Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 354/660/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2025.
Дата набрання законної сили: 14.05.2025
Номер судового провадження: 61-9649ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 травня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 354/660/15-ц
		провадження № 61-9649св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи:
		позивач - перший заступник прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, 
		відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Скорзонера», Товариство з обмеженою відповідальністю «Буковель», ОСОБА_1 , 
		треті особи: державне підприємство «Ворохтянське господарство», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2024 року та рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2024 року ухвалені у складі судді Ваврійчук Т. Л., постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 червня 2024 року у складі колегії суддів: Луганської В. М., Баркова В. М., Мальцевої Є. Є., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковель» на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 червня 2024 року у справі за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера», Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковель», ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підсприємство «Ворохтянське господарство», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовної заяви
		У вересні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» звернувся до суду із вищезазначеними вимогами, в обґрунтування яких зазначив, що рішенням виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 37 від 11вересня 2003 року, ОСОБА_1 передано безоплатно в приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд в с. Поляниця, площею 0,2499, кадастровий номер 2611092001220020097.
		На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 091908.
		Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року у кримінальній справі № 248436 (судовий № 1-6/2011) звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за вчинення злочинів, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 366, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		В ході судового розгляду кримінальної справи встановлено, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 37 від 11 вересня 2003 року щодо безоплатної передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,2499 га не виносилося в установленому порядку на засідання виконавчого комітету Поляницької сільської ради, а було самостійно складене сільським головою с. Поляниця ОСОБА_5 та є підробленим. ОСОБА_1 із заявою про затвердження проекту землеустрою у сільську раду не зверталася, зазначене питання на розгляд сесії сільської ради не виносилось, та будь-яке рішення про передачу відповідачці у власність земельної ділянки не приймалось.
		Спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002701 від 10 листопада 2001 року та знаходиться у кварталі 8, виділи 30,31 Поляницького лісництва, що підтверджується матеріалами лісовпорядкування та таксаційною книгою. Рішення про вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП «Ворохтянське лісове господарство» Поляницькою сільською радою не приймалось, дозволу на таке вилучення постійний землекористувач не надавав.
		Також встановлено, що заява про виконання землевпорядних робіт на ім`я директора ДП «Карпатигеодезкартографія» написана ОСОБА_1 07 жовтня 2003 року, після датування рішення про передачу земельної ділянки у власність, що додатково свідчить про фіктивність рішення виконкому Поляницької сільської ради № 37 від 11 серпня 2003 року.
		Внаслідок передачі у приватну власність спірної земельної ділянки ОСОБА_1 у ДП «Ворохтянське лісове господарство» незаконно вилучено земельну ділянку площею 0,2499 га.
		Оскільки рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 37 від 11 вересня 2003 року є фіктивним, воно не підлягає визнанню недійсним у суді, а спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у державну власність у особі постійного землекористувача ДП «Ворохтянське лісове господарство».
		У зв`язку з викладеним просив суд поновити строки позовної давності, визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 091908 від 17лситопада 2003 року площею 0,2499 га, кадастровий номер 2611092001220020097, виданий ОСОБА_1 та зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,2499 га, кадастровий номер 2611092001220020097, яка розташована в с. Поляниця Яремчанської міської ради з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».
		10 листопада 2015 року першим заступником прокурора Івано-Франківської області подано заяву в порядку статті 31 ЦПК України, в обгрунтуванння якої зазначив, що згідно інформації Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 10-9-0.4-7114/0/2-15 від 08 вересня 2015 року, яка надійшла в прокуратуру області 14 вересня 2015 року встановлено, що ОСОБА_1 спірна земельна ділянка площею 0,2499 га кадастровий номер 2611092001220020097 поділена на дві земельні ділянки кадастрові номери: 2611092001220020417 площею 0,125 га та 2611092001220020418 площею 0,125 га.
		Земельна ділянка, кадастровий номер 2611092001220020417, площею 0,125 га продана ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу № 90 від 03 лютого 2005 року   ОСОБА_2 . В свою чергу, ОСОБА_2 на згідно договору купівлі-продажу від 21 квітня 2015 продав спірну земельну ділянку ТОВ «Скорзонера».
		Земельна ділянка, кадастровий номер 2611092001220020418, площею 0,125 га продана ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу № 90 від 03лютого 2005 року ОСОБА_3 
		25 лютого 2006 року ОСОБА_3 , згідно договору купівлі-продажу № 381 продав спірну земельну ділянку, кадастровий номер 2611092001220020418, площею 0,125 га ОСОБА_4 .
