Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/9783/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 14.05.2025. Зареєстровано: 15.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.05.2025.
Дата набрання законної сили: 14.05.2025
Номер судового провадження: А/857/7973/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/9783/24 пров. № А/857/7973/25
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		 
		головуючий-суддя Довга О.І.,
		суддя Запотічний І.І., 
		суддя Шинкар Т.І. 
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу  ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року про повернення позовної заяви (головуючий суддя Матуляк Я.П., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/9783/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Коломийської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про дострокове припинення повноважень секретаря Коломийської міської ради від 12.12.2023 за № 3284-49/2023-49 та поновлення на посаді, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		31.12.2024 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Коломийської міської ради (відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення (49 сесія) 8 демократичного скликання Коломийської міської ради від 12.12.2023 № 3284-49/2023 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Коломийської міської ради ОСОБА_2 »; поновити ОСОБА_2 на посаді секретаря Коломийської міської ради.
		Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року позовну заяву  ОСОБА_1 до Коломийської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про дострокове припинення повноважень секретаря Коломийської міської ради від 12.12.2023 за №3284-49/2023-49 та поновлення на посаді повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
		Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що позивач звертався до суду за захистом свого права, свободи та інтересів поза межами встановленого шестимісячного строку, оскільки він перебував на лікуванні. Докази лікування наявні в матеріалах справи. Проблеми зі здоров`ям є наслідком його служби в збройних силах України та участі в бойових діях. Вказані обставини, на думку апелянта, є об`єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення позивача та є пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		07.04.2024 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. З підстав, наведених у відзиві відповідача просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю. 
		У відповідності до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступні підстави.
		Судом встановлені наступні обставини.
		Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку звернення до суду від 31.12.2024. Позовну заяву  ОСОБА_1 до Коломийської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про дострокове припинення повноважень секретаря Коломийської міської ради від 12.12.2023 за № 3284-49/2023-49 та поновлення на посаді - залишено без руху. Надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду разом з доказами поважності причин його пропуску.
		Поштове відправлення з надісланою ухвалою суду, яке скероване ОСОБА_1 за адресою вказаною останнім у позовній заяві, 16.01.2025 повернулося на адресу суду першої інстанції із відміткою центру поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» (штрихкодовий ідентифікатор № 0600999894922).
		Однак, як зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, вимоги ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 про залишення позовної заяви без руху у встановлений судом строк позивачем не виконані.
		Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі помилковими, виходячи з наступного.
		Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
		Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Частиною п`ятою цієї ж статті обумовлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
		Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин та обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
		Колегія суддів зазначає, що строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, «повинна» необхідно тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
		Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		Відповідно до ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		Відтак, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду не є поважними, суд зобов`язаний залишити позовну заяву без розгляду, чи, відповідно, повернути.
		Як зазначалося вище, частиною другою статті 122 КАС чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Аналіз наведеної норми КАС свідчить, що у разі якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії. Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). 
		При цьому, колегія суддів звертає увагу, що отримання особою копії оскаржуваного рішення не завжди є доказом обізнаності такої особи про факт порушення її прав. Так, зокрема, якщо йде мова про звільнення, то сама процедура є прямо передбаченою нормами законодавства. Тобто, якщо б звільнення з державної служби не було передбачено законом, то особа, яку звільнили з державної служби однозначно повинна була знати про порушення своїх прав. Водночас, якщо при звільнені були недотримані певні формальності, інформація про які не є безпосередньо доступною особі, яку звільнили, то в даному випадку необхідно досліджувати чи особа добросовісно діяла з метою отримання відповідно інформації, й зокрема, чи за відповідних обставин у особи були фактичні підстави для отримання такої додаткової інформації, адже законодавством не встановлена презумпція «неправомірності дій органу державної влади при звільненні осіб з державної служби». 
		Апеляційний суд зауважує, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що позивач звертається до суду за захистом свого права, свобод та інтересів поза межами встановленого шестимісячного строку, оскільки він перебував на лікуванні. Докази лікування надаються додатками до заяви про поновлення строку. Проблеми зі здоров`ям є наслідком його служби в збройних силах України та участі в бойових діях. 
		Вказані обставини, на думку колегії суддів, є об`єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення позивача та є пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду. Крім того, позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_1 . 
		Таким чином, судом першої інстанції не враховано, що позивач був звільнений з військової служби за станом здоров`я та на даний час інтенсивно відновлює здоров`я з різними спеціалістами та реабілітологами.
		Отже, на думку колегії суддів, строк на подання позову пропущений з поважних причин та підлягав поновленню. 
		Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
		Європейський суд з прав людини у своїй практиці також наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати, як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
		Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		При цьому, судом апеляційної інстанції враховується позиція Верховного Суду, яка викладена в постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із військової агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
		Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
		У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
		Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто при розгляді справи адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача. Наявність чи відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу), питання щодо відповідності обраного позивачем способу його захисту, встановлюється при розгляді справи по суті.
		За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
		Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а висновки суду не відповідають обставинам справи, тому її слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Керуючись ст. ст. 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі № 300/9783/24  скасувати та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний   Т. І. Шинкар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...