Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 211/1237/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 16.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 19.05.2025.
Дата набрання законної сили: 13.05.2025
Номер судового провадження: 51-4416км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022041720000061

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 травня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 211/1237/22
		провадження № 51-4416км24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
		суду у складі
		головуючого                       ОСОБА_1 ,  
		суддів                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового
		засідання                            ОСОБА_4 ,
		прокурора                           ОСОБА_5 ,
		захисника                            ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 травня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року, та прокурора на вищевказану ухвалу апеляційного суду, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041720000061, за обвинуваченням
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком районного суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією усього належного йому майна. 
		Згідно з вироком суду ОСОБА_8 , переслідуючи злочинний умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини з метою подальшого збуту, за невстановлених обставин незаконно придбав та зберігав при собі 120 фрагментів пластикових трубочок з метамфетаміном. 
		19 січня 2022 року в період часу з 14:00 до 15:44 ОСОБА_8 перебував біля буд. № 66 по вул. Соборності у м. Кривий Ріг, де був зупинений працівниками патрульної поліції, які в подальшому викликами слідчо-оперативну групу. Цього ж дня, в період часу з 15:44 до 17:25, слідчим було виявлено та вилучено всередині рюкзака, який висів попереду ОСОБА_8 , 120 фрагментів пластикових трубочок з метамфетаміном, загальною масою 4, 0824 г, що є великим розміром.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційних скаргах захисники, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, просять скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. 
		Захисник ОСОБА_6 вважає, що докази, які покладено в основу вироку, одержані незаконним шляхом, оскільки мала місце провокація та підбурювання до вчинення злочину. Отже, докази є недопустимими та не підтверджують вину засудженого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Судом не взято до уваги показання ОСОБА_8 про те, що йому не було відомо, що потрібно доставляти наркотичні засоби та відповідно він би на це не погодився. Крім того зазначає, що факту збуту наркотичних засобів не було, переданий ОСОБА_8 пакет не був розпакований, а останнього одразу затримали працівники поліції. Враховуючи наведене, судові рішення є незаконними і необґрунтованими та підлягають скасуванню. 
		Захисник ОСОБА_7 зазначає, що поза увагою судів залишились показання засудженого про те, що йому не було відомо про вміст пакунка, а коли він приїхав на обумовлене місце його одразу було затримано. При цьому, сам засуджений наркотики не вживав і не вживає та вважає, що його підставили. Отже, докази на підтвердження вини засудженого відсутні. Також захисник вважає, що мала місце провокація та підбурювання до вчинення злочину, стверджує, що самого факту збуту наркотичних засобів не було, експертиза була сфальсифікована, а судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотань сторони захисту про допит свідків, що також залишилось поза увагою апеляційного суду. Таким чином, рішення є незаконними і підлягають скасуванню.
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує, що в апеляційній скарзі прокурор наголошував на тому, що засудженому призначено явно несправедливе покарання, яке не сприятиме його меті, а тому просив призначити більш суворе покарання, однак вказані доводи залишились поза увагою апеляційного суду. Крім того, органом досудового розслідування, за змістом обвинувального акта, не встановлена наявність у ОСОБА_8 корисливого мотиву при кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307 КК, тому застосування до останнього у цьому випадку додаткового покарання у виді конфіскації майна є безпідставним, адже суперечить положенням ст. 59 КК. Однак апеляційний суд дійшов висновку, що в діях засудженого наявний корисливий мотив, чим порушив вимоги кримінального процесуального закону.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник підтримав касаційні скарги сторони захисту, просив їх задовольнити та частково підтримав касаційну скаргу прокурора. Прокурор підтримав касаційну скаргу подану прокурором, просив її задовольнити та заперечував проти задоволення касаційних скарг захисників.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційних скаргах захисників, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
		Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційним судом встановлено, що суди дотримались зазначених вимог закону.
		Висновок суду першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості  ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом доказами.
