Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/20521/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2025.
Дата набрання законної сили: 15.05.2025
Номер судового провадження: 51-5360км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023100010002829

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		15 травня 2025 року
		м. Київ
		справа № 752/20521/23
		провадження № 51-5360 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                           ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю: 
		секретаря судового засідання                           ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		захисника                                                               ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року, якою йому відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження й повернуто апеляційну скаргу на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 11 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_7 .
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 11 квітня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		На підставі статей 71, 72 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду міста Києва від 01 вересня 2023 року і призначено остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.
		12 серпня 2024 року захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на цей вирок разом із клопотанням про поновлення строку на його апеляційне оскарження.
		Київський апеляційний суд ухвалою від 04 вересня 2024 року відмовив у задоволенні вказаного клопотання захисника й на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України повернув йому подану апеляційну скаргу на вирок.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що засуджений ОСОБА_7 не був повідомлений про дату проголошення вироку і 11 квітня 2024 року не відвідував суд першої інстанції, що підтверджено довідкою секретаря судового засідання і повідомленням Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області. Тому захисник наполягає на тому, що долучена до матеріалів кримінального провадження розписка ОСОБА_7 від 11 квітня 2024 року про отримання копії вироку не може бути належним доказом вручення йому саме цього судового рішення у вказану  дату.  Тож,  на  його  думку,  30-денний строк апеляційного оскарження вироку не може починатися раніше ніж 19 липня 2024 року, коли захисник отримав копію вироку в суді й передав її  ОСОБА_7 , котрий на той час уже перебував під вартою. З огляду на ці обставини вважає безпідставним висновок апеляційного суду про відсутність поважних причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження судового рішення.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 просив задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
		Прокурор ОСОБА_5 вважала, що ухвала апеляційного суду є законною, а касаційна скарга захисника - необґрунтованою.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Згідно зі ст. 438 КПК України підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Однак за наслідками перегляду судом касаційної інстанції ухвали апеляційного суду, якою захиснику відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернуто апеляційну скаргу на вирок, таких порушень не встановлено.
		Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Суворе дотримання строків у кримінальному процесі неможливе без чіткого знання правил їх обчислення. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку; обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.
		За загальним правилом 30-денний строк на апеляційне оскарження вироку, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, обчислюється з дня його проголошення. Винятком із цього правила є випадки, якщо особа перебуває під вартою, а також якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу. У цьому разі строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з моменту отримання нею копії судового рішення (ч. 3 ст. 395 КПК України).
		Правило дотримання 30-денного строку на оскарження вироку з дня його проголошення надає потенційному апелянту достатньо часу для роздумів стосовно подачі апеляційної скарги, чіткого визначення своїх аргументів та окреслення правової позиції.
		Особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Стаття 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин його пропуску. Тому під час вирішення питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінка особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), й інші доречні обставини.
		Під поважними причинами пропуску процесуального строку необхідно розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які об`єктивно були чи є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані з перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
		Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
		Доводи захисника на обґрунтування незаконності ухвали апеляційного суду, якою йому відмовлено в поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження вироку, переважно зводяться до заперечення того, що ОСОБА_7 був обізнаний про ухвалення судом цього вироку щодо нього. Однак наведені захисником аргументи є неспроможними.
		Як установив суд апеляційної інстанції, ОСОБА_7 брав участь у судовому провадженні в Голосіївському районному суді міста Києва, зокрема був присутній у судовому засіданні 09 квітня 2024 року перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Засуджений був обізнаний про дату, час і місце проголошення вироку 11 квітня 2024 року, але не прибув у призначений час. Разом із тим апеляційний суд з`ясував, що ОСОБА_7 , котрий не перебував під вартою, того ж дня отримав копію вказаного вироку, в чому особисто розписався і його письмова розписка долучена до матеріалів справи. Прокурору і представнику потерпілого, які також не прибули на проголошення вироку, копію рішення надіслано поштою.
		З огляду на викладене апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що для  ОСОБА_7 строк апеляційного оскарження вироку обчислюється за загальним правилом - з дня проголошення вироку, адже засуджений брав участь у судовому розгляді і, хоча й не прибув у судове засідання на проголошення вироку 11 квітня 2024 року, але того ж дня отримав належним чином завірену його копію. У цьому вироку чітко зазначено порядок і строки його апеляційного оскарження.
