Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/3045/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.05.2025.
Дата набрання законної сили: 15.05.2025
Номер судового провадження: 51-1593км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22021060000000025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П
		ОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		15 травня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 296/3045/21
		провадження № 51-1593км24
		 
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду  (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючої                                                 ОСОБА_1 ,
		суддів                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		захисника                                                    ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника                        ОСОБА_6 на  ухвалу Житомирського апеляційного суду від 18 січня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 22021060000000025, за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Іловайська Донецької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		1. Корольовський районний суд м. Житомира вироком від 01 вересня 2023 року засудив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 258-3 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 260 КК                 - до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років; на підставі ст. 70 КК                                за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		2. Суд визнав ОСОБА_7 винуватим в участі у терористичній організації та в участі у діяльності не передбаченого законом збройного формування. 
		3. Так, ОСОБА_7 , будучи громадянином України, у 2014 році перебуваючи                     на території Донецької області, будучи достовірно обізнаним про злочинну діяльність терористичної організації «Донецька Народна Республіка» (далі - ДНР), яка полягала у скоєнні терористичних актів і збройних нападів, захопленні будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, взятті під контроль територій, залякуванні населення, вчиненні вбивств людей та інших тяжких й особливо тяжких злочинів, став її учасником, вступивши до її підрозділу - « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 )», яка надалі перейменована в « ІНФОРМАЦІЯ_4 » батальйон                   ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 )», у складі якого діяв на посаді командира взводу штурмової роти, маючи псевдовійськове звання «гвардії старший лейтенант» та використовуючи позивний ОСОБА_8 .
		4. У період з 2014 року по час затвердження обвинувального акта (26 березня                        2021 року) ОСОБА_7 , перебуваючи на території Донецької області, вступив до                   не передбаченого законом збройного формування «Окремий мотострілецький гвардійський (штурмовий) « ІНФОРМАЦІЯ_4 » батальйон ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 )»                 та брав участь у його діяльності відповідно до визначених за ним обов`язків, а саме:
		-  чинення збройного опору та незаконної протидії виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції та операції Об`єднаних сил (далі -  АТО та ООС), шляхом безпосередньої участі у бойових діях проти них, за що отримав від так званого «Голови «ДНР»» ОСОБА_9 псевдознак відмінності Георгіївський хрест III ступеня, № НОМЕР_3 ;
		- бойові чергування на позиціях « ІНФОРМАЦІЯ_5 » батальйону ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 )» та в місцях його постійної дислокації;
		-  участь у проведенні військової, стройової і фізичної підготовки вказаного                               не передбаченого законом збройного формування;
		-  участь у заходах з нагородження учасників «Окремого мотострілецького гвардійського (штурмового) « ІНФОРМАЦІЯ_5 » батальйону ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 )» за ведення бойових дій проти сил АТО та ООС на території Донецької області;
		-  участь від імені «Окремого мотострілецького гвардійського (штурмового) «Іловайського» батальйону» у заходах, що організовувались вищими керівниками політичного та силового блоків терористичної організації «ДНР».
		5. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 18 січня 2024 року залишив без змін вирок місцевого суду.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		6. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6  просить скасувати ухвалу Житомирського апеляційного суду від 18 січня 2024 року у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На думку заявника, висновки судів попередніх інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні; в основу вироку суд першої інстанції поклав дані, яких недостатньо для визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК, а апеляційний суд допустив порушення права обвинуваченого на захист і справедливий суд, розглянувши справу без його участі, при цьому обмежився перерахуванням доказів та загальними формулюваннями щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів і не мотивував своєї відмови в задоволенні апеляційної скарги сторони захисту. Зазначає, що під час досудового і судового слідства не здобуто переконливих доказів вини ОСОБА_7 в пред`явленому йому обвинуваченні поза розумним сумнівом, адже не було встановлено ані факту створення обвинуваченим терористичної організації, ані усвідомлення ним своєї участі в ній. Стверджує, що дії ОСОБА_7 не підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 258-3 КК, оскільки «ДНР» не визнавалася терористичною організацією на законодавчому рівні. Крім того, адвокат вважає, що підзахисному призначено явно несправедливе покарання через суворість.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		 
		7. У судовому засіданні захисник  ОСОБА_6  підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу Житомирського апеляційного суду від 18 січня 2024 року щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.  
		8. Прокурор ОСОБА_5 заперечувала стосовно задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_6 , просила судові рішення щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
		 
