Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/8142/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; факту народження, з них: на тимчасово окупованій території України.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2025.
Дата набрання законної сили: 15.05.2025
Номер судового провадження: 61-2098ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		15 травня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 201/8142/24
		провадження № 61-2098св25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач), 
		судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
		 
		учасники справи:
		заявник -  ОСОБА_1 ,
		заінтересовані особи: Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи:
		касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025 року в складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П. та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2025 року в складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,
		касаційну скаргу  ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025 року в складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П. та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2025 року в складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,
		 
		Історія справи
		Короткий зміст заяви
		 
		У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересовані особи: Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , про встановлення факту народження дитини.
		 
		Заява мотивована тим, що він та ОСОБА_2 є подружжям з 18 вересня 2004 року, згідно свідоцтва про одруження від 22 вересня 2004 року, виданим ВРАЦС Жовтневого РУЮ м. Дніпропетровська, серія НОМЕР_1 .
		 
		Вагітна дружина на останніх строках вагітності поїхала 20 лютого 2022 року в гості до своєї тяжко хворої подруги в місто Мелітополь, так як 24 лютого 2022 року почалась війна та бойові дії, на територію України вагітній жінці не можна було їхати через загрозу обстрілу, не було зв`язку з нею, та те що 01 березня 2022 року Мелітополь вже був під окупацією, народжувати дружина в Мелітополі не могла через постійні обстріли. Вона прийняла рішення їхати народжувати в Крим в місто Джанкой. То ж ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України в АР Крим у місті Джанкой у дружини народилась дитина дівчинка ОСОБА_4 , батьком дитини є ОСОБА_1 , а матір`ю - ОСОБА_2 
		 
		06 березня 2022 року дружину виписали з лікарні та дали виписний епікриз із ГБУЗ РК «Джанкойская центральная районная больница». Дружина ризикнула та домовилась із волонтерами, які обіцяли її вивезти з Мелітополя полями повз блокпости окупантів на підконтрольну територію. Паспорта у дружини із собою не було. 10 березня 2022 року дружину привезли волонтери у Дніпро.
		 
		Наразі є необхідність у отриманні свідоцтва про народження дитини, але документи окупаційної влади не приймаються держаними органами України.
		 
		ОСОБА_1 просив:
		встановити факт народження дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Джанкой, АР Крим, Україна, батьками якої є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України та батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2024 року:
		заяву ОСОБА_1 задоволено;
		встановлено факт народження дитини жіночої статі - ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Джанкой, АР Крим, Україна у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України та батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України. 
		вказано, що рішення підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
		заявники не мають можливості надати документи, необхідні для проведення державної реєстрації народження дитини, зокрема свідоцтво про народження, встановленої законодавством України форми.
		 
		Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025 року:
		апеляційну Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задоволено;
		рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2024 року скасовано;
		у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
		при наданні оцінки, зокрема, свідоцтву про народження дитини, довідці медичного характеру як доказам потрібно враховувати, що хоча такі документи не є юридично дійсними, але вони можуть підтверджувати, що певна установа, яка не діє відповідно до українського законодавства, але de facto існує на тимчасово окупованій території зафіксувала факт народження дитини. Правова оцінка документам, поданим заявником на підтвердження факту народження на тимчасово окупованій території України, зокрема документам, виданим органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України, надається судом цивільної юрисдикції в сукупності з іншими доказами під час розгляду заяви про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України в порядку статті 317 ЦПК України, а не органами державної реєстрації актів цивільного стану. Саме рішення суду про встановлення такого факту є підставою для державної реєстрації народження та для внесення відомостей про батьків дитини відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду, такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року в справі № 759/7001/22. Подібні висновки щодо застосування норм матеріального права викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2024 року в справі № 169/410/23, від 24 квітня 2024 року в справі № 761/13911/23, від 26 червня 2024 року в справі № 759/17678/22;
		на підтвердження факту народження на тимчасово окупованій території України заявником надано лише документ, виданий установою самопроголошеного утворення, розташованого на окупованій території України, а саме виписний епікриз «Джанкойської центральної районної лікарні» від 06 березня 2022 року №43/22 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ,1978 року народження, народила дівчинку. Видана довідка про роди. Видана довідка про роди, про яку зазначено в епікризі, до заяви стороною не надана. Як не надано і інших доказів на підтвердження факту народження дитини, зокрема не надано відомостей про медичний заклад та будь-яких медичних документів з цього закладу, які б підтверджували вагітність ОСОБА_2 , перебування її на обліку під час вагітності в м. Дніпрі до виїзду на непідконтрольну територію, як то медична обмінна карта. Також відсутні будь-які документи з медичного закладу м. Дніпра про перебування новонародженої дитина під наглядом дитячого лікаря після повернення ОСОБА_2 до м. Дніпро. Тобто крім виписного епікризу, завіреного печаткою лікаря та печаткою для довідок, ніяких інших доказів для встановлення факту народження дитини на окупованій території, не надано. Колегія суддів вважає, що одного виписного епікризу, навіть без надання довідка про роди, яка була видана ОСОБА_2 , не достатньо для встановлення факту. За таких обставин суд позбавлений можливості всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх доказів у сукупності;
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 759/7001/22 (провадження № 61-9254св22) від 23 листопада 2022 року зробив правовий висновок, що суд в межах розгляду заяви про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України має надати оцінку поданим заявниками доказам, оскільки рішення суду в такій категорії справ повинно ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих так званими органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України. При цьому, суд звертає увагу, що сам по собі факт перебування заінтересованих осіб на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим і встановлення законом особливого порядку розгляду заяв про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, не є безумовною підставою для встановлення такого факту та не звільняє заявника від надання суду належних доказів на підтвердження своїх вимог;
		суд першої інстанції зробив передчасний висновок на підставі тільки одного документу з непідконтрольної території, який з огляду на його походження повинен досліджуватись у сукупності із іншими документами, про достатність доказів факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, та факту походження цієї дитини від заявників;
		крім того, дружина з дитиною за словами заявника з 10 березня 2022 року вже знаходилася в м. Дніпро, однак для можливості зареєструвати дитину заявник звернувся до суду лише в липні 2024 року. Таким чином, ОСОБА_1 не було надано достатніх доказів, які б у своїй сукупності давали можливість ухвалити рішення про задоволення заяви про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території, а тому рішення суду підлягає скасуванню;
		доводи апеляційної скарги про неможливість прийняття доказів наданих заявником у зв`язку із неналежним їх завіренням є необґрунтованими. Копії паспортів, свідоцтва про одруження та епікризу завірені заявником шляхом проставлення підпису на них, то їх неприйняття через відсутність тільки дати їх завірення матиме ознаки надмірного формалізму.
		 
		Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2025 року, анулювано запис про народження № 19 від 06 серпня 2024 року, складений Соборним відділом державної реєстраціїактів цивільного стану у м. Дніпрі Південногоміжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
		 
		Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
		під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції розглянуто вимогу апелянта щодо анулювання актового запису про народження дитини та в мотивувальній частині постанови зроблено відповідний висновок, з огляду на задоволення апеляційної скарги, про скасування такого актового запису. Однак зазначеного висновку не було відображено у резолютивній частині постанови від 21 січня 2025 року.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		19 лютого 2025 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2025 року, в якій просив:
		оскаржені судові рішення суду скасувати;
		рішення суду першої інстанції залишити в силі.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		вирішуючи в окремому провадженні справи про встановлення факту народження (смерті особи) після 23 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, суди не можуть ігнорувати обставини, в яких опинилися заявники після повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України та об`єктивні складнощі, які можуть виникнути у них при наданні доказів на підтвердження відповідного факту. Суди мають зважати на вказані обставини та, керуючись завданням цивільного судочинства, уникати спрощеного та формального підходу при вирішенні таких справ. У разі якщо суди мали сумнів у достовірності наданих заявницею доказів, вони не були позбавлені можливості перевірити їх у інший спосіб, наприклад шляхом допиту в якості свідка самого заявника та/або інших осіб, яким відомі обставини, що мають значення для вирішення справи;
		суд в межах розгляду заяви про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України має надати оцінку поданим заявниками доказам, оскільки рішення суду в такій категорії справ повинно ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих так званими органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України;
		відмова у задоволенні заяви у цій справі про встановлення факту народження посилаючись на необхідність надання додаткових документів (доказів) не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, оскільки суперечить частині третій статті 9 Закону України від «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Судом апеляційної інстанції не застосована частина друга статті 294 ЦПК України відповідно до якої суд мав можливість, вважаючи що необхідно надати ще й довідку зазначену у виписному епікризі, з метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. У заявника наявна копія довідки, на відсутність якої послався апеляційний суд як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції;
		Соборний ВДРАЦС у м. Дніпрі не зазначив які права його порушені рішенням суду першої інстанції;
		вирішуючи в окремому провадженні справи про встановлення факту народження особи після 23 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, суди не можуть ігнорувати обставини, в яких опинилися заявники після повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України та об`єктивні складнощі, які можуть виникнути у них при наданні доказів на підтвердження відповідного факту. Суд може застосувати Намібійські винятки, сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрації народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, для встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації прав громадян України;
		на підтвердження факту народження ОСОБА_4 заявник надав виписний епікриз із ГБУЗ РК «Джанкойская центральная районная больница». Будь-які інші документи про народження дитини, зокрема довідка яка видана для отримання свідоцтва про народження, залишились разом з дитиною на тимчасово окупованій території України та їх отримання на даний час значно ускладнені. Засобами інтернет зв`язку від друзів родини у яких зараз перебуває дитина, ми отримати копію цієї довідки.
		 
