Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/167/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про оспорювання рішень міжнародних арбітражів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 19.05.2025.
Дата набрання законної сили: 14.05.2025
Номер судового провадження: 61-2895ав25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 травня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 824/167/24
		провадження № 61-2895ав25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І.,
		за участю секретаря судового засідання - Кіпрік Х. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач в арбітражному спорі (стягувач) ? Адвокатське об`єднання «Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери» (Україна),
		відповідач в арбітражному спорі (боржник, заявник) ? Акціонерне товариство «Олфа» (Латвійська Республіка),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Олфа» на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 січня 2025 року у складі судді Верланова С. М. у справі за заявою представника Акціонерного товариства «Олфа» (Латвійська Республіка) ? адвоката Чередніченка Максима Миколайовича про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 листопада 2024 року у складі одноособового арбітра ОСОБА_1 у справі № 141/2024 за позовом Адвокатського об`єднання «Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери» (Україна) до Акціонерного товариства «Олфа» (Латвійська Республіка) про стягнення 187 264,24 євро, у тому числі 175 300,00 євро заборгованості та 5 154,16 євро ? 3% річних, а також відшкодування витрат на правничу допомогу,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст вимог заяви  
		У грудні 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заява АТ «Олфа» (Латвійська Республіка) про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 20 листопада 2024 року у справі № 141/2024 за позовом АО «Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери» (Україна) до АТ «Олфа» (Латвійська Республіка) про стягнення 187 264,24 євро, у тому числі 175 300,00 євро заборгованості та 5 154,16 євро ? 3% річних, а також відшкодування витрат на правничу допомогу.
		Заява мотивована тим, що 25 лютого 2020 року між АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» та АТ «Олайнфарм», яке в подальшому змінило назву на АТ «Олфа», укладено договір про надання правової допомоги № 1623-20, статтею 2 якого передбачено, що сторони можуть узгодити або не узгодити спеціальні умови щодо конкретного проекту. 27 квітня 2020 між АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» та АТ «Олфа» укладено додаток № 1 від 27 квітня 2020 року до договору № 1623-20 від 25 лютого 2020 року (далі ? додаток № 1), який в подальшому було змінено додатковою угодою № 1 від 03 червня 2021 року та додатковою угодою № 2 від 13 лютого 2022 року. На підставі додатку № 1 АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» зобов`язалось надати АТ «Олфа» правову допомогу шляхом підготовки та подання у МКАС при ТПП України позовної заяви до ТОВ «Олфа» (юридична особа, зареєстрована за законодавством України) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товару № 1-2014-29/160 та подальшого супроводу цієї справи, в тому числі на стадії виконання рішення МКАС при ТПП України.
		Пунктом 3.2 додатку № 1 визначено, що стандартні погодинні ставки (без ПДВ) різних категорій юристів АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» складають: (і) партнер ? від 350 до 500 євро; (іі) радники ? від 250 до 300 євро; (ііі) старші юристи ? від 190 до 250 євро; (iv) юристи ? від 120 до 190 євро; (v) молодші юристи ? від 90 до 120 євро. Відповідно до пункту 3.3 додатку № 1 сторони домовилися про обмеження гонорарів за послуги за цим додатком № 1 шляхом застосування максимального розміру гонорару за послуги та фіксованого розміру гонорару за послуги таким чином: максимальний гонорар за послуги, зазначені у пункті 2.1 (1) (представництво інтересів АТ «Олайнфарм» у МКАС) становитиме 25 000,00 євро; максимальний гонорар за послуги, зазначені у пункті 2.1 (2) (примусове виконання рішення МКАС) становитиме 10 000,00 євро. Додатковою угодою № 2 від 13 лютого 2022 року до додатку № 1 сторони визначили, що АТ «Олфа» сплатить на користь АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» додатково 27 000,00 євро.
		Пунктом 3.4 додатку № 1 з урахуванням додаткових угод до нього сторони погодили, що у випадку успішного завершення справи для АТ «Олайнфарм», в додаток до максимального гонорару за послуги, передбаченого пунктами 3.3 (а) та 3.3 (б), і додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1.1 додаткової угоди № 1 до додатку № 1, АТ «Олайнфарм» виплатить гонорар успіху у розмірі, визначеному в пункті 3.5 цього доповнення № 1. Під успішним завершенням справи для АТ «Олайнфарм» розуміється настання однієї із наступних подій (залежно від того, яка настане раніше): а) стягнення з відповідача заборгованості (повністю або частково), або б) врегулювання з відповідачем спору на прийнятних для АТ «Олайнфарм» умовах на будь-якій стадії ведення справи, в тому числі на стадії обміну претензіями, ведення переговорів, ведення справи у МКАС, а також на стадії примусового виконання рішення МКАС. Пунктом 3.5 додатку № 1 з урахуванням додаткових угод до нього сторони визначили, що гонорар успіху, який належить сплатити відповідно до пункту 3.4, складає 5 відсотків від фактично стягнутої з відповідача суми, проте не менше ніж 20 000 євро (мінімальний гонорар успіху). При цьому, якщо досягнуто врегулювання спору з відповідачем на прийнятних для АТ «Олайнфарм» умовах, то діють наступні правила: а) якщо врегулювання з відповідачем буде досягнуто до винесення рішення МКАС, сумою, на основі якої буде розраховуватись гонорар успіху, буде вважатись сума позовних вимог АТ «Олайнфарм», яка на цей момент буде заявлена в МКАС; б) якщо врегулювання з відповідачем буде досягнуто під час примусового виконання рішення МКАС, однак до фактичного стягнення з відповідача усієї суми заборгованості, вказаної у рішенні МКАС, сумою, на основі якої буде розраховуватись гонорар успіху, буде вважатись сума заборгованості відповідача, вказана у рішенні МКАС.
