Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 990SСGС/27/24 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2025.
Дата набрання законної сили: 17.04.2025
Номер судового провадження: 11-283сап24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА                                      
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                    
		17 квітня 2025 року
		м. Київ
		справа № 990SCGC/27/24
		провадження № 11-283сап24
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді Уркевича В. Ю.,
		судді-доповідача Шевцової Н. В.,
		суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., 
		за участю:
		секретаря судового засідання Лук`яненко О. О., 
		позивачки - ОСОБА_1 , 
		представників позивачки - Кравця Р. Ю., Мартиненко А. В.,
		представника відповідача - Нарольської Т. С.,
		розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції скарги ОСОБА_1 та її представника - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича на рішення Вищої ради правосуддя від 31 жовтня 2024 року 
		№ 3193/0/15-24 «Про скасування частково рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 липня 2024 року № 2060/1дп/15-24 про притягнення 
		до дисциплінарної відповідальності судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 та ухвалення нового рішення» та
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог скарги та її обґрунтування
		1. 27 листопада 2024 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли скарги ОСОБА_1 (далі - скаржниця) та її представника - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 31 жовтня 2024 року № 3193/0/15-24 «Про скасування частково рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 08 липня 2024 року № 2060/1дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 та ухвалення нового рішення» (далі - рішення від 31 жовтня 2024 року № 3193/0/15-24, оскаржуване рішення), яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади за підпунктом «д» пункту 1, пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ) (умисне порушення правил щодо самовідводу, визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, у випадках, установлених законом).
		2. Скарга  ОСОБА_1 мотивована, зокрема, тим, що рішення ВРП не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Підставою оскарження рішення від 31 жовтня 2024 року № 3193/0/15-24визначила пункт 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ).
		3. Як зазначає ОСОБА_1 , оскаржуване рішення не містить підстав та доводів для кваліфікації дій судді за підпунктом «д» пункту 1, пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, оскільки при розгляді скарги ВРП не взяла до уваги надані нею та її представником аргументи та докази, не надала їм належної правової оцінки, не врахувала судову практику Верховного Суду та правові висновки, зроблені самою ж ВРП у межах інших дисциплінарних справ. 
		4.  ОСОБА_1 стверджує, що оскаржуване рішення є немотивованим, оскільки не містить обґрунтування підстав неприйняття ВРП наданих суддею та її представником аргументів та доказів, які підтверджують наявність судової помилки при притягненні судді до відповідальності за частиною другою статті 1727 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), відсутність у діях судді при розгляді кримінальної справи № 227/1325/18 реального конфлікту інтересів, об`єктивної сторони інкримінованого адміністративного правопорушення, факту втручання з боку Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) у діяльність судді при здійсненні правосуддя, незаконність постанови Дружківського міського суду Донецької області від 26 травня 2023 року. 
		5. На переконання ОСОБА_1 , зроблені ВРП висновки щодо доказів вчинення нею дисциплінарного проступку не відповідають фактичним обставинам 
		справи, оскільки, посилаючись на постанову Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 227/1325/18 та ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2020 року як на доказ вчинення суддею дисциплінарного проступку, ВРП «викривила» зміст цих судових рішень, а також правових висновків, викладених у них.
		6. Окрім того, ОСОБА_1 вважає невмотивованими висновки ВРП стосовно умисного вчинення нею порушення правил самовідводу та щодо застосування до неї найсуворішого виду дисциплінарного стягнення і неможливості застосування менш суворого виду дисциплінарного стягнення (з урахуванням того, що ВРП вважає, що суддя вчинила зазначені дисциплінарні проступки), тобто не містить мотивів дотримання принципу пропорційності застосованого стягнення.
		7. З огляду на викладене скаржниця вважає, що рішення ВРП про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади судді є протиправним та підлягає скасуванню.
		8. Представник скаржниці - адвокат Кравець Р. Ю., посилаючись на протиправність рішення від 31 жовтня 2024 року № 3193/0/15-24, просить його скасувати. 
		9. Представник  ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення ВРП підлягає скасуванню, оскільки не вказано, яка конкретно норма Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) була порушена; не наведено доказів існування підстав для самовідводу, оскільки за суб`єктивним критерієм «особисті переконання» суддя не вважала себе упередженою, суддя під час розгляду справи не допустила поведінки, що б ставила під сумнів її неупередженість; за об`єктивним критерієм - надано можливість заявити відвід, що був розглянутий згідно із законом. Інші гарантії та права також забезпечені, відсутні скарги щодо порушення порядку здійснення судочинства.
		10. Представник скаржниці вказує, що постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 227/1325/18 не могла бути підставою для самовідводу, оскільки за своєю правовою природою вироки про затвердження угоди про визнання винуватості не можуть мати преюдиційного значення для інших кримінальних проваджень.
		11. Адвокат Кравець Р. Ю. зазначає, що справи № 227/1325/18 та № 227/1040/20 не мають спільного «предмета злочинного посягання», оскільки листок непрацездатності є предметом виключно у справі № 227/1325/18 (частина друга статті 358 Кримінального кодексу України; (далі - КК України), натомість у справі № 227/1040/20 (частина четверта статті 358 КК України) листок непрацездатності є лише знаряддям. Суддя не могла ознайомитися з матеріалами (зібраними доказами) у справі № 227/1040/20, оскільки взяла самовідвід через 2 дні після розподілу справи до підготовчого засідання, тоді як у силу статей 291, 314 КПК України обвинувальний акт не містить матеріалів (зібраних доказів).
		12. Кравець Р. Ю. наголошує, що питання неупередженості судді з цих підстав було вирішено судом під час розгляду заяви про відвід, де не встановлено обставин наявності сумніву в неупередженому розгляду, що виключає порушення правил, які могли призвести до упередженого розгляду.
		13. Відтак представник скаржниці вказує, що кваліфікація дисциплінарного проступку за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ не відповідає вимогам точності.
		14. Крім того, за твердженням представника ОСОБА_1 , оскаржуване рішення ВРП підлягає скасуванню, оскільки не наведено доказів наявності умислу, згадування ж наявності значного досвіду у судді не може бути доказом вини, а тим більше враховано як своєрідна обтяжувальна обставина, що унеможливлює притягнення судді до відповідальності за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закон № 1402-VІІІ.
		15. Представник скаржниці також зазначив про відсутність складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ. Зокрема, з посиланням на рішення ВРП від 28 серпня 2018 року № 2726/0/15-18 представник скаржниці нагадує, про неможливість притягнення судді до відповідальності за сам факт існування постанов суду про притягнення судді до адміністративної відповідальності, бо проступком можуть бути лише дії самого судді, які стали підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
		16. За твердженням представника скаржниці, слід було б урахувати, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності прийнята без застосування спеціальних норм матеріального права, а саме без урахування статті 351 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII) та статті 106 Закону № 1402-VІІІ, де за ймовірне порушення правил самовідводу суддю не можна притягнути до адміністративної відповідальності, оскільки це суперечить конституційним принципам здійснення правосуддя в Україні, які гарантують судді неможливість його притягнення до відповідальності за ухвалене ним рішення, таке порушення у разі його наявності може бути лише підставою для дисциплінарної відповідальності. Також не було враховано, що відповідно до Закону № 1402-VІІІ виключно Рада суддів України надає роз`яснення, що є конфліктом інтересів у судді, однак у цьому випадку Рада суддів України не встановлювала обставин наявності конфлікту інтересів у судді, що міг би бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
		17. У підсумку представник  ОСОБА_1 зазначив, що ВРП не врахувала та не застосувала принцип пропорційності дисциплінарного стягнення на відміну від її висновку про застосування принципу пропорційності у подібних справах, зокрема у рішеннях від 18 вересня 2020 року № 2659/1дп/15-20 та від 17 лютого 2020 року № 479/2дп/15-20.
		Короткий зміст доводів ВРП щодо скарги
		18. ВРП 26 грудня 2024 року подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скарги ОСОБА_1 та її представника- адвоката Кравця Р. Ю, у якому просить залишити їх без задоволення, а рішення ВРП від 31 жовтня 2024 року № 3193/0/15-24 - без змін, зазначаючи, що при його прийнятті вона діяла в межах повноважень, вчинила необхідні дії для об`єктивного встановлення всіх обставин справи та жодним чином не порушила норм Закону № 1798-VIII. 