		19 лютого 2025 року ОСОБА_2 через підсистему Електронний суд подала касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2025 року, в якій просила:
		оскаржені рішення суду скасувати, 
		апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Соборного ВДРАЦС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) закрити.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі N 668/17285/13-ц про те, що суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси третьої особи, або особи яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю;
		суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 759/4623/24, про те, що вирішуючи в окремому провадженні справи про встановлення факту народження (смерті особи) після 23 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, суди не можуть ігнорувати обставини, в яких опинилися заявники після повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України та об`єктивні складнощі, які можуть виникнути у них при наданні доказів на підтвердження відповідного факту. Розглядаючи справу суд мав враховувати обставини, в яких опинилися заявники після повномасштабного військового вторгнення російської федерації та об`єктивні складнощі, які можуть виникнути у них при наданні доказів на підтвердження відповідного факту;
		09 серпня 2024 року Соборний ВДРАЦС у м. Дніпрі подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, проте не зазначив, які саме права Соборного ВДРАЦС у м. Дніпрі були порушені оскарженим рішенням;
		у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2023 року у справі № 420/11422/21 зазначено, що об`єктом перевірки у справах про встановлення факту народження є обставини, які підтверджують або спростовують цей факт, а не дотримання органом ДРАЦС процедури розгляду звернення заявника. Таким чином, рішення суду про встановлення факту народження не впливає на права чи обов`язки органів ДРАЦС, що позбавляє їх підстав для оскарження таких рішень. У постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі №759/7001/22 вказано, що встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території може бути здійснено судом без попереднього звернення до органу ДРАЦС та отримання відмови. Це свідчить про те, що органи ДРАЦС не є обов`язковими учасниками процесу встановлення таких фактів, а їхні права не порушуються відповідними судовими рішеннями.
		 
		16 квітня 2025 року Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) через підсистему Електронний суд подало відзив, який підписаний представником Зайцевою О. П. , на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просило:
		відмовити у задоволені касаційної скарги;
		постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2025 року залишити без змін.
		 
		Відзив мотивований тим, що:
		правова оцінка документам, поданим заявником на підтвердження факту народження на тимчасово окупованій території України, зокрема документам, виданим органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України, надається судом цивільної юрисдикції в сукупності з іншими доказами під час розгляду заяви про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України;
		заявник не був позбавлений права та зобов`язаний був самостійно надати докази в тому числі для розгляду справи судом апеляційної інстанції;
		у касаційній скарзі заявник вказує, що 10 березня 2022 року дружину волонтери привезли у м. Дніпро. Але до суду із заявою про встановлення факту народження заявник звернувся лише у липні 2024 року;
		назва лікарні, значена в медичній довідці про народження, значно відрізняється від назви лікарні зазначеній в виписному епікризі наявному в матеріалах справи. У виписному епікризі назву лікарні зазначено (мовою оригіналу): «ГБУЗ РК «Джанкойская центральная районная больница» тоді, коли у медичній довідці про народження зазначено назву (мовою оригіналу): «Учреждение здравоохранения республики Крьтм Джанкойская центральная районная больница». При цьому, вказана медична довідка про народження не відповідає формі медичного документу про народження та порядок його видачі. Медична довідка про народження форми 103/у-10 за даними інтернет ресурсів, відповідно до законодавства рф не виявлена. Тому виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності вказаної медичної довідки про народження, доданої заявником до касаційної скарги.
		 
