Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 990SСGС/2/25 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2025.
Дата набрання законної сили: 01.05.2025
Номер судового провадження: 11-44сап25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		01 травня 2025 року
		м. Київ
		справа № 990SCGC/2/25 
		провадження № 11-44сап25
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі
		головуючого судді Уркевича В. Ю.,
		судді-доповідача Гриціва М. І.,
		суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
		за участю:
		секретаря судового засідання - Іщук В. С.,
		представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р. Ю.,
		представника Вищої ради правосуддя - Нарольської Т. С.
		розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу адвоката Кравця Ростислава Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Вищої ради правосуддя від 23 січня 2025 року № 114/0/15-25 «Про залишення без розгляду та повернення скарги судді Господарського суду Рівненської області ОСОБА_1 на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2657/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді»,
		УСТАНОВИЛА
		Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог
		1.           03 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравець Р. Ю. подав до Великої Палати Верховного Суду скаргу на ухвалу Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 23 січня 2025 року № 114/0/15-25 «Про залишення без розгляду та повернення скарги судді Господарського суду Рівненської області ОСОБА_1 на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 вересня 2024 року № 2657/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді», у якій просить її скасувати з таких підстав.
		2.           Зазначив, що Друга Дисциплінарна палата ВРП (далі - Друга  ДП ВРП) рішенням від 11 вересня 2024 року № 2657/2дп/15-24 «Про притягнення судді Господарського суду Рівненської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі - рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року) постановила, що суддя Господарського суду Рівненської області ОСОБА_1 має нести дисциплінарну відповідальність та застосувала до неї тимчасове, строком на два місяці, відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань застосування норм Господарського процесуального кодексу України і суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
		3.           Послався на те, що 11 вересня 2024 року він як представник ОСОБА_1 оскаржив зазначене рішення до ВРП, долучивши до скарги клопотання про поновлення строку на оскарження. За наслідками розгляду цього клопотання Рада ухвалила оскаржене рішення, яким відмовила в його задоволенні, залишила без розгляду та повернула подану ним в інтересах судді скаргу.
		4.           Дійшов переконання, що Рада, відмовляючи у клопотанні про поновлення строку на оскарження рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року і постановляючи ухвалу про залишення без розгляду та повернення скарги судді ОСОБА_1, зважила не на всі обставин, які є важливими для визначення того, чи були дотримані порядок і строки подання скарги на рішення дисциплінарного органу. 
		5.           Вважає, що ОСОБА_1 не порушила строків подання скарги, бо немає належних доказів, які б підтверджували вручення та / або направлення їй рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року, чи того, що вона [об`єктивно] мала змогу ознайомитися з цим рішенням, скерованим на адресу Господарського суду Рівненської області, за умови, що вона перебувала у стані тимчасової непрацездатності або у відпустці.
		6.           Наполягає, що під час розгляду клопотання про поновлення строку на оскарження рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року ВРП формально підійшла до оцінки доводів щодо обставин, через які ОСОБА_1 не змогла своєчасно подати скаргу на рішення дисциплінарного органу, та проігнорувала відомості про протиправну бездіяльність Дисциплінарної палати ВРП, яка у встановлений законом строк не склала повного тексту рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, що, зокрема, й призвело до подання скарги після спливу строку на його оскарження, а також не направила / не вручила їй повного тексту цього рішення.
		7.           Зазначив, що оскарженим рішенням ВРП безпідставно і невмотивовано відмовила судді ОСОБА_1 у доступі до [правосуддя] перегляду рішення про притягнення її до дисциплінарної відповідальності органом державної влади, який наділений схожими до судових повноваженнями визнати її (не)винуватість у скоєнні дисциплінарного проступку.
		Позиція учасників справи щодо скарги
		8.           ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, в якому просила скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін.
		9.           Зазначила, що ОСОБА_1 подала скаргу з істотним пропуском строку - лише 11 грудня 2024 року, тобто через три місяці після ухвалення рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року, а не на виконання вимог закону - протягом десяти днів з дня ухвалення рішення. 
		10.        Зауважила, що резолютивну частину рішення Друга ДП ВРП оголосила 11 вересня 2024 року на своєму засіданні, в якому брав участь представник судді ОСОБА_1 Рада роз`яснила представнику право судді оскаржити це рішення до ВРП, в якому порядку і упродовж яких строків, зокрема, встановлених статтею 51 Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), має бути подана скарга.
