Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 938/478/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Незаконне переправлення осіб через державний кордон України.
Надіслано судом: 14.05.2025. Зареєстровано: 14.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/347/251/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025091130000043

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 938/478/25
		Провадження № 1-кп/347/251/25
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"14" травня 2025 р.                                    м.Косів
		Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
		головуючої судді             ОСОБА_1 ,
		за участю: 
		секретаря с/з                 ОСОБА_2 ,
		прокурора                 ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого             ОСОБА_4 ,
		захисника                 ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12025091130000043 від 24.03.2025 року щодо: 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , одруженого, не працевлаштованого, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, з повною загальною середньою освітою, раніше не судимого, 
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України;
		в с т а н о в и в :
		Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив незаконне переправлення осіб через державний кордон України, а саме: сприяв їх вчиненню порадами, вказівками, усуненням перешкод, вчинені щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст. 332 КК України.
		Кримінальне правопорушення вчинене за наступних обставин.
		Так, згідно Указу Президента України №64/2022  Про введення воєнного стану в Україні, воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України ''Про правовий режим воєнного стану". Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб врегульовано Законом України «Про правовий режим воєнного стану».
		Про введення в дію воєнного стану ОСОБА_4 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.
		Так, п. 6 та п. 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, заходи правового режиму воєнного стану, пов`язані із встановленням у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеженням свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів.
		У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, п. 1 Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про звальну мобілізацію», оголошено та впроваджено проведення загальної мобілізації.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15, п. 7 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (громадяни призовного віку); граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві - п. 2. ч.2 ст. 28 Закону) встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб: рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу - до 60 років.
		Згідно ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у воєнний час забороняється виїзд військовозобов`язаних, призовників та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника).
		Відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 року № 724 з наступними змінами і доповненнями) відповідно до статті 3 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" - перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
		Відповідно до пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи, зазначені у пунктах 2-1 та 2-2, а також інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Постановою Кабінету Міністрів України № 1455 від 29.12.2021 затверджено «Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан».
		Пунктом 8 вказаного Порядку встановлено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством. 
		Правовою основою криміналізації незаконного переправлення осіб через державний кордон є стаття 2 Конституції України, відповідно до якої суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		У той же час, 25.06.2024, у ОСОБА_4 , в умовах дії правового режиму воєнного стану на території України, виник злочинний умисел на організацію незаконного переправлення осіб, у тому числі, військовозобов`язаних чоловіків віком від 18 до 60 років, виїзд яких з території держави під час дії правового режиму воєнного стану обмежений) через державний кордон України поза пунктами пропуску через державний кордон та поза пунктами контролю, без документів, що дають право на виїзд з України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, усуненням перешкод, вчинені щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
		З метою реалізації свого злочинного умислу на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, діючи умисно, порушуючи суспільні відносини щодо охорони суверенітету України, цілісності й недоторканості її кордонів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_4 вступив в попередню змову з ОСОБА_6 , який діяв за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, яким були відомі маршрут руху через прикордонні села Верховинського району до лінії державного кордону України поза пунктами пропуску та інформація про місця можливої відсутності прикордонних нарядів, для незаконного переправлення осіб через державний кордон України поза пунктами пропуску через державний кордон та поза пунктами контролю, без документів, що дають право на виїзд з України за грошові кошти, здійснював керівництво такими діями, сприяв їх вчиненню порадами, вказівками та усуненням перешкод.
		З цією метою, ОСОБА_4 25.06.2024 року в обідній час (точну дату досудовим розслідуванням не встановлено), за попередньою домовленістю із ОСОБА_6 , та іншими не встановленими особами, зустрів у попередньо домовлених місцях та посадив до автомобіля марки «Fiat Ducato», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває в його користуванні двох осіб з числа громадян України, яким було відомо про тимчасові обмеження щодо виїзду чоловіків віком від 18 до 60 років з України, та які бажали незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску через державний кордон та поза пунктами контролю, без документів, що дають право на виїзд з України. Зокрема, жителя міста Чортків, Тернопільської області ОСОБА_7 та жителя міста Івано-Франківськ, Івано-Франківської області ОСОБА_8 .
		У подальшому, ОСОБА_4 25.06.2024 в післяобідній час (точну дату досудовим розслідуванням не встановлено), за попередньою домовленістю із ОСОБА_6 , та іншими не встановленими особами, привіз та висадив ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із автомобіля марки «Fiat Ducato», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває в його користуванні, в селі Буковець, Верховинського району, Івано-Франківської області, де на виконання порад, вказівок ОСОБА_4 їх зустрів ОСОБА_6 та з метою обходу прикордонного блокпосту провів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 пішки через лісовий масив до території належного йому домогосподарства, розташованого в АДРЕСА_2 , де було обговорено подальший порядок та умови незаконного переправлення через державний кордон України поза пунктами пропуску та контролю, без документів, що дають право на виїзд з України.