		Разом з цим, як видно з вироку суду,  ОСОБА_8 вину у скоєному не визнав та наполягав на тому, що не знав, що знаходиться в середині пакунку, однак підтвердив, що невідомий хлопець передав йому цей пакунок, викликав таксі і дав 100 грн для оплати послуг таксі, а також повідомив, що гроші за виконану ним послугу (500 грн), він мав отримати від того, кому мав передати пакунок, про що раніше було домовлено.  
		Однак, твердження засудженого про не причетність до вчинення злочину не знайшли свого підтвердження в ході дослідження судом доказів, а його показання щодо обставин кримінального провадження суд визнав такими, що направлені на ухилення від відповідальності за скоєне.
		При цьому, суд ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення та на підтвердження винуватості ОСОБА_8 у його вчинені обґрунтовано послався на показання свідків, висновки експертів, протокол огляду місця події та інші докази, які детально відображені у вироку. 
		Зокрема, місцевим судом було належним чином досліджено і дано оцінку показанням свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є працівниками поліції, та які підтвердили, що в день події отримали повідомлення про те, що особа розповсюджує наркотичні засоби і приїхавши на місце події виявили особу, яка підпадала під орієнтування. На запитання чи має якісь заборонені речі, вказана особа відповіла, що у рюкзаку є маріхуана, у зв`язку з чим було викликано слідчо-оперативну групу. В подальшому у обвинуваченого було вилучено коробку запаковану у чорний поліетилен, у якій були сліппакети і пластикові фрагменти з речовиною білого кольору у великій кількості. Свідок ОСОБА_11 у суді пояснив, що в день події він на зупинці очікував громадський транспорт і до нього під`їхало таксі, в якому був ОСОБА_8 , котрий сказав, що може його підвезти, однак він не їде додому, а їде на «Восход». Свідок бачив у обвинуваченого рюкзак чорного кольору. Вони зупинились біля перукарні, він вийшов, перейшов на інший бік та його затримали. ОСОБА_8 також затримали, при цьому поліцейськими було повідомлено, що останній перевозить заборонені речі.        
		Суд зазначив, що показання вказаних свідків є логічними, послідовними, вони узгоджуються між собою та з іншими матеріалами справи.
		Також, судом було досліджено протокол огляду місця події від 19 січня 2022 року (в ході якого у рюкзаку ОСОБА_8 виявлено поліетиленовий згорток чорного кольору в якому знаходилися полімерні трубочки у кількості 120 шт); переглянуто відеозаписи вилучення наркотичних засобів у ОСОБА_8 та відеозаписи з бодікамер патрульної поліції. Дослідженими судом висновками експертиз від 21 січня, 1, 2, 3, 8, 14 та 16 лютого 2022 року встановлено, що надана на експертизу речовина, вилучена у ОСОБА_8 , містить психотропну речовину - метамфетамін, обіг якої обмежено. Суд зазначив, що загальна маса вилученого у обвинуваченого метамфетаміну становить 4, 0824 г, що є великим розміром.  
		Отже, дослідивши та оцінивши вищезазначені докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд правильно встановив обставини кримінального провадження та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості  ОСОБА_8 у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту психотропних речовин у великих розмірах. 
		За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії  ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 307 КК кваліфіковано правильно. 
		Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження, належним чином перевірив доводи, наведені в апеляційних скаргах сторони захисту (про непричетність засудженого до вчинення злочину у зв`язку з його необізнаністю відносно вмісту пакунку, недопустимість доказів, неповноту судового розгляду тощо) та дійшов обґрунтованого висновку, що досліджені місцевим судом відповідно до вимог ст. 94 КПК і покладені в основу вироку докази підтверджують винуватість  ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
		Суд зазначив, що досліджені місцевим судом докази спростовують твердження засудженого щодо його необізнаності вмісту пакунку та непричетності до скоєння злочину. Зокрема, апеляційний суд вказав, що свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 підтвердили, що був виклик про те, що особа біля будівлі розповсюджує наркотичні речовини, а на місці події, на запитання чи має якісь заборонені речі, ця особа відповідала, що у рюкзаку є маріхуана, у зв`язку з чим було викликано СОГ та в подальшому було вилучено пластикові фрагменти з речовиною білого кольору у великій кількості. 