		У подальшому на підставі договору АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» супроводжувало інтереси АТ «Олфа» у МКАС. Рішенням МКАС при ТПП України від 30 липня 2021 року у справі № 134/2020 зобов`язано ТОВ «Олфа» сплатити на користь АТ «Олайнфарм» 3 142 290,40 євро заборгованості за поставлений товар по договору, 314 229,04 євро пені та 25 000,00 євро відшкодування витрат, понесених АТ «Олайнфарм» у зв`язку з оплатою юридичних послуг, а також 26 517,89 доларів США на відшкодування витрат з оплати арбітражного збору, а всього 3 481 519,44 євро та 26 517,89 доларів США. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року у справі № 824/217/21 було задоволено заяву АТ «Олайнфарм» про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 30 липня 2021 року. Ухвалено видати виконавчий лист на примусове виконання вказаного рішення МКАС при ТПП України. Постановою Верховного Суду від 04 серпня 2022 року зазначена ухвала залишена без змін.
		04 серпня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу в місті Києві Жаботинським І. В. відкрито виконавче провадження № 69565641 з виконання виконавчого листа на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України від 30 липня 2021 року у справі № 134/2020. Станом на момент подання цієї заяви, виконавче провадження зупинено. У зв`язку з тим, що ТОВ «Олфа» було неспроможне сплатити борг, АТ «Олфа» звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 грудня 2022 року задоволено апеляційну скаргу АТ «Олайнфарм», ухвалу Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2022 у справі № 910/13242/21 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Олфа» за заявою АТ «Олайнфарм». В ході розгляду справи № 910/13242/21 про банкрутство ТОВ «Олфа» встановлено відсутність у боржника майна і неможливість виконання рішення МКАС при ТПП України.
		Відповідно до положень Закону Латвійської Республіки «Про податок на доходи підприємств» база оподаткування податком на доходи підприємств у розмірі 20 % включає суму боргів боржників, які не були відшкодовані протягом 36 місяців (60 місяців у разі порушення провадження у справі про банкрутство). Тобто у зв`язку з прийняттям рішення МКАС і його невиконання боржником у АТ «Олфа» могло виникнути зобов`язання про сплату податку на доходи підприємства в розмірі 20 % боргу ТОВ «Олфа», який не було стягнуто (з огляду на непогашену заборгованість ТОВ «Олфа», розрахункова сума податку перевищує 680 000,00 євро). Отже, у зв`язку з безперспективністю виконання рішення МКАС та ризиком виникнення податкового зобов`язання у вказаному розмірі 02 березня 2023 року між АТ «Олайнфарм» та ТОВ «Валевіта» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого АТ «Олайнфарм» (первісний кредитор) відступило право вимоги ТОВ «Олфа» (боржник) на користь ТОВ «Валевіта» (новий кредитор) за зобов`язаннями, які виникли на підставі договору купівлі-продажу від 18 грудня 2014 року № 1-2014-29/160 та підтверджені рішенням МКАС при ТПП від 30 липня 2021 року у справі № 134/2020. Право вимоги за вказаним договором відступлена за ціною 30 000,00 євро. У зв`язку з укладенням вказаного договору ухвалою Київського апеляційного суду у справі № 824/217/21 замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні № 69565641 з примусового виконання виконавчого листа № 824/217/21, замінено стягувача АТ «Олайнфарм» на його правонаступника ? ТОВ «Валевіта». Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03 липня 2023 року замінено АТ «Олайнфарм» його правонаступником ? ТОВ «Валевіта».
		Отже, замість 3 481 519,44 євро і 26 517,89 доларів США АТ «Олайнфарм» отримало лише 30 000,00 євро у зв`язку з відступленням права вимоги, а також 2 186 690,00 грн (приблизно 66 500,00 євро) було стягнуто на користь AT «Олфа» в примусовому порядку.  
		Дізнавшись від AT «Олфа» про укладення договору відступлення, АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» намагалось трактувати такий правочин як врегулювання AT «Олфа» з ТОВ «Олфа» спору на прийнятних для AT «Олфа» умовах (незважаючи на те, що ТОВ «Олфа» навіть не є стороною цього правочину) і виставило рахунок AT «Олфа» від 28 березня 2023 року на суму 175 300,00 євро на підставі пункту 3.5 додатку № 1 (5 відсотків від суми, визначеної у рішенні МКАС при ТПП України). Листом від 12 квітня 2023 року AT «Олфа» повідомило АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери», що не визнає рахунок від 28 березня 2023 року і відмовилось його оплачувати, так як отримало лише 30 000,00 євро від договору відступлення, а врегулювання спору з ТОВ «Олфа» не відбулось.
		Після відмови сплати зазначеного рахунку АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» звернулось до МКАС з позовом про стягнення з AT «Олфа» заборгованості за договором, а МКАС такий позов задовольнив і стягнув з АТ «Олфа» на користь АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» 187 264,24 євро.
		Таке рішення МКАС суперечить публічному порядку України, оскільки МКАС при ТПП України, стягнувши з АТ «Олфа» неіснуючий борг, порушив фундаментальні норми матеріального та процесуального права України. Крім того, МКАС не мав повноважень розглядати цей спір.
		АТ «Олфа» не погоджувало з АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» у договорі такої умови як оплата на користь АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» 175 300,00 євро у випадку укладення з будь-якою третьою особою договору відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу від 18 грудня 2014 року №1-2014-29/160. Відступлення права вимоги на користь третьої особи є виключним правом АТ «Олфа». АТ «Олфа» не відступило право вимоги за рішенням МКАС, а відступило право вимоги за договором, який існував ще задовго до рішення МКАС і правовідносин з АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери». АТ «Олфа» не врегульовувало з ТОВ «Олфа» спір, оскільки право вимоги можливо уступити і без згоди ТОВ «Олфа». Тобто внаслідок відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу від 18 грудня 2014 року №1-2014-29/160 для ТОВ «Олфа» нічого не змінилось. ТОВ «Олфа» як було боржником за цим договором, так і залишилось станом на момент подання цієї заяви. Ніякого врегулювання спору між АТ «Олфа» та ТОВ «Олфа» не відбулось. Таким чином, МКАС стягнув кошти з AT «Олфа» у зв`язку з подією, яка не передбачена договором з АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери».
