Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/4640/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2025.
Дата набрання законної сили: 14.05.2025
Номер судового провадження: 51-1105км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023100030000534

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 травня 2025 року
		м. Київ
		справа № 754/4640/23
		провадження № 51-1105км24
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,                          
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		засудженого                                               ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		захисника                                                    ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12 вересня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року щодо 
		ОСОБА_6 ,  
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  громадянина України, жителя  АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє: вироком Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2022 року за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком терміном на 1 рік,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 12 вересня 2023року ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього належного йому майна. 
		На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків частково приєднано ОСОБА_6 до покарання за цим вироком суду невідбуту частину покарання за вироком Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2022 року та з урахуванням положень ст. 72 КК призначено остаточне покарання у виді 9 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. 
		Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.
		Строк відбування покарання ОСОБА_6 вирішено рахувати з моменту його фактичного затримання з 18:05 14 лютого 2023 року.
		За вироком районного суду ОСОБА_6 , будучи раніше засудженим вироком Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2022 року, на шлях виправлення і перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, знову вчинив умисне кримінальне правопорушення за наступних обставин.
		Так, у невстановлені слідством дату, час та місці, в обвинуваченого ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на реалізацію протиправної діяльності у сфері незаконного збуту психотропної речовини.
		З метою реалізації свого злочинного умислу, переслідуючи корисливий мотив та маючи намір збагатитися за рахунок вчинення злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини з метою збуту, у невстановлені слідством дату та час, знаходячись за невстановленою слідством адресою, незаконно придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи (досудове розслідування відносно якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні) 1 поліетиленовий зіп-пакет із кристалоподібною речовиною білого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено законом - PVP, загальною масою 2 356, 97 г, що є особливо великим розміром, яку в подальшому поклав до своєї сумки, що мав при собі, тим самим почав незаконно зберігати психотропну речовину з метою збуту.
		Реалізуючи свій протиправний умисел, обвинувачений ОСОБА_6 , утримуючи при собі незаконно придбану психотропну речовину, перебуваючи біля будинку № 27/2 на вул. М. Закревського в м. Києві, близько 18:00 14 лютого 2023 року був зупинений працівниками поліції.
		В подальшому, 14 лютого 2023 року під час проведення особистого обшуку в ОСОБА_6 працівниками поліції виявлено та вилучено 1 поліетиленовий зіп-пакет із кристалоподібною речовиною білого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено законом - PVP, загальною масою 2 356, 97 г, що є особливо великим розміром, яку ОСОБА_6 незаконно придбав та зберігав з метою збуту.
		Київський апеляційний суд ухвалою від 23 листопада 2023 року залишив без змін вирок суду першої інстанції.
		Верховний Суд постановою від 12 червня 2024 року скасував ухвалу апеляційного суду від 23 листопада 2023 року та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Київський апеляційний суд ухвалою від 11 грудня 2024 року залишив без змін вирок суду першої інстанції.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить змінити оскаржувані судові рішення щодо її підзахисного, перекваліфікувавши дії ОСОБА_6 з ч. 3 ст. 307 КК на ч. 3 ст. 309 цього Кодексу та призначити йому покарання за сукупністю вироків, з урахуванням вироку Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2022 року, у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць без конфіскації належного йому майна.
		Свою позицію сторона захисту обґрунтовує неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, яке вбачає в тому, що матеріали кримінального провадження не містять підтвердження вчинення ОСОБА_6 саме кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, а наявність судимостей в її підзахисного та особливо великий розмір вилученої у нього психотропної речовини не є тими беззаперечними обставинами, які свідчать про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_6 за інкримінованою статтею.
		Крім того, наявність умислу на збут психотропних речовин в особливо великих розмірах не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду справи.
