Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 176/1715/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2025.
Дата набрання законної сили: 05.05.2025
Номер судового провадження: 61-13883ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		05 травня 2025 року    
		м. Київ
		 
		справа № 176/1715/23
		провадження № 61-13883сво24
		 
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач), 
		судді: Грушицький А. І., Гулько Б. І., Луспеник Д. Д., Синельников Є. В., Фаловська І. М., Червинська М. Є., 
		 
		учасники справи:
		стягувач - ОСОБА_1 , 
		боржник - державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»,
		державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олена Андріївна,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3, на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року в складі судді: Павловської І. А., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року в складі колегії суддів: Свистунової О. В., Петешенкової М. Ю., Єлізаренко І. А.,
		 
		Історія справи
		Короткий зміст скарги
		 
		У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Фещук О. А. щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
		 
		Скарга мотивована тим, що Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області було видано виконавчий лист № 176/1715/23 про стягнення з державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат») на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 120 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання.
		 
		З листа начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Івана Нещадима від 24 квітня 2024 року вбачається, що вказаний вище виконавчий лист та інші перебувають на виконанні в даному відділі, однак державним виконавцем було зупинено вчинення виконавчих дій в цьому виконавчому провадженні. Даний лист скаржник отримав 07 травня 2024 року засобами поштового зв`язку. Телефоном йому вдалось з`ясувати, що державним виконавцем, який здійснює виконавче провадження, є Фещук О. А .
		 
		Зазначеним листом скаржника серед іншого поінформовано, що: 
		            Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 1-4 такого змісту, зокрема: що до 1 січня 2025 року зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування);
		            керуючись пунктом 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій до 1 січня 2025 року.
		 
		Стягувач вказував, що дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій незаконними. На підставі судового рішення у цій справі з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на його користь стягнуто грошові кошти в рахунок моральної шкоди, яка заподіяна ушкодженням здоров`я.
		 
		На думку стягувача законодавець чітко визначив, що слід вважати моральною шкодою, заподіяною внаслідок ушкодження здоров`я внаслідок порушення трудових прав, відповідно і права на безпечні умови праці. Така заподіяна шкода вважається саме моральною, а що підпадає від визначення матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, законодавець не визначив. Крім того, моральна шкода, заподіяна ушкодженням здоров`ю, в даній конкретній справі підпадає під визначення «інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами», оскільки відповідні вимоги та судове рішення за такими вимогами обґрунтовані положеннями КЗпП України.
		 
		На думку стягувача, якщо працівнику належать до отримання певні грошові кошти і право на ці кошти виникло згідно положень КЗпП України, то їх слід вважати виплатами (компенсаціями), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. Інших правовідносин між працівником (стягувачем) і роботодавцем (боржником) не виникало. Вимоги стягувача до боржника в даному випадку обґрунтовуються виключно як вимоги працівника до роботодавця і підставою таких вимог є ушкодження здоров`я при виконанні умов трудового договору.
		 
		Стягувач зазначав, що виконавець не врахував, що дія пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає безумовного зупинення всіх виконавчих проваджень, боржником за якими є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», а встановлює певні винятки, при наявності яких виконавчі провадження не підлягають зупиненню. Такі винятки наявні у даній конкретній справі і виконавчому провадженні, а саме: стягується шкода, заподіяна ушкодженням здоров`я, а також стягнення даної шкоди відноситься до виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами.
		 