		9. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено              про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
		 
		Мотиви Суду
		 
		10. Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		11. Частиною 2 ст. 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		 
		12. Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
		 
		13. З будь-яких інших приводів касаційний суд не вправі втручатися в рішення судів попередніх інстанцій та виходить із фактичних обставин, установлених ними. Тож аргументи захисника щодо незгоди з оцінкою судом доказів з точки зору їх достовірності, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події, що по суті зводяться до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, з огляду на вимоги ст. 438 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Натомість зазначені обставини перевірив апеляційний суд.
		 
		14. Висновок про подію кримінального правопорушення, доведеність участі          ОСОБА_7 у терористичній організації та діяльності не передбаченого законом збройного формування за викладених у вироку обставин місцевий суд зробив, дотримуючись принципів змагальності, рівності сторін та вимог ст. 23 КПК, на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні.
		 
		15. Приймаючи рішення про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів, суд послався у вироку: 
		- на дані витягу з ЄРДР від 02 листопада 2017 року у кримінальному провадженні                 № 220170600000000045 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3 та ч. 2 
		ст. 260 КК, за фактом участі, в тому числі громадянина України ОСОБА_7 , та інших осіб у терористичній організації «ДНР» на посаді т. з. військовослужбовця «Окремого мотострілецького гвардійського (штурмового) «Іловайського» батальйону ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 )» на посаді командира взводу штурмової роти у псевдозванні гвардії старший лейтенант; 
		- постанову прокурора від 16 березня 2021 року про виділення з кримінального провадження № 220170600000000045 матеріалів щодо ОСОБА_7 в окреме кримінальне провадження № 20210600000000025 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3 і ч. 1 ст. 260 КК; дані витягу з ЄРДР від 16 березня 2021 року у кримінальному провадженні № 20210600000000025 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3 та ч. 2 ст. 260 КК, за фактом участі громадянина України ОСОБА_7 у терористичній організації «ДНР» на посаді т. з. військовослужбовця « ІНФОРМАЦІЯ_5 » батальйону ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 )» на посаді командира штурмової роти у псевдозванні гвардії старший лейтенант; 
		- дані протоколів огляду інформації, розміщеної в мережі «Інтернет» та матеріалів інших кримінальних проваджень від 02, 03, 05 січня і 26 лютого 2018 року, в ході розгляду яких отримано фактичні дані на підтвердження того, що «ДНР» є терористичною організацією, а « ІНФОРМАЦІЯ_4 » батальйон ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 )» є не передбаченим законом збройним формуванням; 
		- дані протоколів оглядів інформації, розміщеної в мережі «Інтернет», фото-, відеоматеріалів від 29 січня 2020 року, 16 лютого і 15 березня 2021 року, на яких зафіксовано, що ОСОБА_7 бере участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування «Окремий мотострілецький гвардійський (штурмовий) « ІНФОРМАЦІЯ_4 » батальйон ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 )» терористичної організації «ДНР» щодо структури, знаків розрізнення, бойових прапорів, військової, стройової та фізичної підготовки, озброєння, використання військової техніки;
		- дані протоколів НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж про перебування обвинуваченого в інкримінований період на тимчасово окупованій території в Донецькій області в зоні проведення АТО;
		- дані рапорту старшого слідчого СВ УСБУ в Житомирській області та долученого до нього оптичного носія інформації - диску щодо повідомлення ОСОБА_7 про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК, а також про розмову слідчого з обвинуваченим, у ході якої було здійснено його виклики до слідчого і роз`яснено наслідки неприбуття на виклик, передбачені ст. 139 КПК;
		- дані протоколів оглядів інформації та фотозображень, розміщених на вебсторінках (акаунтів) ОСОБА_7 у соціальних мережах інтернету, з яких вбачається, що обвинувачений не приховує своєї участі в терористичній організації «ДНР» та її військових формуваннях, демонструє свої фотознімки у військовому однострої та отримання від «голови ДНР» ОСОБА_9 «бойової нагороди ДНР» - Георгіївського хреста III ступеня, № НОМЕР_3;
		- дані протоколів оглядів заяви на видачу паспорту громадянина України та особової справи ОСОБА_7 , які містять достовірні фотозображення обвинуваченого;
		- дані висновку судово-портретної експертизи від 13 січня 2021 року, згідно з якими на представлених для дослідження фото- та відеоматеріалах зображена одна і та ж особа - ОСОБА_7 .
		 
