Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 205/12666/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано судом: 21.05.2025. Зареєстровано: 21.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2025.
Дата набрання законної сили: 15.05.2025
Номер судового провадження: 2/205/459/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		14.04.2025 Єдиний унікальний номер 205/12666/24
		 
		 
		Єдиний унікальний номер 205/12666/24
		Провадження № 2/205/459/25
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 квітня 2025 року м. Дніпро
		 
		Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: 
		головуючого судді Приходченко О.С.
		при секретарі Король Т.А.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів,  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		19 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся через систему «Електронний суд» до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів.
		Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2024 року позов було прийнято до розгляду суду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено.
		Позивач у своєму позові посилався на те, що з 2019 року він товаришував родиною ОСОБА_2 . У період 2019-2021 років відповідач зверталася до нього з проханням надати грошові кошти у користування з метою показати збільшення свого майнового стану за рахунок наявності коштів на рахунках та пояснювала це необхідністю отримання певних благ на свою користь за рахунок третіх осіб для провадження певної підприємницької діяльності, не пояснюючи її суті. Він надавав кошти у користування, які остання через певний час повертала. Перебуваючи у дружніх стосунках з ОСОБА_2 , а також, що вона повертала надані їй кошти, 20 вересня 2021 року о 12.36 годині позивач здійснив безготівковий переказ грошових коштів у розмірі 60 000 грн. У грудні 2021 року відповідач знову звернулася до нього із проханням надати їй, за можливості, 36000 грн. для того, щоб в неї на рахунку була сума у 100000 грн. Пояснила, що їй це потрібно для підтвердження платоспроможності перед третіми особами і після підтвердження остаточно невідкладно поверне всі отримані кошти. Станом на вересень 2024 року грошові кошти не повернула. ОСОБА_1 неодноразово направляв відповідачеві повідомлення та телефонував з вимогами про повернення коштів, на що остання обіцяла кошти повернути, згодом спілкування припинила. ОСОБА_2 безпідставно набула грошові кошти, які належать позивачеві. Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 95999 грн., а також судові витрати у загальному розмірі 1453 грн. 44 коп.
		Відповідачеві ОСОБА_2 у встановленому порядку було направлено копію ухвали про відкриття провадження, у встановлений строк відзив на позовну заяву відповідачем подано не було, тому суд вважає за необхідне розглядати справу за наявними в ній матеріалами.
		Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.
		Судом встановлено, що 20 вересня 2021 року ОСОБА_1 з карткового рахунку, відкритого в АТ «Універсал Банк», перерахував 60000 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 (а.с. 6).
		03 грудня 2021 року ОСОБА_1 з карткового рахунку, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», перерахував на картковий рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк» грошові кошти в розмірі 29999 грн. (а.с. 7).
		27 грудня 2021 року позивачем здійснено переказ безготівкових коштів у розмірі 2000 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк» (а.с. 7 оберт).
		31 грудня 2021 року на картковий рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк» ОСОБА_1 перераховано грошові кошти у розмірі 2000 грн. (а.с. 8).
		На виконання ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2024 року про витребування доказів, АТ «Універсал Банк» було надано відомості, відповідно до яких картковий рахунок № НОМЕР_1 був відкритий на ім`я ОСОБА_3 .
		Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
		Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
		Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
		Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
		За змістом частини першої ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		Такими фактами, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти ( ч. 2 ст. 11 ЦК України).
		Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно з частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
		Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків
		Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
		З пояснень позивача, викладених у позовній заяві слідує, що між сторонами було за усною домовленістю укладено договір позики, позивач  позикодавець виконав свої зобов`язання та передав визначену умовами договору грошову суму позичальникові  відповідачеві ОСОБА_2 , яка свої зобов`язання не виконала, грошові кошти не повернула. 
		За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування положень ст. 1212 ЦК України, а до правовідносин, що виникли між сторонами слід застосовувати положення глави 71 ЦК України про договір позики. 
		Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
		Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Згідно із ч. 2 ст. 4 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також із дій громадян і організацій, які хоч непередбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують права і обов`язки.
		Договір може бути укладений у формі конклюдентних дій - тобто дій, з яких виявляється намір особи укласти договір.
		Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній форми досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
		Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на безпосередній вимозі закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
		Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
		Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
		Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
		Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах або отримане однією зі сторін майно у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
		Таким чином, застосування статті 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.
		У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).
		Таким чином, суд приходить до висновку, що у даному випадку права позивача не були порушені відповідачем, оскільки підстав стверджувати, що грошові кошти, перераховані ОСОБА_1 на рахунок відповідача у загальному розмірі 95 999 грн., були отримані ОСОБА_2 без належної правової підстави відсутні, а за таких обставин, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
		Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, саме: судовий збір.
		Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені ОСОБА_1 судові витрати слід віднести за його рахунок.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 655, 656, 662, ч. 1 ст. 692 ЦК України, ч. 2 ст. 141, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) про витребування безпідставно набутих грошових коштів відмовити.
		Судові витрати по справі віднести за рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ).
		 
		Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
		 
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...