Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/1789/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано судом: 16.05.2025. Зареєстровано: 17.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 19.05.2025.
Дата набрання законної сили: 06.05.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 травня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  922/1789/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
		 
		секретар судового засідання - Письменна О. М., 
		 
		за участю представників:
		позивача - Харіної Т. Г. (самопредставництво), 
		відповідача - не з`явилися, 
		ліквідатора - не з`явилися,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Прем`єр Профі"
		 
		на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 (колегія суддів: Істоміна О. А. - головуючий, Радіонова О. О., Попков Д. О.) у справі 
		 
		за позовом Національного банку України
		до Товариства з додатковою відповідальністю "Прем`єр Гарант Профі" (нова назва - Товариство з додатковою відповідальністю "Прем`єр Профі")
		про ліквідацію страховика,
		за участю ліквідатора Товариства з додатковою відповідальністю "Прем`єр Профі" - арбітражного керуючого Рабана Микити Тарасовича,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог 
		 
		1.1. У травні 2024 року Національний банк України звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Прем`єр Гарант Профі" (далі - ТДВ "Страхова компанія "Прем`єр Гарант Профі") (нова назва - Товариство з додатковою відповідальністю "Прем`єр Профі") (далі - ТДВ "Прем`єр Профі"), в якому просив прийняти рішення про ліквідацію відповідача та призначити ліквідатора відповідача з числа осіб, які мають право здійснювати діяльність із ліквідації юридичних осіб.
		 
		1.2. Позовні вимоги Національного банку України обґрунтовані тим, що позивач за результатами аналізу звітності ТДВ "Страхова компанія "Прем`єр Гарант Профі" за І квартал 2023 року, перше півріччя 2023 року та дев`ять місяців 2023 року, а також інформації та документів, отриманих від страховика у відповідь на вимогу Національного банку України, встановив порушення вимог щодо складання звітності страховика та порядку формування резерву незароблених премій станом на дати, відмінні від звітних. При цьому 28.12.2023 Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України прийняв рішення № 21/2414-рк "Про зобов`язання ТДВ "Страхова компанія "Прем`єр Гарант Профі" вжити заходів для усунення порушення та причин, що сприяли вчиненню порушення", відповідно до якого відповідача зобов`язано вжити заходи для усунення порушень та причин, що сприяли вчиненню порушень, у строк не пізніше 31.01.2024. Однак, як зазначав позивач, відповідач не виконав рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України від 28.12.2023 № 21/2414-рк. Наведене стало підставою для прийняття Правлінням Національного банку України рішення від 23.04.2024 № 123-рш "Про анулювання Товариству з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Прем`єр Гарант Профі" ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг" з підстав, визначених пунктом 3 частини 2 статті 123 Закону України "Про страхування". За доводами позивача, продовження ведення відповідачем страхової діяльності в умовах неможливості оцінки фінансового стану та дотримання вимог щодо забезпечення платоспроможності ТДВ "Страхова компанія "Прем`єр Гарант Профі" з огляду на подання звітності за 2023 рік (станом на 01.01.2024) із недотриманням вимог до складання даних звітності позбавляє Національний банк України можливості належним чином здійснювати нагляд за діяльністю відповідача. З урахуванням викладеного позивач вважав, що він зобов`язаний подати позов про ліквідацію відповідача відповідно до вимог частини 3 статті 66 Закону України "Про страхування".
		 
		2. Короткий зміст судових рішень 
		 
		2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.10.2024 у справі № 922/1789/24 відмовлено в задоволенні позову Національного банку України.
		 
		2.2. Відмовляючи в задоволенні позову Національного банку України, господарський суд першої інстанції виходив із того, що положеннями Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" не передбачено такого заходу впливу, як звернення Національного банку України (Регулятора) до господарського суду з позовом про ліквідацію страховика, якому анульовано ліцензію на провадження діяльності з надання фінансових послуг. При цьому, за висновком місцевого господарського суду, відповідальність, яка передбачена приписами Закону України "Про страхування", не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки це буде суперечити положенням пункту 18 розділ VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії". За відсутності затвердження позивачем порядку встановлення факту відсутності або наявності у страховика зобов`язань за договорами страхування (перестрахування, співстрахування) господарський суд першої інстанції  визнав передчасними доводи позивача про відсутність у відповідача зобов`язань за договорами страхування.
		 
