Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/21748/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Воєнні злочини.
Надіслано судом: 19.05.2025. Зареєстровано: 19.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/760/2364/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024011000000011

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 Справа №760/21748/24 1-кп/760/2364/25
		 
		09 травня 2025 року                                                                м. Київ
		Солом?янський районний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		при секретарі судового засідання   ОСОБА_2 ,         
		за участю учасників судового провадження:
		прокурора ОСОБА_3 ,
		захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 січня 2024 року за № 22024011000000011, за обвинуваченням  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина російської федерації, уродженця м. Кострома, російської федерації, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 438 КК України, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		З 19 лютого 2014 року представниками російської федерації (далі - рф) розпочато збройне вторгнення збройних сил рф (далі - зс рф), приховане твердженням керівників рф про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту рф та іншими підрозділами зс рф здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечивши військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя. 18 березня 2014 року рф оголосила про офіційне включення Криму до її території.
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII із змінами і доповненнями, тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Тимчасова окупація російською федерацією територій України незалежно від її тривалості є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20.02.2014.
		Надалі, 24 лютого 2022 року президент рф оголосив початок так званої «спеціальної військової операції». Після цього, близько четвертої години ранку того ж дня, зс рф, інші збройні формування рф та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку рф, Білорусі та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об`єктів по всій території України. 
		З того моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.
		Так, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час. 
		Факт широкомасштабного збройного вторгнення на територію України 24.02.2022 не приховувався владою рф, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п.п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п.п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього" (Україна проти РФ) та ін.)».
		Таким чином, з 19 лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією російської федерації проти України, окупацією частини території України, що вказує на поширення дії на території України законів та звичаїв війни (норм міжнародного гуманітарного права).
		Так, стаття 438 КК України є бланкетною нормою, що відсилає
		до порушення законів та звичаїв війни, передбачених у міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Таким чином, при тлумаченні конкретних порушень законів та звичаїв війни, у даній справі необхідно керуватись Конвенцією про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі - Конвенція). Ця Конвенція містить перелік діянь, що становлять найбільш серйозні порушення. 
		 
		Відповідно до ст. 2 спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р. ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив. 
		Відповідно до статті 4 Конвенції, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Крім того, статтею 13 Конвенції визначено, що положення частини
		II (Загальний захист населення від деяких наслідків війни) стосуються всього населення країн, які перебувають у конфлікті, без будь-якої дискримінації за ознакою, зокрема, раси, національності, релігійних або політичних переконань, і спрямовані на полегшення страждань, спричинених війною.
		Статтею 29 Конвенції передбачено, що сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.
		Згідно зі ст. 27 Конвенції, особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
		Відповідно до статті 51 Конвенції окупаційна держава не може примушувати осіб, що перебувають під захистом, служити в її збройних чи допоміжних силах. Забороняється будь-який тиск чи пропаганда, спрямовані на забезпечення добровільного вступу на військову службу.
		Відповідно до Конвенції, учасниками якої є, зокрема, Україна та російська федерація, сторони домовилися, що Високі Договірні Сторони зобов`язуються дотримуватися та забезпечувати дотримання цієї Конвенції за всіх обставин.
		У порушення зазначених норм міжнародного гуманітарного права, з метою забезпечення успішності призовних кампаній та добровільного вступу в її армію, держава-окупант російська федерація упроваджує і реалізує комплексні програми так званого «військово-патріотичного виховання», а також пропаганду служби в армії рф шляхом забезпечення загальної орієнтації позитивного ставлення до проходження служби в армії російської федерації (далі рф) в навчальних закладах Кримського півострова. 
		Відповідно до п. 2 ст. 5 Федерального Конституційного Закону рф
		«О принятии в российскую федерацию Республики Крым и образовании в составе российской федерации новых субьектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя» (мовою оригіналу) від 21.03.2014 передбачено, що створення на територіях Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя органів військового управління, об`єднань, з`єднань, військових частин і організацій збройних сил рф, інших військ, військових формувань та органів, військових комісаріатів, а також визначення їх структури, складу та штатної чисельності відповідно до законодавства рф.