		По завершенні поїздки в селі Буковець, Верховинського району, Івано-Франківської області, за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, усуненням перешкод, відповідно до раніше обговореного з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 порядку проведення розрахунку за незаконний перетин державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон та поза пунктами контролю, без документів, що дають право на виїзд з України, ОСОБА_4 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_6 та іншими не встановленими особами, було одержано від ОСОБА_7 та ОСОБА_8 грошові кошти, а саме 1500 (одна тисяча п`ятсот) доларів США з кожного, тобто в загальній сумі 3000 (три тисячі) доларів США (що в перерахунку на офіційну валюту України гривню, становить 121 651,50 грн. (сто двадцять одна тисяча шістсот п`ятдесят одна гривня п`ятдесят копійок).
		28.03.2025 року під час досудового розслідування кримінального провадження між прокурором Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_10 , якому на підставі ст.ст.36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 укладена угода про визнання винуватості.
		Згідно змісту вказаної угоди про визнання винуватості, ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, та сторони погодилися на призначення останньому покарання за ч.3 ст. 332 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі двадцяти шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 442 000 гривень, з конфіскацією майна.
		Також в угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди сторонами кримінального провадження, а саме для прокурора і обвинуваченого обмеження права на оскарження вироку, для обвинуваченого відмова від здійснення прав, передбачених абз. 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, з яким сторони погодилися, а також наслідки її невиконання.
		В підготовчому судовому засіданні прокурор Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_10 підтримав угоду про визнання винуватості, розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, підтвердив в суді, що обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнав обвинувачення в повному обсязі та погодився на призначення вказаного в угоді покарання. Просив угоду про визнання винуватості затвердити, та призначити обвинуваченому ОСОБА_4 обумовлене в угоді покарання.
		Обвинувачений ОСОБА_4 заявив, що розуміє зміст наданих йому законом прав, розуміє наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості. Не заперечує проти затвердження угоди про визнання винуватості.
		При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, із запропонованим видом та мірою покарання погодився.
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_11 підтримав позицію обвинуваченого та наполягав на затвердженні вказаної угоди, оскільки жодних порушень закону під час її підписання не було, вказана угода укладена добровільно без будь-якого примусу, міра покарання відповідає тяжкості скоєного та особі обвинуваченого, наслідки її укладання та затвердження були роз`яснені всім учасникам провадження. 
		Зважаючи на характеризуючі дані обвинуваченого, наявність кількох пом`якшуючих обставин, просив призначити ОСОБА_4 покарання погоджене сторонами в угоді.
		Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладення угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитись на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з огляду на таке.
		Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю розуміє свої права, визначені в п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення щодо якого він визнав себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, що будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди.
		Також суд переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
		Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
		Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
		З наданих матеріалів кримінального провадження вбачається, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 332 КК України, як незаконне переправлення осіб через державний кордонУкраїни,а саме:сприяння їхвчиненню порадами,вказівками,усуненням перешкод,вчинені щодокількох осіб,за попередньоюзмовою групоюосіб,з корисливихмотивів,і відповіднодо ст.12КК Україниє тяжкимзлочином,за якийпередбачено покаранняу видіпозбавлення воліна строквід семидо дев`ятироків зпозбавленням праваобіймати певніпосади чизайматися певноюдіяльністю настрок дотрьох роківз конфіскацією майна.
		Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
		Обставинами, які пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність матеріальної шкоди, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, здійснює активну волонтерську діяльність щодо допомоги Збройним Силам України.
		Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст. ст.469, 472 КПК України, міра покарання, узгоджена прокурором та обвинуваченим, відповідає загальним засадам призначення покарання.
		Підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.
		Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
		З урахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання.
		На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, та призначення ОСОБА_4 , узгодженої сторонами міри покарання за ч. 3 ст. 332 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі двадцяти шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 442 000 гривень, з конфіскацією майна.
		Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання. 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 на стадії судового розгляду не обирався.
		Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
		Керуючись ст.ст.100, 124, 314, 373, 374, 475, ч.5 ст. 615 КПК України, суд 
		у х в а л и в :
		Затвердити угоду про визнання винуватості від 28 березня 2025 року, укладену між прокурором Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_10 та підозрюваним ОСОБА_4 , у присутності захисника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025091130000043 від 24.03.2025 року.
		ОСОБА_4 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі двадцяти шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 442 000 гривень, з конфіскацією майна.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, а інші учасники судового провадження мають право на отримання в суді копії вироку.
		 
		Суддя                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...