		2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі № 922/1789/24 змінено найменування ТДВ "Прем`єр Гарант Профі" на ТДВ "Прем`єр Профі"; скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2024 у справі № 922/1789/24 та ухвалено нове рішення, яким задоволено позов Національного банку України.
		 
		Вирішено ліквідувати ТДВ "Прем`єр Профі". Вирішено призначити ліквідатором ТДВ "Прем`єр Профі" арбітражного керуючого Рабана Микиту Тарасовича (далі - Рабан М. Т.) (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 28.02.2013 №   309).
		 
		Вирішено встановити, що кредитори мають право заявити свої вимоги до ТДВ "Прем`єр Профі" (попереднє найменування - ТДВ "Страхова компанія "Прем`єр Гарант Профі") протягом трьох місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи шляхом їх направлення ліквідатору ТДВ "Прем`єр Профі" - арбітражному керуючому Рабану М. Т.
		 
		Вирішено направити копію постанови державному реєстратору за місцем знаходження ТДВ "Прем`єр Профі" (попереднє найменування - ТДВ "Страхова компанія "Прем`єр Гарант Профі") для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису.
		 
		2.4. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову Національного банку України, встановив, що рішення Правління Національного банку України від 23.04.2024 № 123-рш прийняте з урахуванням положень пункту 18 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", оскільки Національний банк України застосував відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на момент вчинення відповідачем порушень. Тому, за висновком апеляційного господарського суду, господарський суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин приписи розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії". Оскільки захід впливу застосований до відповідача рішенням Правління Національного банку України від 23.04.2024 № 123-рш, то, за висновком апеляційного господарського суду, в цьому випадку підлягають застосуванню Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" та Закон України "Про страхування" від 18.11.2021 № 1909-IX у редакціях, чинних станом на 01.01.2024. Крім того, як зазначив апеляційний господарський суд, господарський суд першої інстанції помилково вдався до аналізу змісту рішення Правління Національного банку України рішення від 23.04.2024 №   123-рш. За висновком апеляційного господарського суду, з рішення господарського суду першої інстанції неможливо встановити, на підставі яких саме доказів місцевий господарський суд поставив під сумнів рішення Правління Національного банку України рішення від 23.04.2024 № 123-рш у частині встановлення факту відсутності зобов`язань та застосування порядку встановлення факту відсутності або наявності в страховика зобов`язань, визначеного Положенням про порядок призначення, здійснення та припинення тимчасової адміністрації страховика, кредитної спілки, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 21.03.2023 № 178. За таких обставин, ураховуючи приписи частини 1, частини 3 статті 66 Закону України "Про страхування", пункту 3 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо ліквідації відповідача. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, призначає ліквідаційну комісію (ліквідатора) такої юридичної особи. У справі про банкрутство небанківської фінансової установи за клопотанням органу державної влади ліквідатором може бути призначена особа з числа арбітражних керуючих у такій справі. Апеляційний господарський суд установив, що до суду надійшла заява арбітражного керуючого Рабана   М. Т. про участь у справі про банкрутство ТДВ "Страхова компанія "Прем`єр Гарант Профі". Апеляційний господарський суд затвердив кандидатуру ліквідатора та зазначив, що Рабан М. Т. відповідає передбаченим законодавством вимогам, оскільки має право займатися діяльністю з ліквідації страховиків.
		 
		3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
		 
		3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі № 922/1789/24, до Верховного Суду звернулося ТДВ "Прем`єр Профі" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову, а рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2024 у справі № 922/1789/24 залишити в силі.
		 
		3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТДВ "Прем`єр Профі" зазначає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТДВ "Прем`єр Профі", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		3.3. ТДВ "Прем`єр Профі" у касаційній скарзі зазначає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, порушив приписи частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цієї норми права, викладені в постановах Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21, від 13.11.2020 у справі № 904/920/19, від 22.02.2024 у справі № 990/150/23, від 29.01.2020 у справі № 903/154/19.
		 
		3.4. Крім того, на думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду про застосування приписів частин 3, 6 статті 66 Закону України "Про страхування" щодо наявності у Національного банку України права звертатися до суду з позовом про ліквідацію страховика (який не має зобов`язань за договорами страхування) за відсутності нормативно-правового акта, який визначає порядок встановлення факту відсутності або наявності у страховика зобов`язань за договорами страхування.
		 