		AT «Олфа» за жодних умов не підписало б договір з АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери», якби у ньому містилося положення про те, що AT «Олфа» зобов`язане буде сплатити 5 відсотків від суми договору у випадку відступлення права вимоги. Крім того, не можна вважати справедливим, добросовісним та розумним рішення, яким позбавлено AT «Олфа» права власності на грошові кошти за події, які не були визначені у договорі, і за дії, які AT «Олфа» може вчиняти на власний розсуд, незалежно від того, що АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» розраховувала отримати від AT «Олфа» грошові кошти за будь-яких умов. Таким чином, МКАС грубо порушив вимоги статей 3, 627 ЦК України. AT «Олфа» було впевнене у своїх законних очікуваннях при укладенні договору відступлення та не могло уявити, що після укладення договору відступлення, за який було отримано 30 000,00 євро, з AT «Олфа» буде стягнуто 187 264,24 євро, що відступлення права вимоги призведе до таких наслідків як сплата грошових коштів у 6 разів більше від суми, яка отримана за договором відступлення.
		МКАС при ТПП України порушив статтю 8 Конституції України у взаємозв`язку зі статтями 14, 628 ЦК України, оскільки фактично стягнення з АТ «Олфа» на користь АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» 187 264,24 євро є притягненням АТ «Олфа» до цивільно-правової відповідальності за вчинення дій (укладення договору відступлення права вимоги), які не передбачено ні умовами договору, ні законодавством України. 
		Крім того, у зв`язку з припиненням додатку №1 у МКАС при ТПП України не було повноважень розглядати позовні вимоги про стягнення грошових коштів. Отже, спір між сторонами на підставі припиненого зобов`язання, не міг бути переданий на вирішення МКАС, що є самостійною підставою для скасування рішення МКАС.
		Рішення МКАС при ТПП України прийнято  виключно на підставі припущень. Основним мотивом задоволення позову є те, що МКАС хибно вважає, що внаслідок відступлення права вимоги на користь ТОВ «Валевіта» інша компанія - «Банестар Менеджмент Лімітед» - начебто здійснила зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 2 124 921,50 євро (борг, який начебто був наявний у АТ «Олфа» перед «Банестар Менеджмент Лімітед»). При цьому ні будь-якого договору між АТ «Олфа» та «Банестар Менеджмент Лімітед», ні доказів наявності боргу перед «Банестар Менеджмент Лімітед», а тим більше доказів зарахування зустрічних однорідних вимог зі сторони «Банестар Менеджмент Лімітед», матеріали справи у МКАС не містять. Більше того, матеріали справи у МКАС не містять доказів того, що компанія «Банестар Менеджмент Лімітед» існує (її місцезнаходження, організаційно-правова форма і т.д.). Для того, щоб зробити висновок про зарахування зустрічних однорідних вимог зі сторони «Банестар Менеджмент Лімітед», МКАС необхідно було дослідити цей договір, наявність розрахунків між «Банестар Менеджмент Лімітед» та АТ «Олфа», якщо вони здійснювались, і причини здійснення цих розрахунків. Однак зазначеного МКАС не здійснив. 
		Під час слухання справи у МКАС при ТПП України АТ «Олфа» не визнало тієї обставини, що «Банестар Менеджмент Лімітед» було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог внаслідок укладення договору відступлення. Тобто під час розгляду справи в МКАС постало питання щодо наявності доказів прощення боргу (зарахування зустрічних однорідних вимог) «Банестар Менеджмент Лімітед», наявності будь-яких правовідносин між «Банестар Менеджмент Лімітед» та АТ «Олфа».
		Задовольнивши позов, МКАС самостійно з власної ініціативи змінив фактичні підстави позову та ухвалив рішення про стягнення боргу з інших підстав, аніж ті, про які позивач зазначав протягом розгляду справи, що є порушенням принципу диспозитивності.
		Після ухвалення рішення МКАС заявником було встановлено, що представники АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» та арбітр ОСОБА_1 неодноразово брали участь у спільних заходах, що свідчить про те, що вона є особисто знайома з представниками АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери». До того ж, у МКАС є діючі арбітри, які раніше працювали з АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери». Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що арбітр ОСОБА_1 є добре знайомою з представниками АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери», а тому при ухваленні рішення діяла упереджено, у зв`язку з чим рішення МКАС порушує публічний порядок України, що є додатковою підставою для скасування рішення МКАС.
		АТ «Олфа» просила:
		скасувати рішення МКАС при ТПП України від 20 листопада 2024 року у справі № 141/2024 за позовом АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» до АТ «Олфа» про стягнення 175 300,00 євро заборгованості, 5 154,16 євро ? 3% річних;
		стягнути з АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» на користь АТ «Олфа» 7 000,00 євро витрат на професійну правничу допомогу.
		Короткий зміст ухвали апеляційного суду
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 січня 2025 року заяву АТ «Олфа» (Латвійська Республіка) про скасування рішення МКАС при ТПП України від 20 листопада 2024 року у справі №141/2024 залишено без задоволення.
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що спір між сторонами виник з договірних відносин, які мають комерційний характер, місцезнаходження сторін спору знаходиться в різних державах (Україна та Латвійська Республіка), тому цей спір відповідає предметній та суб`єктній юрисдикції МКАС при ТПП України, що встановлена у пунктах 2 і 3 Положення про МКАС при ТПП України (додаток № 1 до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж») та статті 3 Регламенту МКАС при ТПП України.