		В свою чергу, ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 17 грудня 2014 року продав земельну ділянку, кадастровий номер 2611092001220020418, площею 0,125 га ТОВ «Скорзонера».
		З урахуванням уточнених вимог позивач просив суд поновити строки позовної давності, визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 091908 від 17листопада 2003 року площею 0,2499га, кадастровий номер 2611092001220020097, виданий ОСОБА_1 та витребувати у ТОВ «Буковель» земельні ділянки площею 0,125 га із кадастровим номером 2611092001220020417 та площею 0,125 га із кадастровим номером 2611092001220020418, які розташовані в с. Поляниця Яремчанської міської ради з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Ухвалою Яремчанського міського суду від 16 листопада 2021 року позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ТОВ «Скорзонера», ТОВ «Буковель», ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння залишено без розгляду.
		Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2022 року ухвалу Яремчанського міського суду від 16 листопада 2021 року було залишено без змін, апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної прокуратури без задоволення.
		Постановою Верховного Суду від 10 травня 2022 року ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2022 року про залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ТОВ «Скорзонера», ТОВ «Буковель», ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - скасовано та справу у цій частині передано на розгляд суду першої інстанції.
		В іншій частині (залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство») ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2022 року залишено без змін.
		Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2024 року провадження у справі за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ТОВ «Скорзонера», ТОВ «Буковель», ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння в частині заявленої позовної вимоги до ТОВ «Буковель» про витребування земельних ділянок площею 0,1250 га, кадастровий номер 2611092001220020417, та площею 0,1250 га, кадастровий номер 2611092001220020418, які розташовані в с.  Поляниця Надвірнянського району з чужого незаконного володіння у власність держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» - закрито та роз`яснено прокурору, що розгляд зазначених вимог віднесений до юрисдикції господарського суду.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що уданій справі предметом позову є вимоги прокурора в інтересах держави про визнання недійсним державного акта, виданого фізичній особі-первісному набувачу спірної земельної ділянки ОСОБА_1 та витребування спірних земельних ділянок із незаконного володіння юридичної особи ТОВ «Буковель», як кінцевого набувача, що з огляду на суб`єктний склад сторін, спір у даній справі в частині позовних вимог прокурора про витребування земельної ділянки є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.
		Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2024 року у задоволенні позову першого заступника прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ТОВ «Скорзонера», ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2499 га в с. Поляниця - відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог прокурора про визнання недійсним державного акту на право власності на землю серії ІФ № 0919068 від 17 листопада 2003 року, який видано ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що передана ОСОБА_1 у приватну власність спірна земельна ділянка площею 0,2499 га на момент прийняття рішення про надання її у власність, перебувала у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство», відносилась до категорії земель лісового фонду, а її вилучення та зміна цільового призначення проведені всупереч вимог діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, а рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №37 від 11 вересня 2003 року в частині передачі безоплатно відповідачці у приватну власність земельної ділянки площею 0,2499 га, що знаходиться у с. Поляниця із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарський будівель та споруд не відповідає нормам законодавства. Водночас, урахувавши судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку, що вимоги про визнання недійсним державного акта на право приватної власності  на земельну ділянку є неефективним способом захисту порушених прав держави, що є підставою для відмови у позові.
		Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 червня 2024 року апеляційні заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2024 року та ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2024 року залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки у цій справі права позивача на земельну ділянку порушує не сам державний акт на землю першого набувача землі, а обставини її отримання з порушенням закону та відчуження згодом кінцевому набувачу ТОВ «Буковель», тому ефективним способом захисту права власності є віндикаційний позов до особи, за якою зареєстровано право власності на земельну ділянку.
		Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, правильно застосувавши норми матеріального права та практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.
		Враховуючи те, що спірна земельна ділянка зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ «Буковель», колегія суддів апеляційного суду погодилася з висновками суду першої інстанції про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав шляхом визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку першого набувача землі ОСОБА_1 , що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
		З урахуванням характеру правовідносин у цій справі, предмета спору та з`ясованих судами обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виснував про закриття провадження у цій справі в частині позовних вимог до
		ТОВ «Буковель».
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи
		У липні 2024 року заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2024 року, рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 червня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить суд рішення Яремчанського міського суду від 02 квітня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 червня 2024 року у справі № 354/660/15-ц в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку скасувати, постановивши нове рішення про задоволення позову. Ухвалу Яремчанського міського суду від 02 квітня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 червня 2024 року у справі № 354/660/15-ц в частині закриття провадження у справі скасувати, направивши справу на новий розгляд суду першої інстанції.