		Зокрема указом президента рф ОСОБА_6 «О внесении изменения
		в Указ президента российской федерации от 20 сентября 2010 года №1144
		«О военно-административном делении российской федерации» (мовою оригіналу) від 02.04.2014 №199, «Республіку Крим» та місто Севастополь незаконно внесено до складу Південного військового округу російської федерації.
		       Вказані нормативно-правові акти рф вказують на те, що окупаційна держава мала намір з 2015 року призивати на військову службу місцеве населення Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та станом на сьогодні реалізовує цей намір. Крім того, рф на тимчасово окупованій території Кримського півострова запроваджено систему пропаганди серед цивільного населення на користь добровільного вступу в збройні та допоміжні сили держави-окупанта.
		Відповідно до наказу т.зв. «Министерства образавания, науки и молодежи Республики Крым» (мовою оригіналу) №245 від 03.04.2015 було створено т.зв. «Государственное бюджетное учреждения Республики Крым «Региональный центр по подготовке к военной службе и военно-патриотическому воспитанию» (мовою оригіналу) (далі - Кримпатріотцентр).
		Відповідно до п. 1.3 статуту Кримпатріотцентру засновником установи і власником її майна є «Республіка Крим». Функції та повноваження засновника виконує «Міністерство освіти, науки і молоді Республіки Крим».
		Згідно з пунктом 1.5 вказаного статуту, Кримпатріотцентр знаходиться за адресою: «295044, российская федерация, Республика Крым, г. Симферополь, ул. 60 лет Октября, дом. 13/64»
		(мовою оригіналу) .
		У пункті 2.1 статуту серед іншого визначено, що ціллю і предметом діяльності установи є методичне забезпечення отримання громадянами початкових знань у сфері оборони та підготовка їх по основам військової служби у освітніх закладах та пунктах, військово-патріотичне виховання.
		Іншими цілями та задачами установи серед іншого також зазначені:
		-військово-патріотичне виховання підростаючого покоління та молоді;
		-підготовка громадян до військової служби на території «Республіки Крим», в тому числі організація та методичне забезпечення отримання громадянами початкових знань у сфері оборони, організація моральної та фізичної підготовки молоді для служби в армії.
		Відповідно до п. 2.4 статуту заклад реалізує надання освітніх послуг з реалізації додаткових загальноосвітніх програм - додаткових загальнорозвиваючих програм різної направленості для дітей у віці до 18 років та дорослих.
		В рамках реалізації освітніх програм установа серед іншого здійснює:
		- методичну роботу по підготовці спеціалістів по основах військової служби;
		- підготовку інструктивно-методичних матеріалів з військово-патріотичної роботи;
		- забезпечення зайнятості підлітків шляхом залучення до діяльності закладу.
		У невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, у ОСОБА_5 , який достовірно знав про тимчасову окупацію рф території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та усвідомлював нікчемність зазначених Федеральних Законів рф, Указів президента рф та Указів «Главы Республики Крым» (мовою оригіналу) , виник умисел на порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а саме: організацію і здійснення пропаганди серед місцевого населення півострова Крим, а саме дітей і підлітків, на користь добровільного вступу до збройних сил та інших силових відомств країни окупанта (російської федерації). 
		Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на здійснення пропаганди служби в збройних силах рф серед дітей та молоді, ОСОБА_5 , не пізніше 01.03.2022, обійняв посаду директора «Государственного бюджетного образовательного учреждения дополнительного образования Республики Крым «Региональный центр по подготовке к военной службе и военно-патриотическому воспитанию» (мовою оригіналу) ( Кримпатріотцентр).
		Реалізуючи визначені статутом «Кримпатріотцентру» цілі, з метою здійснення пропаганди, спрямованої на забезпечення добровільного вступу на військову службу до збройних сил рф, армії рф серед дітей та підлітків, ОСОБА_5 у невстановлені досудовим розслідуванням місці та час прийняв участь у зйомці на каналі «Вести Крым» (мовою оригіналу) документального фільму «ІНФОРМАЦІЯ_7 » (мовою оригіналу) .
		Інформація про документальний фільм із посиланням на відеозапис, не пізніше 27.08.2023 була оприлюднена на сайті телеканалу «Вести Крым» (мовою оригіналу) .