		Звертає увагу на відсутність в матеріалах провадження доказів щодо придбання та збуту психотропної речовини ОСОБА_6 ,враховуючи, що в нього вилучили мобільний телефон та банківську картку (відсутні переписки в месенджерах, рух коштів по банківському рахунку). При цьому посилання апеляційного суду на те, що за відсутності таких переписок, з урахуванням встановлених фактичних обставин, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, є необ`єктивним, враховуючи, що апеляційний суд обмежився лише дослідженням протоколів затримання ОСОБА_6 , огляду місця події з ілюстративною таблицею до нього, постанови слідчого про визнання речовими доказами та довідки № 474008 (щодо перебування засудженого на обліку в КНП «Київська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» з 2000 року).
		Додає, що ні під час затримання, ні під час проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_6 , в нього не було виявлено знарядь злочину (ваги, ємкості, посуд, поліетиленові пакети для фасування наркотичного засобів, тощо).
		На думку захисниці, посилання судів попередніх інстанцій на той факт, що з цього кримінального провадження було виділено матеріали стосовно невстановленої особи, яка продавала ОСОБА_6 психотропну речовину, а тому це також підтверджує наявність в діях останнього складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, є необґрунтованим, адже під час судового розгляду сторона обвинувачення так і не надала жодної інформації про те, чи дійсно була встановлена така особа та чи встановлено факт збуту цією особою психотропної речовини ОСОБА_6 .
		Наполягає, що для кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 307 КК є необґрунтованим посилання суду лише на кількість вилученого наркотичного засобу і на невизнання її підзахисним вини, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в аналогічних справах, де зазначено, що про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так і інші, зокрема: великий або особливо великий розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; те, що особа сама наркотичні або психотропні засоби не вживає, але виготовляє та зберігає їх, тощо, що у цьому провадженні не було взято до уваги.
		Стверджує, що посилання суду на показання свідка ОСОБА_8 , який був понятим під час слідчої дії, є безпідставним, оскільки він не володів і не зазначив будь-яку інформацію, яка б підтверджувала факт придбання та подальшу мету збуту психотропної речовини її підзахисним.
		Крім іншого захисниця наполягає на невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, адже, на її думку, наявні докази в матеріалах провадження, а також позиція її підзахисного свідчать про те, що дії ОСОБА_6 підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 309 КК, з призначенням покарання в межах санкції цієї статті.
		Підсумовуючи, зазначає, що на всі ці порушення зверталася увага апеляційного суду, однак колегія суддів дійшла неправильного переконання щодо необхідності залишення без змін вироку районного суду в частині кваліфікації дій її підзахисного, і як наслідок, призначеного покарання, що призвело до постановлення судового рішення, яке не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). 
		Позиції інших учасників судового провадження 
		У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисниця ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу сторони захисту, прокурор ОСОБА_5 , обґрунтовуючи свою позицію, заперечила проти її задоволення, просила судові рішення залишити без змін.
		Мотиви Суду
		Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Згідно з положеннями ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до змісту ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
		За приписами ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Згідно зі ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню разом з іншими обставинами подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив та мета вчинення кримінального правопорушення. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
		Переглядаючи судові рішення, суд касаційної інстанції виходить із встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
		У касаційній скарзі захисниця не оспорює та не заперечує факту знахідки ОСОБА_6 особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великих розмірах, однак вона не погоджується із рішеннями судів попередніх інстанцій з тим, що стороною обвинувачення доведено мету її підзахисного на збут виявленої та вилученої у нього психотропної речовини.
		Так, суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 309 КК, характеризується виною у формі прямого умислу: особа усвідомлює суспільно небезпечний характер вчинюваних нею діянь, відповідальність за які передбачено ст. 309 КК, і бажає їх вчинити, не маючи на меті збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Вказівка у статті на вчинення діяння без мети збуту означає, що винна особа, яка незаконно виробляє, виготовляє, придбає, зберігає, перевозить чи пересилає наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, не має на меті здійснити їх відчуження, а вчиняє вказані дії у власних інтересах. Якраз у наявності чи відсутності такої мети і полягає відмінність між складами злочинів, передбачених статтями 307 та 309 КК.
		Отже, для вирішення питання про кваліфікацію злочину, пов`язаного з незаконним придбанням та зберіганням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, зокрема щодо відсутності чи наявності умислу на збут, суд у кожному конкретному випадку має оцінити обставини справи, які стосуються характеристики мотивів, намірів особи при здійсненні нею такого придбання та зберігання.