		З рішення МКАС при ТПП України від 20 листопада 2024 року у справі №141/2024 вбачається, що правовою підставою для розгляду справи є стаття 7 «Вирішення спорів та застосовне право» укладеного 25 лютого 2020 року між АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» та АТ «Олайнфарм», яке в подальшому змінило назву на АТ «Олфа», договору про надання правової допомоги № 1623-20 з урахуванням додатку № 1 від 27 квітня 2020 року до цього договору, який в подальшому було змінено додатковою угодою № 1 від 03 червня 2021 року та додатковою угодою №2 від 13 лютого 2022 року. З урахуванням наведеного арбітражне застереження у статті 7 договору є арбітражною угодою, укладеною сторонами у письмовій формі, і такою, що відповідає вимогам статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Встановлено та підтверджується змістом статті 6 договору про надання правової допомоги №1623-20 від 25 лютого 2020 року та не заперечується його сторонами, що цей договір та всі його умови (з урахуванням змін) не закінчили свою дію та були чинними на момент прийняття рішення МКАС при ТПП України від 20 листопада 2024 року у справі №141/2024.
		У справі не встановлено обставин, які дають підстави вважати, що об`єкт спору між сторонами не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України (пункт 2 частини другої  статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»). Крім того, у пункті 14 рішення МКАС при ТПП України від 20 листопада 2024 року визначено, що в ході арбітражного розгляду справи від сторін не надійшло заяв: про відсутність у МКАС при ТПП України компетенції на розгляд справи чи перевищення складом Арбітражного суду меж своєї компетенції (в порядку, передбаченому статтею 16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та статті 5 Регламенту МКАС при ТПП України); щодо недотримання умов арбітражного застереження, яке міститься у договорі, а також положень Регламенту МКАС при ТПП України та Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», у зв`язку з чим в силу статті 4 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та статті 44 Регламенту МКАС при ТПП України сторони вважаються такими, що відмовились від свого права на заперечення. За таких обставин доводи представника АТ «Олфа» про те, що цей спір не міг бути переданий на вирішення МКАС, суд не приймає до уваги.
		Не встановлено й те, що визнання та виконання МКАС при ТПП України від 20 листопада 2024 року суперечить публічному порядку України.
		Необґрунтованими визнано доводи заявника про те, що представники АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» та ОСОБА_1 неодноразово брали участь у спільних заходах, що свідчить про те, що арбітр ОСОБА_1 особисто знайома з представниками АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери», як і інші арбітри МКАС, що підтверджує упередженість арбітра, оскільки в ході арбітражного розгляду справи від сторін (їх представників) не надходило заяв про відвід одноособового арбітра. Твердження представника заявника про можливу упередженість усіх арбітрів МКАС, про що йому стало відомо після прийняття рішення МКАС, суд вважає маніпулятивними й такими, що суперечать логіці інституту відводу, який застосовується саме «до», а не «після» ухвалення рішення. Крім того, доводи заявника про можливу упередженість усіх арбітрів МКАС є лише припущенням заявника та є неспроможними з огляду на суть укладеної між сторонами арбітражної угоди (застереження), яка визначає вирішення усіх спорів між сторонами саме у МКАС.
		Усі інші доводи заяви АТ «Олфа» про скасування рішення МКАС при ТПП України зводяться до незгоди з цим рішенням по суті спору, однак, виходячи з тлумачення норм у розділі VIII ЦПК України та розділу VII Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», під час розгляду справи про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу повноваження національного суду є обмеженими, оскільки національний суд не має повноважень щодо перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, не може вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку.
		Аргументи учасників справи
		У березні 2025 року АТ «Олфа» (Латвійська Республіка) подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу апеляційного суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву АТ «Олфа», а також стягнути з АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» на свою користь судові витрати на правничу допомогу (докази понесення витрат на правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення).
		Апеляційна скарга мотивована тим, що АТ «Олфа» звернулось до апеляційного суду з заявою про скасування рішення МКАС, оскільки з огляду на предмет спору такий спір не міг бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу, а також арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.
		АТ «Олфа» не погоджувало з АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» у договорі такої умови як оплата на користь останнього 175 300,00 євро у випадку укладення з будь-якою третьою особою договору відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу від 18 грудня 2014 року. Відступлення права вимоги на користь третьої особи є виключним правом АТ «Олфа». Крім того, АТ «Олфа» відступило право вимоги саме за договором, а не рішенням МКАС. Внаслідок відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу для ТОВ «Олфа» нічого не змінилось, яке так і залишилось і боржником за договором купівлі-продажу станом на момент подання цієї заяви. Ніякого врегулювання спору між АТ «Олфа» та ТОВ «Олфа» не відбулось. МКАС стягнув кошти з АТ «Олфа» фактично за те, що АТ «Олфа», користуючись своїм правом, відступило борг третій особі за винагороду у розмірі 30 000,00 євро та у зв`язку з подією, яка не передбачена договором з АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери». АТ «Олфа» за жодних умов не підписало б договір з АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери», якби у ньому містилося б положення про те, що АТ «Олфа» зобов`язане буде сплатити 5 відсотків від суми договору у випадку відступлення права вимоги. Тому АТ «Олфа» мало законне очікування, що відступлення права вимоги не призведе до таких наслідків як сплата грошових коштів у 6 разів більше від суми, яка отримана за договором відступлення. 
		Таким чином, МКАС грубо порушив статтю 8 Конституції України у взаємозв`язку зі статтями 14, 628 ЦК України, які також є фундаментальними нормами матеріального права України. МКАС при ТПП України грубо порушив статтю 92 Конституції України, оскільки фактично стягнення з АТ «Олфа» на користь АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» 187 264,24 євро є притягненням до цивільно-правової відповідальності за вчинення дій,які не передбачено ні умовами Договору, ні законодавством України.
		Додаток № 1, на підставі якого із заявника стягнуто грошові кошти, є припиненим на підставі статті 607 ЦК України, оскільки його неможливо виконати, так як АТ «Олфа» не є відповідальним за дії нового кредитора, а АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» не може забезпечити стягнення боргу на користь АТ «Олфа». Крім того, у зв`язку з припиненням додатку № 1 у МКАС взагалі не було повноважень розглядати позовні вимоги що стягнення грошових коштів на підставі додатку № 1. 