		16. Оцінивши вказані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності,           а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов правильного переконання, що зібрані у справі докази свідчать про те, що                громадянин України  ОСОБА_7 у період з 2014 року по 26 березня 2021 року, діючи умисно, у складі підконтрольного терористичній організації «ДНР» не передбаченого законом збройного формування - « ІНФОРМАЦІЯ_5 » батальйону ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 )» на посаді командира штурмової роти брав активну участь у бойових діях проти підрозділів Збройних Сил України та правоохоронних органів України, залучених до проведення АТО та ООС на тимчасово окупованій території Донецької області, а тому його дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 258-3 і ч. 2 ст. 260 КК.
		 
		17. Наведені в касаційній скарзі доводи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій закону про кримінальну відповідальність у зв`язку з тим, що «ДНР» не визнавалася терористичною організацією на законодавчому рівні, а отже дії обвинуваченого не підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 258-3 КК, Суд уважає надуманими з огляду на таке.
		 
		18. Як неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх рішеннях і на що орієнтує судову практику, поняття терористичної організації визначено у ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року№ 638-IV (далі - Закон                       № 638-IV), а також у ст. 28 КК, згідно з якими терористична організація - це стійке об`єднання трьох і більше осіб, створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснюється розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки та вчинення терористичних актів. Для визнання організації терористичною є достатнім факт того, якщо хоча б один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
		 
		19. Терористична організація виділена як вид злочинної організації за спеціальною метою здійснення терористичної діяльності. Так, відповідно до вказаного вище Закону, а також ст. 28 КК терористична діяльність - це діяльність, яка охоплює планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів, підбурювання: до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях, організацію незаконних збройних формувань, злочинних угрупувань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах, вербування, озброєння, підготовку та використання терористів, пропаганду й поширення ідеології тероризму, фінансування та інше сприяння тероризму.
		 
		20. Існування окремого судового рішення, рішення органу законодавчої чи виконавчої влади про визнання діяльності терористичною для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 258-3 КК не є обов`язковим.
		 
		21. Діяльність «ДНР» як терористичної організації підтверджується зверненнями Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання РФ державою-агресором, які затверджено Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VІІІ, Заявою Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схваленою Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 2015 року № 145-VIII, заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленою постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VІІІ, в яких «ДНР» та «ЛНР» визнано терористичними організаціями.
		 
		22. Висновок суду про визнання «ДНР» терористичною організацією узгоджується також із практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що на початку квітня 2014 року збройні угруповання почали захоплювати офіційні будівлі Донецької та Луганської областей і заявляти про створення самопроголошених утворень, відомих як «ДНР» і «ЛНР». У відповідь 14 квітня 2014 року Уряд України, який розглядає такі збройні формування як терористичні організації, санкціонував застосування проти них збройних сил шляхом введення в правове поле поняття «антитерористична операція» (рішення від 25 липня 2017 року у справі «Хлєбік проти України»).
		 
		23. Вирішуючи питання про вид та розмір покарання ОСОБА_7 , місцевий суд узяв до уваги ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно зі                ст. 12 КК належить до категорії особливо тяжких (ч. 1 ст. 258-3 КК) і тяжких злочинів (ч. 2 ст. 260 КК), характер діяння, форму і ступінь вини, мотиви вчинення кримінального правопорушення, що протиправна діяльність ОСОБА_7 була пов`язана, крім іншого, з матеріальним збагаченням, дані про особу винного, який раніше не судимий за правилами ст. 89 КК, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обставин, які пом`якшують і обтяжують обвинуваченому покарання, дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе в умовах ізоляції від суспільства, і призначив йому покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 258-3 і                 ч. 2 ст. 260 КК з конфіскацією майна, яке є його власністю.
		 