		28 квітня 2025 року ОСОБА_2 через Електронний суд подала додаткові пояснення у справі.
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2025 року: 
		            відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою  ОСОБА_1 . 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2025 року: 
		            відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою  ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2025 року.
		 
		30 квітня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		 
		В ухвалах Верховного Суду від 03 квітня 2025 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: 
		суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц; від 23 листопада 2022 року в справі № 759/7001/22; від 13 березня 2024 року у справі № 169/410/23; від 24 квітня 2024 року У справі № 761/13911/23; від 26 червня 2024 року у справі № 759/17678/22; від 27 листопада 2024 року у справі № 759/4623/24; від 23 листопада 2022 року у справі № 759/7001/22; від 08 лютого 2022 року у справі № 910/2933/13; від 16 лютого 2023 року у справі № 420/11422/21;
		суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 27 листопада 2024 року у справі № 759/4623/24; від 23 листопада 2022 року у справі № 759/7001/22; від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22; від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17; від 07 вересня 2022 року у справі № 759/5313/21; від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22;  від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23; від 12 травня 2021 року у справі № 220/1582/20; від 24 квітня 2024 року у справі № 334/7625/23; від 11 вересня 2024 року у справі № 183/3496/24.
		 
		Фактичні обставини
		 
		ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 18 вересня 2004 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 22 вересня 2004 року, виданим ВРАЦС Жовтневого РУЮ м. Дніпропетровська, серія НОМЕР_1 .
		 
		Згідно виписного епікризу «Джанкойської центральної районної лікарні» від 06 березня 2022 року №43/22 02 березня 2022 року ОСОБА_2 ,1978 року народження, народила дівчинку. Видана довідка про роди.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
		 
		Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).
		 
