Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 340/10339/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано судом: 14.05.2025. Зареєстровано: 15.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2025.
Дата набрання законної сили: 14.05.2025
Номер судового провадження: К/990/35480/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 травня 2025 року 
		м. Київ
		справа №340/10339/21
		адміністративне провадження № К/990/35480/24  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Чиркіна С.М.,
		суддів:                 Берназюка Я.О., Шарапи В.М., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 (головуючий суддя: Петренко О.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.08.2024 (головуючий суддя: Чередниченко В.Є., судді: Іванов С.М., Шальєва В.А.) у справі № 340/10339/21 за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
		У С Т А Н О В И В:
		І. РУХ СПРАВИ
		У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся з позовом до Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (далі - відповідач), в якому просив:
		визнати протиправним і скасувати рішення дев`ятої сесії восьмого скликання Дмитрівської сільської ради № 920 від 01.11.2021, яким було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розміром 0,86 умовних кадастрових гектара із земель колективної власності колишнього АТ «Колос» на земельній ділянці з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145 площею 25,1649 га;
		зобов`язати відповідача надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розміром 0,86 умовних кадастрових гектара із земель колективної власності колишнього АТ «Колос» на земельній ділянці з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145 площею 25,1649 гектара на підставі рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області у цивільній справі №389/955/16 від 16.09.2016.       
		Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 02.02.2022 позов задовольнив.
		Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав вимоги, передбачені Законом України від 05.06.2003 № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон № 899-IV), для отримання дозволу з виготовлення технічної документації із землеустрою. Натомість відповідач безпідставно відмовив у наданні такого дозволу, чим перешкодив у реалізації позивачем права на земельну частку (пай), встановленого судовим рішенням у цивільній справі № 389/955/15, що набрало законної сили. 
		Одночасно суд першої інстанції констатував, що факт передачі земельної ділянки в оренду ТзДВ «Колос» не є перешкодою для оформлення права власності на земельну частку (пай), оскільки Закон таке право визначає пріоритетним у порівнянні з правом оренди.
		Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 11.07.2022 скасував рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.02.2022 і ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позову.
		Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що бажана земельна ділянка входить до складу нерозподілених земель колективної власності, право власності на яку зареєстровано за ТзДВ «Колос».
		Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Дмитрівська сільська рада не вправі розпоряджатися земельною ділянкою, на яку позивач просив надати дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою.
		Своєю чергою, за висновками суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 може набути право власності лише після припинення права власності чи користування земельною ділянкою в порядку, визначеному законом.
		Верховний Суд постановою від 06.03.2024 скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходив з того, що суд першої інстанції не встановив обставини подання до Дмитрівської сільської ради заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників невитребуваних земельних часток (паїв) або їх спадкоємцями, не перевірив наявність у відповідача підстав для прийняття рішення про розробку проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
		Суд апеляційної інстанції не усунув такий недолік розгляду справи, не встановив наявність у Дмитрівської сільської ради підстав, передбачених частиною четвертою статті 3 Закону № 899-IV, для прийняття рішення про розробку проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), дійшов необґрунтованого висновку, що відповідачу для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель колективної власності колишнього АТ «Колос» достатньо лише покликатися на нерозроблення   проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) для земельної ділянки з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145 площею 25,1649 гектара.
		Також, за висновками Верховного Суду, суди попередніх інстанцій не перевірили доводи позивача, що 01.11.2021 Дмитрівська сільська рада, крім відмови йому, надала відповідний дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою іншій особі без   розроблення   проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) для земельної ділянки.
		Верховний Суд констатував, що зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення справи, проте не були досліджені судами обох інстанцій.
		Також Верховний Суд визнав слушними посилання позивача на неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 815/1415/16, щодо надання власнику земельної ділянки (паю) дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		Дослідивши матеріали справи та врахувавши висновки Верховного Суду у постанові від 06.03.2024, Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 06.06.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.08.2024, у задоволенні позову відмовив.
		Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про задоволення позову.
		IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
		Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2024 відкрито касаційне провадження у справі.
		Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
		ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області у цивільній справі №389/955/16 від 16.09.2016, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що перебуває під пасовищами, в межах Дмитрівської сільської ради Знамянського району Кіровоградської області із земель колективної власності колишнього АТ «Колос», правонаступником якого є ТзДВ «Колос», що належала ОСОБА_1 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР № 0078830, який зареєстрований за № 3247 від 11.10.1996, у розмірі 0,86 умовних кадастрових гектара.
		З метою отримання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, проте рішенням від 01.11.2021 № 920 відповідач відмовив ОСОБА_1 з посиланням на відсутність проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробленого щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145 площею 25,1649 гектара.
		Позивач вважає таку відмову протиправною.
		Окремо позивач наголосив, що у той же день іншим рішенням № 962 відповідач надав ОСОБА_2 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
		Відповідач позов не визнав. Вважає, що оскаржуваним рішенням позивачу правомірно відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, оскільки обрана ним земельна ділянка входить до складу нерозпайованих земель (пасовищ) колективної власності колишнього колективного сільськогосподарського підприємства АТ «Колос», правонаступником якого наразі є ТзДВ «Колос». Нерозподілені пасовища, в тому числі земельна ділянка, на яку претендує позивач, використовується ТзДВ «Колос».
		Відповідач наголосив, що на даний час пасовища залишаються не розпайовані, проєкт землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) не виготовлявся, а земельні ділянки (пасовищ) не виносились в натурі (на місцевості) та не передавались у приватну власність членам сільськогосподарського підприємства, а залишилися у користуванні сільськогосподарського підприємства на підставі Державного акту.
		З зазначених вище аргументів, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
		ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області у цивільній справі від 16.09.2016 №389/955/16-ц визнано за позивачем право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що перебуває під пасовищами, в межах Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області із земель колективної власності колишнього АТ «Колос», правонаступником якого є ТзДВ «Колос», що належала позивачу на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР № 0078830, зареєстрований 11.10.1996 № 3247, у розмірі 0,86 умовних кадастрових гектара.
		25.09.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) із земель колективної власності колишнього АТ «Колос» на земельній ділянці з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145, розташованої на території Дмитрівської сільської ради.
		До заяви в якості додатків позивачем було долучено в копіях паспорт, ідентифікаційний код та рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.09.2016 у цивільній справі № 389/955/16-ц.
		Розглянувши та обговоривши клопотання гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель колективної власності колишнього АТ «Колос» на земельній ділянці з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145, керуючись статтями 1, 2, 5, 7, 11 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (Закон № 899-IV), статтею 491 Закону ,України «Про землеустрій», статтями 26, 59, 60, 71, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Дмитрівська сільська рада вирішила (оскаржуване рішення від 01.11.2021 № 920) відмовити позивачу наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою з посиланням на відсутність проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробленого щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145 площею 25,1649 гектара.
		Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
		V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в зв`язку з набранням чинності Законом України від 10.07.2018 № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (далі - Закон № 2498-VIII) визнаються комунальною власністю територіальних громад землі колективної власності тих колективних сільськогосподарських підприємств, які ліквідовані. 
		Цим законом надано можливість загальним зборам членів колективних сільськогосподарських підприємств, паювання земель у яких завершилось, перерозподілити між собою (допаювати) залишок сільськогосподарських угідь та передати землі несільськогосподарського призначення до комунальної власності.
		Також цим законом надано органам місцевого самоврядування право тимчасового розпорядження землями колективної власності шляхом передачі їх в оренду до моменту державної реєстрації права власності на них.
		Суд першої інстанції констатував, що АТ «Колос» реорганізовано (перетворено через зміну організаційно-правових форм підприємства) в ТзДВ «Колос», яке є правонаступником його майнових прав і обов`язків, у тому числі щодо його прав на земельні ділянки, надані у колективну власність.
		Відтак, сільськогосподарські угіддя, які не були розпайовані між членами АТ «Колос», продовжують перебувати у колективній власності колишніх членів цих сільськогосподарських підприємств. 
		Місцевий суд наголосив, що відповідний проєкт землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього АТ «Колос» за видом угідь - пасовища, не розроблявся, зазначені землі залишаються, як нерозподілені земельні ділянки цього товариства. Розподіл таких земель колективної власності підприємства має здійснюватися відповідно до Закону № 899-IV.
