Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 902/1056/24(902/52/25) : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:.
Надіслано судом: 16.05.2025. Зареєстровано: 17.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 19.05.2025.
Дата набрання законної сили: 15.05.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 травня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  902/1056/24(902/52/25) 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,  
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Гурман" арбітражного керуючого Карасюка О.В. 
		на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 (колегія суддів у складі: Саврій В.А.- головуючий, Коломис В.В., Розізнана І.В.) 
		 
		у справі № 902/1056/24(902/52/25)
		за заявою арбітражного керуючого Карасюка О.В. 
		до   1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Гурман"; 2) ОСОБА_1 
		про   визнання недійсними рішення загальних зборів учасників, актів прийому-передачі, договорів купівлі-продажу транспортних засобів, зобов`язання повернути майно та застосувати наслідки недійсності правочинів
		 
		в межах справи №902/1056/24
		за заявою   Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" 
		до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Гурман" 
		про   банкрутство,
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Хід розгляду справи та стислий зміст вимог заявника
		1.          Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 04.11.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Гурман" (далі - Боржник), введено процедуру розпорядження майном боржника. 
		2.          У межах зазначеної справи розпорядник майна Боржника подав заяву до Боржника та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про визнання недійсними: рішення з другого питання порядку денного загальних зборів учасників Боржника, оформленого протоколом №7 від 27.04.2023; акта прийому-передачі від 27.04.2023, посвідченого приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області Лободою С.Л., зареєстрованого в реєстрі за №564, 565; акта приймання-передачі рухомого майна Боржника від 27.04.2023, договорів купівлі-продажу транспортних засобів №2490, 2491, 2492 від 04.05.2023, а також зобов`язання повернути майно та застосувати наслідки недійсності правочинів.
		3.          Зазначену заяву подано з підстав, передбачених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
		4.          Водночас розпорядник майна Боржника подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення заяви, поданої в порядку статті 42 КУзПБ, шляхом застосування заборони Відповідачу відчужувати нерухоме та рухоме майно, набуте ним внаслідок укладення оспорюваних правочинів, згідно з переліком (далі - Заява). 
		5.          Заяву мотивовано тим, що спірні правочини є фраудаторними, адже їх укладення спрямовано на завдання шкоди кредиторам, тому для ефективного захисту та поновлення порушених прав необхідним є застосування відповідних заходів забезпечення позову. 
		Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		6.          Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22.01.2025 Заяву задоволено, вжито заходи забезпечення заяви в порядку статті 42 КУзПБ шляхом заборони Відповідачу відчужувати таке майно: 
		- нерухоме майно: будівля, нежитлові будівлі загальною площею 2992,9 м2, з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, а саме: ангар літера "А" площею 1031,2 м2, навіс-прибудова, літера "а"; ангар літера "Б" площею 1193,5 м2; навіс літера "В" площею 724,7 м2; лабораторія літера "Г" площею 43,5 м2; ваги "1"; ворота; огорожа; огорожа "№2, №3, №4", за адресою: Вінницька обл., Жмеринський район, селище Бар, вулиця Центральна, буд. 50Г (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1835167305202);
		- рухоме майно: ваги автомобільні "УВК-А18-С80" Мах80т; захват для біг-бегів JCB; трансформаторна підстанція ТМ-100; швидкороз`ємний фронтальний навантажувач "BLACK 2000" із джойстіком; ківш А.ТОМ 2,5 (зерновий); ківш наповнювач для біг-бегів 2 м3; навантажувач телескопічний марки JCB 540-140 2016 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , тип ТЗ - навантажувач телескопічний, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; спеціалізований напівпричіп марки SCHWARZMULLER SAP-33, 2003 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , тип ТЗ - спеціалізований напівпричіп н/пр-самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_5 ; спеціалізований напівпричіп марки VAN HOOL Т-300-27, 1988 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , тип ТЗ - спеціалізований напівпричіп н/пр-цистерна-Е, реєстраційний номер НОМЕР_7 ; автомобіль марки MAN TGA 18.400, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 , тип ТЗ - спеціалізований вантажний сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_9 ; вологомір зерна wile78.