		У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 10.11.2023 зазначений документальний фільм було розміщено на загальнодоступному онлайн-сервісі « Rutube » на телеканалі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (мовою оригіналу) за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Зазначений документальний фільм має публічний комунікативний характер, оскільки має умови для доведення інформації для невизначеного числа осіб шляхом поширення на онлайн сервісах.
		У висловлюваннях ОСОБА_5 , під час зазначеного документального фільму, містяться ознаки пропаганди служби в армії рф (публічного схиляння) шляхом вихваляння особливостей служби, досягнень, висловлювання, спрямовані на формування позитивного іміджу військовослужбовців збройних сил рф, армії рф, заохочення до залучення дітей для підготовки до служби в армії рф, вихваляння особливостей служби, досягнень та публічного схвалення залучення дітей до військової підготовки до служби в армії рф. 
		Таким чином, ОСОБА_5 , обіймаючи посаду директора «Кримпатріотцентру» діючи умисно, достеменно розуміючи, що тимчасово окупована територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, у порушення вимог ст. 51 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, здійснив пропаганду серед осіб, які перебувають під захистом, спрямовану на забезпечення добровільного вступу на військову службу.
		Таким чином, ОСОБА_5 порушив закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 438 КК України.
		 
		Крім того, у громадянина російської федерації ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці виник умисел, спрямований на глорифікацію представників збройних формувань російської федерації, які здійснюють збройну агресію проти України з використанням засобів масової інформації. 
		Так, ОСОБА_5 , на виконання свого злочинного наміру, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у невстановленому місці, взяв участь у зйомці на телеканалі «Вести Крым» (мовою оригіналу) документального фільму «ІНФОРМАЦІЯ_5»
		(мовою оригіналу) .
		Інформація про документальний фільм із посиланням на відеозапис не пізніше 27.08.2023 була оприлюднена на сайті телеканалу «Вести Крым».
		У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 10.11.2023, зазначений документальний фільм розміщено на загальнодоступному онлайн-сервісі « Rutube » на телеканалі «ІНФОРМАЦІЯ_4.
		У висловлюваннях ОСОБА_5 , під час зазначеного документального фільму, містяться ознаки глорифікації представників збройних формувань рф, які здійснюють збройну агресію проти України. 
		Зазначений документальний фільм має публічний комунікативний характер, оскільки має умови для доведення інформації для невизначеного числа осіб шляхом поширення на онлайн сервісах.
		Таким чином, ОСОБА_5 вчинив глорифікацію осіб, які здійснюють збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, з використанням засобів масової інформації, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 436-2 КК України.
		Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 з наступних підстав.
		Так, на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 22.08.2024 року (ун. № 755/10423/24) у межах даного провадження проводилось спеціальне досудове розслідування.                     
		Обвинувачений ОСОБА_5 в судові засідання з розгляду даного кримінального провадження не прибув, будучи належним чином, в спосіб, передбачений вимогами КПК України, шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на офіційному сайті Солом?янського районного суду м. Києва, офіційному сайті Офісу Генерального прокурору та публікацій в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газета «Урядовий кур`єр» повідомленим про розгляд справи, жодних клопотань, заяв, скарг не подавав, у зв`язку з чим на підставі ухвали Солом?янського районного суду м. Києва від 09.12.2025 року судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 , в порядку спеціального судового провадження (in absentia),з обов`язковою участю захисника, одноособово.
		Суд вважає, що стороною обвинувачення, а також судом здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, а ОСОБА_5 , мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, оскільки повідомлено про підозру, були здійснені відповідні виклики до слідчого, прокурора та суду.
		Оскільки, на підставі ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia), останній показів суду не надавав, при цьому заяв, протестів та клопотань на адресу суду від нього не надходило.
		Судовий розгляд проводився за обов`язкової участі захисника, який був забезпечений державою та користувався процесуальними правами обвинуваченого.
		В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 із обвинуваченням не погодилася, вважає вину у вчиненні інкримінованого обвинуваченому злочину не доведеною, отримані докази ґрунтуються на припущеннях, вказала на те, що не мала можливості зв`язатися з її підзахисним та погодити позицію захисту, а також долучати докази на простування позиції доводів сторони обвинувачення.
		Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів  ОСОБА_5  до слідчого (прокурора), направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов`язків, оголошеної підозри свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самим захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безплатно. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_5 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України з боку останнього.
		Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
		Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права постати перед українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою він не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від правосуддя держави Україна.
		Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнього його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Суд же, відповідно до ст. 26 КПК України, у кримінальному провадженні вирішує питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, а ч. 1 ст. 337 КПК України передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Тобто обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
		Суд, провівши розгляд в межах висунутого обвинувачення у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, дослідивши докази сторони обвинувачення, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 438 КК України, за встановлених судом обставин, які підтверджується відомостями, які містяться в досліджених судом письмових доказах та процесуальних документах в їх сукупності та взаємозв`язку, а саме у:
		- протоколі огляду відео від 08 січня 2024 року (т.1 а.с. 112-123), відповідно до якого оглянуто відеоматеріал (документальний фільм «ІНФОРМАЦІЯ_6 »(мовою оригіналу) ), підготовлений т.зв. гтрк «таврида» - т.зв. філіал «всеросійської державної телевізійної і радіомовної компанії в Криму», розміщений на російському онлайн-сервісі Rutub;
		- протоколі огляду від 14 лютого 2024 року (т.1 а.с. 124-136) з додатком, проведеного за участю спеціаліста, відповідно до якого оглянуто відеоматеріал (документальний фільм «ІНФОРМАЦІЯ_6 »(мовою оригіналу) ), підготовлений т.зв. гтрк «таврида» - т.зв. філіал «всеросійської державної телевізійної і радіомовної компанії в Криму», розміщений на російському онлайн-сервісі Rutub;
		- протоколі огляду від 20 березня 2024 року(т. 1 а.с. 138-154), відповідно до якого оглянуто відеоматеріал (документальний фільм «ІНФОРМАЦІЯ_6 »(мовою оригіналу) ), підготовлений т.зв. гтрк «таврида» - т.зв. філіал «всеросійської державної телевізійної і радіомовної компанії в Криму», розміщений на російському онлайн-сервісі Rutub;
		- протоколі огляду від 15 квітня 2024 року (т. 1 а.с. 155-174) з додатками: оптичний носій інформації, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, проведеного за участю спеціаліста, відповідно до якого оглянуто веб-сторінку «Крым Патриот Центр»
		(мовою оригіналу), яку збережено на оптичний носій інформації, який оглянуто в судовому засіданні;
		- протоколі огляду від 10 лютого 2024 року (т.2 а.с. 4-36)  з додатками:  оптичним носієм інформації та роздрукованим з офіційного веб сайту  «Уставом  Государственного бюджетного учреждения дополнительного образования Республики Крым «Региональный центр по подготовке к военной службе и военно-патриотичесоквму воспитанию»(мовою оригіналу) , проведеного за участю спеціаліста, відповідно якого оглянуто веб-сторінку «Крым Патриот Центр»
		(мовою оригіналу), на якій є вкладка «Руководство», по переходу на яку висвітлюється інформація «Герой российской федерации ОСОБА_9 »
		(мовою оригіналу) , при переході на вкладку «Документи», наявний перерахунок документів, а саме Документы ГБОУ ДО РК «КРЫМПАТРИОТЦЕНТР»(мовою оригіналу)  ;
		- протоколі огляду від 16 квітня 2024 року (т.2 а.с. 37-41) з додатком, проведеного за участю спеціаліста, відповідно до якого оглянуто веб сторінку «Официальный интернет-портал правовой информации»(мовою оригіналу) , при переході у вкладку «Официальное опубликование правовых актов, потім у вкладку «президент росийской федерации»
		(мовою оригіналу) , знаходиться вкладка з назвою «Указ президента росийской федерации от 02.04.2014 № 199 «О внесении изменения в указ президента росийской федерации от 20 сентября 2010 г. « 1144 «О военно-административном делении росийскоф федерации»
		(мовою оригіналу) ;
		- протоколі огляду від  16 квітня 2024 року (т. 2 а.с. 42-62), з додатками: Указ главы републики Крым об утверждении Концепции патриотичсекогои духовно-нравственного воспитания населения в Республике Крым, Концепции  патриотичесокаго и духовно-нравственого воспитания населения в Республике Крым(мовою оригіналу) , відповідно до якого за участю спеціаліста проведено огляд веб-сторінки «Правительство республики Крым»