		Таким чином, оскільки земельна ділянка, яку мав намір отримати позивач, відноситься до земель колективної власності, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач на момент розгляду заяви позивача про надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, не мав повноважень розпоряджатися такою земельною ділянкою.
		Одночасно з цим, з огляду на ненадання доказів звернення, в порядку визначеному частиною 4 статті 3 Закону  № 899-IV, колишніх членів товариства та їх спадкоємці, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для розробки проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього АТ «Колос» за видом угідь - пасовища.
		Разом з тим, суд першої інстанції критично оцінив покликання позивача на рішення Дмитрівської сільської ради від 01.11.2021 № 962, яким іншій особі - ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку з кадастровим номером 3522281900:02:000:0464 площею 5,3885 га, з посиланням на те, що таке стосується земельної частки (паю) із земель колишнього КСП ім. Леніна Іванковецької сільської ради, яке не має жодного відношення до колишнього АТ «Колос» Дмитрівської сільської ради. 
		Суд апеляційної інстанції повністю підтримав такі висновки суду першої інстанції. 
		Додатково суд апеляційної інстанції зазначив, що у межах розгляду цивільної справи № 389/955/16-ц судом з`ясовано, що відповідно до книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видавались по колишньому АТ «Колос», позивач отримав сертифікат на земельну частку (пай) серії КР № 0078830, зареєстрований за № 3247 від 11.10.1996. Розмір земельної частки (паю) по господарству Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області становив 3,85 умовних кадастрових гектара, до них входять рілля та пасовища.
		Своєю чергою, рілля по господарству була розпайована і громадяни отримали державні акти на земельні ділянки лише на ріллю, в тому числі і позивач ОСОБА_1 - державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 330800 на підставі розпорядження Знам`янської РДА від 27.06.2002 № 239-р, яким засвідчено його право приватної власності на земельну ділянку площею 2,73 га на території Дмитрівської сільської ради.
		Одночасно з цим, судовим рішенням у цивільній справі № 389/955/16-ц визнано за позивачем право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що перебуває під пасовищами, в межах Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області із земель колективної власності колишнього АТ «Колос», правонаступником якого є ТзДВ «Колос», що належала позивачу на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР № 0078830, зареєстрований 11.10.1996 № 3247, у розмірі 0,86 умовних кадастрових гектара.
		На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підставою для звернення 25.09.2021 до відповідача із заявою про надання дозволу із виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) із земель колективної власності колишнього АТ «Колос» фактично слугувало судове рішення у справі № 389/955/16-ц, копія якого і була додана позивачем до заяви позивача, а не сам сертифікат, як того вимагає Закон.
		VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
		Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.
		Скаржник також вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 06.03.2024 за результатами перегляду попередніх судових рішень в цій справі.
		Навпаки, за твердженнями скаржника, суди обох інстанцій дійшли протилежних висновків, аніж Верховний Суд навів у постанові від 06.03.2024.
		Також скаржник стверджує, що суд першої інстанції не дослідив в повному обсязі докази, які є в матеріалах справи, та не надав належну правову оцінку Інформації з Державного земельного кадастру від 12.01.2022 про право власності та речові права на земельну ділянку 3522281500:02:003:9145, яка була подана відповідачем разом із відзивом на позовну заяву.
		Суд апеляційної інстанції ці порушення суду першої інстанції не усунув.
		За твердженнями скаржника також немає підстав вважати, що ТзДВ «Колос» зберегло організаційно - правову форму колективного сільськогосподарського підприємства, з правом володіння землями колективної власності колишнього АТ «Колос», які залишились нерозпайовані.
		Скаржник також вважає, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок, що для отримання земельної ділянки у власність, власник земельної частки (паю) повинен звернутися до відповідного органу лише з сертифікатом на право на земельну частку (пай), а не з судовим рішенням про визнання права на земельну частку (пай).
		Окрім зазначеного вище, скаржник також вважає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апеляційної скарги та доказів, які є в матеріалах справи і поставив під сумнів рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.09.2016 у справі № 389/955/16-ц, позаяк здійснив свої розрахунки щодо земельної частки (паю), за результатами яких дійшов висновку, що позивач має право на земельну частку (пай) в розмірі 1,12 умовних кадастрових га, а не 0,86 умовних кадастрових гектара, встановлених судовим рішенням в цивільній справі.
