Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 302/1763/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Умисне знищення або пошкодження майна.
Надіслано судом: 19.05.2025. Зареєстровано: 20.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/302/39/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024078110000109

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 302/1763/24 
		Провадження № 1-кп/302/39/25
		102
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 травня 2025 рокуселище Міжгір`я
		 
		 
		Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі 
		головуючого судді ОСОБА_1 
		за участі:
		секретаря судових засідань ОСОБА_2 
		прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		захисника  адвоката ОСОБА_5 ,
		потерпілих: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		неповнолітніх потерпілих: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8  матері ОСОБА_6 ,
		законного представника неповнолітнього ОСОБА_9  батька ОСОБА_7 ,
		законної представниці неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10  матері ОСОБА_11 ,
		законного представника неповнолітніх потерпілих  представника служби у справах дітей Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області  ОСОБА_12 ,
		представника потерпілої ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_13 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань в селищі Міжгір`я кримінальне провадження, відомості про яке внесені 01 серпня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024078110000109 про обвинувачення
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Репинне Міжгірського району Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, не судимого
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 129 та ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України,
		ВСТАНОВИВ:
		30 липня 2024 року, біля 12:00 годин, ОСОБА_4 , перебуваючи на вулиці біля будинку № 314 в с. Пилипець Хустського району Закарпатської області, на ґрунті довготривалих неприязних відносин затіяв словесну сварку з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканкою АДРЕСА_2 , в ході якої діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень наніс множинні удари дерев`яним руків`ям металевих вил в область плечей, рук та голови потерпілої ОСОБА_6 . У результаті своїх протиправних дій, ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_6 , у вигляді синця на шкірних покривах великого завитка лівої вушної раковини, синця на шкірних покривах верхньої третини правого плеча по зовнішній поверхні, двох синців на шкірних покривах середньої та нижньої третини правого передпліччя по передній поверхні, синця на шкірних покривах тильної поверхні правої кисті та набряк м`яких тканин на його фоні, синця на шкірних покривах лівого передпліччя, який захоплює верхню та середньою третину по задній поверхні, синця на шкірних покривах правої поперекової ділянки та садна на шкірних покривах верхньої третини правого передпліччя по зовнішній поверхні, які не потягли за собою розладу здоров`я, а тому по цій ознаці кваліфікуються як легкі, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України  умисне легке тілесне ушкодження.
		Окрім того, 15 жовтня 2024 року близько 18.00 годин, ОСОБА_4 знаходячись неподалік готелю «Гостинний двір», що за адресою с. Пилипець, 334, Хустського району Закарпатської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до неповнолітніх дітей ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_3 , ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканця АДРЕСА_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_2 , які в той час біля його будинку катались на мотоциклах марки «EXdrive Ваlinо-200» без державного номерного знаку, та «Кауа ХВ-250 412», без державного номерного знаку, з метою залякування неповнолітніх дітей, взяв з будинку по місцю свого проживання, свою пневматичну рушницю іноземного виробництва марки «Striker Magnum 103-G-21 НТ - 3065» в якого на той час виник злочинний умисел, направлений на погрозу вбивством та здійснив один постріл в бік неповнолітніх дітей ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_8 .
		Надалі, реалізуючи свій злочинний умисел і не бажаючи від нього відмовлятись, ОСОБА_4 , тримаючи пневматичну рушницю в руках, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, розуміючи, що його дії викличуть у неповнолітніх ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 побоювання за власне життя, здійснив ще один постріл у бік неповнолітніх дітей, тим самим почав демонстративно вказувати на реальність погрози пострілом. Сприйнявши погрози як реальні, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 втекли з місця події заховавшись за паркан.
		Своїми умисними, цілеспрямованими та протиправними діями ОСОБА_4 вчинив погрозу вбивством за допомогою пневматичної рушниці іноземного виробництва марки «Striker Magnum 103-G-21 НТ - 3065», направленої в бік потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , які у зв`язку з характером дій ОСОБА_4 мали реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
		Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 129 КК України  погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
		Після цього, 15 жовтня 2024 року близько 18.00 годин, ОСОБА_4 знаходячись неподалік готелю "Гостинний двір", що за адресою с. Пилипець, 334, Хустського району Закарпатської області, маючи кримінально-протиправний намір на умисне пошкодження чужого майна, шляхом підпалу, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи їх настання, діючи умисно, розраховуючи на те, що його наміру ніхто не перешкодить із неповнолітніх дітей, а саме ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець АДРЕСА_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканець АДРЕСА_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 мешканець АДРЕСА_2 , які в той час катались біля його будинку на мотоциклі марки «EXdrive Ваlinо-200» без державного номерного знаку власником якого є батько неповнолітнього ОСОБА_9 - ОСОБА_7 та мотоциклі марки «Кауа ХВ-250 412», без державного номерного знаку, власником якого мати неповнолітньгого ОСОБА_8 - ОСОБА_6 , після погроз та пострілів у їхню сторону здійснену ОСОБА_4 , повтікали залишивши їх на місці.