		Колегія суддів звертає увагу на те, що для вирішення питання про кваліфікацію кримінального правопорушення, пов`язаного із незаконним придбанням та зберіганням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, зокрема щодо відсутності чи наявності умислу на збут, суд у кожному конкретному випадку має оцінити обставини кримінального провадження, які характеризують мотиви, наміри особи під час здійснення нею такого придбання та зберігання.
		Про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів може свідчити як великий або особливо великий їх розмір, спосіб упакування та розфасування, так і інші обставини, зокрема: відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини; поведінка суб`єкта кримінального правопорушення; те, що сама особа не вживає наркотичні засоби або психотропні речовини, але виготовляє та зберігає їх.
		Водночас, якщо висновок суду про наявність умислу на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів ґрунтується на великому або особливо великому розмірі відповідної речовини, її упакуванні та розфасуванні, то в такому випадку повинні бути досліджені обставини, за яких особа придбала відповідний засіб чи речовину, зокрема чи залежало від її волі те, який розмір речовини опиниться у володінні, та спосіб розфасування.
		У разі, якщо особа здійснює свідоме придбання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів у значному розмірі (шляхом купівлі, обміну, безоплатно), виготовляє їх, зберігає у відповідному фасуванні, що об`єктивно перевищує її потреби у власному вживанні, то в неї може бути умисел на збут. Якщо ж волею особи не обумовлено того, скільки наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів опиниться у її володінні (як у випадку зі знахідкою), то у такому разі умисел на збут потребує більш ретельного дослідження.
		У цьому кримінальному провадженні встановлено, що  ОСОБА_8 незаконно придбав та зберігав при собі психотропну речовину метамфетамін в великих розмірах (4, 0824 г). Зазначена речовина містилась (була розфасована) у 120 фрагментах пластикових запаяних трубочок, які аналогічні між собою за зовнішніми ознаками. 
		Суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на те, що ОСОБА_8 на обліку у лікаря нарколога не перебуває, сам обвинувачений пояснював, що наркотичні засоби не вживав та не вживає, враховуючи великий розмір наркотичних засобів, який об`єктивно перевищує потреби особи у власному вживанні, значну кількість пакувань, вид і спосіб упакування та розфасування, методи приховування, а також поведінку ОСОБА_8 , суд дійшов висновку, що зазначене свідчить про обізнаність вмісту пакунку та умисел обвинуваченого саме на збут психотропних речовин. 
		Тобто, в цій справі, поряд із кількістю психотропної речовини, яка була виявлена в засудженого, суди проаналізували обставини придбання та спосіб зберігання цієї речовини, а також поведінку засудженого, відомості про його особу, та дійшли обґрунтованого висновку, що досліджені докази в сукупності переконливо свідчать про доведеність вини  ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, за обставин, указаних у вироку.
		Отже, показання засудженого щодо обставин події були перевірені судом першої та апеляційної інстанцій і не знайшли свого підтвердження.
		Що стосується аргументів захисника про відсутність доказів на підтвердження факту збуту психотропної речовини, то слід зазначити, що збут є одним із альтернативних діянь об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 КК, водночас мета збуту є загальною для всіх цих діянь. 
		Тобто особа не обов`язково має здійснити збут, щоб її було притягнуто до відповідальності за цієї статтею, але обов`язковою є наявність мети збуту як ознаки суб`єктивної сторони складу цього кримінального правопорушення, що і було встановлено судами в ході розгляду справи. 
		Також суд апеляційної інстанції перевірив і мотивовано відхилив аргументи сторони захисту про невідповідність кількості досліджених трубочок при проведенні експертизи та кількості трубочок, вилучених у засудженого. При цьому суд зазначив, що вказані доводи спростовуються протоколом огляду місця події з відеозаписом до нього (виявлено поліетиленовий згорток в якому знаходились полімерні трубочки у кількості 120 шт, які поміщено у 13 спецпакетів та опечатано) та висновками експертиз (згідно яких для проведення дослідження надійшло саме 13 опечатаних спецпакетів). 
