Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/758/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: 14.05.2025. Зареєстровано: 14.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2025.
Дата набрання законної сили: 14.05.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 травня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  916/758/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
		 
		за участю секретаря судового засідання:  Натаріної О.О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАВІОН К" 
		 
		на рішення Господарського суду Одеської області
		(суддя - Невінгловська Ю.М.)
		від 09.09.2024
		та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
		(головуючий суддя - Богатир К.В., судді: Поліщук Л.В., Таран С.В.)
		від 20.02.2025
		 
		у справі № 916/758/24
		 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАВІОН К" 
		до російської федерації в особі Міністерства оборони російської федерації 
		про відшкодування збитків в розмірі 1   100   233,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.10.2023 складає 40   090 841,00 грн, 
		 
		за участю представників учасників справи:
		позивача - Єнокян К.Л.
		відповідача - не з`явилися
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог
		 
		1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАВІОН К" (далі - ТОВ "ТЕТРАВІОН К") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою  до відповідача - Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації, у якій, з урахуванням подання уточненої позовної заяви, просить суд стягнути із відповідача збитки в розмірі 1   100   233,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.10.2023 складає 40 090 841,00 грн та складається із 825   495 доларів США реальних збитків, 109 639 доларів США упущеної вигоди.
		 
		1.2. Обґрунтовуючи звернення із позовом до суду Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАВІОН К" посилається на те, що саме внаслідок військової агресії відповідача по відношенню до України та вторгненню військ Російської Федерації на територію України, вибуло з власності майно позивача і відповідно спричинена майнова шкода.
		 
		2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.09.2024 у задоволенні позову відмовлено.
		 
		2.2. Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що разом із позовною заявою, а також під час розгляду справи, позивачем не було надано суду документа, який би підтверджував факт завдання йому збитків у заявленому ним до стягнення, або в будь-якому іншому розмірі. Тому доводи позивача стосовно завдання йому матеріальної шкоди внаслідок військового вторгнення збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації на території України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, та є передчасними, з огляду на те, що на території, на якій знаходяться товарно-матеріальні цінності, не проведено заходів із розмінування цих територій.
		 
		2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2024 у справі №916/758/24 залишено без змін.
		 
		2.4. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову з тих самих мотивів, що і суд першої інстанції.
		 
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		 
		3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 09.09.2024 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 у справі №916/758/24, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАВІОН К" звернулось з касаційною скаргою, якою просить скасувати оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		 
		3.2. Підставами касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАВІОН К" визначило пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		3.3. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		3.4. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАВІОН К" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, статті 41 Конституції України. 
		 
		При цьому посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2026 у справі №800/301/16 (щодо застосування статті 55 Конституції України); від 12.03.2019 у справі №920/715/17.
		 
		Також вважає, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, оскільки не забезпечено повного, всебічного та об`єктивного дослідження доказів.
		 
		4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій 
		 
		Між ТОВ "ТЕТРАВІОН К" (покупець) та ТОВ "СІТІ ТЕК" (продавець) 03.06.2015 укладено договір купівлі-продажу товарів № К15603 (далі - договір № К15603).
		 
		Відповідно до пункту 1.1 договору № К15603 продавець в порядку та на умовах, передбачених цим договором, зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти хімічну сировину, визначену сторонами у додатках до цього договору, та сплатити за такий товар грошову суму, що визначається статтею 3 договору.
		 
		Як вбачається із копій видаткових накладних, що наявні в матеріалах справи, та які укладені між ТОВ "ТЕТРАВІОН К" та ТОВ "СІТІ ТЕК" в рамках договору № К15603 від 03.06.2015, адресою доставки товару визначено місто Херсон, вулиця Карантинний острів, 1.
		 
		З метою належного зберігання зазначених товарно-матеріальних цінностей, придбаних за договором № К15603, 28.02.2019 позивач (як замовник) уклав з ТОВ "СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП" (як виконавець) договір на обробку вантажу № 29-28022019 (далі - договір № 29-28022019).
		 
		Відповідно до умов даного договору № 29-28022019, виконавець надає замовнику послуги з транспортної обробки та зберігання вантажів, які надходять на територію виконавця.
		 
		Обробка та зберігання товару здійснюється за адресою: м. Херсон, вул. Карантинний острів 1.
		 
		У якості підтвердження отримання товару та розміщення його на складі у відповідних розмірах, позивачем до суду надано копії приймальних актів, на яких містяться підписи уповноважених осіб позивача та ТОВ "СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП", та відбитки печаток юридичних осіб. 
		 