		Надалі, ОСОБА_4 поскидав мотоцикли із узбіччя дороги в русло річки та взявши з дому легкозаймисту рідину у виді бензину, облив мотоцикли марки «EXdrive Ваlinо-200» без державного номерного знаку, та «Кауа ХВ-250 412», без державного номерного знаку, підпаливши їх шляхом піднесення вогню до легкозаймистої рідини, внаслідок чого і відбулось займання їх у руслі річки. Після чого, ОСОБА_4 впевнившись, що йому вдалось здійснити свій намір, спрямований на пошкодження мотоциклів шляхом їх підпалу, залишив місце вчинення злочину.
		Внаслідок пожежі мало місце пошкодження мотоциклів марки «EXdrive Ваlinо-200» та «Кауа ХВ-250 412», без державних номерних знаків, чим саме спричинено матеріальну шкоду володільцям майна, а саме потерпілому ОСОБА_7 на загальну суму 54 000 гривень та ОСОБА_6 на загальну суму 72 625 гривень.
		Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 194 КК України  умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.
		ОСОБА_4 під час судового розгляду надав показання в яких визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України  тобто легкого тілесного ушкодження та ч. 2 ст. 194 КК України  умисного пошкодження чужого майна, вчиненого шляхом підпалу та надав показання, що обставини вчинення зазначених кримінальних правопорушень відповідають викладеним в обвинувальному акті обставинам. Водночас ОСОБА_4 не визнав свою вину в учиненні погрози вбивством, якщо були реальні підстави побоюватись здійснення цієї погрози, при цьому надав суду показання, що того дня дійсно неповнолітні ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 святкували, орієнтовно впродовж двох годин, день народження ОСОБА_18 в його житловому будинку, після чого, почали кататись на мотоциклах. Через якийсь час неповнолітні повернулись і підійшли до воріт його дворогосподарства. В цей час він порався по господарству. Неповнолітні почали кричати й погрожувати йому, при цьому не робили спроб проникнути до дворогосподарства, у зв`язку з чим ОСОБА_4 піднявся на другий поверх свого житлового будинку, звідки взяв пневматичну рушницю й направився до неповнолітніх щоб налякати їх. Вийшовши на вулицю ОСОБА_4 побачив, що неповнолітні ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , які його не бачили, повтікали від дворогосподарства, а тому він почав йти за ними. ОСОБА_4 бачив, що неповнолітні втекли до місця, де перебували їх мотоцикли, на відстані близько 50 метрів від його житлового будинку. При цьому обвинувачений ішов паралельною дорогою та зупинився на протилежному березі річки на відстані близько 10 метрів навпроти того місця де перебували неповнолітні. Надалі він вистрелив один раз у повітря з незарядженої кулею пневматичної рушниці, внаслідок чого неповнолітні злякались і втекли від мотоциклів та сховались неподалік за чанами. ОСОБА_4 стверджував, що перебував між деревами, а тому неповнолітні могли й не почути вистріл і можливо його не бачили, при цьому йому не відомо, що їх злякало й чому вони втекли. В подальшому обвинувачений підійшов до мотоциклів і намагався зіштовхнути їх з дороги в русло річки, проте це йому не вдалось. Тоді він повернувся до свого домоволодіння, взяв суміш бензину, підійшов до мотоциклів, облив їх бензином та підпалив і зіштовхнув у напрямку русла річки. ОСОБА_4 стверджував, що більше не стріляв із пневматичної рушниці та ні словесно, ні в інший спосіб не погрожував вбивством неповнолітніх. Після підпалу він повернувся додому, а коли прибула поліція  добровільно видав рушницю та надав пояснення щодо подій. Ствердив, що щиро кається у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 125 КК України та ч. 2 ст. 194 КК України, шкодує про їх вчинення та просив суворо його за них не карати, а у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України просив суд виправдати його. Повідомив, що пропонував потерпілим відремонтувати мотоцикли привівши їх до попереднього стану, проте останні відмовились прийняти пропозицію. Ствердив, що визнає, що поступив неправильно, шкодує про це й зробив для себе належні висновки, в майбутньому такого не повторить.
		Захисник обвинуваченого  адвокат ОСОБА_5 ствердив, що в діях обвинуваченого ОСОБА_4 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, оскільки він не погрожував вбивством неповнолітнім. Зауважив, що неповнолітні потерпілі спровокували ОСОБА_4 , а він діяв виключно в межах необхідної оборони, оскільки відчував загрозу нападу з боку групи осіб. Звернув увагу на наявність розбіжності в показаннях неповнолітніх потерпілих ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та неповнолітнього свідка ОСОБА_26 .Просив суд суворо не карати ОСОБА_4 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 та ч. 2 ст. 194 КК України й виправдати ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 129 КК України.