		(мовою оригіналу), вкладку «Документы» «Указы главы Республики»(мовою оригіналу) ;
		- протоколі огляду від 15 квітня 2024 року (т.2 а.с. 63-64), проведеного за участю спеціаліста, відповідно до якого оглянуто відеоматеріал, підготовлений т.зв. гтрк «таврида» - т.зв. філіал «всеросійської державної телевізійної і радіомовної компанії в Криму», розміщений на російському онлайн сервісі Rutub;
		- протоколі огляду від 16 квітня 2024 року (т.2 а.с. 65-67), проведеного за участю спеціаліста, відповідно до якого  проведено огляд інтернет сторінки «Вести Крым»(мовою оригіналу), де виявлено вкладку з назвою «ветеран первой чеченской кампании и наставник молодежи: документальный фильм о герое росии ОСОБА_10 »
		(мовою оригіналу)  від 27.08.2023;
		- протоколі огляду від 16 квітня 2024 року (т.2 а.с. 68-70), проведеного за участю спеціаліста, відповідно до якого в соціальній мережі «Fastbook», оглянуто інтернет сторінку «Крымпатриотцентр»(мовою оригіналу), де знаходиться пост з назвою  «Назначен новый руководитель ГБОУ ДО РК «Крымпатриотцентр»(мовою оригіналу)  від 01.03.2022;
		- Матеріалах щодо виконання доручення (т. 2 а.с. 71-74), від 05.02.2024, відповідно до яких громадянин російської федерації  ОСОБА_5 , який з 18.12.2023 і 20.12.2023 перебуває під санкціями Європейського Союзу і Шейцарської Конфедерації відповідно, внесений до бази даних «Чистилище» сааййту «Миротворець», приймає участь в якості керівника - «государственного бюджетного образовательного учреждения дополнительного образования республики Крым «регинальный центр по подготовке к военной службе и военно - патриотическому воситанию»(мовою оригіналу), юридична адреса: тимчасово окупована територія АР Крим, м. Сімферополь, вул. 60-річчя Жовтня, б. 13/64; 
		- висновку експерта від 27 березня 2024 року № 230/1 (т. 2 а.с. 80-95), відповідно до якого поняття «пропаганда служби в армії» позначає поширення суспільно-поілтичних, ідеологічних ідей і принципів, спрямованих на переконання суспільства в потребі та престижі служби в армії, а також на агітацію вступу до неї. У наданих на дослідження висловлюваннях, що подані як висловлювання ОСОБА_5 , містяться ознаки пропаганди служби в армії рф (публічного схиляння) шляхом вихваляння особливостей служби, досягнень, містяться висловлювання, спрямовані на формування позитивного іміджу військовослужбовців збойних сил російської федерації, армії рф. У наданих на дослідження висловлюваннях, що подані як висловлювання ОСОБА_5 , містяться заохочення до залучення дітей для підготовки до служби в армії рф, публічне схвалення залучення дійте до військової підготовки до служби в армії рф, вихваляння особливостей служби, досягнень. У наданих на дослідження висловлюваннях, що подані як висловлювання ОСОБА_5 , містяться ознаки глорифікації представників збройних формувань російської федерації, які здійснюють збройну агресію проти України;
		Також судом досліджено інші процесуальні документи, а саме: постанови уповноважених осіб Генеральної прокуратури України, прокурорів АР Крим, Служби безпеки України щодо зупинення і відновлення кримінального проваджень, постанова про об`єднання матеріалів досудових розслідувань, повістки про виклик ОСОБА_5 , до уповноважених осіб органу досудового розслідування; постанови про створення, зміну групи слідчих та прокурорів у кримінальному провадженні; витяги з ЄРДР, ухвали слідчого судді; супровідні листи тощо.
		Всі перелічені джерела інформації суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими зважаючи на наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
		Згідно з ч. 1 ст. 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на підтвердження винуватості ОСОБА_11 сторона обвинувачення посилається, зокрема, на протоколи огляду веб сайтів та протоколи огляду інтернет-видань, якими підтверджується, що ОСОБА_5 , здійснював глорифікацію осіб, які здійснюють збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році з використанням засобів масової інформації та порушив закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Підстав для визнання таких доказів недопустимими і неналежними не вбачається, оскільки інформація взята з офіційних веб-сторінок, які загальнодоступні в мережі «Інтернет».