		ОСОБА_1 просив:
		визнати неправомірними дії державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Фещук О. А. щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_2 на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»;
		скасувати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій;
		зобов`язати ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України поновити вчинення виконавчих дій з виконання виконавчого листа про стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 120 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року:
		у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Фещук О. А. щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, боржник -ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», відмовлено.
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
		Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 1-4 такого змісту, зокрема: до 1 січня 2025 року: зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування); підлягають зняттю накладені арешти на кошти та/або майно ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»;
		у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №165/1292/21 Верховним Судом зроблено висновок, що виокремлюючи виплати, виконавчі провадження щодо яких не підлягають зупиненню, законодавець конкретизував їх перелік, та виділив серед іншого: виплату заробітної плати; вихідної допомоги; інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами; відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, при цьому не відніс до вказаного переліку відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої каліцтвом. Що стосується поняття інших виплат (компенсацій), то відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, хоч і випливає з трудових правовідносин, однак не охоплюється поняттям компенсації в розумінні норм трудового законодавства, в тому числі статей 72, 83 та норм глави VІІІ «Гарантії та компенсації» КЗпП України;
		відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених в п.1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами;
		встановивши, що відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених в п.1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, суд приходить до висновку, що державний виконавець діяв відповідно до закону, а тому скарга на дії державного виконавця є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню;
		оскільки, особа є відповідачем у цивільній справі та є боржником у виконавчих провадженнях (за виконавчим листом у цивільній справі) з примусового виконання цього рішення, то справа щодо оскарження постанов державного виконавця щодо виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, також підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року:
		апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення;
		ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року залишено без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
		рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2023 року з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 стягнуто 120 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання;
		колегія суддів не приймає до уваги посилання апеляційної скарги про те, що виконавче провадження відкрите до набуття чинності Закону України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ, тому не може бути зупинено, оскільки підпадає під встановлені тим же законом винятки, якими є «інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю» та посилається на пункт 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, відповідно до якого «судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності»;
		зазначені підстави не є відшкодуванням незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт тощо, а є відшкодуванням внаслідок порушення прав. Відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених в пункті 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами;
		стягувач в своїй апеляційній скарзі посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14 щодо повороту виконання рішення суду у цивільній справі з таким самим предметом і підставами позову та вважає, що спір позивача (стягувача) з відповідачем (боржником) є таким, що випливає з трудових правовідносин. Відповідно, сума заподіяної шкоди є такою, що випливає з трудових правовідносин, оскільки її заподіяння відбулось внаслідок порушення трудових прав позивача і обов`язок її відшкодування закріплено в КЗпП України, предметом регулювання якого є саме трудові правовідносини. Таким чином, сплата моральної шкоди, що є предметом позову у даній справі, є обов`язком відповідача по відношенню до позивача як до свого працівника згідно з КЗпП України. Разом з тим, на відміну від справи, яка переглядається, у справі № 336/9595/14 вирішувалося питання щодо повороту виконання рішення суду про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, та надавалося тлумачення іншим нормам законодавства;