		Вина ОСОБА_4 в учиненні інкримінованих правопорушень доводиться сукупністю досліджених безпосередньо у судовому засіданні доказів, що визнані судом належними та допустимими, зокрема письмовими доказами, висновками експертів й в сукупності та взаємозв`язку показаннями обвинуваченого, свідків і потерпілих, узгоджується з процесуальними документами кримінального провадження, а саме:
		- показаннями потерпілої ОСОБА_6 , з яких слідує, що ОСОБА_4 30 липня 2024 року поблизу будинку АДРЕСА_1 вчинив із нею сварку під час якої наніс є декілька ударів дерев`яним руків`ям металевих вил, унаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження. З приводу пошкодження мотоциклів та погроз вбивством  про їх обставини потерпіла дізналась увечері 15 жовтня 2024 року від її сина ОСОБА_8 . Показала, що їй дійсно належав мотоцикл «EXdrive Ваlinо-200» без державного номерного знаку, який 15 жовтня 2024 року, зі слів неповнолітнього ОСОБА_8 облив бензином і підпалив обвинувачений ОСОБА_4 . Також того вечора її син сказав, що ОСОБА_4 стріляв в його бік та в бік його товаришів з рушниці й погрожував їм убивством. Повідомила, що ОСОБА_4 вибачення за вчинене не просив, заподіяну шкоду не відшкодував;
		- показаннями потерпілого ОСОБА_7 , який показав, що 15 жовтня 2024 року йому біля 17 год. зателефонував його неповнолітній син ОСОБА_9 , який повідомив, що невідомий чоловік зіштовхнув у річку належний йому мотоцикл. Приїхавши через деякий час на місце події ОСОБА_7 побачив, що належний йому мотоцикл «Кауа ХВ-250 412», без державного номерного знаку горить в річці. ОСОБА_7 потушив його та викликав поліцію. Показав, що неповнолітній ОСОБА_9 розказав, що він з товаришами того дня катався на мотоциклах в с. Пилипець на вулиці біля будинку ОСОБА_4 , в той час останній намагався вдарити їх дерев`яною палицею. Коли в мотоциклі закінчився бензин ОСОБА_4 доганяв їх, вони почули постріл і, злякавшись за своє життя, втекли. Пізніше побачили, що їх мотоцикли горять. Потерпілий ОСОБА_7 повідомив, що ОСОБА_4 обіцяв відшкодувати вартість мотоцикла, якщо натомість ОСОБА_7 , віддасть залишки пошкодженого мотоцикла, проте на час судового розгляду не відшкодував заподіяну шкоду;
		- показаннями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 , який показав, що того дня він з неповнолітніми товаришами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 катався на мотоциклах, коли ОСОБА_4 , біля його житлового будинку, намагався нанести їм удари камінням та дерев`яною палицею, а коли в мотоциклі закінчився бензин неподалік від будинку ОСОБА_4 й ОСОБА_9 ділився з ним пальним зі свого мотоциклу - він почув постріл. Вони всі злякалися та втекли. Коли ОСОБА_8 намагався відштовхати свій мотоцикл, він побачив ОСОБА_4 , який стояв на протилежному боці річки з рушницею направленою на потерпілого і сказав: Я вас зараз уб`ю, Я вас вистріляю. Підтвердив, що всього було два постріли й він чув один раз як біля них пролітає куля, а інший разу куля попала десь по мотоциклу в області мотора та, що вони злякались за своє життя й серйозно сприйняли погрозу. В подальшому ОСОБА_4 скинув мотоцикли в річку й підпалив їх;
		- показаннями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 , який показав, що 15 жовтня 2024 року біля 15 год він з товаришами: ОСОБА_27 і ОСОБА_28 катався на мотоциклах, коли проїжджаючи біля будинку обвинуваченого  ОСОБА_4 вибіг з двору з дерев`яною жердиною, якою вдарив ОСОБА_18 . Через деякий час в мотоциклі ОСОБА_29 закінчився бензин і ОСОБА_21 під`їхав до нього щоб відлити трохи пального з бака свого мотоцикла. В цей час вони почули постріл і втекли та сховались за господарською будівлею неподалік. Через якийсь час вони повернулись до мотоциклів щоб забрати їх коли побачили неподалік, за рікою, ОСОБА_4 , який тримав у руках рушницю, націливши її на неповнолітніх. Неповнолітні злякались і знову втекли від мотоциклів. Через якийсь час неповнолітні знову повернулись, вважаючи, що ОСОБА_4 пішов геть і побачили, що один з мотоциклів, належний ОСОБА_9 посеред річки, а інший, належний ОСОБА_8 біля берега. В цей час неповнолітній ОСОБА_9 побачив на березі річки ОСОБА_4 і знову почув постріл. Потерпілий не розбирається у видах зброї й бачив у руках ОСОБА_4 рушницю, проте не знав, що вона пневматична. Підтвердив, що дійсно чув два постріли з рушниці в свій бік та злякався за своє життя;
		- показаннями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10 , який показав, що 15 жовтня 2024 року він з друзями: ОСОБА_28 , ОСОБА_30 та ОСОБА_31 їхали на мотоциклах кататись біля крісельного витягу. В той час, коли він їхав на мотоциклі, під керуванням ОСОБА_32 , біля житлового будинку обвинуваченого ОСОБА_4  останній вибіг на вулицю з дерев`яною жердиною, якою намагався вдарити ОСОБА_10 , проте тільки зачепив останнього. Оглянувшись, потерпілий побачив, як ОСОБА_4 підняв із землі камінь, який кинув у бік ОСОБА_33 та ОСОБА_26 , які їхали на мотоциклі позаду них. Через якийсь час у мотоциклі ОСОБА_8 закінчився бензин і ОСОБА_9 під`їхав до них поділитись пальним. В цей час вони почули постріл і злякавшись, покидали мотоцикли й почали втікати. Через деякий час вони вирішили забрати мотоцикли, й коли підійшли до них і почали штовхати  він побачив як ОСОБА_4 цілиться в них з рушниці. Злякавшись, вони повтікали за бетонку. Потім приїхала мама ОСОБА_34 й сказала, що мотоцикли вже в річці. Як ОСОБА_4 покидав мотоцикли в річку і підпалював їх неповнолітній потерпілий не бачив. Ствердив, що коли почули постріл  злякались за своє життя;
		- показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_26 , який показав, що 15.10.2024 він разом з ОСОБА_28 і ОСОБА_30 орієнтовно біля 16-17-ої год відмічали день народження ОСОБА_18 за його місцем проживання. Після цього він разом з ОСОБА_28 , ОСОБА_30 і ОСОБА_27 пішли кататись на мотоциклах. Коли вони проїжджали біля домоволодіння ОСОБА_4 , останній вибіг з двору та намагався вдарити дерев`яною палицею ОСОБА_35 . Коли вони всі перебували з мотоциклами неподалік від домоволодіння ОСОБА_4 , біля чанів, ОСОБА_22 почув хлопок, який не здавався для нього схожим на постріл, проте всі вони злякались і втекли. ОСОБА_4 в той час він не бачив. Пізніше, від товаришів він дізнався, що це був постріл, який ОСОБА_4 здійснив із пневматичної рушниці;
		- показаннями свідка ОСОБА_36 , яка показала, що є дружиною обвинуваченого ОСОБА_4 і рідною сестрою потерпілої ОСОБА_6 , з сім`єю якої у них тривалі неприязні відносини. Ствердила, що 30 липня 2024 року неприв`язані собаки ОСОБА_6 напали на їхню доньку та покусали її. Зазначена подія й стала причиною того, що ОСОБА_4 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_6 , яка ігнорувала зауваження останнього й прохання тримати собак на прив`язі. Очевидцем подій, які відбулися 15 жовтня 2024 року вона не була, позаяк перебувала того дня в селищі Міжгір`я. Підтвердила, що в їх володінні була пневматична рушниця, яку їм залишив один з їх гостей;
		- показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_37 , яка показала, що є донькою обвинуваченого ОСОБА_4 30 липня 2024 року її покусали на дорозі собаки ОСОБА_6 , яких остання не тримала на прив`язі. ОСОБА_4 бачив цю подію й пішов з`ясовувати стосунки з ОСОБА_6 , проте самої розмови свідок не чула. Подій, які відбулися 15 жовтня 2024 року свідок не бачила, почула про них того дня увечері й бачила обгорівші мотоцикли;
		- витягом Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) від 01.08.2024 про внесення до нього відомостей за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 125 КК України за заявою ОСОБА_6 про те, що 30.07.2024 біля 13 години в с. Пилипець Хустського району Закарпатської області ОСОБА_38 наніс їй тілесні ушкодження;
		- рапортом поліцейського від 30.07.2024 про те, що на лінію «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_38 на вул. Центральна (Головна) в с. Пилипець наніс їй тілесні ушкодження;
		- протоколом від 30.07.2024 прийняття заяви про кримінальне правопорушення від ОСОБА_6 про те, що 30.07.2024 ОСОБА_38 вчинив з нею конфлікт після чого декілька разів ударив її дерев`яною палицею по руках і голові;
		- висновком експерта № 68-м від 02.08.2024 з якого вбачається, що у ОСОБА_6 було виявлено синець на шкірних покривах великого завитка лівої вушної раковини, синець на шкірних покривах верхньої третини правого плеча по зовнішній поверхні, два синці на шкірних покривах середньої та нижньої третини правого передпліччя по передній поверхні, синець на шкірних покривах тильної поверхні правої кисті та набряк м`яких тканин на його фоні, синець на шкірних покривах лівого передпліччя, який захоплює верхню та середню третину по задній поверхні, синець на шкірних покривах правої поперекової ділянки та садно на шкірних покривах верхньої третини правого передпліччя по зовнішній поверхні. Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії з обмеженою контактуючою поверхнею, яким міг бути предмет на який вказує сама потерпіла (дерев`яні вили). Розладу здоров`я за собою не потягли і по цій ознаці кваліфікуються як легкі, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я. по давності вкладаються в час події, яка мала місце 30.07.2024. малоймовірно, що дані тілесні ушкодження могли виникнути в результаті падіння з висоти власного зросту, а є наслідком локальних ударів;
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 06.11.2024 з ілюстративною таблицею, з якого слідує, що ОСОБА_4 показав, як саме 30.07.2024 він біля свого дворогосподарства в АДРЕСА_1 побачив ОСОБА_39 , яка проходила повз будинок, де він почав казати, що її собака вкусила його дочку. Після цього ОСОБА_40 почала кричати на нього образливі слова, а він не втримався і наніс останній декілька ударів дерев`яними вилами по різним частинам тіла, а саме по лівому передпліччю 2 рази та по правому передпліччю;
		- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР): від 01.08.2024 про внесення до нього відомостей за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 125 КК України за заявою ОСОБА_6 про те, що 30.07.2024 біля 13 години в с.Пилипець Хустського району Закарпатської області ОСОБА_38 наніс їй тілесні ушкодження та від 15.10.2024 про внесення до ЄРДР відомостей за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 194 КК України за заявою ОСОБА_7 про те, що того дня біля 17:50 годин ОСОБА_4 шляхом підпалу за допомогою паливно-мастильних матеріалів пошкодив мотоцикли «EXdrive Ваlinо-200» без державного номерного знаку, який належить ОСОБА_6 та «Кауа ХВ-250 412», без державного номерного знаку, належного ОСОБА_7 та від 15.10.2024 за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 129 КК України за заявою ОСОБА_7 про те, що того дня біля 17:50 годин ОСОБА_4 зокрема здійснив декілька пострілів в сторону неповнолітніх ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з пневматичної рушниці вгору, продовжуючи свої дії словесними погрозами вбивством, створюючи реальні підстави своїх намірів, які заявники сприйняли як реальні погрози;