		24. Саме таке покарання суд першої інстанції визнав законним, обґрунтованим, справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
		 
		25. Апеляційний суд, перевіряючи вирок в апеляційному порядку з урахуванням приписів статей 404, 405 КПК, належним чином дослідив доводи, викладені в апеляційній скарзі, та небезпідставно постановив рішення про відповідність постановленого стосовно ОСОБА_7 вироку вимогам статей 370, 374 КПК.
		 
		26. Фактичні обставини кримінального провадження були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції під час провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , доводи якої є аналогічними доводам, викладеним у касаційній скарзі. У ході провадження колегія суддів апеляційного суду, дотримуючись вимог процесуального закону, дослідила матеріали справи, перевірила доводи щодо неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність (ч. 1 ст. 258-3 КК) і суворості призначеного за ч. 2 ст. 260 КК покарання, на які вказувала сторона захисту, провела судові дебати. Поділяючи викладені у вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 висновки і мотиви прийнятого рішення, апеляційний суд законно та обґрунтовано постановив залишити цей вирок без змін. 
		 
		27. Спростовуючи наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд зазначив, що надані стороною обвинувачення докази є належними і допустимими, місцевий суд дав їм правильну юридичну оцінку, кваліфікувавши дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК, а отже, підстави піддавати сумнівам висновки місцевого суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення відсутні.
		 
		28. Визнаючи хибним твердження адвоката про те, що в обвинувальному акті відсутній виклад фактичних обставин причетності ОСОБА_10 до створення терористичної організації та участі в ній, а так само його організаційне чи інше сприяння створенню та діяльності такої терористичної організації, апеляційний суд зауважив, що вказане судом формулювання обвинувачення відповідає тому, яке міститься в обвинувальному акті, при цьому в самому обвинувальному акті зазначені всі обов`язкові відомості, про які йдеться в ч. 2 ст. 291 КПК, тобто цей процесуальний документ за формою та змістом повністю відповідає вимогам вищезазначеної статті КПК, оскільки слідчий з достатньою повнотою відобразив фактичні обставини кримінального правопорушення, які вважав установленими, його правову кваліфікацію з посиланням на положення КК, сформулював обвинувачення, що є зрозумілими та містять дані про кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , у тому числі час, місце, спосіб та інші обставини їх вчинення.
		 
		29. Зокрема, апеляційний суд звернув увагу на те, що ОСОБА_7 не пред`являлося обвинувачення у створенні терористичної організації. Утім в обвинувальному акті чітко вказано спосіб участі  ОСОБА_7  у терористичній організації «ДНР», що полягало у вступі до не передбаченого законом збройного формування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » батальйон ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 )», у складі якого він, діючи на посаді командира взводу штурмової роти та в період з 2014 року по час затвердження обвинувального акта (26 березня 2021 року), перебуваючи на території Донецької області, брав участь у діяльності цього збройного формування відповідно до визначених за ним обов`язків: чинення збройного опору та незаконної протидії виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні АТО та ООС, шляхом безпосередньої участі в бойових діях проти них; бойові чергування на позиціях « ІНФОРМАЦІЯ_5 » батальйону ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 )» та в місцях його постійної дислокації; брав участь у проведенні військової, стройової і фізичної підготовки вказаного не передбаченого законом збройного формування; у заходах з нагородження учасників «Окремого мотострілецького гвардійського (штурмового) « ІНФОРМАЦІЯ_5 » батальйону ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 )» за ведення бойових дій проти сил АТО та ООС на території Донецької області; брав участь від імені «Окремого мотострілецького гвардійського (штурмового) «Іловайського» батальйону» у заходах, організованих вищими керівниками «політичного» та «силового» блоків терористичної організації «ДНР».
		 