		19. Також ВРП зазначає, що її Друга Дисциплінарна палата обґрунтовано встановила наявність у діях судді складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (порушення правил щодо відводу (самовідводу); визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, у випадках, установлених законом). Установлені статтею 52 Закону № 1798-VІІІ підстави для скасування рішення ВРП відсутні.
		Установлені обставини справи
		20. Указом Президента України від 23 квітня 2008 року № 392/2008  ОСОБА_1 призначена на посаду судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області строком на п`ять років. Постановою Верховної Ради України від 16 травня 2013 року № 246-VIІ обрана на посаду судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області безстроково. 
		21. До ВРП 05 вересня 2023 року (вх. № 320/0/13-23) надійшла дисциплінарна скарга Краматорської окружної прокуратури Донецької області стосовно судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 . 
		22. У дисциплінарній скарзі скаржник зазначив, що суддя під час розгляду справи № 227/1325/18 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України (за фактом складення та видачі ОСОБА_3 як завідувачкою амбулаторії № 5 Комунального закладу «Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги» на прохання ОСОБА_4 завідомо підробленого офіційного документа - листка непрацездатності АГТ від 18 квітня 2017 року № 706568), допустила дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ [порушення правил щодо відводу (самовідводу)].
		23. Скаржник зауважує, що суддя ОСОБА_1, розглянувши справу № 227/1325/18 та ухваливши вирок від 31 травня 2021 року, діяла в умовах реального конфлікту інтересів, про який не повідомила учасників кримінального провадження та який не усунула в порядку, визначеному частиною першою статті 80 КПК України.
		24. Скаржник посилається на перебіг розгляду суддею ОСОБА_1 іншої справи - № 227/1040/20 (за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366, частиною четвертою статті 358, частиною другою статті 191, частиною третьою статті 191 КК України), у якій суддя ОСОБА_1 заявила самовідвід із тих підстав, що спілкується і тривалий час (понад 15 років) підтримує дружні стосунки з обвинуваченим у вказаній справі ОСОБА_4 , а отже, є упередженою під час розгляду справи № 227/1040/20.
		25. За твердженням скаржника, наведені вище судові справи є взаємопов`язаними, оскільки за обвинувальним актом у справі № 227/1040/20 ОСОБА_4 як Добропільський міський голова, діючи умисно, з метою приховування фактів його відсутності без поважних причин на робочому місці та невиконання ним службових обов`язків у зв`язку з фактичним перебуванням у своїх особистих справах на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим у травні 2017 року, надав до Добропільської міської ради Донецької області завідомо підроблений офіційний документ - листок непрацездатності АГТ від 18 квітня 2017 року № 706568, який містив неправдиві відомості в частині перебування ОСОБА_4 на амбулаторному лікуванні в амбулаторії № 5 Комунального закладу «Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги».
		26. На переконання скаржника, наведені обставини свідчать про порушення суддею ОСОБА_1 вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у частині права кожного на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, пункту 4 частини першої статті 75 КПК України (щодо неможливості участі судді у кримінальному провадженні за наявності інших (не передбачених пунктами 1-3, 5 частини першої цієї статті) обставин, які викликають сумнів у його неупередженості), пункту 4 частини першої статті 28 Закону № 1700-VII(щодо обов`язку судді як суб`єкта, на якого поширюється дія вказаного Закону, вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів).
		27. Крім того, НАЗК стосовно судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення від 14 лютого 2023 року № 34-02/10 за частиною другою статті 1727 КУпАП.
		28. Згідно із зазначеним протоколом ОСОБА_1 як суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області вчинила дії та ухвалила рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме в період з 08 травня 2019 року до 31 травня 2021 року одноособово брала участь у розгляді справи № 227/1325/18 та 31 травня 2021 року в інтересах ОСОБА_4 , з яким перебуває у 
		дружніх стосунках, ухвалила вирок, яким ОСОБА_3 визнано невинуватою 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою 
		статті 358 КК України, чим порушила вимоги пункту 3 частини першої 
		статті 28 Закону № 1700-VII.
		29. За результатами розгляду зазначеного протоколу постановою Дружківського міського суду Донецької області від 26 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року, суддю ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 1727 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400,00 (три тисячі чотириста) гривень.
		30. Оскільки правопорушення, передбачене частиною другою статті 1727 КУпАП, 
		є правопорушенням, пов`язаним із корупцією, що було встановлено судовим рішенням, яке набрало статусу остаточного, скаржник вважає, що суддю ОСОБА_1 необхідно також притягнути до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, у випадках, установлених законом).
		31. Ухвалою від 27 травня 2024 року № 1579/1дп/15-24 Перша Дисциплінарна палата ВРП відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 з підстав можливої наявності в її діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (порушення правил щодо відводу (самовідводу); визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, у випадках, установлених законом).
		Короткий зміст рішення Першої Дисциплінарної палати
		32. Перша Дисциплінарна палата ВРПрішенням від 08 липня 2024 року № 2060/1дп/15-24 суддю Добропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 притягнула до дисциплінарної відповідальності та застосовала до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
		33. Перша Дисциплінарна палата ВРП встановила, що у провадженні судді ОСОБА_1 перебували справи:
		- № 227/1325/18 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України;
		- № 227/1040/20 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 358, частиною першою статті 366, частиною другою статті 191, частиною третьою статті 191 КК України. 
		Щодо справи № 227/1040/20
		34. 18 березня 2020 року до провадження судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 надійшла справа № 227/1040/20 за обвинуваченням ОСОБА_4 (кримінальне провадження від 15 серпня 2017 року № 42017051660000144). 
		35. 20 березня 2020 року суддя ОСОБА_1 заявила самовідвід від розгляду вказаної справи, оскільки з обвинуваченим ОСОБА_4 вона спілкується тривалий час (понад 15 років) та підтримує дружні стосунки. При цьому суддя ОСОБА_1 у заяві зазначила, що вважає доцільним заявити самовідвід на підставі пункту 4 частини першої статті 75 КПК України з метою забезпечення об`єктивного та неупередженого розгляду справи безстороннім судом і запобігання безпідставним звинуваченням з боку учасників процесу щодо необ`єктивності та упередженості під час розгляду зазначеної справи.
		36. Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 березня 2020 року (суддя Любчик В. М.) вказану заяву про самовідвід задоволено, справу № 227/1040/20 у порядку, визначеному частиною третьою статті 35 КПК України, було передано на повторний автоматизований розподіл.
		37. Надалі вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від      24 травня 2024 року у справі № 227/1040/20 (суддя Корнєєва В. В.) ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366, частиною четвертою статті 358, частиною другою статті 191 КК України.
		38. Згідно з текстом вироку, розміщеного 05 червня 2024 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень, він ґрунтується на такому: показаннях обвинуваченого ОСОБА_4 , в яких він, зокрема, висловився з приводу видачі йому ОСОБА_3 відповідних листків непрацездатності; показаннях свідка ОСОБА_3 ; протоколі огляду документів від 11 жовтня 2017 року, а саме копії журналу реєстрації листків непрацездатності, у якому за номером 111 міститься запис про видачу листка непрацездатності № 706568 ОСОБА_4 лікарем ОСОБА_3 ; копії медичної картки ОСОБА_4 , у якій містяться підписи ОСОБА_3 та її печатка. Ці документи були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 42017051660000144 згідно з постановою слідчого від 11 жовтня 2017 року.
		Щодо справи № 227/1325/18
		39. 23 квітня 2018 року до провадження судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Хандуріна В. В. надійшла справа № 227/1325/18 за обвинуваченням ОСОБА_3 (кримінальне провадження від 11 квітня 2018 року № 42018050000000183).
		40. 19 квітня 2018 року між прокурором у цьому кримінальному провадженні та підозрюваною ОСОБА_3 було укладено угоду про визнання винуватості, згідно з якою підозрювана ОСОБА_3 зобов`язалася беззастережно визнати свою винуватість в обсязі підозри в судовому провадженні, надати суду свідчення в як свідок у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у справі № 227/1040/20.