		МКАС порушив принципи змагальності та прийняв рішення виключно на підставі припущень. Задовольняючи позов, МКАС хибно вважав, що внаслідок відступлення права вимоги на користь ТОВ «Валевіта», інша компанія - «Банестар Менеджмент Лімітед» - начебто здійснила зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 2 124 921, 50 євро (борг, який начебто був наявний у АТ «Олфа» перед «Банестар Менеджмент Лімітед»). Доказів на підтвердження наведеного матеріали справи не містять. Під час слухання справи у МКАС АТ «Олфа» не визнало такої обставини.
		Зміст позовної заяви АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» свідчить, що підставами позову було визначено лише дві: АТ «Олфа» відступило борг на користь начебто пов`язаної з ТОВ «Олфа» компанії начебто в рамках врегулювання спору з ТОВ «Олфа»; АТ «Олфа» начебто відмовилось від додатку № 1 до договору. Щодо другої підстави, то МКАС її відхилив, а тому коментарі щодо цієї обставини не надавались. Водночас щодо першої підстави, то МКАС виходив виключно з листа від 12 квітня 2023 року, який фактично є запереченням проти виставленого рахунку, незважаючи на наявність в листі розбіжностей та неточностей, а також відсутності вичерпної інформації. Крім того, питання щодо наявності заборгованості АТ «Олфа» перед компанією «Банестар Менеджмент Лімітед» вирішувалось Північним апеляційним судом у межах розгляду справи № 910/13242/21, в якій суд не визнав, що АТ «Олфа» мало якусь заборгованість перед компанією через відсутність будь-яких доказів щодо цього. За таких обставин незрозуміло, з огляду на які обставини МКАС встановив факт зарахування зустрічних однорідних вимог. Водночас вказана обставина, яку МКАС встановив самостійно, не була визначена як підстава позову, а тому МКАС порушив принцип диспозитивності та самостійно змінив фактичні підстави позову та ухвалив рішення про стягнення боргу з інших підстав, аніж ті, про які позивач зазначав протягом розгляду справи.
		Арбітр ОСОБА_1 не могла розглядати справу, оскільки є сумніви в її неупередженості, вона добре знайома з представниками  АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери». Наведене є додатковою підставою для скасування рішення МКАС.
		Апеляційний суд не перевірив наведені заявником в скарзі підстави, не надав їм належної оцінки, у зв`язку з чим зробив передчасний висновок про відмову в задоволенні заяви. У мотивувальній частині рішення не зазначено всіх фактичних обставин, встановлених судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на відповідні докази.
		            У квітні 2025 року АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги АТ «Олфа».
		Відзив мотивовано тим, що скаржник не конкретизує, які саме обставини, що мають значення для справи, не були з`ясовані судом. Апеляційна скарга не містить посилань на обставини, які потребують додаткового з`ясування, а лише дублює зміст заяви про скасування рішення МКАС, яку Київський апеляційний суд уже розглянув. Таким чином, твердження АТ «Олфа» про неповне з`ясування обставин є необґрунтованим.
		АТ «Олфа» посилається на дві підстави для скасування рішення МКАС: з огляду на предмет спору він не міг бути переданий на вирішення МКАС; рішення МКАС суперечить публічному порядку України. Разом з тим, заява стосується правильності застосування арбітражним судом норм матеріального права та переоцінки доказів, що виходить за межі судового контролю. В іншій частині доводи скаржника щодо порушення публічного порядку є безпідставними.
		Доводи заявника про те, що врегулювання спору нібито не відбулось, а також що АТ «Олфа» відступило право вимоги на неприйнятних для себе умовах, вже були проаналізовані арбітражним судом, про що арбітр виклала позицію сторін та свою позицію щодо цих питань у пунктах 81-109 рішення МКАС. Хоча заявник і вказує на порушення публічного порядку України, насправді прагне переглянути справу по суті. Заявник не надав жодних доказів, які б свідчили про порушення основоположних принципів і засад, які становлять основу існуючого в Україні ладу. Натомість, його аргументи зводяться до двох необґрунтованих тверджень: про порушення арбітражним судом принципу диспозитивності та про упередженість арбітра ОСОБА_1.
		Висновки в апеляційній скарзі щодо порушення принципу диспозитивності повністю суперечать матеріалам арбітражної справи. Заявник некоректно визначив фактичні підстави позову та мотиви, з яких виходив арбітражний суд при ухваленні рішення МКАС. Насправді ж підставою позову було невиконання АТ «Олфа» положень договору щодо оплати гонорару успіху, яке обґрунтовувалося різними фактами, зокрема відступленням права вимоги та зарахуванням зустрічних вимог між «Банестар Менеджмент Лімітед» і АТ «Олфа» (про що прямо зазначено у позовній заяві та відповіді на відзив), а також іншими обставинами. Заявник також помилково вказує, що арбітражний суд ухвалив рішення саме з підстави зарахування зустрічних однорідних вимог між АТ «Олфа» та «Банестар Менеджмент Лімітед». Водночас, арбітражний суд також брав до уваги ряд інших фактів, щодо яких сторони обмінювались позиціями.
		Щодо упередженості арбітра, то присутність ОСОБА_1 та колишніх працівників АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» на різноманітних заходах не свідчить про упередженість арбітра, оскільки: ніхто з перелічених заявником представників адвокатського об`єднання наразі не знаходиться в складі АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» і тим паче не брав участі у розгляді арбітражної справи; участь у професійних заходах разом з іншими представниками професійної спільноти є звичною практикою для представників юридичної спільноти і не впливає на їхню об`єктивність та неупередженість в арбітражному процесі. Окрім цього, під час арбітражного розгляду заявник не піднімав питання упередженості та не заявляв відвід арбітру. Факти, на які посилається заявник, датуються 2010-2020 роками, а відтак були відомі АТ «Олфа» на момент розгляду справи в МКАС при ТПП України. 
		Щодо доводів скаржника про те, що спір не підлягав передачі на вирішення МКАС при ТПП України, то вказані доводи є безпідставними, оскільки перелік спорів, які не можуть бути передані на розгляд арбітражу, визначено у статтях 20, 22 ГПК України. Спір, який було вирішено рішенням МКАС при ТПП України, не включений до вказаного переліку.