		3.5. При цьому, за доводами скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду про застосування положень частини 2 статті 110 Цивільного кодексу України щодо можливості призначення арбітражного керуючого ліквідатором юридичної особи за відсутності справи про банкрутство цієї юридичної особи.
		 
		3.6. Скаржник також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 41, пункту 3 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України про можливість розгляду у справі позовного провадження заяв та клопотань осіб, які не мають процесуального статусу у справі.
		 
		3.7. Національний банк України у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ТДВ "Прем`єр Профі" залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. Національний банк України зазначає, що процедура примусового виходу страховика з ринку за рішенням Регулятора здійснюється відповідно до приписів статті 66 Закону України "Про страхування" та не пов`язана з фактом наявності або відсутності у страховка зобов`язань за договорами страхування (перестрахування, співстрахування). При цьому Національний банк України вважає, що в цьому випадку призначення ліквідатора відповідача було здійснено з дотриманням вимог законодавства. 
		 
		4. Обставини справи, встановлені судами 
		 
		4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що Національний банк України за результатами аналізу звітності ТДВ "Страхова компанія "Прем`єр Гарант Профі" за І квартал 2023 року, перше півріччя 2023 року та дев`ять місяців 2023 року, а також інформації та документів, отриманих від страховика у відповідь на вимогу Національного банку України, встановив порушення вимог щодо складання звітності страховика та порядку формування резерву незароблених премій станом на дати, відмінні від звітних.
		 
		4.2. 28.12.2023 Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України прийняв рішення № 21/2414-рк "Про зобов`язання ТДВ "Страхова компанія "Прем`єр Гарант Профі" вжити заходів для усунення порушення та причин, що сприяли вчиненню порушення", відповідно до якого відповідача зобов`язано вжити заходи для усунення порушень та причин, що сприяли вчиненню порушень, у строк не пізніше 31.01.2024.
		 
		4.3. 28.12.2023 інформацію про застосування Національним банком України заходу впливу згідно з рішенням від 28.12.2023 № 21/2414-рк розміщено на сторінці офіційного інтернет-представництва Національного банку України.
		 
		4.4. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідач у листах від 22.02.2024 № 22/02-2202030, від 02.04.2024 № 02/04-0204048, адресованих Національному банку України, повідомив позивача про відсутність у нього кредиторської заборгованості та зобов`язань за договорами страхування (перестрахування, співстрахування) станом на 22.02.2024 та станом на 02.04.2024 відповідно.
		 
		4.5. Невиконання відповідачем рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України від 28.12.2023 № 21/2414-рк стало підставою для прийняття Правлінням Національного банку України рішення від 23.04.2024 № 123-рш "Про анулювання Товариству з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Прем`єр Гарант Профі" ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг" з підстав, визначених пунктом 3 частини 2 статті 123 Закону України "Про страхування".
		 
		4.6. Мотивуючи рішення від 23.04.2024 № 123-рш Національний банк України зазначив, що відповідач не виконав рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України від 28.12.2023 № 21/2414-рк про виявлення Національним банком України порушення вимог щодо складання даних звітності та істотних розбіжностей в обсягах надходжень за окремими показниками даних звітності ТДВ "Страхова компанія "Прем`єр Гарант Профі". Тому в Національного банку України немає можливості оцінити фінансовий стан, платоспроможність ТДВ "Страхова компанія "Прем`єр Гарант Профі", яке зобов`язане дотримуватися обов`язкових критеріїв, нормативів та інших вимог, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами, визначені законодавством України з питань регулювання ринків фінансових послуг, станом на кожен день.
		 
		Продовження ведення відповідачем страхової діяльності в умовах неможливості оцінки фінансового стану та дотримання вимог до забезпечення платоспроможності ТДВ "Страхова компанія "Прем`єр Гарант Профі" з огляду на подання звітності за 2023 рік (станом на 01.01.2024) з недотриманням вимог до складання даних звітності позбавляє Національний банк України можливості здійснення нагляду за діяльністю відповідача належним чином. Ліквідація страховика в разі прийняття рішення про застосування до страховика заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії страховика з підстав, не пов`язаних із віднесенням страховика до категорії неплатоспроможних, здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України.
		 
		4.7. За таких обставин позивач вважав, що він зобов`язаний відповідно до вимог частини 3 статті 66 Закону України "Про страхування" подати позов про ліквідацію відповідача. Тому Національний банк України звернувся до Господарського суду Харківської області з цим позовом.    
		 
