Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/2936/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них.
Надіслано судом: 19.05.2025. Зареєстровано: 20.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2025.
Дата набрання законної сили: 19.05.2025
Номер судового провадження: К/990/7425/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 травня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 140/2936/24
		адміністративне провадження № К/990/7425/25 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Тацій Л.В.,
		суддів: Бучик А.Ю.,  Стеценка С.Г., 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні справу № 140/2936/24
		за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинського обласного центру зайнятості, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», про визнання протиправним та скасування наказу, провадження в якій відкрито 
		за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 (суддя Волдінер Ф. А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2025 (головуючий суддя Затолочний    В.    С., судді Гудим Л. Я., Качмар В. Я.),
		УСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Волинського обласного центру зайнятості (далі також відповідач), у якому просила визнати протиправним та скасувати наказ від 22.09.2023 № 225 «Про повернення коштів мікрогранту ФОП ОСОБА_1 ».
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФОП ОСОБА_1 зазначала, що різниця у використанні коштів мікрогранту в розрізі статей витрат не свідчить про їх нецільове використання. 
		Різницю щодо сум окремих статей витрат у бізнес-плані, поданому для отримання мікрогранту через Портал Дія, та бізнес-плані, поданому до банку для здійснення оплат, позивачка пояснила технічними збоями під час завантаження документів.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 11.07.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2025, у задоволенні позову відмовив.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в ході моніторингового візиту до ФОП ОСОБА_1 01.03.2023 встановлено, що на придбання обладнання для здійснення господарської діяльності позивачка використала 70 000 грн, замість 80 000 грн, які вона передбачала в бізнес-плані, поданому засобами Порталу Дія, а на закупівлю сировини, матеріалів використала 130 000 грн, замість 120 000 грн, що підтверджується актом моніторингового візиту дотримання умов договору про надання мікрогранту від 01.03.2023.
		Також суди врахували, що 29.03.2023 Луцькою філією Волинського обласного центру зайнятості з метою встановлення факту цільового/нецільового використання коштів мікрогранту надіслано запит до Волинського обласного управління AT «Державний ощадний банк України» про надання належним чином посвідченних копій документів, на основі яких перераховані кошти гранту.
		У відповіді банку від 26.04.2023 № 102.04-12/12311/2023 надано копії документів, в тому числі бізнес-плану, поданого за підписом ФОП ОСОБА_1 , на основі яких перераховано кошти гранту.
		Суди встановили, що бізнес-план, поданий ФОП ОСОБА_1 до банку для здійснення оплат, відрізняється від бізнес-плану, поданого засобами Порталу Дія, на підставі якого прийнято рішення про надання мікрогранту. Зокрема, в розділі «Сума Вашого гранту» бізнес-плану, поданого ФОП ОСОБА_1 до банку, статтю витрат «Придбання обладнання для здійснення господарської діяльності» зменшено на 10 000 грн, а статтю витрат «Закупівля сировини, матеріалів» збільшено на 10 000 грн. Крім того, в бізнес-плані, поданому засобами Порталу Дія, позивачка за рахунок коштів мікрогранту планувала придбати більше 30 позицій обладнання на загальну суму 80    000    грн, натомість придбала лише 2 перукарські мийки Styleplus та 5 крісел клієнта Vital на загальну суму 70 000 грн.
		Суди попередніх інстанцій вказали, що за умовами договору про надання мікрогранту позивачка зобов`язалася використати кошти мікрогранту за цільовим призначенням, яке обумовлене умовами надання мікрогранту на цілі, визначені у бізнес-плані, та не використовувати кошти мікрогранту на відмінні цілі.
		Позиція судів ґрунтується й на тій обставині, що ФОП ОСОБА_1 відповідно до абзацу п`ятого пункту 24 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу не була позбавлена можливості звернутися до Державного центру зайнятості щодо зміни цільового призначення коштів мікрогранту в передбачений законодавством спосіб, чого, однак, не зробила.
		З урахуванням зазначеного суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що під час розгляду справи підтвердився факт нецільового використання позивачкою коштів, а відтак спірний наказ відповідача є правовмірним.
		Додатково суд апеляційної інстанції відхилив покликання позивачки на законодавчі зміни, які відбулися після прийняття відповідачем спірного наказу, позаяк такі не можуть застосовуватися до спірних правовідносин та впливати на оцінку правомірності дій відповідача.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У лютому 2025 року ФОП ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2025, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
		В обґрунтування доводів касаційної скарги позивачка вказує на неправильне застосування (назастосування) судами першої та апеляційної інстанцій норм статті 58 Конституції України за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах.