		Підсумовуючи викладене, скаржник наполягає, що неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме:
		- щодо відсутності зареєстрованого права колективної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145 за ТзДВ «Колос», як правонаступника АТ «Колос»;
		- щодо зареєстрованого речового права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145 за ТзДВ «Колос»;
		- юридичної кваліфікації сільськогосподарських угідь, - пасовищ по колишньому АТ «Колос», які не розпайовані (невитребувані земельні частки (паї), нерозподілені земельні ділянки);
		- підстав надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та виділення земельної частки (паю) в натурі на місцевості із невитребуваних земельних часток (паїв) земель, що перебували у колективній власності колишнього AT «Колос» під пасовищами;
		- наявності повноважень у відповідача щодо виділення позивачу земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) у власність.
		Відповідач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався, хоча про відкриття касаційного провадження був повідомлений належним чином 16.10.2024.
		VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам позивача, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.
		Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
		Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Це право, закріплене в Конституції України, прописано та конкретизовано в ЗК України.
		За положеннями статті 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
		Відповідно до пункту ґ частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
		Пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95), з метою забезпечення реалізації невідкладних заходів щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва та відповідно до частини другої статті 25 Конституційного Договору між Президентом України та Верховною Радою України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» постановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
		У цьому ж пункті Указу № 720/95 зазначено, що паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
		Також, за змістом пунктів 2, 3, 5, 6 вищезгаданого Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
		Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
		Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.
		З 01.01.2019 набрав чинності Закон України від 10.07.2018 № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (надалі - Закон № 2498-VIII).
		Цим Законом статтю 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» викладено у новій редакції:
		« 1. Земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.
		2. Право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об`єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань.
		3. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених   Земельним кодексом України,   Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
		4. Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства.
		5. Розподіл земель колективної власності підприємства здійснюється відповідно до   Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
		6. Звернення стягнення на земельну ділянку за претензіями кредиторів може бути здійснено за рішенням суду лише у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення».».
		Отже, в контексті предмету спору та прав позивача на виділення земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колишньому АТ «Колос» на праві колективної власності, пріоритетним є Закон №899-IV, який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).
		Відповідно до приписів статті 1 Закону № 899-IV право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.
		Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
		Згідно із статтею 2 цього Закону, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
		Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
		Стаття 3 Закону № 899-IV визначає, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
		Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
		Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).
		Відповідно до приписів статті 5 Закону № 899-IV сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), серед іншого, розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
		Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією, а також рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
		За таких встановлених судами обставин та їх правового регулювання, колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) може бути лише сертифікат, позаяк Закон № 899-IV у якості такого документу також визначає рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
		Як зазначено вище, суди встановили, що судовим рішенням від 16.09.2016 у справі № 389/955/16-ц визнано за позивачем право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що перебуває під пасовищами, в межах Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області із земель колективної власності колишнього АТ «Колос», правонаступником якого є ТзДВ «Колос», що належала ОСОБА_1 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР № 0078830, який зареєстрований за № 3247 від 11.10.1996, у розмірі 0,86 умовних кадастрових гектара.
		У межах розгляду цивільної справи № 389/955/16-ц Знам`янським міськрайонним судом Кіровоградської області   також встановлено, що відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії КР-3 №000022 від 04.05.2000, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю № 24, АТ «Колос», правонаступником якого є ТзДВ «Колос», на території Дмитрівської сільської ради було передано землі у колективну власність загальною площею 5599,6 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		Паювання земель по колишньому АТ «Колос» відбувалось на підставі розпорядження голови Знам`янської РДА від 07.06.1996 № 229-р.
		Відповідно до інформації, що міститься у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видавались по колишньому АТ «Колос», правонаступником якого є ТзДВ «Колос», позивач отримав сертифікат на земельну частку (пай) серії КР № 0078830, зареєстрований за № 3247 від 11.10.1996. 
		Розмір земельної частки (паю) по господарству Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області становив 3,85 умовних кадастрових гектара, до них входять рілля та пасовища.