		у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 165/1292/21 скаржник посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14, що відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, підпадає під інші види трудових виплат, що дає підстави для висновку, що таке відшкодування відноситься до виплат, які належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. Зупинення вчинення виконавчих дій порушує основоположні права особи на виконання судового рішення та відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. У висновках за результатами розгляду касаційної скарги у справі № 165/1292/21 Верховний Суд зазначив наступне: «аргументи касаційної скарги про те, що відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, підпадає під інші види трудових виплат, що дає підстави для висновку про віднесення такого виду відшкодування до виплат, які належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14, не заслуговують на увагу….виокремлюючи виплати, виконавчі провадження щодо яких не підлягають зупиненню, законодавець конкретизував їх перелік, та виділив серед іншого: виплату заробітної плати; вихідної допомоги; інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами; відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, при цьому не відніс до вказаного переліку відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої каліцтвом. Що стосується поняття інших виплат (компенсацій), то відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, хоч і випливає з трудових правовідносин, однак не охоплюється поняттям компенсації в розумінні норм трудового законодавства, в тому числі статей 72, 83 та норм глави VІІІ «Гарантії та компенсації» КЗпП України, про що правильно вказав апеляційний суд». Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що державний виконавець діяв відповідно до закону, а тому скарга на дії державного виконавця є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених в пункті 1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3, на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року, у якій просив:
		скасувати оскаржені рішення;
		ухвалити нове рішення про задоволення вимог скарги.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		висновок Верховного Суду щодо того, як саме слід тлумачити перелік виключень, зазначених в пункті 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» відсутній. У постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року № 336/9595/14 розглядалося питання повороту виконання рішення суду в цивільній справі з таким самим предметом і підставами позову, як у даній справі. Верховний Суд дійшов обґрунтованих висновків про неможливість застосування повороту виконання, так як дану категорію спорів слід відносити до таких, що випливають з трудових правовідносин. Таким чином спір позивача (стягувача) з відповідачем (боржником) є таким, що випливає з трудових правовідносин. Відповідно, сума заподіяної шкоди є такою, що випливає з трудових правовідносин, оскільки її заподіяння відбулось внаслідок порушення трудових прав позивача і обов`язок її відшкодування закріплено в КЗпП України, предметом регулювання якого є саме трудові правовідносини. Таким чином, сплата моральної шкоди, що є предметом позову у даній справі, є обов`язком відповідача по відношенню до позивача як до свого працівника згідно з КЗпП України. У вказаній вище постанові від 20 червня 2019 року № 336/9595/14 Верховний Суд, серед іншого, зазначив: під виплатою слід розуміти не тільки форми оплати праці у вигляді заробітної плати та інших видів трудових виплат, а і інші трудові виплати, віднесені до обов`язку роботодавця. Відшкодування моральної шкоди працівнику, трудові права якого порушені, є обов`язком роботодавця, а тому цю виплату слід відносити до трудової;
		наведене у законі серед винятків формулювання «інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю» безумовно включає в себе відшкодування (компенсацію) моральної шкоди працівнику роботодавцем, оскільки таке відшкодування напряму залежить від існування трудових відносин та випливає з них. Так, підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Таким чином, якщо працівнику належать до отримання певні грошові кошти і право на ці кошти виникло згідно положень КЗпП України, то їх слід вважати виплатами (компенсаціями), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. Інших правовідносин між скаржником як працівником (стягувачем) і роботодавцем (боржником) не виникало. Відшкодування моральної шкоди у даному випадку здійснюється одним суб`єктом, виділеним спеціальним статусом «роботодавець» та наділеним у зв`язку з цим специфічним переліком прав і обов`язків, на користь іншого суб`єкта - «працівника», та є результатом взаємодії цих суб`єктів у сфері відносин, регульованих нормами трудового права - трудових відносин. Тобто, по суті своїй, відшкодування моральної шкоди саме роботодавцем працівнику в іншому, відмінному від сфери трудових відносин середовищі, є неможливим. Саме тому компенсація моральної шкоди є виплатою, яка належить працівнику у зв`язку з трудовими відносинами і вимоги скаржника як стягувача до боржника в даному випадку обґрунтовуються виключно як вимоги працівника до роботодавця і підставою таких вимог є ушкодження здоров`я при виконанні умов трудового договору. Відшкодування моральної шкоди працівнику, трудові права якого порушені, є обов`язком роботодавця, а тому дану виплату слід відносити до трудової;
		рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2023 року у справі № 176/1715/23 було покладено на ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», як на роботодавця, обов`язок сплатити на користь скаржника, ОСОБА_1 , грошові кошти в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання.
		 