		У контексті цього доводу позивачка зазначає, що після прийняття спірного наказу до Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу були внесені зміни, згідно з якими у разі встановлення факту нецільового використання коштів поверненню підлягають не витрачені кошти мікрогранту, а лише та сума, яка була витрачено не за цільовим призначенням.
		Такі зміни законодавства ФОП ОСОБА_1 вважає такими, що пом`яшують відповідальність особи, а тому до спірних правовідносин повинна бути застосована частина перша статті 58 Конституції України, яка передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Крім того позивачка доводить, що цілі, визначені в договорі про надання мікрогранту, позивачкою змінені не були, кошти витрачені на розвиток власного бізнесу та того бізнес-плану, що був поданий на затвердження.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Верховний Суд ухвалою від 12.03.2025 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
		Відповідач та третя особа подали відзиви на касаційну скаргу позивачки, відповідно до яких просять відмовити в задоволенні скарги, а ухваленні у справі судові рішення - залишити без змін.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачка 08.07.2022 засобами Порталу Дія подала заяву № 459MZY на отримання мікрогранту для розвитку бізнесу, зокрема відкриття салону краси. 
		До цієї заяви було долучено бізнес-план на суму 250 000,00 грн, з яких:
		1) придбання обладнання для здійснення господарської діяльності - 80 000,00 грн (придбання мийки, крісла перукарські, дзеркала перукарські, возики, стелаж-лабораторію, манікюрні столи, педікюрне крісло (косметичне), крісло майстра манікюру (клієнта), диван для відвідувачів, стійка адміністратора, пуф педикюрний, шкаф для препаратів, возик косметичний, пральна машинка, сушарка, стерилізатор, сухожаровий, лампа ультрафіолет, фени, машини для стрижки, прасочка для випрамлення, щіпці для накрутки, ваги, ванночки для педикюру, воскоплав, бойлер, санітарне приладдя, пеньюар для стрижки, форма працівників, інвентар, гардероб сейф, стіл журнальний);
		2) закупівля сировини, матеріалів - 120 000,00 грн (в цю суму входить початкова закупка сировини та матеріалів (з розрахунку мінімум на 2 місяці);
		3) орендна плата за нежитлове приміщення - 50 000,00 грн (в цю суму входить оренда приміщення (аванс за перший місяць та резерв за 2 останніх місяці).
		19.07.2022 Комісією Волинського обласного центру зайнятості з питань надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу з ФОГ ОСОБА_1 проведено онлайн співбесіду.
		У ході співбесіди заявниця розповідала про свій бізнес-проект, в тому числі про розміри витрат, які повністю співпадали з розмірами витрат коштів мікрогранту, вказаними в заяві від  08.07.2022 № 459MZY на отримання гранту на власну справу та бізнес-плані поданому засобами порталу Дія.
		Державним центром зайнятості на підставі проведеної AT «Ощадбанк» оцінки ділової репутації, а також оцінки співбесіди з отримувачем, проведеної Волинським обласним центром зайнятості, було прийняте рішення № 81 про надання ФОП ОСОБА_1 мікрогранту на суму 250 000 грн.
		10.08.2022 між ФОП ОСОБА_1 та Державним центром зайнятості укладено договір про надання мікрогранту шляхом підписання позивачкою заяви про приєднання, що є додатком до цього договору та подана Уповноваженому банку разом з бізнес-планом з метою укладання цього договору шляхом приєднання до його умов.
		Згідно з пунктом 21 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 «Деякі питання надання грантів бізнесу» (далі - Порядок № 738), проведено моніторинговий візит щодо дотримання умов договору про надання мігрогранту за період з 10.08.2022 по 01.03.2023, за результатами якого складено акт моніторингового візиту дотримання умов договору про надання мікрогранту від 01.03.2023.
		Зі змісту вказаного акта вбачається, що під час моніторингового візиту було виявлено розбіжності, а саме: на придбання обладнання, необхідного для провадження господарської діяльності, грантоотримувачем передбачалося використати 80 000,00 грн, а на закупівлю сировини та матеріалів - 120 000,00 грн. Проте, згідно наданих документів на придбання обладнання було використано 70 000,00 грн, а на закупівлю сировини та матеріалів 130  000,00  грн.