		5. Позиція Верховного Суду 
		 
		5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке. 
		 
		5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги Національного банку України до ТДВ "Страхова компанія "Прем`єр Гарант Профі" (нова назва - ТДВ "Прем`єр Профі") про прийняття рішення щодо ліквідації відповідача та призначення ліквідатора відповідача з числа осіб, які мають право здійснювати діяльність із ліквідації юридичних осіб.
		 
		5.4. Підставою позовних вимог є прийняття Правлінням Національного банку України рішення від 23.04.2024 №   123-рш "Про анулювання Товариству з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Прем`єр Гарант Профі" ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг" з підстав, визначених пунктом 3 частини 2 статті 123 Закону України "Про страхування". Позивач вважав, що він зобов`язаний відповідно до вимог частини 3 статті 66 Закону України "Про страхування" подати позов про ліквідацію відповідача. 
		 
		5.5. Господарський суд першої інстанції, розглянувши справу № 922/1789/24 по суті позовних вимог, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Національного банку України. 
		 
		5.6. Апеляційний господарський суд, переглянувши в апеляційному порядку зазначене рішення господарського суду першої інстанції, не погодився з висновками місцевого господарського суду, а тому скасував рішення господарського суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким задовольнив позов Національного банку України.
		 
		5.7. ТДВ "Прем`єр Профі" не погоджується з висновками апеляційного господарського суду, а тому звернулося з касаційною скаргою на ухвалену ним постанову. ТДВ "Прем`єр Профі", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. 
		 
		5.8. Пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
		 
		5.9. Касаційна скарга з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, порушив приписи частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цієї норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №   914/3203/21, від 13.11.2020 у справі № 904/920/19, від 22.02.2024 у справі № 990/150/23, від 29.01.2020 у справі № 903/154/19.
		 
		5.10. З посиланням на висновки, викладені у наведених постановах, скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд, призначаючи Рабана М. Т. ліквідатором ТДВ "Прем`єр Профі" за його клопотанням, поданим до апеляційного господарського суду, вийшов за межі позовних вимог. 
		 
		5.11. Верховний Суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		 
		5.12. Верховний Суд також зазначає, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Подібний висновок викладений у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19. 
		 
		5.13. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. 
		 
		5.14. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено в пунктах 96- 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19. Подібний висновок також викладений у постановах Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 911/3065/23, від 05.09.2024 у справі № 906/447/23, від 05.09.2024 у справі № 906/600/23, від 08.08.2024 у справі №   917/1024/22, від 30.04.2024 у справі № 918/775/23.
		 
		5.15. Верховний Суд з урахуванням критеріїв подібності правовідносин, визначених у пунктах 39, 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, проаналізувавши правовідносини у цій справі № 922/1789/24 та у справах № 914/3203/21, № 904/920/19, №   990/150/23, № 903/154/19, на які посилається скаржник, установив неподібність спірних правовідносин у зазначених справах.
		 
		5.16. При цьому колегія зазначає, що жодна справа, на яку посилається скаржник, не стосується вимог про ліквідацію юридичної особи та про призначення ліквідатора. Крім того, у справах № 914/3203/21, № 904/920/19, № 990/150/23, № 903/154/19, на які посилається скаржник, апеляційний господарський суд не вирішував питання за результатами розгляду клопотання про призначення ліквідатором юридичної особи, поданого безпосередньо до апеляційного господарського суду.
		 
		5.17. Колегія суддів також ураховує, що в постанові Верховного Суду від 20.03.2025 у справі № 922/412/24 в подібних правовідносинах (за позовом Національного банку України до Приватного акціонерного товариства "Глобаліс Іншуренс Солюшенс" про ліквідацію страховика) розглядалися доводи відповідача про неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №   914/3203/21, від 13.11.2020 у справі № 904/920/19, від 22.02.2024 у справі № 990/150/23.
		 
		За результатами розгляду таких доводів Верховний Суд у постанові від 20.03.2025 у справі № 922/412/24 дійшов висновку про неподібність правовідносин у справі №   922/412/24 та справах № 914/3203/21, №   904/920/19, № 990/150/23, на які посилався відповідач. 
		 
		5.18. Отже, Верховний Суд зазначає, що відмінність фактичних обставин справи та матеріально-правового регулювання спірних правовідносин у цій справі №   922/1789/24 та справах № 914/3203/21, № 904/920/19, №   990/150/23, №   903/154/19, на які посилається скаржник, свідчать про неподібність правовідносин у цих справах.
		 