		У будь якому випадку, навіть якщо розглядати питання дійсності додатку № 1 в контексті інших підстав для скасування рішення арбітражу, то арбітражне застереження міститься в договорі, а не в додатку № 1. АТ «Олфа» не скористалось своїм правом заявити про відсутність в арбітражного суду повноважень на розгляд справи і, як наслідок, відмовилось від свого права на заперечення в силу статті 4 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
		Заявник демонструє вкрай непослідовну поведінку протягом усього процесу. Під час виникнення спору між АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» та АТ «Олфа», останнє визнавало факт врегулювання ним спору з ТОВ «Олфа», але в ході арбітражного розгляду вперше почало заперечувати цей факт. Протягом арбітражного процесу заявник тричі змінював свою позицію щодо питання припинення дії додатку № 1. На етапі арбітражного розгляду АТ «Олфа» не висловлювало жодних претензій щодо упередженості арбітра, відсутності повноважень МКАС при ТПП України чи будь-яких інших порушень, однак у процесі скасування рішення МКАС вперше піднімає ці питання. Така непослідовна поведінка заявника є прикладом недобросовісності та зловживання правами, що суперечить статтям 3, 13 ЦК України, статті 44 ЦПК України та статті 4 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
		13 травня 2025 року АТ «Олфа» подало до Верховного Суду додаткові пояснення.
		Додаткові пояснення мотивовані тим, що міркування АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» про те, що більша частина доводів заявника стосується правильності застосування МКАС норм матеріального права та переоцінки доказів, є безпідставними. Заявник просить скасувати рішення МКАС з підстав очевидно неправильного застосування арбітражним судом фундаментальних норм національного матеріального права та процесуального права, що призвело до порушення публічного порядку України. Всупереч вказаним нормам АТ «Олфа» зазнало примусу до сплати неіснуючого боргу за умов, що такі дії для заявника не є обов`язковими і не визначалися умовами договору. Фактично АТ «Олфа» протиправно та безпідставно позбавлено права власності у вигляді грошових коштів. Зазначене свідчить про порушення МКАС публічного порядку і про наявність правових підстав для скасування рішення МКАС.
		Недопустимість судового втручання можлива за умов, коли МКАС стягує кошти відповідно до умов договору, тоді як у випадку стягнення неіснуючого боргу за рішення МКАС судове втручання є необхідним. 
		АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» у відзиві не спростувало тверджень стосовно того, що позовна заява не включала таку підставу як зарахування зустрічних вимог з боку «Банестар Менеджмент Лімітед». Спочатку позивач посилався на обставину (підставу позову) відступлення боргу, яка, на його думку, призвела до обов`язку виконання договору, а у подальшому - на зарахування зустрічних однорідних вимог, яке призвело до обов`язку виконання договору. Отже, МКАС задовольнив позов не з тих підстав, які були заявлені, що свідчить про порушення публічного порядку. 
		В судовому засіданні представник АТ «Олфа» - адвокат Чередніченко М. М. доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
		Представник АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» - адвокат Адамович Ю. А. заперечувала проти її задоволення та просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
		Рух справи
		Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі.
		Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 травня 2025 року. 
		Фактичні обставини
		Суд першої інстанції встановив, що 25 лютого 2020 року між АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» та АТ «Олайнфарм», яке в подальшому змінило назву на АТ «Олфа», укладено договір про надання правової допомоги №1623-20, у статті 7 якого «Вирішення спорів та застосовне право» міститься арбітражне застереження такого змісту:
		7.1 Спори та розбіжності. Будь-які спори чи розбіжності, що виникають із цього договору чи у зв`язку з ним, включаючи спори щодо його існування та дійсності, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. У разі, якщо сторони не можуть вирішити будь-який спір та/або розбіжності шляхом переговорів, такий спір підлягає розгляду та вирішенню в Міжнародному комерційному суді при Торгово-промисловій палаті України відповідно до його Регламенту (у випадку, якщо клієнт є юридичною особою відповідно до законодавства іншої, ніж Україна, держави).
		Розгляд спору буде здійснюватися одноособовим арбітром. Місце проведення арбітражу - місто Київ. Мовою арбітражного провадження є українська.
		7.2 Застосовне право. Цей договір, а також будь-які відносини між сторонами, які виникають з цього договору та/чи у зв`язку з його виконанням та відносини сторін, не передбачені цим договором, але аналогічні тим, що виникають з цього договору та/чи у зв`язку з його виконанням, регулюються та інтерпретуються згідно з нормами матеріального права України».
		Як доказ доарбітражного порядку врегулювання спору АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» надало копію листа № 552/2023 від 16 червня 2023 року про звернення до АТ «Олфа» із пропозицією врегулювати спір шляхом мирних переговорів.
		АТ «Олфа» у відзиві на позовну заяву компетенцію МКАС при ТПП України у справі №141/2024 не оспорило.
		Рішенням від 20 листопада 2024 року МКАС при ТПП України у складі одноособового арбітра ОСОБА_1 у справі №141/2024 стягнуто з АТ «Олфа» на користь АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» (Україна) 187 264,24 євро, у тому числі, 175 300,00 євро заборгованості та 5 154,16 євро - 3% річних, а також відшкодування витрат на правничу допомогу.
		Правовою підставою для розгляду справи у вказаному суді є стаття 7 «Вирішення спорів та застосовне право» укладеного 25 лютого 2020 року між АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» та АТ «Олайнфарм», яке в подальшому змінило назву на АТ «Олфа», договору про надання правової допомоги 
		№ 1623-20 з урахуванням додатку №1 від 27 квітня 2020 року до цього договору, який в подальшому було змінено додатковою угодою №1 від 03 червня 2021 року та додатковою угодою №2 від 13 лютого 2022 року.