		41. Добропільський міськрайонний суд Донецької області  вироком від 26 квітня 2018 року вказану угоду про визнання винуватості затвердив, ОСОБА_3 визнав винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України, призначив їй покарання у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.
		42. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, адвокат Сакун В. А., діючи в інтересах ОСОБА_4 , звернувся з апеляційною скаргою до Апеляційного суду Донецької області. В апеляційній скарзі адвокат просив скасувати вирок суду першої інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції, зазначив, що зміст оскаржуваного вироку недвозначно підтверджує «співучасть ОСОБА_4 із засудженою ОСОБА_3 » і в такий спосіб створює преюдицію щодо винуватості ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного злочину.
		43. Апеляційний суд Донецької області ухвалою  від 09 липня 2018 року зазначену апеляційну скаргу залишив без задоволення, вирок Добропільського міськрайонного суду від 26 квітня 2018 року - без змін.
		44. Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду постановою від 18 грудня 2018 року вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2018 року щодо ОСОБА_3 скасував, призначив новий розгляд у суді першої інстанції. 
		45. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд установив, що вирок стосовно ОСОБА_3 , ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості, стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_4 , тому суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд усупереч приписам пункту 3 частини сьомої статті 474 КПК України прийняв рішення про затвердження умов угоди у запропонованій сторонами редакції, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
		46. Добропільський міськрайонний суд Донецької області ухвалою від 25 січня 2019 року у справі № 227/1325/18 (суддя Левченко А. М.) відмовив у затвердженні угоди про визнання винуватості від 19 квітня 2018 року з тих підстав, що відповідно до частини першої статті 18 КПК України жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Разом з тим, як пояснила в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 , на теперішній час вона заперечує проти затвердження судом укладеної нею угоди про визнання винуватості. Матеріали кримінального провадження  № 42018050000000183 повернуто прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України.
		47. 08 травня 2019 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42018050000000183 стосовно ОСОБА_3 . Головуючим суддею у зазначеному кримінальному провадженні (справа № 227/1325/18) визначено суддю ОСОБА_1 
		48. Ухвалою судді ОСОБА_1 від 20 травня 2019 року у справі № 227/1325/18 призначено підготовче судове засідання. Ухвалою від 14 червня 2019 року суддя призначила вказану справу до судового розгляду.
		49. 16 листопада 2020 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшло клопотання прокурора про відвід судді ОСОБА_1 від розгляду справи № 227/1325/18. Клопотання було обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у складанні та видачі завідомо підробленого документа - медичної довідки, яка містила інформацію про перебування ОСОБА_4 на амбулаторному лікуванні у квітні 2017 року. Крім того, ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 березня 2020 року у справі № 227/1040/20 задоволено заяву судді ОСОБА_1 від 20 березня 2020 року про самовідвід у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 , подану суддею з тих підстав, що вона тривалий час (понад 15 років) спілкується з ОСОБА_4 . Оскільки, ОСОБА_3 видала медичну довідку - листок непрацездатності ОСОБА_4 , йому було незаконно нараховано гроші і як наслідок, ОСОБА_4 притягується до відповідальності за статтею 191 КК України. Згідно із клопотанням за вказаних обставин суддя ОСОБА_1 може бути упередженою під час розгляду обвинувального акта стосовно ОСОБА_3 , що може призвести до виправдання ОСОБА_4 в частині привласнення грошових коштів за листком непрацездатності, який видала ОСОБА_3 у квітні 2018 року.
		50. Ухвалою від 26 листопада 2020 року (суддя Хоменко Д. Є.) в задоволенні вказаного клопотання прокурора про відвід судді було відмовлено з тих підстав, що оскільки суддя ОСОБА_1 не заявляла самовідводу, то вона за своїм внутрішнім переконанням не має сумніву в об`єктивності розгляду вказаної справи. 
		51. 31 травня 2021 року суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 у справі № 227/1325/18 ухвалила вирок, яким ОСОБА_3 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України, та виправдано у зв`язку з відсутністю в її діянні складу вказаного кримінального правопорушення. При цьому суддя ОСОБА_1 керувалася тією обставиною, що сторона обвинувачення не довела в судовому засіданні, що ОСОБА_3 як завідувачка амбулаторії № 5 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою     статті 358 КК України, а саме працівником юридичної особи будь-якої форми власності, яка не є службовою особою. Суд вважав, що ОСОБА_3 як завідувачка амбулаторії не є суб`єктом вказаного правопорушення, оскільки за посадою є службовою особою, тому в діянні обвинуваченої відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України.
		52. Не погодившись із указаним вироком, прокурор звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного суду.
		53. Перша Дисциплінарна палата ВРП установила, що наразі вказана апеляційна скарга не розглянута, до того ж місцезнаходження справи № 227/1325/18 невідоме, про що складено акт втрачених судових справ Донецького апеляційного суду у місті Маріуполі.
		Щодо притягнення судді до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 1727 КУпАП (порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів)
		54. Перша Дисциплінарна палата ВРП також установила, що 14 лютого 2023 року НАЗК склало стосовно судді ОСОБА_1 протокол № 34-02/10 про вчинення адміністративного правопорушення за частиною другою статті 172? КУпАП.
		55. Згідно із цим протоколом ОСОБА_1 як суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області вчинила дії та ухвалила рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме в період із 08 травня 2019 року до 31 травня 2021 року одноособово брала участь у розгляді справи № 227/1325/18 та 31 травня 2021 року в інтересах ОСОБА_4 , з яким перебуває у дружніх стосунках, ухвалила вирок, яким ОСОБА_3 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України. Зазначеними діями суддя порушила вимоги пункту 3 частини першої статті 28 Закону № 1700-VII.
		56. У протоколі зазначено, що за результатами касаційного перегляду справи № 227/1325/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду дійшов чіткого та однозначного висновку, 
		що вирок у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 впливає 
		на обставини та проведення досудового розслідування стосовно ОСОБА_4 
		в іншому кримінальному провадженні - № 42018050000000183 (справа № 227/1040/20).
		57. За результатами розгляду складеного НАЗК протоколу про адміністративне правопорушення постановою Дружківського міського суду Донецької області від 26 травня 2023 року (суддя Панова Т. Л.), залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року (суддя Куракова В. В.), ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 1727 КУпАП. На неї накладено стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.
		58. Ухвалюючи постанову про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою 
		статті 1727 КУпАП, суд дійшов висновку, що під час розгляду судової справи № 227/1325/18 та ухвалення в ній рішення була наявна суперечність між приватним інтересом і службовими повноваженнями судді ОСОБА_1 , що вплинуло на об`єктивність та неупередженість ухваленого суддею рішення, що є реальним конфліктом інтересів.
		59. Ухвалюючи рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, Перша Дисциплінарна палата ВРП виходила з того, що суддя не дотрималася вимог законодавства щодо забезпечення неупередженості та об`єктивності судового розгляду, а отже, допустила дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону 
		№ 1402-VІІІ, у частині умисного порушення правил щодо самовідводу.
		60. За висновком Першої Дисциплінарної палати ВРП, умисність дій судді ОСОБА_1 підтверджується тим, що, зважаючи на тривалий досвід роботи суддею, вона не могла не усвідомлювати очевидної протиправності своїх дій за наявності реального конфлікту інтересів у справі № 227/1325/18. З урахуванням установлених обставин такі дії не могли бути вчинені суддею внаслідок недбалості чи суддівської помилки.
		61. Перша Дисциплінарна палата ВРП також дійшла висновку, що суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 
		вчинила дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 15 частини першої   статті 106 Закону № 1402-VІІІ.
		62. Зазначила, що для кваліфікації дій судді за вказаною підставою встановлення факту набрання законної сили судовим рішенням, яким суддю визнано винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, є першочерговим у межах відповідного дисциплінарного провадження.