		Підставою касаційного оскарження ухвали Яремчанського міського суду від 02 квітня 2024 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 18 червня 2024 року в частині закриття провадження у справі прокурор зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та посилається на неврахування судами висновків у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 911/4144/16, від 30 травня 2018 року у справі № 569/2749/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 755/13532/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, від 16 жовтня 2019 року у справі № 303/2408/16-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 25 травня 2021 року у справі № 200/14342/18, від 15 червня 2021 року у справі № 904/6125/20, від 14 грудня 2021 року у справі № 610/27695/2012, від 09 червня 2022 року у справі № 362/643/21, від 05 жовтня 2022 року у справах № 922/1830/19, від 18 квітня 2023 року у справах № 357/8277/19, у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2021 року у справі № 199/6042/19, від 27 жовтня 2021 року у справі № 127/6686/21, від 18 травня 2022 року у справі № 932/13956/20, від 03 серпня 2023 року у справі № 910/13049/22, від 12 вересня 2023 року у справі № 904/2720/22 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
		Підставами касаційного оскарження рішення Яремчанського міського суду від 02 квітня 2024 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 18 червня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурор зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 569/2749/15-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 25 червня 2019 року у справі № 904/1083/18, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 лютого 2024 року у справі № 910/10009/22, у постановах Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 922/807/19, від 23 червня 2021 року у справі № 917/1372/20, від 22 червня 2022 року у справі № 545/1575/21, від 29 червня 2022 року у справі № 466/3737/18, від 20 липня 2022 року у справі № 683/2422/19, від 06 червня 2023 року у справі № 920/277/22, від 10 травня 2023 року у справі № 920/343/22, від 10 травня 2023 року у справі № 920/155/22, від 02 травня 2023 року у справі № 920/225/22, від 23 травня 2023 року у справі № 925/352/22, від 03 серпня 2023 року у справі № 910/13049/22, від 12 червня 2023 року у справі № 388/1347/20, від 28 лютого 2024 року у справі № 1308/1048/2012 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Згідно з доводами касаційної скарги прокурора, метою звернення з позовом є витребування на користь держави спірної земельної ділянки, яка вибула з її володіння поза її волею. Повернення спірної земельної ділянки, яка на праві власності належить державі, не є можливим без визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та державного акту про право власності, які стали підставою для вибуття спірної земельної ділянки з володіння.
		Прокурор вважає, що обраний ним спосіб захисту права власності саме шляхом визнання недійсним державного акту на право власності є ефективним.
		Також прокурор звертає увагу на те, що закриваючи провадження у частині позовних вимог до ТОВ «Буковель», суди порушили правила юрисдикції, оскільки позовні вимоги є взаємопов`язаними та нерозривними між собою. Вимога до ТОВ «Буковель» про витребування земельної ділянки є похідною від основної - визнання недійсним державного акта. Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. На момент подачі позову такий спосіб захисту, як визнання недійсним та скасування державного акту був належним і застосовувався у судові практиці. У цій справі предметом спору є земельна ділянка, яка незаконно вибула з володіння держави на користь фізичної особи, а згодом була відчужена на користь юридичної особи.
		У липні 2024 року ТОВ «Буковель» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Яремчанського міського суду від 02 квітня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 червня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просило суд змінити мотивувальну частину рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області, виключивши з неї висновки з питань, що стосуються протиправності набуття права власності відповідачем ОСОБА_1 на земельну ділянку та її подальшого відчуження, а також змінити постанову Івано-Франківського апеляційного суду в зазначеній частині, та залишити без змін резолютивну частину рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області та постанови Івано-Франківського апеляційного суду.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права в оскаржуваній частині, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19, від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21, у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 911/269/19, від 25 травня 2022 року у справі № 909/246/20, від 13 липня 2022 року у справі № 916/3307/16, від 14 червня 2023 року у справі № 715/2438/21, від 25 квітня 2024 року у справі № 910/18072/21, від 29 травня 2024 року у справі № 354/608/15-ц, від 17 червня 2024 року у справі № 354/600/15, від 26 червня 2024 року у справі № 354/602/15?ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази, не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Згідно з доводами касаційної скарги ТОВ «Буковель», під час вирішення спору судами не враховано, що оскільки обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, а належна позовна вимога (витребування земельної ділянки) підсудна суду іншої юрисдикції, то судом першої інстанції безпідставно (передачно) надано оцінку доводам позивача щодо неправомірності державного акту та зроблено висновки, що первісний набувач у встановленому законом порядку не набував права власності на землю. Суди фактично підтримали доводи прокурора без дослідження належних, допустимих та достатніх доказів.