		У пункті 14 рішення МКАС при ТПП України визначено, що в ході арбітражного розгляду справи від сторін не надійшло заяв: про відсутність у МКАС при ТПП України компетенції на розгляд справи чи перевищення складом Арбітражного суду меж своєї компетенції (в порядку, передбаченому статтею 16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та статтею 5 Регламенту МКАС при ТПП України); щодо недотримання умов арбітражного застереження, яке міститься у договорі, а також положень Регламенту МКАС при ТПП України та Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», у зв`язку з чим в силу статті 4 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та статті 44 Регламенту МКАС при ТПП України, сторони вважаються такими, що відмовились від свого права на заперечення.
		Згідно з частиною першою статті 33 Регламенту МКАС кожна зі сторін має право заявити про відвід арбітра, якщо існують обставини, які викликають обґрунтовані сумніви щодо його незалежності та/або неупередженості, або якщо він не володіє кваліфікацією, обумовленою угодою сторін.
		У пункті 18 рішення МКАС при ТПП України у справі №141/2024 слідує, що в ході арбітражного розгляду справи від сторін (їх представників) не надходило заяв про відвід одноособового арбітра.
		Позиція Верховного Суду
		Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній матеріалами й додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
		З питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачено в цьому Законі (стаття 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).
		Відповідно до частин першої, другої статті 454 ЦПК України сторони мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу. Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути оспорено в порядку, передбаченому цим розділом, якщо місце арбітражу знаходиться на території України.
		У частині першій статті 459 ЦПК України передбачено, що рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
		Підстави для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу визначені у частині другій статті 459 ЦПК України. Аналогічні підстави передбачені у частині другій статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
		Відповідно до частини другої статті 459 ЦПК України, яка узгоджується із частиною другою статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо: 1) сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або б) її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; 2) суд визначить, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.
		Під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу повноваження національного суду є обмеженими, оскільки національний суд не має повноважень переглядати ці рішення щодо суті вирішення спорів, вдаватися у повну перевірку чи переоцінку таких рішень (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2023 року в справі № 824/47/22, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2024 року в справі № 824/72/24).
		Отже, у законодавстві закріплений загальновизнаний в проарбітражних юрисдикціях принцип обмеженого втручання національних судів в арбітражні рішення при розгляді заяви про їх скасування, оскільки національний суд не має повноважень щодо перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу. Цей принцип передбачає, що суд не може перевіряти правильність застосування складом арбітражу норм матеріального права по суті вирішення спору, не може вдаватися в його переоцінку під час розгляду справи про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу. Інакше це буде перевищенням національним судом його повноважень.
		Розгляд заяви про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу не є апеляційним провадженням, у якому суд повторно оцінює докази та перевіряє правильність рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті. Тому будь-яка оцінка судом обставин арбітражного спору, повноти та належності доказів, які були надані сторонами арбітражного спору, означала б неправомірне судове втручання, заборонене статтею 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
		Скасування національним судом рішення міжнародного комерційного арбітражу є винятковим засобом оспорювання арбітражного рішення, яке може бути винесено лише за наявності (доведеності) однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених законом. Тягар доведення наявності підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу покладається на сторону, яка звертається із заявою про скасування такого рішення.
		Публічний порядок будь-якої країни включає, зокрема, правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок). Під публічним порядком необхідно розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу, стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо. Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Застереження про порушення публічного порядку як підстава для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу є механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє суспільні відносини від негативних впливів на них.
		До переліку фундаментальних основ, які складають публічний порядок, належить рівне ставлення до сторін арбітражного розгляду, зокрема: надання сторонам можливості викласти її аргументи, а також коментувати аргументи опонентів; відсутність процедур, які стосуються спору і в яких беруть участь арбітри за відсутності сторін спору; недопустимість подання сторонами підроблених доказів тощо.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року у справі № 761/45271/17 (провадження № 61-47547св18) зазначено, що «рішення державного суду про скасування арбітражного рішення як результат розгляду справи про оспорювання цього рішення може бути винесено лише за наявності (доведеності) однієї з підстав, передбачених частиною другою статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», частиною другою статті 459 ЦПК України. Отже, законодавство України, допускаючи оспорювання арбітражного рішення шляхом подання клопотання про його скасування, визначає вичерпний перелік підстав, за наявності однієї з яких арбітражне рішення може бути скасоване. Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний і державний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов`язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів. Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості, а також основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо)».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2019 року в справі № 761/39565/17 (провадження № 61-5333св19) зроблено висновок про те, що «застереження про порушення публічного порядку як підстава для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення, є своєрідним механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього. Застереження про публічний порядок у міжнародному праві не допускає визнання на території держави рішення арбітражного суду, якщо в результаті його виконання буде вчинено дії, які прямо заборонені законом або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави. Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов`язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів. У той же час необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар`єру, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших державах. Відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення може порушувати гарантії, передбачені частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становитиме непропорційне втручання у право власності стягувача на присуджені грошові кошти».
		У статті 4 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено, що сторона, яка знає про те, що яке-небудь положення цього Закону, від якого сторони можуть відступати, або яка-небудь вимога, згідно з арбітражною угодою, не були дотримані, і проте продовжує брати участь у арбітражному провадженні, не заявивши заперечень проти такого недотримування без невиправданої затримки, а якщо для цього передбачено будь-який строк, то протягом цього строку вважається такою, що відмовилась від свого права на заперечення.
		Третейський суд може сам прийняти постанову про свою компетенцію, в тому числі стосовно будь-яких заперечень щодо наявності або дійсності арбітражної угоди. З цією метою арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватися як угода, що не залежить від інших умов договору. Винесення третейським судом рішення про недійсність договору не тягне за собою в силу закону недійсність арбітражного застереження. Заява про відсутність у третейського суду компетенції може бути зроблена не пізніше подання заперечень щодо позову. Призначення стороною арбітра або її участь у призначенні арбітра не позбавляє сторону права зробити таку заяву. Заява про те, що третейський суд перевищує межі своєї компетенції, повинна бути зроблена, як тільки питання, яке, на думку сторони, виходить за ці межі, буде поставлено в ході арбітражного розгляду. Третейський суд може в будь-якому з цих випадків прийняти заяву, зроблену пізніше, якщо він визнає затримку виправданою. Третейський суд може винести постанову щодо заяви, зазначеної в пункті 2 цієї статті, або як з питання попереднього характеру, або в рішенні щодо суті спору. Якщо третейський суд винесе постанову з питання попереднього характеру, що він має компетенцію, будь-яка сторона може протягом 30 днів після отримання повідомлення про цю постанову просити орган, зазначений в статті 6, прийняти рішення з цього питання; таке рішення не підлягає ніякому оскарженню; поки таке прохання чекає на своє вирішення, третейський суд може продовжувати розгляд та прийняти арбітражне рішення (стаття 16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).