		30. Крім того, апеляційний суд урахував, що згідно з положеннями ст. 314 КПК сторона захисту мала можливість заявити клопотання про незрозумілість та неконкретність такого обвинувачення під час підготовчого провадження у суді, проте таке питання не порушувала.
		 
		31. Визнаючи непереконливими твердження захисника про неправильну кваліфікацію дій винуватого за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3 і ч. 2 ст. 260 КК, апеляційний суд правильно зазначив, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом (ч. 1 ст. 2 КК). Згідно зі ст. 1 Закону № 638-IV у разі, коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених статтями 112, 147, 258-260, 443, 444 КК, а також іншими статтями КК, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до цього Кодексу. Так, участь особи в не передбачених законом збройних формуваннях може мати на меті вчинення злочинів, які не охоплюються умислом на здійснення терористичної діяльності у розумінні Закону № 638-IV та, відповідно, не містять складу злочину, встановленого ч. 1 
		ст. 258-3 КК, а отже, враховуючи доведеність винуватості ОСОБА_7 в участі у терористичній організації та в діяльності не передбаченого законом збройного формування, який є підрозділом указаної організації, його дії підлягають кваліфікації за окремими статтями Особливої частини КК. При цьому за приписами ст. 33 КК сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено. При сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Отже, враховуючи зазначені положення кримінального закону та обставини вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновком місцевого суду про вчинення обвинуваченим двох злочинів, які складають сукупність злочинів, кожен з яких має самостійний склад, передбачений різними статтями.  
		 
		32. Суд вважає, що ухвала апеляційного суду відповідає положенням ст. 419 КПК. 
		 
		33. Доводи захисника про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону через розгляд кримінального провадження                 за відсутності засудженого ОСОБА_7 є хибними. 
		 
		34. За змістом ст. 323 КПК судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 1 ст. 297-1 цього Кодексу, у тому числі злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого                                  (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
		 
		35. Статтею 5 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» від 12 серпня               2014 року № 1632-VII передбачено, що ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який перебуває в районі проведення антитерористичної операції, та оголошення його у розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження в порядку, передбаченому КПК, з особливостями, встановленими цим Законом. Вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук не поширюється на випадки, якщо вирішується питання про застосування стосовно цих осіб спеціального кримінального провадження. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
		 
		36. Як видно з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений знав про розпочате кримінальне провадження (т. 2, а. с. 183-186).
		 
		37. Постановою старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБУ                                       в Житомирській області від 18 лютого 2021 року ОСОБА_7 було оголошено                         в міжнародний розшук (т. 1, а. с. 93, 94).
		 
		38. Місцевий суд неодноразово належним чином повідомляв обвинуваченого про час і місце розгляду кримінального провадження, а саме шляхом розміщення оголошень в газетах «Урядовий кур`єр», на офіційному сайті Корольовського районного суду               м. Житомира та судовими повістками за останнім відомим місцем проживання, проте ОСОБА_7 у судові засідання за викликами суду не з`явився, переховуючись на тимчасово окупованій території з метою ухилення від кримінальної відповідальності. У зв`язку із цим Корольовський районний суд м. Житомира дійшов висновку про неможливість притягнення його до кримінальної відповідальності в загальному порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, та ухвалою від 26 жовтня 2021 року постановив здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 258-3,            ч. 2 ст. 260 КК (т. 1, а. с. 100-102).
		 
		39. Апеляційний розгляд справи щодо ОСОБА_7 також здійснювався в порядку спеціального судового провадження (in absentia). Цей суд належним чином повідомив усіх учасників апеляційного провадження, у тому числі ОСОБА_7 , про дату і час розгляду справи (т. 3, а. с. 45). Апеляційний суд розглянув кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за участю його захисника з дотриманням усіх вимог КПК.
		 
		40. З урахуванням викладеного Суд дійшов висновку, що за результатами розгляду касаційної скарги не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які могли би бути безумовними підставами для скасування судових рішень. Касаційна скарга захисника ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, а ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 необхідно залишити без зміни.
		 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		 
		ухвалив:
		 
		Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 18 січня 2024 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника  ОСОБА_6 - без задоволення.
		 
		Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1                          ОСОБА_2                          ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...