		У листопаді 2024 року ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України через представника Вірченка Ю. М. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить:
		касаційну скаргу залишити без задоволення.
		 
		Відзив мотивований тим, що:
		предметом скарги є постанова державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний виконати вимоги Закону України «Про виконавче провадження», при цьому виконання судового рішення зупиняється, а не скасовується, обґрунтування позовних вимог у скарзі на дії державного виконавця не розглядаються;
		скаржником не зазначено неправильних застосувань норм матеріального права чи порушень норм процесуального права судів першої та апеляційної інстанції. Скаржник вже посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14 у справі з таким самим предметом та підставами позову, яка розглядається за скаргою на дії державного виконавця, який зупинив виконавче провадження;
		Верховний Суд вже відмовляв у відкритті касаційного провадження за подібними касаційними скаргами (ухвали від 10 вересня 2024 року у справі № 176/245/23, від 02 жовтня 2024 року у справі № 176/2467/23).
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		26 листопада 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року справу призначено справу до судового розгляду.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 30 жовтня 2024 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2025 року передано справу № 176/1715/23 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2025 року мотивована тим, що:
		«суд першої інстанції відмовив у задоволенні скарги та вказав, що відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених в пункті 1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»;
		апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції та зазначив, що, державний виконавець діяв відповідно до закону, а тому скарга на дії державного виконавця є необґрунтованою;
		стягувач не погоджується із судовими рішеннями та зазначає, що висновок Верховного Суду щодо того, як саме слід тлумачити перелік виключень, зазначених в пункті 1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» відсутній.
		Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у практиці Касаційного цивільного суду сформувався досить різний підхід про застосування статей 389, 394 ЦПК України при оскарженні судових рішень у справах за скаргами стягувачів на дії державного виконавця, де боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Зокрема, суд касаційної інстанції у цій категорії спорів робить висновок про: (а) відкриття касаційного провадження; (б) відмову у відкритті касаційного провадження з мотивів необґрунтованості касаційної скарги; (в) відмову у відкритті касаційного провадження з мотивів оскарження судових рішень у малозначній справі. […]
		Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
		Касаційний суд звертає увагу на те, що питання про місце стадії судового контролю за виконанням судових рішень у структурі цивільного процесу було предметом розгляду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду. 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 643/5556/14-ц (провадження № 61-11131сво19) вказано, що: «за змістом розділів II, III, IV ЦПК України, першої-другої глав розділу V ЦПК України термін «провадження» застосовується до наказного, позовного та окремого провадження, а також до апеляційного і касаційного провадження. Разом з тим, термін «провадження» також застосовується при визначені комплексу певних процесуальних дій у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів (розділ 8 ЦПК України); у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів (глава 4 розділу 9 ЦПК України); провадження у справах з участю іноземних осіб (розділ 11 ЦПК України), а також термін «провадження» застосовується до судового провадження, зокрема у розділі 10 щодо відновлення втраченого судового провадження.
		Термін «провадження застосовується також до виконавчого провадження. Аналіз терміну «провадження» у контексті цивільного процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що зазначений термін у цивільному законодавстві означає як зібрання певних документів, які були предметом судового розгляду (справа), так і комплекс певних процесуальних дій у їх системі. При цьому, процесуальне законодавство також застосовує такі терміни як «судочинство» та «судовий процес», які за своїм змістом є ширшими ніж судове провадження, оскільки означають увесь комплекс процесуальних дій, прав та обов`язків учасників при здійснення правосуддя та принципів правосуддя (судочинство) та судовий розгляд (судовий процес). Виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
		Питання, пов`язані із судовим контролем за виконанням судових рішень передбачено розділом VII ЦПК України, відповідно до якого скарга на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, подається до суду першої інстанції, що розглянув справу, і такий розгляд не є окремим провадженням в окремій справі. Однак розгляд скарги на дії державного або приватного виконавця має наслідком виконання або не виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу; такий розгляд є комплексом певних процесуальних дій його учасників, а тому такий розгляд підпадає під термін «провадження у справі».
		Обміркувавши викладене, касаційний суд зауважує, що:
		            у цій справі ціна позову становить 245 000 грн (а. с. 1) і не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
		стадія судового контролю за виконанням судових рішень не є окремим провадженням в окремій справі, а є наслідком виконання або не виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу;
		справи за скаргами у порядку судового контролю за виконанням судових рішень мають ті ж самі властивості, що й справа, рішення у якій виконується;
		якщо предметом виконання є судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судові рішення у справі за скаргами у порядку судового контролю за виконанням судових рішень є такими, що ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
		для вирішення питання чи підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справі за скаргою у порядку судового контролю за виконанням судових рішень необхідно враховувати чи рішення, яке примусово виконується ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
		якщо предметом виконання є судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судові рішення за результатами розгляду скарги на рішення, дії, бездіяльність державного (приватного) виконавця у цій справі можуть бути оскаржені у касаційному порядку лише у випадках, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України;
		за відсутності у касаційній скарзі посилань на випадки, передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. В тому випадку якщо касаційний суд відкрив касаційне провадження без наявності винятків, зазначених у підпунктах а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, то касаційне провадження підлягає закриттю. […]
		З урахуванням викладеного, касаційний суд вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування статей 389, 394 ЦПК України у подібних правовідносинах, викладених в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів:
		            Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2024 року у справі № 176/737/23 (провадження № 61-17171ск24),
		Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2024 року у справі № 176/1618/23 (провадження № 61-17175ск24), 
		Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 176/1743/23 (провадження № 61-16433ск24), та зробити висновок про те, що:
		«стадія судового контролю за виконанням судових рішень не є окремим провадженням в окремій справі, а є наслідком виконання або не виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу;
		справи за скаргами у порядку судового контролю за виконанням судових рішень мають ті ж самі властивості, що й справа, рішення у якій виконується;
		якщо предметом виконання є судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судові рішення у справі за скаргами у порядку судового контролю за виконанням судових рішень є такими, що ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
		для вирішення питання чи підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справі за скаргою у порядку судового контролю за виконанням судових рішень необхідно враховувати чи рішення, яке примусово виконується ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
		якщо предметом виконання є судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судові рішення за результатами розгляду скарги на рішення, дії, бездіяльність державного (приватного) виконавця у цій справі можуть бути оскаржені у касаційному порядку лише у випадках, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України;
		за відсутності у касаційній скарзі посилань на випадки, передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. В тому випадку якщо касаційний суд відкрив касаційне провадження без наявності винятків, зазначених у підпунктах а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, то касаційне провадження підлягає закриттю».
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2025 року прийнято та призначено до розгляду справу № 176/1715/23.
		 
