Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 4823/663/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про оскарження рішень третейських судів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2025.
Дата набрання законної сили: 15.05.2025
Номер судового провадження: 61-4132ав25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		15 травня 2025 року 
		 
		м. Київ
		 
		справа №  4823/663/24
		провадження № 61-4132ав25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
		            
		учасники справи (сторони третейського розгляду):
		 
		позивач у третейському спорі - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
		 
		відповідачка у третейському спорі - ОСОБА_1 ,
		 
		розглянув у судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітряних Сил, 28) у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Кузнецов Ілля Сергійович, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 березня 2025 року, постановлену у складі судді Шитченко Н. В., у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором                             від 29 травня 2013 року № 401449773,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст вимог заяви  
		 
		У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила поновити їй строк на оскарження рішення Постійно діючого третейського суду при  Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»                     від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14 та скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року у справі                          № 161-9/212/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29 травня 2013 року № 401449773.
		 
		Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що приватним виконавцем відкрито виконавче провадження про стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») заборгованості за  кредитним договором. Виконавчим документом за цим провадженням                                 є виконавчий лист на примусове виконання рішення третейського суду на підставі  рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнській фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14 про стягнення з неї на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором від 29 травня 2013 року № 401449773 у  сумі 50  706,58 грн та судових витрат зі сплати третейського збору в сумі 400,00  грн.
		 
		Вказувала на те, що вона не брала участі у розгляді справи № 161-9/212//14                      у третейському суді, справа розглядалась без виклику та участі сторін, про рішення третейського суду їй не було відомо, тобто третейський суд вирішив питання про права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі.
		 
		Зазначала, що про рішення третейського суду їй стало відомо лише 16 серпня         2024 року після отримання від Новозаводського районного суду м. Чернігова                  у відповідь на адвокатський запит його сканованої копії.
		 
		Вказувала на те, що спір виник щодо заборгованості за споживчим кредитом,                      а згідно з положеннями пункту 14 частини першої статті 6 Закону України                            «Про третейські суди» справа про стягнення заборгованості з позичальника                           не підвідомча третейському суду.
		 
		Суди неодноразово розглядали цю справу.
		 
		Короткий зміст судових рішень
		 
		Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року відкрито провадження у цій справі. Витребувано з Новозаводського районного суду                       м.  Чернігова матеріали цивільної справи № 751/3457/14 (провадження                              № 6/751/1146/14).
		 
		Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 07 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду.
		 
		Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року відмовлено     у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14.
		 
		Заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»          від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором                              № 401449773 від 29 травня 2013 року залишено без розгляду.
		 
		Відмовляючи ОСОБА_1 у поновленні строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду та залишаючи без розгляду її заяву про скасування рішення третейського суду, Чернігівський апеляційний суд виходив із того, що оскаржуване рішення ухвалене Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»                     18 лютого 2014 року, із заявою про скасування цього рішення ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського апеляційного суду лише 23 серпня 2024 року, тобто із пропуском строку, встановленого у частині п`ятій статті 454 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦКП України), і не надала доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку.
		 
		Чернігівський апеляційний суд, дослідивши матеріали цивільної справи                             № 751/3457/14, вважав, що ОСОБА_1 була обізнана про оскаржуване рішення  Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року у справі №  161-9/212/14 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29 травня 2013 року № 401449773 щонайменше  з 12 грудня 2017 року, оскільки брала участь через представника за довіреністю ОСОБА_2. у розгляді справи № 751/3457/14 за заявою ТОВ  «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання оскаржуваного рішення третейського суду. Із матеріалами справи № 751/3457/14, що містять належним чином завірену копію оскаржуваного рішення третейського суду від 18 лютого 2014 року у справі                   № 161-9/212/14, представник ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 ознайомлювався 12 грудня 2017 року.
		 
		Постановою Верховного Суду від 23 січня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнецова І. С. задоволено. Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року скасовано, справу направлено до Чернігівського апеляційного суду як суду першої інстанції для продовження розгляду (касаційне провадження № 61-15856ав24).
		 
		Скасовуючи ухвалу Чернігівського апеляційного суду та передаючи справу на новий розгляд, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про те, що заявниця не довела поважність причин пропуску строку на оскарження рішення третейського суду, не забезпечив повний та всебічний розгляд цього питання, не встановив, чи повідомлялась ОСОБА_1 . Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» про розгляд справи № 161-9/212/14 про стягнення з неї на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором, не досліджував третейську справу № 161-9/212/14.
		 