		Рілля по господарству була розпайована і громадяни отримали державні акти на земельні ділянки лише на ріллю, в тому числі і позивач ОСОБА_1 - Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 330800 на підставі розпорядження Знам`янської РДА від 27.06.2002 № 239-р, яким засвідчено його право приватної власності на земельну ділянку площею 2,73 га на території Дмитрівської сільської ради.
		Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Таким чином, наведена норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб,    які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.
		Так, у справі, що розглядається, ОСОБА_1 , як власник сертифікату на право на земельну частку (пай), з покликання на судове рішення у справі № 389/955/16-ц, звернувся до Дмитрівської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) із земель колективної власності колишнього АТ «Колос» на земельній ділянці з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145, розташованої на території Дмитрівської сільської ради.
		Отже, право позивача на отримання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою одночасно обумовлено сертифікатом на право на земельну частку (пай) та судовим рішенням у цивільній справі № 389/955/16-ц, прийнятим з урахуванням цього сертифікату. 
		Проте, у площині спірних правовідносин суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував пов`язаність цих підстав та їх вплив на право за захистом якого звернувся позивач. 
		За такого правового регулювання спірних правовідносин, розрахунок земельної частки (паю), проведений судом апеляційної інстанції, не змінює встановлених обставин в цій та цивільній справі № 389/955/16-ц щодо наявності у позивача права на отримання відповідного дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.
		Одночасно колегія суддів зазначає, що в цій справі (пункт 25 постанови від 06.03.2024) Верховний Суд констатував, що Закон № 899-IV не визначає підстав, за яких селищна рада може відмовити власнику сертифікату на право на земельну частку (пай), який подав заяву, у виділенні йому в натурі (на місцевості) земельної ділянки.
		Разом з тим, відповідач рішенням від 01.11.2021 № 920 відмовив позивачу в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою з посиланням на відсутність проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробленого щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145 площею 25,1649 гектара.
		Так, частина четверта статті 3 Закону № 899-IV передбачає, що у разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
		Положення статті 7 Закону № 899-IV визначають, що проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється суб`єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом.
		У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), а також земельних ділянок, що передаються у комунальну власність, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні.
		У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).
		Стаття 491 Закону України «Про землеустрій» визначає, що проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються з метою формування земельних ділянок сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), а також земельних ділянок, що передаються з колективної у комунальну власність.
		У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).
		Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).
		Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) включають: завдання на складання проекту землеустрою; пояснювальну записку; список осіб, які мають право на отримання у власність земельної частки (паю); розрахунок (за потреби - перерахунок) нормативної грошової оцінки і розміру земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах; схему розподілу земельних ділянок власникам земельних часток (паїв); відомості про площу земельних ділянок, кадастрові плани земельних ділянок, що формуються або відомості про які вносяться до Державного земельного кадастру, та перелік обмежень у їх використанні; матеріали перенесення меж земельних ділянок у натуру (на місцевість), сформованих за проектом.
		Отже, зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що прийняття органом місцевого самоврядування рішення про розробку проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) вимагається лише у разі подання заяв більшістю власників земельних часток (паїв) про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) у межах одного сільськогосподарського підприємства.
		Натомість коли має місце поодинокий, а не масовий, випадок порушення особою питання виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) у межах сільськогосподарського підприємства, частина четверта статті 3 Закону № 899-IV не застосовується, а виділення паю відбувається в загальному порядку.
		У контексті зазначеної відповідачем у рішенні від 01.11.2021 № 920 підстави для відмови, колегія суддів звертає увагу на те, що направляючи цю справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд у пункті 31 постанови від 06.03.2024 констатував, що суд апеляційної інстанції не встановив наявність у Дмитрівської сільської ради підстав, передбачених частиною четвертою статті 3 Закону № 899-IV, для прийняття рішення про розробку проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), дійшов необґрунтованого висновку, що відповідачу для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель колективної власності колишнього АТ «Колос» достатньо лише покликатися на нерозроблення   проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) для земельної ділянки з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145 площею 25,1649 гектара.
		Усуваючи недолік на який вказав Верховний Суд в постанові від 06.03.2024, суди попередніх інстанцій встановили відсутність звернень, поданих в порядку визначеному частиною четвертою статті 3 Закону № 899-IV, інших членів Товариства та їх спадкоємці, у зв`язку з чим дійшли обґрунтованого висновку про відсутність необхідності розроблення в даному випадку проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього АТ «Колос», за видом угідь - пасовища.