		У зв`язку зі встановленням факту нецільового використання мікрогранту директором Волинського обласного центру зайнятості прийнято наказ від 22.09.2023 № 225 «Про повернення коштів мікрогранту ФОП ОСОБА_1 », яким наказано ФОП ОСОБА_1 повернути витрачені кошти мікрогранту в сумі 250 000,00 грн на спеціальний рахунок, відкритий у АТ «Державний ощадний банк України».
		Не погодившись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивачки, заперечення відповідача та третьої особи щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Порядок № 738 визначає: 
		умови, критерії, механізм надання безповоротної державної допомоги фізичним особам, суб`єктам господарювання (далі - отримувач) у формі мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі - мікрогрант);
		механізм використання коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття для надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу та коштів, передбачених Мінекономіки за бюджетною програмою "Надання грантів для створення або розвитку бізнесу" для надання безповоротної державної допомоги отримувачу у формі мікрогранту.
		Пунктом 5 цього Порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що мікрогранти надаються для покриття таких напрямів витрат:
		придбання меблів, обладнання, транспортних засобів (які будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях), необхідних для провадження господарської діяльності, які не підлягають відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави);
		закупівля ліцензійного програмного забезпечення, свійських тварин та птиці, багаторічних насаджень, саджанців, посівного матеріалу, сировини, матеріалів, товарів та послуг, пов`язаних з реалізацією бізнес-плану (такі витрати повинні становити сумарно не більше 50 відсотків розміру мікрогранту);
		послуги маркетингу та реклами (такі витрати повинні становити не більше 10 відсотків розміру мікрогранту);
		орендна плата за нежитлове приміщення (такі витрати повинні становити не більше 25 відсотків розміру мікрогранту);
		орендна плата за обладнання (такі витрати повинні становити не більше 10 відсотків розміру мікрогранту);
		лізинг обладнання, крім автомобілів, мотоциклів та інших транспортних засобів особистого користування (такі витрати повинні становити не більше 50 відсотків загального розміру мікрогранту);
		використання у підприємницькій діяльності прав інших суб`єктів господарювання (комерційна концесія).
		Згідно з пунктом 9 Порядку № 738 заява формується отримувачем особисто або у відділенні уповноваженого банку засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) після проходження ним ідентифікації та автентифікації з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, та/або інших засобів ідентифікації, які дають змогу однозначно встановлювати особу отримувача.
		Заява формується засобами Порталу Дія у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до відомостей, визначених пунктами 10 і 11 цього Порядку. Формування заяви закінчується накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
		Невід`ємним додатком до заяви є бізнес-план, форма якого визначається Мінекономіки.
		Заяви, подані без бізнес-плану, не розглядаються.
		Відповідно до пункту 15 цього ж Порядку відповідальність за недостовірність відомостей, що містяться в заяві, несе отримувач.
		Пунктами 20, 21 Порядку № 738 передбачено, що для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання.
		У договорі мікрогранту обов`язково зазначаються обрані з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, а також умови, невиконання або неналежне виконання яких є підставою для повернення отримувачем отриманих коштів.
		Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості (далі - центр зайнятості) здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов`язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку.
		У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, витрачені кошти протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
		Згідно з пунктом 24 Порядку № 738 для оплати витрат на цілі, визначені пунктом 5 цього Порядку та встановлені в договорі мікрогранту, отримувач подає до уповноваженого банку рахунок-фактуру (рахунок, квитанцію, накладну тощо) та договір, укладений між отримувачем і постачальником (лізингодавцем, продавцем) обладнання, сировини та матеріалів тощо.
		Оплата витрат проводиться уповноваженим банком на цілі, визначені пунктом 5 цього Порядку та встановлені в договорі мікрогранту, на підставі документів, зазначених в абзаці першому цього пункту.
		До бізнес-плану, який є невід`ємним додатком до договору мікрогранту, в межах наданої суми мікрогранту можуть бути внесені зміни після їх затвердження рішенням комісії Державного центру зайнятості.
		У разі зміни цільового призначення отримувач звертається до Державного центру зайнятості з відповідною заявою, викладеною в довільній формі з обґрунтуванням зміни цільового призначення коштів мікрогранту. Комісія Державного центру зайнятості на найближчому засіданні приймає рішення, про що інформує отримувача листом на електронну пошту. Державний центр зайнятості повідомляє уповноважений банк протягом п`яти робочих днів з моменту прийняття позитивного рішення щодо зміни цільового призначення.