		ТОВ «Буковель» зазначає, що незважаючи на те, що підставою для відмови у задоволенні позову прокурора стала очевидна неналежність обраного ним способу захисту, суд першої інстанції за відсутності правових підстав вдався до оцінки доказів та встановлення фактичних обставин у цій справ, вийшовши за межі наданих йому повноважень. Апеляційний суд не врахував доводи апеляційної скарги щодо вказаних процесуальних порушень.
		Станом на момент вирішення питання про призначення справи до судового розгляду Верховним Судом відзивів на касаційні скарги від інших учасників справи не надходило. 
		 
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції 
		 
		16 липня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження             у справі за касаційною скаргою заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, витребувано її матеріали із Яремчанського міського суду Івано-Франківської області матеріали справи № 354/660/15-ц, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
		 
		02 серпня 2024 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ТОВ «Буковель» залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
		 
		У серпні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		 
		02 вересня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження             у справі за касаційною скаргою ТОВ «Буковель», іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		У постійному користуванні Ворохтянського державного лісогосподарського підприємства, перейменованого згодом на ДП «Ворохтянське лісове господарство», перебували землі для ведення лісового господарства площею 4 358,5 га, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002701, виданим на підставі рішення Поляницької сільської ради № 3 від 11 січня 2001 року.
		Судом встановлено, що 10 листопада 2001 року Поляницькою сільською радою відповідно до рішення №3 від 11 січня 2001 року видано Ворохтянському державному лісогосподарському підприємству державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002701 на земельну ділянку площею 4358,5 га для ведення лісового господарства. Вказаний державний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №00001.
		Згідно рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 11 вересня 2003 року № 37 «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок у приватну власність», пунктом 3.8 зазначеного рішення, передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2499 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.
		17 листопада 2003 року ОСОБА_1 був виданий державний акт на право власності на землю серії ІФ № 091908 на земельну ділянку площею 0,2499 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована у с. Поляниця ур. «Вільшенець» Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, кадастровий номер 2611092001220020097. Вказаний державний акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010329800097.
		Земельна ділянка, площею 0,2500 га із кадастровим номером 2611092001220020097, була поділена на дві земельні ділянки площею 0,125 га із кадастровими номерами 2611092001220020417 та 2611092001220020418, що підтверджується повідомленням ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 10-9-0.4-7114/0/2-15 від 08 вересня 2015 року та № 10-9-0.2-4364/0/2-23 від 13 жовтня 2023 року.
		В подальшому земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001220020417 було відчужено ОСОБА_1 03 лютого 2005 року на користь ОСОБА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу, який в подальшому відчужив вказану ділянку на користь ТОВ «Скорзонера», право власності якого зареєстровано у Державному реєстрі речових прав 21 квітня 2015 року.
		Земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001220020418 ОСОБА_1 відчужила 03 лютого 2005 року на користь ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, який 25 лютого 2006 року відчужив вказану ділянку на користь ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого у реєстрі за №381 і останньому 22 травня 2006 року був виданий державний акт                 серії ЯГ № 305788.
		В подальшому вказана ділянка була відчужена ОСОБА_4 на користь ТОВ «Скорзонера», право власності якого зареєстровано у Державному реєстрі речових прав.
		Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 230870608 та № 230870757 від 03 листопада 2020 року, № 367057152, № 367071075 від 23 лютого 2024 року земельна ділянка із кадастровим номером 2611092001220020417 площею 0,125 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка), що знаходиться за адресою с. Поляниця Івано-Франківської області зареєстрована на праві приватної власності за ТзОВ «Буковель» на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна № 10/08/2016-6 від 10 серпня 2016 року; протоколу загальних зборів ТОВ «Скорзонера» від 10 серпня 2016 року; протоколу загальних зборів ТОВ «Буковель» №11/2016 від 10 серпня 2016 року.
		Земельна ділянка із кадастровим номером 2611092001:22:002:0418 площею 0,125 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка), що знаходиться за адресою с. Полянця Івано-Франківської області належить на праві приватної власності ТОВ «Буковель» на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна № 10/08/2016-5 від 10 серпня 2016 року, виданих ТОВ «Скорзонера» та ТОВ «Буковель»; протоколу загальних зборів ТОВ «Скорзонера» від 10 серпня 2016 року; протоколу загальних зборів ТОВ «Буковель» № 11/2016 від 10 серпня 2016 року.
		Рішенням Івано-Франківської обласної ради № 57-3/2002 від 27 серпня 2002 року затверджено проект встановлення межі с. Паляниця в межах території Паляницької сільської ради Яремчанської міської ради, згідно з яким площа села Паляниця складає 1730,0 га. Згідно плану меж, по межі від А до Б та від В до А село Поляниця межує із землями Поляницького лісництва Ворохтянського держлісгоспу, по межі від Б до В- із землями Карпатського НПП.