		Проте, незважаючи на правильність таких висновків судів попередніх інстанцій, суди невірно вирішили спір по суті вдавшись до оцінки повноважень відповідача попри те, що зазначені обставини не слугували підставою для відмови згідно із оскаржуваним рішенням. 
		Про відсутність у Дмитрівської сільської ради повноважень розглядати спірне питання також не зазначав і відповідач.
		Колегія суддів наголошує, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні.
		Отже, зважаючи на те, що у спірному випадку для вирішення порушеного позивачем у заяві від 25.09.2021 питання відсутня необхідність розроблення проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробленого щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145 площею 25,1649 гектара, оскільки не виконана умова визначена частиною четвертою статті 3 Закону № 899-IV (про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) у межах одного сільськогосподарського підприємства звернулась більшість власників земельних часток (паїв)), колегія суддів приходить до висновку про безпідставність відмови Дмитрівської сільської ради з цих підстав.
		За таких обставин, під час касаційного розгляду справи Верховним Судом частково знайшли своє підтвердження доводи касаційної скарги позивача щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
		Обираючи спосіб захисту порушених прав позивача в цих правовідносинах, Верховний Суд виходить з такого.
		Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		З огляду на викладене, суд має право визнати дії суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати вчинити певні дії. Разом з цим, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		Своєю чергою колегія суддів наголошує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
		Так, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.
		Проте, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
		Водночас у справі, що розглядається, судами та відповідачем не перевірялися подані на розгляд документи на предмет дотримання усіх, передбачених нормами земельного законодавства, умов для прийняття однозначно позитивного рішення за заявою позивача,  в зв`язку з чим у колегії суддів відсутні підстави вважати, що виконано усі визначені законом передумови, необхідні для застосування такого способу захисту порушених прав, про який просить позивач.
		Так, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
		Ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04. 2018 у справі № 826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18, від 01.06.2022 у справі № 620/5996/21).
		За такого правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.09.2021 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розміром 0,86 умовних кадастрових гектара із земель колективної власності колишнього АТ «Колос» на земельній ділянці з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145 площею 25,1649 гектара та за наслідками такого розгляду прийняти відповідне рішення.
		Колегія суддів вважає, що обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушених прав ОСОБА_1 відповідає вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.
		VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню, а касаційна скарга частковому задоволенню.
		ІХ. СУДОВИЙ ЗБІР
		Згідно частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		З інформації, наявній у матеріалах справи, колегією суддів встановлено, що сума сплаченого позивачем судового збору становить 4540 грн (908 грн (за подання позовної заяви) + 1816 грн (за подання первісної касаційної скарги за результатами розгляду якої справу направлено на новий розгляд) + 1816 грн (за подання цієї касаційної скарги)).
		Оскільки фактично рішення у справі ухвалено на користь ОСОБА_1 , сума сплаченого судового збору у загальному розмірі 4540    грн має бути стягнута на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.
		Керуючись статтями 345,   351, 355,   355, 356 КАС України, Суд
		У Х В А Л И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.08.2024 у справі №340/10339/21 скасувати і ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову.
		Визнати протиправним і скасувати рішення дев`ятої сесії восьмого скликання Дмитрівської сільської ради № 920 від 01.11.2021, яким ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розміром 0,86 умовних кадастрових гектара із земель колективної власності колишнього акціонерного товариства «Колос» безпосередньо на земельній ділянці з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145 площею 25,1649 га.
		Зобов`язати Дмитрівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.09.2021 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розміром 0,86 умовних кадастрових гектара із земель колективної власності колишнього АТ «Колос» безпосередньо на земельній ділянці з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145 площею 25,1649 гектара та за наслідками такого розгляду прийняти відповідне рішення.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (ЄДРПОУ: 04365267; адреса: Кіровоградська область, с. Дмитрівка, пл. Перемоги, 4) сплачений судовий збір у розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) гривень 00 копійок.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Судді Верховного Суду:                                                                С. М. Чиркін
		                                                                                          Я. О. Берназюк   
		                                                                                          В. М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...