		63. За результатами розгляду складеного НАЗК протоколу про адміністративне правопорушення постановою Дружківського міського суду Донецької області від 26 травня 2023 року (справа № 227/572/23), залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 9 серпня 2023 року,  ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 1727 КУпАП. Наразі відомості про вчинення суддею ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, містяться в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення.
		64. За висновком Першої Дисциплінарної палати ВРП, усупереч наведеним суддею ОСОБА_1 та її адвокатом Кравцем Р. Ю. аргументам, обставини у справах № 227/1325/18 та № 227/1040/20 дають підстави для висновку щодо дій судді ОСОБА_1 (у справі № 227/1325/18) в умовах реального конфлікту інтересів за існування складових у вигляді: приватного інтересу, службових повноважень та суперечності між приватним інтересом особи та її службовими повноваженнями, що впливає на об`єктивність та неупередженість під час ухвалення рішень, вчинення або невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
		Щодо пропорційності дисциплінарного стягнення
		65. Визначаючи вид дисциплінарного стягнення, Перша Дисциплінарна палата ВРП вважала, що до судді ОСОБА_1 можна застосувати лише два види стягнення, визначені пунктами 5, 6 частини першої статті 109 Закону № 1402-VІІІ, а саме подання про переведення судді до суду нижчого рівня або подання про звільнення судді з посади. Оскільки суддя ОСОБА_1 є суддею місцевого загального суду, то до неї не можна застосувати дисциплінарне стягнення у виді подання про переведення до суду нижчого рівня. 
		66. Зважаючи на приписи частини восьмої та пунктів 4, 7 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ, Перша Дисциплінарна палата ВРП виснувала, що суддя ОСОБА_1 вчинила істотний дисциплінарний проступок, а тому вказані обставини виключають можливість застосування до неї іншого дисциплінарного стягнення, ніж подання про звільнення її з посади судді. 
		67. Урахувавши факти, які свідчать про наявність у діях судді ОСОБА_1 складів дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1 
		(умисне порушення правил щодо самовідводу), пунктом 15 частини першої 
		статті 106 Закону № 1402-VІІІ, обставини допущення таких проступків та ступінь вини судді, Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що порушення закону, допущені суддею ОСОБА_1 , є очевидними та грубими, такими, що негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади в цілому.Події, які є предметом розгляду, висвітлені в медіа, а відомості про вчинення суддею ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, внесені до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, що, безумовно, має негативний вплив на авторитет судової системи загалом.
		68. Беручи до уваги ступінь вини, характер вчинених дисциплінарних проступків та обставини їх вчинення (водночас урахувавши позитивну характеристику 
		судді, відсутність фактів притягнення її до дисциплінарної відповідальності), 
		Перша Дисциплінарна палата ВРП визнала пропорційним вчиненим суддею дисциплінарним проступкам дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.
		Короткий зміст рішення ВРП
		69. 31 жовтня 2024 року ВРП, розглянувши скарги судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 та її представника - адвоката Кравця Р. Ю. на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 08 липня 2024 року № 2060/1дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, погодилась із висновком своєї Першої Дисциплінарної палати щодо наявності у діях судді  ОСОБА_1 ознак складів дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (порушення правил щодо відводу (самовідводу); визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, у випадках, установлених законом). 
		70. ВРП повністю погодилася з обставинами дисциплінарного провадження, встановленими її Першою Дисциплінарною палатою, а також із юридичною кваліфікацією цих діянь. 
		71. При цьому ВРП звернула увагу, що Перша Дисциплінарна палата ВРП у рішенні, обґрунтовуючи вид дисциплінарного стягнення, помилково виснувала, що відповідно до частини четвертої статті 109 Закону № 1402-VІІІ до судді ОСОБА_1 можна застосувати лише два види стягнення, визначені пунктами 5, 6 частини першої статті 109 Закону № 1402-VІІІ, а саме подання про переведення судді до суду нижчого рівня або подання про звільнення судді з посади.
		72. За висновком ВРП, за вчинений суддею ОСОБА_1 дисциплінарний проступок, зокрема, за пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ 
		на момент його вчинення була передбачена можливість застосування дисциплінарних стягнень, визначених пунктами 4-6 частини першої статті 109 цього Закону, у виді: подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; подання про переведення судді до суду нижчого рівня; подання про звільнення судді з посади.
		73. Такий висновок ВРП ґрунтується на тому, що дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, суддя вчинила у період з 31 травня 2021 року (дата ухвалення суддею вироку у справі № 227/1325/18 стосовно  ОСОБА_3 ) по 09 серпня 2023 року (дата постанови Дніпровського апеляційного суду, якою залишено без змін постанову Дружківського міського суду Донецької області від 26 травня 2023 року, у справі № 227/572/23 про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 1727 КУпАП).  
		74. Відповідно до статті 109 Закону № 1402-VІІІ дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1-3 частини першої цієї статті (попередження; догана - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; сувора догана - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців), не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10-12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону.
		75. Абзацом третім частини четвертої статті 109 Закону № 1402-VІІІ передбачено, що дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 4 частини першої цієї статті, може застосовуватися до судді виключно у разі вчинення проступків, визначених пунктами 1, 2, 4 та 5 частини першої статті 106 цього Закону. 
		76. Водночас до цього абзацу було внесено зміни відповідно до Закону України 
		від 09 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України 
		«Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України 
		щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри», тобто після вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарних проступків. 
		77. ВРП, ураховуючи приписи статті 58 Конституції України, виснувала, що абзац третій частини четвертої статті 109 Закону № 1402-VІІІ не може бути застосований під час визначення виду дисциплінарного стягнення судді ОСОБА_1 . 
		78. З огляду на викладене ВРП дійшла висновку, що рішення її Першої Дисциплінарної палати від 08 липня 2024 року № 2060/1дп/15-24 у частині можливості застосування до судді ОСОБА_1 лише двох видів стягнення, визначених пунктами 5 та 6 частини першої статті 109 Закону № 1402-VІІІ, а саме подання про переведення судді до суду нижчого рівня або подання про звільнення судді з посади, підлягає скасуванню.
		79. Разом з тим ВРП констатувала, що її Перша Дисциплінарна палата правильно кваліфікувала дії судді ОСОБА_1 як істотний дисциплінарний проступок з огляду на положення пунктів 4, 7 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ.
		80. ВРП також погодилася з висновком своєї Першої Дисциплінарної палати, що порушення закону, допущені суддею ОСОБА_1 , зокрема вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, є очевидними та грубими, негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади та авторитет правосуддя в цілому. Обставини, які були предметом розгляду дисциплінарної справи, висвітлені в медіа; відомості про вчинення суддею  ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, внесені до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення.
		81. ВРП виснувала, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади відповідає вимогам частини другої статті 109 Закону № 1402-VІІІ, частини п`ятої статті 50 Закону № 1798-VІІІ, та застосоване до судді відповідно до принципу пропорційності та відповідає вчиненим суддею дисциплінарним проступкам з урахуванням позитивної характеристики судді, відсутності фактів притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, ступеня вини судді, характеру вчинених дисциплінарних проступків, обставин їх вчинення, негативного впливу на авторитет правосуддя внаслідок дій судді.
		Рух скарги
		82. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 04 грудня 2024 року відкрила провадження за скаргами  ОСОБА_1 та її представника - адвоката Кравця Р. Ю. на рішення від 31 жовтня 2024 року № 3193/0/15-24 та витребувала від ВРП матеріали дисциплінарної справи, на підставі яких було ухвалено це рішення.
		83. 09 грудня 2024 року розпорядженням першого заступника керівника Апарату Верховного Суду № 11/0/30-24 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку із закінченням строку, на який суддю Верховного Суду Желєзного І. В. обрано до складу Великої Палати Верховного Суду (рішення зборів суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 грудня 2021 року № 15).
		84. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 січня 2025 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Шевцовій Н. В.
		85. 26 грудня 2024 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшли копії матеріалів дисциплінарної справи, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення від 31 жовтня 2024 року № 3193/0/15-24.
		86. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2025 року справу за цими скаргами призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 годину 00 хвилин 20 лютого 2025 року. 
