Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/11507/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано судом: 19.05.2025. Зареєстровано: 20.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кс/947/6261/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022160000000482

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   Справа № 947/11507/25
		Провадження № 1-кс/947/6261/25
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14.05.2025 року м.Одеса
		Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , особи, щодо майна якої вирішується питання про накладення арешту ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арештмайна укримінальному провадженні№12022160000000482 від 12.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч. 1 ст. 255-2, ч.5 ст. 255. ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчим управлінням ГУ НП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022160000000482 від 12.07.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255-3, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 255-2, ч. 5 ст. 255, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
		Установлено, що невстановлені особи, діючи спільно з членами злочинної організації ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (обвинувальний акт відносно яких розглядається судом), у період з грудня 2020 року по 07.03.2021, вчиняли протиправні дії, пов`язані з незаконним вимаганням грошових коштів від потерпілого ОСОБА_8 та поширювали злочинний вплив у суспільстві на території Одеського регіону.
		Також, приблизно у лютому-березні 2021 року, невстановлена особа звернулась до ОСОБА_9 (обвинувальний акт відносно якого наразі розглядається судом), для застосування його злочинного впливу на ОСОБА_10 , здійснення погроз, застосування фізичного насилля та інших злочинних методів, спрямованих на незаконний примус потерпілого до повернення зазначеній невстановленій особі боргу у сумі 5500 доларів США.
		Крім того, невстановлені особи, які діючи спільно з членами злочинної організації ОСОБА_11 (який перебуває у міжнародному розшуку), ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 (обвинувальний акт відносно яких розглядається судом), та які здійснюють та поширюють у суспільстві злочинний вплив, 04.08.2022 організували, сприяли у проведенні та взяли участь у злочинному зібранні (сходці) на території ДУ «Одеський слідчий ізолятор», з використанням засобів зв`язку, для планування розподілу сфер злочинного впливу.
		Крім того, встановлено факт діяльності на території м. Одеси та Одеської області злочинної організації під керуванням суб`єкта підвищеного злочинного впливу  «вора в законі» ОСОБА_11 (який перебуває у міжнародному розшуку), до складу якої увійшли: ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 (обвинувальний акт відносно яких розглядається судом), ОСОБА_14 (який перебуває у міжнародному розшуку), ОСОБА_15 (обвинувальний акт відносно якого розглядається судом), ОСОБА_16 (який перебуває у міжнародному розшуку) та інші невстановлені особи, які поширювали злочинний вплив у суспільстві на території Одеського регіону.
		Крім того, установлено, що член злочинної організації ОСОБА_15 (обвинувальний акт відносно якого розглядається судом) та інші невстановлені особи, здійснювали збут особливо небезпечних наркотичних засобів в ДУ «Одеська виправна колонія № 14».
		Таким чином, з матеріалів досудового розслідування вбачається що невстановлені члени злочинної організації, створеної та керованої так званим «вором в законі» ОСОБА_11 , та інші невстановлені особи, які не входять до складу злочинного угруповання, продовжують діяти під керівництвом лідера злочинного угруповання на території Одеської області, з метою поширення та встановлення злочинного впливу у суспільстві, координації злочинної діяльності, наповнення так званого «воровського общака» та отримання незаконного прибутку за рахунок вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.
		На виконання доручення прокурора, щодо встановлення відомостей про осіб, причетних до участі спільно з ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень на території Одеської області та інших регіонів України, отримано інформацію про перелік осіб, які входять до кола, наближеного до так званого «вора в законі» ОСОБА_11 , а також які відповідно до свого статусу у кримінальному середовищі Одеського регіону, своїх переконань та образу життя, особистих якостей, підтримують неписані «воровські традиції», поширюють у суспільстві злочинний вплив або сприяють у його поширенні іншими суб`єктами, а також є особами, які діють під злочинним впливом так званих «ворів у законі», та які прямо чи опосередковано можуть бути причетними до вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень на території м. Одеси та Одеської області.
		Так, серед таких осіб перебуває ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН: НОМЕР_1 , громадянин України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . В кримінальних колах позиціонує себе як «смотрящего» за м. Южне.
		04.04.2025 слідчим на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси за місцем мешкання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та в подальшому вилучено: мобільний телефон марки «iPhone 14 Pro MAX» у корпусі фіолетового кольору imei 1: НОМЕР_2 ; imei 2: НОМЕР_3 із Sim-картою мобільного оператора «Lifecell»: НОМЕР_4 який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		04.04.2025 вилучені речі визнано речовими доказами та долучено до матеріалів кримінального провадження постановою слідчого.
		Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеса від 23.04.2025 клопотання про накладення арешту на вказане вилучене майно повернуто прокурору для усунення недоліків.
		Процесуальний керівник у кримінальному провадженні повторно звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.
		ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_5 , вилученій під час обшуку мобільний телефон належить їй. Зазначила, що надала слідчому добровільно телефон для огляду, однак він був незаконно вилучений. Просила відмовити у задоволенні клопотання та повернути вилучене майно.
		ОСОБА_5 підтвердив доводи ОСОБА_4 , просив відмовити у задоволенні клопотання. 
		Відповідно ч.1ст.2КПК України до Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Згідно п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченомустаттею 247цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.
		Так, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Відповідно до ст.1 Протоколу №1 (1952 рік) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особамаєправомирноволодіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна,інакше як в інтересах суспільства іна умовах,передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
		Стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).
		У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
		Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Відповідно до абз.1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
		Так, згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.
		Згідно,ч.10ст.170КПК Україниарешт можебути накладенийу встановленомуцим Кодексомпорядку нарухоме чинерухоме майно,гроші убудь-якійвалюті готівкоюабо убезготівковій формі,в томучислі коштита цінності,що знаходятьсяна банківськихрахунках чина зберіганніу банкахабо іншихфінансових установах,видаткові операції,цінні папери,майнові,корпоративні права,віртуальні активи,щодо якихухвалою чирішенням слідчогосудді,суду визначенонеобхідність арештумайна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
		У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;перелік і види майна, що належить арештувати;документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
		Як вбачається, зі встановлених в судовому засіданні обставин, так як органом досудового розслідування перевірялась причетність ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,до вчиненнякримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч. 1 ст. 255-2, ч.5 ст. 255. ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, 04.04.2025 року на підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук за місцем проживання останнього, під час якого був вилучений мобільний телефон, що належить його дружині  ОСОБА_4 .
		Між тим після проведення обшуку ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не повідомлялося про підозру, вони не були допитані з підстав вилучених речей, більше того, ні до матеріалів клопотання ні в судовому засіданні сторона обвинувачення не надала будь-яких доказів щодо причетності власника майна ОСОБА_4 до скоєння злочинів, передбачених ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України. 
		Сторона обвинуваченнязвертається зклопотанням проарешт майнаміж тимне обґрунтовує необхідностінакладення арештуна вилучене майно, яке належить третій особі. Прокурором не доводиться в клопотанні, яке саме відношення та значення в рамках вказаного кримінального провадження має вищевказане майно, та сам власник зазначеного майна ОСОБА_4 .
		Стороною обвинувачення не доведено факт того, що вилучене майно могло бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, містить на собі будь-які сліди злочину та може бути використано як доказ факту чи обставин кримінальної справи. 
		Положенням ст.41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
		Посилання сторони обвинувачення на той факт, що вилучене майно є речовим доказом є формальним, без жодних обґрунтувань.
		Відтак, слідчий суддя приходить до переконання, що стороною обвинувачення не доведено відповідність вилученого під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , майна, яке належить його дружині  ОСОБА_4 до категорії речових доказів, й відповідно наявності підстав та мети для арешту такого майна, та в чому полягає необхідність в подальшому обмеженні прав ОСОБА_4 . 
		Крім того, стороною обвинувачення не доведено, що остання має будь-яке відношення до кримінального правопорушення, яке є предметом розслідуваного кримінального провадження.
		Таким чином, недоліки, які були визначені в ухвалі слідчого судді від 23.04.2025 року про повернення клопотання прокурору наразі не були усунуті. Посилання прокурора на необхідність накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів є не доведеним та необґрунтованим.
		Наведені обставини, на переконання слідчого судді, є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора.
		Керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, - 
		ПОСТАНОВИВ:
		В задоволенні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арештмайна укримінальному провадженні№12022160000000482 від 12.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч. 1 ст. 255-2, ч.5 ст. 255. ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України  відмовити.
		Майно, тимчасово вилучене 04.04.2025 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «iPhone 14 Pro MAX» у корпусі фіолетового кольору imei 1: НОМЕР_2 ; imei 2: НОМЕР_3 із Sim-картою мобільного оператора «Lifecell»: НОМЕР_4 ,на підставіп.2ч.1ст.169КПК України,  повернути власнику майна.
		Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_17 .
		Відповідно до ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
		Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду. 
		 
		Слідчий суддя                                            ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...