		11.        Вважає, що аргументи судді ОСОБА_1 на користь поновлення строку на оскарження рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року не підтверджують поважності причин його пропуску, не підкріплюють того, що пропуск строку стався винятково через об`єктивно непереборні обставини, незалежні від її волі, які справді унеможливили подання скарги своєчасно, принаймні задовго до фактичної дати подання (11 грудня 2024 року).
		12.        Послалася на те, що дисциплінарний орган листами № 27634/0/9-24 та № 27632/0/9-24 27 вересня 2024 року направив окремо кожному - судді ОСОБА_1 та її представнику адвокату Кізленку В. А., - а також за місцем праці скаржниці до Господарського суду Рівненської області копії рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року. Того ж дня рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року було оприлюднене на офіційному вебсайті ВРП.
		13.        Рада не заперечила, що повідомила суддю про оскаржене рішення дисциплінарного органу з порушенням визначеного частиною десятою статті 50 Закону № 1798-VIII строку, але визнала, що при обчисленні строку подання скарги на рішення дисциплінарного органу врахувала дні, упродовж яких скаржниці вчасно не була надіслана копія оскарженого рішення, зазначивши, що вони не є днями пропуску строку без поважних причин і не є тим строком, недотримання якого має ставитися за провину скаржниці.
		14.        Просила критично сприймати твердження судді ОСОБА_1 про те, що Господарський суд Рівненської області не отримував копії рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року, оскільки вони спростовуються поштовими відправленнями. На спростування аргументів скаржниці про те, що вона не могла ознайомитися з надісланою до Господарського суду Рівненської області копією рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року, бо перебувала на лікуванні та у відпустках [відповідно], ВРП перевірила документи позивачки, які вона надала на підтвердження названих фактів, і встановила, що тимчасово вона не могла працювати через лікування впродовж: 11-16 вересня, 17-20 вересня, 
		25-29 жовтня, 30-31 жовтня 2024 року, та через перебування у відпустці на підставі наказів голови Господарського суду Рівненської області у відпустці в такі дати: 
		02-16 вересня, 17-24 вересня, 25 вересня - 04 жовтня, 07-24 жовтня, 
		19-20 листопада 2024 року. Із цих документів убачається, що у період з моменту ухвалення рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року до дати подання скарги (11 грудня 2024 року) суддя ОСОБА_1 була (мала бути) на робочому місці протягом 38 календарних днів: з 01 до 18 листопада 2024 року та з 21 листопада до 10 грудня 2024 року, тобто впродовж часу, протягом якого вона могла, проте не реалізувала своє право на оскарження рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року в розумні строки.
		15.        Дійшла висновку, що доводи скаржниці про поновлення строку на оскарження рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року не є достатньо вагомими, що пропуск строку оскарження зі сторони судді ОСОБА_1 був зумовлений не об`єктивними причинами, а через брак належної ініціативи з її боку щодо отримання рішення Дисциплінарної палати, який лише підтверджує обґрунтованість відмови ВРП у розгляді її скарги. 
		16.        Нагадує, що обмеження строку на оскарження дисциплінарного рішення не є порушенням права на доступ до правосуддя, якщо особа мала реальну можливість дізнатися про таке рішення, але не скористалася нею.
		Рух скарги
		17.        Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 06 лютого 2025 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1  на ухвалу ВРП від 23 січня 2025 року № 114/0/15-15 та витребувала від ВРП матеріали дисциплінарної справи, на підставі яких було ухвалено це рішення.
		18.        28 лютого 2025 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли копії матеріалів дисциплінарної справи, на підставі яких прийнята оскаржена ухвала.
		19.        Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03 березня 2025 року призначила розгляд справи в судовому засіданні на 10 квітня 2025 року о 10 годині.
		20.        10 квітня 2025 року Велика Палата Верховного Суду оголосила перерву в судовому засіданні. Датою наступного судового засідання визначила 01 травня 2025 року о 14 годині.
		Встановлені ВРП обставини
		21.        В оскарженій ухвалі Рада встановила, що ухвалою від 06 березня 2024 року № 680/2дп/15-24 Друга ДП ВРП відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Господарського суду Рівненської області ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю у її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1, підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - 
		Закон № 1402-VIII).
		22.        14 серпня 2024 року Друга ДП ВРП відкрила за власною ініціативою дисциплінарну справу стосовно судді Господарського суду Рівненської області ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю у її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «г» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та об`єднала цю справу з раніше відкритою дисциплінарною справою стосовно судді Господарського суду Рівненської області ОСОБА_1 за скаргою Страннікова А. В. в інтересах ПрАТ «Троянівське».
