Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 438/156/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Надіслано судом: 14.05.2025. Зареєстровано: 15.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.05.2025.
Дата набрання законної сили: 08.05.2025
Номер судового провадження: А/857/12869/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 438/156/25 пров. № А/857/12869/25
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого судді Онишкевича Т.В., 
		суддівКачмара В.Я., Курильця А.Р.,
		з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 20 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
		 
		суддя у І інстанціїТкачова С.М.,
		час ухвалення рішенняне зазначено,
		місце ухвалення рішенням. Борислав,
		дата складення повного тексту рішення 20 березня 2025 року,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		30 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі  ІНФОРМАЦІЯ_2 ) від 22 січня 2025 року № 89 про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 34000 грн у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 2101 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі  КУпАП), та провадження у цій справі закрити.
		Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 20 березня 2025 року у справі №438/156/25, ухваленим у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов було задоволено частково. 
		Скасовано постанову № 89 від 22 січня 2025 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 2101 КУпАП у виді штрафу в сумі 34000 грн. У іншій частині позовних вимог щодо закриття справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 2101 КУпАП відмовленно. 
		При цьому суд першої інстанції виходив із того, що матеріали адміністративної справи не містять доказів про системне порушення мобілізаційного та оборонного законодавства позивачем. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорювана постанова була прийнята з порушенням вимог статей 7, 245, 280 КУпАП, без перевірки доказів по справі, тобто передчасно. 
		У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржена ІНФОРМАЦІЯ_2 , який у своїй скарзі просив таке скасувати.
		Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Бориславським міським судом при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального та матеріального права, невірно кваліфіковано протиправну бездіяльність ОСОБА_1 , неповно з`ясовано обставини справи, не надано належної правової оцінки аргументам та доказам відповідача, що призвело до винесення незаконного і необґрунтованого рішення. 
		У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення. 
		Представник Дрогобицького РТЦК у судовому засіданні апеляційного суду підтримав подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. 
		ОСОБА_1 та його представник, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає її розгляду.
		При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
		Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
		Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		За правилами частини 5 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
		У відповідності до приписів пункту 7 частини 3 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
		Згідно із частиною 1 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. 
		Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (частина 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України). 
		За правилами частини 1 статті 271 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273-277, 280-286, 288, 289, 289-5 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
		Згідно із частиною 2 статті 271 цього ж Кодексу копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
		Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності регламентовані приписами статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відтак, з огляду на наведені процесуальні норми суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що розгляд справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватися з повідомленням сторін за правилами загального позовного провадження.
		При цьому ухвалою від 03 лютого 2025 року суддя першої інстанції безпідставно призначила розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін і у подальшому оскаржуване у справі рішення від 20 березня 2025 року було ухвалене саме у такому порядку, що є безумовною підставою для його скасування.
		Попри те, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у матеріалах справи з невідомих причин наявні протоколи судових засідань від 18 лютого 2025 року (а.с. 82) та від 20 березня 2025 року (а.с. 97), а також довідки секретаря судових засідань про те, що судові засідання 04 березня 2025 року та 17 березня 2025 року не відбулися через стан тимчасової непрацездатності судді Ткачової С.М., незважаючи на призначення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. 
		При вирішення публічно-правового спору по суті заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходить із такого.
		Як встановлено судом першої інстанції, 22 січня 2025 року т.в.о. начальника Дрогобицького РТЦК прийняв постанову № 89, якою притягнув ОСОБА_1 , який обіймає посаду Східницького селищного голови та за законом очолює виконавчий комітет Східницької селищної ради Львівської області, до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 2101 КУпАП у виді штрафу в сумі 34000 грн.
		Вказане рішення відповідача обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та не виконав вимоги, передбачені абзацом 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абзацом 8 частини 1 статті 15 Закону України «Про оборону України», а саме не організував та не забезпечив проведення мобілізації людських ресурсів на території населених пунктів Східницької територіальної громади у кількості 20 осіб у грудні 2024 року, що була визначена у розпорядженні начальника Дрогобицької районної військової адміністрації № М-25ДСК від 03 грудня 2024 року «Про проведення заходів мобілізації людських та транспортних ресурсів на території району», виданого на виконання розпорядження начальника Львівської обласної військової адміністрації № М58/0/5-24ДСК «Про проведення заходів мобілізації людських та транспортних ресурсів та території Львівської області».