		Зміни до бізнес-плану викладаються в додатковій угоді до договору мікрогранту.
		Аналогічні положення щодо порядку використання коштів мікрогранту та їх повернення закріпленні й в договорі про надання мікгрогранду, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 № 1969, який за своєю правовою природою є адміністративним договором. 
		До згаданого договору позивачка приєдналася згідно із заявою про приєднання від 10.08.2022.
		Варто звернути увагу на пункт 3 розділу V цього Договору, згідно з яким конкретні цілі використання коштів мікрогранту з переліку, визначеного пунктом 2 розділу V цього Договору , зазначаються отримувачем в бізнес-плані; використання коштів мікрогранту на покриття інших витрат забороняється.
		Пунктом 7 розділу VІІ договору про надання мікгрогранду визначено, що у разі неможливості встановлення факту цільового використання або встановлення нецільового використання мікрогранту за результатами здійснення Державним центром зайнятості моніторингу та контролю за додержанням вимог цього договору, витрачені кошти мікрогранту протягом одного місяця повертаються отримувачем до Уповноваженого банку.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2023 № 1157 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 р. № 738» (набрала чинності 11.11.2023) внесено зміни до Порядку № 738, пункт 21 якого викладено в такій редакції: «У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту. Рішення про повернення мікрогранту приймаються регіональними центрами зайнятості».
		Тобто, зміни до пункту 21 Порядку № 738 набрали чинності 11.11.2023, тоді як спірний у справі наказ про повернення мікрогранту відповідач прийняв 22.09.2023.
		Водночас позивачка вважає, що згадані зміни конкретизують межі відповідальності, а відтак пом`якшують відповідальність за нецільове використання коштів мікрогранту.
		При цьому позивачка вказує на частину першу статті 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Як підсумок ФОП ОСОБА_1 стверджує, що до спірних правовідносин слід застосовувати пункт    21 Порядку № 738 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2023 № 1157, оскільки остання фактично пом`якшила відповідальність за нецільове використання коштів мікрогранту, а тому є підстави для застосування зворотної дії нормативно-правового акта в часі.
		Колегія судді визнає такі доводи необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке.
		У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
		За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
		У Рішенні від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
		Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
		Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту    2 мотивувальної частини Рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05.04.2001 № 3-рп/2001).
		Правова визначеність, як елемент верховенства права, не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. Як стверджує єдиний орган конституційної юрисдикції, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац четвертий пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018).
		Колегія суддів констатує, що обов`язок отримувача коштів мікгрогранту повернути їх у разі нецільового використання не можна вважати власне видом юридичної відповідальності (санкції), оскільки такий обов`язок є фактично правовим наслідком невиконання отримувачем вимог Порядку № 738 та договору про надання мікрогранту.
		Відповідно внесення змін стосовно порядку повернення коштів мікрогранту (навіть за умови, що ці зміни потенційно можуть покращити становище осіб, щодо яких застосовуються наслідки нецільового використання коштів) не можна вважати пом`якшенням відповідальності, а відтак відсутні підстави для застосування положень нормативно-правового акта, що змінив правове регулювання, до правовідносин, які виникли до його прийняття.
		Суд наголошує, що під час судового розгляду справи було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 було достеменно відомо про умови отримання та використання коштів мікгрогранту, це ж стосується й правових наслідків невиконання встановлених вимог, позаяк останні були встановленні як на момент приєднання позивачки до договору про отримання мікгрогранту, так і на момент використання нею коштів. Незмінними ці вимоги залишилися й під час проведення відповідачем моніторингу використання мікгрогранту, а також під час прийняття спірного наказу.
		Крім того варто звернути увагу на ту обставину, що суди першої та апеляційної інстанцій підтвердили нецільове використання ФОП ОСОБА_1 коштів мікгрогранту, а доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, оскільки зазначені безвідносно до підстав касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень та зводяться до незгоди з оцінкою судами доказів у справі, однак, переоцінка доказів знаходиться поза межами касаційного перегляду справи, встановленими частинами першою, другою статті 341 КАС.
		У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
		У зв`язку з викладеним Суд резюмує, що доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних судових рішень, і не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично полягають у помилковому трактуванні норм матеріального права та незгоді з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.
		Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2025 у справі № 140/2936/24 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіЛ.В. Тацій А.Ю. Бучик   С.Г. Стеценко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...