		23.        28 серпня 2024 року в засіданні Другої ДП ВРП розгляд дисциплінарної справи відкладено на 11 вересня 2024 року у зв`язку з неявкою судді ОСОБА_1 та для надання адвокату судді часу для ознайомлення з матеріалами справи.
		24.        У засіданні Другої ДП ВРП 11 вересня 2024 року взяли участь представники ПрАТ «Троянівське» - адвокати Странніков А. В., Резнік А. Б., представник судді ОСОБА_1 - адвокат Кізленко В. А.
		25.        За результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_1 , відкритої за скаргою ПрАТ «Троянівське» та відкритої 14 серпня 2024 року за власною ініціативою, Друга ДП ВРП ухвалила рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, резолютивну частину якого оголосила публічно у засіданні Дисциплінарної палати.
		26.        Рішенням від 11 вересня 2024 року № 2657/2дп/15-24 Друга ДП ВРП притягнула суддю Господарського суду Рівненської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді тимчасового, строком на два місяці, відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань застосування норм Господарського процесуального кодексу України і суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
		27.        Водночас Друга ДП ВРП роз`яснила учасникам засідання наявність у скаржника і судді права на оскарження цього рішення до ВРП в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону № 1798-VIII.
		28.        Суддя ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Кравець Р. Ю., направила на електронну пошту Ради скаргу на зазначене рішення Другої ДП ВРП 11 грудня 2024 року, тобто через три місяці після ухвалення цього рішення.
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		29.        Велика Палата Верховного Суду ознайомилася з матеріалами дисциплінарного провадження та скарги, обговорила доводи скарги та заперечення відповідача й дійшла висновку про наявність підстав для задоволення скарги адвоката Кравця Р. Ю. в інтересах судді ОСОБА_1 з огляду на таке.
		Оцінка оскарженої ухвали ВРП
		30.        Основними мотивами відмови ВРП у задоволенні клопотання адвоката Кравця Р. Ю. про поновлення судді ОСОБА_1 строку на оскарження рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року № 2657/2дп/15-24 були:
		- обізнаність судді про результат розгляду дисциплінарної справи: ВРП зауважила, що у засіданні Другої ДП ВРП 11 вересня 2024 року, коли було оголошено резолютивну частину цього рішення, брав участь представник судді, якому було роз`яснено строк і порядок подання скарги до ВРП;
		- виконання, хоча й з порушенням строку, вимог щодо надіслання судді рішення дисциплінарного органу: Рада зауважила, що Друга ДП ВРП 27 вересня 2024 року надіслала своє рішення, зокрема, на електронні адреси судді ОСОБА_1 (через яку відбувалося листування між нею і ВРП), її представника - адвоката Кізленка В. А. та Господарського суду Рівненської області;
		- неподання суддею без поважних причин скарги на рішення Дисциплінарної палати у розумний строк: ВРП дослідила надані суддею документи щодо відсутності останньої на роботі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю і перебуванням у відпустках і виснувала, що періодами тимчасової непрацездатності та перебування судді ОСОБА_1 у відпустці, у проміжку між ухваленням оскаржуваного нею рішення (11 вересня 2024 року) до звернення зі скаргою на це рішення до ВРП (11 грудня 2024 року), не охоплено в сукупності 38 календарних днів, а саме періоди з 01 до 18 листопада 2024 року та з 21 листопада до 10 грудня 2024 року. Такий період часу в сукупності з наведеними вище обставинами Рада вважала надмірним та дійшла переконання про відсутність у судді об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення з відповідною скаргою.
		31.        Слід зауважити, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень [частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)].
		32.        Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		33.        За частиною десятою статті 50 Закону № 1798-VIII копія рішення Дисциплінарної палати у триденний строк з дня оголошення його резолютивної частини вручається чи надсилається судді та скаржнику.
		34.        Скарга на рішення Дисциплінарної палати має бути подана не пізніше десяти днів з дня його ухвалення. Вища рада правосуддя може поновити строк для оскарження рішення Дисциплінарної палати, якщо визнає, що він був пропущений з поважних причин (частина друга статті 51 Закону № 1798-VIII).
