Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/11870/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: 21.05.2025. Зареєстровано: 21.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/521/1025/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024162470000870

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 521/11870/24
		 
		                            Пр-ня по справі № 1кп/521/1025/25
		 
		 
		 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		ВСТУПНА ЧАСТИНА
		м. Одеса, Україна
		20 травня 2025 року 
		 
		Хаджибейський районний суд м. Одеси засідаючи у складі: 
		Головуючого судді  ОСОБА_1 
		із секретарем судового засідання  ОСОБА_2 на стадії судового провадження розглянувши кримінальне провадження № 12024162470000870 від 03.07.2024 року, у відношенні:
		    ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який народивсяв смт.Іванівка,Березівського району,Одеської області,громадянина України,який маєсередню спеціальну освіту,військовослужбовець запризовом узв?язку змобілізацією напосаді навідника1десантно-штурмовоговзводу 8десантно-штурмовоїроти 3десантно-штурмовогобатальйону військовоїчастини НОМЕР_1 ,у військовомузванні «солдат»,в теперішнійчас єособою,яка самовільнозалишила військовучастину,одружений,має дітей: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,зареєстрований в АДРЕСА_1 ,проживає в АДРЕСА_2 ,раніше несудимий, обвинуваченого ускоєнні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.185КК. 
		   Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового провадження, -
		   з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 
		   з боку захисту: обвинувачений ОСОБА_3 
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		   
		   1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		   1.1. ОСОБА_3 , 03 липня 2024 року в період часу з 17 години 55 хвилин до 18 години 04 хвилин, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, знаходячись в супермаркеті ТОВ «АТБ-Маркет», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ген. Петрова, 30, де побачив торгівельний візок, належний ТОВ «АТБ-Маркет», який визначив об`єктом свого злочинного посягання  таємного викрадення чужого майна.
		   Так, ОСОБА_3 діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переконавшись, що його дії залишаться непомітними для оточуючих, в умовах воєнного стану1, знаходячись в приміщенні супермаркеті ТОВ «АТБ-Маркет», за адресою: м. Одеса, вул. Ген. Петрова, 30, виходячи з приміщення супермаркету, таємно викрав належний супермаркету торгівельний візок. 
		   Після вчиненого, ОСОБА_3 з викраденим майном з місця правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, завдавши матеріальну шкоду товариству (супермаркету) на загальну суму 4017 гривень 30 копійок. 
		   1.2.Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
		   
		   2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		   2.1.Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю. Показав, що вчинив вказаний злочин у стані алкогольного сп`яніння. Прийшовши до магазину АТБ, де він збирався купити продукти харчування для себе та своєї сім`ї. Йому не вистачило приблизно 1,5 гривні. Він попросив охоронця, щоб надав йому можливість принести через декілька хвилин кошти, оскільки він проживав в той проміжок часу неподалік. Охоронець зневажливо поставився до нього, сказавши йому, що він «бомж» і нехай іде звідси. Діючи під впливом емоцій та алкогольного сп`яніння, ОСОБА_3 вирішив викрасти торгівельний візок магазину, на зло охоронцю. Вказаний візок він привіз додому на вул. Ген. Петрова, де він був вилучений поліцією, майже одразу в той же день. В теперішній час жалкує про вчинене. 
		   2.2.За згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_3 правопорушень, які ніким не оспорюються і на підставі ч. 3 ст. 349 КПК обмежився допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, характеризують особу обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують покарання. При цьому, судом з`ясовано правильність розуміння обвинуваченим обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність його позиції та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		   2.3.Таким чином, суд ухвалює вирок в особливому порядку без дослідження будь-яких доказів обставин, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 91 КПК.
		 
