Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/9289/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів.
Надіслано судом: 19.05.2025. Зареєстровано: 19.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2025.
Дата набрання законної сили: 17.06.2025
Номер судового провадження: 2/336/500/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЄУН: 336/9289/24
		Провадження №: 2/336/500/2025 
		16.05.25
		 
		РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		16 травня 2025 року м. Запоріжжя
		 
		Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу ЄУН 336/9289/24 (провадження №: 2/336/500/2025), за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 
		про зміну розміру аліментів,-
		встановив:
		17.09.2024 р. позивач ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну розміру і способу стягнення аліментів. За позовом позивач просить змінити призначений за рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 01.09.2017 р. розмір аліментів, який підлягав стягненню з відповідача на її користь на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини всього його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до повноліття; стягнути з відповідача на її користь на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до повноліття дитини, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з відповідачем по зазначеній справі вона перебувала у шлюбі з 2015року. Від шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 22.02.2018 року шлюб було розірвано.
		Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 01.09.2017 року були задоволені її позовні вимоги до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки в розмірі 1/6 частини усіх видів доходів щомісячно, до досягнення донькою повноліття.
		Розмір визначених аліментів судовим рішенням не є достатнім для нормального забезпечення життєдіяльності та розвитку їх доньки, і не складає мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину.
		Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З 1 грудня 2023року мінімальний розмір аліментів на дитину становить 1598 гривень (від 6 до 18 років). Це пов`язано з підвищенням прожиткового мінімуму в Україні.
		Їй стало відомо про те, що відповідач є військовослужбовцем, є здоровою працездатною особою, що надає йому можливість сплачувати аліменти на утримання доньки у збільшеному відсотковому відношенні, в зв`язку з чим вважаю за можливе змінити спосіб стягнення аліментів з 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) до 1/4 частини.
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу було розподілено судді Дмитрюк О.В.
		25 вересня 2024 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цій справі. Прийнято рішення розглядати справу за правилами с прощеного позовного провадження. Призначено розгляд справи по суті з повідомленням (викликом) учасників справи. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, також роз`яснено сторонам право на подання відповіді на відзив та заперечення.
		03 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подала до суду уточнену позовну заяву в якій просила змінити призначений за рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 01.09.2017 р. по справі № 311/1690/17 розмір аліментів, який підлягав стягненню з відповідача на її користь на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини всього його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до повноліття; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача, щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення повноліття.
		Так позивач просить збільшити розмір аліментів на утримання дитини, оскільки підвищено прожитковий мінімум та їй стало відомо, що відповідач є військовослужбовцем, здоровою працездатною особою, що надає йому можливість сплачувати аліменти на утримання доньки у збільшеному відсотковому відношенні.
		01 листопада 2024 року відповідач надав до суду заяву про долучення до справи документів, а саме довідки від 08 жовтня 2024 року, відповідно до якої його син ОСОБА_4 навчається в Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара, ОСОБА_2 виховує та утримує сина, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2008 року ОСОБА_5 позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та просить врахувати вказані документи.
		Ухвалою суду від 14 лютого 2025 року зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 , у строк до 19 березня 2025 року, надати суду інформацію: - чи перебуває на військовій службі ОСОБА_2 
		19 березня 2025 року ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру і способу стягнення аліментів - зупинено до звільнення відповідача ОСОБА_2 з військової служби.
		11 квітня 2025 року постановою Запорізького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 19 березня 2025 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Відповідно Розпорядження №158 від 15.04.2025 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, на підставі рішення Вищої ради правосуддя № 747/0/15-25 від 08.04.2025 року ОСОБА_6 звільнено з посади судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя у зв`язку з поданням заяви про відставку, з метою заміни головуючого судді Дмитрюк О.В., дотримання права на справедливий суд та розумних строків розгляду справу-замінник передано до провадження судді Петренко Л.В.
		17 квітня 2025 року матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру і способу стягнення аліментів повернуті до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя.
		Ухвалою судді від 18 квітня 2025 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання.
		Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, просила справу розглядати за її відсутності.
		Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.
		Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 14.06.2016 року.
		Відповідно до рішення Василівського районного суду Запорізької області від 01 вересня 2017 року у справі 311/1690/17, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини всього його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до повноліття дитини.
		При визначенні розміру аліментів, судом було враховано, що позивач працює слюсарем в ТОВ «Оптімус Плюс» та не сплачує аліменти на утримання дитини в добровільному порядку.
		Позивач вказує, що розмір визначених аліментів судовим рішенням не є достатнім для нормального забезпечення життєдіяльності та розвитку їх доньки, і не складає мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину.
		Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З 1 грудня 2023 року мінімальний розмір аліментів на дитину становить 1598 гривень (від 6 до 18 років). Це пов`язано з підвищенням прожиткового мінімуму в Україні.
		Суд не погоджується з такими доводами позивача для збільшення розміру аліментів, оскільки зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, але є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості.
		У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі N 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
		Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
		Аналіз змісту статті 192 СК України свідчить, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
		Згідно зі статтею 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
		Аналіз статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
		У частинах першій, другій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
		Усталеним є розуміння юридичних фактів як певних фактів реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.
		У частині третій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 березня 2020 р. у справі N 682/3112/18 (провадження N 14-580цс19) в п. 43 вказала, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, але є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості.
		Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Позивач ОСОБА_1 як на підставу для зміни розміру аліментів також посилалась, що їй стало відомо про те, що відповідач є військовослужбовцем, є здоровою працездатною особою, що надає йому можливість сплачувати аліменти на утримання доньки у збільшеному відсотковому відношенні, в зв`язку з чим вважала за можливе змінити спосіб стягнення аліментів з 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) до 1/4 частини.
		Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
		Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Позивач не надала доказів того, що у відповідача суттєво змінилося матеріальне положення, що дозволяє йому сплачувати аліменти у збільшеному розмірі.
		Клопотань про витребування доказів для з`ясування матеріального стану відповідача позивач не заявляла.
		Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що розмір аліментів 1/6 частини всього заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до повноліття дитини, визначений рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 01 вересня 2017 року у справі 311/1690/17, є недостатнім для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.
		Відповідно до частини 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
		У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
		Виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
		Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.
		Суд враховує, що у відповідача на утриманні перебуває повнолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який продовжує навчання в Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара, є студентом 2 курсу денної форми навчання. Зарахований наказом від 21.08.2023 р. № 798с, термін навчання з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2027 року, що підтверджується відповідною довідкою від 08 жовтня 2024 року.
		Утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення, одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
		Відповідач самостійно виховує та утримує сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2008 року ОСОБА_5 позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
		Розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження.
		Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.
		Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Судом не встановлено юридично важливих обставин, визначених ст. 192 СК України, які б підтверджували саме зміну, покращення матеріального або сімейного стану відповідача ОСОБА_2 .
		Крім того, позивачем наявність таких обставин в силу ст.ст. 12, 81 ЦПК України, що є його процесуальним обов`язком, під час розгляду справи не доводились. В свою чергу висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
		Аналізуючи надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено підстав для задоволення позову, передбачених ст. 192 СК України.
		Таким чином, суд, встановивши фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено, що у відповідача суттєво покращилось матеріальне становище.
		 
		Щодо судових витрат
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Позивачі у справах про збільшення розміру аліментів звільняються від сплати судового збору (п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
		Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.
		Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.
		Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		В даному випадку позивач звільнений від сплати судового збору.
		Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 12, 13, 76-81, 89, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 353-355 ЦПК України, суд, -
		ухвалив:
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - відмовити.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
		Повне найменування сторін:
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
		Дата складання повного судового рішення 16 травня 2025 року.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...