		Фактичні обставини
		 
		Суди встановили, що рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2023 року в справі № 176/1715/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113641485) 
		            позов ОСОБА_1 до ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання задоволено частково;
		            стягнуто з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання грошові кошти у розмірі 120 000 грн з урахуванням податків з доходів фізичних осіб;
		            в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		 
		12 грудня 2024 року державним виконавцем ВПВР УЗПВР у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Загребельською Д. С. винесено постанову № НОМЕР_1 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 176/1715/23 від 07 листопада 2023 року про стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання грошових коштів у розмірі 120 000 грн. Боржником у даному виконавчому провадженні зазначено ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».
		 
		Постановою державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Фещук О. А. від 23 лютого 2024 року виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 176/1715/23 від 07 листопада 2023 року приєднано до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3.
		 
		Постановою державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Фещук О. А. від 21 березня 2024 року, на підставі пункту 1-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 176/1715/23 від 07 листопада 2023 року зупинено до 01 січня 2025 року.
		 
		Згідно листа заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Нещадима І. С. від 24 квітня 2024 року, керуючись розділом ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 1-4 Закону, державним виконавцем винесено постанови про зупинення вчинення виконавчих дій до 01 січня 2025 року.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Щодо наявності підстав відступу
		 
		Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
		 
		Норми закону полягають в наступному: жити чесно, не ображати інших, кожному віддавати по заслугах. Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24), постанову Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).
		 
		Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Об`єднана палата зауважує, що розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
		 
		Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
		 
		Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
		 
		У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
		 
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
		 
		У пункті 27 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		 
		У ЦПК України судовому контролю присвячено Розділ VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень». 
		 
		Відповідно до статті 447 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду скарги) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		 
		Обміркувавши викладене, Об`єднана палата зауважує, що:
		стадія судового контролю за виконанням судових рішень є наслідком виконання або не виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу. Судовий контроль за виконанням судових рішень має свої властивості, що відрізняються від розгляду справ в порядку позовного, окремого та наказного проваджень. Предметом судового розгляду в таких справах є додержання вимог законодавства про виконавче провадження державних виконавців, інших посадових осіб органу державної виконавчої служби або приватних виконавців;
		парламент у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України визначив перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку. Зокрема, ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 27 частини першої статті 353 ЦПК України);
		якщо предметом виконання є судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, пункт 2 частини третьої етапі 389 ЦПК України при касаційному оскарженні судових рішень у справі за скаргами на дії державного виконавця не підлягає застосуванню;
		право на касаційне оскарження судових рішень у справі за скаргами на дії державного виконавця відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України існує без залежності від такої ознаки, як малозначність справи і розгляд її в порядку спрощеного позовного провадження. Посилання на випадки, передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не мають значення в цих ситуаціях, оскільки не потребують використання цих зазначених у ЦПК України спеціальних підстав для оскарження. Таке касаційне оскарження допускається на загальних підставах, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.
		 
		При передачі справи на розгляд Об`єднаної палати колегія суддів зазначила, що суд касаційної інстанції відмовляв у відкриті касаційного провадження за касаційними скаргами стягувачів у справах, де боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», з мотивів оскарження судових рішень у малозначній справі. Зокрема:
		(1) ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 176/1613/23 (провадження № 61-14761ск24) відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_1, особа, дії, рішення, бездіяльність, якої оскаржуються: державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Фещук Олена Андріївна, стягувач: ОСОБА_1, боржник: ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_2, на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року. Колегія суддів зазначила, що:
		«7. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. [...]
		9. Предметом позову у справі № 176/1613/23 є вимога про стягнення з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 245 000,00 грн, тобто ціна позову у справі, станом на 01 січня 2024 року, не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн). Отже судові рішення у справі № 176/1613/23 не підлягають касаційному перегляду в силу вимог закону.
		10. Також касаційна скарга не містить посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню. [...]
		20. Враховуючи наведене, оскільки скаржник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити»;
		(2) аналогічні висновки про відмову у відкритті касаційного провадження, у справах, де боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» суд касаційної інстанції зробив у справі № 176/1189/23 (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2024 року (провадження № 61-14729ск24)) та у справі № 176/2886/23 (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2024 року (провадження № 61-13051ск24)).
		 