		У лютому 2004 року начальником напрямку спецпідрозділу УСБУ в Івано-Франківській області була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ст.364 КК України за фактом незаконного вилучення та безоплатної передачі у приватну власність 13,1428 га земель рекреаційного призначення у с. Поляниця.
		15 березня 2004 року слідчим з ОВС СВ прокуратури Івано-Франківської області розпочато досудове розслідування у кримінальній справі №248436 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Поляницької сільської ради, Карпатського державного підприємства геодезії, картографії, кадастру, Яремчанського управління земельних ресурсів при передачі протягом                2002-2003 років у приватну власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування індивідуальних житлових будинків 64 громадянам загальною площею 13,1 на землях рекреаційного призначення, за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України.
		23 березня 2004 року слідчим з ОВС прокуратури Івано-Франківської області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, які протягом 2002-2003 років без розгляду та вирішення на сесіях Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, незаконно вилучили із власності Ворохтянського держлісгоспу 40,69 га земель лісового фонду в межах с. Поляниця, без згоди державних органів лісового господарства, незаконно змінили їх цільове призначення, перевівши із земельних угідь лісового фонду у землі житлової та громадської забудови та безоплатно надали їх у приватну власність 160 громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.
		Вказані кримінальні справи об`єднано в одне провадження.
		21 вересня 2004 року начальником відділу нагляду за додержанням законів при проведенні слідства органами прокуратури Івано-Франківської області порушено відносно ОСОБА_5 кримінальну справу № 248436 за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 366 КК України за фактом незаконного безоплатного вилучення у Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ 40,69 га земельних угідь лісового фонду вартістю 3714997 грн. без відшкодування держлісгоспу втрат щодо вартості лісових та деревно-чагарникових насаджень в сумі 1432753,24 грн., незаконної зміни їх цільового призначення, переведення в землі житлової та громадської забудови та надання під будівництво індивідуальних житлових будинків окремим громадянам, що спричинило державним інтересам тяжкі наслідки, а також за фактом складення та видачі завідомо неправдивих рішень виконкому Поляницької сільської ради № 4 від 14 лютого 2002 року, № 32 від 12 вересня 2002 року, № 36 від 10 жовтня 2002 року, № 40 від 15 листопада 2002 року, № 6 від 13 лютого 2003 року, № 27 від 10 липня 2003 року, які він завірив печаткою Поляницької сільської ради про ніби-то колегіальне вирішення членами виконкому даних питань.
		Із копій листів ДП «Ворохтянське лісове господарство» № 2/523 за листопад 2001 року, № 2/537 за грудень 2001 року, № 2/432 за жовтень 2002 року, № 2/496 за листопад 2002 року, № 2/398 за вересень 2002 року, № 2/275 за травень 2003 року вбачається, що лісгосп надавав попереднє погодження на вилучення та передачу Поляницькій сільській раді у довгострокове користування земельних ділянок відповідної площі за умови відшкодування лісогосподарських втрат, винесення меж в натурі.
		З матеріалів кримінальної справи встановлено, що 07 лютого 2005 року прокуратурою Івано-Франківської області були внесені протести на рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14 лютого 2002 року, № 32 від 12 вересня 2002 року, № 36 від 10 жовтня 2002 року, № 40 від 15 листопада 2002 року, № 6 від 13 лютого 2003 року, № 27 від 10 липня 2003 року в частині пунктів щодо вилучення в Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ земельних ділянок лісового фонду та віднесення їх до земель запасу сільської ради із зміною їх цільового призначення на землі житлової та громадської забудови.
		01 березня 2005 року прокуратура Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України, який в подальшому був реорганізований у Державне агентство лісових ресурсів України та ДП «Ворохтянське лісове господарство» зверталась до господарського суду Івано-Франківської області із позовом про визнання недійсними пунктів 5, 6, 7 рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 32 від 12 вересня 2002 року, який ухвалою суду від 10 травня 2005 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 червня 2005 року залишено без розгляду (справа № А-5/79).
		Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10 травня 2005 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 червня 2005 року залишено без розгляду позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України та ДП «Ворохтянське лісове господарство» про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 27 від 10 липня 2003 року (справа № А-5/78).
		Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року (справа № 1-6/11, провадження № 1/341/6/15) у відповідності до статті 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 за вчинення злочинів, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 366, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 364, частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 366 КК України, ОСОБА_6 за вчинення злочинів, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 366, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 364 КК України, ОСОБА_7 за вчинення злочинів, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 366, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 364 КК України. Цивільний позов ДП «Ворохтянське лісове господарство» залишено без розгляду. Вказана постанова суду не оскаржувалась та набрала законної сили 11 березня 2015 року.
		Згідно вказаної постанови, з метою протиправного вилучення з державної власності земель державного лісового фонду Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ та їх незаконної передачі у приватну власність фізичним особам шляхом зловживання владою та службовим становищем і службового підроблення офіційних документів, сільський голова с. Поляниця ОСОБА_5 у листопаді 2001 року створив та очолив організовану групу, до якої завербував спеціаліста 1 категорії Яремчанського міського відділу земельних ресурсів, інженера-землевпорядника Поляницької сільської ради Борисевича В. М. а також начальника відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради Реміцьку О. М. Так, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , зловживаючи владою та службовим становищем, з корисливих мотивів, в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міськради, склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи листи виконавчого комітету Поляницької сільської ради про вилучення з державної власності та передачу сільській раді в землі запасу земельних ділянок державного лісового фонду № 25 від 26 листопада 2001 року, № 28 від 27 травня 2002 року, № 28 від 27 серпня 2002 року, № 132 від 19 вересня 2002 року, № 171 від 07 жовтня без зазначення року, № 25 від 15 березня 2003 року, № 24 від 26 травня 2003 року, № 32 від 26 червня 2003 року, які ОСОБА_5 підписав та завірив печаткою Поляницької сільської ради та направив на адресу керівників Ворохтянського ДЛГ.
		У подальшому, всупереч вимог статей 20, 118, 123, 149, 151, 156, 207 Земельного кодексу України, пункту 12 Перехідних Положень Земельного кодексу України, ст. 42 Лісового кодексу України, генерального плану забудови с. Поляниця, затвердженого рішенням сесії сільської ради від 30 січня 2001 року, «Правилам забудови населених пунктів області» від 12 листопада 2002, статті 3, 19 Закону України «Про планування та забудову територій» ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за погодженням з ОСОБА_7 , склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи - рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14 лютого 2002 року, № 32 від 12 вересня 2002 року, № 36 від 10 жовтня 2002 року, № 40 від 15 листопада 2002 року, № 6 від 13 лютого 2003 року, № 27 від 10 липня 2003 року «Про вилучення земельних ділянок» Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, які ОСОБА_5 підписав та завірив печаткою Поляницької сільської ради, після чого ознайомив з ними начальника відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради ОСОБА_7 .
		Надалі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , за погодженням з ОСОБА_7 , склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи додатки до рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14 лютого 2002 року, № 32 від 12 вересня 2002 року, № 36 від 10 жовтня 2002 року, № 40 від 15 листопада 2002 року, № 6 від 13 лютого 2003 року, № 27 від 10 липня 2003 року «Про надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків» фізичним особам, в тому числі ОСОБА_1 -0,2500 га, які ОСОБА_5 підписав та завірив печаткою Поляницької сільської ради, після чого ознайомив з ними начальника відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради Реміцьку О.М. На підставі зазначених документів землепроектними організаціями було виготовлено технічну документацію на земельні ділянки державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва Яремчанського ДЛГ та передано її для погодження начальнику відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради ОСОБА_7 , яка при наявних порушеннях в матеріалах технічної документації, які не відповідали вимогам пункту 1.16. Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої наказом Держкомзему України № 43 від 04 травня 1999, в порушення статті 26 пункту 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 12, 118 пункту 2б, статті 198 Земельного кодексу України, при відсутності технічного завдання на виконання робіт, журналів польових вимірювань, висновків та погоджень відділу архітектури та відділу земельних ресурсів про наявні обмеження на використання земельної ділянки, погоджень сусідніх землекористувачів, а в окремих випадках - без виготовлення проекту відведення земельних ділянок, при наявних обмеженнях відділу архітектури стосовно їх використання, незаконно погодила матеріали технічної документації.