		У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 466/1150/18 (провадження № 14-59цс19) вказано, що «окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України). Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються в порядку, передбаченому главою 6 розділу IV ЦПК України. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін виник публічно-правовий спір стосовно оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження особи, та вважає, що справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства в порядку окремого провадження».
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2024 року у справі № 759/17678/22 (провадження № 61-2299св24) зазначено: 
		«особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України встановлені статтею 317 ЦПК України.
		Відповідно до статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Копія судового рішення видається учасникам справи негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.
		У частині другій статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
		Згідно з частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
		Частинами третьою-четвертою статті 49 Цивільного кодексу України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до частин першої, другої статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі.
		Підставою для здійснення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Медична консультаційна комісія видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження (стаття 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).
		У абзаці сто двадцять шостому пункту 8 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 (далі - Правила № 52/5), зазначено, що державну реєстрацію народження на підставі рішення суду про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України проводить відділ державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду в день надходження такого рішення в паперовій формі або будь-який відділ державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника в день отримання рішення суду у спосіб, передбачений абзацами п`ятим, шостим пункту 3 глави 1 розділу II цих Правил.
		Згідно з підпунктом «в» пункту 12 глави 1 розділу III Правил № 52/5 у разі встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України підставою для внесення відомостей про батьків дитини є відповідне рішення суду, яким встановлені такі дані.
		Наведені положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» дають підстави для висновку про те, що документи, видані на тимчасово окупованій території України незаконними органами та їх посадовими чи службовими особами, є недійсними і не створюють правових наслідків, за винятком документів, що підтверджують, зокрема факт народження.
		Водночас Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правила № 52/5 не містять спеціальної норми права щодо порядку державної реєстрації народження на тимчасово окупованій території України відповідними органами державної реєстрації актів цивільного стану без рішення суду про встановлення такого факту, що унеможливлює встановлення факту народження та здійснення державної реєстрації народження в позасудовому порядку.
		У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави-члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
		Зазначений висновок враховував також ЄСПЛ у справах «Лоізіду проти Туречини» (Loizidou v. Turkey, рішення від 18 грудня 1996 року), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, рішення від 10 травня 2001 року), «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, рішення від 23 лютого 2016 року).
		Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо народження дитини, з метою захисту прав громадян України, не легітимізує таку владу та не надає автоматичної дійсності таким актам. Такі дії зумовлені тим, що держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
		При наданні оцінки, зокрема, свідоцтву про народження дитини, довідці медичного характеру, як доказам потрібно враховувати, що хоча такі документи не є юридично дійсними, але вони можуть підтверджувати, що певна установа, яка не діє відповідно до українського законодавства, але de facto існує на тимчасово окупованій території зафіксувала факт народження дитини.
		Правова оцінка документам, поданим заявником на підтвердження факту народження на тимчасово окупованій території України, зокрема документам, виданим органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України, надається судом цивільної юрисдикції в сукупності з іншими доказами під час розгляду заяви про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України в порядку статті 317 ЦПК України, а не органами державної реєстрації актів цивільного стану. Саме рішення суду про встановлення такого факту є підставою для державної реєстрації народження та для внесення відомостей про батьків дитини відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду (див. висновок Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 759/7001/22).
		Подібні висновки щодо застосування норм матеріального права викладено у постановах Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 169/410/23 та від 24 квітня 2024 року у справі № 761/13911/23.
		Зазначене узгоджується зі змістом частини другої статті 319 ЦПК України, відповідно до якої рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів».
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 761/13911/23 (провадження № 61-508св24) зазначено:
		«46. Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо народження дитини, з метою захисту прав громадян України, не легітимізує таку владу та не надає автоматичної дійсності таким актам. Такі дії зумовлені тим, що держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
		47. При наданні оцінки, зокрема, свідоцтву про народження дитини, медичній довідці, як доказам, потрібно враховувати, що хоча такі документи не є юридично дійсними на території України, вони можуть підтверджувати, що певна установа, яка не діє відповідно до українського законодавства, але de facto існує на тимчасово окупованій території, зафіксувала факт народження дитини.
		48. Правова оцінка документам, поданим заявником на підтвердження факту народження на тимчасово окупованій території України, зокрема документам, виданим органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України, надається судом цивільної юрисдикції в сукупності з іншими доказами під час розгляду заяви про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України в порядку статті 317 ЦПК України. Саме рішення суду про встановлення такого факту є підставою для державної реєстрації народження та для внесення відомостей про батьків дитини відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду (висновок Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 759/7001/22)».
		 
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
		 
		У справі, що переглядається:
		при задоволенні заяви суд першої інстанції вказав, що заявники не мають можливості надати документи, необхідні для проведення державної реєстрації народження дитини, зокрема свідоцтво про народження, встановленої законодавством України форми, а надані суду докази є достатніми для встановлення факту народження на окупованій території ОСОБА_4 ;
		заявник ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 18 вересня 2004 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 22 вересня 2004 року, виданим ВРАЦС Жовтневого РУЮ м. Дніпропетровська, серія НОМЕР_1 ;
		суди встановили, що згідно виписного епікризу «Джанкойської центральної районної лікарні» від 06 березня 2022 року №43/22 02 березня 2022 року ОСОБА_2 ,1978 року народження, народила дівчинку. 
		 
		За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про відмову в задоволенні заяви. Тому оскаржену постанову апеляційного суду належить скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		Касаційний суд відхиляє доводи касаційних скарг про те, що апеляційне провадження підлягало закриттю, оскільки права Соборного ВДРАЦС у м. Дніпрі не порушені рішенням суду першої інстанції. 
		 
		За змістом частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		 
		У справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи (частина третя статті 42 ЦПК України).
		 
		Соборний ВДРАЦС у м. Дніпрі як учасник справи наділений правом апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції відповідно до положень частини першої статті 352 ЦПК України.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		 
		Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що оскаржені постанови апеляційного суду ухвалені без дотримання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним касаційний суд вважає, що касаційну скаргу  ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково; касаційну скаргу  ОСОБА_2 задовольнити частково; оскаржені постанови апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 задовольнити частково.
		 
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025 року, додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2025 року скасувати та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.
		 
		З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025 року та додаткова постанова Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2025 року втрачають законну силу.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                               В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                         Д. А. Гудима
		 
		                                                                                                   І. О. Дундар
		 
		                                                                                                   Є. В. Краснощоков
		 
		                                                                                                   П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...