		35.        Велика Палата Верховного Суду зауважує, що причиною пропуску суддею ОСОБА_1 строку на подання скарги стало, зокрема, невиготовлення і ненаправлення Другою ДП ВРП судді повного тексту рішення від 11 вересня 2024 рокув установлений законом триденний строк.
		Рада направила учасникам справи повний текст цього рішення лише 27 вересня 2024 року, тобто після завершення визначеного Законом  № 1798-VIII строку на подання скарги.
		36.        Хоча ВРП визнала це порушення і не врахувала цей час при обчисленні строку на подання суддею ОСОБА_1 скарги на рішення дисциплінарного органу, це, за обставин, що виникли в цій справі, не може вважатися усуненням впливу порушення на виконання скаржником правової норми щодо строку звернення зі скаргою.
		37.        Не зайвим буде нагадати, що у справі «Лелас проти Хорватії» (CASE OF LELAS v. CROATIA) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
		38.        Велика Палата Верховного Суду не заперечує висновків ВРП про те, що суддя ОСОБА_1 знала про результат розгляду справи, проте зауважує, що скарга як дієвий механізм захисту порушеного права має містити належне правове обґрунтування позиції скаржника з урахуванням мотивів прийнятого рішення, а не формальну незгоду з рішенням дисциплінарного органу.
		39.        У пункті 37 рішення від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and Others v. Spain, заява № 38366/97) ЄСПЛ зауважив, що сторони повинні мати можливість скористатися правом на вчинення позову чи подання апеляції з того моменту, коли вони ознайомились із судовими рішеннями, що покладають на них обов`язки або можуть порушувати їхні законні права чи інтереси. Інакше суди можуть значно скорочувати час для подання апеляції або навіть унеможливлювати подання апеляції, зволікаючи із врученням рішень. Як засіб спілкування між судовим органом та сторонами вручення рішення створює можливість для сторін ознайомитися з рішенням та підставами для нього, таким чином надаючи їм змогу оскаржити його, якщо вони вважатимуть це за доцільне.
		40.        Можливість учасника справи реалізувати своє право на подання скарги має корелювати з обізнаністю цієї особи не з результатом розгляду справи, а з мотивами рішення дисциплінарного органу. Належне мотивування свого рішення дисциплінарним органом, функції якого подібні до функцій суду, є не лише запобіжником проти свавілля держави і елементом права на справедливий суд, але й також важливим засобом комунікації з учасниками справи, які, ознайомлюючись з текстом документа, можуть зрозуміти підґрунтя, на якому дисциплінарний орган побудував своє рішення.
		41.        Висвітленими у тексті мотивами суд чи інший державний орган, функції якого подібні до судових, пояснює ухвалене ним рішення крізь призму принципів, закріплених у частині другій статті 2 КАС України, недотримання яких може призвести до скасування цього рішення. Надане пояснення може спонукати учасника справи погодитися з ухваленим рішенням чи оскаржити його.
		42.        Щодо підходу ВРП здійснювати відлік десятиденного строку оскарження з моменту усунення дисциплінарним органом своєї бездіяльності з ненаправлення повного тексту рішення слід зазначити таке.
		43.        Не можна не погодитися з позицією Ради про те, що, розуміючи зміст частини другої статті 51 Закону № 1798-VIII і те, що її положення пов`язують початок відліку десятиденного строку з днем ухвалення Дисциплінарною палатою рішення, учасник справи, який добросовісно використовує свої процесуальні права, має цікавитися ходом розгляду його справи. 
		44.        Проте варто нагадати, що як станом на 23 вересня 2024 року, коли закінчився строк на оскарження рішення Дисциплінарної палати, так і протягом наступних трьох днів повний текст рішення не був направлений учасникам справи та не оприлюднений на вебсайті ВРП.
		45.        Рада не пояснила, з яким моментом повинна поєднуватися усвідомленість учасника справи про припинення Дисциплінарною палатою бездіяльності, що полягає у невиготовленні і ненаправленні учасникам справи повного тексту свого рішення.
		46.        Щодо визначення ВРП датою вручення судді ОСОБА_1 повного тексту рішення Другої ДП ВРП 27 вересня 2024 року, коли дисциплінарний орган надіслав це рішення на електронні пошти, зокрема, судді, її представника - адвоката Кізленка В. А. та Господарського суду Рівненської області (така ж адреса, за якою ВРП здійснювала комунікацію із суддею), Велика Палата Верховного Суду зауважує таке.