		87. 20 лютого 2025 року Велика Палата Верховного Суду перенесла розгляд справи за скаргами на 20 березня 2025 року, а 20 березня 2025 року на 17 квітня 
		2025 року.
		Позиція Великої Палати Верховного Суду 
		Щодо розмежування конфлікту інтересів у процесуальній та позапроцесуальній діяльності судді
		88. Для цілей дисциплінарного провадження важливим є питання визначення як характеру конфлікту інтересів, який мав (має) місце в тій чи іншій ситуації, так і сфери відносин (діяльності), у зв`язку з якою постає питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за порушення правил його вирішення (врегулювання).
		89. За антикорупційним законодавством конфлікти інтересів залежно від того, чи вони вже виникли, чи можуть з великою долею вірогідності виникнути в майбутньому, прийнято поділяти на реальні та потенційні.
		90. Важливо розрізняти за сферами виникнення дві основні групи конфліктів інтересів судді: 1) ті, що виникають під час здійснення правосуддя та можуть бути врегульовані у спосіб, визначений процесуальним законодавством, а також 2) ті, що виникають у позасудовій діяльності судді та не підлягають врегулюванню у спосіб, передбачений процесуальним законом.
		91. Тобто залежно від того, у якій сфері діяльності судді (при здійсненні правосуддя - процесуальній чи, позапроцесуальній) виникає конфлікт інтересів, залежить процедура та порядок врегулювання конфлікту інтересів.
		92. Основними способами врегулювання конфлікту інтересів, які виникають у процесуальній діяльності, є або заявлення суддею самовідводу, або розкриття суддею учасникам справи інформації, і якщо після такого розкриття учасники процесу не заявили відводу судді, то конфлікт інтересів вважається врегульованим. Якщо ж після розкриття інформації учасники справи заявили відвід судді, то заява про відвід вирішується у порядку, визначеному процесуальним законом.
		93. Натомість основними способами врегулювання конфлікту інтересів у позапроцесуальній діяльності судді є, зокрема, повідомлення кожної сторони конфлікту про конфлікт інтересів не пізніше наступного дня з моменту його виникнення (призначення особи на посаду); невчинення дій та неприйняття рішень по суті в межах виконання службових повноважень; вжиття заходів щодо самостійного врегулювання конфлікту інтересів шляхом перерозподілення повноважень осіб з метою виключення ситуації, за якої особи - сторони конфлікту будуть прямо чи опосередковано підпорядковані за своїми функціональними обов`язки.
		94. Наведене вище розмежування за сферами виникнення конфлікту інтересів у діяльності судді, що визначає і порядок врегулювання такого конфлікту, зумовлює підстави і види юридичної відповідальності за неврегулювання конфлікту інтересів. 
		95. Так, порушенння правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів суддею під час відправлення правосуддя (конфлікту, який врегульовується у спосіб, визначений процесуальним законом) зумовлює дисциплінарну відповідальність, встановлену Законом № 1402-VІІІ, зокрема передбачену підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 цього Закону. 
		96. У свою чергу за порушення правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, який виникає у позапроцесуальній діяльності судді і який не можна врегулювати у спосіб, визначений процесуальним законом, настає, з-поміж іншого, адміністративна відповідальність відповідно до норм КУпАП, зокрема статті 1727 цього Кодексу.
		97. Велика Палата Верховного Суду виходячи із системного аналізу положень законів № 1700-VII та № 1402-VІІІ висновує про відсутність повноважень як Національного агентства з питань запобігання корупції так і Ради суддів України щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності суддів у разі, якщо він може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом.
		98. Таким законом, що регламентує порядок врегулювання конфлікту інтересів у судді під час здійснення правосуддя, є відповідні процесуальні кодекси, які хоча не містять визначення поняття конфлікту інтересів, однак визначають коло випадків, які свідчать про упередженість і заінтересованість суддів у розгляді конкретної справи та відповідно є підставами для їх відводу (самовідводу) [частини перша, третя статті 36, стаття 37 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), частини перша, третя статті 35, стаття 36 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), частини перша, третя статті 36, стаття 37 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), статті 75, 76 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України)].
		99. Слід наголосити, процесуальними кодексами передбачено що порушення норм  процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення в ухваленні якого брав участь суддя, якому було заявлено відвід ,і підстави його відводу визнано судом апеляційної / касаційної інстанції обґрунтованими (пункт 2 частини третьої статті 376, пункт 2 частини першої статті 411 ЦПК України, пункт 2 частини третьої статті 277, пункт 2 частини першої статті 310 ГПК України, пункт 2 частини третьої статті 317, пункт 2 частини третьої статті 353 КАС України, пункт 2 частини першої статті 415 КПК України).
		100. У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду звертає також увагу на рішення Ради суддів України № 46 від 07 вересня 2017 року, у якому наголошено, що порушення правил відводу або самовідводу може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності відповідно до статті 106 Закону № 1402-VІІІ. Складання уповноваженими державними органами протоколів про притягнення судді до адміністративної відповідальності за порушення правил відводу або самовідводу у зв`язку з конфліктом інтересів у розгляді певних справ містить ознаки втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя.
		101. Окрім того, Рада суддів України у рішенні від 28 січня 2022 року № 7 «Щодо складення НАЗК протоколів на суддів», з-поміж іншого, звертала увагу НАЗК на необхідності утриматися від розміщення інформації про вчинення суддями адміністративних правопорушень у сфері запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів як встановленого факту до рішення суду; надсилати відповідні матеріали у повному обсязі на адресу Ради суддів України для їх розгляду в порядку, визначеному чинним законодавством, перед прийняттям рішення щодо складання протоколу за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів відносно суддів.
		Щодо меж та підстав перегляду оскаржуваного рішення ВРП
		102. Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
		103. Згідно зі статтею 1 Закону № 1798-VІІІ ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
		104. Відповідно до частини другої статті 42, частини другої статті 50 Закону 
		№ 1798-VІІІ дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють дисциплінарні палати ВРП. За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
		105. За частиною першою статті 51 Закону № 1798-VІІІ право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
		106. Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.
		107. Згідно із частиною першою статті 52 Закону № 1798-VІІІ рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
		108. ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кравець Р. Ю. у поданих скаргах 
		не заперечують повноважності складу ВРП, яка ухвалила оскаржуване 
		рішення, належності підписання оскаржуваного рішення, а також обізнаності з дисциплінарним провадженням, належності повідомлення про засідання ВРП і відповідно дотримання процесуальних гарантій у цьому провадженні. 
		109. За наведеного Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення на підставі пунктів 1-3 частини першої 
		статті 52 Закону № 1798-VІІІ.
		110. Водночас оскаржуване рішення ВРП з урахуванням доводів скаржників потребує оцінки на предмет відповідності його вимогам, визначеним пунктом 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VІІІ. 
		111. ВРП в оскаржуваному рішенні погодилась із висновками її Другої Дисциплінарної палати про наявність у діях судді ОСОБА_1 складів дисциплінарних проступків, передбачених: 
		- підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ [порушення правил щодо відводу (самовідводу)];
		- пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, у випадках, установлених законом). 
		112. Тож ВРП фактично дійшла висновку про наявність підстав для кваліфікації дій судді ОСОБА_1 як сукупності дисциплінарних порушень за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ та пунктом 15 частини першої цієї норми Закону.
		113. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду розглядає доводи скарг, перевіряючи дотримання ВРП під час ухвалення оскаржуваного рішення положень пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VІІІ, а саме: наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності одночасно за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ та пунктом 15 частини першої цієї норми Закону.
		Щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, у випадках, установлених законом)
		114. ВРП установила, що за результатами розгляду складеного НАЗК протоколу про адміністративне правопорушення постановою Дружківського міського суду Донецької області від 26 травня 2023 року у справі № 227/572/23, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року, ОСОБА_1 була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 1727 КУпАП. 
		115. Також ВРП, відхиляючи доводи ОСОБА_1 та її представника - адвоката Кравця Р. Ю. про відсутність у діях судді реального конфлікту інтересів під час розгляду справи № 227/1325/18, зауважила, що ці обставини встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, і у ВРП немає підстав здійснювати переоцінку доказів, які досліджували суди першої та апеляційної інстанцій. 