		Відповідно до ч. 1 ст. 393 КПК України обвинувачений наділений правом на апеляційне оскарження судового рішення в частині, що стосується його інтересів, тобто є самостійним суб`єктом оскарження. Водночас прояв особливої старанності в захисті своїх інтересів є обов`язком заінтересованої сторони. Однак ОСОБА_7 , за участю якого проведено судовий розгляд й ухвалено вирок, не реалізував свого права на апеляційне оскарження вказаного судового рішення ані в межах установленого законом для цього строку, ані після його закінчення. Які саме обставини перешкодили ОСОБА_7 , котрий до 08 липня 2024 року не перебував під вартою, безпосередньо подати апеляційну скаргу та які розумні заходи він вжив для реалізації свого права на апеляційне оскарження вироку в межах процесуального строку або чому він не мав можливості залучити захисника, у касаційній скарзі не зазначено. 
		Що стосується захисника ОСОБА_6 , то він не брав участі в судовому провадженні в суді першої інстанції, а був залучений засудженим шляхом укладення договору про надання правничої допомоги від 10 липня 2024 року, після чого 12 серпня 2024 року подав апеляційну скаргу на вирок разом із клопотанням про поновлення строку на його апеляційне оскарження.
		У клопотанні захисник наполягав на тому, що ОСОБА_7 не отримував копії вироку; розписка ОСОБА_7 від 11 квітня 2024 року є неналежним документом, адже в ній не вказано дати ухвалення врученого йому вироку; строк апеляційного оскарження вироку розпочався після того, як він у липні 2024 року особисто вручив ОСОБА_7 копію цього вироку в межах надання йому правової допомоги. 
		Однак апеляційний суд мотивовано відхилив ці аргументи захисника, зазначивши, що сама собою неявка ОСОБА_7 у судове засідання на проголошення вироку жодним чином не спростовує дійсності його розписки про вручення йому того ж дня копії цього вироку. Долучена захисником до касаційної скарги відповідь Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області на його адвокатський запит щодо відсутності в журналі обліку відвідувачів Голосіївського районного суду міста Києва записів про те, що 11 квітня 2024 року ОСОБА_7 відвідав цей суд, у цьому конкретному випадку не впливає на обґрунтованість висновків апеляційного суду, оскільки не спростовує достовірності зазначеної вище розписки про отримання ним судового рішення у вказаний день. Ця розписка містить підпис самого ОСОБА_7 , і в ній указано, що 11 квітня 2024 року він отримав саме копію вироку, тому немає підстав вважати цю розписку неналежним документом. 
		Отже, твердження захисника ОСОБА_6 про те, що засуджений до липня 2024 року не був обізнаний про ухвалення щодо нього вироку беззаперечно спростовується матеріалами кримінального провадження, водночас жодних об`єктивних обставин, які перешкоджали стороні захисту подати апеляційну скаргу на вирок у межах установленого законом строку та протягом тривалого часу після його закінчення захисник не зазначив. Тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення цього пропущеного строку.
		Водночас сам собою вступ захисника для участі у кримінальному провадженні після закінчення строку на апеляційне оскарження судового рішення не може розглядатися як достатня правова підстава для поновлення строку на апеляційне оскарження для такого захисника. Положення п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України не передбачають привілею щодо окремого обчислення строків на апеляційне оскарження для захисника чи представника, залученого у кримінальному провадженні для надання правової допомоги вже після ухвалення судом судового рішення, яке оскаржується, а тим більше поза межами строків його оскарження. Такі вимоги кримінального процесуального закону мають на меті гарантувати забезпечення принципу правової визначеності, який є одним із елементів принципу верховенства права, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, а учасники кримінального провадження після закінчення відповідних строків оскарження не перебували у стані правової невизначеності.
		Отже, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які можуть бути підставами для скасування судового рішення, не встановлено. Враховуючи зазначене, касаційну скаргу захисника потрібно залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		у х в а л и в:
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року, якою захиснику  ОСОБА_6 відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження й повернуто апеляційну скаргу на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 11 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_7 , залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника   ОСОБА_6 - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді
		 
		ОСОБА_8                                    ОСОБА_2                                        ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...