		Також суд апеляційної інстанції виходив із того, що Чернігівський апеляційний суд посилаючись на те, що ОСОБА_1 була обізнана про оскаржуване рішення третейського суду, оскільки її представник за довіреністю 12 грудня 2017 року ознайомлювався з матеріалами справи № 751/3457/14 за заявою ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання оскаржуваного рішення третейського суду, які містять належним чином завірену копію оскаржуваного рішення третейського суду  від 18  лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14,  не врахував, що зазначене твердження можливе лише у випадку наявності безспірних доказів, що заявник отримала таке судове рішення чи достовірно знала про нього.
		 
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважав, що Чернігівський апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду пропущений ОСОБА_1 без поважних причин, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що заявниця отримала рішення третейського суду від 18 лютого 2014 року чи достовірно знала про його існування, а також про розгляд справи третейським судом 18 лютого 2014 року.
		 
		Останньою ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 13 березня 2025 року у  задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року відмолено. Заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від  18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29 травня 2013 року № 401449773 залишено без розгляду.
		 
		Відмовляючи у задоволенні зави ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року та залишаючи без розгляду її заяву про скасування такого рішення третейського суду, суд першої інстанції встановив, що  з квітня 2014 року або принаймні грудня  2017 року ОСОБА_1 була обізнана про наявність та зміст рішення  Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року, проте, із  заявою про скасування рішення третейського суду звернулася лише 23 серпня 2024 року. 
		 
		Також суд першої інстанції виходив із того, що наявні у цій справі докази  свідчать про відсутність обставин, які є об`єктивно непереборними та не  залежать  від волевиявлення особи, яка звертається з заявою про скасування рішення третейського суду, та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. 
		 
		З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 подала заяву про скасування рішення третейського суду після закінчення строків, встановлених частиною п`ятою статті 454 ЦПК України, що з  об`єктивних причин не  було відомо суду при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги, позиція інших учасників справи 
		 
		У березні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Кузнецов І. С., через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з апеляційною скаргою на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 березня 2025 року, в  якій, посилаючись на неправильне  застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до Чернігівського апеляційного суду для продовження розгляду.
		 
		 
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції:
		 
		-  не надав належної оцінки доводам заявниці про те, що розгляд справи                № 161-9/212/14 третейським судом здійснено без її виклику та участі;
		 
		-  проігнорував, що заявниця до 16 серпня 2024 року дійсно не знала та не могла  знати про зміст оскаржуваного рішення третейського суду у справі              № 161-9/212/14;
		 
		-  не звернув увагу на те, що між заявницею та ОСОБА_2  не було укладено договору про надання правничої допомоги чи доручення; 
		 
		-  не врахував, що ОСОБА_2. не є адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, а тому на міг в інтересах заявниці ознайомлюватись із матеріалами справи № 751/3457/14;
		 
		-  дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_2  копіював чи робив фотокопії з рішення третейського суду та передав його заявниці;
		 
		-  не врахував, що розгляд судом заяв стягувача з виконання рішення третейського суду не призводить до отримання заявницею копії вказаного рішення третейського суду;
		 
		-  після відкриття провадження у справі за її заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року у справі                                   № 161-9/212/14 та переходу до етапу розгляду справи по суті, не мав правових підстав повертатися до вирішення питання щодо поважності причин пропуску нею строку на подання такої заяви. 
		 
		08 квітня 2025 року ТОВ  «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» через  підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,в якому, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги, просило суд відмовити в її задоволенні та залишити оскаржувану ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 березня 2025 рокубез змін. 
		 
		Рух справи у суді апеляційної інстанції
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями  Верховного Суду від 01 квітня 2025 року апеляційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Кузнецов І. С., на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 березня 2025 рокупередано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.; судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Кузнецов І. С., на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від   13   березня 2025 року, витребувано матеріали справи №  4823/663/24 із  Чернігівського апеляційного суду; надано ТОВ  «ФК «Європейська агенція з  повернення боргів» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. 
		 
		16 квітня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2025 року закінчено підготовчі дії у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до   ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від  29  травня 2013 року № 401449773, за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 , в  інтересах якої діє представник Кузнецов І. С.,на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 березня 2025 року. Призначено справу №  4823/663/24 до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на 15 травня 2025 року.
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Частиною другою статті 24 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
		 
		Зазначене кореспондується із положенням частини другої статті 351 ЦПК України, якою врегульовано перелік судів апеляційної інстанції.
		 
		Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, беручи до уваги відзив правонаступника позивача у третейському спорі, перевіривши доводи апеляційної скарги відповідачки у третейському спорі, вивчивши матеріали справи, Верховний Суд у  складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду  дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що 29 травня 2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 401449773, за умовами якого позичальник отримала кредит в сумі 49 741,21 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 % річних та датою остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та комісійної винагороди за надання (інформації) виписок за рахунком, 30 травня 2016 року.
		 
		Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнській фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року у справі             № 161-9/212/14 позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29 травня 2013 року № 401449773 задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 29 травня 2013 року №  401449773, а саме: за кредитом - 47 364,89 грн; за відсотками - 1,98 грн; за  комісією - 2 312,98 грн; штраф - 1 026,73 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на  користь ПАТ «Альфа-Банк» судові витрати, а саме витрати зі сплати третейського збору у сумі 400,00 грн.
		 
		15 квітня 2014 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до Новозаводського районного суду м. Чернігова із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнській фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на  користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором №  401449773 у  сумі: за кредитом - 47 364,89 грн, за відсотками - 1,98 грн, за  комісією - 2 312,98 грн, штраф - 1 026,73 грн, та судові витрати, а саме витрати зі сплати третейського збору в сумі 400,00 грн.
		 
		До указаної заяви ПАТ «Альфа-Банк» додано, у тому числі, рішення третейського суду від 18 лютого 2014 року.
		 
		Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 квітня 2014 року відкрито провадження у справі № 751/3457/14 за наведеною заявою ПАТ «Альфа-Банк», призначено справу до розгляду на 08 травня 2014 року.
		 
		16 квітня 2014 року Новозаводський районний суд м. Чернігова скерував ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження у справі № 751/3457/14 разом із копією заяви про видачу виконавчого листа, до якої було додано, у тому числі, і рішення третейського суду від 18 лютого 2014 року.
		 
		22 квітня 2014 року ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 особисто отримано вищезазначену судову кореспонденцію, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.
		 
		Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 травня 2014 року задоволено заяву ПАТ «Альфа-Банк» та видано заявнику виконавчий лист на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року по цивільній справі № 161-9/212/14 Третейського суду в складі третейського судді Москаленко Н.Ю. (одноособова) за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 50  706,58 грн, судових витрат у вигляді витрат по сплаті третейського збору у сумі 400,00 грн.
		 
		08 травня 2014 року Новозаводським районним судом м. Чернігова на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року видано виконавчий лист № 751/3457/14 про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за  кредитним договором в сумі 50 706,58 грн, судових витрат у вигляді витрат по  сплаті третейського збору в сумі 400 грн.
		 
		11 жовтня 2016 року Шевченківським відділом державної виконавчої служби м.  Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області відкрито виконавче провадження  № 52656771.
		 
		04 жовтня 2017 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з заявою про заміну стягувача ПАТ «Альфа-Банк» у  виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №  751/3457/14 від 10 липня 2014 року, виданого Новозаводським               районним судом м.  Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ  «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 401449773 від 29 травня 2013 року на  його правонаступника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». 
		 
		Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 жовтня 2017 року призначено розгляд заяви ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну сторони виконавчого провадження на 11 год 00 хв 15 листопада 2017  року.
		15 листопада 2017 року ОСОБА_1 скерувала електронну форму звернення  громадян до Новозаводського районного суду м. Чернігова, в  якій  зазначила про отримання 14 листопада 2017 року поштового відправлення, з якого дізналась про призначений на 11 год 00 хв 15 листопада 2017 року розгляд  справи №  751/3457/14, а тому не мала змоги дістатися до суду в  зазначений час. 
		 
		Просила відкласти розгляд справи, завчасно повідомивши її про час та місце судового розгляду.
		 
		Розгляд справи про заміну сторони виконавчого провадження Новозаводським районним судом м. Чернігова було відкладено на 09 год 00 хв 12 грудня 2017 року, про що належним чином повідомлено ОСОБА_1 , що підтверджується повідомлення про вручення їй поштового відправлення.
		 
		11 грудня 2017 року ОСОБА_1 на підставі довіреності уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції.
		 
		Журналом судового засідання Новозаводського районного суду м. Чернігова засвідчено, що 12 грудня 2017 року за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відкладено розгляд справи до 10 год 30 хв 30 січня 2018 року у зв`язку із задоволенням клопотання останнього про необхідність ознайомлення з  матеріалами справи.
		 