		47.        Як установила ВРП в оскарженій ухвалі, на час надіслання рішення від 11 вересня 2024 року Другою ДП ВРП (27 вересня 2024 року) суддя ОСОБА_1 не мала договірних відносин з адвокатом Кізленком В. А., а лист, що надійшов 27 вересня 2024 року на електронну адресу inbox@rv.arbitr.gov.ua, що використовувалася для комунікації із суддею та водночас є офіційною електронною адресою Господарського суду Рівненської області, відповідальний працівник відділу канцелярії та документального забезпечення попередньо опрацював та зареєстрував у комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» 30 вересня 2024 року і за резолюцією голови суду передав до відділу управління персоналом, де цей лист було долучено до матеріалів особової справи судді ОСОБА_1
		48.        Отже, відомості про передачу копії рішення працівниками суду самій ОСОБА_1 у справі відсутні.
		49.        Проте ВРП обумовила початок відліку строку для судді ОСОБА_1 на оскарження рішення Другої ДП ВРП датою надіслання на електронну адресу inbox@rv.arbitr.gov.ua копії цього рішення.
		50.        Не вдаючись до надання оцінки діям працівників апарату суду та належності комунікації ніж ними та суддями цього суду, Велика Палата Верховного Суду, яка в цьому провадженні виконує функції касаційного суду, фокусує увагу на обставинах, встановлених в оскарженій ухвалі ВРП, якими остання мотивувала свої висновки щодо неповажності пропуску суддею ОСОБА_1 строку на оскарження рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року.
		51.        Так, з установлених ВРП обставин не вбачається, коли суддя ознайомилася з рішенням Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року, чи було воно реалізоване, а саме, зокрема: 
		- оскільки згадане рішення, що надійшло на електронну адресу суду [при цьому серед отримувачів за цією адресою також було зазначено власне суддю], було опрацьоване працівниками апарату суду, а не передане безпосередньо судді, яка визначила цю адресу як засіб комунікації з ВРП, то чи видавався наказ або інший документ про відсторонення судді та чи була з ним ознайомлена скаржниця;
		- чи вживалися дії / видавалися розпорядчі документи щодо направлення судді на навчання до Національної школи суддів України та чи була суддя ознайомлена з такими діями / документами.
		52.        Фактично зауваження ВРП щодо можливості ознайомлення суддею з рішенням Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року після його надіслання на електронну адресу Господарського суду Рівненської області ґрунтуються на припущеннях.
		53.        Водночас сумніви ВРП у щирості пояснень скаржниці не можуть бути просто суб`єктивними, вони повинні мати об`єктивну основу (мають підтверджуватися фактичними даними), яка має бути перевірена і оцінена судом.
		54.        У частині надання ВРП критичної оцінки перебуванню судді у стані тимчасової непрацездатності та у відпустках як на підставу поважності пропуску строку на подання скарги Велика Палата Верховного Суду зважає на аналіз ВРП щодо тривалості часу, не охопленого зазначеним періодом, а саме 38 днів 
		[01-18 листопада, 21 листопада - 10 грудня 2024 року], однак наголошує, що сам по собі строк, без урахування обставин, якими обумовлено його пропуск, не є інформативним.
		У цій справі оцінці підлягала поважність пропуску десятиденного строку на подання скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП. Відлік цього строку розпочався з дня ухвалення Дисциплінарною палатою рішення, повний текст якого дисциплінарний орган виготовив поза межами строку на його оскарження. Коригування відліку зазначеного строку було необхідне як через бездіяльність дисциплінарного органу, так і скаржниці.
		Презюмуючи об`єктивність перенесення початку відліку строку у зв`язку з невчасним виготовленням дисциплінарним органом свого рішення, несправедливим є [без переконливого обґрунтування] незмінність стандартів (у бік їх пом`якшення) до учасниці справи, яка вимушена була пристосовуватися до зміни поведінки, очікуваної [ґрунтуючись на положенні закону] від цього органу, та у зв`язку з чим твердить про виникнення в неї об`єктивних труднощів у своєчасній реакції на такі зміни.
		55.        Крім того, пропуск строку на подання скарги суддя ОСОБА_1, серед іншого, обґрунтувала перебуванням у стані тимчасової непрацездатності та у відпустках, метою яких також було покращення здоров`я. Скаржниця наголошувала, що і це повною мірою не дозволило їх відновитися і, як наслідок, вона отримала групу інвалідності, на підтвердження чого надала копію пенсійного посвідчення, виданого 30 жовтня 2024 року.