		Відповідно до статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або міститься у проспекті цінних паперів (рішенні про емісію цінних паперів), що передбачає призначення адміністратора за випуском облігацій, або укладена шляхом обміну листами, електронними повідомленнями, якщо інформація, що міститься в них, є доступною для подальшого використання, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв`язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 березня 2020 року в справі № 920/241/19 зроблено висновок, що «арбітражна угода має позитивний і негативний ефект: вона зобов`язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов`язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди. Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10.06.1958, далі - Нью-Йоркська конвенція) закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (частина 1 статті ІІ Нью-Йоркської конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав. Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ. Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу. Необхідно враховувати, що принцип автономності арбітражної угоди від основного договору полягає у тому, що арбітражна угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, тому недійсність договору не може бути підставою для автоматичної недійсності арбітражної угоди. За змістом Нью-Йоркської конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди)».
		У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 30 серпня 2024 року в справі № 911/1766/22 зроблено висновок, що «на відміну від звичайного цивільного чи господарського договору як угоди, що має матеріально-правову природу, третейська / арбітражна угода є домовленістю сторін процесуального характеру. Відтак до неї не підлягають застосуванню ст. 16 ЦК та ст. 20 ГПК, які передбачають такий спосіб захисту як визнання правочину недійсним. Недійсність угоди регулюється Законом "Про третейські суди", Законом "Про міжнародний комерційний арбітраж", чинними для України міжнародними договорами (Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1961, Нью-Йоркська Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.1958 (далі - Нью-Йоркська Конвенція)). Ці нормативно-правові акти ґрунтуються на декількох основоположних принципах: - автономності третейської / арбітражної угоди - її дійсність визначається окремо від питань дійсності чи недійсності господарського чи цивільного договору, у який вона інкорпорована; - "компетенції щодо компетенції" - третейський суд чи міжнародний комерційний арбітраж сам визначає питання наявності в нього компетенції розглядати відповідний спір і при цьому вирішує питання дійсності третейської / арбітражної угоди; державні суди виключно у випадках, передбачених законом та міжнародними договорами, можуть вирішувати питання щодо дійсності третейської / арбітражної угоди; при цьому будь-які сумніви мають тлумачитися на користь третейської / арбітражної угоди (так званий "проарбітрабельний" підхід). Отже, положення Законів "Про третейські суди" та "Про міжнародний комерційний арбітраж" закріплюють в українському законодавстві два загальновизнаних принципи: 1) принцип "автономності" арбітражної угоди від основного договору; 2) принцип "компетенції щодо компетенції"».
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
		У справі, що переглядається:
		            звертаючись до суду із заявою про скасування рішення МКАС АТ «Олфа» вказувало, що спір між сторонами не міг бути переданий на розгляд МКАС, а арбітражне рішення суперечить публічному порядку України;
		            суд першої інстанції встановив, що 25 лютого 2020 року між АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» та АТ «Олайнфарм», яке в подальшому змінило назву на АТ «Олфа», укладено договір про надання правової допомоги №1623-20, у статті 7 якого міститься арбітражне застереження, врахував, що згідно з Регламентом МКАС заявник міг надати заперечення щодо компетенції суду, однак під час розгляду справи у МКАС АТ «Олфа» таких заперечень не мав. Тому зробив правильний висновок, що оскаржене рішення МКАС при ТПП України ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою;
		            колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обґрунтування заявника щодо порушення рішенням МКАС при ТПП України публічного порядку України зводиться до незгоди з правильністю застосування норм права при вирішенні спору по суті при дослідженні та оцінці доказів, аналіз чого перебуває за межами компетенції загального суду та не може свідчити про порушення публічного порядку України. Спірні правовідносини в межах розгляду цієї справи виникли між суб`єктами господарської діяльності, а обставини, встановлені рішенням арбітражного суду, стосуються порядку виконання зобов`язань, які виникли між учасниками цієї справи на підставі укладеного ними контракту (приватних господарських правовідносин). Рішення МКАС при ТПП України ухвалене виключно щодо її сторін, тому і виконання зазначеного рішення не буде суперечити публічному порядку України. Заявник не обґрунтував, що рішенням МКАС порушені чинні в державі фундаментальні принципи справедливого правосуддя, або що судом допущені порушення норм процесуального права, які мають ознаки корупції чи неприпустимого невігластва арбітрів;
		посилання заявника на наявність підстав вважати упередженим арбітра також обґрунтовано відхилено судом, оскільки заявник не скористався наданим йому правом заявити відвід арбітру, а виникнення таких сумнівів після вирішення справи МКАС при ТПП України не є ані підставою для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу загальним судом, ані достатньою підставою для його кваліфікації таким, що порушує публічний порядок України.
		За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав, передбачених у частині другій статті 459 ЦПК України (частині другій статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»), для скасування оспорюваного заявником рішення МКАС при ТПП України.
		Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
		Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала суду першої інстанції прийнята без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржену ухвалу залишити без змін, а тому судові витрати покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
		Керуючись статтями 24, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		УХВАЛИВ:
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Олфа» залишити без задоволення.
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 31 січня 2025 року залишити без змін.
		Повний текст постанови Верховного Суду складено 15травня 2025 року.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                       Є. В. Краснощоков
		 
		                                                                                                Д. А. Гудима
		 
		                                                                                                П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...