		7.          Ухвалу мотивовано тим, що заборона права відчуження спірного майна є ефективним і співмірним заходом забезпечення позову про визнання недійсними правочинів і повернення майна на користь Боржника, оскільки відчуження такого майна на користь іншої особи може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а розпорядник майна не зможе захистити або поновити права кредиторів чи сприяти відновленню платоспроможності Боржника. Водночас заборона відчуження спірного майна не позбавляє права власності Відповідача та не встановлює заборону використання такого майна. 
		8.          Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 ухвалу господарського суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні Заяви. 
		9.          Постанову мотивовано тим, що розпорядник майна Боржника не надав доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист / поновлення порушених / оспорюваних прав / інтересів кредиторів, за захистом яких він звернувся до суду. Зокрема, Боржник не надав беззаперечних доказів на підтвердження існування недобросовісних намірів Відповідача відчужити майно.
		Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника 
		10.          Розпорядник майна Боржника подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі ухвалу господарського суду першої інстанції.
		11.          Касаційну скаргу подано згідно з абзацом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України з підстав порушення норм процесуального права.
		12.           За доводами скаржника, апеляційний господарський суд не врахував правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 03.03.2023 у справі №905/448/22, від 08.07.2024 у справі №916/143/24.
		13.          При цьому скаржник стверджує, що він у Заяві довів, що невжиття відповідних заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист / поновлення порушених прав та інтересів кредиторів у справі про банкрутство Боржника, оскільки у Відповідача, який вже вчиняв дії щодо виведення майна, буде необмежена можливість відчужити майно, яке належало Боржнику та є предметом спору. 
		14.          Також скаржник наголошує, що відповідній вид забезпечення не передбачає обмеження у користування та володінні майном Відповідачем, отже, є співмірним із заявленими позовними вимогами, зберігає баланс інтересів сторін провадження.
		15.          Натомість, на думку скаржника, апеляційний господарський суд застосував до нього завищений і заздалегідь недосяжний стандарт доказування, адже розпорядник майна не повинен був доказувати існування недобросовісних навмисних намірів Відповідача відчужити майно, що є фактично неможливим. 
		16.          Крім того, скаржник зауважує, що раніше до Відповідача щодо спірного майна не було подано жодної позовної заяви, тому він не мав необхідності відчужувати спірне майно, а після подачі заяви в цій справі з`явилася загроза, що виведене спірне майно буде повернуто Боржнику.
		Узагальнений виклад позицій інших учасників справи 
		17.          Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні скарги відмовити, а оскаржувану постанову залишити без змін. 
		18.          Відзив мотивовано тим, що у касаційній скарзі не конкретизовано, яку саме норму матеріального чи процесуального справа неправильно застосував апеляційний господарський суд, в чому полягає помилка суду при застосування відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. 
		19.           Відповідач зазначає, що в касаційній скарзі не наведено обґрунтованих доводів та не зазначено, якими саме доказами підтверджується наявність фактичних обставин, з якими скаржник пов`язує необхідність застосування відповідного забезпечення позову. 
		20.          Відповідач погоджується з висновками господарського суду апеляційної інстанції та заперечує проти посилання скаржника на відповідні правові позиції Верховного Суду, стверджуючи про їх нерелевантність з огляду на немайновий характер позовних вимог у цій справі. 
		 