		Відповідно до висновку проведеної у кримінальній справі № 248436 комісійної судово-земельної експертизи від 11 березня 2005 року, сільський голова с. Поляниця ОСОБА_5 звертався із листами протягом 2001-2003 років у Ворохтянський держлісгосп про одержання згоди на вилучення земельних ділянок лісового фонду площею 27,87 га. Ворохтянський держлісгосп своїми листами не заперечував проти вилучення земельних ділянок і надавав попереднє погодження на передачу земельних ділянок лісового фонду в землі запасу с. Поляниця. Проте виконком сільської ради с. Поляниця прийняв рішення про вилучення в Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ земельних ділянок лісового фонду загальною площею 40,69 га без дотримання процедури вилучення, надання та зміни цільового призначення земель лісового фонду, зокрема рішення № 4 від 14 лютого 20202 року, яким вилучено земельні ділянки площею 4,89 га (кв. АДРЕСА_1 (0,45га); рішення № 32 від 12 вересня 2002 року, яким вилучено ділянки площею 0,60 га (кв. АДРЕСА_2 виділ АДРЕСА_3 ); рішення № 36 від 10 жовтня 2002 року, яким вилучено ділянки загальною площею 14,10 га (кв. АДРЕСА_4 (2,0га); рішення № 6 від 13 лютого 2003 року, яким вилучено ділянки загальною площею 11,8 га (кв. АДРЕСА_5 (8,5 га); рішення № 40 від 15 листопада 2002 року, яким вилучено ділянки площею 2,6 га; рішення № 27 від 10 липня 2003 року, яким вилучено в Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ земельні ділянки площею 6,7 га (кв. АДРЕСА_6 виділ 56 (2,4 га), виділ 57 (1,0 га), виділ 58 (0,5 га), віднесено до земель запасу сільської ради, змінено цільове призначення з переведенням з лісового фонду на землі житлової та громадської забудови.
		При цьому відсутні відповідні рішення виконкому чи сесії сільської ради про вилучення окремих земельних ділянок лісового фонду, які фактично роздані громадянам у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків, а саме: кв. АДРЕСА_7 діл. НОМЕР_1 площею 1,1 га, кв. 9 діл. НОМЕР_2 площею 0,75 га, кв. 22 діл. НОМЕР_3 площею 0,478 га, кв.24 діл. НОМЕР_3 площею 0,335 га, кв. 8 діл. НОМЕР_4 площею 0,7157 га, кв. 24 діл. НОМЕР_5 площею 0,3 га та кв. 32 діл. НОМЕР_6 площею 0,3 га. Загальна площа вказаних земель становить 5,452 га; всі рішення виконкому про безоплатне надання земельних ділянок у власність громадянам під будівництво індивідуальних житлових будинків на вилучених землях Ворохтянського держлісгоспу не відповідають генеральному плану забудови с. Поляниця, затвердженому рішенням сесії сільської ради від 30 січня 2001 року, «Правилам забудови населених пунктів області» від 12 листопада 2002 року, статті 31 Закону України «Про планування та забудову територій», статті 21 Закону України «Про основи містобудування». Виготовлена землевпорядними організаціями технічна документація на вилучені земельні ділянки не відповідає вимогам Інструкції про порядок складання, видачу, реєстрацію і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку, а саме: рішення про передачу земельних ділянок у власність громадянам приймались виконавчим комітетом, а не сесією сільської ради.
		Із листа Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру за вих. № 464 від 01 жовтня 2004 року, отриманого в ході досудового слідства у кримінальній справі № 248436, вбачається, що працівниками ДП «Карпатигеодезкартографія» виготовлялась технічна документацію громадянам, яким були надані земельні ділянки на території земель лісокористування Поляницького лісництва Ворохтянського держлісгоспу. Під № 9 у додатку № 1 «Список громадян, яким виготовлені державні акти на право власності на землю в с. Поляниця з розбивкою на квартали та ділянки» до вказаного листа зазначено прізвище ОСОБА_1 , якій надана ділянка площею 0,2500 га у кварталі АДРЕСА_8 . Підприємством також зазначено, що розбивка на квартали та ділянки була здійснена спільно з Ворохтянським держлісгоспом.
		Мотивувальна частина
		 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
		Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
		Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
		Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника.
		Верховний Суд сформував сталу практику у подібних спорах за позовами прокурора щодо витребування на користь держави (територіальної громади) земельних ділянок лісового фонду, отриманих з порушенням приписів законодавства та відчужених на користь третіх осіб.
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово підкреслювала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц (пункти 95, 98, 121, 123), від 14 грудня 2022 року в справі № 477/2330/18 (пункт 57), від 18 січня 2023 року в справі № 488/2807/17 (пункт 94)).
		Власник з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 06 липня 2022 року в справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21 вересня 2022 року в справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28 вересня 2022 року в справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15 лютого 2023 року в справі № 910/18214/19 (пункт 9.47)).
		У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
		У постанові від 11 лютого 2020 року в справі № 922/614/19                         (провадження № 12-157гс19) Велика Палата Верховного Суду підтвердила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Закон не вимагає встановлення судом таких обставин в іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. У межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння позивач вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених рішень без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.
		Висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту порушеного права узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).
		Враховуючи зазначене, а також те, що спірна земельна ділянка площею 0,1930 га, кадастровий номер 97, яка розташована у с. Поляниця, зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ «Буковель», Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту прав держави шляхом визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку першого набувача землі ( ОСОБА_1 ), що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову у вказаній частині.
		У цій справі права держави на земельну ділянку порушує не сам державний акт на землю першого набувача землі, а її вибуття з володіння з порушенням закону та відчуження у подальшому на користь ТОВ «Скорзонера», тому ефективним способом захисту права власності є віндикаційний позов до особи, за якою зареєстровано право власності на земельну ділянку.
		У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку суди відмовили, правильно застосувавши норми матеріального права, взявши до уваги правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.
		Щодо закриття провадження у частині вимог до ТОВ «Буковель»
		Статтею 19 ЦПК України у чинній редакції встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України 2004 року в редакції, яка діяла під час відкриття провадження у справі, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції, господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
		У пункті 6 частини першої статті 12 ГПК України в редакції, яка діяла під час відкриття провадження у справі, вказано, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав (крім винятків, передбачених пунктом 1 цієї частини); справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
		Спір у цій справі в частині належних позовних вимог про витребування земельної ділянки лісового фонду з чужого незаконного володіння від ТОВ «Буковель» у володіння держави є спором про порушення права власності держави, яке порушується юридичною особою.
		Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін, справа у частині позовних вимог прокурора в інтересах держави до юридичної особи (господарського товариства) віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині у порядку цивільного судочинства.
		З урахуванням характеру спірних правовідносин у цій справі, предмет спору та з`ясовані судами обставини, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі в частині позовних вимог прокурора до ТОВ «Буковель».
		Слід також зазначити, що витребування земельної ділянки слід вважати основною належною позовною вимогою, яка спрямована на захист права власності держави на земельну ділянку лісового фонду.
		Зазначене спростовує доводи прокурора про те, що позовні вимоги нерозривно пов`язані між собою, а тому їх необхідно розглядати в межах одного провадження у порядку цивільного судочинства.
		Прокурор, який не вжив достатніх заходів щодо відшкодування шкоди, завданої злочином, має можливість реалізувати право на захист права власності держави, на вирішення спору про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення у порядку господарського судочинства.
		Схожі висновки у подібних правовідносинах, де останнім набувачем земельних ділянок виступає юридична особа, висловлені у постановах Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 354/608/15 (провадження№ 61-549св24), від 17 червня 2024 року у справі № 354/600/15-ц (провадження № 61-552св24), від 26 червня 2024 року у справі № 354/602/15-ц (провадження                                  № 61-2560св24), 18 грудня 2024 року у справі № 354/671/15 (провадження              № 61-9655св24).
		Щодо доводів касаційної скарги ТОВ «Буковель»
		У касаційній скарзі ТОВ «Буковель» посилається на те, що суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав обрання прокурором неналежного способу захисту права, за відсутності правових підстав вдалися до встановлення обставин законності набуття  ОСОБА_1  права власності на земельну ділянку.
		Колегія суддів відхиляє ці доводи з огляду на таке.
		Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду  від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20).
		Звертаючись до суду з позовом, прокурор просив суд визнати недійсним державний акт та витребувати земельну ділянку з чужого незаконного володіння товариства.
		Суди попередніх інстанцій у межах позовних вимог дослідили надані сторонами докази та встановили обставини вибуття земельної ділянки з володіння держави, набуття  ОСОБА_1  прав щодо спірної земельної ділянки та її подальшого відчуження, взявши до уваги, зокрема, обставини, встановлені у кримінальній справі.
		Слід враховувати, що згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Кримінальне провадження постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року (справа № 1-6/11, провадження
		№ 1/341/6/15), яка набрала законної сили, було закрито не з причин відсутності події або складу злочину, а саме у зв`язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючою обставиною.
		Висновок про відому у задоволенні позовних вимог з підстав обрання неналежного способу захисту порушеного права базується на обставинах, встановлених судами. Суди дійшли мотивованих висновків, що земельна ділянка лісового фонду вибула з володіння держави внаслідок вчинення злочинів, а отже держава може вимагати захисту права власності шляхом її витребування від добросовісного набувача з дотриманням правил юрисдикційності.
		Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційних скарг, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованих висновків.
		Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційних скаргах.
		Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційні скарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковель»  залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2024 року, рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 червня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,   є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:          І. Ю. Гулейков                                                  Р. А. Лідовець     Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...