		116. З огляду на викладене ВРП дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з підстави, передбаченої пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.
		117. Відповідно до пункту 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, у випадках, установлених законом.
		118. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що за цією нормою підставою для дисциплінарної відповідальності судді є факт визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією. Такий факт може бути встановлений у судовому провадженні (кримінальному чи провадженні про адміністративне правопорушення). 
		119. Дисциплінарний орган не наділений повноваженнями здійснювати діяльність, спрямовану на встановлення фактичних обставин вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, шляхом збирання та процесуального закріплення відповідних доказів, що можуть свідчити про вчинення особою такого правопорушення. Таку діяльність відповідно до Закону № 1700-VII здійснюють спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції - органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, НАЗК.
		120. Під час розгляду дисциплінарної справи щодо судді дисциплінарний орган повинен установити, що рішення суду про визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, набрало законної сили і що не сплив строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
		121. Суддя  ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні правопорушення, пов`язаного з корупцією, постановою Дружківського міського суду Донецької області від 26 травня 2023 року у справі № 227/572/23, яка набрала законної сили 09 серпня 2023 року. 
		122. Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
		123. Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
		124. Факт визнання судді ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, пов`язаного з корупцією, судовим рішенням, яке набрало законної сили, давав ВРП правові підстави для притягнення скаржниці до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. 
		125. З урахуванням наведеного доводи ОСОБА_1 та її представника 
		щодо невчинення нею правопорушення, за яке встановлена відповідальність статтею 1727 КУпАП, є безпідставними.
		Щодо кваліфікації дій судді ОСОБА_1 за підпунктом «д» пункту 1 
		частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (порушення правил щодо відводу / самовідводу)
		126. ВРП, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 у цій частині як дисциплінарний проступок, урахувала встановлення її Першою Дисциплінарною палатою того, що станом на час перебування у провадженні судді ОСОБА_1 справ № 227/1040/20 
		(за обвинуваченням ОСОБА_4 ) та № 227/1325/18 (за обвинуваченням ОСОБА_3 ) суддя мала дружні стосунки з обвинуваченим у справі № 227/1040/20 ОСОБА_4 . Про наявність дружніх стосунків з 
		ОСОБА_4 суддя, зокрема, зазначила у заяві від 20 березня 2020 року про її самовідвід від розгляду справи № 227/1040/20, яку було задоволено ухвалою суду від 26 березня 2020 року. Зазначену заяву суддя ОСОБА_1 подала, керуючись пунктом 4 частини першої статті 75 КПК України, мотивуючи її метою забезпечення об`єктивного та неупередженого розгляду справи безстороннім судом і запобігання безпідставним звинуваченням з боку учасників процесу щодо необ`єктивності та упередженості в розгляді вказаної справи. 
		127. Як зазначила ВРП, наявності тривалих (понад 15 років) дружніх стосунків з ОСОБА_4 суддя не заперечила ні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення згідно з протоколом НАЗК, ні під час здійснення дисциплінарного провадження. Обставини справи свідчать, що ОСОБА_4 не був зацікавлений у визнанні ОСОБА_3 винною в інкримінованому їй злочині та вважав, що вирок у справі ОСОБА_3 впливає на його інтереси, а отже, визнання її винною у вчиненні злочину прямо суперечить його інтересам. 
		128. За твердженням ВРП, на це вказують і висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 227/1325/18, якою 
		скасовано вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області 
		від 26 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 09 липня 2018 року щодо ОСОБА_3 . 
		129. Як зауважує ВРП, підставою для скасування зазначеного вироку було встановлення Верховним Судом факту порушення прав ОСОБА_4 . За твердженням ВРП, Верховний Суд чітко встановив, що вирок у справі ОСОБА_3 порушує права ОСОБА_4 , тобто підтвердив прямий зв`язок цієї справи з його інтересами, з огляду на це очевидним було, що новий розгляд цієї справи також буде стосуватись інтересів ОСОБА_4 . Однак у справі № 227/1325/18 суддя ОСОБА_1 самовідводу не заявила, як і не повідомила учасникам справи про існування факту дружніх стосунків з ОСОБА_4 , обвинуваченим у справі за фактом використання завідомо підробленого листка непрацездатності, який йому видала лікар ОСОБА_3 , обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України, за фактом складання і видачі зазначеного завідомо підробленого документа. 
		130. З огляду на наведене ВРП дійшла висновку, що її Перша Дисциплінарна палата правильно встановила, що суддя ОСОБА_1 не дотрималась вимог законодавства щодо забезпечення неупередженості та об`єктивності судового розгляду, внаслідок чого вчинила дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.
		131. Однак Велика Палата Верховного Суду, враховуючи конкретні обставини цієї справи, а також беручи до уваги набрання чинності судовим рішенням, яким суддю ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, пов`язаного з корупцією, вважає, що дії судді в цій частині не можна додатково кваліфікувати за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, оскільки їх уже кваліфіковано за пунктом 15 частини першої цієї статті Закону.
		132. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кваліфікація діяння - це правова оцінка конкретного вчинку, яка полягає у встановленні відповідності між ознаками вчиненого діяння та визначеними законом ознаками правопорушення. 
		133. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Склад дисциплінарного проступку судді - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку повинні бути встановлені і можуть бути поставлені у вину суб`єктові дисциплінарного проступку, якщо між його діянням і наслідками є причинний зв`язок (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі № 990SСGС/12/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 990SСGС/25/24).
		134. Слід наголосити, що кваліфікація ВРП дій судді за сукупністю дисциплінарних проступків здійснюється в разі вчинення суддею двох або більше проступків, передбачених різними пунктами частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. Тобто суддя має вчинити два і більше дисциплінарних проступків, кожен з яких містить окремий склад правопорушення. 
		135. Усі проступки кваліфікуються за різними пунктами частини першої 
		статті 106 Закону № 1402-VIII, що передусім означає, що сукупність утворюють дисциплінарні проступки, які мають різні ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторін.
		136. Тож, вирішуючи питання щодо кваліфікації дій судді за статтею 106 Закону № 1402-VIII, слід враховувати зміст дій (їх зовнішній прояв), які складають об`єктивну сторону конкретного дисциплінарного проступку.
		137. До того ж ідеальна сукупність дисциплінарних проступків можлива лише тоді, якщо діяння особи не охоплюється повністю одним із конкуруючих складів дисциплінарних правопорушень (наприклад, за правилами кваліфікації частини і цілого, загальної і спеціальної норм). 
		138. Порушення цього правила призводитиме до надмірної кваліфікації, що матиме наслідком необґрунтоване подвійне притягнення особи до дисциплінарної відповідальності. 
		139. Це також може нести ризик колізії повноважень суду і ВРП щодо оцінки одних і тих самих обставин (зокрема, у цій справі ВРП мала повноваження надавати оцінку діям судді в контексті підпункту «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, але в силу принципу остаточності й обов`язковості судового рішення не мала права оцінювати висновок суду щодо тих самих діянь, кваліфікованих як адміністративне правопорушення, а отже, в такій ситуації існує ризик ухвалення судом і ВРП протилежних за змістом рішень).
		140. У цій справі передумовою для кваліфікації дій судді ОСОБА_1 за пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII слугував факт набрання законної сили судовим рішенням у справі № 227/572/23 про визнання винуватою судді у вчиненні корупційного правопорушення, яким (рішенням) установлено розгляд суддею в період із 08 травня 2019 року до 31 травня 2021 року та ухвалення нею в інтересах ОСОБА_4 , з яким суддя перебуває у дружніх стосунках, вироку у справі № 227/1325/18 про визнання ОСОБА_3 невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України.
		141. Тобто об`єктивну сторону дисциплінарного проступку, передбаченого 
		пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, складали дії судді ОСОБА_1 щодо розгляду справи № 227/1325/18, як зазначено в рішенні суду, в умовах реального конфлікту інтересів та незаявлення нею з цих підстав самовідводу. 