		Огляд зазначених інтернет-сайтів здійснено слідчим з дотриманням вимог ст. 237 КПК та зафіксовано (за допомогою функцій скріншоту та друку) зміст відображеної у них, як електронних документах, інформації, що підтверджує існування обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні.
		Враховуючи логічність, послідовність, узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані задокументовані дані, достовірними доказами обвинувачення. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року (у справі № 759/7443/17).
		Будь-яких інших належних та допустимих доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		Отже, умисні дії обвинуваченого ОСОБА_5 , який обіймаючи посаду директора "Кримпатріотцентру", діючи умисно, достеменно розуміючи, що тимчасово окупована територія АРК та міста Севастополя є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, у порушення ст. 51 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, здійснив пропаганду серед осіб, які перебувають під захистом, спрямовану на забезпечення добровільного вступу на військову службу, що є порушенням законів та звичаї ввійни, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верхованою Радою України, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 438 КК України.
		Орім того, дії ОСОБА_5 , які виразились у глорифікації осіб, які здійснюють збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, з використанням засобів масової інформації, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 436-2 КК України.
		При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_5  суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
		Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
		Що стосується доводів захисника обвинуваченого, про недоведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, то вони не заслуговують на увагу, оскільки встановлені судом обставини, наведені докази, спростовують версію сторони захисту.
		Призначаючи покарання ОСОБА_5 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених обвинуваченим правопорушень, які належать до категорії в тому числі особливо тяжких злочинів, наслідки вчиненого злочину, зокерма те, що ідеологічне та військово-патріотичне виховання дітей на території тимчасово окупованого рф Кримському півострові є одним з головних злочинних фактів росії проти України, зокрема наслідками від вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України є привчання дітей та підлітків до зброї та її застосування, підготовка до служби в армії рф, у зв`язку з чим діти стають військовою силою для використання у війні проти України, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, його вік. 
		Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, дані про особу обвинуваченого, суд вважає що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, у зв`язку з чим вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 438 КК України у виді позбавлення волі та в межах санкції ч. 3 ст. 436-2 КК України у виді позбавленняя волі з конфіскацією належного обвинуваченому на праві власності майна.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 70 КК України суд вважає за необхідне призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та згідно з положеннями ч. 3 ст. 70 КК України приєднати додаткове покарання , визначивши обвинуваченому остаточне покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією всього належного обвинуваченому на праві власності майна .
		На переконання суду, призначення обвинуваченому саме такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.
		Також, призначаючи покарання суд враховує, що згідно ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і що згідно ч.2 ст.52 КК України конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.
		При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень у сфері злочинів проти Миру, Безпеки людства та Міжнародного правопорядку, а також відсутність обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання ОСОБА_5 не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлено не було. 
		Відповідно до ст. 124 КПК України на користь держави з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають стягненню судові витрати на залучення експерта в кримінальному провадженні за проведення судової лінгвістичної експертизи № 230/1 від 27.03.2024 в сумі 12 116 (дванадцять тисяч сто шістнадцять) гривень 48 (сорок вісім) копійок.
		Речові докази у кримінальному проваджені, долю яких необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, відсутні.
		Підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не встановлено.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 необхідно обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття його під варту.
		Керуючись ст. ст. 323, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 438 КК України  і призначити йому покарання:
		- за ч. 3 ст. 436-2 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного обвинуваченому на праві власності майна;
		- за ч. 1 ст. 438 КК України у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.
		На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити  ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1  остаточне покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного обвинуваченому на праві власності майна.
		Строк відбування покарання  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту його фактичного затримання на виконання вироку суду.
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.        
		Речові докази у кримінальному проваджені відсутні. 
		Стягнути на користь держави з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати на залучення експерта в кримінальному провадженні за проведення судової лінгвістичної експертизи № 230/1 від 27.03.2024 в сумі 12 116 (дванадцять тисяч сто шістнадцять) гривень 48 (сорок вісім) копійок.
		На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк із моменту отримання його копії. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику обвинуваченого та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		 
		Суддя                                                                   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...