		56.        Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП не дала належної оцінки наведеним скаржницею обставинам, позаяк оскаржене рішення відображає здебільшого математичний підхід до обчислення строку, який пропустила скаржниця, проте не містить переконливого обґрунтування своїх висновків про неповажність пропуску цього строку з урахуванням наведених скаржницею аргументів у їх сукупності.
		57.        Наведені обставини як такі, що мали місце з огляду на надані скаржницею докази та на які остання посилалась, обґрунтовуючи наявність підстав для поновлення строку на оскарження, підлягали оцінці ВРП з урахуванням висновків ЄСПЛ про те, що не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на оскарження (доступ до суду) у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
		58.        У Рішенні Конституційного Суду України від 21 липня 2021 року № 5-р(ІІ)/2021 (справа щодо відповідності Конституції України припису частини десятої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення) йдеться про те, що аналіз змісту конституційного права на судовий захист і конституційних гарантій, що забезпечують його здійснення, з одного боку, та конвенційного права на справедливий суд - з другого, свідчить, що приписи частини першої статті 55 Конституції України в посутньому зв`язку з приписами частини другої її статті 129 у цілому визначають право на судовий захист подібно до того, як, зокрема, у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) подається зміст права на справедливий суд. Отже, Конституційний Суд України вважає, що сутнісний зміст права на судовий захист, що його встановлено частиною першою статті 55 Конституції України, слід визначати як у зв`язку з основними засадами судочинства, установленими приписами частини другої статті 129 Конституції України, так і з урахуванням змісту права на справедливий суд, передбаченого у статті 6 Конвенції та витлумаченого ЄСПЛ.
		59.        Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції (стаття 13). Про це Конституційний Суд України наголосив у Рішенні у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінального процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003.
		60.        Право на судовий захист передбачає, зокрема, можливість оскарження судових рішень в апеляційному та у визначених законом випадках - касаційному порядку, що є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, захисту їх від порушень і протиправних посягань, у тому числі від помилкових і неправосудних судових рішень.
		61.        Практика ЄСПЛ послідовно відстоює позицію, відповідно до якої органи, які застосовують дисциплінарні стягнення до представників юридичних професій, кваліфікуються як «суди» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
		62.        Судові ніщо не заважає назвати «судом» конкретний національний орган, який не входить до судової системи, для цілей встановлення його відповідності критеріям, викладеним у справі «Вільхо Ескелайнен та інші проти Фінляндії» (CASE OF VILHO ESKELINEN AND OTHERS v. FINLAND). Адміністративний або парламентський орган може вважатися «судом» у матеріально-правовому значені цього терміну, що приведе до можливості застосування статті 6 Конвенції до спорів державних службовців (пункт 88 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України»).
		63.        Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення з позовом щодо своїх прав або обов`язків до судів або трибуналів. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана. Стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні Сторони створювати суди апеляційної чи касаційної інстанцій. Проте там, де існують такі суди, мають дотримуватися гарантії статті 6 Конвенції, наприклад, держава має гарантувати громадянам ефективне право на доступ до судів для вирішення спору щодо їхніх прав та обов`язків (пункт 6 рішення ЄСПЛ у справі «Мищишин проти України).
		64.        Отже, в розумінні статті 6 Конвенції ВРП та її дисциплінарні палати є самостійними органами, уповноваженими розглядати справи про дисциплінарні порушення суддів, виконуючи фактично функції суду. При цьому Дисциплінарна палата ВРП діє як суд першої інстанції, а безпосередньо Рада - як суд апеляційної інстанції. Велика Палата скаргу на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, розглядає за правилами касаційного провадження, встановленими КАС України (частина сьома статті 266 цього Кодексу).
		65.        Як відомо, і в теорії права, і у правозастосовній діяльності право на справедливий суд та право на апеляційне оскарження судового рішення часто характеризують змістовим взаємозв`язком. Більше того, цей взаємозв`язок встановив на офіційному рівні і Конституційний Суд України, який визнав право на апеляційне оскарження складовою права кожного на судовий захист. У цьому аспекті Конституційний Суд України наголосив, що перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина, а оскарження судових рішень в апеляційному порядку є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, захисту їх від порушень і протиправних посягань, у тому числі від помилкових і неправосудних судових рішень [див. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (справа про забезпечення апеляційного оскарження ухвал суду) від 28 квітня 2010 року № 12-рп/2010 (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини)].