		- витягом з ЄРДР від 15.10.2024 за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 194 КК України за заявою ОСОБА_6 про те, що того дня біля 17:50 годин ОСОБА_4 шляхом підпалу за допомогою паливно-мастильних матеріалів пошкодив мотоцикли «EXdrive Ваlinо-200» без державного номерного знаку, який належить ОСОБА_6 та «Кауа ХВ-250 412», без державного номерного знаку, належного ОСОБА_7 ;
		- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 15.10.2024, відповідно до якої ОСОБА_7 заявив, що 15.10.2024 біля 17:50 год йому зателефонував його син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що того дня в с. Пилипець біля будинку ОСОБА_41 в його та сторону ОСОБА_32 здійснив кілька пострілів з пневматичної рушниці та підпалив мотоцикли ОСОБА_4 ; 
		- рапортом поліцейського від 15.10.2024 про прийняття й реєстрацію в єдиному обліку заяви ОСОБА_6 про пошкодження ОСОБА_4 мотоциклів;
		- протоколом огляду місця події від 15.10.2024, з якого слідує, що того дня в період з 19:00 по 20:50 було проведено огляд події, під час якого в річці поблизу будинку 334 в с.Пилипець Хустського району Закарпатської області було виявлено два транспортні засоби  мотоцикли: «EXdrive Ваlinо-200» та «Кауа ХВ-250 412», без державних номерних знаків, які були пошкоджені з ознаками горіння та наслідками у виді плавлення та обвуглення пластикових деталей і електропроводки на відстані близько 50 метрів від цього місця в дерев`яній підсобці виявлено предмет схожий на пневматичну рушницю з написом «Striker Magnum 103-G-21 НТ - 3065» та прозору пластикову пляшку з речовиною червоного кольору з різким запахом, які було вилучено. До протоколу додано фото таблицю на якій зображено мотоцикли, пневматичну рушницю та пластикову пляшку;
		- договором купівлі продажу транспортного засобу від 07.07.2023, актом прийняття передачі від 07.07.2023, накладною № 1644 від 02.07.2023, дилерським договором поставки, актом огляду реалізованого транспортного засобу, актом прийому-передачі транспортного засобу, переліком доказів стосовно відповідності КТЗ, електронною декларацією та сертифікатом відповідності, які містять відомості про придбання ОСОБА_7 мотоцикла «EXdrive Ваlinо-200» й підтверджують його право власності;
		- накладною № 1 від 10.07.2024, яка підтверджує придбання ОСОБА_6 мотоциклу «Кауа» та її право власності на зазначений транспортний засіб;
		- постановою про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 16.10.2024;
		- рапортом поліцейського від 15.10.2024;
		- протоколом від 15.10.2024 про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від ОСОБА_7 про те, що 15.10.2024 біля 17:50 години ОСОБА_4 , перебуваючи неподалік від готелю «Гостинний двір» в с. Пилипець погрожував вбивством сину заявника ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , демонстративно показуючи пневматичну рушницю, якою здійснював постріли;
		- протоколом від 15.10.2024 про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від ОСОБА_6 про те, що 15.10.2024 біля 17:50 години ОСОБА_4 , перебуваючи неподалік від готелю «Гостинний двір» в с. Пилипець погрожував вбивством сину заявниці ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , демонстративно показуючи пневматичну рушницю, якою здійснив постріли;
		- висновком експерта від 29.10.2024 № СЕ-19/107-24/11240-БЛ, з якого слідує, що наданий на дослідження предмет до категорії вогнепальної зброї не відноситься, є пневматичною, пружинно-поршневою гвинтівкою марки «HATSAN», моделі «STRIKER MAGNUM» серійний номер «103-G21HT-3065» калібру 4,5 мм, яка призначена для спортивно-тренувальної стрільби, виготовлена промисловим способом, придатна для стрільби;
		- висновком експерта від 23.10.2024 № СЕ-19/107-2411241-ФХД, з якого слідує, що на пожежному смітті, поіменованому як «пожежне сміття з мотоцикла «EXdrive Ваlinо-200 сліди нафтопродуктів або пально-мастильних матеріалів вилучених під час огляду місця події» виявлено слідові нашарування суміші зміненого світлого нафтопродукту та нафтової оливи, суміш є сумішшю зміненого бензину та нафтової оливи. На пожежному смітті, поіменованому як «пожежне сміття з мотоцикла «Кауа ХВ-250 412 сліди нафтопродуктів або пально-мастильних матеріалів вилучених під час огляду місця події» виявлено слідові нашарування суміші зміненого світлого нафтопродукту та нафтової оливи. Встановити вид виявлених нафтопродуктів неможливо з причин фізико-хімічних змін їх складу;
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 25.10.2024 з ілюстративною таблицею, відповідно до якого ОСОБА_4 показав, що 15.10.2024 біля 14:00 год неповнолітні ОСОБА_14 з ОСОБА_30 катались на мотоциклах, з пасажирами  місцевими мешканцями ОСОБА_42 та ОСОБА_43 , порушуючи тишу та викрикуючи в бік ОСОБА_4 нецензурні слова й показуючи непристойні жести, продовжуючи такі свої дії близько до 17:30 годин. Після чого ОСОБА_4 , будучи обуреним, не втримав своїх емоцій та побіг в бік неповнолітніх, які в той час перебували на узбіччі дороги поблизу готелю «Гостинний двір». Побачивши ОСОБА_4 хлопці зіскочили з мотоциклів та почали втікати, оскільки злякались його, який під час наближення здійснив один постріл з пневматичної рушниці, яку попередньо взяв із свого будинку, маючи на меті налякати неповнолітніх. Після цього ОСОБА_4 підійшов до мотоциклів та штовхнув їх по черзі в схил у бік русла річки. Не заспокоївшись на цьому, ОСОБА_4 повернувся до свого будинку, де взяв 1,5 літрову пляшку наповнену сумішшю бензину з оливою, вернувся до мотоциклів, вилив на них вказану рідину та підпалив запальничкою, після чого через річку пішов до себе до дому.