		12 грудня 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ознайомився із матеріалами справи.
		 
		Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 березня 2018 року задоволено заяву ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та замінено  стягувача ПАТ «Альфа-Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за правом грошової вимоги до ОСОБА_1 .
		 
		Також судом першої інстанції встановлено, що юридична особа - Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській фінансовій організації «Всеукраїнський фінансовий союз» перебуває у стані припинення, за адресою реєстрації не знаходиться, контакти з її представниками установити неможливо, на момент розгляду цієї справи третейську справу № 161-9/212/14  до державного архіву не передано, тому отримати матеріали третейської справи № 161-9/212/14 для їх  дослідження судом у цій справі не є неможливим. 
		 
		 
		Правове обґрунтування
		 
		Відповідно до статті 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, тобто спір, який або вже існує, або може виникнути у майбутньому між сторонами договору.
		 
		Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів врегульовано розділом VІІІ ЦПК України «Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів».
		 
		Відповідно до частини першої статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
		 
		Заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем розгляду справи третейським судом (частина третя статті 454 ЦПК України).
		 
		Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини п`ятої, частини сьомої статті 454 ЦПК України  від 06 квітня 2022 року № 2-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 1 частини п`ятої, частину сьому статті 454 ЦПК України в тім, що вони унеможливлюють поновлення судом строку на подання особою, яка є стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, заяви про скасування рішення третейського суду.
		 
		Заява про скасування рішення третейського суду подається стороною, третьою особою у справі, розглянутій третейським судом, протягом дев`яноста днів з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у  разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, - протягом дев`яноста днів з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом (частина п`ята статті 454 ЦПК України).
		 
		Частиною шостою статті 454 ЦПК України передбачено, що заява про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу не може бути подана після закінчення трьох місяців, рахуючи з дня, коли сторона, що заявляє це клопотання, отримала арбітражне рішення, а у разі подання такою стороною клопотання до  міжнародного комерційного арбітражу про виправлення або роз`яснення рішення чи ухвалення додаткового рішення, - з дня винесення міжнародним комерційним арбітражем рішення з цього прохання.
		Згідно з частиною сьомою статті 454 ЦПК України заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною п`ятою або шостою цієї статті, повертається. Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду, якщо визнає причини його пропуску поважними.
		 
		Суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1-3 і 6 частини першої статті 186 цього Кодексу, а також             у разі якщо рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу оскаржено (оспорено) з підстав, не передбачених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (частина восьма статті 454 ЦПК України).
		 
		Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
		 
		Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (§ 47 рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «DIYA 97 v. Ukraine», заява № 19164/04).
		 
		ЄСПЛ неодноразово зауважував, що «Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (§ 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Ponomaryov v. Ukraine», заява № 3236/03).
		 
		Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
		 
		Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
		 
		У цій справі національне законодавство на час подій не обмежувало дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення пропущеного строку. Сама концепція «поважних причин», згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою. За таких обставин для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника» (§ 46-48 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Ustimenko v. Ukraine», заява  № 32053/13).
		 
		Саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не                             є необмеженими. Національні суди зобов`язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків.
		 
		ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (§ 34 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine», заяви № 17160/06 та № 35548/06).
		Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2023 року у справі № 824/84/23, здійснюючи тлумачення положень частини сьомої статті 454 ЦПК України, зазначив, що зазначена норма процесуального права не є імперативною, цей строк не є преклюзивним (присічним), оскільки не містить заборони на поновлення цього строку, як, наприклад, це передбачено у частині другій статті 358, частині третій статті 394, частині третій статті 424 ЦПК України. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (частина перша статті 120 ЦПК України). Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша та друга статті 126 ЦПК України). За частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		 
		Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги 
		 
		Відмовляючи у задоволенні зави ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року та залишаючи без розгляду її заяву про скасування такого рішення третейського суду, суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, враховуючи вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від  23 січня 2025 року у цій справі, правильно виходив із того, що  з  квітня 2014  року або принаймні грудня  2017 року ОСОБА_1 була обізнана про наявність та зміст рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від  18 лютого 2014  року, проте, із заявою про скасування такого рішення третейського суду звернулася лише 23 серпня 2024 року, тобто з пропуском строків, встановлених частиною п`ятою статті 454 ЦПК України.
		 
		Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наявні у цій справі докази свідчать про відсутність обставин, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення ОСОБА_1 як особи, яка звертається з заявою про скасування рішення третейського суду, та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. 
		 
		Аргументи апеляційної скарги про те, що заявниця до 16 серпня 2024 року дійсно не знала та не могла  знати про зміст оскаржуваного рішення третейського суду від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14 , були предметом розгляду суду першої інстанції та їм надана належна правова оцінка. 
		 
		Відхиляючи вказані аргументи як необґрунтовані, суд першої інстанції правильно виходив із того, що аналіз матеріалів цивільної справи № 751/3457/14, які були досліджені у ході розгляду цієї справи, свідчить про те, що ОСОБА_1 ознайомилася із оскаржуваним рішенням Постійно діючого третейського суду при  Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14, отримавши 22 квітня 2024 року від Новозаводського районного суду м. Чернігова копію заяви ПАТ «Альфа-Банк» про видачу виконавчого документа на підставі рішення третейського суду, копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 16 квітня 2014 року до яких було додано, у тому числі, і копію рішення третейського суду від 18 лютого 2014 року відповідно до положень частини другої статті 127 ЦПК України у редакції, чинній на час вчинення судом відповідних процесуальних дій (а. с. 57). 
		 
		Водночас суд першої інстанцій встановив, що заявниця була повідомлена і про вирішення судом питання у справі № 751/3457/14 про заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання оскаржуваного рішення третейського суду від 18 лютого 2014 року,про що свідчить скероване нею електронне звернення громадян, а також отримане нею 28 листопада 2017 року рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а с. 64, 65, 67) 
		 
		Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що у суді першої інстанції інтереси ОСОБА_1 представляв ОСОБА_2 на підставі довіреності від 11 грудня 2017 року, який брав участь у судовому засіданні 12 грудня 2017 року і того ж дня ознайомився із матеріалами справи, які містять належним чином завірену копію оскаржуваного рішення третейського суду від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14 (а. с. 68-71). 
		 
		Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що за  інформацією адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України у Запорізькій області заявниця ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , і саме за цією адресою Новозаводський районний суд м. Чернігова направляв всю судову кореспонденцію у справі № 751/3457/14. Про зміну своєї адреси заявниця суд не повідомляла. Аналогічну адресу заявниця зазначила і в заяві про оскарження рішення третейського суду у цій справі (а. с. 1).
		 
		Доводи апеляційної скарги про те, що між заявницею та ОСОБА_2  не було укладено договору про надання правничої допомоги чи доручення, Верховний Суд відхиляє, оскільки у матеріалах справи № 751/3457/14 наявна копія довіреності ОСОБА_1 на представництво її інтересів ОСОБА_2 від  11 грудня 2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського  нотаріального округу Запорізької області Алейніковою Н. О. та зареєстрованої в  реєстрі під номером 4068,  за якою заявниця уповноважила ОСОБА_2  представляти її інтереси, зокрема у всіх судових установах України з широким колом повноважень (справа № 751/3457/14, а. с. 59).
		 
		Посилання у апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2  не є адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, а тому на міг в інтересах заявниці ознайомлюватись із матеріалами справи № 751/3457/14, Верховний Суд також відхиляє, оскільки вони не спростовують факт того, що заявниця уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси в судах; ОСОБА_2 ознайомився з усіма матеріалами цивільної справи № 751/3457/14, зокрема і з  рішенням Постійно діючого третейського суду при  Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14, що засвідчено його підписом на відповідній заяві, а тому заявниця ОСОБА_1 також є ознайомленою з цими матеріалами, в тому числі рішенням третейського суду, яке нею оскаржується (справа № 751/3457/14, а. с. 58).
		 
		Аргументи апеляційної скарги про те, що після відкриття провадження у справі за її заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від  18  лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14 та переходу до етапу розгляду справи по суті, суд першої інстанції не мав правових підстав повертатися до вирішення питання щодо поважності причин пропуску нею строку на подання такої заяви, зводяться до суб`єктивного тлумачення заявницею чинних норм цивільного процесуального законодавства України.
		 
		Інші наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, а зводяться до незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду першої інстанції.
		 
		Водночас Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). 
		 
		Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).
		Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і  процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для її задоволення. 
		 
		Керуючись статтями 24, 259, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Кузнецов Ілля Сергійович , залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 березня 2025 року залишити без             змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є  остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:І. Ю. Гулейков           Р. А. Лідовець           Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...