Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 234/9032/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано судом: 20.05.2025. Зареєстровано: 20.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2025.
Дата набрання законної сили: 20.06.2025
Номер судового провадження: 2/202/395/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  Справа № 234/9032/21
		Провадження № 2/202/395/2025 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		20травня 2025 року Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Бєльченко Л.А., за участі секретаря судового засідання Десятерика, Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Салари», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Позивач ОСОБА_1 у липні 2021 року звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з цим позовом до відповідачів.
		Ухвалою судді Краматорського міського суду Донецької області від 21.07.2021 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.
		Розпорядженням голови Верховного Суду від 15.03.2022 року за №8/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ Краматорського міського суду Донецької області на Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2023 визначено суддю Бєльченко Л.А. для розгляду цієї справи.
		Ухвалою судді від 08.12.2023 року справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Салари», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди прийнята і призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.
		В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначено, що він перебуває на посаді слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області та є офіцером у званні старший лейтенант. Він також є учасником бойових дій, приймав безпосередню участь в АТО.
		В період часу 11-03 год., 04.06.2021 року, на веб-сайті «Новости Краматорска», hi.dn.ua (посилання http://hi.dn.ua/novosti/novosti-kramatorska/apellyatsionnyi-sud-kramatorska-vosstanovil-v-dolzhnosti-sledovalya-politsii-kotoryj-podozrevaetsya-v-kryahevanii-narkotorgovli) Приватне підприємство «Салари», власником якого є ОСОБА_3 , відносно нього розповсюджена інформація, зміст якої принижує його честь та гідність як фізичної особи, а також наносить шкоду його діловій репутації як учасника бойових дій та поліцейського.
		Публікація мала такий зміст: «Апелляционный суд Краматорска восстановил в должности следователя, который подозревается в «крышевании» наркоторговли». Автором даної публікації є ОСОБА_4 .
		У публікації також зазначено, що він, ОСОБА_1 , є «владельцем кальянной в центре города и новенькой     машины на скромную зарплату следователя. Правда, все в том же 2019 году 28 декабря машина ОСОБА_5 сгорела во дворе дома по АДРЕСА_1 ».
		Позивачем вказано, що зазначене в публікації є кривдою, не має жодного підтвердження, не відповідає дійсності та є відомостями, що ганьблять його особу, принижують честь, гідність і ділову репутацію. Він не здійснює кришування наркоторгівлі, не володіє жодними закладами, не здійснює і ніколи не здійснював підприємницьку діяльність. Він не має і не мав у власності автомобіля.
		Також у публікації вказано, що його адвокатом є ОСОБА_6 , що також не відповідає дійсності.
		Окрім цього, у вказаній публікації зазначено: «Следователи Краматорского ОП ГУНП в Донецкой области провели обыск, во время которого в квартире подозреваемого были обнаружены бумажный сверток с наркотическим средством - каннабис. После этого следователи Краматорского ОП выдвинули требование  передать взятку в размере 50 тыс. гривен за уклонение от уголовной ответственности. Сотрудники полиции требовали перечислить взятку на карточный счет третьего лица. 16 ноября 2019 года, после передачи второй части неправомерной выгоды в размере 20 тыс. гривен, упомянутые следователи были задержаны оперативниками спецподразделения БКОП СБУ и следователями ГБР под процессуальным руководством прокуратуры».
		Позивач зазначає, що вказані відомості також є неправдивими, не мають до нього жодного відношення.
		Внаслідок дій відповідачів, поширення неправдивої інформації на веб-сайті «Новости Краматорска», hi.dn.ua, був погіршений його моральний стан через непорозуміння в сім`ї на роботі, в колі його спілкування. Він зазнав моральної шкоди через приниження честі, гідності, престижу та ділової репутації як учасника бойових дій і як поліцейського.
		Завдану йому моральну шкоду він оцінює у 100000 грн. і просить стягнути солідарно з Приватного підприємства «Салари» і ОСОБА_2 .
		Також позивач просив зобов`язати керівника і засновника ПП «Салари» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію стосовно нього, розміщену на веб-сайті «Новости Краматорска», hi.dn.ua «Апелляционный суд Краматорска восстановил в должности следователя, который подозревается в «крышевании» наркоторговли» від 04.06.2021. Просив відновити становище, видаливши недостовірну інформацію стосовно нього у засобі масової інформації на веб-сайті «Новости Краматорска», hi.dn.ua «Апелляционный суд Краматорска восстановил в должности следователя, который подозревается в «крышевании» наркоторговли» від 04.06.2021.
		Приймаючи участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, позивач підтримав позов з підстав, зазначених вище.
		Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, вказуючи, що громадянин ОСОБА_1 на той час був обвинуваченим у кримінальному провадженні. Редакція висвітлила події, які мали місце під час досудового розслідування відносно ОСОБА_1 , співробітника правоохоронного органу. Світлини з місця затримання ОСОБА_1 , які було опубліковано, були взяті з сайту Інтернет видання «Цензор Нет», при цьому було зазначено джерело походження останніх. Інформацію щодо згорілої автівки було отримано від ДСНС; інформацію щодо належності автомобіля було отримало з відкритого джерела Інтернет, з соціальної мережі «Фейсббук» ОСОБА_7 та з приватного повідомлення, яке йому, відповідачеві, написав ОСОБА_8 . 
		Посилаючись на положення ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», відповідач просив відмовити позивачеві у задоволені позову.
		Представник відповідача ПП «Салари» ОСОБА_3 , яка є засновником і керівником підприємства в судове засідання не з`явилася, на адресу суду повернулися конверти з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою». За слів відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 перебуває за кордоном, зв`язку із нею немає.
		З`ясувавши всі обставини справи і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини і відповідні їм правовідносини.
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 просить зобов`язати ОСОБА_3 , як керівника і засновника ПП «Салари», та ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію стосовно нього, розміщену на веб-сайті «Новости Краматорска», hi.dn.ua «Апелляционный суд Краматорска восстановил в должности следователя, который подозревается в «крышевании» наркоторговли» від 04.06.2021; просить відновити становище, видаливши вказану недостовірну інформацію стосовно нього у засобі масової інформації на веб-сайті «Новости Краматорска». Вказує, що розміщенням цієї інформації йому завдано моральної шкоди, принижено його честь, гідність, ділову репутацію.
		Як вбачається з роздруківки з сайту «Новости Краматорска», дана інформація опублікована ОСОБА_9 . В кінці публікації вказано  формулювання Цензор нет.
		Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, керівником і засновником Приватного підприємства «Салари» є ОСОБА_3 .
		Відповідно до частин 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Статтею 201 ЦК України визначено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Як роз`яснено у п.12 постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі постанова Пленуму), належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
		У пункті 15 вказаної постанови Пленуму вказано, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) ч.5 п.15 постанови Пленуму).
		Пунктом 19 вказаної постанови Пленуму визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії» наголосив, що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.
		Європейський суд з прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене, та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: факти, що вважаються загальновідомими; підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; посилання на незалежне дослідження.
		В частині другій ст. 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.
		В силу статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		Згідно із статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс , Гудвіна, Прагер і Обершлік ) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
		Межі припустимої критики за певних обставин можуть бути ширшими, коли йдеться про державного службовця, що виконує або виконував свої повноваження, ніж коли йдеться про фізичних осіб, проте не можна стверджувати, що державні службовці свідомо піддають ретельному обстеженню кожне своє слово чи дію в тій самій мірі, як це роблять політики, і, отже, до них повинні застосовуватись ті самі механізми, що й до останніх, коли йдеться про критику їх діяльності. Державні службовці повинні користуватися громадською довірою в умовах, позбавлених надзвичайного занепокоєння, що зробить вдалим виконання ними своїх завдань. Отже, може постати необхідність у їх захисті від образливих словесних нападок під час виконання ними своїх обов`язків (Janowski, п. 33, and Nikula v. Finland, no. 31611/96, п. 48, ECHR 2002-11).
		Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.
		У разі, якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).
		У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		Судом встановлено, що позивач у 2021 році працював на посаді слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, у званні старший лейтенант, тобто був службовою особою, державним службовцем, діяльність якого визначається відповідним національним законодавством, а тому межі допустимої критики та обсяги поширення інформації щодо нього є значно ширшими, ніж щодо не публічної особи, оскільки його дії становлять підвищений суспільний інтерес.
		Автор поширеної через Інтернет ресурс стосовно позивача інформації ОСОБА_4 , посилається на першоджерело - формулювання Цензор нет, тому, з огляду на характер використання мовностилістичних засобів, відсутність фактичних даних, викладена інформація свідчить про оціночні судження автора.
		З урахуванням наведеного, позивач, як службова особа, мав би усвідомити, що він самостійно та свідомо відкриває себе для критики та оцінки, яка у демократичному суспільстві може цілком правомірно здійснюватись у формі, яка не є обов`язково приємною для позивача, навіть шокуючою; він має бути готовий до того, що оцінка його дій та в його адресу може бути зроблена у спосіб та за стилем, які не будуть схвальними для позивача.
		Отже, судом встановлена відсутність порушення відповідачем особистих немайнових прав позивача, що є підставою для відмови у позові.
		З урахуванням викладеного, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідачів про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації.
		Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
		Статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болі і стражданнях, що особа зазнала в зв`язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв`язку з протиправною поведінкою у відношенні його; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв`язку з ушкодженням чи знищенням майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації. 
		Оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, а суд дійшов висновку про відмову у задоволені цих вимог, позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню. 
		Керуючись ст.ст. 4,5,11,12,81,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		Відмовити ОСОБА_1 у задоволені позову до Приватного підприємства «Салари» (засновник і керівник ОСОБА_3 ), ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу подано не було.
		На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		 
		Суддя                            Бєльченко Л.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...