		142. Іншими словами, дії судді, які ВРП кваліфікувала за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, повністю охоплювалися складом адміністративного правопорушення, за яке суддю вже було притягнуто до відповідальності судом, що у своєю чергою стало підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за пунктом 15 частини першої цієї  статті.
		143. Таким чином, з урахуванням специфічних обставин цього дисциплінарного провадження кваліфікація дій судді одночасно за підпунктом «д» пункту 1 і за пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII є надмірною та зайвою, оскільки вона призведе до подвійного притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що прямо заборонено статтею 61 Конституції України. 
		144. Подібний підхід неодноразово застосувався у практиці ВРП та її дисциплінарних палат (див. зокрема, рішення Третьої дисциплінарної палати ВРП від 23 травня 
		2018 року у справі № 1463/3дп/15-18, рішення Першої дисциплінарної палати ВРП 
		від 07 вересня 2020 року у справі № 2571/2дп/15-20, рішення ВРП від 20 вересня 2018 у справі № 2944/0/15-18, від 28 березня 2019 року у справі № 987/0/15-19, 
		від 02 квітня 2019 року у справі № 1029/0/15-19, від 16 липня 2020 року у справі 
		№ 2161/0/15-20, від 29 жовтня 2020 року у справі № 2991/0/15-20, від 10 листопада 2020 року у справі № 3071/0/15-20 тощо).
		145. Такий підхід підтримує також Велика Палата Верховного Суду у постановах 
		від 22 серпня 2019 року у справі № 11-450сап19, від 25 березня 2021 року у справі 
		№ 11-410сап20,від 20 травня 2021 року у справі № 11-420сап20.
		146. Проте ВРП наведене залишила поза увагою та, замість зіставлення й аналізу об`єктивної сторони дисциплінарних проступків, вдалась до додаткової кваліфікації дій судді ОСОБА_1 щодо незаявлення нею самовідводу за наявності реального конфлікту інтересів, які були кваліфіковані за пунктом 15 та за підпунктом «д» 
		пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. 
		147. З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду вважає помилковою здійснену ВРП додаткову кваліфікацію дій судді ОСОБА_1 за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
		Щодо пропорційності застосування дисциплінарного стягнення
		148. Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 109 Закону  № 1402-VIII дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10-12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону.
		149. Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» частину четверту статті 109 доповнено абзацом третім такого змісту: «Дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 4 частини першої цієї статті, може застосовуватися до судді виключно у разі вчинення проступків, визначених пунктами 1, 2, 4 та 5 частини першої статті 106 цього Закону».
		150. Тобто зазначена норма абзацу третього частини четвертої статті 109 Закону № 1402-VIII не була чинною на момент вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. 
		151. Стаття 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
		152. Тож абзац третій частини четвертої статті 109 Закону № 1402-VIII із змінами, внесеними Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри" не може бути застосований під час визначення виду дисциплінарного стягнення судді       ОСОБА_1 .
		153. З огляду на викладене ВРП дійшла правильного висновку, що за вчинений скаржницею дисциплінарний проступок, зокрема за пунктом 15 частини 
		першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, на момент його вчинення була передбачена можливість застосування дисциплінарних стягнень, визначених пунктами 4-6 частини першої статті 109 Закону № 1402-VІІІ, у виді: подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; подання про переведення судді до суду нижчого рівня; подання про звільнення судді з посади.
		154. Водночас ВРП виснувала, що порушення закону, допущені суддею       ОСОБА_1 (зокрема, вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією), є очевидними та грубими, негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади та авторитет правосуддя в цілому. Обставини, які були предметом розгляду дисциплінарної справи, висвітлені в медіа; відомості про вчинення суддею ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, внесені до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення.
		155. ВРП зауважила, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовано до судді відповідно до принципу пропорційності та відповідає вчиненим суддею дисциплінарним проступкам із урахуванням позитивної характеристики судді, відсутності фактів притягнення судді до дисциплінарної відповідальності ступеня вини судді, характеру вчинених дисциплінарних проступків, обставин їх вчинення, негативного впливу на авторитет правосуддя внаслідок дій судді.
		156. З урахуванням наведеного ВРП дійшла висновку, що застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення 
		судді з посади є пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам і відповідає вимогам частини другої статті 109 Закону № 1402-VІІІ, частини п`ятої статті 50 Закону № 1798-VІІІ.
		157. Велика Палата Верховного Суду не може повною мірою погодитися з викладеними в оскаржуваному рішенні мотивами ВРП щодо пропорційності застосованого до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади виходячи з таких міркувань.
		158. Відповідно до частини другої статті 109 Закону № 1402-VІІІ  під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
		159. Згідно з пунктом 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VІІІ дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
		160. Вичерпний перелік діянь, які можуть бути визнані істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісними зі статусом судді або виявляють його невідповідність займаній посаді, визначені в частині дев`ятій статті 109 Закону № 1402-VІІІ.
		161. Згідно з пунктами 4, 7 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддю визнано судом винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
		162. Застосоване законодавцем у вказаній нормі словосполучення «може бути визнаний» свідчить про те, що поняття істотності дисциплінарного проступку є оціночним та підлягає встановленню дисциплінарним органом з урахуванням конкретних обставин справи. 
		163. Європейський суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) у рішенні від 06 листопада 2018 року у справі «Рамос Нунеш де Карвальо е Са проти Португалії» (Ramos Nunes de Carvalho e Sa v. Portugal) зазначав, що судовий орган не може стверджувати про наявність у нього повної юрисдикції, якщо він не має повноважень оцінювати пропорційність застосованої санкції вчиненому проступку.
		164. Положеннями пункту 5.1 статті 5 Європейської хартії про статус суддів від          10 липня 1998 року, на яку, зокрема, посилався ЄСПЛ у рішенні у справі "Олександр Волков проти України", встановлено, що шкала санкцій, яка може застосовуватися до суддів, визначається в законі та повинна відповідати принципу пропорційності.
		165. У Рекомендації CM/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленій                          17 листопада 2010 року, зазначено, що тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для відповідальності судді, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункти 66, 68). 
		166. Подібна позиція висловлена й Венеціанською комісією у висновку від 16-17 березня 2007 року № CDL-AD (2007)003 щодо законопроєкту про судоустрій та статус суддів в Україні. У ньому було наголошено, що неправильне тлумачення закону суддею має вирішуватися шляхом апеляції, а не дисциплінарної процедури          (пункт 40).
		167. У пункті 40 Висновку від 06 грудня 2024 року № 27 (2024) Консультативною радою європейських судів (далі-КРЄС) повторює, що дисциплінарні санкції повинні бути чітко визначені в законі, легкодоступні та перераховані у вичерпному переліку. При прийнятті рішення слід керуватися принципом пропорційності. Він вимагає дотримання балансу між серйозністю правопорушення та його наслідками, з одного боку, і якістю та розміром стягнення, з іншого. Звільнення судді повинно застосовуватися лише як крайній захід у винятково серйозних випадках. 
		168. Усі пом`якшувальні та обтяжуючі обставини конкретної справи мають бути враховані для того, щоб чітко визначити відповідальність судді з урахуванням конкретних обставин, за яких було вчинено дисциплінарний проступок. У всіх випадках при оцінці адекватності санкції необхідно враховувати потенційний «охолоджуючий ефект», який певна санкція може мати на окремого суддю та на інших суддів. КРЄС підкреслює, що певні заходи, які мають або можуть мати той самий ефект, що і дисциплінарні санкції, повинні розглядатися як такі, із застосуванням усіх суддівських прав і процесуальних гарантій. Це також стосується будь-яких заходів, незалежно від їхньої форми, які мають на меті покарання судді [пункти 41-43 Висновку КРЄС від 06 грудня 2024 року № 27 (2024)].
		169. Будь-яке дисциплінарне стягнення, що накладається на суддю, має бути пропорційним [підпункт «g» пункту 13 Висновку КРЄС від 06 грудня 2024 року № 27 (2024)].
		170. У пункті 24 Рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судочинства та підзвітності суддів (Варшавські рекомендації) зазначено, що для сприяння дотриманню принципу передбачуваності та зменшення ризику зловживань і перевищення повноважень при встановленні підстав для дисциплінарного провадження, дії чи бездіяльність, що становлять дисциплінарні проступки, мають бути чітко визначені законом. Дисциплінарні санкції мають бути пропорційними відповідному дисциплінарному проступку. 
