потерпіла, глибину емоційних переживань через завданий фізичний та психологічний біль, інші обставини, що мають істотне значення, зокрема тривалість страждань, істотність вимушених змін у способі життя потерпілої, суд приходить до висновку про повне задоволення заявленого цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000 грн.
		 
		Суд вважає, що саме такий розмір моральної шкоди буде не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої ОСОБА_8 і не призведе до її безпідставного збагачення.
		 
		Також, з ОСОБА_3 , з урахуванням вимог ч.1 ст. 82 ЦПК України, яка передбачає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, враховуючи повне визнання обвинуваченим заявленого розміру витрат на правову допомогу відсутності сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, вважає можливим задовольнити позов в цій частині повністю та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 витрати на правову допомогу, у зв?язку із розглядом кримінального провадження, в розмірі 20000 грн. Обвинувачений згодний відшкодовувати вказану суму. 
		 
		В задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу слід відмовити з підстав викладених вище.
		 
		Заява про затвердження мирової угоди.
		 
		Згідно вимог ст. 999 ЦК України, Законом може бути встановлений обов?язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров?я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов?язкове страхування). До відносин, що випливають із обов?язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
		 
		01.01.2025 року набрав чинності Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024. 
		 
		З вимог ст. 5 ЦК України вбачається, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом?якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
		 
		Оскільки правовідносини страхування цивільно-правової відповідальності щодо зобов`язання у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату виникли 13.07.2024 року (настання страхового випадку) то в даному випадку слід застосувати норми Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року. 
		 
		Відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону).
		 
		Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону).
		 
		05.07.2024 року між ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (далі - Сраховик) та фізичною особою - ОСОБА_13 (далі - Страхувальник) укладено договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Договір страхування), посвідчений страховим полісом №AT/S682245.
		 
		Вказаний Договір страхування укладений на умовах, встановлених Законом України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2014 року (далі - Закон України №1961-IV).
		 
		Забезпеченим транспортним засобом за цим страховим полісом визначено транспортний засіб транспортний засіб «Рута 23», д.н.з. НОМЕР_1 (далі - забезпечений транспортний засіб).
		 
		Строк дії полісу - з 05 липня 2024 року до 04 січня 2025 року.
		 
		Страхова сума (ліміт відповідальності страховика на одного потерпілого) за цим полісом визначена: 
		-    за шкоду, заподіяну життю і здоров?ю - 320 000,00 грн.; 
		-    за шкоду, заподіяну майну - 160 000,00 грн.;
		- за умови франшизи - 0,00 грн.
		 
		За договором страхування на страховика, який хоч і не є завдавачем шкоди, покладено обов?язок відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров?ю та/або майну потерпілих осіб у випадку внаслідок настання страхового випадку, передбаченого умовами страхування. 
		 
		Відповідно до ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		 
		З вимог ст. 23 Закону вбачається, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: - шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; - шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; - шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; - моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; - шкода, пов`язана із смертю потерпілого.
		 
		Статтею 24 Закону визначено, що у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
		 
		Згідно ст. 26-1 Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.
		 
		14 березня 2025 року між ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_8 укладено Мирову угоду, за умовами якої сторони дійшли домовленості про те, що сума страхового відшкодування, яку має сплатити ПАТ «НАСК «ОРАНТА» ОСОБА_8 складає загальну суму: 15 078,00 грн., з яких: 14 360,00 грн. - відшкодування витрат, понесених на момент розгляду справи ОСОБА_8 на лікування, що складає суму страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров?ю та 718,00 грн. - відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров?я, що складає 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров?ю. Сторони дійшли згоди, що протягом 15 днів після визнання даної Мирової угоди та набрання судовим рішенням законної сили ПАТ «НАСК «ОРАНТА» зобов?язується сплатити на користь ОСОБА_8 вказану суму.
		 
		Сторони підтверджують, що всі існуючі зобов?язання на даний час за страховим полісом № AT/5682245 з моменту підписання даної Мирової угоди Сторонами, визнання її судом та одержання ОСОБА_8 від ПАТ «НАСК «ОРАНТА» грошової суми, зазначеної у пункті 2 цієї Мирової угоди у розмірі та в строк, визначених цією Мировою угодою, будуть вважатися такими, що виконанні у повному обсязі. Відповідно до вимог ч.3 ст. 207 ЦПК України Сторонам роз?яснено судом та зрозумілі наслідки ухвалення судового рішення у зв?язку із укладенням Сторонами мирової угоди, передбачені положенням ч.1 ст. 255, ч.2 ст. 256 ЦПК України. Дана Мирова угода вступає в силу з моменту її визнання судом та діє до її остаточного виконання Сторонами. У разі несплати ПАТ «НАСК «ОРАНТА» грошової суми, визначеної у пункті 2 цієї Мирової угоди, у розмірі та в строк, визначених судом про затвердження цієї Мирової угоди ОСОБА_8 має право направити судове рішення до державної виконавчої служби або приватного виконавця для примусового виконання шляхом стягнення з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» несплаченої грошової суми у розмірі, визначеному пунктом 2 цієї Мирової угоди.
		 
		Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
		Згідно з ч.2 ст. 207 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. 
		Як вбачається з вимог з ч.3 ст. 207 ЦПК України до ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.
		Частиною 4 ст. 207 ЦПК України передбачено, що укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
		 
		Суд, вивчивши мирову угоду, укладену між ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_8 , зазначає, що остання повністю відповідає вимогам ст. 207 ЦПК України, судом не встановлено обставин, передбачених ч.5 ст. 207 ЦПК України, які б стали підставою для відмови у затверджені мирової угоди.
		 
		На підставі вищевикладеного, суд вважає необхідним затвердити мирову угоду між потерпілою ОСОБА_8 та цивільним відповідачем ПАТ «НАСК «ОРАНТА». Сторонам роз`яснено наслідки закриття провадження в цій частині і затвердження мирової угоди.
		Цивільний позов прокурора Полтавської окружної прокуратури, в інтересах Національної служби здоров?я України, до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої.
		Також, з урахуванням вимог ч.1 ст. 82 ЦПК України, яка передбачає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, враховуючи повне визнання обвинуваченим заявленого розміру витрат на лікування, відсутності сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, вважає можливим повністю задовольнити цивільний позов прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, в інтересах Національної служби здоров?я України, до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_8 в сумі 36 609,43 грн. Обвинувачений згоден на відшкодування вказаних витрат. 
		 
		VІ. МОТИВИ ІНШИХ РІШЕНЬ СУДУ
		 
		Відносно ОСОБА_3 по кримінальному провадженню запобіжний захід не обирався. Підстав для його обрання суд не вбачає. 
		 
		Також, у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України, з обвинуваченого підлягають стягненню витрати на проведення судової експертизи в розмірі 1 514, 56 грн. у відповідності до наданої довідки.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 26.07.2024 року, з урахуванням вимог ст. 174 КПК України, підлягає скасуванню. 
		 
		Питання відносно речових доказів слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
		 
		Керуючись ст. ст.349, 373,374 КПК України,
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
		 
		Призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді 3 /трьох/ років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 /три/ роки.
		 
		Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання по виконанню вказаного вироку.
		 
		Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався. 
		 
		Цивільний позов прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, в інтересах Національної служби здоров?я України, до ОСОБА_3 про стягнення витрат на лікування потерпілої ОСОБА_8  задовольнити повністю. 
		 
		Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Шахтьорський, Анадирського району, Магаданської області, рф, РНОКПП  НОМЕР_5 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави, в особі Національної служби здоров?я України, витратити на лікування потерпілої ОСОБА_8 в сумі 36609 /тридцять шість тисяч шістсот дев?ять/ гривень 43 копійки (одержувач  ГУК у м. Києві/Шевченківський р-н/24060300, номер рахунку (IBAN) UA978999980313080115000026011, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37993783, найменування коду класифікації доходів бюджету: 24060300, відшкодування витрат закладу охорони здоров?я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення. 
		 
		Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3 , ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу  задовольнити частково. 
		 
		Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Шахтьорський, Анадирського району, Магаданської області, рф, РНОКПП  НОМЕР_5 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП  НОМЕР_6 , моральну шкоду, спричинену кримінальним правопорушенням (злочином), у розмірі 500000 (п?ятсот тисяч) гривень 00 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок, а всього 520000 (п?ятсот двадцять тисяч) гривень 00 копійок. 
		 
		У задоволенніпозовних вимог  ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу  відмовити повністю. 
		 
		Затвердити мирову угоду, укладену 14 березня 2025 року між ПАТ «НАСК «ОРАНТА», в особі представника ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .
		 
		Стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (02081, м.Київ, вул. Здолбунівська, 7Д, код ЄДРПОУ 00034186) на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 , суму страхового відшкодування витрат, понесених на лікування, що складається з суми страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров?ю в розмірі 14360 (чотирнадцять тисяч триста шістдесят) гривень 00 копійок та суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 718 (сімсот вісімнадцять) гривень 00 копійок, а всього загальну суму 15 078,00 (п?ятнадцять тисяч сімдесят вісім) гривень 00 копійок. 
		 
		Провадження у справі за позовом ОСОБА_8 до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про стягнення матеріальної (майнової) та моральної (немайнової) шкоди - закрити.
		 
		Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Шахтьорський, Анадирського району, Магаданської області, рф, РНОКПП  НОМЕР_5 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави, витрати за проведення експертизи в розмірі 1 514 (одна тисяча п?ятсот чотирнадцять) гривень 56 копійок.
		 
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 26.07.2024 року, на транспортний засіб РУТА 23, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7  скасувати.
		 
		Речові докази по кримінальному провадженню:
		-    транспортний засіб РУТА 23, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , який, згідно постанови про визнання речовим доказом від 14.07.2024 року, визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні №12024170420001188 - повернути законному власнику ОСОБА_9 .
		 
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з моменту його проголошення.
		Обмеження щодо оскарження вироку встановлені в ч.3 ст. 349 КПК України.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, його захиснику, потерпілим, їхньому представнику та прокурору.
		Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні. 
		 
		 
		 
		Суддя Шевченківського районного суду 
		міста Полтави:  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...