		Згідно вимог ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись Законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. 
		Враховуючи викладене, відповідно до положень ст. 84-88 КПК України, суд вважає, що зібрані у кримінальному провадженні та досліджені в судовому засіданні вищевикладені докази являються допустимими, послідовними, логічними, узгодженими один з одним, отримані без порушень прав та свобод людини, у законний спосіб, їм надана правильна юридична оцінка та підстав їм не довіряти, немає, як немає й підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого на менш тяжкий склад злочину.
		Відповідно до вимог ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості та підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором є основними засадами судочинства та закріплені в статті 129 Конституції України.
		Оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що стороною обвинувачення надано вичерпні пояснення та докази щодо винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 129 та ч. 2 ст. 194 КК України. Натомість, стороною захисту та самим обвинуваченим, жодним чином не спростовано доказів сторони обвинувачення в протилежному. 
		Під час судового розгляду обвинуваченим, потерпілими і свідками були надані показання безпосередньо у судовому засіданні, які оцінені та перевірені судом як кожний окремо, так і в сукупності з іншими доказами у даному кримінальному провадженні.
		Надаючи оцінку доводам обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 щодо того, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, а також щодо дій ОСОБА_4 в стані необхідної оборони та сильного душевного хвилювання суд зауважує про таке. З показань неповнолітніх потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 слідує, що обвинувачений ОСОБА_4 здійснив два постріли з рушниці в їх напрямку та словесно погрожував неповнолітнім убивством, що останні сприйняли як реальну загрозу їхньому життю, внаслідок чого злякавшись, втекли з місця події. Суд бере до уваги обставини події в сукупності, зокрема демонстрування потерпілим зброї та її застосування в поєднанні з вербальними погрозами вбивством із використанням рушниці у взаємозв`язку з неповнолітнім віком потерпілих, відсутністю життєвого досвіду й обізнаності у видах зброї внаслідок чого останні сприйняли погрозу вбивством як реальну. Зазначені обставини в системному взаємозв`язку з діями обвинуваченого, які виразились у знищенні шляхом підпалу майна, яке перебувало у володінні потерпілих суд уважає такими, що доводять наявність з боку обвинуваченого ОСОБА_4 погрози вбивством неповнолітнім потерпілим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які були сприйняті останніми як реальні. 
		Суд перевірив доводи захисника про дію обвинуваченого ОСОБА_4 в умовах необхідної оборони й стані душевного хвилювання. Суд бере до уваги положення постанови пленуму Верховного Суду України N 1 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про необхідну оборону» як сталу практику правозастосування відповідних норм закону про кримінальну відповідальність, у якості правової визначеності як елементу верховенства права (ст. 8 КПК України). Відповідно до зазначеної постанови належить враховувати, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання. При розгляді справ даної категорії суди повинні з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Суспільно небезпечне посягання на законні права, інтереси, життя і здоров`я людини, суспільні інтереси чи інтереси держави може викликати в особи, яка захищається, сильне душевне хвилювання. Якщо в такому стані вона не могла оцінювати відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту, її дії слід розцінювати як необхідну оборону. Правомірним слід вважати застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів незалежно від того, якої тяжкості шкода заподіяна тому, хто посягає, якщо воно здійснене для захисту від нападу озброєної особи або групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення. Якщо при необхідній обороні випадково заподіяно шкоду не причетній до нападу особі, відповідальність може настати залежно від наслідків за заподіяння шкоди через необережність. За змістом ст. 38 КК до необхідної оборони прирівнюються дії, вчинені під час правомірного затримання та доставлення відповідним органам влади особи, яка вчинила злочин. Згідно з ч. 3 ст. 36 КК перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту, а згідно з ч. 2 ст. 38 КК перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, - умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця. Щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, слід враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров`я) та інші обставини. Якщо суд визнає, що в діях особи є перевищення меж необхідної оборони, у вироку слід зазначити, в чому саме воно полягає.