		У цій справі, що розглядається, вироком суду першої інстанції, який ухвалою апеляційного суду залишено без змін, ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за ч. 3 ст. 307 КК, тобто за незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту в особливо великих розмірах, вчинене особою, яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених  статтями 308-310 КК.
		При встановленні умислу на збут (мети збуту) суд узяв до увагиособливо великий розмір вилученої психотропної речовини, дані, що містяться у протоколі затримання ОСОБА_6 від 14 лютого 2023 року (під час якого також вилучили мобільний телефон марки «Huawei», банківську картку «Sportbank» №  НОМЕР_1 , портативний зарядний пристрій марки «Мі» з кабелем, грошові кошти в сумі 410 грн, зв`язку ключів у кількості 5 шт, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_6 ), дані, що містяться у висновку судової експертизи матеріалів, речовин і виробів від 15 лютого 2023 року № СЕ-19/111-23/8120-НЗПРАП.
		Між тим показання самого ОСОБА_6 , який заперечував вину у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, які йому інкримінувались, суд розцінив як спробу ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. 
		При цьому сам ОСОБА_6 пояснювавсуду, що є наркозалежною особою, вживав психотропну речовину - PVPшляхом ін`єкцій. Психотропну речовину купував через інтернет, як правило масою 0,5 - 1 г, такої дози йому вистачало на кілька ін`єкцій. 14 лютого 2023 року в одному з дворів будинку по вул. Закревського в м. Києві біля трансформаторної будки побачив картонну коробку, замотану харчовою плівкою. Знявши плівку та відкривши коробку, побачив всередині поліетиленовий вакуумний пакет з кристалічною речовиною рожевого кольору, схожою на сіль. Зробивши отвір в пакеті, взяв трохи цієї речовини та підпалив. Почувши характерний запах, зрозумів, що це PVP. Вперше бачив психотропну речовину у такому великому обсязі. Вирішив залишити її для власного вживання. Поряд з цим місцем знайшов червону спортивну сумку, поклав до неї пакет з психотропною речовиною, після чого пішов додому, щоб там вжити психотропну речовину. Приблизно через 5-7 хв він був зупинений працівниками поліції, на їх питання чи має при собі заборонені речі, відповів ствердно, розказав, що має при собі «солі». Умислу на збут не мав, психотропну речовину хотів залишити для себе.
		Під час судового розгляду сторона захисту наполягала на відсутності в діях ОСОБА_6 мети збуту психотропної речовини, аргументуючи свою позицію тим, що під час затримання в нього було вилучено мобільний телефон та банківську картку, на яких відсутні переписки, які б свідчили про покупку/продаж психотропної речовини, та відсутній рух/обіг коштів на банківській картці, який би підтвердив корисливий мотив обвинуваченого; під час його затримання та під час обшуку за місцем проживання не було виявлено знарядь злочину (ваги, ємкість, посуд, пакети для фасування, тощо), тобто відсутні будь-які інші докази, які би свідчили про наявність у ОСОБА_6 саме мети збуту психотропної речовини.
		Крім того захисниця звертала увагу на те, що ОСОБА_6 з 11 квітня 2000 року перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом з діагнозом: «розлади психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності», що підтверджується довідкою КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» № 474008 від 03 березня 2023 року (т. 1, а. к. п. 98), а також на наявність вироку Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2022 року, відповідно до якого ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК, що свідчить, на її думку, про придбання останнім психотропної речовини для власного вживання.
		Ці твердження сторони захисту про відсутність у ОСОБА_6 мети збуту психотропної речовини судами попередніх інстанцій не перевірялись та не були спростовані належними та допустимими доказами сторони обвинувачення, які б поза розумним сумнівом довели винуватість засудженого в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 3 ст. 307 КК.
		Так, суди першої та апеляційної інстанцій не приділили належної уваги тому, що мета вчинення кримінального правопорушення згідно зі ст. 91 КПК є однією з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні шляхом збирання, перевірки та оцінки доказів.