		Із приймального акта № 19 встановлено, що 29.02.2020 уповноважена особа ТОВ "СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП" прийняла на зберігання товар ТОВ "ТЕТРАВІОН К" загальною масою 2   947,08 т (нетто).
		 
		Із приймального акта № 23 вбачається, що 27.10.2020 уповноважена особа ТОВ "СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП" прийняла на зберігання товар ТОВ "ТЕТРАВІОН К"  загальною масою 2   199,15 т (нетто).
		 
		Із приймального акта № 25 вбачається, що 27.11.2020 уповноважена особа ТОВ "СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП" прийняла на зберігання товар ТОВ "ТЕТРАВІОН К" загальною масою 2   949,875 т (нетто).
		 
		Із приймального акта № 1 вбачається, що 31.01.2021 уповноважена особа ТОВ "СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП" прийняла на зберігання товар ТОВ "ТЕТРАВІОН К" загальною масою 2   061,5 т (нетто).
		 
		Із приймального акта № 3 вбачається, що 15.07.2021 уповноважена особа ТОВ "СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП" прийняла на зберігання товар ТОВ "ТЕТРАВІОН К" загальною масою 2   214,2 т (нетто).
		 
		Із приймального акта № 4 вбачається, що 16.07.2021 уповноважена особа ТОВ "СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП" прийняла на зберігання товар ТОВ "ТЕТРАВІОН К" загальною масою 2   926,0 т (нетто).
		 
		Із приймального акта № 6 вбачається, що 11.08.2021 уповноважена особа ТОВ "СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП" прийняла на зберігання товар ТОВ "ТЕТРАВІОН К" загальною масою 3   053,9 т (нетто).
		 
		Із приймального акта № 6а вбачається, що 11.08.2021 уповноважена особа ТОВ "СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП" прийняла на зберігання товар ТОВ "ТЕТРАВІОН К"  загальною масою 49,47 т (нетто).
		 
		Із приймального акта № 7 вбачається, що 18.10.2021 уповноважена особа ТОВ "СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП" прийняла на зберігання товар ТОВ "ТЕТРАВІОН К" загальною масою 2   946,35 т (нетто).
		 
		Із приймального акта № 8 вбачається, що 09.11.2021 уповноважена особа ТОВ "СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП" прийняла на зберігання товар ТОВ "ТЕТРАВІОН К" загальною масою 2   033,23 т (нетто).
		 
		Із приймального акта № 9 вбачається, що 22.11.2021 уповноважена особа ТОВ "СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП" прийняла на зберігання товар ТОВ "ТЕТРАВІОН К" загальною масою 2   303,3 т (нетто).
		 
		Таким чином, впродовж 2020 - 2021 років позивачем всього було поставлено на зберігання ТОВ "СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП" своїх товарно-матеріальних цінностей вагою 25 683,06 т.
		 
		Листом № б/н від 10.05.2024 ТОВ "СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП"  повідомило позивача, про виконання своїх договірних обов`язків, попри військову агресію Російської Федерації проти України. Та попередило про те, що в подальшому може виникнути ситуація, коли підприємство не матиме змоги повністю або частково виконувати свої обов`язки за договором №   29-28022019 з обробки вантажу від 28.02.2019. Також поінформувало позивача про високий ризик вилучення окупаційними військами РФ вантажу, а саме мармурової крихти, та з метою запобігання цьому запропонувало вивезти товар з території підприємства, в іншому випадку ТОВ "СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП" не нестиме відповідальності за подальшу долю майна позивача.
		 
		ТОВ "СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП" втратило можливість доступу до території складів та не може повідомити про наявність або відсутність товарно-матеріальних цінностей позивача.
		 
		Крім того, 05.03.2020 між ТОВ "ТЕТРАВІОН К" (постачальник) та ТОВ "ВЕСТХІМ УКРАЇНА" (покупець) укладено договір поставки № К200305, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець оплатити та прийняти належним чином поставлений товар (товар), асортимент, найменування і ціна якого узгоджується сторонами у рахунках-фактурах.
		 
		12.07.2023 ТОВ "ВЕСТХІМ УКРАЇНА", після попереднього звернення із листом № б/н від 26.04.2023 та вимогою щодо поставки товару № ВХ0000030 від 12.06.2023, направила позивачу претензію № б/н, в якій вимагала протягом семи днів з дня пред`явлення даної претензії, повернути на користь ТОВ "ВЕСТХІМ УКРАЇНА" суму попередньої оплати за договором № К200305 від 05.03.2020 у розмірі 1   227   240,00 грн, які були зараховані на рахунок ТОВ "ТЕТРАВІОН К" в період з 04.02.2022 по 14.02.2022 у якості передплати за товар (неорганічний продукт CALCITE), шляхом сплати вказаної суми на розрахунковий рахунок ТОВ "ВЕСТХІМ УКРАЇНА".
		 