		З показань ОСОБА_4 слідує, що неповнолітні потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_8 перебували 16.10.2024 близько 18 год біля воріт його дворогосподарства, звідки кричали, погрожували й провокували ОСОБА_4 , при цьому спроб проникнути на територію дворогосподарства не робили. З показань ОСОБА_4 слідує, що коли він взяв пневматичну рушницю й вийшов за межі дворогосподарства  неповнолітні втекли на відстань близько 50 метрів, проте ОСОБА_4 вирішив їх переслідувати й наблизився на відстань близько 10 метрів, з якого зробив постріл. Суд зауважує, що відповідно до показань обвинуваченого, наданих в судовому засіданні, він взяв пневматичну рушницю, щоб налякати неповнолітніх. Схожі відомості відображені у протоколі слідчого експерименту, відповідно до якого ОСОБА_4 був обурений діями неповнолітніх і під дією емоцій взяв рушницю щоб налякати їх, побіг в сторону неповнолітніх, і наближаючись до них здійснив постріл.
		На підставі ч. 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд ураховує, при вирішенні цієї справи, правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 7 грудня 2021 року в справі справа № 154/215/19 (провадження № 51-1498км21), відповідно до якого особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.
		У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
		Віддаленість місця вчинення інкримінованого правопорушення від місця проживання обвинуваченого ОСОБА_4 та характер дій обвинуваченого, які виразились у переслідуванні неповнолітніх, на переконання суду є такими, що спростовують їх вчинення в умовах необхідної оборони. Суд зауважує, що наявність у обвинуваченого ОСОБА_4 стану сильного душевного хвилювання є голослівним позаяк не доводиться жодними доказами.
		Посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 щодо наявності певних розбіжностей у показаннях неповнолітніх потерпілих суд оцінює критично, зважаючи на їх молодий вік й екстремальність ситуації, та звертає увагу на відсутність між ними суттєвих розбіжностей. Також суд враховує, що ОСОБА_4 в своїх показаннях підтвердив, що показання неповнолітніх потерпілих загалом відповідають подіям за хронологією.
		Суд зауважує на суперечливості позиції сторони захисту при якій остання заперечує подію кримінального правопорушення й водночас посилається на вчинення обвинуваченим дій у стані необхідної оборони та стані сильного душевного хвилювання.
		З урахуванням наведеного суд уважає, що в судовому засіданні доведено факт вчинення 15 жовтня 2024 року обвинуваченим ОСОБА_4 погрози вбивством неповнолітнім потерпілим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 й ОСОБА_10 , які сприйняли погрзу як реальну та дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 129 КК України як погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
		Статтею 8 КПК України, яка кореспондується зі ст. 8 Конституції України, встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до кримінальної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
		Принцип презумпції невинуватості закріплено в ст. 17 КПК України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
		Відповідно до судової практии ЄСПЛ, «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
		Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		Відтак дослідивши надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, допитавши обвинуваченого, потерпілих та свідків, керуючись ст.129 Конституції України, ст.17, 22, 23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини поза розумним сумнівом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст. 321 КПК України здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимог ст.337 КПК України лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення доведена поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 125, ч. 1 ст. 129 і ч. 2 ст. 194 КК України.
		У відповідності до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
		Виходячи з загальних засад призначення покарання, принципу його законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації, при призначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України класифікуються: за ч. 1 ст. 125 і ч. 1 ст. 129 КК України як проступки, а за ч. 2 ст. 194 КК України - тяжкий злочин, дані про особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку психіатра, нарколога та фтизіатра не перебуває.
		Обставинами, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає - щире каяття у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 125 і ч. 1 ст. 129 та активне сприяння в розкритті кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 129 і ч. 2 ст. 194 КК України, які виразились в добровільній допомозі слідству шляхом видачі речових доказів та добровільне надання показань і в сприянні та невчиненні перешкод для з`ясування обставин, які підлягають встановленню в кримінальному провадженні. При цьому суд уважає, що невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України не є обставиною, яка виключає активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення, позаяк останнє виражається саме в сприянні повному встановленню фактичних обставин правопорушення, а не його правової кваліфікації.
		Обставини, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України відсутні.
		З досудової доповіді Хустського районного сектору філії ДУ "Центр пробації" в Закарпатській області від 25.09.2024 щодо ОСОБА_4 вбачається, що ризик вчинення повторно кримінального правопорушення оцінюється як середній, рівень небезпеки обвинуваченого для суспільства чи окремих осіб оцінюється як середній. Орган пробації уважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства можливе у випадку визнання ним вини, якщо суд дійде висновку, про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
		Прокурор ОСОБА_3 висловив думку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкцій статей КК України, зокрема за ч. 1 ст. 125 КК України - 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, ч. 1 ст. 129 КК України - 2 роки обмеження волі та за ч. 2 ст. 194 КК України - тривалістю 4 роки позбавлення волі. Відповідно до положень ст. 70 шляхом часткового складання покарань призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі й на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з установленням трирічного іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, визначених п. 1 і 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
		Потерпілі залишили питання призначення покарання на розсуд суду.
		Обвинувачений просив суворо його не карати, висловив готовність понести призначене покарання.
		Обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 вид і міру покарання у межах, установлених санкціями зазначених статей закону про кримінальну відповідальність, враховуючи ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особу винуватого, фактичні обставини справи, наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, з врахуванням загальних засад призначення покарання, регламентованих ст. 65 КК України, з врахуванням думки прокурора та потерпілих, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання: за ч. 1 ст. 125 КК України у виді у виді штрафу, за ч. 1 ст. 129 КК України у виді пробаційного нагляду та за ч. 2 ст. 194 КК України у виді позбавлення волі. Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України остаточне покарання визначити шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим і призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі.
		Водночас, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , тяжкість вчинених кримінальних правопорушень і обставини їх вчинення, обставини цієї справи в їх сукупності й посткримінальну поведінку ОСОБА_4 суд доходить висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства й вважає за можливе, на підставі статті 75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 КК України.
		Підстав для застосування положень статі 69 КК України суд не вбачає. 
		Цивільні позови в цьому кримінальному провадженню потерпілими не заявлено.
		Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.124, ст.126 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані із залученням у даному кримінальному провадженні експертів для проведення балістичної експертизи в сумі 3183,60 грн (три тисячі сто вісімдесят три гривні 60 коп.) та для проведення судово-хімічної експертизи в сумі 3183,60 грн (три тисячі сто вісімдесят три гривні 60 коп.).
		Долю речових доказів, а саме: пневматичної рушниці марки «HATSAN», моделі «STRIKER MAGNUM» серійний номер «103-G21HT-3065», калібру 4,5 мм, опечатаної в білий поліетиленовий пакет, горловина якого скріплена биркою з пояснювальним написом, пожежного сміття з мотоцикла «EXdrive Ваlinо-200», опечатаного в спец.пакет НПУ № WAR1529843, пожежного сміття з мотоцикла «Кауа XB-250 412», опечатаного в спец.пакет НПУ № WAR1529842, пластикової пляшки емністю 1,5 л., з речовиною опечатаної в спец.пакет НПУ № WAR1529843, які зберігаються в кімнаті речових доказів ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області та мотоцикла «Кауа XB-250 412», переданого на зберігання ОСОБА_6 і мотоцикла «EXdrive Ваlinо-200», переданого на зберігання ОСОБА_7 вирішити в порядку, встановленому ст. 100 КПК України.
		Відповідно до положень ч.4 ст.174 КПК України, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 18.10.2024 на майно (речі), зазначені в указаній ухвалі.
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.
		Керуючись статтями 368, 369-371, 373-374 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 125, частиною першою статті 129 і частиною другою статті 194 КК України та призначити йому покарання:
		за частиною першою статті 125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн (вісімсот п`ятдесят гривень 00 коп.);
		за частиною першою статті 129 КК України у виді 2 років обмеження волі;
		за частиною другою статті 194 КК України у виді трьох років позбавлення волі. 
		На підставі ч.1 і 2 ст. 70 КК України визначаючи остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання покарань, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді трьох років позбавлення волі.
		На підставі ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання з випробовування з установленням іспитового строку тривалістю два роки, зобов`язавши засудженого ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням у цьому кримінальному провадженні експертів для проведення балістичної експертизи № СЕ-19/107-24/11240-БЛ від 29.10.2024 в сумі 3183,60 грн (три тисячі сто вісімдесят три гривні 60 коп.) та для проведення судово-хімічної експертизи №СЕ-19/107-24/11241-ФХД від 23.10.2024 в сумі 3183,60 грн (три тисячі сто вісімдесят три гривні 60 коп.), які в загальній сумі становлять 6367,20 (шість тисяч триста шістдесят сім гривень 20 коп.) (одержувач: ГУК у Закарпатській області, 24060300, код ЄДРПОУ 3797895, р/рахунок: UA 658999980313070115000007493 за виконання експертизи зброї та дослідження нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів).
		Арешт накладений ухвалою слідчої судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 18.10.2024 на майно, а саме: - мотоцикл «Кауа ХВ-250412» без д.н.з., мотоцикл «Exdrave Balino 200» без д.н.з., пожежне сміття з мотоцикла «Кауа ХВ - 250412» без д.н.з., пожежне сміття з мотоцикла «Exdrave Balino - 200» без д.н.з., пластикову пляшку ємкістю 1,5 л. з речовиною сірого кольору, предмет, схожий на пневматичну рушницю з маркуванням «STRIKER MAGIVUM 103-G-21 HT- 3065»  скасувати.
		Речові докази: 
		- пожежне сміття з мотоцикла «EXdrive Ваlinо-200», опечатане в спец.пакет НПУ № WAR1529843, пожежне сміття з мотоцикла «Кауа XB-250 412», опечатане в спец.пакет НПУ № WAR1529842, пластикову пляшку емністю 1,5 л., з речовиною опечатану в спец.пакет НПУ № WAR1529841, які зберігаються в кімнаті речових доказів ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області  знищити;
		- пневматичну рушницю марки «HATSAN», моделі «STRIKER MAGNUM» серійний номер «103-G21HT-3065», калібру 4,5 мм, опечатаної в білий поліетиленовий пакет, горловина якого скріплена биркою з пояснювальним написом, яка зберігається в кімнаті речових доказів ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області  повернути володільцю ОСОБА_4 ;
		- мотоцикл «Кауа XB-250 412», переданий на зберігання ОСОБА_6 і мотоцикл «EXdrive Ваlinо-200», переданий на зберігання ОСОБА_7  залишити власникам. 
		Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з моменту його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...