		5.19. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		 
		5.20. Оскільки правовідносини у справі № 922/1789/24, що розглядається, та у справах №   922/1789/24 та справах № 914/3203/21, № 904/920/19, №   990/150/23, № 903/154/19, на які посилається скаржник, є неподібними, то касаційне провадження за касаційною скаргою ТДВ "Прем`єр Профі" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі № 922/1789/24 в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, належить закрити.
		 
		Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
		 
		5.21. Як зазначалося, пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		5.22. Зміст наведеної норми права свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
		 
		5.23. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 920/788/24, від 29.04.2025 у справі № 902/1518/23, від 04.02.2025 у справі № 909/996/22.
		 
		5.24. Крім того, в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 906/446/23, від 08.08.2024 у справі № 906/497/23, від 19.03.2024 у справі №   910/6141/22, від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі №   918/707/22.
		 
		5.25. На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду про застосування приписів частин 3, 6 статті 66 Закону України "Про страхування" щодо наявності у Національного банку України права звертатися до суду із позовом про ліквідацію страховика (який не має зобов`язань за договорами страхування) за відсутності нормативно-правового акта, який визначає порядок встановлення факту відсутності або наявності у страховика зобов`язань за договорами страхування.
		 
		5.26. При цьому, за доводами скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду про застосування положень частини 2 статті 110 Цивільного кодексу України щодо можливості призначення арбітражного керуючого ліквідатором юридичної особи за відсутності справи про банкрутство цієї юридичної особи.
		 
		5.27. Скаржник також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 41, пункту 3 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України про можливість розгляду у справі позовного провадження заяв та клопотань осіб, які не мають процесуального статусу у справі.
		 
		5.28. Верховний Суд, розглянувши доводи ТДВ "Прем`єр Профі", зазначає таке.
		 
		5.29. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
		 
		5.30. Пунктом 8-1 частини 1 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що Національний банк України здійснює державне регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі на ринках небанківських фінансових послуг за діяльністю небанківських фінансових установ, інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та осіб, які надають супровідні послуги, в межах, визначених Законом України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" та іншими законами України.
		 
		5.31. Як установив апеляційний господарський суд, рішення Правління Національного банку України від 23.04.2024 № 123-рш свідчить про те, що анулювання ліцензій, виданих відповідачу, здійснено на підставі абзацу 2 частини 1 та частини 3 статті 66, пункту 13 частини 1 статті 121, пункту 3 частини 2 та частини 3 статті 123, підпункту 5 пункту 19 розділу XV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про страхування", статей 15, 55-1 Закону України "Про Національний банк України", підпункту 2 пункту 9 глави 3 розділу ІІ, підпункту 1 пункту 142 глави 21 розділу ІІІ Положення про застосування Національним банком України коригувальних заходів, заходів раннього втручання, заходів впливу у сфері державного регулювання діяльності на ринках небанківських фінансових послуг, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25.12.2023 № 183.
		 
		5.32. Колегія суддів зазначає, що 01.01.2024 втратив чинність Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та введений у дію Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".
		 
		5.33. За змістом статті 50 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" Регулятор приймає рішення про анулювання ліцензії на діяльність фінансової компанії або ліцензії на діяльність ломбарду з підстав, перелік яких наведено в цій статті (частина 1 статті 50 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії").
		 
		Порядок анулювання ліцензії чи виключення з ліцензії окремої фінансової послуги визначається нормативно-правовими актами Регулятора (частина 3 статті 50 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії").
		 
		Юридична особа, ліцензію якої відкликано згідно з цією статтею, протягом десяти робочих днів з дня отримання від Регулятора рішення про відкликання ліцензії зобов`язана звернутися до державного реєстратора для державної реєстрації змін до відомостей про таку особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та змін до її установчих документів щодо зміни найменування та виключення з нього слів, які свідчать або можуть свідчити про наявність у юридичної особи статусу фінансової установи чи наявності ліцензії на діяльність з надання фінансових послуг, змінити види економічної діяльності та виключити з них ті, що стосуються діяльності фінансової компанії, ломбарду (частина 5 статті 50 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії").
		 