		171. Рішення у дисциплінарних провадженнях мають бути добре обґрунтованими та містити найважливіші висновки, докази та правову аргументацію. Вони можуть бути оскаржені у компетентному суді, рішення якого має бути обов`язковим для рад суддів та органів, які ухвалюють рішення у справах про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності (пункт 23 зазначених Рекомендацій ОБСЄ).
		172. Спираючись на принцип пропорційності, дисциплінарний орган ВРП має обґрунтувати обрання того чи іншого виду стягнення, зважаючи на його співмірність зі складом і наслідками вчиненого дисциплінарного проступку. Більш суворий вид дисциплінарного стягнення застосовується тільки тоді, коли менш суворого виду такого стягнення недостатньо для досягнення мети його застосування.
		173. Утім рішення ВРП не містить належного обґрунтування того, що під час застосування до судді ОСОБА_1 найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, був урахований принцип пропорційності. 
		174. Так, ВРП під час вибору виду дисциплінарного стягнення, яке підлягає застосуванню до судді ОСОБА_1, не навела жодних мотивів щодо аргументів скаржниці про непропорційність застосованого до неї дисциплінарного стягнення, наведених із посиланням на висновки, зроблені самою ж ВРП в межах інших подібних дисциплінарних справ.
		175. Крім того, ВРП під час обрання виду дисциплінарного стягнення залишила поза увагою, що ОСОБА_1 є суддею з багаторічним стажем, яка за весь час роботи в суді жодного разу не притягувалася до дисциплінарної відповідальності. При цьому згідно з характеристикою, наявною в матеріалах дисциплінарної справи, скаржниця за час роботи зарекомендувала себе як грамотна, сумлінна та ініціативна; жодних порушень трудової дисципліни ним не вчиняла, з колегами та відвідувачами суду дотримувалася етичних норм.
		176. Також ВРП не зважила, що правопорушення, у вчиненні якого визнано винуватою ОСОБА_1 , є адміністративним, а тому має низьку суспільну небезпеку порівняно з іншими правопорушеннями. При цьому суди у зазначеній адміністративній справі при визнанні ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення застосували до неї найменшу з можливих санкцій.
		177. Окрім того, ВРП залишила без належної оцінки аргументи скаржниці про те, що внаслідок вчиненого адміністративного проступку, кваліфікованого за 
		пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, для держави не настали негативні наслідки, оскільки у задоволенні усіх клопотань захисника 
		ОСОБА_3 стосовно недопустимості доказів за участю ОСОБА_4 було відмовлено, а підставою ухвалення виправдувального вироку стосовно     ОСОБА_3 є неправильна кваліфікація прокурором її діянь та відсутність реалізації ним права на зміну обвинувачення відповідно до статті 338 КПК України. 
		178. До того ж ВРП не навела жодних мотивів щодо доводів скаржниці про те, що вирок у справі № 227/1325/18 за обвинуваченням ОСОБА_3 (кримінальне провадження від 11 квітня 2018 року № 42018050000000183) не набрав законної сили у зв`язку з поданням апеляційної скарги, а тому не виключається 
		надання оцінки обставинам незаконного складу суду в контексті незаявлення 
		самовідводу суддею  ОСОБА_1 при апеляційному або касаційному перегляді оскаржуваного вироку.
		179. Так само ВРП не звернула увагу на аргументи скаржниці про те, що 
		ОСОБА_4 вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2024 року у справі № 227/1040/20 визнаний винуватим у всіх інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.
		180. Також ВРП залишила поза увагою, що наразі єдиною підставою для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності фактично є складання постанови Дружківського міського суду Донецької області від 26 травня 2023 року у справі № 227/572/23, тоді як ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2020 року у справі № 227/1325/18 було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про відвід судді ОСОБА_1, і ця ухвала на цей час є чинною. Тобто під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено будь-яких доказів умисного чи внаслідок недбалості порушення скаржницею норм права.
		181. Велика Палата Верховного Суду, ніяким чином не ставлячи під сумнів рішення суду в адміністративній справі № 227/572/23, в силу конституційного принципу обов`язковості судового рішення не може не оминути увагою й те, що фактично підставою для складання протоколу НАЗК став не позапроцесуальний конфлікт інтересів судді, а виключно її дії щодо розгляду кримінальної справи та неусунення інкримінованого конфлікту інтересів у спосіб, передбачений процесуальним законом.
		182. Між тим, Велика Палата Верховного Суду зважає на попередню практику ВРП під час застосування принципу пропорційності у схожих справах, в яких ВРП за аналогічні дисциплінарні проступки, кваліфіковані за пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, при наявності чинної постанови суду про притягнення судді до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення застосувала менш суворі дисциплінарні стягнення - не у виді подання про звільнення судді з посади [див. рішення від 28 серпня 2018 року у справі № 2726/0/15-18 (догана з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця), від 17 лютого 2020 року у справі                              № 479/2дп/15-20 (подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя строком на один місяць з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань застосування антикорупційного законодавства та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді), від     18 вересня 2020 року у справі № 2659/1дп/15-20 (сувора догана з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців)]. 
		183. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду враховує, що ВРП в оскаржуваному рішенні зазначила про врахування нею позитивної характеристики судді       ОСОБА_1 та відсутності раніше притягнення скаржниці до дисциплінарної відповідальності. 
		184. Водночас ВРП у контексті дотримання принципу пропорційності, при наявності можливості обрання із трьох видів дисциплінарних стягнень ,не навела жодних мотивів на підтвердження висновку про те, що з урахуванням усіх обставин справи до судді ОСОБА_1 не може бути застосований більш м`який вид дисциплінарного стягнення, передбачений частиною першою статті 109 Закону № 1402-VІІІ, а не найсуворіший із трьох можливих видів дисциплінарних стягнень.
		185. До того ж Велика Палата Верховного Суду зважає на здійснену 
		ВРП помилкову кваліфікацію діянь судді ОСОБА_1 за сукупністю дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1 та 
		пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, що в контексті обставин конкретної справи також може істотно вплинути на оцінку пропорційності накладеного дисциплінарного стягнення.
		 
		Висновок за результатами розгляду скарги
		186. Відповідно до частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін. У випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.
		187. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскаржуване рішення ВРП про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за дисциплінарні проступки, передбачені підпунктом «д» пункту 1 та пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, не може вважатися вмотивованим, а тому підлягає скасуванню згідно з пунктом 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.
		Щодо розподілу судових витрат
		188. Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		189. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
		190. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню документально підтверджені витрати зі сплати судового збору за подання скарги в розмірі 1 211,20 грн.
		191. При цьому зайво сплачений представником (адвокатом Кравцем Р. Ю.) за подання скарги судовий збір згідно з квитанцією від 21 листопада 2024 року 
		№ 199 6904662893420 в сумі 1 211,20 грн підлягає поверненню в порядку, передбаченому статтею 7 Закону України «Про судовий збір», за клопотанням особи, яка його сплатила.
		Керуючись статтями 266, 341, 344, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Скарги ОСОБА_1 та її представника - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича задовольнити.
		2. Рішення Вищої ради правосуддя від 31 жовтня 2024 року № 3193/0/15-24 «Про скасування частково рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 08 липня 2024 року № 2060/1дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 та ухвалення нового рішення»скасувати.
		3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі 
		підприємств і організацій України 00013698) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 1 211 грн 20 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя  В. Ю. УркевичСуддя-доповідач  Н. В. ШевцоваСудді:О. О. Банасько  О. В. Кривенда Ю. Л. Власов М. В. Мазур  І. А. Воробйова С. Ю. Мартєв  М. І. Гриців  К. М. Пільков О. А. Губська О. В. Ступак Ж. М. Єленіна І. В. Ткач Л. Ю. Кишакевич О. С. Ткачук В. В. Король   
		Відповідно до частини третьої статті 321 КАС України постанову оформив суддя Банасько О. О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...