		За таких обставин, з урахуванням викладеного, Об`єднана палата вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: від 18 листопада 2024 року у справі № 176/1613/23 (провадження № 61-14761ск24); від 18 листопада 2024 року у справі № 176/1189/23 (провадження № 61-14729ск24); від 08 жовтня 2024 року у справі № 176/2886/23 (провадження № 61-13051ск24)).
		 
		Щодо вирішення справи по суті
		 
		Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша статті 287 КАС України).
		 
		Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
		 
		Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) зроблено висновок, що:
		            «закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Оскільки законодавством, чинним як на час виникнення спірних відносин так і на час касаційного перегляду справи, не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, Велика Палата Верховного Суду вважає, що при вирішенні питання про належність справи за позовом Підприємства до юрисдикції адміністративного суду, суд апеляційної інстанції мав застосувати частину першу статті 181 чинного на той час КАС та розглядати справу за правилами адміністративного судочинства. 
		Висновок про поширення юрисдикції адміністративного суду на спори щодо судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018  року у справі № 660/612/16-ц».
		 
		У пунктах 27-31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 911/100/18 (провадження № 12-60гс19) зазначено, що: 
		«згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. 
		Також порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження. 
		При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. 
		Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що саме в таких випадках (оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій) згідно з частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18), від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18), № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) та від 10 квітня 2019 року у справі № 908/2520/16 (провадження № 12-30гс19)».
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі № 908/2349/14 (провадження № 12-49гс19) вказано, що: 
		«Велика Палата Верховного Суду наголошує, що для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, вирішальне значення має суть оспорюваних дій. Так, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, якою закрито провадження за скаргою ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця, мотивовано тим, що оскільки результат розгляду вказаної скарги матиме правові наслідки для всіх стягувачів у межах зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5 з виконання рішень суду, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, то відповідна скарга не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Однак суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що предмет скарги ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця (тобто суть оскаржуваних дій) стосується правомірності повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 (з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у цій справі), яке станом на момент вчинення оскаржуваних дій вже було виведено зі зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5. 
		Предмет скарги позивача стосується оскарження дій державного виконавця саме з повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Запорізької області від 16 січня 2015 року у цій справі) у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_4, при цьому дії державного виконавця щодо зобов`язання ТОВ «ТД «Украгропром» зі здійснення додаткового авансування витрат виконавчого провадження (сплати вартості робіт з оцінки арештованого нерухомого майна боржника) в межах зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5 чи дії цього державного виконавця стосовно виведення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4зі зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5 не оскаржуються. Тобто скарга ТОВ «ТД «Украгропром» не стосується судового оскарження дій зазначеного державного виконавця під час виконання ним зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5. Отже, скарга ТОВ «ТД «Украгропром» щодо винесення державним виконавцем постанови від 20 вересня 2018 року про повернення йому (стягувачу) виконавчого документа у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_4 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 16 січня 2015 року у цій справі повинна розглядатися судом, який видав виконавчий документ, у передбаченому ГПК України порядку, тобто в межах цієї справи за правилами господарського судочинства».
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 908/2520/16 (провадження № 12-30гс19) зазначено, що: 
		«Велика Палата Верховного Суду наголошує, що для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, вирішальне значення має суть оспорюваних дій. Так, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, якою закрито провадження за скаргою ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця, мотивовано тим, що оскільки результат розгляду вказаної скарги матиме правові наслідки для всіх стягувачів у межах зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5 з виконання рішень суду, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, то відповідна скарга не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Однак суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що предмет скарги ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця (тобто суть оскаржуваних дій) стосується правомірності повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_6 (з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у цій справі), яке станом на момент вчинення оскаржуваних дій вже було виведено зі зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5. 
		Предмет скарги позивача стосується оскарження дій державного виконавця саме з повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у цій справі) у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_6, при цьому дії державного виконавця щодо зобов`язання ТОВ «ТД «Украгропром» зі здійснення додаткового авансування витрат виконавчого провадження (сплати вартості робіт з оцінки арештованого нерухомого майна боржника) в межах зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5 чи дії цього державного виконавця стосовно виведення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_6 зі зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5 не оскаржуються. Тобто скарга ТОВ «ТД «Украгропром» не стосується судового оскарження дій зазначеного державного виконавця під час виконання ним зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5».
		 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року по справі № 676/7428/19 (провадження № 61-361сво22) зазначено, що:
		«тлумачення частини третьої статті 400, частини другої статті 414 ЦПК України свідчить, що: суд касаційної інстанції перевіряє дотримання загальними судами правил юрисдикції незалежно від наявності відповідних доводів у касаційній скарзі; при встановленні порушення правил юрисдикції загальних судів, суд касаційної інстанції закриває провадження у справі повністю або у відповідній частині позовних вимог. 
		У разі встановлення судом, що позовні вимоги за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, суд закриває провадження у справі (повністю або частково), незалежно від доводів касаційної скарги. При цьому розгляд позовних вимог у порядку цивільного судочинства по суті є неможливим. Об`єднана палата відступає від висновку щодо застосування частин першої та другої статті 414 ЦПК України, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 676/196/20 (провадження № 61-18836св21)».
		 
		Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
		 
		Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
		 
		Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		 
		Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
		 
		Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
		 
		Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).
		 
		У справі, що переглядається:
		представник державного виконавця у відзиві на скаргу з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, вказував, що скаргу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, оскільки оскарження рішень та дій державного виконавця відбувається під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій (а. с.54-57);
		представник державного виконавця надав копію витягу з облікової картки на зведене виконавче провадження № НОМЕР_3 щодо боржника ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (а. с. 60-61), до якого приєднані виконавчі провадження щодо виконання судових рішень, ухвалених за правилами господарської юрисдикції (пункти 850-855);
		суди не звернули уваги на те, що для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця, вирішальне значення має сутність оспорюваних дій; 
		суди не врахували, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства;
		поза увагою судів залишилось те, що суди перевіряють дотримання судом першої інстанції правил юрисдикції незалежно від наявності відповідних доводів у заяві, відзиві, скарзі; при встановленні порушення правил юрисдикції судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції закриває провадження у справі повністю або у відповідній частині позовних вимог;
		суди не врахували, що 23 лютого 2024 року державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Фещук О. А. винесла постанову у ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 176/1715/23 від 07 листопада 2023 року про приєднання до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3 (а.с.66);
		суди не встановили, що момент зупинення вчинення виконавчих дій виконавче провадження № НОМЕР_1 було виведено зі зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3.
		 
		За таких обставин суди зробили помилковий висновок про розгляд цієї скарги у порядку цивільного судочинства.
		 
		Тому судам слід було закрити провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Таким чином, оскаржені судові рішення належить скасувати і закрити провадження у справі.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
		 
		За таких обставин, касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення скасувати, провадження у справі закрити, повідомити  ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду.
		 
		Оскільки касаційний суд вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України частково закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачу його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи у відповідній частині до суду адміністративної юрисдикції.
		 
		Висновки про правильне застосування норм права
		 
		У постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).
		 
		На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду висловлює такі висновки про застосування норм права.
		 
		Стадія судового контролю за виконанням судових рішень є наслідком виконання або не виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу. Судовий контроль за виконанням судових рішень має свої властивості, що відрізняються від розгляду справ в порядку позовного, окремого та наказного проваджень. Предметом судового розгляду в таких справах є додержання вимог законодавства про виконавче провадження державних виконавців, інших посадових осіб органу державної виконавчої служби або приватних виконавців.
		 
		Парламент у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України визначив перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку. Зокрема, ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 27 частини першої статті 353 ЦПК України).
		 
		Якщо предметом виконання є судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України при касаційному оскарженні судових рішень у справі за скаргами на дії державного виконавця не підлягає застосуванню.
		 
		Право на касаційне оскарження судових рішень у справі за скаргами на дії державного виконавця відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України існує без залежності від такої ознаки, як малозначність справи і розгляд її в порядку спрощеного позовного провадження. Посилання на випадки, передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не мають значення в цих ситуаціях, оскільки не потребують використання цих зазначених у ЦПК України спеціальних підстав для оскарження. Таке касаційне оскарження допускається на загальних підставах, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.
		 
		Ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року скасувати.
		 
		Провадження у справі № 176/1715/23 за скаргою  ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни, щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, боржник - державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», закрити.
		 
		Повідомити  ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду.
		 
		З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції ухвала Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року втрачають законну силу.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                  В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                                  А. І. Грушицький
		 
		Б. І. Гулько
		 
		Д. Д. Луспеник
		 
		Є. В. Синельников
		 
		І. М. Фаловська
		 
		                                                 М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...