		У відповідь на дану претензію представник ТОВ "ТЕТРАВІОН К" - адвокат Ганна Іщенко, направила ТОВ "ВЕСТХІМ УКРАЇНА" листа за № 2507/01 від 25.07.2023, в якому зазначала, що позивач погоджується повернути сплачені за товар кошти, однак вказує, що одним платежем всю суму коштів в розмірі 1 227   240,00 гривень, повернути не зможе, оскільки такий одноразовий платіж спричинить значне навантаження на фінансовий стан позивача, та надає для погодження графік повернення грошових коштів.
		 
		Документів, які б підтверджували проведення позивачем розрахунків із ТОВ "ВЕСТХІМ УКРАЇНА", матеріали справи не містять.
		 
		У зв`язку із окупацією військами Російської Федерації міста Херсон, а також подальшого мінування територій та введеної заборони на перебування громадян у прибережній зоні лінії зіткнення на території південної частини міста Херсон, позивач позбавлений можливості перевірити наявність товарно-матеріальних цінностей, що зберігалися на території складів ТОВ "СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП" за адресою м. Херсон, вул. Карантинний острів, 1.
		 
		З метою встановлення даних обставин позивач звертався до Херсонської обласної військової адміністрації, Головного Управління Національної Гвардії України, Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області.
		 
		Листом за № 66 02-3807/66 16/3 від 15.08.2023 ГУ ДСНС в Херсонській області повідомило про те, що піротехнічні розрахунки ДСНС України до виконання робіт з розмінування за адресою м. Херсон, вул. Карантинний острів, 1, не залучалися. Щодо влучання ракет по складах в Головного управління інформація відсутня. На даний час Головне управління не може підтвердити або спростувати інформацію щодо відсутності доступу до території складів через замінування та/або обстріли, які здійснюються Російською Федерацією.
		 
		Листом № 01-01-66-7485/0/23/15 від 06.09.2023 Херсонська військова адміністрація повідомила, що наказом начальника Херсонської міської військової адміністрації від 05.07.2023 №   94-н заборонено перебування громадян у прибережній зоні лінії зіткнення на території південної частини м. Херсона. Оскільки територія, на якій розташовані склади ТОВ "СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП", знаходиться у безпосередній близькості до лінії зіткнення та перебуває під постійними обстрілами, проведення будь-якого обстеження об`єктів у цій зоні є вкрай небезпечним для життя людей.
		 
		06.09.2024 представник позивача направив до Господарського суду Одеської області додаткові пояснення, в яких вказав, що станом на 30.08.2024 доступ до складу не відновлений, ТОВ "ТЕТРАВІОН К" досі позбавлене можливості на розпорядження належним йому товаром.
		 
		До даних додаткових пояснень було додано копії листа-відповіді ГУ ДСНС в Херсонській області від 06.08.2024 за № 66 02-4733/66 16/3 та копію листа-відповіді Херсонської міської військової адміністрації Херсонського районну Херсонської області від 02.08.2024 за № 01-01-15/4373.
		 
		Зі змісту вказаних листів вбачається, що станом на момент надання відповідей доступ громадян до територій, на яких розташовані склади відсутній, піротехнічними розрахунками ДСНС України не було проведено заходи з розмінування цих територій через постійний вогневий контроль зі сторони окупованої території Херсонської області.
		 
		29.08.2023 за заявою ТОВ "ТЕТРАВІОН К" уповноваженими особами Солом`янського управління поліції ГУНП у м. Києві внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12023100090002519 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 438 Кримінального кодексу України.
		 
		В даному кримінальному провадженні позивач є потерпілим, оскільки, внаслідок російської військової агресії проти України в період часу з 24.02.2022, зі складів ТОВ "СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП", що розташовані в місті Херсон, Херсонської області, вивезено мармурову крихту, щебінь, неорганічні продукти, гальну та мікотальк, що належить ТОВ "ТЕТРАВІОН К" на тимчасово окуповану територію, в наслідок чого останньому завдано матеріального збитку в особливо великих розмірах.
		 
		Постановою слідчого СВ Солом`янського УП ГУНП в м. Києві В.К. Артеменка від 30.08.2023 представника ТОВ "ТЕТРАВІОН К" - адвоката Орел І.В. залучено до кримінального провадження як представника потерпілого.
		 
		Відомості про слідчі розшукові дії, які проводилися в рамках даного кримінального провадження, а також відомості про результати досудового розслідування, в матеріалах даної справи відсутні.
		 