		Про умисел на збут (мету збуту) наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів може свідчити як відповідна домовленість із особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так і інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх тощо. При цьому, якщо висновок суду про наявність умислу особи на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів ґрунтується на великому або особливо великому розмірі відповідної речовини, її упакуванні та розфасуванні, то у такому випадку повинні бути дослідженні обставини, за яких особа придбала відповідний засіб чи речовину, в тому числі чи залежало від волі особи те, який розмір речовини опиниться у володінні особи та її розфасування. Зокрема, якщо особа здійснює свідоме придбання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів у значному розмірі (шляхом купівлі, обміну, безоплатно і т. ін.), виготовляє їх, зберігає у відповідному фасуванні, що об`єктивно перевищує потреби такої особи   у власному вживанні, то в такому випадку може мати місце умисел на збут. Якщо ж волею особи не обумовлено те, скільки наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів опиниться у її володінні (як у випадку зі знахідкою), то у такому разі умисел на збут потребує більш ретельного дослідження.
		Як встановлено судом у вироку, психотропну речовину в особливо великому розмірі, 14 лютого 2023 року в одному з дворів будинку по вул. Закревського в м. Києві, біля трансформаторної будки ОСОБА_6 побачив картонну коробку замотану харчовою плівкою. Знявши плівку та відкривши коробку, побачив всередині поліетиленовий вакуумний пакет з кристалічною речовиною рожевого кольору, схожою на сіль. Зробивши отвір в пакеті, взяв трохи цієї речовини та підпалив, почувши характерний запах, зрозумів, що це PVP. Вперше бачив психотропну речовину в такому великому обсязі. Вирішив залишити її для власного вживання. Поряд з цим місцем знайшов червону спортивну сумку, поклав до неї пакет з психотропною речовиною, після чого пішов додому, щоб там вжити психотропну речовину. Приблизно через 5-7 хв його було зупинено працівниками поліції, на їх питання чи має при собі заборонені речі, відповів ствердно, розказав, що має при собі «солі». Умислу на збут не мав, психотропну речовину хотів залишити для себе.
		Тобто, виходячи із встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, з моменту придбання ОСОБА_6 психотропної речовини шляхом знахідки до моменту видачі її працівникам поліції минув фактично незначний проміжок часу (5-7 хв). Тому, для об`єктивного висновку про умисел засудженого на збут психотропної речовини, необхідним є дослідження обставин її придбання та зберігання, а також встановлення моменту виникнення відповідного умислу, враховуючи, що психотропну речовину у вказаному розмірі та фасуванні (один пакет) ОСОБА_6 зберігав незначний проміжок часу (5-7 хв) після того, як її знайшов і його затримали працівники поліції. Однак вказані обставини не отримали жодної оцінки в оскаржуваних судових рішеннях.
		З огляду на це, висновок суду про те, що, знайшовши психотропну речовину,  ОСОБА_6 мав умисел на її незаконний збут, без підтвердження такого висновку іншими доказами, окрім особливо великого розміру психотропної речовини, а отже його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 307 КК, колегія суддів уважає необгрунтованим та вважає, що дії ОСОБА_6 , з урахуванням наведеного вище, підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 309 КК.
		На підставі наведеного, враховуючи положення ч. 3 ст. 337 КПК, Суд уважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ч. 3 ст. 307 КК на ч. 3 ст. 309 цього Кодексу, як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту в особливо великих розмірах,і призначити йому покарання в межах санкції цієї частини статті та остаточне покарання на підставі ст. 71 КК, а судові рішення змінити.
		За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  захисниці підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - зміні на підставі п. 4 ч. 1 ст. 436, пунктів  2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд,
		 
		ухвалив:
		Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12 вересня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року щодо ОСОБА_6 змінити.
		Перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України на ч. 3 ст. 309 цього Кодексу та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
		На підставі  ч. 1 ст. 71, ст. 72 Кримінального кодексу України до покарання за цим вироком суду частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2022 року та призначити остаточне покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі на строк 8 років 1 місяць.
		У решті судові рішення залишити без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                  ОСОБА_2                            ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...