		Позиція Верховного Суду
		21.          Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
		22.          Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду Заяви про забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу відчужувати нерухоме та рухоме майно, набуте ним внаслідок укладення оспорюваних правочинів, які заявник вважає фраудаторними, укладеними задля виведення майна Боржника та завдання шкоди його кредиторам. 
		23.          Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову       допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		24.          Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав (інтересів) позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про   забезпечення позову.
		25.          Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").
		26.          Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).
		27.          Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
		28.          Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
		29.          При вирішенні питання про   забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		30.          Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
		31.          Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду тощо.
		32.          Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії тощо.
		33.          Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		34.          Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. 
		35.          Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
		36.          Як вбачається з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, звертаючись із Заявою, розпорядник майна Боржника просив заборонити Відповідачу відчужувати нерухоме та рухоме майно, набуте ним внаслідок укладення оспорюваних правочинів, про витребування якого також заявлено позовні вимоги у цій справі. Наведене спростовує викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи Відповідача щодо немайнового характеру спору в цій справі. 
		37.          Водночас перебування спірного майна у власності Відповідача створює передумови для можливої подальшої його передачі цією особою у власність іншим особам. А таке відчуження спірного майна до закінчення розгляду заяви розпорядника майна Боржника про його витребування відповідно до положень статті 42 КУзПБ призведе до неможливості виконати рішення суду (в разі задоволення позову) та захистити відповідні права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.
		38.          Отже, існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про витребування його з володіння Відповідача в разі задоволення такого позову.
		39.          Водночас зазначений захід забезпечення позову не завдасть шкоди Відповідачу, адже не позбавить його прав на володіння та користування майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів тощо, а лише тимчасово обмежить право розпорядитися спірним майном, відчужити його третім особам.
		40.          З огляду на викладене, врахувавши предмет і підстави позову у справі, господарський суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для вжиття визначених розпорядником майна Боржника заходів забезпечення позову, адже вони відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку з предметом позовних вимог та можуть забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.
		41.          Натомість висновок господарського суду апеляційної інстанції про неправильне застосування місцевим господарським судом приписів статті 136 Господарського процесуального кодексу України є безпідставними з огляду на таке. 
		42.          Зокрема, Верховний Суд вважає помилковим твердження апеляційного господарського суду про недостатню обґрунтованість припущень розпорядника майна Боржника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення через ненадання беззаперечних доказів на підтвердження існування у Відповідача недобросовісних навмисних намірів відчужити спірне майно, зокрема, доказів вчинення Відповідачем дій, направлених на відчуження майна тощо.
		43.           Щодо наведеного Верховний Суд звертає увагу на те, що наявність у Відповідача правомочностей власника спірного майна вказує на можливість у будь-який момент (в тому числі під час розгляду судом цієї справи, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення в цій справі про витребування спірного майна з володіння Відповідача (в разі задоволення такого позову). 
		44.          За наведених умов вимога щодо обов`язкового надання позивачем доказів на підтвердження намірів Відповідача про відчуження спірного майна, враховуючи наявність у нього права розпорядитися ним у будь-який момент, свідчила б про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, ухваленій у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду).
		45.          Також безпідставним є посилання господарського суду апеляційної інстанції на обставини відмови ухвалою Господарського суду Вінницької області від 20.11.2024 у справі №902/1056/24(902/1209/24) у задоволенні заяви представника Боржника б/н від 17.11.2024 про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на майно, передане у власність Відповідачу згідно з рішенням загальних зборів учасників Боржника від 27.04.2023, оформленим протоколом №7, та заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно вчиняти відповідні реєстраційні дії. Відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання представника Боржника у вказаній справі не позбавляє розпорядника майна Боржника права заявити про забезпечення поданої ним заяви в цій справі. 
		46.          Наведені правові позиції Верховного Суду mutatis mutandis підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи. Натомість нерелевантним є посилання апеляційного господарського суду на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №902/1308/22, ухваленій за наслідками розгляду заяви про застосування заходів забезпечення позову до подання позовної заяви про скасування рішення міської ради, визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора. 
		47.          Крім того, Верховний Суд приймає до уваги, що, заперечуючи проти вжиття заходів забезпечення позову щодо спірного майна, Відповідач ані під час розгляду Заяви господарськими судами попередніх інстанцій, ані під час касаційного розгляду справи не зазначив, яким чином вжиття наведених заходів та збереження у зв`язку з цим існуючого стану, порушують його права, та не навів обставин, що в сукупності свідчили б про можливість заявника отримати повний захист оспорюваного права в межах даного судового провадження без нових звернень до суду, якщо позов буде задоволено, але згадані заходи забезпечення позову у цій справі не будуть вжиті судом. Посилання Відповідача на наявність у нього іншого майна таку можливість не підтверджують, адже предметом позовних вимог у цій справі є, зокрема, витребування конкретного індивідуально визначеного майна. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		48.          Виходячи з викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення Заяви, у зв`язку з чим вважає безпідставним скасування апеляційним господарським судом ухвали суду першої інстанції та прийняття нового рішення в скасованій частині про відмову в задоволенні Заяви. 
		49.          Отже, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права до встановлених судами обставин. Ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню в силі. Касаційну скаргу слід задовольнити.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Касаційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Гурман" арбітражного керуючого Карасюка О.В. задовольнити. 
		2.          Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 у справі №902/1056/24(902/52/25) скасувати. 
		3.          Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22.01.2025 у справі №902/1056/24(902/52/25) залишити в силі. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    В. Картере
		 
		Судді                                                                                                 К. Огороднік
		 
		                                                                                                                 В. Пєсков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...