		На підтвердження заявленого розміру завданих позивачу збитків до суду надано Звіт про незалежну оцінку ринкової вартості реальних збитків внаслідок пошкодження, втрати та (або) знищення майна, а також упущеної вигоди (недоотриманого прибутку), заподіяних внаслідок військової агресії Російської Федерації, у двох томах від 12.10.2023.
		 
		Даний Звіт підготовлений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Нексія ДК. Оцінювальні послуги", на підставі договору № АО-26/06-23-3 від 26.06.2023, укладеного з АО "Іщенко, Світлицький та партнери".
		 
		Проведення оцінки та виготовлення звіту було здійснено оцінювачем та директором ТОВ "Нексія ДК. Оцінювальні послуги" Нагул Я.В. (свідоцтво про реєстрацію в Держ. реєстрі оцінювачів № 3300 від 22.06.2005) та оцінювачем Драмарецькою Н.О. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ЦМК № 407 від 05.07.2008).
		 
		Зі змісту даного Звіту вбачається, що з наданих позивачем матеріалів оцінювачу вдалося прийти до висновків, що внаслідок пошкодження, втрати та (або) знищення майна ТОВ "ТЕТРАВІОН К", заподіяних внаслідок військової агресії Російської Федерації, ринкова вартість складає:
		 
		реальні збитки - 825 495 доларів США (без урахування ПДВ, з округленням до цілих);
		 
		упущена вигода (недоотриманий прибуток) - 109 639 доларів США (без урахування ПДВ, з округленням до цілих).
		 
		5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
		 
		5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 
		 
		5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
		 
		5.3. Згідно з частиною першою статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі в справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову та звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
		 
		5.4. Відповідно до положень статті 5 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності від 02.12.2004 держава користується імунітетом, щодо себе та своєї власності, від юрисдикції судів іншої держави з урахуванням положень цієї Конвенції.
		 
		Згідно зі статтею 7 зазначеної Конвенції держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді у суді іншої держави по відношенню до будь-якого питання або справи, якщо вона явно висловила згоду на здійснення цим судом юрисдикції щодо такого питання або справи у силу: a) міжнародної угоди; b) письмового договору; або c) заяви у суді або письмового повідомлення у рамках конкретного розгляду.
		 
		Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 щодо судового імунітету РФ у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором Верховний Суд дійшов висновку, що РФ, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі громадянину України. Верховний Суд виходив із того, що названа країна-агресор діяла не у межах свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується у такій категорії справ своїм судовим імунітетом. 
		 
		У постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Касаційний цивільний суд Верховного Суду розширив правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17 підтримала правовий висновок, викладений у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, стосовно того, що суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, суд України має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
		 
		Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22 зазначено, що Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
		 
		Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
		 
		Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог товариства про відшкодування шкоди, мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при вирішенні цього спору є матеріальний закон України.
		 
		5.5. У справі, що переглядається, позивач звернувся до суду з позовом до Російської Федерації про відшкодування шкоди, завданої йому внаслідок збройної агресії та вчинення протиправних дій на тимчасово окупованих територіях зі сторони Російської Федерації на території України.
		 
		5.6. Судами встановлено, що 24.02.2022 о 5 ранку розпочався відкритий воєнний напад Російської Федерації, який виразився в тому, що збройними силами Російської Федерації, які діяли за наказом керівництва Російської Федерації, здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		 
		По всій території України розпочалися масові авіаудари, ракетні та артилерійські обстріли військових та цивільних об`єктів.
		 
		Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №   64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Пізніше відповідними Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженими Законами України, воєнний стан продовжувався і триває досі.
		 
		Території, на яких знаходилось майно позивача, були захоплені російськими військовими, починаючи з перших днів збройної агресії (з 24.02.2022).
		 
		Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 02.03.2022 ES-11/1 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
		 
		Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
		В преамбулі Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		 
		Отже, протиправність діяння відповідача як складового елементу правопорушення у вигляді завдання збитків, в розумінні частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, є загальновідомою обставиною, яка закріплена державою на законодавчому рівні та яка доказування не потребує.
		 
		5.7. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		 
		Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		 
		В силу частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
		 
		Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
		 
		Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		 
		Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		 
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
		 
		5.8. Згідно з частиною четвертою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		 
		Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		 
		Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
		 
		Відповідно до пункту 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
		 
		5.9. Згідно з частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		 
		Відповідно до частини першої, другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		 
		До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).
		 
		5.10. Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
		 
		Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
		 
		Водночас зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
		 
		Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
		 
		5.11. У контексті наведеного Верховний Суд зазначає, що за змістом частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		 
		Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		 
		Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		 
		Як слідує з положень статей 77, 78 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
		 
		Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		 
		Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17.
		 