		Відтак, твердження захисту про фальсифікацію висновків експертів є безпідставними, оскільки відсутні підстави вважати, що на експертне дослідження надано іншу речовину, ніж ту, що було вилучено у ОСОБА_8 .
		Відносно доводів сторони захисту про те, що слідчим для перевірки показань ОСОБА_8 не проведено очної ставки з ОСОБА_12 (котрий запропонував йому підробіток кур`єра) та не викликано останнього для надання пояснень, то апеляційний суд вказав, що вони не заслуговують на увагу, оскільки встановити особу на ім`я ОСОБА_13 та чоловіка на ім`я ОСОБА_14 , інформація про номери телефонів яких міститься у телефоні ОСОБА_8 , для проведення процесуальних дій, не виявилось можливим. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає неспроможними твердження сторони захисту про те, що судом безпідставно відмовлено в допиті вказаних свідків.
		На думку колегії, суд апеляційної інстанції ретельно перевірив та проаналізував наведені в апеляційних скаргах сторони захисту доводи та надав на них вичерпні відповіді, мотивувавши свій висновок про залишення скарг без задоволення. 
		Перевіряючи доводи скарг сторони захисту відносно провокації злочину, колегія суддів вважає, що ознаки, притаманні провокації злочину правоохоронними органами, а саме спонукання до його вчинення, у даному провадженні відсутні.
		Як вбачається із положень, викладених ЄСПЛ у рішенні від 5 лютого 2008 року в справі «Раманаускас проти Литви», встановлено підбурювання з боку поліції, яке має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений. Зокрема, на вказане рішення посилається сторона захисту в касаційній скарзі. 
		За встановлених судом обставин, ОСОБА_8 перебував біля будинку в період часу з 14:00 до 15:44, де був зупинений працівниками поліції, які в подальшому викликали слідчо-оперативну групу. В ході огляду місця події слідчим, в присутності понятих, всередині рюкзака засудженого було виявлено і вилучено психотропну речовину у великому розмірі. Отже, за встановлених фактичних обставин кримінального провадження, примушування чи схиляння з боку правоохоронних органів ОСОБА_8 до конкретного варіанту поведінки, чи провокації злочину, не було.
		Крім того, в основу обвинувального вироку суд поклав докази, які узгоджуються між собою та повною мірою вказують на винуватість ОСОБА_8 , а факти, які б вказували на підбурювання останнього до вчинення інкримінованого йому злочину, Судом не виявлено. 
		Таким чином доводи захисників про провокацію злочину з боку правоохоронних органів, одержання доказів незаконним шляхом та їх фальсифікацію, не знайшли свого підтвердження. 
		Інші доводи, викладені в касаційних скаргах сторони захисту, не містять вказівки на допущення порушень норм матеріального чи процесуального законів, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих судових рішень судами попередніх інстанцій, а тому Суд вважає, що підстави для задоволення касаційних скарг захисників відсутні.
		Доводи прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі винного через м`якість, а також про безпідставне призначення додаткового покарання, є необґрунтованими виходячи з нижченаведеного.
		Так, санкцією ч. 2 ст. 307 КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна. 
		Відповідно до положень ст. 59 КК покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості, і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу.
		Статтями 50 і 65 КК передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Як видно з вироку, при призначенні ОСОБА_8 покарання суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, врахував ступінь тяжкості та характер вчиненого кримінального правопорушення (тяжкий злочин у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин), особу винного (позитивно характеризується за місцем проживання, за медичною допомогою до лікарів нарколога та психіатра не звертався), відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання.
		Врахувавши всі зазначені обставини у сукупності, суд першої інстанції призначив засудженому покарання за ч. 2 ст. 307 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна. 
		З урахуванням корисливого мотиву злочину, колегія суддів апеляційного суду погодилася з призначенням додаткового покарання, обраного судом у межах санкції ч. 2 ст. 307 КК. При цьому, апеляційний суд визнав, що підстави для не призначення додаткового покарання, зважаючи на скоєне ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, відсутні.
		Колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_8 призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК, воно є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судові рішення слід залишити без зміни, а касаційні скарги захисників та прокурора - без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 травня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та прокурора - без задоволення. 
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                                     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...