Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/13106/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 20.05.2025. Зареєстровано: 21.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2025.

Номер судового провадження: 2/369/469/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 369/13106/22
		Провадження № 2/369/469/25
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29.04.2025                                 м. Київ
		 
		Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: 
		 
		головуючого судді                        Фінагеєвої І. О.,
		при секретарі                            Херенковій К. К.,
		за участю:
		позивача                             ОСОБА_1 ,
		представника позивача                     ОСОБА_2 ,
		представника відповідача                    Березюк Є.О.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/13106/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Державний ощадний банк України про захист прав споживача, відновлення коштів на рахунках та визнання недійсним кредитного договору,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ Державний ощадний банк України про захист прав споживача, відновлення коштів на рахунках та визнання недійсним кредитного договору.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що відповідач неправомірно встановив кредитний ліміт на належній йому банківській карті до 50 000 грн. Позивач наголошує на тому, що заборгованості за кредитним договором не має.17 серпня 2022 року позивач зателефонував за номером телефону гарячої лінії банку та запитав, чи можна оформити електронний цифровий підпис, оператор скерував споживача до чат-бота АТ Ощадбанк. Позивач скористався чат-ботом, відповів на задані питання, однак, через 7 хвилин встановив, що його карта була заблокована. Шляхом моніторингу карткового рахунку в електронному додатку позивач встановив факт зняття коштів з картки. Позивач повідомив службу безпеки банку про шахрайські дії з його карткою. 
		Заходи досудового врегулювання результатів не дали, порушене право позивача поновлене не було. Для поновлення порушеного права позивач звернувся з заявою до правоохоронніх органів, де його визнано потерпілим. 
		Враховуючи наведене, позивач вважає, що банк порушує його цивільне право на володіння особистими коштами, в зв`язку з чим просить суд:
		1.визнати недійсним кредитний договір, укладений між АТ Державний ощадний банк України та невідомою особою від імені ОСОБА_1 , на підставі якого відкритий кредитний ліміт в розмірі 50 000 грн;
		2.зобов`язати АТ Державний ощадний банк України відновити кошти у розмірі 43 100 грн на зарплатному картковому рахунку до стану, в якому він був перед здійсненням неналежних переказів 17 серпня 2022 року; 7 000 грн на пенсійному картковому рахунку, тобто до стану, в якому він був перед здійсненням неналежних переказів 17 серпня 2022 року.
		Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 січня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
		У березні 2023 року до суду надійшов відзив АТ Державний ощадний банк України, в якому відповідач посилається на те, що позовні вимоги недоведені належним чином. Відповідач зауважує, що позивач скористався чат-ботом, який не належить АТ Державний ощадний банк України, оскільки офіційний чат бот не запитує у клієнтів пін-код карти та CVV2/CVC2-код. Позивач несе особисту відповідальність за розповсюдження своїх персональних даних стороннім особам.
		У відповіді на відзив позивач ОСОБА_1 заперечує проти передання ним персональних даних стороннім особам. ОСОБА_1 зауважує, що вжив всіх заходів безпеки, взаємодіючи з банком, для запобігання втраті коштів.
		У запереченнях на відповідь на відзив Банк зауважив, що позивач особисто несе ризики за розповсюдження в тому числі номера телефону третім особам.
		Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від28 листопада 2023року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду.
		Розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 серпня 2024 року № 912 справу передано для повторного автоматизованого розподілу та призначено судді Фінагеєвій І. О.
		У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. 
		Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.
		Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.
		Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Суд встановив, що 17 серпня 2022 року зареєстроване звернення ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, кваліфікованого за частиною третьою статті 190 КК України.
		10 листопада 2022 року адвокат Шуляк Ю. Л., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала до АТ Державний ощадний банк України заяву про досудове врегулювання спору та проведення додаткової перевірки.
		28 листопада 2022 року адвокат Шуляк Ю. Л., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала до АТ Державний ощадний банк України адвокатський запит та просила надати для ознайомлення аудіозапис телефонної розмови ОСОБА_1 з Банком.
		02 грудня 2022 року адвокат Шуляк Ю. Л., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала до АТДержавний ощадний банк України адвокатський запит, в якому просила надати копію кредитного договору за картковим рахунком ОСОБА_1 .
		Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Відповідно до статті 16ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистогонемайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
		Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
		Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права йохоронювані законом інтереси.
		Під час ухвалення рішення на суд покладено обов`язок вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
		У частині другійстатті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).
		Згідно із положеннями частини третьої статті12 та частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Положеннями частини п`ятоїстатті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		Частинами четвертою-шостоюстатті 81 ЦПК України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
		Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно  правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
		Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Закон України «Про платіжні послуги» визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.
		Пунктом 6 частини дев`ятнадцятої статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що емітент зобов`язаний повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу.
		Згідно з частиною двадцятою статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач зобов`язаний зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом, не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права, не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
		Відповідно до пункту 136 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164 (далі - Положення), користувач зобов`язаний: зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.
		Згідно з пунктом 140 розділу VII Положення, користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
		Пунктом 141 розділу VII Положення, передбачено, що емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення).
		Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків (пункти 146, 147 Положення).
		Аналіз вказаних нормативно-правових актів, які є спеціальними для спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.
		Лише наявність обставин, які доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН- у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його цивільно-правової відповідальності.
		Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду України у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та Верховного Суду у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023року № 176/1445/22.
		У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16 зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
		Позивач наполягає на тому, що всі дії були вчинені ним у визначеному АТ Ощадбанк порядку за допомогою чат-боту АТ Державний ощадний банк України. На підтвердження позовних вимог надав роздруківку переписки з чат-ботом. 
		Відповідно до приписів частини першої статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
		За змістом частин другої та третьої статті 100 ЦПК України Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України Про електронні документи та електронний документообігта Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги. Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
		Подані заявником роздруківки переписки з чат-ботом не є належним доказом в силу вимог статті 100 ЦПК України.
		Наявні в матеріалах справи копії адвокатських запитів та письмової відповіді АТДержавний ощадний банк України не доводять наявність у діяї відповідача протиправних дій, спрямованих на протиправне зняття коштів без волевиявлення позивача.
		Подані позивачем виписки з банківського рахунку відображають рух коштів, однак не доводять зняття коштів відповідачем поза волею позивача на вчинення таких дій.
		Заявляючи вимоги щодо протиправності дій Банку, а саме щодо протиправного зняття коштів, на позивача покладається процесуальний обов`язок доведення вини в діях Банку, а на відповідача в силу принципу змагальності цивільного судочинства - обов`язок спростування наявності такої вини в його діях.
		Суд зауважує, що позивач не надав належних та достатніх доказів на підтвердження позовних вимог, оскільки не довів наявність в діях Банку вини, яка полягає у протиправності зняття кредитних коштів з карткового рахунку, належного позивачу. Надані позивачем докази не підтверджують факту непередання позивачем персональних даних доступу до карткового рахунку третім особам.
		Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
		Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,- 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Державний ощадний банк України про захист прав споживача, відновлення коштів на рахунках та визнання недійсним кредитного договору - відмовити.
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення суду виготовлено 16 травня 2025 року.
		 
		 
		 
		Суддя:                                  І. О. Фінагеєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...