		   3.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		   3.1.Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено. Суд не визнає обставиною, яка пом`якшує покарання  щире каяття, оскільки у висловах, емоціях та невербальній поведінці обвинуваченого не прослідковується жодного каяття. Події, які він визнає як порушення закону про власність, видаються йому як помилковий епізод життя. Однак, думки про власне сумління, про неправомірний вчинок по відношенню до майна іншої особи у ОСОБА_3 не виникають. Щонайменше емоційно він аж ніяк не перевтомлює власну совість такими дрібницями, як крадіжка чужого майна. 
		   3.2.Каяття, як вже неодноразово зазначалось судом2, властиво особі, яка має відповідні поклики душі. Людина розумно оцінюючи події минулого, справді переживає смуток, журбу та тугу з приводу власного вчинка. Вона страждає і її страждання передається іншим. Навіть сухе мовчання здатне передати відчуття людини і її пригнічений душевний стан. 
		   3.3.Кожна сумлінна особа знає та відчуває, що вчинивши навіть дрібний поганий вчинок ти відчуваєш сором та неабияке стидовисько. Тобі здається, як це дуже часто описують у літературі, що краще б крізь землю провалитись. «…Пильним може бути лише серце. Найголовнішого очима не побачиш»3. І справді каяття це справа більше серця ніж холодного розуму, яке очима не побачиш, однак обов`язково відчуєш.
		   3.4.Суд вважає, що ОСОБА_3 не має такого каяття, оскільки поставився до обставин скоєного занадто формально. Самий емоційний стан обвинуваченого та його пояснення з приводу вчиненого не призводять до думки про можливе відчуття вини такого ступеню, який притаманний саме каяттю.
		   3.2.Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено. Суд не визнає обставиною, яка обтяжує покарання вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки така обставина не була інкримінована у обвинувачені. Суд самостійно не може погіршити становище обвинуваченого за рахунок збільшення обставин, що обтяжують покарання,
		 
		   4.Мотиви призначення покарання.    
		   4.1.Обговорюючи питання виду та строку покарання, судом встановлені наступні обставини.
		   4.2.Судом встановлено, що ОСОБА_3 знаходиться у віці 29 років. Народився і виріс в смт. Іванівка, Березівського району Одеської області. Має середню  спеціальну освіту (тракторист, водій). Одружений двічі. Від першого шлюбу має дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 та від другого шлюбу дві дитини ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 . Був призваний на військову службу за мобілізацією і проходив службу на посаді навідника 1 десантно-штурмового взводу 8 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат». В теперішній час є особою, яка самовільно залишила військову частину. За фактичними обставинами ОСОБА_3 переховується від військової служби. В теперішній час працює робочим при церкві у м. Татарбунари, а також не офіційно на фермера, виконуючи приватні польові роботи.
		   4.3.Вказане кримінальне правопорушення є наслідком невихованості та не освіченості людини, яка не розуміє відносин власності. І хоча сам зміст кримінального правопорушення є незначним, є очевидним, що ОСОБА_3 зневажає саму форму кримінального закону в частині охорони права власності. Вкрасти чужу річ, тільки тому, що його образив охоронець, є очевидною нісенітницею. Однак, для ОСОБА_3 це звичайний порядок речей. 
		   4.4.Як зазначено вище, під час допиту ОСОБА_3 можливо побачити, що він хоча і шкодує, щодо вчиненого правопорушення, разом з тим, вважає це лише помилкою у своєму житті. Жодного совісного розкаяння не відчуває. Покази дає невимушено, але з певною долею зухвалості. В судові засідання не приїжджав (засідання проводились у режимі відеоконференції), оскільки не має документів та не бажає потрапити до військових з ТЦК, так як знаходиться у розшуку як особа, яка самовільно залишила військову частину.
		   4.5.На думку суду, ОСОБА_3 досить сильно характеризує поведінка, яка стосувалась самовільного залишення військової частини. В теперішній час у відношенні нього проводиться розслідування за цим фактом. Певна тривалість судового розгляду, в тому числі була пов`язана з переховуванням особи і від правосуддя за цим кримінальним провадженням. Як з`ясувалось в подальшому ОСОБА_3 боявся приїздити до м. Одеси з м. Татарбунари, оскільки боїться потрапити до військових, які розшукують його. 
		   4.6.Суд враховує при призначені покарання також вказаний факт переховування від військової частини та мобілізації обвинуваченого. Окремо суд враховує ту обставину, що торгівельний візок був повернутий представнику потерпілого. 
		   4.7. Переходячи до обговорення питання виду та міри покарання, суд бере до уваги всі встановлені факти і обставини, умови життя та соціальне положення обвинуваченого і вважає, що до нього необхідно застосувати покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції статті. Разом з тим, суд вважає за можливе застосувати до останнього положення ст. 75 КК і звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, оскільки вважає, що його виправлення можливо без відбуття покарання у вигляді позбавлення волі. Призначаючи покарання з випробуванням, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 76 КК і покласти на обвинуваченого певні обов`язки.
		   4.8.Іспитовий строк, суд вважає за необхідне встановити в мінімальних межах, з наступних підстав. Таке рішення суду випливає з викладених вище фактів і обставин, які встановлені судом і які оцінюються як обставини, що впливають на пом`якшення покарання. Не значна сума викрадення, повернення викраденого майна, а також той факт, що сам зміст кримінального правопорушення у випадку відсутності воєнного стану свідчив би про те, що відбулось кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 185 КК, надають право суду на застосування мінімального строку контролю держави за обвинуваченим. 
		   4.9.В частині нагляду за поведінкою обвинуваченого після засудження, під час виконання ст. ст. 75, 76 КК, суд погоджується з прокурором про покладення такого обов`язку на командира військової частини, яку самовільно залишив військовослужбовець ОСОБА_3 , оскільки вимоги ст. 163 КВК встановлюють саме такий порядок.
		   4.10.Окремо суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 в порядку п. 6 ч. 3 ст. 76 КК обов`язок дотримуватись встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, а саме: повідомити командира військової частини НОМЕР_1 (в якій обвинувачений проходив службу і яку самовільно залишив) про своє місце проживання (місце знаходження). 
		 