		Як зазначено у оскаржуваній постанові від 22 січня 2025 року № 89, у ході розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 свою вину визнав, однак згодом не погодився із правомірністю притягнення його до адміністративної відповідальності вказаною постановою Дрогобицького РТЦК та звернувся до суду з адміністративним позовом, що розглядається 
		Надаючи правову оцінку позовним вимогам ОСОБА_1 та запереченням на них відповідача, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
		На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не допустив протиправної бездіяльності при проведення мобілізації людських ресурсів на території населених пунктів Східницької територіальної громади у грудні 2024 року, що була визначена у розпорядженні начальника Дрогобицької районної військової адміністрації № М-25ДСК від 03 грудня 2024 року «Про проведення заходів мобілізації людських та транспортних ресурсів на території району», виданого на виконання розпорядження начальника Львівської обласної військової адміністрації № М58/0/5-24ДСК «Про проведення заходів мобілізації людських та транспортних ресурсів та території Львівської області», та при розгляді справи про адміністративне правопорушення у Дрогобицькому РТЦК був позбавлений права скористатися правом на правову допомогу адвоката.
		При цьому позивач не заперечує того, що розпорядження начальника Дрогобицької районної військової адміністрації № М-25ДСК від 03 грудня 2024 року «Про проведення заходів мобілізації людських та транспортних ресурсів на території району», виданого на виконання розпорядження начальника Львівської обласної військової адміністрації № М58/0/5-24ДСК «Про проведення заходів мобілізації людських та транспортних ресурсів та території Львівської області» у частині проведення мобілізації людських ресурсів на території населених пунктів Східницької територіальної громади у кількості 20 осіб у грудні 2024 року у повній мірі виконано не було і у зв`язку із агресією рф в Україні діє особливий період, передбачений Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Частиною 1статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення регламентована приписами КУпАП.
		За правилами частини 1 статті 2101 вказаного Кодексу порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Згідно із частиною 3 статті 2101 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 2101, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
		Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
		Згідно із частиною 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 2101 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.
		Оцінюючи доводи ОСОБА_1 про те, що відповідачем було порушено його право на при розгляді справи скористатися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що позивач виявляв бажання таким правом скористатися, а відтак звертався до відповідача з відповідним клопотанням, у задоволенні якого йому було відмовлено.
		З урахуванням наведеного, на думку апеляційного суду, такі доводи є голослівними, а тому не можуть бути підставою для висновку про протиправність оспорюваної постанови Дрогобицького РТЦК.
		Щодо доводів ОСОБА_1 про відсутність у його діях складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 2101 КУпАП, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
		Відповідно до абзацу восьмого частини 1 статті 15 Закону України Про оборону України (далі  Закон №1932-XII) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі оборонної роботи забезпечують проведення мобілізації людських, транспортних та інших ресурсів в особливий період.
		Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі  Закон №3543-XII) визначено, що:
		мобілізація  це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. 
		особливий період  період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій;
		За правилами частини 1 статті 18 Закону №3543-XII виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, зокрема:
		планують, організовують і забезпечують мобілізаційну підготовку та мобілізацію на території відповідних населених пунктів;
		здійснюють під час мобілізації в установленому порядку своєчасне оповіщення та забезпечують прибуття громадян, які залучаються до виконання обов`язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п`ятою статті 22 цього Закону, транспортних засобів та техніки на збірні пункти та у військові частини шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів, виділення будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів і надання послуг Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту відповідно до мобілізаційних планів, а також виконання завдань, визначених Генеральним штабом Збройних Сил України;
		забезпечують на території відповідних населених пунктів ведення персонально-первинного військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час і надання звітності щодо бронювання військовозобов`язаних у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
		сприяють територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінню та/або регіональним органам Служби безпеки України, відповідним підрозділам розвідувальних органів України у їхній роботі в мирний час та в особливий період;
		забезпечують на території відповідних населених пунктів виконання законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		Абзацом частини 1 статті 21 Закону №3543-XII встановлено, що підприємства, установи і організації зобов`язані забезпечувати своєчасне оповіщення і прибуття працівників, які залучаються до виконання обов`язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п`ятою статті 22 цього Закону, на збірні пункти шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів із подальшою компенсацією витрат за здійснення такого процесу з Державного бюджету України, яка здійснюється не пізніше ніж через місяць після подання відповідного звернення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 
		Відповідно до частини 2 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		За приписами частини 1 статті 26 Закону №3543-XII відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту та підприємств, установ і організацій покладається на відповідних керівників.
		Посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом (частина 2 статті 26 Закону №3543-XII).
		Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентовано приписами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі  Закон №280/97-ВР)
		Повноваження селищного голови передбачені у статті 42 вказаного Закону.
		За приписами частини 4 статті 42 Закону №280/97-ВР сільський, селищний, міський голова, серед іншого:
		забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;
		організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;
		здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету;
		видає розпорядження у межах своїх повноважень.
		Як передбачено у частині 5 статті 42 Закону №280/97-ВР, сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень. 
		За приписами частини 1 статті 51 Закону №280/97-ВР виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.
		Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. (частина 3 статті 51 Закону №280/97-ВР). 
		Згідно із положеннями частини 5 статті 51 Закону №280/97-ВР очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної у місті ради - голова відповідної ради. У виконавчому комітеті сільської ради функції секретаря виконавчого комітету за рішенням ради може здійснювати секретар відповідної ради.
		Відповідно до частини 2 статті 54 Закону №280/97-ВР відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.
		На підставі аналізу наведених правових норм суд апеляційної інстанції погоджується із доводами відповідача про те, що саме селищний голова, який водночас очолює виконавчий комітет відповідної ради та виконавчий апарат ради, організовує роботу ради та її виконавчого комітету, є головною посадовою особою територіальної громади та несе персоналу відповідальність за здійснення наданих повноважень, а отже є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 2101 КУпАП.
		Щодо наявної у діях позивача об`єктивної сторони вказаного правопорушення, апеляційний суд зазначає таке.
		В силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд апеляційної інстанції вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17, відповідно до яких як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
		Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року (далі  Порядок №1487).
		У відповідності до пункту 32 вказаного Порядку у разі отримання розпорядження відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх явку на призовні дільниці (пункти попереднього збору), до органів СБУ, розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних (резервістів) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад:
		відбирають картки первинного обліку зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов`язаних та резервістів;
		здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання) шляхом вручення повісток (додаток 11) або під їх особистий підпис у картках первинного обліку (додаток 3) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення для проходження базової військової служби, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечення їх своєчасного прибуття;
		у триденний строк письмово повідомляють районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про результати оповіщення, виконання призовниками, військовозобов`язаними та резервістами вимог законодавства;
		забезпечують контроль за прибуттям призовників, військовозобов`язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.
		Матеріали справи не містять доказів того, що виконавчий орган Східницької селищної ради, який очолює позивач, отримавши відповідне розпорядження начальника Дрогобицької районної військової адміністрації № М-25ДСК від 03 грудня 2024 року «Про проведення заходів мобілізації людських та транспортних ресурсів на території району», виданого на виконання розпорядження начальника Львівської обласної військової адміністрації № М58/0/5-24ДСК «Про проведення заходів мобілізації людських та транспортних ресурсів та території Львівської області», вжив вичерпних заходів у відповідності до приписів пункту 32 Порядку №1487 для реального його виконання у встановлений строк та забезпечення контролю за прибуттям військовозобов`язаних до Дрогобицького РТЦК. 
		Виходячи із сукупності владних повноважень, якими наділений селищний голова відповідно до наведених вище норм Закону №280/97-ВР, та передбачену у цьому нормативному акті персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію з огляду на фактичне незабезпечення проведення мобілізації людських ресурсів на території населених пунктів Східницької територіальної громади у кількості 20 осіб у грудні 2024 року.
		Згідно із частиною 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
		1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
		2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
		3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
		4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		З огляду на наведене правове регулювання та встановлені у ході розгляду справи фактичні обставини суд апеляційної інстанції вважає, оспорювана постанова від 22 січня 2025 року № 89 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 34000 грн у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 2101 КУпАП, відповідає вимогам закону, а отже підстав для визнання її протиправною та скасування немає.
		 
		Керуючись статтями 241, 243, 272, 286, 308, 310, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.
		 
		Скасувати рішення Бориславського міського суду Львівської області від 20 березня 2025 року у справі №438/156/25 та залишити постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22 січня 2025 року № 89 без змін, а позовну заяву ОСОБА_2  без задоволення. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді В. Я. Качмар   А. Р. Курилець  Постанова у повному обсязі складена 14 травня 2025 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...