		У разі невиконання юридичною особою, ліцензію якої відкликано згідно з цією статтею, вимог частини 5 цієї статті Регулятор має право звернутися з позовом про ліквідацію такої особи у встановленому законом порядку (частина 6 статті 50 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії").
		 
		5.34. Пунктом 18 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" передбачено, що надавачі фінансових послуг, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги законодавства про регулювання діяльності з надання фінансових послуг, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень. Рішення про застосування до таких осіб заходів впливу приймається Національним банком України в порядку, визначеному законодавством, що діяло на день прийняття відповідного рішення.
		 
		5.35. Пунктом 19 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" визначено, що заходи впливу, застосовані Національним банком України до надавачів фінансових послуг до дня введення в дію цього Закону, застосовуються відповідно до законодавства України, що діяло на день прийняття рішення про їх застосування.
		 
		5.36. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 66 Закону України "Про страхування" ліквідація страховика у разі прийняття Регулятором рішення про застосування до страховика заходу впливу у вигляді відкликання ліцензії страховика з підстав, не пов`язаних із віднесенням страховика до категорії неплатоспроможних, здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України. Прийняття Регулятором рішення про застосування до страховика заходу впливу у вигляді відкликання ліцензії страховика з підстав, визначених пунктами 2- 13, 15 частини 2 статті 123 цього Закону, є підставою для звернення Регулятора до господарського суду з позовом про ліквідацію страховика.
		 
		5.37. З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що прийняття Регулятором рішення про застосування до страховика заходу впливу у вигляді відкликання ліцензії страховика з підстав, визначених пунктами 2- 13, 15 частини 2 статті 123 Закону України "Про страхування", є імперативно визначеною законодавчою підставою для звернення Національного банку України до господарського суду з позовом про ліквідацію страховика.
		 
		5.38. Верховний Суд також зазначає, що відповідно до частини 3 статті 66 Закону України "Про страхування" Регулятор, за умови відсутності у страховика зобов`язань за договорами страхування (перестрахування, співстрахування), звертається до господарського суду з позовом про ліквідацію страховика відповідно до пункту 3 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України протягом одного місяця з дати прийняття Регулятором рішення про відкликання ліцензії страховика з підстав, визначених пунктами 2- 13, 15 частини 2 статті 123 цього Закону.
		 
		5.39. Частиною 4 статті 66 Закону України "Про страхування" передбачено, що Регулятор, за умови наявності у страховика зобов`язань за договорами страхування (перестрахування, співстрахування): 1) одночасно з прийняттям рішення про відкликання ліцензії страховика з підстав, визначених пунктами 2- 13, 15 частини 2 статті 123 цього Закону, призначає тимчасову адміністрацію; 2) протягом одного місяця з дати прийняття Регулятором рішення про відкликання ліцензії страховика з підстав, визначених пунктами 2- 13, 15 частини 2 статті 123 цього Закону, звертається до господарського суду з позовом про ліквідацію страховика відповідно до пункту 3 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України та з клопотанням про призначення ліквідатора страховика з числа арбітражних керуючих у справах про банкрутство фінансових установ.
		 
		5.40. Колегія суддів, здійснивши аналіз наведених приписів законодавства, погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що відповідно до частин 1, 3, 4 статті 66 Закону України "Про страхування" підставою для звернення до господарського суду з позовом є факт прийняття Регулятором рішення про анулювання ліцензії страховика з підстав, визначених пунктами 2- 13, 15 частини 2 статті 123 цього Закону, а не факт наявності чи відсутності зобов`язань у страховика.
		 
		5.41. Отже, приписи статті 66 Закону України "Про страхування" визначають, що позов про ліквідацію страховика подається Національним банком України в порядку, встановленому статтею 110 Цивільного кодексу України. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.03.2025 у справі №   922/412/24.
		 
		5.42. Пунктом 3 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа ліквідується за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.
		 
		5.43. Крім того, Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 66 Закону України "Про страхування" порядок встановлення факту відсутності або наявності у страховика зобов`язань за договорами страхування (перестрахування, співстрахування) визначається нормативно-правовими актами Регулятора.
		 