		   5.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
		   5.1.Питання щодо скасування арешту майна, суд приймає на підставі ч. 4 ст. 174 КПК, відповідно до якої, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
		   5.2.Речові докази  1)Візок сірого кольору, який належить магазину «АТБ», відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК, підлягають поверненню юридичній особі  потерпілому, магазину «АТБ». Оскільки торгівельний візок повернутий представнику магазину  гр. ОСОБА_5 08.07.2024 року, необхідно вважати майно повернутим потерпілому; 2)DVD-R диск 4,7 GB марки «Axent» з назвою «870» на якому знаходяться записи з камер відеоспостереження магазину «АТБ», відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 100 КПК, залишити в матеріалах кримінального провадження. 
		   5.3.Враховуючи вид покарання, суд вважає, що підстав для застосування будь якого запобіжного заходу не має.
		   5.4.Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК.
		 
		   РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
		 
		   1.1.Визнати ОСОБА_3 , винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК та призначити йому покарання, у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п?ять) років. 
		   1.2.Відповідно до ст. 75 КК, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням строком на 1 (один) рік, поклавши на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 та ч. 4 ст. 76 КК:
		   -періодично з`являтись для реєстрації до командира військової частини, в якій проходить службу обвинувачений; 
		   -повідомляти командира військової частини про зміну місця проживання.
		   -негайно повідомити командира військової частини НОМЕР_1 (в якій обвинувачений проходив службу і залишив місце служби) про своє місце проживання (місце знаходження).
		   1.3.Початок строку відбування покарання обвинуваченому з іспитовим строком обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
		   1.4.Нагляд за обвинуваченим ОСОБА_3 , який є військовослужбовцем, відповідно до ч. 4 ст. 76 та ч. 1 ст. 163 КВК покласти на командира військової частини.
		   1.5.Враховуючи вид покарання, будь-який запобіжний захід до обвинуваченого не застосувати. 
		   1.6.Скасувати арешт майна, який накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 05.07.2024 року, а саме з: 1)Торгівельного візка, сірого кольору, який належить магазину «АТБ».
		   1.7.Речові докази по провадженню: 1)Торгівельний візок, сірого кольору, який належить магазину «АТБ»  залишити у потерпілого -магазину «АТБ»; 2)DVD-R диск 4,7 GB марки «Axent» з назвою «870» на якому знаходяться записи з камер відеоспостереження магазину «АТБ» - залишити в матеріалах кримінального провадження. 
		   1.8.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
		   1.9.Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		   1.10.Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
		   1.11.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		        С У Д Д Я: ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		 
		 
		[1] Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 року. Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 08.05.2024 року на строк 90 діб.
		[2] Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 12.04.2021 року, Справа № 521/1042/21, Провадження № 1кп/965/21; Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 29.05.2023 року Справа № 521/5530/20, Провадження № 1кп/521/458/23; Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 28.03.2024 року, Справа № 521/16616/23, Провадження № 1кп/521/1003/24
		[3] Антуан де Сент-Екзюпері, повість-казка «Маленький принц».
		 
		1 Правовий режим воєнний стан введений в Україні на підставі Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 року та неодноразово продовжений в Україні, останній раз на момент події Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 08.05.2024 року на строк 90 діб. 
		2 Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 12.04.2021 року, Справа № 521/1042/21, Провадження № 1кп/965/21; Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 29.05.2023 року Справа № 521/5530/20, Провадження № 1кп/521/458/23; Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 28.03.2024 року, Справа № 521/16616/23, Провадження № 1кп/521/1003/24
		3 Антуан де Сент-Екзюпері, повість-казка «Маленький принц».

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...