Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 344/2145/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; витребування майна із чужого незаконного володіння.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2025.
Дата набрання законної сили: 14.05.2025
Номер судового провадження: 61-1571ск25

fy">За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
		Положенням пункту 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553), для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартиру, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються такі документи: 1) документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо; 2) технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартиру, житлове, нежитлове приміщення тощо). У разі придбання особою безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром є одиниця нерухомості, документами, що підтверджують набуття у власність закріпленого за особою об`єкта будівництва, є договір купівлі-продажу облігацій та за наявності документ, згідно з яким здійснювалось закріплення відповідного об`єкта інвестування за власником облігацій (договір резервування, бронювання тощо).
		Зазначеними нормами встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб.
		Таким чином, саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.
		Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію
		у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
		Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.
		Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).
		Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України).
		Частина перша статті 388 ЦК України містить перелік підстав, за яких власник майна має право витребувати своє майно, зокрема якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (підпункт 3 зазначеної статті).
		Якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).
		Оскільки після виконання умов інвестиційного договору інвестор набуває майнові права на об`єкт інвестування, які після завершення будівництва об`єкта нерухомості та прийняття його до експлуатації трансформуються у право власності інвестора на проінвестований об`єкт з необхідністю державної реєстрації інвестором такого права за собою, то забудовник позбавлений права відчужувати об`єкт інвестування на користь будь-якої іншої особи.
		Таким чином, інвестор наділений правом вимагати повернення належного йому об`єкта інвестування від будь-якої іншої особи.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) зроблено правовий висновок про те, що у разі виконання інвестором власних інвестиційних зобов`язань після завершення будівництва об`єкта інвестування відповідно до вимог закону майнові права інвестора трансформуються у право власності, яке підлягає державній реєстрації за інвестором як первісним власником (пункт 108).
		Верховний Суд вже звертав увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (постанови від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (пункт 55), від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункт 6.31)).
		Частиною першою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Згідно із частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженнінаявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Верховний Суд звертає увагу на те, що набуття інвестором майнових прав на об`єкт інвестування, а у подальшому - права власності на проінвестований об`єкт та можливість державної реєстрації інвестором такого права за собою, має бути послідовним, виходячи з неухильного виконання як забудовником, так і інвестором зобов`язань, визначених укладеним договором.
		У справі, що переглядається, Верховний Суд, направляючи справу на новий апеляційний розгляд, вказав на необхідність встановлення обставин належного виконання інвестором власних інвестиційних зобов`язань після завершення будівництва об`єкта інвестування, зокрема щодо оплати нерухомого майна (квартири) за укладеним договором.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		Переглядаючи справу у апеляційному порядку, судом встановлено, що згідно з укладеним між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 договором купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому, № 12/08-16 від 04 жовтня 2016 року та актом прийому-передачі квартири від 04 жовтня 2016 року ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_1 прийняв окреме житлове приміщення - квартиру  АДРЕСА_1 . 
		Вказаний будинок введений в експлуатацію.
		Умовами договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому, № 12/08-16 від 04 жовтня 2016 року, зокрема передбачено обов`язок інвестора сплатити забудовнику згідно з графіком готівкою або на поточний рахунок продавця вартість робіт з благоустрою територій та роботи по здачі об`єкта в експлуатацію у розмірі 571 345 грн.
		Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів та судом не встановлено обставин здійснення ОСОБА_1 повного розрахунку із забудовником (продавцем) шляхом сплати останньому у визначеному договором порядку 571 345,00 грн.
		Позивач не надав суду первинні бухгалтерські документи щодо зарахування на рахунок забудовника чи передачу в касу грошових коштів у сумі, визначеній договором купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому, № 12/08-16 від 04 жовтня 2016 року.
		При цьому посилання позивача на умови договору, яким встановлено можливість укладення сторонами акта приймання-передачі лише повного виконання ними зобов`язань, обґрунтовано відхилені апеляційним судом.
		Так, матеріали справи не містять доказів визнання продавцем повної оплати покупцем за квартиру.