		5.44. Разом з тим згідно із установленими обставинами в цій справі відповідач у листах від 22.02.2024 № 22/02-2202030, від 02.04.2024 № 02/04-0204048, адресованих Національному банку України, повідомив позивача про відсутність у нього кредиторської заборгованості та зобов`язань за договорами страхування (перестрахування, співстрахування) станом на 22.02.2024 та станом на 02.04.2024 відповідно. При цьому, як установив апеляційний господарський суд, Національний банк України під час встановлення факту відсутності зобов`язань у відповідача врахував наведені листи ТДВ "Страхова компанія "Прем`єр Гарант Профі". Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що пунктом 3 рішення Правління Національного банку України від 23.04.2024 № 123-рш встановлено відсутність у відповідача зобов`язань за договорами страхування (перестрахування, співстрахування). 
		 
		5.45. Наведеним спростовуються доводи скаржника про неправильне застосування апеляційним господарським судом приписів статті 66 Закону України "Про страхування" у випадку відсутності нормативно-правового акта, який визначає порядок встановлення факту відсутності або наявності у страховика зобов`язань за договорами страхування, оскільки, за встановленими обставинами справи, сам відповідач у листах від 22.02.2024 №   22/02-2202030, від 02.04.2024 № 02/04-0204048 підтвердив відсутність у нього кредиторської заборгованості та зобов`язань за договорами страхування (перестрахування, співстрахування) станом на 22.02.2024 та станом на 02.04.2024 відповідно.
		 
		5.46. При цьому апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, встановив, що відповідач не спростував обставин щодо порушення вимог складання звітності страховика та факту відсутності у нього зобов`язань за договорами страхування (перестрахування, співстрахування).
		 
		5.47. З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з правильними висновками апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про прийняття рішення щодо ліквідації відповідача.
		 
		5.48. Крім того, Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 110 Цивільного кодексу України орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи відповідно до частини 1 цієї статті, призначає ліквідаційну комісію (ліквідатора) такої юридичної особи. У справі про банкрутство небанківської фінансової установи за клопотанням органу державної влади ліквідатором може бути призначена особа із числа арбітражних керуючих у такій справі.
		 
		5.49. Колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що до апеляційного господарського суду надійшла заява арбітражного керуючого Рабана М. Т. про участь у справі про банкрутство ТДВ "Страхова компанія "Прем`єр Гарант Профі".
		 
		5.50. Апеляційний господарський суд, розглянувши наведену заяву, встановив, що арбітражний керуючий Рабана М. Т. має:
		 
		- свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 28.02.2013 № 309;
		 
		- свідоцтво про підвищення кваліфікації шляхом участі в семінарі з питань банкрутства та відновлення платоспроможності боржника (успішно склав залік у Міжнародному інституті бізнесу (свідоцтво від 04.06.2016 № 126));
		 
		- свідоцтво про підвищення кваліфікації шляхом участі в семінарі з питань банкрутства та відновлення платоспроможності боржника (успішно склав залік в Університеті сучасних знань (свідоцтво від 25.05.2018 № 3818));
		 
		- свідоцтво про підвищення кваліфікації шляхом участі в семінарі з питань банкрутства та відновлення платоспроможності боржника (успішно склав залік в Університеті сучасних знань (свідоцтво від 12.06.2020 № 43181);
		 
		- свідоцтво про підвищення кваліфікації шляхом участі в семінарі з питань банкрутства та відновлення платоспроможності боржника (успішно склав залік у Львівському національному університеті імені Івана Франка (свідоцтво від 01.07.2022 ПК АК № 01467243/03910-22));
		 
		- сертифікат про участь у круглому столі на тему "Новий Закон "Про банкрутство". Проблеми та перспективи" (сертифікат від 12.06.2013 № 3237);
		 
		- за даними Міністерства внутрішніх справ України на території України станом на цей час до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває;
		 
		- п`ятий рівень кваліфікації (лист Міністерства юстиції України від 21.03.2016 вих. № 9.533/302);
		 
		- свідоцтво про проходження підготовки у справах про банкрутство державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких 50   % акцій (часток) належать державі, від 15.09.2023 № 49;
		 
		- свідоцтво про проходження підготовки у справах про банкрутство небанківських фінансових установ (навчальні курси з отримання знань у сфері банкрутства страховика та кредитної спілки) від 17.06.2024 № 16;
		 
		- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 19.09.2008 № 377;
		 
		- диплом спеціаліста, відповідно до якого він закінчив у 2006 році Волинський державний університет імені Лесі Українки, отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" та здобув кваліфікацію юриста;
		 
		- диплом про перепідготовку від 16.05.2009 № 131, відповідно до якого він закінчив факультет перепідготовки фахівців Луцького національного технічного університету за спеціальністю "Економіка підприємства" (присвоєно кваліфікацію спеціаліста з економіки підприємства);
		 
		- трудову книжку, посвідчення водія;
		 
		- докази наявності офісу придатного для здійснення діяльності арбітражного керуючого, за адресою: м. Луцьк, просп. Волі, буд. 21-А, офіс 7;
		 
		Крім того, в судовому засіданні представник позивача зазначив, що призначення ліквідатора в цьому випадку є компетенцією суду та підтримав кандидатуру арбітражного керуючого Рабана М. Т. із тих підстав, що він має досвід роботи у сфері ліквідації страховиків.
		 