		5.12. Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначав, що з 24.02.2022 по теперішній час, останній не має доступу до свого товару, який зберігався на складах ТОВ "СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП". При цьому позивач також вказував, що оскільки територія ТОВ "СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП" знаходиться у безпосередній близькості до лінії зіткнення та перебуває під постійними обстрілами, проведення будь-якого обстеження об`єктів у цій зоні є вкрай небезпечними.
		 
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. 
		 
		Згідно зазначеного наказу територію Херсонської міської територіальної громади (на території якої знаходиться склади ТОВ "СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП") в період з 01.03.2022 року по 11.11.2022, було віднесено до переліку територій України, які було тимчасово окуповано РФ. 
		 
		У період з 11.11.2022 по 01.05.2023 територію Херсонської міської територіальної громади було віднесено до територій, на яких можливі активні бойові дії.
		 
		Таким чином, за встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами, територія, на якій розташовані товарно-матеріальні цінності позивача станом на момент розгляду справи, є деокупованою, та бойові дії на ній не ведуться.
		 
		Також судами встановлено, що листи уповноважених державних органів, які були надані у відповідь на адвокатські запити представника позивача не підтверджують факту вивезення або іншим чином здійснення незаконного відчуження належного ТОВ "ТЕТРАВІОН К" товару, що станом на 24.02.2024 зберігався на складах ТОВ "СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП" в місті Херсон, та в даних листах зазначається лише про неможливість проведення перевірки наявності товару позивача, у зв`язку із тим, що територія складів знаходиться у безпосередній близькості до лінії зіткнення та перебуває під постійними обстрілами, а також про те, що в даній частині міста не було проведено, та станом на момент надання відповіді, не є можливим, проведення заходів з розмінування піротехнічними розрахунками ДСНС України.
		 
		Наявність кримінального провадження, в рамках якого позивача визнано потерпілим, також не підтверджує факту вчинення кримінального правопорушення та факту понесення матеріальної шкоди позивачем та слугує лише підтвердженням того, що обставин, які викладені в заяві про кримінальне правопорушення достатньо для того, щоб розпочати досудове розслідування та шляхом проведення процесуальних дій встановити факт вчинення кримінального правопорушення.
		 
		При цьому судами встановлено, що сам позивач визнає, що до моменту огляду складу неможливо встановити факт вивезення, втрати, знищення, належного йому майна. 
		 
		З огляду на наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що доводи позивача стосовно завдання йому матеріальної шкоди внаслідок військового вторгнення збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації на територію України, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, та є передчасними, з огляду на те, що на території, на якій знаходяться товарно-матеріальні цінності, не проведено заходів із розмінування цих територій.
		 
		З цих же підстав суди обох інстанцій відхилили посилання позивача на звіт, оскільки  звіт може бути належним доказом розміру збитків виключно у випадку встановлення факту, що належне позивачу майно було втрачено, викрадено чи знищено в наслідок агресії Російської Федерації.
		 
		Також відхилено посилання на довідку Херсонського обласного центру з гідрометеорології ДСНС України щодо рівня води в річці Дніпро у період з 06 червня по 15 червня 2023 року, оскільки вона жодним чином не дає можливості встановити обставин знищення належного позивачу майна.
		 
		При цьому, колегія суддів враховує сформовану у постанові від 15.11.2016 у справі № 800/301/16 Верховного Суду позицію, на яку посилається скаржник, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		 
		Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів обох інстанцій про відсутність у даному випадку повного складу правопорушення, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, факт завдання яких не підтверджено належними та допустимими доказами.
		 
		Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		 
		Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору, дослідили та оцінили за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України зібрані у справі докази у їх сукупності, застосувавши статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України, та з урахуванням встановлених конкретних обставин справи дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. 
		 
		Верховний Суд виходить з того, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).
		 
		У касаційній скарзі скаржник лише висловлює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга в цій частині за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та відповідно, не свідчить про наявність підстав для формування Верховним Судом висновку у цій справі.
		 
		Посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 до уваги не приймаються; у справі №920/715/17 у спорі між товариством та органами держави (Управління Нацполіції) Верховний Суд виснував, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
		 
		6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		6.2. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		6.3. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.
		 
		7. Судові витрати
		 
		7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
		 
		Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАВІОН К" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 у справі №916/758/24 - без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.
		 
		 
		Головуючий                                                                                                  В. Студенець
		 
		 
		Судді                                                                                                              С. Бакуліна
		 
		 
		                                                                                                                      О. Кібенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...