		Натомість ОСОБА_2 надала апеляційному суду довідки підприємця ОСОБА_4 від 07 грудня 2016 року, видані ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , про те, що станом на 07 грудня 2016 року здійснено повний розрахунок згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено в майбутньому, № 12/08-16 від 07 грудня 2016 року, та оплачено в повному обсязі вартість житлового приміщення (квартири), загальною площею 98,9 кв. м на четвертому та мансардному поверхах за АДРЕСА_2 . 
		Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 подавав заяву про державну реєстрацію квартири АДРЕСА_2 .
		Як слідує з репортажу, розміщеного на веб сайті suspilne.media щодо ситуації, що склалася зі спірною квартирою, докази про що наявні в матеріалах справи (т. 5, 219-222), у відповідь на запитання щодо підстав набуття квартири у власність ОСОБА_1 повідомив: «…помешкання не реєстрував нотаріально, адже планував оформити договір переуступки».
		Таким чином, набуття позивачем права власності на спірну квартиру та її державна реєстрація не визначено сторонами пріоритетом під час укладенням договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому, № 12/08-16 від 04 жовтня 2016 року.
		Оскільки матеріалами справи не підтверджено виконання позивачем умов договору купівлі-продажу в частині оплати за придбане майно, не надано доказів визнання продавцем повної оплати покупцем ОСОБА_1 за квартиру, однак такі докази надано щодо покупців ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також враховуючи той факт, що позивачем не проведено державної реєстрації речових прав на спірний об`єкт нерухомого майна, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про сумнівність намірів позивача щодо набуття права власності на це нерухоме майно.
		Враховуючи, що саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування, тоді як позивачем у цій справі не доведено набуття ним такого права, висновок суду апеляційної інстанції про необґрунтованість заявлених ним позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння є правильним.
		Аргументи заявника, викладені у касаційній скарзі, указаних висновків апеляційного суду не спростовують.
		Посилання позивача на те, що надані відповідачами оригінали довідок підприємця ОСОБА_4 від 07 грудня 2016 року, видані ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , про здійснення повного розрахунку згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна (квартири) № 12/08-16 від 07 грудня 2016 року та сплати в повному обсязі вартості спірної квартири, не є первинними бухгалтерськими документами щодо зарахування на рахунок забудовника чи передачу в касу грошових коштів у сумі, визначеній договором купівлі-продажу, - безпідставні з огляду на відсутність аналогічних документів у позивача. 
		Доводи касаційної скарги про здійснення позивачем оплати за придбану ним квартиру спростовуються матеріалами справи.
		Заявник правильно зазначає, що саме інвестор, як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.
		Однак в контексті цього слід враховувати, що такою особою є інвестор, який належним чином виконав свої зобов`язання, зокрема сплатив забудовнику визначену договором вартість об`єкта нерухомого майна.
		Аргументи сторони позивача про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів, які необхідні для повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а саме - матеріалів кримінального провадження у Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, не впливають на правильність вирішення указаного спору по суті, враховуючи, що судом касаційної інстанції під час первісного перегляду справи з посиланням на зміст частини шостої статті 82 ЦПК України спростовано необхідність врахування указаних матеріалів до винесення вироку в рамках кримінального провадження.
		Доводи касаційної скарги значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин, тоді як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). 
		Доводи касаційної скарги про те, що судом не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах постановах Великої ПалатиВерховного Суду та Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21, від 01 грудня 2021 року у справі № 373/651/20, від 09 листопада   2021 року у справі № 466/8649/16-ц, від 18 лютого 2021 року у справі № 918/655/20, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, є помилковими та частково спростовуються змістом оскаржуваної постанови апеляційного суду щодо вирішення спору по суті.
		Клопотання заявника, викладене у прохальній частині касаційної скарги щодо скасування додаткової постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 23 січня 2025 року, є похідним від вимоги про скасування постанову цього ж суду від 08 січня 2025 року.
		Разом з цим, доводів щодо незгоди заявника з додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 січня 2025 року щодо вирішення питання про розподіл витрат, пов`язаних з оплатою відповідачами правничої допомоги, касаційна скарга не містить, а тому вказана додаткова постанова на предмет законності у касаційному порядку не переглядається.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку про неправильне застосуванням апеляційним судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савчук Василь Романович, залишити без задоволення.
		Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 січня 2025 року та додаткову постанову цього ж суду від 23 січня 2025 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников   О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...