		5.51. Апеляційний господарський суд, затверджуючи кандидатуру ліквідатора, встановив, що Рабан М. Т. відповідає передбаченим законодавством вимогам, оскільки він має право займатися діяльністю з ліквідації страховиків. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд дійшов висновку про призначення ліквідатором відповідача арбітражного керуючого Рабана М. Т.
		 
		5.52. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частин 3, 5 статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
		 
		5.53. Ураховуючи наведені приписи законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність встановити, що кредитори мають право заявити свої вимоги до ТДВ "Прем`єр Профі" (попереднє найменування - ТДВ "Страхова компанія "Прем`єр Гарант Профі") протягом трьох місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи, шляхом направлення їх ліквідатору - арбітражному керуючому Рабану М. Т.
		 
		5.54. Верховний Суд зазначає, що доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують наведених висновків апеляційного господарського суду. При цьому скаржник у касаційній скарзі не довів неправильного застосування апеляційним господарським судом приписів статті 110 Цивільного кодексу України.  
		 
		5.55. Крім того, колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 41, пункту 3 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України про можливість розгляду у справі позовного провадження заяв та клопотань осіб, які не мають процесуального статусу у справі.
		 
		5.56. Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20.03.2025 у справі № 922/412/24, вимога про призначення судом ліквідатора страховика є похідною від вимоги про прийняття судом рішення про ліквідацію такого страховика та є прямим обов`язком саме суду (в тому числі апеляційного) відповідно до приписів статті 110 Цивільного кодексу України. Згідно з вимогами частин 3 та 4 статті 105 Цивільного кодексу України суд, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначає ліквідатора. До ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи, ліквідатор юридичної особи представляє її у відносинах з третіми особами та виступає у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. 
		 
		Тобто арбітражний керуючий набуває прав ліквідатора страховика та, відповідно, права діяти від імені такої юридичної особи, виключно після прийняття судом рішення про ліквідацію такого страховика та призначення у ньому ліквідатора. Відтак арбітражний керуючий не є самостійним учасником справи в розумінні положень статей 41, 42 Господарського процесуального кодексу України, у той же час закон не обмежує арбітражного керуючого у праві пропонувати суду свою кандидатуру на призначення ліквідатором страховика, для забезпечення виконання судом обов`язку, визначеного статтями 105, 110 Цивільного кодексу України про призначення ліквідатора.
		 
		5.57. З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що висновки, викладені в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду, відповідають наведеним висновкам Верховного Суду. 
		 
		5.58. Отже, за наведених обставин скаржник не довів, а Верховний Суд не встановив порушення апеляційним господарським судом приписів статей 41, 42 Господарського процесуального кодексу України, неправильного застосування положень статті 66 Закону України "Про страхування", статті 110 Цивільного кодексу України, а тому наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з цих підстав.
		 
		5.59. За результатами перегляду оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду в касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин апеляційним господарським судом із правильним застосуванням норм матеріального права. Водночас Верховний Суд не встановив порушення апеляційним господарським судом приписів процесуального законодавства. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни постанови суду апеляційної інстанції. 
		 
		5.60. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені апеляційним господарським судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками апеляційного господарського суду, які покладені в основу оскаржуваної постанови. 
		 
		5.61. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених апеляційним господарським судом, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		6. Висновки Верховного Суду 
		 
		6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		6.2. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
		 
		7. Судові витрати 
		 
		Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
		 
		Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд  
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Прем`єр Профі" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі № 922/1789/24 в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
		 
		2. Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Прем`єр Профі" залишити без задоволення.  
		 
		3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі №   922/1789/24 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                            Н. О. Багай
		 
		 
		Судді                                                                                                                        Т. Б. Дроботова
		                                                                                                            
		  
		           Ю. Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...