		66.        Пункт 3 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейський судів щодо якості судових рішень зазначає, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
		67.        ЄСПЛ у пункті 58 рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та здійснити перегляд у вищій інстанції. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
		68.        У цьому випадку ВРП діє як орган, наділений повноваженнями судового контролю щодо прийнятих її Дисциплінарною палатою рішень про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, тому рішення ВРП повинне відповідати загальним вимогам до обґрунтованого судового рішення.
		69.        Законодавство, яке регулює порядок оскарження рішення Дисциплінарної палати ВРП, передбачає можливість поновлення строку на оскарження у випадку, якщо ВРП дійде висновку про те, що він був пропущений з поважних причин (частина друга статті 51 Закону № 1798-VIII). Закон не містить переліку обставин чи їх критеріїв, за якими такі обставини для поновлення строку можуть бути визнані поважними.
		70.        Можливість оскаржити рішення дисциплінарного органу по суті є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому, що ВРП зобов`язана врахувати як орган, який відповідно до статті 1 Закону 
		№ 1798-VIII насамперед діє для забезпечення незалежності судової влади, у тому числі при вирішенні питання про поновлення строків на оскарження рішення дисциплінарного органу.
		71.        З урахуванням зазначеного вище Велика Палата Верховного Суду висновує, що в оскарженій ухвалі ВРП не навела належного обґрунтування щодо відхилення доводів [у їх сукупності] судді ОСОБА_1 про пропуск строку на подання скарги на рішення Другої ДП від 11 вересня 2024 року з поважних причин з урахуванням пропорційності обмеження судді у праві на оскарження [яке за своїм змістом є апеляційним] рішення дисциплінарного органу, яке стосується права, захищеного статтею 8 Конвенції.
		72.        ВРП також не пояснила легітимної мети суворого застосування нею закону за обставин, що виникли у цій справі, коли першою [щонайменше у часі] причиною пропуску строку на оскарження була бездіяльність ВРП щодо виготовлення і надіслання скаржниці у встановлений законом строк повного тексту рішення її Дисциплінарної палати.
		73.        Велика Палата Верховного Суду вже наголошувала, що вручення рішення Дисциплінарної палати в той чи інший спосіб судді є процесуальним обов`язком ВРП. Оприлюднення повного тексту рішення ВРП на офіційному вебсайті не скасовує обов`язку ВРП вручити чи надіслати копію відповідного рішення у встановлений законом строк [подібні висновки відображені у пунктах 43, 44 постанови від 06 червня 2024 року у справі № 990SCGC/1/23 (провадження 
		№ 11-193сап23)].
		74.        Аргументи відзиву ВРП, які перегукуються з мотивами оскарженої ухвали, щодо недоведеності суддею ОСОБА_1 поважності пропуску строку на оскарження рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року не спростовують наведених вище висновків щодо відсутності мотивів відхилення ВРП зазначених скаржницею обставин у їх сукупності, а також не враховують особливість обов`язку доказування в адміністративному судочинстві, позаяк згідно з абзацом першим статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Висновки за результатами розгляду скарги
		75.        У цій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення скарги адвоката Кравця Р. Ю. в інтересах ОСОБА_1 та скасування ухвали ВРП від 23 січня 2025 року № 114/0/15-25 про відмову задовольнити клопотання про поновлення строку на оскарження рішення її Другої ДП від 11 вересня 2024 року № 2657/2дп/15-24 про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
		Керуючись статтями 243, 266, 344, 351, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		1.           Скаргу адвоката Кравця Ростислава Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
		2.           Ухвалу Вищої ради правосуддя від 23 січня 2025 року № 114/0/15-25 «Про залишення без розгляду та повернення скарги судді Господарського суду Рівненської області ОСОБА_1 на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2657/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді» скасувати.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                                               В. Ю. Уркевич
		Суддя-доповідач                                                                                                   М. І. Гриців
		Судді:                                                О. О. Банасько                                           М. В. Мазур
		О. Л. Булейко                                             С. Ю. Мартєв
		Ю. Л. Власов                                              С. О. Погрібний
		І. А. Воробйова                                          О. В. Ступак
		Ж. М. Єленіна                                            І. В. Ткач
		Л. Ю. Кишакевич                                      Є. А. Усенко
		В. В. Король                                                Н. В. Шевцова
		 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 321 КАС України постанову оформив суддя Мартєв С. Ю.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...